Що таке синдром Рейно: причини, симптоми, профілактика та лікування

Матеріали з позначкою “Спецпроєкт”, “Партнерський матеріал” чи “Актуально” розміщені на комерційній основі. Редакція може не поділяти цю позицію.

Багато людей живуть з синдромом Рейно та навіть не здогадуються про це. Недуга викликає спазми у деяких частинах тіла у відповідь на низькі температури чи стрес.

Як зрозуміти, що дискомфорт, з яким ви стикаєтеся, – це перші ознаки синдрому Рейно, що провокує розвиток захворювання та як запобігти його прогресуванню, розповідає 24 Канал.

Що таке синдром Рейно і як він проявляється

Синдром Рейно характеризується онімінням та відчуттям холоду у деяких ділянках тіла. Переважно це пальці рук або ніг. Ці симптоми є реакцією на стрес чи холод, які провокують звуження кровоносних артерій. Як наслідок у людини спостерігається вазоспазм – обмежений приплив крові до уражених ділянок.

Загалом існує два види синдрому Рейно:

• первинний – виникає у людей у віці від 15 до 30 років,
• вторинний – зазвичай виникає після 40 років.

Симптоми синдрому Рейно:

• Під час нападу Рейно уражені ділянки шкіри зазвичай спочатку блідніють. Потім вони часто змінюють колір, на цьому місці людина відчуває холод і оніміння.
• Коли шкіра починає зігріватися, а кровотік покращується, уражені ділянки можуть знову змінити колір, пульсувати, поколювати або навіть опухати.

Як проявляється синдром Рейно / Фото Shutterstock

Синдром Рейно найчастіше вражає пальці рук та ніг. Але іноді синдром може уражати інші області тіла, такі як ніс, губи, вуха та навіть соски. Після розігріву повернення кровотоку в ділянку може тривати 15 хвилин.

Причини виникнення синдрому Рейно

Первинний синдром Рейно – найпоширеніша форма. Ця форма недуги може бути настільки легкою, що багато людей не звертаються за лікуванням.

Експерти не до кінця розуміють причину його появи. Але кровоносні судини на руках і ногах дуже реагують на низькі температури або стрес та звужуються.

Холодні температури є найбільш імовірною причиною нападу. Наприклад, людина найчастіше відчуває синдром, коли опускає руки у холодну воду, бере щось із морозильної камери або перебуває на холодному повітрі. Проте у деяких людей напад може спровокувати й емоційний стрес.

Факт. Жінки частіше, ніж чоловіки, страждають на синдром Рейно. Також він частіше зустрічається у людей, які живуть у холоднішому кліматі.

Вторинний синдром Рейно зустрічається рідше, проте його наслідки можуть бути серйознішими.

Він виникає внаслідок:

• певних захворювань, таких як склеродермія та вовчак,
• певного виду діяльності, які супроводжуються частими травмами чи потребою працювати з хімічними речовинами,
• куріння чи прийому лікарських препаратів, які впливають на кровоносні судини.

Як проявляється синдром Рейно / Фото Shutterstock

Вторинний синдром Рейно небезпечний тим, що у випадку відсутності лікування він може призвести до зниження припливу крові до пальців рук чи ніг, і, як наслідок, пошкодження тканин й шкірних виразок.

Профілактика та лікування

Лікування синдрому Рейно залежить від його важкості його перебігу та наявності інших захворювань. Для більшості людей хвороба Рейно не призводить до інвалідності, але може вплинути на якість життя.

В Україні синдром Рейно займаються ревматологи. Залежно від важкості синдрому, вони можуть призначити медикаментозне лікування.

Важливо. Радимо негайно звернутися до лікаря у випадку, якщо у вас з’явились виразки на кінцівках.

