Олександр Пономарьов: Він співає для Неї

До кожного слава приходить у свій час. Твердження хоча й суперечливе, проте у більшості випадків – справедливе. А згадалося чомусь з приводу “не круглої”, проте – майже ювілейної дати. 9 серпня 1973 року народився Олександр Пономарьов – співак, автор пісень, народний артист України.

Свій зоряний статус, титул “золотого голосу” і співака номер один на вітчизняній естраді Пономарьов зберігав доволі довго. Майже два десятиліття: від початку 90-тих, і ще з десяток років тисячоліття нового. “Крайній” альбом він видав 2009-го, а от його назва “Ніколи” – як зурочила. Та не будемо про сумне. Пригадаємо краще з того, чим колись полонив наші серця Олександр Пономарьов і щось із тих фактів, які самі вже стали історією…

Олександр Пономарьов – “Серденько”:

Олександр Пономарьов народився у Хмельницькому. Вокальні здібності було не приховати, проте регулярно і систематично навчати сина музиці – у батьків не виходило. Тому більше часу він віддавав спорту: спочатку була вільна боротьба, а потім…бокс. Аби не він – ми і досі не знали б такого співака, як Олександр Пономарьов.

Саме спортивна травма закрила йому шлях до чемпіонських вершин, і поставила перед вибором: навчатись далі у педагогічному, медичному або музичному училищі. Олександр обрав останнє, по закінченні навчання здобув фах диригента хору, а згодом з легкістю здав вступні іспити до Львівської консерваторії.

“Я люблю тільки тебе”:

Як небагато хто з його однолітків і колег, Олександр Пономарьов дуже швидко збагнув просту, але дуже важливу істину: хочеш, аби кар’єра була успішною – будь максимально обізнаним у кожній її складовій. Іще коротше це звучить так: хочеш щось зробити добре – зроби це сам. І байдуже, що більшість навичок для цього – лежить у площині далекій від суто виконавської.

“Я знайду тебе, кохана”:

Ні для кого не секрет, що Олександр Пономарьов вміє і пісню для себе написати, і гітарну партію записати, і аранжування зробити, і власну студію він свого часу одним із перших організував. Він завжди умів і знав, як заробити гроші, а якщо чогось не знав і не умів – знав, де і як знайти і залучити до співпраці міцних професіоналів. Зрештою одним із них він став сам.

Та якою б захопливою, творчою і цікавою не була б, скажімо, роль судді або ж вокального тренера, Олександр Пономарьов насамперед був і залишається співаком і артистом, якого не треба просити двічі, аби з’явитись перед публікою у всьому блиску свого таланту. Особливо коли поруч буде молода, вродлива і талановита партнерка. Ну він же, лев за гороскопом. Це – його звичне середовище і найкомфортніший стан.

Олександр Пономарьов, Марія Яремчук – “Недозволена”:

Універсальність таланту завжди ставить перед вибором. А у випадку Пономарьова – він хоча і передбачуваний, але все одно не простий. Так вважаю тому, що він у свої сорок п’ять встиг зробити все те, на що у “більш повільного” скажімо так артиста – може піти все життя.

За прикладом далеко ходити не треба. 49 цими днями минуло не лише Пономарьову. Не згадуючи жодних імен – їх навіть приблизно не порівняти. Те, чим може похвалитися розпіарена і уславлена поки-що лише армією фанаток білява знаменитість, Олександр Пономарьов вже проходив і мав 20 років тому. І пішов далі.

До речі, саме з Олександра Пономарьова почалася історія України на пісенному конкурсі “Євробачення”. І хоча у травні 2003-го він посів у цьому змаганні лише 14-те місце – символічне “вікно до Європи”, як то кажуть, прорубав саме він.

Олександр Пономарьов – “Hasta la vista”:

А за 10 років до “Євробачення” був перший виступ Олександра Пономарьова на великій сцені. То був теж ще зовсім молодий вітчизняний пісенний фестиваль. На “Червоній руті-93” в Донецьку Олександр Пономарьов виборов перше місце і спеціальний приз за кращий вокал у жанрі поп-музики. Тоді його вперше визнали кращим поп-співаком України і цим титулом він доволі довго не поступився нікому.

Іще на одному славнозвісному фестивалі “Таврійські ігри” за ним взагалі жартома пропонували закріпити звання кращого співака України… пожиттєво, адже він 6 років поспіль виборював у цій номінації найвищу нагороду – “Золоту Жар-птицю”. А цього літа, коли “Таврійські ігри” після багаторічної перерви відбулися знову, Пономарьов посів у них вже інше місце: у журі цього конкурсу.

