Журавлина: вирощування в саду, види та сорти

Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 01 серпня 2023 Опубліковано: 23 лютого 2019 Перша редакція: 23 травня 2016 🕒 16 хвилин 👀 62790 разів 💬 2 коментарі

• Посадка й догляд за журавлиною
• Кущі журавлини – опис
• Посадка журавлини
  • Коли садити журавлину
  • Посадка журавлини навесні
  • Посадка журавлини восени
  • Догляд за журавлиною навесні
  • Догляд за журавлиною влітку
  • Догляд за журавлиною восени
  • Обробка журавлини
  • Полив журавлини
  • Підживлення журавлини
  • Коли обрізати журавлину
  • Обрізування журавлини навесні
  • Обрізування журавлини восени
  • Як розмножувати журавлину
  • Розмноження журавлини живцями
  • Насіннєве розмноження журавлини
  • Журавлина болотна (Oxycoccus palustris)
  • Великоплідна журавлина
  • Корисні властивості журавлини
  • Небезпечні властивості журавлини
  • Коментарі

  Журавлина (лат. Oxycoccus) – підрід квіткових рослин родини Вересові, який об’єднує в собі сланкі вічнозелені чагарники, природний ареал яких розташований у північній півкулі. Плоди всіх видів журавлини їстівні й затребувані і в кулінарії, і в харчовій промисловості. Наукова назва журавлини перекладається з давньогрецької мови як «кисла ягода». Піонери Америки називали її журавлиною ягодою (cranberry), а в Новій Англії в XVII столітті журавлина була відома як ведмежа ягода, оскільки люди неодноразово бачили, як нею харчувалися грізлі.

  Походження української назви зазвичай пояснюють тим, що журавлина, схилена під вагою ягоди, нагадує шию журавля.

  У природі кущі журавлини ростуть переважно у вологих місцях – у сфагнових хвойних лісах, на болотах, по заболочених берегах водойм. У культурі вирощується вид журавлина садова.

  Посадка й догляд за журавлиною

  • Посадка: напровесні, коли ґрунт відтане на глибину 8-10 см.
  • Освітлення: яскраве сонячне світло.
  • Ґрунт: дуже вологий до болотистого, на ділянці з високим заляганням ґрунтових вод, кислий (pH 3,5-4,5), торф’яний або моховатий лісовий.
  • Полив: перші два тижні після посадки – щоденний, потім ґрунт підтримують у трохи вологому стані. У травні та червні полив має стати помірним, а в спеку – щоденним. Із серпня по жовтень журавлину поливають регулярно, намагаючись промочити ґрунт на глибину залягання коренів.
  • Підживлення: регулярні: у перший рік – із весни до кінця липня один раз на два тижні комплексними мінеральними добривами. Перше підживлення вносять через три тижні після посадки. У середині серпня і в середині жовтня вносять калійно-фосфорне добриво. На другий і третій рік журавлину удобрюють за такою ж схемою, а починаючи з четвертого року концентрацію добрив у розчинах послаблюють і проводять 6 підживлень за сезон.
  • Обрізування: в травні, кущ формують упродовж трьох років, а потім роблять тільки щорічне санітарне прочищення.
  • Розмноження: насінням або зеленими живцями.
  • Шкідники: чорноголова бруснична листовійка, яблунева комоподібна щитівка, непарний шовкопряд, капустяна совка, вересовий п’ядун і ще понад 30 шкідників.
  • Хвороби: махровість (карликовість), ботритис, аскохітоз, песталоція, гіберова плямистість, цитоспороз, фомопсис, моніліоз, снігова пліснява, червона плямистість.

  Кущі журавлини – опис

  Журавлина рослина сланка. Її вічнозелені кущі досягають у висоту від 15 до 60 см. Коренева система у рослини стрижнева. Чергове листя журавлини, розташоване на коротких черешках, має яйцеподібну або довгасту форму. У довжину воно досягає 15 мм, а в ширину – 6 мм. Верхня сторона листової пластини темно-зелена, нижня – біляста за рахунок воскового нальоту, що захищає листя від води. Цвітіння журавлини починається в травні або червні: на довгих квітконіжках розкриваються рожеві чи світло-пурпурові квіти, кожна з яких живе 18 днів. Плід журавлини – яйцеподібна або куляста кисла ягода червоного кольору діаметром до 16 мм. Незважаючи на те, що завдяки своїм цілющим властивостям журавлина дуже популярна, в культурі вона не така поширена, як аґрус, малина, полуниця, чорна смородина або порічки. Однак останнім часом вона поряд із такими культурами, як суниця, ожина, чорниця і лохина, стала завойовувати дедалі більше місця в наших садах. Тим садівникам, які ще не вирощують цю чудову ягоду, пропонуємо прочитати нашу статтю, в якій викладена інформація про те, як здійснюються посадка і догляд за журавлиною на садовій ділянці, які хвороби і шкідники журавлини можуть ускладнити її вирощування, як розмножити журавлину, чим підживити журавлину, щоб збільшити її врожайність, а також якого догляду потребує журавлина після збору врожаю.

  Посадка журавлини

  Коли садити журавлину

  Посадити журавлину найкраще напровесні, як тільки земля на ділянці відтане на глибину 8-10 см. Виберіть для журавлини відкрите сонячне місце з високим ступенем вологості. Бажано, щоб ґрунтові води залягали близько до поверхні. Якщо у вашому саду є струмок, ставок або озерце, посадіть журавлину на його березі, і не так уже й страшно, якщо вона частково опиниться в затінку дерев, що зростають поруч. Журавлина любить кислий (pH 3,5-4,5) торф’яний ґрунт або лісовий субстрат зі сфагнумом, і якщо у вас на ділянці такого немає, зріжте верхній шар ґрунту завтовшки 20-25 см і замініть його сумішшю приблизно такого складу: лісовий гумус, пісок, лісова земля і торф у співвідношенні 1:1:1:2 із додаванням перепрілої хвої.

