Культура та релігія Японії

У читальні залі Наукової бібліотеки КНУКіМ відбулась зустріч студентської молоді Факультету соціокультурної діяльності, працівників книгозбірні та професорсько-викладацького складу університету з культурологом, релігієзнавцем, японознавцем, кандидатом філософських наук, старшим науковим співробітником Інституту сходознавства НАН України Сергієм Капрановим.

Ініціювали проведення зустрічі – Кафедра філософії та Наукова бібліотека КНУКіМ.

На початку заходу завідувач Кафедри філософії, доктор педагогічних наук, доцент Катерина Кириленко представила аудиторії гостя та зазначила, що студентська молодь має унікальну можливість поспілкуватися з відомою в Україні постаттю, сходознавцем, який вивчає і популяризує східну культуру в країні.

Сергій Капранов розповів студентам про дві головні релігії Японії – синто і буддизм, більш детально ознайомив з японською культурою та відкрив нові факти про цю дивовижну країну.

За словами спікера, загальна кількість віруючих майже вдвічі перевищує населення Японії, оскільки японці є послідовниками одночасно двох релігій – синто та буддизму. Синто – національна релігія Японії, в якій люди здійснюють поклоніння божествам природи. Божества в синто мають назву «камі». Японці вірять, що камі не створили світ, а народили його, і люди є нащадками богів. Цікавим моментом є те, що верховне божество в синто уособлює жінка – богиня сонця Аматерасу.

Прихильники цієї релігії мають свої обряди, що втілюють різні особливості. Наприклад, обряд «омія-маірі», під час якого батьки у святилищах представляють свого новонародженого богам, котрі супроводжують і допомагають цій дитині протягом усього подальшого життя. Цікавим також є обряд весілля, коли закохані вступають у шлюб перед обличчям богів. Обов’язковим елементом цього обряду є традиційний японський одяг – кімоно, на якому має бути зображений родовий герб. Одним з найважливіших у японців є обряд очищення. В синто не існує такого поняття, як «гріх». Японці вважають, що є поняття «скверна», тобто бруд, який чіпляється до людини через її гріхи. Тож для цього й існує обряд очищення, що зазвичай проводиться у вигляді омивання водою та відмолюванням своїх гріхів.

Вагомим елементом синто є поклоніння божествам природи. Саме тому у японців існує такий обряд як «оханамі» – традиція милування квітами, в першу чергу, сакурою. Як правило, японці влаштовують вечірки під квітучими деревами, під час яких вони танцюють, співають, п’ють священний напій саке та милуються квітами вишні. У деяких містах Японії з цвітінням сакури навіть починається навчальний рік у школі.

Сергій Віталійович також розповів про святилища, які існують в Японії. Зокрема, одним з найдавніших та наймістичніших місць країни є святилище Ідзумо. Вважається, що саме тут раз на рік упродовж десятого місяця за старим календарем збираються всі японські божества. У синто навіть є поняття «каннадзукі», тобто місяць без богів. Лише в районі Ідзумо цей місяць має назву «каміарідзукі», тобто місяць з богами. Саме тому це святилище є дуже шанованим серед японців, оскільки в цей час, коли боги приймають основні рішення про долі людей, кожен може попросити у богів благословення на наступний рік.

Цікавою особливістю синтоїстських святилищ є торії – ворота перед храмом, які уособлюють межу між світом простих людей і світом божеств. Це ворота у вигляді двох вертикальних стовпів з двома поперечними балками у верхній частині, які зазвичай виготовляються з дерева або каменю та фарбуються у червоний колір. Багато святилищ синто мають декілька торіїв, а деякі – навіть тисячі. В Японії вважається, що людина, яка досягла успіху, має пожертвувати храму торії. Нині ці ритуальні ворота є настільки розповсюдженими по всій країні, що стали одним з найбільш впізнаваних символів Японії.

Також важливим елементом кожного святилища є сіменава – мотузка, сплетена з рисової соломки, на яку кріпляться паперові стрічки сіде, що в японській релігійній традиції є ознакою святості. Як правило, сіменави розміщають при вході в святилища та на торіях, щоб позначити місце, де з’являлись боги-камі. Крім того, вважається, що сіменава рятує від злих духів, тому її часто вивішують на початку будівництва нової споруди.

Під час розповіді про божеств синто Сергій Капранов звернув увагу всіх присутніх на цікаву особливість: оскільки вважається, що люди є нащадками богів, то вони також можуть стати богами. Наприклад, у пантеоні синтоїстських божеств є Тендзін-сама – бог науки і освіти. Під час свого мирського життя він був японським державним діячем та науковцем на ім’я Суґавара но Мітідзане. Він сприяв розвитку самобутньої японської культури, але за несправедливим звинуваченнями був висланий зі столиці Кіото, де й помер. Незабаром після його смерті мешканців Кіото вразила чума, від якої загинули одні з учасників його вигнання, повені і тайфуни. Тодішній імператор сприйняв це як помсту духу померлого і для його умиротворення звів святилище, а самого Суґавару проголосив покровителем наук і навчання. З того часу у японських школярів з’явилась традиція звертатись до божества із проханням успішно скласти іспити, яке вони пишуть на спеціальних дерев’яних табличках та розвішують у святилищі.

