Гірчиця чорна

Brassica nigra, синонім Sinapis nigra —
однорічна трав’яниста рослина родини капустяних (хрестоцвітих). Стебло прямостояче, галузисте, в нижній частині — разом з листками розсіяне волосисте, 50—150 см заввишки. Листки з черешками, ліровидні, з великою нерівномірною виїмчастою зубчастою верхівковою часткою; верхні листки цілокраї, ланцетні. Квітки правильні, двостатеві, 4-пелюсткові, зібрані в китицевидне суцвіття; пелюстки ясно-жовті, оберненояйцевидні, 5—6 мм завдовжки. Плоди — стручки (4-гранні, притиснуті до стебла). Цвіте протягом червня — серпня.

Поширення

Як дика або здичавіла рослина росте по всій території України (крім Карпат і Криму) на забур’янених місцях і по берегах річок. Інколи її розводять.

Заготівля і зберігання

Для виготовлення ліків використовують насіння (Semina Sinapis). Збирають, коли дозрівають нижні й серединні стручки. Рослина в цей час набуває жовтого кольору, а нижні листки опадають. Зрізані рослини досушують у снопиках, слідкуючи за тим, щоб не пересохли і щоб не висипалося насіння, а потім обмолочують і просівають на решето. Зберігають у сухих приміщеннях з доброю вентиляцією.
Аптеки сировину не відпускають.

Хімічний склад

Насіння містить жирну олію, білки, слиз і глікозид синігрин, який під впливом ферменту мирозину в присутності води розкладається на сульфат калію, глюкозу й гірчичну ефірну олію, яка є сильним подразником шкіри. До складу жирної олії входять гліцериди ерукової, олеїнової, лінолевої, міристинової та бегенової кислоти.

Фармакологічні властивості і використання. Насіння рослини збуджує апетит, посилює виділення шлункового соку, має протизапальні й антисептичні властивості, воно входить до складу шлункового чаю, який вживають для регулювання діяльності шлунково-кишкового тракту.

Насіння Гірчиці чорної вживають і при запорі та отруєнні опіумом (як блювотне і проносне).

Місцеве застосування гірчичного порошку (гірчичники, ванни, компреси, розтирання гірчичним спиртом тощо) основується на спроможності подразнювати шкіру й зумовлювати, таким чином, перерозподіл крові (постачання оброблених гірчицею ділянок шкіри кров’ю стає інтенсивнішим). Гірчичники використовують при простудних захворюваннях, бронхітах, плевритах, бронхопневмоніях, їх прикладають до больових зон при невралгіях і радикуліті.

Для рефлекторного впливу на функцію кровообігу (при гіпертонічних кризах, загрозливому інсульті, стенокардії) гірчичники прикладають на груди, потилицю, литкові м’язи, на ділянку серця тощо.

Гірчичний спирт використовують для розтирань при ревматизмі, радикуліті, невриті й простудних захворюваннях та для лікування ознобишів (Perniones).

Гірчичні ванни (загальні або місцеві) приймають при простудних захворюваннях або для запобігання їхньому розвиткові (наприклад, після сильного переохолодження).

Лікарські форми і застосування

ВНУТРІШНЬО — насіння вживають натщесерце по 10 насінин за 30 хв до їди (щодня збільшуючи дозу, доводять її до 20 насінин);
– гірчичне борошно вживають натщесерце по чверті чайної ложечки за 30 хв до їди (щодня збільшуючи дозу, доводять її до повної чайної ложечки, а щоб спричинити блювання й пронос при отруєнні, борошно вживають по 1,5 г з перервами, поки не буде досягнуто бажаних наслідків);
– настойку гірчичного борошна на горілці (у співвідношенні 1:10, настоюють 8 днів) п’ють по 20—30 крапель перед їдою.

ЗОВНІШНЬО — гірчичний спирт для розтирань і змазувань; гірчичники на певні ділянки тіла, попередньо змащені рослинною олією (змочити теплою водою і прикласти до шкіри на 10-— 15 хв);
– гірчичні компреси (1 чайна ложка гірчичного порошку на склянку теплої води) на 1 — 10 хв при простудних захворюваннях у дітей;
– ванни загальні (200—500 г подрібненого насіння або гірчичного борошна на одну процедуру) тривалістю 20 хвилин;
– ванни для ніг (кілька ложок гірчичного борошна на відро гарячої води);
– 2 столові ложки суміші потовченого насіння Гірчиці чорної (40 г), квіток ромашки лікарської (40 г), листя розмарину справжнього (20 г) заливають половиною літра холодної перекип’яченої води, настоюють 20 хв, проціджують і використовують для компресів і місцевих ванн для поліпшення зрошування кров’ю шкіри кінцівок;
– 2 столові ложки суміші потовченого насіння Гірчиці чорної (60 г), листя шавлії лікарськоі (40 г) заливають половиною літра холодної перекип’яченої води, настоюють 20 хв, проціджують і застосовують, як у попередньому прописі.