  Посадка журавлини навесні

  Перед тим, як посадити журавлину, викопайте ямки завглибшки 10 см на відстані 20 см одна від одної і пролийте їх теплою водою. У кожну ямку помістіть по 2 саджанці заввишки 15-20 см, після чого заповніть ямку ґрунтом, але не ущільнюйте його. Перші ягоди ви отримаєте тільки на третій рік після посадки, а повноцінний урожай журавлина дасть лише на четвертий рік – у середньому по півкілограма з кожного м² ділянки. Перші ж два роки журавлина просто прикрашатиме ваш сад своїми мальовничими заростями, які дизайнери часто використовують для оздоблення ландшафту.

  Посадка журавлини восени

  Восени журавлину не саджають, але підготувати ділянку для весняної посадки бажано у вересні. І передусім слід обгородити майбутню грядку для журавлини, вкопавши в ґрунт по її периметру на глибину 20 см негниючий матеріал – шифер, пластик, шматки руберойду. Над землею ця огорожа повинна вивищуватися на 20-30 см.

  Догляд за журавлиною

  Догляд за журавлиною навесні

  Вирощування журавлини – справа нескладна. На початку весни, коли ягідник стає зеленим, проведіть проріджуюче обрізування журавлини і підживіть її повним мінеральним добривом, враховуючи, що його концентрація не повинна бути сильною – журавлина легше зносить нестачу, ніж надлишок добрив. Увесь час підтримуйте ґрунт у злегка вологому стані, розпушуйте його і регулярно видаляйте з ділянки бур’ян. Оскільки журавлина запилюється бджолами, посадіть поруч із журавлинною грядкою медоносні рослини – чабер, орегано тощо.

  Догляд за журавлиною влітку

  Влітку, особливо в його другій половині, стежте за тим, аби ґрунт на грядці не пересихав. Оскільки журавлина добре росте тільки на кислому ґрунті, при поливанні трьох-чотирирічних кущів додавайте в воду оцет або лимонну кислоту. Якщо вам здається, що журавлина погано росте, підживлюйте її, додаючи добрива в воду для поливання. В якості профілактики або в разі потреби обробляйте журавлину фунгіцидами. Розпушуйте на ділянці ґрунт і боріться з бур’янами – перші три роки прополювання грядки має бути регулярною процедурою. Ділянки з журавлиною старше трьох років кожні 3-4 роки мульчують шаром торф’яної крихти або ріні завтовшки 1,5-2 см.

  Догляд за журавлиною восени

  Восени настає час збору врожаю – у вересні-жовтні плоди журавлини збирають недозрілими. Дозрівають ягоди вже в процесі зберігання.

  Як доглядати за журавлиною після збору врожаю? Щоб захистити журавлину від шкідників і хвороб, безсніжної зими і весняних заморозків, журавлинник при температурі -5 ºC кілька разів заливають водою шаром 2 см, даючи промерзати кожному шару наскрізь, поки рослини повністю не зникнуть під кригою. Якщо ж зими у вашій місцевості не дуже суворі, можна просто вкрити журавлину ялиновим гіллям або спанбондом.

  Обробка журавлини

  Щоб захистити зростаючу в постійно вологому ґрунті журавлину від грибкових захворювань, необхідно кілька разів за вегетаційний період проводити профілактичні обробки культури фунгіцидами. Навесні, в період набубнявіння і розпускання бруньок, журавлину обприскують одновідсотковою бордоською рідиною або Азофосом. У період бутонізації проводять триразову обробку журавлини з тижневим інтервалом від сірої цвілі і плямистостей розчином 4 г препаратів Скор або Хорус у 10 л води. За потреби після цвітіння обробку журавлини від сірої цвілі можна провести ще раз. У листопаді ділянку обробляють одновідсотковою бордоською рідиною.

  Полив журавлини

  Догляд за журавлиною передбачає регулярні підживлення рослини. У перший рік зростання журавлину вперше підживлюють через 3 тижні після посадки комплексним добривом Універсал із такого розрахунку: половина столової ложки добрива на один м² ділянки. Продовжують такі підживлення кожні 2 тижні до кінця липня. У середині серпня, а потім у середині жовтня журавлину підживлюють добривом Осіннє з розрахунку третина ложки на м². Журавлину другого і третього року удобрюють за цією самою схемою, а з четвертого року кількість добрив скорочують – за вегетаційний період проводять 6 підживлень із розрахунку одна третина столової ложки добрива на м².

  Підживлення журавлини

  Догляд за журавлиною передбачає регулярні підживлення рослини. У перший рік зростання журавлину вперше підживлюють через 3 тижні після посадки комплексним добривом Універсал із такого розрахунку: половина столової ложки добрива на один м² ділянки. Продовжують такі підживлення кожні 2 тижні до кінця липня. У середині серпня, а потім у середині жовтня журавлину підживлюють добривом Осіннє з розрахунку третина ложки на м². Журавлину другого і третього року удобрюють за цією самою схемою, а з четвертого року кількість добрив скорочують – за вегетаційний період проводять 6 підживлень із розрахунку одна третина столової ложки добрива на м².

  Обрізування журавлини

  Коли обрізати журавлину

  Журавлину обрізують навесні, в травні. Перші три роки, поки росте кущ, закладають основу його форми – компактну або розлогу.

  Обрізування журавлини навесні

  Як обрізати журавлину? Якщо ви вирішили сформувати компактний високий кущ, зрізайте навесні всі тонкі, малозимостійкі сланкі пагони, стимулюючи зростання вертикальних гілок, а якщо вам більше подобається «розлога журавлина», стимулюйте обрізуванням утворення горизонтальних пагонів. Але врахуйте, що з високого куща ягоди знімати легше.

  Обрізування журавлини восени

  Восени журавлину обрізують тільки в разі крайньої потреби.

  Розмноження журавлини

  Як розмножувати журавлину

  Розмножують журавлину генеративно і вегетативно. Насіннєве розмноження здійснюється переважно для селекційного експерименту, оскільки дочірня рослина не наслідуватиме ознак материнської. Якщо ви хочете відразу отримати сортові сіянці, проведіть зелене живцювання журавлини.