Буддизм – найдавніша світова релігія, яка зародилась близько VI ст. до н.е. в Індії. До Японії буддизм прийшов з Кореї, куди він потрапив з Китаю. Тому в Японії буддизм з’явився з елементами корейської та китайської культурної традиції. Загалом буддизм справив значний вплив на японську культуру. Зокрема, він складає основу естетики традиційного народного театру «Но», де демонструються вистави на буддійську тематику. Іншими прикладами є японські сади каміння, які є характерними для багатьох храмів; мистецтво малювання тушшю на рисовому папері «суміе»; монументальна скульптура, найбільш відома – 30-метрова бронзова статуя сидячого Будди у м. Нара, яка входить у список Національних скарбів Японії; та ікебана – традиційне мистецтво аранжування квітів.

Ще однією визначальною особливістю японської культури є «ямабусі» – гірські аскети, які були відомі своїми здібностями як лікарі та медіуми. Вони були адептами однієї з гілок буддизму варджраяни, догмати якої стверджують, що пробудження можна знайти лише через відлюдництво, самозаглиблення та вивчення природи.

Ці та інші цікаві відомості про мальовничу країну Японію повідав Сергій Капранов, доповнивши розповідь презентацією з унікальних фотографій, зібраних під час неодноразових подорожей до Японії – країни Сонця.

Директор Наукової бібліотеки КНУКіМ, кандидат культурології, доцент Юрій Горбань щиро подякував Сергію Капранову від свого імені, від імені студентської молоді та працівників університету за цікаву розповідь і вручив презент у вигляді книг. Також Юрій Іванович подякував Катерині Кириленко за плідну співпрацю й організацію такої корисної та повчальної зустрічі. Сергій Віталійович і організатори заходу висловили сподівання, що цей захід стане початком циклу лекцій та зустрічей, оскільки інтерес до здобутків японської культури серед студентської молоді з кожним роком невпинно зростає.

Культура та релігія Японії

У читальні залі Наукової бібліотеки КНУКіМ відбулась зустріч студентської молоді Факультету соціокультурної діяльності, працівників книгозбірні та професорсько-викладацького складу університету з культурологом, релігієзнавцем, японознавцем, кандидатом філософських наук, старшим науковим співробітником Інституту сходознавства НАН України Сергієм Капрановим.

Ініціювали проведення зустрічі – Кафедра філософії та Наукова бібліотека КНУКіМ.

На початку заходу завідувач Кафедри філософії, доктор педагогічних наук, доцент Катерина Кириленко представила аудиторії гостя та зазначила, що студентська молодь має унікальну можливість поспілкуватися з відомою в Україні постаттю, сходознавцем, який вивчає і популяризує східну культуру в країні.

Сергій Капранов розповів студентам про дві головні релігії Японії – синто і буддизм, більш детально ознайомив з японською культурою та відкрив нові факти про цю дивовижну країну.

За словами спікера, загальна кількість віруючих майже вдвічі перевищує населення Японії, оскільки японці є послідовниками одночасно двох релігій – синто та буддизму. Синто – національна релігія Японії, в якій люди здійснюють поклоніння божествам природи. Божества в синто мають назву «камі». Японці вірять, що камі не створили світ, а народили його, і люди є нащадками богів. Цікавим моментом є те, що верховне божество в синто уособлює жінка – богиня сонця Аматерасу.

Прихильники цієї релігії мають свої обряди, що втілюють різні особливості. Наприклад, обряд «омія-маірі», під час якого батьки у святилищах представляють свого новонародженого богам, котрі супроводжують і допомагають цій дитині протягом усього подальшого життя. Цікавим також є обряд весілля, коли закохані вступають у шлюб перед обличчям богів. Обов’язковим елементом цього обряду є традиційний японський одяг – кімоно, на якому має бути зображений родовий герб. Одним з найважливіших у японців є обряд очищення. В синто не існує такого поняття, як «гріх». Японці вважають, що є поняття «скверна», тобто бруд, який чіпляється до людини через її гріхи. Тож для цього й існує обряд очищення, що зазвичай проводиться у вигляді омивання водою та відмолюванням своїх гріхів.