ПРОТИПОКАЗАНО вживати насіння Гірчиці чорної при запаленні нирок і туберкульозі легень.

Вміст статті слугує лише інформаційним цілям і буде корисний студентам профільних навчальних закладів та лікарям.

Самолікування може бути шкідливим для вашого здоров’я! Перед вживанням будь-яких лікарських засобів, консультуйтесь зі своїм лікарем.

під редакцією Гродзинського A. M. (1926-1988) академік Академії наук УРСР, доктор біологічних наук, професор

Гірчиця сарептська

Brassica juncea —
однорічна трав’яниста рослина родини капустяних (хрестоцвітих). Стебло пряме, розгалужене, голе, 20—60 см заввишки. Листки на черешках, зісподу по жилках — з розсіяними жорсткими волосками; нижні — ліровидні, з довгастими боковими частками і більшою овальною верхівкою, верхні — ланцетні. Квітки правильні, двостатеві, 4-пелюсткові, жовті, зібрані в китицевидне суцвіття. Плоди — стручки, майже циліндричні, з довгим носиком, відхилені від стебла. Цвіте у травні — червні.

Поширення

Розводиться і трапляється здичавілою на забур’янених місцях у степовій і рідше — в лісостеповій зонах.

Заготівля і зберігання

Для виготовлення ліків використовують насіння (Semina Sinapis). Збирають, коли дозрівають нижні й серединні стручки. Рослина в цей час набуває жовтого кольору, а нижні листки опадають. Зрізані рослини досушують у снопиках, слідкуючи за тим, щоб не пересохли і щоб не висипалося насіння, а потім обмолочують і просівають на решето. Зберігають у сухих приміщеннях з доброю вентиляцією.
Аптеки сировину не відпускають.

Хімічний склад

Насіння містить жирну олію, білки, слиз і глікозид синігрин, який під впливом ферменту мирозину в присутності води розкладається на сульфат калію, глюкозу й гірчичну ефірну олію, яка є сильним подразником шкіри. До складу жирної олії входять гліцериди ерукової, олеїнової, лінолевої, міристинової та бегенової кислоти.

Фармакологічні властивості і використання

Насіння рослини збуджує апетит, посилює виділення шлункового соку, має протизапальні й антисептичні властивості, воно входить до складу шлункового чаю, який вживають для регулювання діяльності шлунково-кишкового тракту.

Насіння Гірчиці сарептської вживають і при запорі та отруєнні опіумом (як блювотне і проносне).

Місцеве застосування гірчичного порошку (гірчичники, ванни, компреси, розтирання гірчичним спиртом тощо) основується на спроможності подразнювати шкіру й зумовлювати, таким чином, перерозподіл крові (постачання оброблених гірчицею ділянок шкіри кров’ю стає інтенсивнішим). Гірчичники використовують при простудних захворюваннях, бронхітах, плевритах, бронхопневмоніях, їх прикладають до больових зон при невралгіях і радикуліті.

Для рефлекторного впливу на функцію кровообігу (при гіпертонічних кризах, загрозливому інсульті, стенокардії) гірчичники прикладають на груди, потилицю, литкові м’язи, на ділянку серця тощо.

Гірчичний спирт використовують для розтирань при ревматизмі, радикуліті, невриті й простудних захворюваннях та для лікування ознобишів (Perniones).

Гірчичні ванни (загальні або місцеві) приймають при простудних захворюваннях або для запобігання їхньому розвиткові (наприклад, після сильного переохолодження).

Лікарські форми і застосування

ВНУТРІШНЬО — насіння вживають натщесерце по 10 насінин за 30 хв до їди (щодня збільшуючи дозу, доводять її до 20 насінин);
– гірчичне борошно вживають натщесерце по чверті чайної ложечки за 30 хв до їди (щодня збільшуючи дозу, доводять її до повної чайної ложечки, а щоб спричинити блювання й пронос при отруєнні, борошно вживають по 1,5 г з перервами, поки не буде досягнуто бажаних наслідків);
– настойку гірчичного борошна на горілці (у співвідношенні 1:10, настоюють 8 днів) п’ють по 20—30 крапель перед їдою.