  Розмноження журавлини живцями

  Заготовляють зелені живці журавлини в період інтенсивного росту пагонів. Довжина живців має бути не менше 10 см. Їх висаджують у шкілки, горщики з субстратом із верхового торфу з піском та перепрілою хвоєю або відразу на постійне місце – за схемою 7х7 см, щоб гілки журавлини швидше зімкнулися. Заглиблюють живці на 2-3 см, після посадки ґрунт злегка ущільнюють і рясно поливають. Поки живці не укореняться, стежте за тим, щоб ґрунт був весь час вологим – іноді доводиться поливати грядку двічі на день. У дні безжального сонця організуйте саджанцям захист із тканини. Живці журавлини зазвичай приживаються швидко і легко.

  Насіннєве розмноження журавлини

  Щоб добути посівний матеріал, добре визрілі на кущі ягоди журавлини розминають і промивають у великій кількості води, дають насінню осісти на сито і відразу сіють. Якщо насіння журавлини до посадки зберігається якийсь час, його необхідно стратифікувати. Перешаруйте насіння в ящику вологою сумішшю торфу з піском у співвідношенні 4:1 і тримайте 2,5-3 місяці при температурі від 3 до 7 ºC в умовах вільного доступу повітря. Сіють насіння навесні (після стратифікації) або в кінці літа (свіжозібране) в посуд із верховим торфом – по поверхні субстрату, без заглиблення в нього. Зверху через сито його засипають шаром піску завтовшки 2-3 мм або вкривають шаром подрібненого торфу завтовшки до 5 мм, після чого поливають, накривають склом і поміщають у світле тепле місце. Посіви потрібно регулярно зволожувати і провітрювати, а при появі на поверхні субстрату цвілі обробити його фунгіцидом. Сходи з’являться за 2-4 тижні, після чого скло знімають, але поливання не припиняють. На стадії розвитку у сіянців 4-5 листків їх пікірують по одному в горщики або на грядку в парнику на відстані 10 см один від одного. Дорощують сіянці протягом року, поливаючи і підживлюючи їх регулярно розчином 1 столової ложки Кеміри-універсал у 10 л води з розрахунку 1 л на м², намагаючись не потрапляти розчином на листя, щоб не обпекти його. З середини квітня до середини липня кожні два тижні вносять підживлення. У серпні покриття з теплиці знімають, а в кінці жовтня грядку мульчують шаром торфу завтовшки 5-7 см і накривають на зиму двома шарами спанбонду. Навесні спанбонд прибирають, а сіянці пересаджують у шкілки, де підрощують ще рік-два, після чого вже пересаджують на постійне місце. Отримати урожай ягід із кущів, вирощених насіннєвим способом, ви зможете через 2-3 роки після висадки на постійне місце.

  Хвороби журавлини

  Дотримання прийомів агротехніки дозволить вам підтримувати здоров’я журавлини на належному рівні, проте іноді таки трапляються прикрі неприємності, і здорову журавлину може вразити будь-яка недуга. У такій ситуації важливо не розгубитися і негайно почати боротьбу з хворобою, поки вона не вразила всі рослини, а для цього потрібно точно визначити природу захворювання. Отже, чим хворіє журавлина?

  Снігова пліснява – найбільш шкідливе захворювання, розвиток якого відбувається з березня до квітня. Симптоми хвороби – червоно-буре забарвлення бруньок і листя журавлини, на яких можна побачити жовтуватий міцелій. До кінця весни уражене листя набуває попелястого кольору й опадає. Якщо з хворобою не боротися, вогнища ураження збільшуються в розмірах, зливаються, і може загинути вся рослина.

  Заходи боротьби. Восени ділянку обприскують розчином Фундазолу відповідно до інструкції, а на зиму проводять поетапну заливку ділянки водою з пошаровим її проморожуванням.

  Червона плямистість – теж грибкове захворювання, що деформує пагони і викликає їхнє відмирання. Крім пагонів, червона плямистість уражає квітки, бруньки і квітконіжки журавлини, які набувають рожевого відтінку. Листя, що розвивається з уражених бруньок, виглядає, як маленькі трояндочки.

  Заходи боротьби. Для знищення збудників хвороби застосовують обробку журавлини розчином 2 г Фундазолу або Топсину М в 1 л води.

  Моніліальний опік – грибкова хвороба, від якої в’януть, буріють і засихають верхівки пагонів. У вологу погоду уражене місце жовтіє, журавлина вкривається нальотом конідіального спороношення. На стадії бутоноутворення інфекція переходить із хворих пагонів на бутони, квітки і зав’язі, чому квітки і бутони засихають, а хворі зав’язі продовжують розвиватися, готуючи для вас сюрприз у вигляді гниючих плодів.

  Заходи боротьби. У боротьбі з моніліозом добре зарекомендували себе фунгіциди Топсин М, Ронілан, Дітан, Байлетон і хлорокис міді.

  Фомопсис – хвороба, що викликає всихання решти пагонів журавлини без ознак в’янення. Листя спочатку жовтіє, потім стає помаранчевим або бронзовим, але не опадає. Стебла вкриваються брудно-сірими плямами, які перетворюються на виразки. Квіти і плоди буріють. Прогресує хвороба в посушливу і спекотну погоду.

  Заходи боротьби. Для знищення первинної інфекції навесні журавлину обробляють Топсином М або іншим системним фунгіцидом. До початку активного росту ефективне обприскування журавлини бордоською рідиною.

  Цитоспороз – це чорна гниль ягід журавлини, збудники якої у кінці літа проникають через дрібні ранки на рослині.

  Заходи боротьби. Лікування журавлини від чорної гнилі – профілактичні обробки на початку і в кінці сезону бордоською рідиною, Топсином М або хлорокисом міді.

  Гіберова плямистість небезпечна тим, що викликає масове передчасне опадання листя, чим сильно послаблює рослину. На початку серпня на листках виникають дрібні червоно-коричневі цятки, потім безформні хлоротичні плями з темним обідком і плодовими тілами в центрі.

  Заходи боротьби. Знищують гіберу обробками журавлини розчином 2 г фунгіциду (Топсин М, Фундазол, хлорокис міді) в 1 л воли.