Як запобігти нападам синдрому Рейно

• Якщо потрібно вийти на вулицю в холодну погоду, одягніть шапку, шарф, шкарпетки. Обов’язково прихопіть з собою два комплекти рукавичок на випадок, якщо одна пара намокне. Термобілизна також може допомогти краще втримати тепло.
• Якщо дуже мерзнете у вуха чи ніс, носіть навушники та маску для обличчя. Також зараз на ринку є дуже гарні балаклави.
• Прогрівайте машину перед поїздкою в холодну погоду.
• Будьте обережні навіть вдома. Щоб дістати продукти з холодильника або морозильної камери, надягайте рукавички чи використовуйте прихватки. Якщо мерзнете під час сну, спіть у шкарпетках і, за бажанням, у рукавичках.
• Підтримуйте вдома теплий клімат, навіть коли на вулиці спекотно. Холодне повітря з кондиціонера також може викликати напади.

Окрім цього дотримуйтеся схеми лікування, призначеної лікарем. В рамках комплексної терапії можна застосовувати, зокрема, Неокардил, який володіє кардіотонічною, антиаритмічною, гіпотензивною дією, а також значно підвищує ефективність лікування пацієнтів високого кардіоваскулярного ризику. Застосовувати його радять по 1 капсулі 2 рази на добу.

Екстракт глоду, гінкго білоба і пуерарії, які містяться у препараті, усувають порушення периферичного кровообігу, покращують кровотік і, відповідно, знижують ризики нападів синдрому Рейно.

Важливо! Цей матеріал має винятково загальноінформаційний характер і не може бути основою для встановлення діагнозу або медичних висновків. Публікації на сайті засновані на останніх актуальних і науково обґрунтованих дослідженнях у сфері медицини. Але якщо Вам потрібні встановлення діагнозу або медична консультація, обов’язково зверніться до лікаря.

Діагностика хвороби Рейно

Діагностика хвороби Рейно починається з ретельного збору анамнезу, огляду пацієнта, лабораторних та інструментальних досліджень.

Діагностика має вкрай важливе значення для визначення тактики лікування, індивідуального підходу до пацієнта, що вплине на майбутній прогноз і якість життя. Перед лікарем стоїть завдання в правильній постановці діагнозу, проведенні диференціального діагнозу (виключення або підтвердження тієї чи іншої хвороби зі схожими симптомами).

Основними цілями діагностики є:

• підтвердження діагнозу хвороби Рейно;
• визначення ступеня клінічного перебігу хвороби;
• проведення диференціального діагнозу (відмінності двох захворювань з подібною симптоматикою) хвороби і синдрому Рейно.

Збір анамнезу

Правильно зібраний анамнез є 90% успіху в постановці діагнозу. При необхідності можуть бути призначені додаткові лабораторні та інструментальні обстеження.

На прийомі лікар детально розпитає про скарги пацієнта, про час появи симптомів, їх тривалість, характер, про зв’язок симптомів з впливом зовнішніх факторів (холоду, стресу). Важливе значення мають перенесені і супутні захворювання, травми, операції, які також можуть спровокувати хворобу Рейно. Особлива увага приділяється наявності захворювань, які можуть викликати симптоми характерні для хвороби Рейно. В цьому випадку необхідно виключити наявність синдрому Рейно. Також лікаря буде цікавити характер професійної діяльності, умови праці і життя, хобі, спосіб життя, наявність шкідливих звичок. Хвороба Рейно може передаватися у спадок, тому наявність даної патології у найближчих родичів підвищує ризик розвитку хвороби у пацієнта. Якщо хтось із родичів має подібні симптоми, то про це необхідно розповісти лікарю.

На прийомі лікар може запитати:

• Які симптоми хвороби проявляються (зміна кольору пальців рук і / або ніг, відчуття оніміння пальців)?
• Коли вперше проявилися симптоми?
• Чи змінилися дані симптоми з часом?
• Чи спостерігається зміна кольору пальців, відчуття оніміння або хворобливі відчуття під час атаки хвороби Рейно?
• Чи є холод або стрес провокуючим фактором атаки?
• Можуть інші фактори спровокувати схожі симптоми?
• Були діагностовані інші супутні захворювання у пацієнта?
• Які ліки приймає пацієнт в даний момент?
• Чи був комусь із родини поставлений діагноз «хвороба Рейно»?
• Чи займається пацієнт спортом, курить, п’є каву?
• Яка у пацієнта професія і умови праці?
• Як пацієнт справляється зі стресом?

