Добір і підбір сільськогосподарських тварин

Племінна робота – це система організаційно-технологічних заходів, спрямованих на поліпшення породних якостей тварин і з метою підвищення їхньої продуктивності. Основними елементами племінної роботи є відбір і підбір сільськогосподарських тварин.

Відбір і підбір – важливі методи поліпшення стад та порід тварин, пристосованих до певних умов існування. Підбір – це спрямо­вана система парувань, відібраних для отримання потомства з бажа­ними якостями. Ці два методи пов’язані міме собою і тільки в поєднанні дають позитивні результати.

2.10.1. Відбір сільськогосподарських тварин

Відбір. Вчення про відбір розроблено Ч. Дарвіном, який на підставі вивчення матеріалів щодо поліпшення порід тварин і сортів рослин дійшов висновку, що цей процес відбувається під дією природного і штучного відбору.

Природний відбір — це використання в боротьбі за існування тих організмів, які найбільше пристосовані до умов зовнішнього середови­ща й відтворення потомства. Природний відбір мав, безумовно, вирі­шальне значення у період приручення та одомашнення тварин. Проте в умовах сучасних технологій ведення тваринництва на всіх етапах поліпшення чи створення порід його дія послаблена, але неминуча.

Штучний відбір здійснюється людиною і спрямований на виділення для подальшого розведення тварин найбільш міцних, здорових і цінних за продуктивними та племінними якостями.

Ефективність відбору залежить від таких чинників: напряму (мети) та інтенсивності відбору; кількості ознак і чисельності тварин; оцінка за фенотипом, генотипом та якістю потомства; групування тварин за походженням, господарською і племінною цінністю, призначенням, віком, класами; рівня знань та досвіду селекціонерів тощо. У тваринництві існує кілька форм методичного відбору -масовий, індивідуальний, технологічний, стабілізуючий та ін.

Масовий (фенотиповигі) відбір провадять за індивідуальними особливостями тварин – продуктивністю, конституцією, екстер’єром, інтер’єром, життєздатністю без урахування їхнього походження та якості потомства. В товарних господарствах застосовують ще груповий відбір (форма масового), тобто тварин поділяють на групи залежно від мети використання.

Індивідуальний (генотиповий) відбір передбачає врахування передусім походження (генотипу) та якості потомства, а також власного фенотипу тварини, її предків, родичів, потомства. Індивідуальний відбір є основною формою роботи в племінному тваринництві, оскільки дає кращі результати у вдосконаленні продуктивних і племінних якостей тварин порівняно з масовим відбором.

Технологічний відбір. Інтенсифікація тваринництва, переведення галузі на промислову основу поставили свої вимоги щодо відбору тварин, найбільш пристосованих до нових умов утримання та використання. У разі технологічного відбору враховують придатність корів для машинного доїння, стійкість проти хвороб (вим’я, кінцівки), стабільність лактації, темперамент тощо.

Стабілізуючий відбір. Під цим поняттям розуміють відбір, спрямований на збереження і закріплення у стаді на певний період тварин бажаного типу без зміни їх в іншому напрямі.

Відбір тварин проводять за основними ознаками: великої рогатої худоби – за молочною продуктивністю і жирномолочністю; свиней – скороспілістю та плодючістю; овець – настригом, довжиною й тониною вовни; коней – робочою продуктивністю; птиці – за несучістю, скороспілістю тощо.

Ознаки та показники відбору. У селекційній роботі враховують різні господарсько корисні ознаки й показники, за якими здійснюють відбір. Ознаки – це ті господарські якості, заради яких розводять сільськогосподарських тварин (молочність, м’ясність, якість ему шків, міцність конституції, придатність корів до машинного доїння та ін.). Показники – це переважно кількісні критерії, за якими можна визначити розвиток тієї чи іншої ознаки (жива маса, приріст, забійний вихід, говщина иіпику, кількість молока, вміст жиру та білка в молоці тощо). Залежно від мети відбору кількість ознак і показників може бути різною.

Проводити відбір тварин за великою кількістю ознак практично досить складно. Крім того, чим більше ознак враховують у процесі відбору, тим менший ефект може бути одержаний по кожній із них. Відбір же за невеликою кількістю ознак хоч і прискорює досягнення мети, однак часто супроводиться зниженням міцності конституції, плодючості, що негативно позначається на продуктивності та племінних якостях тварин.

Наприклад, відбір голландської худоби тільки за молочністю призвів до ослаблення конституції й зниження жирномолочності.

У американських рисаків, яких відбирали лише за жвавістю (швидкістю), погіршився екстер’єр, зменшилися зріст і сила. Ці приклади свідчать про те, що відбираючи тварин навіть за найважливішою ознакою, необхідно дуже ретельно контролювати розвиток інших. Найкращих результатів досягають лише в разі відбору поголів’я за комплексом ознак, тісно пов’язаних з основною продуктивністю, міцністю конституції, станом здоров’я.

Щороку в серпні-вересні у господарствах проводять комплексну оцінку племінних і продуктивних якостей тварин із метою визначення подальшого використання їх, яка називається бонітуванням. Тварину впродовж її життя оцінюють кілька разів, і кожна наступна оцінка уточнює попередню.

Бонітувальні класи – основні критерії якісного групування поголів’я. Основним (базисним) класом є перший. Тварини, що належать до першого класу, повинні відповідати вимогам затвердженого стандарту і бути придатними для запису їх до Державної книги племінних тварин. До другого й третього класів відносять тварин, які мають показники, нижчі від стандарту породи.