  Песталоція вражає плоди, стебла і листя журавлини. На зелені спочатку виникають темно-коричневі плями, потім сірі, окреслені темною облямівкою, що зливаються одна з одною. Молоді пагони зигзагоподібно викривлюються і всихають, листя опадає.

  Заходи боротьби. Допоможе впоратись із захворюванням обробка журавлини хлорокисом міді.

  Аскохітоз можна впізнати по круглих темно-коричневих плямах на листі та стеблах журавлини. З розвитком хвороби поверхня під цими плямами розтріскується.

  Заходи боротьби. Ефективним засобом від аскохітозу є обробка журавлини навесні і восени фунгіцидами – Фундазолом, Топсином М, хлорокисом міді.

  Ботритіс вкриває у вологу погоду стебла, листя і квітки журавлини сірим пухнастим нальотом грибка, не вражаючи молоді пагони. Інша назва захворювання – сіра гниль.

  Заходи боротьби. Поведіть обробку журавлини бордоською рідиною, Топсином М або хлорокисом міді.

  Махровість журавлини, або переростання – вірусне захворювання, викликане мікоплазмовими організмами. Уражені частини стають схожими на «відьомські мітли» – пагони піднімаються, листя стає меншим і щільно прилягає до пагонів. Уражена переростанням журавлина не плодоносить, а з тих зав’язей, що вже встигли утворитися до початку хвороби, виходять дрібні потворні плоди.

  Заходи боротьби. Чим обприскувати журавлину, щоб знищити збудників переростання? Таких препаратів ще не винайшли, тому потрібно просто видалити хвору рослину з грядки і спалити, щоб хвороба не розповзлася по всьому саду.

  Шкідники журавлини

  Журавлину може вразити понад 40 шкідників, що харчуються її наземними органами. Частіше за інших на журавлині зустрічаються:

  • чорноголова журавлинна листовійка;
  • яблунева комоподібна щитівка;
  • непарний шовкопряд;
  • капустяна совка;
  • вересовий п’ядун.

  Шкідники не в змозі завдати значної шкоди журавлині, тому в якості захисних заходів можна обмежитися дотриманням агротехнічних правил обробітку культури, і насамперед необхідно приділити увагу регулярній боротьбі з бур’янами, що пригнічують журавлину і створюють сприятливі умови для шкідливих комах. Інсектициди (Актара, Актеллік, Карбофос, Метафос та інші) слід застосовувати тільки в разі крайньої потреби і не пізніше, ніж за місяць до збору врожаю, а також після зняття ягід.

  Види і сорти журавлини

  Підрід журавлини представлений чотирма видами:

  • журавлина великоплідна;
  • журавлина чотирипелюсткова, або болотна;
  • журавлина дрібноплідна;
  • журавлина гігантська.

  У культурі найчастіше вирощують сорти і гібриди журавлини великоплідної і чотирипелюсткової, або болотної.

  Журавлина болотна (Oxycoccus palustris)

  європейського походження, введена в культуру в кінці XX століття в країнах Балтії і в Росії. З багатьох сортів журавлини болотної сьогодні добре відомі:

  • Дар Костроми – високоврожайний великоплідний середньоранній сорт, дозріває в кінці третьої декади серпня, з дуже великими, соковитими і кислими ребристими ягодами темно-червоного або вишневого кольору, плоско-округлої форми, з глибокою виїмкою біля плодоніжки;
  • Соминська – теж середньоранній великоплідний сорт високої врожайності з кислими і соковитими горбистими асиметричними червоними або вишневими ягодами серцеподібної форми;
  • Сазоновська – сорт середнього терміну дозрівання (початок першої декади вересня) з соковитими серцеподібними ребристо-горбистими асиметричними ягодами середнього розміру, фіолетово-червоного кольору, солодкувато-кислими на смак;
  • Краса Півночі – урожайний пізній сорт, дозріває до другої декади вересня, з дуже великими округло-овальними ягодами різних відтінків кармінного кольору – від світлого до темного зі світло-червоним боком;
  • Червона заповідна – пізній високоврожайний сорт із кулястими соковитими і кислими ягодами червоного кольору, середнього і великого розміру.

  Добре ростуть у культурі також сорти журавлини болотної Хотавецька і Північанка.

  Великоплідна журавлина

  сортів якої сьогодні відомо понад 200, родом із Північної Америки. Наукова назва її Oxycoccus macrocarpus. Популярними сортами крупноплідної американської журавлини є:

  • Бен Лір – високоврожайний ранньостиглий сорт з округлими ягодами діаметром до 20 мм, які погано зберігаються, тому після зняття вимагають негайної переробки або заморожування;
  • Франклін – середньостиглий стійкий до хвороб сорт із ягодами середньої величини (до 15 мм у діаметрі), темно-червоного кольору;
  • Сірлз – врожайний сорт, що добре зберігається, з темно-червоними в цяточку матовими ягодами діаметром до 23 мм із щільною м’якоттю;
  • Стівенс – один із найкращих сортів, що вирізняється здатністю давати високі врожаї, з округло-овальними великими і щільними ягодами темно-червоного кольору діаметром до 25 мм;
  • Пілігрим – дуже пізній сорт з овальними великими ягодами пурпурово-червоного кольору з жовтим восковим нальотом і нерівномірним забарвленням.

  Крім перерахованих, популярністю користуються такі американські сорти великоплідної журавлини, як Мак-Фарлін, Вілкокс, Блек Уейл, Ерлі Блек, Кроулі, Ерлі Ріарден, Бергман, Вашингтон, Вульман, Беквіт і Хоус.

  Властивості журавлини

  Корисні властивості журавлини

  Ягоди журавлини містять весь перелік корисних речовин, властивих плодам усіх ягідних культур, зокрема цукор, органічні кислоти (лимонну, урсолову, хінну, бензойну, яблучну, хлорогенову, бурштинову, олеандрову й щавлеву), вітаміни (B1, B2, B5, B6 , PP, K1 і C) і пектини. До складу журавлини входять також антоціани, лейкоантоціани, катехіни, бетаїн, макро- і мікроелементи – залізо, марганець, молібден, мідь, калій, кальцій, фосфор, бор, кобальт, нікель, титан, цинк, йод, олово, хром і срібло.