Огляд пацієнта

Після збору анамнезу життя лікар переходить до зовнішнього огляду пацієнта. Уважно досліджуються шкірні покриви, суглоби для виключення супутніх захворювань.

Під час спільного огляду лікар приділяє увагу симптомам, які з’являються при атаках хвороби Рейно. Для обстеження проявів необхідно спровокувати атаку хвороби впливом холоду. Для цього застосовують холодову пробу. Метод холодової проби полягає в опусканні рук в воду температурою 10 ° С на деякий час. Відзначається зміна забарвлення шкірного покриву і її локалізація – при хворобі Рейно уражаються вушні раковини, кінчик носа, пальці ніг, пальці рук (частіше II – IV пальці). Для хвороби характерні чітко відмежовані ділянки послідовного трифазного зміни забарвлення шкіри пальців – бліда – синя – червона. Під час атаки хворий відзначає оніміння, поколювання в області спазму судин. У вкрай рідкісних випадках спостерігається ураження язика, що проявляється його онімінням і невиразністю мови. Іноді під час атаки можливе виникнення сітчастого ливедо, яке проходить після завершення спазму судин. Сітчасте ливедо – це порушення моторики (рухової активності) судин в шкірі кінцівок, при якому артеріоли (дрібні судини, що несуть клітинам насичену киснем кров) спазмуються, а венули (дрібні судини, що несуть від клітин насичену вуглекислим газом кров) розширюються. Ливедо характеризується появою синьої або синьо-рожевої мозаїки на шкірі і є більше косметичним дефектом, ніж патологією.

У 1932 році лікарями Ален і Броун були розроблені критерії діагностики захворювання Рейно.

До критеріїв Алена і Броуна відносяться:

• зміна кольору шкірних покривів під час атаки (як мінімум 2 або 3 кольору), спровокованого впливом холоду або стресу (зв’язок із зовнішнім подразником);
• періодичні епізоди атаки хвороби Рейно як мінімум протягом 2 років;
• сувора симетричність ураження кінцівок при атаці з чітко відмежовані зоною ураження;
• відсутність некрозу, гангрени;
• відсутність захворювань, що провокують подібні симптоми;
• негативний тест на антинуклеарні антитіла (ANA);
• відсутність ознак ураження капілярів при капіляроскопії нігтьового ложа.

Лабораторні дослідження

Лабораторні дослідження дозволяють провести більш точну діагностику для виключення супутніх захворювань і, зокрема, виключення можливого синдрому Рейно.

Лабораторні дослідження включають:

• Загальний аналіз крові. Загальний аналіз крові дозволить виявити наявність запальних процесів в організмі. Це буде проявлятися підвищенням кількості лейкоцитів (білих кров’яних тілець) – більше 9,0 x 109 / л і збільшенням швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ) – більше 10 мм / год у чоловіків і більше 15 мм / год у жінок. Дані зміни характерні для системних і ревматологічних захворювань.
• Біохімічний аналіз крові. При біохімічному аналізі крові досліджують рівень глюкози (цукру) в крові, кількість загального білка, холестерину, сечовини та інших. Це дозволить діагностувати супутні захворювання, які можуть стати причиною розвитку синдрому Рейно – цукровий діабет, атеросклероз, системні захворювання та інші.
  С – реактивний білок (за показаннями). С – реактивний білок – білок плазми крові, який відноситься до групи білків гострої фази і вказує на гострий запальний процес, наявність захворювань кісток і суглобів.
• Ревматоїдний фактор (за показаннями). Ревматоїдний фактор – це антитіла (білкові сполуки плазми крові, які виробляються імунною системою при попаданні в організм бактерій, вірусів, чужорідних частинок), які виробляються імунною системою проти власних клітин організму, які помилково сприймаються як чужорідні. Призначається даний аналіз при симптомах ревматоїдного артриту (біль, набрякання суглобів, обмеження їх рухливості), діагностиці аутоімунних захворювань. У нормі показник ревматоїдного фактора не повинен перевищувати 14 МО / мл.
• Антинуклеарні антитіла (ANA). Антинуклеарні антитіла – білки, які виробляються імунною системою проти компонентів клітинного ядра. Проводиться для діагностики системних захворювань сполучної тканини. При хворобі Рейно даний тест буде негативним, а при синдромі Рейно – позитивним. У деяких пацієнтів тест ANA може бути позитивним протягом декількох років, але не спостерігається розвиток захворювань сполучної тканини.