Вагомим елементом синто є поклоніння божествам природи. Саме тому у японців існує такий обряд як «оханамі» – традиція милування квітами, в першу чергу, сакурою. Як правило, японці влаштовують вечірки під квітучими деревами, під час яких вони танцюють, співають, п’ють священний напій саке та милуються квітами вишні. У деяких містах Японії з цвітінням сакури навіть починається навчальний рік у школі.

Сергій Віталійович також розповів про святилища, які існують в Японії. Зокрема, одним з найдавніших та наймістичніших місць країни є святилище Ідзумо. Вважається, що саме тут раз на рік упродовж десятого місяця за старим календарем збираються всі японські божества. У синто навіть є поняття «каннадзукі», тобто місяць без богів. Лише в районі Ідзумо цей місяць має назву «каміарідзукі», тобто місяць з богами. Саме тому це святилище є дуже шанованим серед японців, оскільки в цей час, коли боги приймають основні рішення про долі людей, кожен може попросити у богів благословення на наступний рік.

Цікавою особливістю синтоїстських святилищ є торії – ворота перед храмом, які уособлюють межу між світом простих людей і світом божеств. Це ворота у вигляді двох вертикальних стовпів з двома поперечними балками у верхній частині, які зазвичай виготовляються з дерева або каменю та фарбуються у червоний колір. Багато святилищ синто мають декілька торіїв, а деякі – навіть тисячі. В Японії вважається, що людина, яка досягла успіху, має пожертвувати храму торії. Нині ці ритуальні ворота є настільки розповсюдженими по всій країні, що стали одним з найбільш впізнаваних символів Японії.

Також важливим елементом кожного святилища є сіменава – мотузка, сплетена з рисової соломки, на яку кріпляться паперові стрічки сіде, що в японській релігійній традиції є ознакою святості. Як правило, сіменави розміщають при вході в святилища та на торіях, щоб позначити місце, де з’являлись боги-камі. Крім того, вважається, що сіменава рятує від злих духів, тому її часто вивішують на початку будівництва нової споруди.

Під час розповіді про божеств синто Сергій Капранов звернув увагу всіх присутніх на цікаву особливість: оскільки вважається, що люди є нащадками богів, то вони також можуть стати богами. Наприклад, у пантеоні синтоїстських божеств є Тендзін-сама – бог науки і освіти. Під час свого мирського життя він був японським державним діячем та науковцем на ім’я Суґавара но Мітідзане. Він сприяв розвитку самобутньої японської культури, але за несправедливим звинуваченнями був висланий зі столиці Кіото, де й помер. Незабаром після його смерті мешканців Кіото вразила чума, від якої загинули одні з учасників його вигнання, повені і тайфуни. Тодішній імператор сприйняв це як помсту духу померлого і для його умиротворення звів святилище, а самого Суґавару проголосив покровителем наук і навчання. З того часу у японських школярів з’явилась традиція звертатись до божества із проханням успішно скласти іспити, яке вони пишуть на спеціальних дерев’яних табличках та розвішують у святилищі.

Буддизм – найдавніша світова релігія, яка зародилась близько VI ст. до н.е. в Індії. До Японії буддизм прийшов з Кореї, куди він потрапив з Китаю. Тому в Японії буддизм з’явився з елементами корейської та китайської культурної традиції. Загалом буддизм справив значний вплив на японську культуру. Зокрема, він складає основу естетики традиційного народного театру «Но», де демонструються вистави на буддійську тематику. Іншими прикладами є японські сади каміння, які є характерними для багатьох храмів; мистецтво малювання тушшю на рисовому папері «суміе»; монументальна скульптура, найбільш відома – 30-метрова бронзова статуя сидячого Будди у м. Нара, яка входить у список Національних скарбів Японії; та ікебана – традиційне мистецтво аранжування квітів.

Ще однією визначальною особливістю японської культури є «ямабусі» – гірські аскети, які були відомі своїми здібностями як лікарі та медіуми. Вони були адептами однієї з гілок буддизму варджраяни, догмати якої стверджують, що пробудження можна знайти лише через відлюдництво, самозаглиблення та вивчення природи.

Ці та інші цікаві відомості про мальовничу країну Японію повідав Сергій Капранов, доповнивши розповідь презентацією з унікальних фотографій, зібраних під час неодноразових подорожей до Японії – країни Сонця.

Директор Наукової бібліотеки КНУКіМ, кандидат культурології, доцент Юрій Горбань щиро подякував Сергію Капранову від свого імені, від імені студентської молоді та працівників університету за цікаву розповідь і вручив презент у вигляді книг. Також Юрій Іванович подякував Катерині Кириленко за плідну співпрацю й організацію такої корисної та повчальної зустрічі. Сергій Віталійович і організатори заходу висловили сподівання, що цей захід стане початком циклу лекцій та зустрічей, оскільки інтерес до здобутків японської культури серед студентської молоді з кожним роком невпинно зростає.