  Журавлина поліпшує апетит і роботу шлунково-кишкового тракту, захищає сечостатеву систему і кишечник від інфекцій, є профілактичним протираковим засобом, знижує потенційний ризик захворювання на атеросклероз, нормалізує артеріальний тиск. Призначають журавлину тим, хто потерпає від авітамінозу, гарячки, респіраторних захворювань і ревматизму.

  Сік журавлини має бактерицидну і жарознижуючу дію, тамує спрагу, очищає рани, лікує опіки і кашель, стимулює роботу підшлункової залози, підвищує фізичну і розумову активність.

  Небезпечні властивості журавлини

  Категорично не рекомендується вживати в їжу журавлину хворим на виразку шлунка і дванадцятипалої кишки, а також тим, хто страждає гастритами з підвищеною кислотністю. Людям із нездоровою печінкою перед вживанням журавлини краще порадитися з лікарем, оскільки цілком імовірно, що вона може викликати загострення захворювання. Обережності також слід дотримуватися тим, у кого ослаблена або стоншена зубна емаль.

  Вирощування садової журавлини на ділянці – все про посадку та догляд

  Журавлина (лат. Oxycoccus) – підрід квіткових рослин сімейства Вересові, який об’єднує в собі стеляться вічнозелені чагарники, природний ареал яких розташований у Північній півкулі. Плоди всіх видів журавлини їстівні та затребувані і в кулінарії, і в харчовій промисловості. Наукова назва журавлини перекладається з давньогрецької мови як «кисла ягода». Піонери Америки називали журавлину журавлиною ягодою (cranberry), а в Новій Англії в XVII столітті журавлина була відома як ведмежа ягода, оскільки люди неодноразово бачили, як нею харчувалися гризлі. Походження української назви достеменно невідоме, однак у деяких діалектах її за аналогією з американським словом cranberry називають журавліхою. У природі кущі журавлини ростуть переважно у сирих місцях – у сфагнових хвойних лісах, на болотах, на заболочених берегах водойм. У культурі вирощується вид журавлина садова.

  Журавлина: розмноження

  Вони відокремлюються від материнських та швидко приживаються на новому місці. На третій рік після посадки на кущиках утворюється багато ягід.

  Насіннєве розмноження ускладнюється тим, що насіння проростає погано, а сіянці ростуть слабо. Прискорити проростання дозволяє стратифікація насіння. Їх перешаровують вологим субстратом – сумішшю торфу з піском (4:1) та витримують при зниженій температурі (3–7 °С) та вільному доступі повітря протягом 30–80 днів. Оптимальна температура для проростання насіння – 20–25 °С. Якщо покрити посіви 2-сантиметровим шаром сфагнуму, то сіянці виживають краще.

  Для вегетативного розмноження ґрунт готують так само, як для насіннєвого. У першій половині травня, коли розпускаються нирки і з’являються пагони, заготовляють живці довжиною 9-12 см. Їх можна зрізати з торішніх пагонів, що стелиться, але краще – з вертикальних, які добре вкорінюються. Зберігають живці у прохолодному приміщенні, уклавши їх у вологий мох на 30-50 днів. При цьому 76% живців дають коріння. Якщо попередньо обробити їх 0,05% розчином гетероауксину, цей показник досягне 100%.

  Живці висаджують на відстані 15-20 см, залишаючи між рядами по 20-30 см. Іноді садять по два живці в гніздо. Глибина посадки 8-10 см. На 10 кв. м уміщається близько 300 живців. Поки вони укорінюються (близько 15 днів), їх рясно поливають, підтримуючи воду на рівні грунту в канавах, що оточують грядку.

  У літній сезон

  Влітку, особливо у другій половині, особливу увагу слід приділяти поливу. Дорослим рослинам, які досягли 4-річного віку, для успішного плодоношення потрібне кисле середовище. Досвідчені садівники радять у воду додавати лимонної кислоти чи оцту. При необхідності, якщо помітили, що зростання погіршилося, краще підгодувати кущі.

  У цей час потрібна профілактична обробка фунгіцидними препаратами. 3-4-річні кущики потребують мульчування піском або подрібненим торфом, які насипають шаром до 2 см.

  Розмноження насінням

  Насіннєве розмноження застосовується, головним чином, у селекційних цілях. Розмноження сортового матеріалу насінням недоцільно, оскільки цей спосіб не дозволяє передати дочірній рослині ознаки материнського сорту.

  Насіння для розмноження витягують з ягід, що добре визріли. Для цього ягоди розминають та промивають великою кількістю води. Спливлі м’якоть і шкірку зливають, а насіння, що осіло на дно, збирають на сито або фільтрувальний папір. Після цього їх відразу висівають, або висушують і зберігають у паперових пакетиках. Свіжозібране насіння журавлини дає дружні сходи через 15-20 днів після посіву. Висушене насіння проростає погано, тому перед посівом його стратифікують для переривання фізіологічного спокою (поміщають у вологий пісок або мох і в такому вигляді витримують 3 місяці при температурі +3. +5°C).