Інструментальні дослідження

Інструментальні дослідження є доповненням до загального огляду і лабораторних досліджень. Вони дозволять оцінити стан і функції кровоносних судин. На основі лабораторних та інструментальних обстежень, загального огляду і історії хвороби пацієнта лікар може поставити точний діагноз пацієнту і провести диференційний діагноз між первинним і вторинним феноменом Рейно. Понад 70 судинних і аутоімунних захворювань супроводжуються симптомами, характерними для хвороби Рейно. Індивідуальний підхід до пацієнта і широкий спектр лабораторних та інструментальних обстежень дозволить виявити причину судинного спазму кінцівок.

Інструментальні методи діагностики

• Термометрія кистей і стоп після холодової проби.
• Вимірювання зони температурного комфорту.
• Доплерографія.
• Реовазографія.
• Капіляроскопія нігтьового ложа.
• Рентгенологічне дослідження грудної клітки, кистей, стоп.

Синдром Рейно: причини, симптоми та лікування

Проявляється синдром нападами, які можуть тривати кілька секунд або годин.

Причини виникнення синдрому Рейно

Найчастіше появі проблеми сприяють різні ревматичні хвороби. Так, наприклад, синдром Рейно знаходиться серед найпоширеніших ознак системної склеродермії, червоного вовчака, хвороби Шегрена, вузликового періартриту. Викликати захворювання здатна первинна легенева гіпертензія.

Синдром Рейно розвивається на тлі таких захворювань крові як мієлома, тромбоцитоз, пароксизмальна гемоглобінурія. Ще одна причина – захворювання судин.

Нерідко синдром Рейно з’являється через прийом сильнодіючих препаратів.

Симптоми синдрому Рейно

Симптоми можуть змінюватися залежно від ступеня.

На першій стадії спостерігаються короткі спазми в кінцівках, що супроводжуються болем, легкими поколювання й онімінням. Пальці рук і ніг при цьому можуть бліднути.

Синдром Рейно може бути симптомом інших хвороб

Друга стадія характеризується посиленням всіх описаних вище симптомів, до яких додається синюшність шкіри, набряклість. Біль під час нападів стає сильнішою.

Пізня третя стадія хвороби настає тільки через кілька років. Біль стає менш вираженим, кінцівки червоніють, на шкірі з’являються змертвілі ділянки. У деяких пацієнтів з’являються виразки, які через зміни в організмі можуть довго не гоїтися.

Лікування синдрому Рейно

1. Уникати раптового впливу холоду.
2. При виникненні атаки руки необхідно зігріти (тепла вода, приміщення рук пахву).
3. Відмовитися від куріння.
4. Зменшити стрес.
5. Уникати вібрації.

При неефективності немедикаментозних методів:

Перша лінія терапії – блокатори кальцієвих каналів (ніфедипін, амлодипін)

При відсутності ефекту від першої лінії можливий прийом: нітратів (місцевий нітрогліцерин), інгібітори рецепторів ангіотензину (лозартан), антидепресанти, простагландини, інгібітори фосфодіестерази, ботулінічний токсин.

У рідкісних випадках може знадобитися хірургічне лікування.

Більше новин, що стосуються лікування, медицини, харчування, здорового способу життя та багато іншого – читайте у розділі Здоров’я.

Важливо! Цей матеріал має винятково загальноінформаційний характер і не може бути основою для встановлення діагнозу або медичних висновків. Публікації на сайті засновані на останніх актуальних і науково обґрунтованих дослідженнях у сфері медицини. Але якщо Вам потрібні встановлення діагнозу або медична консультація, обов’язково зверніться до лікаря.