І наостанок у розповіді про нашого героя – іще одна пісня. Як це зазвичай буває, її оголошують авторською Олександра Пономарьова, хоча насправді у ній він є автором музики і звісно – майстерним виконавцем. Так от, на власну мелодію Пономарьов поклав вірш івано-франківської поетеси Ірини Пиріг. Її вірш не мав власної назви і був частиною поетичного циклу “Тебе втрачаю і… живу”. А от коли він став піснею “Чомусь так гірко плакала вона”, то з часом потрапив одразу до трьох альбомів Олександра Пономарьова: “Вона”, “Краще” та “Золоті хіти”.

Олександр Пономарьов – “Чомусь….”:

В тому що ця пісня – один із його найкращих і упізнаваних хітів – зайвий раз переконувати не треба. Шкода лише, що чоловіче повноліття у творчому і професійному розквіті він зустрічає вкотре самотнім. І це – трохи дивно, адже про любов і кохання Олександр Пономарьов співає так переконливо…

Фото: Олександр Пономарьов/Facebook

Сподобався матеріал? Підтримай Український інтерес. І на оновленій землі врага не буде! Слава Україні! Приватбанк 5457 0822 9082 5491 Монобанк 4441 1144 0359 2361 PayPal – [email protected]

Де народився Олександр Пономарьов

Пономарьов Олександр – народний артист України, співак, поет, композитор, аранжувальник, телеведучий, актор і музичний продюсер. Багаторазовий володар титулу «Кращий співак року», виконавець державного гімну України, перший учасник від України на міжнародному конкурсі «Євробачення», ініціатор та учасник благодійних заходів, володар численних премій та нагород, автор масштабного проєкту #ponomarevlivestudio.

У 1996 р. на престижному Міжнародному конкурсі молодих виконавців «Ялта-96» став володарем Гран-прі. Цього ж року вийшов у світ перший музичний альбом «З ранку до ночі».

У 1997 р. на Міжнародному фестивалі «Таврійські ігри» здобув нагороду Всеукраїнської премії в галузі музики та масових видовищ «Золота Жар-птиця» у номінації «Співак року». Цього ж року в межах загальнонаціональної програми «Людина року» здобув номінацію «Зірка естради року». Того ж року вийшов у світ другий альбом — «Перша і остання любов».

21 грудня 1997 р. в київському палаці «Україна» при повному аншлазі відбувся сольний концерт — «Перша і остання любов».

У 1998 р. отримав звання Заслуженого артиста України (на той час став наймолодшим Заслуженим артистом). В лютому-березні 1998 р. відбувся перший в історії незалежної України «живий» всеукраїнський гастрольний тур по 25-ти містах України.

26 травня 1998 р. створив продюсерський центр «З ранку до ночі».

16 грудня 1998 р. в палаці «Україна» на церемонії нагородження Всеукраїнською премією в галузі музики та масових видовищ втретє поспіль отримав перо «Золотої Жар-птиці» в номінації «Співак року».

У липні 2001 знову став «найкращим співаком України» (єдиний український артист, який п’ять разів поспіль здобував премію «Золота Жар-птиця»).

3 листопада 2002 р. відбулась прем’єра кліпу на пісню «Човен», знятого у Венеції.

У червні 2003 р. відбувається дебют в кіно (у чотирьохсерійному фільмі «Особисте життя», де зіграв роль співака Влада Хмельницького).

18 серпня 2006 р. Президент України Віктор Ющенко присвоїв Пономарьову звання народного артиста України.

2011 року отримав музичну премію YUNA у категорії «Найкращий виконавець» за досягнення у музиці за 20 років.

2017 відбулася прем’єра нового відео на пісню “Полонений”.

6 березня 2020 року відбулася прем’єра відео колаборації СО2, в якому Олександр Пономарьов заспівав видатний хіт Олега Винника «Вовчиця».

У 2020 роц і запустив проект #ponomarevlivestudio, де співають, акомпанують виключно наживо і з одного дубля. Крім виконання своїх версій пісень (авторських і не тільки) запрошував разом співати колег-артистів.

1 березня 2021 – випустив спільний трек з Артемом Пивоваровим, ALEKSEEV і DZIDZIO – «Чому» у рамках свого проєкту #ponomarevlivestudio.

У цьому ж році випустив ще дві композиції «Я не такий» та «Закоханий».

У травні 2021 року написав музику до уніфікованого великоднього піснеспіву, слова якого сотні років не змінювалися. «Христос Воскрес!» виконують у всьому світі, але під різну музику. Пономарьов вирішив створити єдину мелодію на всіх і зібрав дванадцять вітчизняних та міжнародних знаменитостей!

14 травня 2021 року Олександр Пономарьов отримав іменну зірку на «Площі зірок».

2 липня 2021 отримав срібну кнопку Youtube – 100 тисяч підписників.

19 листопада 2021 – спільна робота Олександра і Dzidzio встановила рекорд на YouTube і посіла перше місце на відеохостингу. Менш ніж за 24 години відеоробота обігнала усі ролики й обійняла першу щаблину на YouTube на вкладці “У тренді”. Більше того, кліп набрав більше мільйона переглядів всього за три дні.