  Насіння сіє або в кінці літа (свіжозібраним), або навесні (стратифікованим) в горщики, миски, ящики або інші ємності, заповнені верховим торфом. Насіння розкидають по поверхні субстрату, не заглиблюючи в грунт, а потім або присипають піском, шаром 2-3 мм, або закривають подрібненим мохом, шаром до 0,5 см і поливають. Потім ємність накривають склом і поміщають у тепле, добре освітлене місце. Регулярно поливають, провітрюють та обробляють фунгіцидами при появі цвілі. Через 15-30 днів з’являються сходи. Скло знімають, але продовжують регулярно поливати. Коли у сіянців з’являється 4-5 справжніх листків, їх пересаджують по одному в горщики або на грядку в теплиці. Відстань між рослинами на грядці – 10 см. Дорощують молоді саджанці у теплиці протягом року. При цьому їх регулярно поливають і підгодовують розчином мінеральних добрив (1 столова ложка добрива «Кеміра-універсал» на 10 л води, витрата розчину 1 л на 1 м 2 розчин добрив потрібно обов’язково змити з листя водою, інакше на них з’являються опіки). Підживлення вносять 1 раз на 2 тижні з квітня до середини липня. У серпні з теплиці знімають укриття, а наприкінці жовтня грядку з сіянцями мульчують торфом (шаром 5-7 см) і накривають 1-2 шарами спанбонду. У такому вигляді молоді рослини зимують. Навесні укриття знімають і пересаджують молоді саджанці до школи, де вони вирощуються протягом 1-2 років, після чого їх можна висаджувати вже на постійне місце. Ще через 2–3 роки ви зможете отримати перший урожай та оцінити ваші саджанці за смаковими якостями ягід та їх розмірами. Ще через 2-3 роки можна буде провести оцінку продуктивності отриманих сіянців і відібрати найбільш перспективні з них для вирощування на своїй ділянці.

  Вибір сорту

  Північний регіон багатий на дикорослі журавлинні зарості, які з легкістю витримують навіть найсуворіші морози. Зростає болотяний вид на торфовищах і в центральній частині.

  Одомашнення цієї цілющої ягоди з виведенням нових культурних форм почалося лише у середині минулого століття біля Костромської дослідної станції. Там були створені великоплідні сорти, агротехніка яких не має особливої ​​складності. Багато гібридів не поступаються своїми характеристиками кращим американським сортам.

  Найпопулярніші вітчизняні види:

  1. Краса Півночі. Дозріває пізно, наприкінці вересня. Відрізняється морозостійкістю та стійкістю до багатьох захворювань. Ягоди світло-червоні, розміром 1,5 г, врожайність – 1,4 кг із 1 м².
  2. Сіверянка. Стелиться вид середнього терміну дозрівання. Витримує морози до –33 °C. Взято в розведення багатьма дачниками. Ягоди світло-червоні, розміром 1,1 г, врожайність – 0,9 кг з 1 м².
  3. Дар Костроми. Середньостиглий сорт. Відмінна риса – висока врожайність (1 кг з 1 м²) та великі плоди (розмір – 1,9 г). Колір ягід темно-червоний.
  4. Червона заповідна. Високоврожайний сорт пізнього терміну дозрівання. Ягоди червоні, середнього та великого розміру.

  Американські сорти відрізняються від європейських більш щільною структурою ягід, вертикальними пагонами, меншою холодостійкістю та більшим вегетаційним періодом. Склад плодів майже ідентичний, а культивувати її стали півстоліття раніше. Для вирощування у вітчизняних умовах підходить не вся родина американських журавлин. Для більшості регіонів годяться лише ранні та зимостійкі сорти:

  1. Бен Лір (Ben Lear). Ранньостиглий вид (серпень – початок вересня). Ягоди темно-бордові, великі, 18-22 мм. З 1 м 2 збирають 1,6-2 кг ягід. Догляд нескладний.
  2. Ховес (Howes). Стійко виносить морози та прямі сонячні промені. Дозріває пізно, у жовтні. У стиглому вигляді ягоди мають червоний колір і розмір 15-19 мм. Врожайність – 1-1,9 кг з 1 м ²
  3. Пілігрим (Pilgrim). Пізньостиглий вигляд (кінець вересня – початок жовтня). Головна перевага – плоди можуть зберігатися тривалий час. Ягоди темно-червоні, розміром 20-24 мм. Урожайність – 2–2,5 кг із 1 м².
  4. Франклін (Franklin). Сорт середньостиглого терміну, дозріває до середини вересня. Стійкий до основних захворювань. Плоди середнього розміру (1,5 см) темно-червоні. Урожайність – 1–1,5 кг із 1 м².
  5. Стівенс (Stevens). Плоди відрізняються гарною лежкістю (до року без переробки), темно-червоні, великі (2-2,5 см). Дозрівають наприкінці вересня. Врожайність – 1,8-2 кг з 1 м2.

  Якщо город знаходиться у північному або північно-західному регіоні, краще вирощувати вітчизняні різновиди, які чудово почуваються тут у диких умовах. Американські сорти віддають перевагу відкритій ділянці. Центральний регіон буде гарною зоною для вирощування практично всіх сортів журавлини. У хороший сезон можна отримати щедрий урожай великоплідних видів. Чорнозем’я — чудовий регіон, де підгодовувати культури доводиться нечасто, тому ідеальні умови для вирощування всіх різновидів кислої ягоди.

  Важливо! На півдні журавлину практично не вирощують через високі температури і сухість повітря.

  Вегетативне розмноження

  Для того щоб відразу отримати сортові саджанці, журавлину розмножують вегетативно за допомогою стеблових живців. Укорінення стеблових живців проводять у відкритому ґрунті або теплиці.

  Для початку готують укорінювальні грядки. По периметру грядки роблять дерев’яний каркас, всередині його виймають грунт на глибину 10-15 см. Потім грядку заповнюють верховим торфом, або його сумішшю з піском, тирсою, хвоєю. Субстрат ущільнюють, добре поливають, а зверху засипають піском шаром 1 см. Після цього можна розпочинати посадку живців.

  Грядки з журавлиною великоплідною

  Для розмноження журавлини використовують пагони приросту минулого року, які заготовляють безпосередньо перед посадкою на маточних рослинах. Найкращий час для заготівлі пагонів – кінець квітня-початок травня. Заготовлені пагони вкривають мокрими ганчірками або добре зволоженим сфагновим мохом. Після цього приступають до нарізки живців. Для цього втечу розрізають на відрізки завдовжки 10-15 см, які пов’язують у пучки по 10-100 штук і ставлять у відро з водою. При цьому бажано дотримуватися орієнтування верх-низ. Рівень води у відрі має сягати половини довжини живців. Зверху живці прикривають мокрою ганчіркою або газетою. У такому вигляді їх можна зберігати кілька днів, але бажано висадити.