ЗОВНІШНЬО — гірчичний спирт для розтирань і змазувань; гірчичники на певні ділянки тіла, попередньо змащені рослинною олією (змочити теплою водою і прикласти до шкіри на 10-— 15 хв);
– гірчичні компреси (1 чайна ложка гірчичного порошку на склянку теплої води) на 1 — 10 хв при простудних захворюваннях у дітей;
– ванни загальні (200—500 г подрібненого насіння або гірчичного борошна на одну процедуру) тривалістю 20 хвилин;
– ванни для ніг (кілька ложок гірчичного борошна на відро гарячої води);
– 2 столові ложки суміші потовченого насіння Гірчиці сарептської (40 г), квіток ромашки лікарської (40 г), листя розмарину справжнього (20 г) заливають половиною літра холодної перекип’яченої води, настоюють 20 хв, проціджують і використовують для компресів і місцевих ванн для поліпшення зрошування кров’ю шкіри кінцівок;
– 2 столові ложки суміші потовченого насіння Гірчиці сарептської (60 г), листя шавлії лікарськоі (40 г) заливають половиною літра холодної перекип’яченої води, настоюють 20 хв, проціджують і застосовують, як у попередньому прописі.

ПРОТИПОКАЗАНО вживати насіння Гірчиці сарептської при запаленні нирок і туберкульозі легень.

Вміст статті слугує лише інформаційним цілям і буде корисний студентам профільних навчальних закладів та лікарям.

Самолікування може бути шкідливим для вашого здоров’я! Перед вживанням будь-яких лікарських засобів, консультуйтесь зі своїм лікарем.

під редакцією Гродзинського A. M. (1926-1988) академік Академії наук УРСР, доктор біологічних наук, професор

Швидко росте і оздоровлює ґрунт: чим засіяти грядки у вересні, щоб земля відпочила

Досвідчені дачники знають, що після збору врожаю потрібно належним чином обробити теплицю, підготувати ґрунт до нового сезону, щоб майбутні плоди були ще смачнішими та соковитішими. Для цього важливо перекопати та підживити землю, а також посіяти рослини-сидерати. theLime вирішив докладніше розповісти про гірчицю, яка оздоровлює ґрунт і має багато інших корисних властивостей.

Восени гірчицю садять після збирання врожаю на звільнені грядки. Як сидерат, гірчиця після посіву збагачує землю азотом і фосфором, що забезпечить гарний урожай наступного року. Після закладення в землю вона швидко перегниває, віддаючи цінні елементи на ранніх етапах розвитку рослин.

Чому слід посіяти гірчицю восени?

1. Гірчиця дуже швидко росте і не дає іншим бур’янам розвиватися.

2. Вона відлякує шкідників – пропадають жуки-дротяники, слимаки, плодожерки.

3. Очищає ґрунт від гнильних мікроорганізмів, парші та фітофтори.

4. Добре розпушує ґрунт корінням і піднімає вологу та поживні речовини з нижніх шарів вгору.

5. Після заморозків зелена маса закриває землю та оберігає від промерзання.

6. Прекрасний медонос – приваблює на ділянку бджіл та інших комах для запилення.

Як сіяти гірчицю?

У вересні слід посадити гірчицю на тих ділянках городу, де були картопля та полуниця.

Можна сіяти насіння рядами з відстанню 10-15 см між ними. Або розсипати насіння по землі і загорнути потім граблями. При такому способі витрачається вдвічі більше насіння. Але й зеленої маси виходить більше.

Сіяти насіння необхідно на глибину 1-1,5 см, а на важких глинистих землях – не глибше 1 см. На сотку витрачається до 250 г, але якщо ділянка вражена жуками-дротяниками або бур’янами, то потрібно збільшити кількість насіння.

Сходи з’являються через 3-4 дні і ростуть дуже швидко. Можна не побоюватися невеликих заморозків – гірчиця не боїться -5°С.

Вже за місяць сходи виростуть до 15 см, а коли гірчиця збереться цвісти – її час зрізати.

Гірчицю скошують або зрізають плоскорізом і одразу ж загортають у землю.

При осінній посадці можна залишити зелену масу нескошеною на зиму, щоб так і пішла під сніг. При цьому земля залишиться пухкою, збагатиться мікроелементами, навесні копати її не доведеться, достатньо розпушити і все.

Цікаві новини для вас:

Найцікавіші історії та новини дня тепер у Telegram! Підписуйтесь на канал theLime і дізнавайтеся про них швидше.