  Висаджувати живці можна в горщики, заповнені верховим торфом, або відразу на підготовлену заздалегідь грядку, так само, як і брусницю. Різниця полягає в тому, що для укорінення журавлини не потрібна плівкова теплиця, грядку можна підготувати у відкритому ґрунті. Перед посадкою грядку зволожують і намічають схему посадки.

  Залежно від кількості посадкового матеріалу висаджують за схемою 10×10, 20×20 або 25×25 см по 1, 2 або 3 живці в одне посадкове місце.

  Чим густіше висаджені живці, тим швидше зімкнуться рослини і тим більше буде врожай у перші роки плодоношення, а також менше проблем із бур’янами.

  Промисловий збір журавлини великоплідної

  Посадку проводять наступним чином. Беруть 1-3 черешка, вирівнюють їх верхівки. Нижні кінці за допомогою кілочка або вузької дощечки вдавлюють у ґрунт у центрі посадкового місця. Над поверхнею ґрунту залишають 1–2 см черешка, решта має перебувати в землі. Довші шматки пагонів, залишені над поверхнею грунту, засихають майже рівня. При цьому час укорінення живців значно подовжується. Після посадки грядку рясно поливають для ущільнення ґрунту та ліквідації порожнеч навколо висаджених живців.

  Промисловий збір журавлини великоплідної

  Надалі протягом 15-20 днів полив проводять щодня, 1-2 рази на день, залежно від погоди. Бажано вкрити грядку з висадженими живцями нетканим матеріалом (спанбондом), щоб захистити їх від надмірної транспірації та висушення вітром та високою температурою повітря. Можна спорудити над грядкою каркас із дроту та накрити його плівкою, поверх якої розстелити спанбонд для притінення. Процес коренеутворення у своїй прискорюється. Після укорінення та утворення молодого приросту довжиною 4-5 см каркас із плівкою прибирають. У відкритому ґрунті ознаки укорінення живців з’являються приблизно через 2-3 тижні після посадки: нирки на пагонах рушають на зріст. Приживання черешків зазвичай становить 95-98% (а в теплиці все 100%). Через місяць після посадки проводять перше підживлення молодих рослин мінеральними добривами. На 1 м 2 посадок вносять 5-7 г азотного добрива, яке рівномірно розсипають на поверхні грядки, а потім рясно поливають водою.

  Зовнішній вигляд

  Журавлина виглядає як низенький вічнозелений чагарник висотою від 15 до 60 см з глибоким стрижневим коренем. Листя, темно-зелене зверху і покрите знизу восковою білуватою плівкою для захисту від вологи, має круглу або злегка витягнуту форму.

  Цвітіння куща відбувається у травні чи червні залежно від кліматичних та погодних умов. Квітки рожевих чи світлих пурпурових відтінків підтримуються довгими ніжками.

  Важливо знати, як цвіте журавлина, адже від цього залежить її врожайність. Після закінчення цвітіння, що триває два з половиною тижні, утворюється плід розміром до 1,6 см. Дозріла кисла ягода має круглу або видовжену форму.

  Журавлина – опис рослини

  Журавлина – це вічнозелена рослина сімейства Вересові. Є повзучим чагарником з тонкими ниткоподібними гілками, який дає їстівні плоди. Росте на болотах та в лісах північної півкулі. Чагарник вологолюбний, любить сонце, віддає перевагу кислому і легкому субстрату. Цвісти починає травні – червні, а плодоносити – у вересні. Ягоди – темно-червоні, соковиті, кислі на смак.

  Хімічний склад ягід:

  • органічні кислоти;
  • цукру;
  • полісахариди;
  • вітаміни – С, Р, групи В;
  • мікроелементи.

  Журавлина садова — посадка та догляд, вирощування з насіння та живцями

  Журавлина садова — одна з найкорисніших культур, що легко вирощуються. Чагарник невибагливий у догляді, легко формується і дає багатий урожай корисних для здоров’я плодів. Ми розповімо, як правильно вирощувати журавлину на своїй ділянці, щоб досягти максимальної врожайності. Журавлина (лат. Oxycoccus) є представником сімейства Верескових. Природний ареал цієї культури – Північна півкуля. Невисокий чагарник відрізняється гарною зимостійкістю. Його легко вирощувати на дачній ділянці у , єдина умова – достатня кількість вологи.

  Способи розмноження: загальна характеристика

  Існує два способи розмноження журавлини: генеративний та вегетативний. Насіннєвий (генеративний) спосіб використовують нечасто для розмноження в домашніх умовах.

  • До переваг можна віднести:
  • селекціонування нових сортів;
  • стійкість до зовнішніх факторів;
  • природний відбір.

  Недоліком є ​​тривалість і трудомісткість процесу, і навіть високий ризик невдач. Термін від посадки до отримання перших плодів – 5-6 років.

  Розмноження здійснюється шляхом посіву та вирощуванням насіння.

  Живцювання (вегетативний) спосіб, дозволяє без особливих витрат сил і часу розмножити рослину.

  • Переваги:
  • висока приживаність;
  • швидкий ріст;
  • зберігаються материнські властивості.

  Недоліком вважається, що на вирощування живців витрачається більше сил та часу. Перші плоди з’являються на 2-3 рік процесу вирощування.

  Розмноження журавлини насінням

  Насіннєве розмноження – це вид статевого розмноження, внаслідок якого утворюється насіння-зародок.

  Забір насіння

  Алгоритм забору насіння:

  1. Стиглі ягоди помістити в посудину, розім’яти і промити під проточною водою.
  2. М’якоть, що сплила, і шкірку прибрати. Воду злити.
  3. Зібрати на сито насіння, що осіло на дно.
  4. Висушити і зберігати в паперових пакетах або одночасно висіяти в ґрунт.

  Стратифікація

  Стратифікація – це процес створення зимових умов для переривання стадії спокою з метою дружного проростання насіння. Для цього насіння помістити в мокрий пісок та поставити в холодильник на 3 місяці. Температура має бути +3. +5°С. Необхідно щодня провітрювати насіння та зволожувати ґрунт за необхідності.

  Підготовка ґрунту та ємності під розсаду

  Розсаду висаджують у торф’яні горщики, палети чи ящики, як правило, на початку чи середині березня. Ємність наповнюють торфом низовим, змішаним із піском у пропорції 1:1.

  Збір та зберігання врожаю

  Зазвичай урожай збирається вручну, скребками. Останній спосіб легший, хоча він травмує рослини. Знімати ягоди треба за сухої погоди, тоді вони довше зберігаються.

  Стиглі плоди покривають кип’яченою водою, розміщують у погребі. Так вони можуть зберігатись цілий рік. У холодильнику (при температурі від 0 до 8 ° C) журавлина не псується до трьох місяців.

  Цікаво! Плоди журавлини приймають на будь-якій стадії дозрівання. «Біла журавлина» (не повністю стигла) містить речовини, що продовжують молодість.

  Зібрані після зими плоди потрібно переробити, заморозити. Їх миють, сушать, потім розкладають у невеликі пакети, щоб використати один раз. Повторне заморожування не рекомендується, користь від таких ягід буде меншою.

  Вирощування журавлини – заняття нескладне і дуже цікаве. Якщо вивчити інформацію про посадку та догляд, розібратися, як виростити журавлину, то зібрати завидний урожай можна навіть на власній присадибній ділянці.

  Розмноження живцями

  Живцювання – метод вегетативного розмноження з використанням відокремленої частини рослини, який відрізняється своєю продуктивністю.

  Вибір рослини для живлення

  При виборі рослини для живцювання слід враховувати такі фактори:

  • вік рослини – чим молодший, тим краще;
  • якість рослини – не повинно бути перенасиченим добривами.

  Забір матеріалу

  Для черенкування журавлини використовують минулорічні пагони. Посадковий матеріал заготовляють у червні.

  Алгоритм забору матеріалу:

  1. Зрізати гілки завдовжки 10-15 див.
  2. Листки залишити лише на кінчику щепи.
  3. Живці до висадки в теплицю зберігати в поліетиленовому пакеті в холодильнику.

  Відео: Живцювання журавлини

  Укорінення у воді

  Процес відбувається так:

  1. Живці по 10-100 штук зв’язати в пучки і поставити у відро з водою.
  2. Розподілити по 10-12 живців на кожний 1 л води.
  3. Накрити відро зверху вологим газетним папером.
  4. Періодично виконувати процедуру аерації.

  Укорінення в ґрунті

  Живці укорінюють в осередках розсадних касет, заповнених сумішшю, що містить у собі верховий торф і великий пісок у пропорції 2:1 . Таким же чином можна висаджувати на грядки у відкритий грунт. Перед посадкою грунт зволожити та розмітити схему посадки.

  Висадка та догляд за молодою рослиною

  Посадка журавлини здійснюється ранньою весною. Для цього необхідно:

  1. Ділянку зволожити теплою водою.
  2. Викопати лунки завглибшки 10 см за схемою 20×20.
  3. Помістити по два саджанці в лунку не утрамбовуючи ґрунт.

  Особливості догляду за журавлиною

  Журавлина в природних умовах України добре росте і плодоносить. Легко переносить зиму і має стійкий імунітет до атаки шкідників та хвороб. Чи не терпить бур’янів. Ягода не вимагає пересадки та омолоджування. Лише 1 раз на 3 роки необхідно провести процес мульчування ґрунту торфом або піском. Це допоможе зберегти вологу. Процедуру виконують восени.

  Температурний режим

  Оптимальною температурою для вирощування журавлини є +23°С. За більш високих цифр потрібні охолоджувальні поливи.

  Вологість

  Рослина любить вологу. Однак не варто допускати застій води у ґрунті, незважаючи на болотне походження чагарника. Грунт повинен бути постійно зволоженим. Пріоритетним є розміщення грядки поблизу водойми.

  Добриво: мінеральні, органіка

  Журавлина не потребує великих доз добрив. Перше підживлення мінеральними добривами проводять через місяць після посадки. Як добрива використовують ” Універсал “, ” Розтворін “, ” Осіннє “. Не можна використовувати органічні добрива через високий вміст азоту.

  Загальна інформація

  Відноситься журавлина садова великоплідна до сімейства Вересових. Невеликий чагарник, має компактні габарити, легко впишеться в будь-який куточок садового ландшафту. Віддає перевагу природі Північної півкулі.

  Вирощувати його неважко, і він характеризується як морозостійкий. У він приживається легко, за умови рясного поливу.

  Види журавлини

  Вирощують зазвичай болотяні і великоплідні журавлини. Це вічнозелені чагарнички з тонкими пагонами, що стелиться, і неглибоко залягає кореневою системою. Цвітіння у середині травня, дозрівання плодів до вересня.

  Болотяна

  Поширена вона у природних умовах на болотах на всій території країни. Цей вид добре пристосований до кліматичних умов Нечорнозем’я, зимостійкий. Плоди має дрібні. Саджанці дістати нелегко.

  Великоплідна

  Культура теплолюбна. Має великі, солодші плоди. Вигляд виведено у Північній Америці. Прекрасно плодоносить на ґрунтах, відмінних від боліт. У нас широко відомі такі: ранній Ben Lear, середньостиглий Franklin. Середньостиглий сорт має підвищену зимостійкість, добрий в умовах .

  Купувати саджанці потрібно в спеціалізованих магазинах. Тоді вирощування журавлини на дачі буде успішним за дотримання нескладних агротехнічних умов.

  Треба розуміти, що у звичайних умовах, чагарнички журавлини не ростуть у воді. Але постійний полив буде необхідний. Культура особливо вимоглива до ґрунтів.

  Основні помилки при розмноженні журавлини

  Поширені помилки при розмноженні чагарника:

  • неправильний вибір грунту (журавлина віддає перевагу грунту сильнокислої реакції);
  • нестача поливу;
  • відсутність обробки насіння фунгіцидами.

  Дотримуючись основних правил передпосадкової підготовки та висадки на постійне місце у ґрунт з подальшим відповідним доглядом, жодних проблем з отриманням нових чагарників виникнути не повинно. Журавлина, безперечно, порадує врожаєм і стане окрасою вашої дачі.