Селекційні ознаки відбору. Оцінювання і відбір тварин за комплексом ознак здійснюють за генотипом (походження та якість потомства) й фенотипом (індивідуальний розвиток, конституція, екстер’єр, жива маса, продуктивність). Кожна з цих оцінок доповнює одна одну і дає змогу відбирати найкращих тварин, поліпшувати стадо. Послідовність оцінювання може дещо змінюватися залежно від виду тварин, напряму їхньої продуктивності.

Оцінювання і відбір за походженням дають можливість визначити ще до народження тварини її призначення – для вирощування на плем’я, м’ясо та ін. Зоотехнічні записи щодо походження тварин ведуть за певними формами, які називаються родоводами. В родоводах зазначають не тільки клички предків (батьки і матері, діди та бабусі, прадіди і прабабусі тощо), а й основні відомості про них – ідентифікаційний (індивідуальний) номер і номер за ДКПТ, породність, продуктивність, живу масу, проміри, клас та ін. Особливо цінними є ті тварини, у родоводах яких продуктивність зростає від далеких до ближчих родичів і де трапляються рекордисти й рекордистки, чемпіони виставок. Під час оцінювання також враховують продуктивність бічних родичів (брати, сестри, напівбрати, напівсестри тощо).

Оцінювання і відбір тварин за якістю потомства проводять для визначення племінної цінності батька й матері, і ці питання є

одними з найскладніших у зоотехнії. Оцінювання спадкових та племінних якостей тварин за розвитком господарсько корисних, морфологічних і фізіологічних якостей приплоду надійніше ніж за родоводом, однак дані про походження тварин дають можливість глибше оцінювати їхні племінні якості.

Для правильного оцінювання плідників за якістю потомства необхідно враховувати вік батьків, яких спаровують, та їхнього потомства; вплив матерів; умови вирощування, годівлі, утримання та використання; оцінку всього одержаного потомства й аналіз його за комплексом біологічних та господарсько корисних ознак; точність оцінювання ознак селекції; кількість потомства й облік генеалогічних поєднань, за яких їх отримано. Кінцеві результати оцінювання плідника великою мірою залежать і від того, з якими групами тварин слід порівнювати показники його потомства, щоб одержати об’єктивну оцінку племінних якостей плідника.

Оцінювання і вибір тварин за індивідуальним розвитком, конституцією, екстер’єром, живою масою. Практика зоотехнічної роботи свідчить, що існує певний зв’язок між зовнішньою будовою тіла тварини та її господарсько корисними ознаками. Розроблено певні вимоги до окремих статей, особливо тих, що тісно пов’язані з основною продуктивністю. Тільки конституціонально розвинена тварина з міцним кістяком, достатньо щільною та еластичною шкірою, розвиненою мускулатурою, добре вираженим типом породи може бути високопродуктивною.

У молочному скотарстві корів відбирають за надоєм, вмістом жиру і білка в молоці, кількістю молочного жиру за 305 днів лактації або за вкорочену (не менше ніж 240 днів) закінчену лактацію. При цьому залежно від кількості отелень корів оцінюють за показниками першої й найвищої лактації, середньою продуктивністю за три лактації, надоєм за все життя.

Основними чинниками, що впливають на кількісні та якісні показники м’ясної продуктивності сільськогосподарських тварин, є інтенсивність вирощування й відгодівлі, порода, вік, стать, скоро спілість. Ці показники визначають за життя тварин і після їх забою. За життя враховують живу масу, абсолютний та середньодобовий прирости, вгодованість, скороспілість, витрати кормів на одиницю приросту.

studopedia.org – Студопедия.Орг – 2014-2024 год. Студопедия не является автором материалов, которые размещены. Но предоставляет возможность бесплатного использования (0.006 с) .

Добір і підбір сільськогосподарських тварин

Племінна робота – це система організаційно-технологічних заходів, спрямованих на поліпшення породних якостей тварин і з метою підвищення їхньої продуктивності. Основними елементами племінної роботи є відбір і підбір сільськогосподарських тварин.

Відбір і підбір – важливі методи поліпшення стад та порід тварин, пристосованих до певних умов існування. Підбір – це спрямо­вана система парувань, відібраних для отримання потомства з бажа­ними якостями. Ці два методи пов’язані міме собою і тільки в поєднанні дають позитивні результати.

2.10.1. Відбір сільськогосподарських тварин

Відбір. Вчення про відбір розроблено Ч. Дарвіном, який на підставі вивчення матеріалів щодо поліпшення порід тварин і сортів рослин дійшов висновку, що цей процес відбувається під дією природного і штучного відбору.

Природний відбір — це використання в боротьбі за існування тих організмів, які найбільше пристосовані до умов зовнішнього середови­ща й відтворення потомства. Природний відбір мав, безумовно, вирі­шальне значення у період приручення та одомашнення тварин. Проте в умовах сучасних технологій ведення тваринництва на всіх етапах поліпшення чи створення порід його дія послаблена, але неминуча.

Штучний відбір здійснюється людиною і спрямований на виділення для подальшого розведення тварин найбільш міцних, здорових і цінних за продуктивними та племінними якостями.

Ефективність відбору залежить від таких чинників: напряму (мети) та інтенсивності відбору; кількості ознак і чисельності тварин; оцінка за фенотипом, генотипом та якістю потомства; групування тварин за походженням, господарською і племінною цінністю, призначенням, віком, класами; рівня знань та досвіду селекціонерів тощо. У тваринництві існує кілька форм методичного відбору -масовий, індивідуальний, технологічний, стабілізуючий та ін.

Масовий (фенотиповигі) відбір провадять за індивідуальними особливостями тварин – продуктивністю, конституцією, екстер’єром, інтер’єром, життєздатністю без урахування їхнього походження та якості потомства. В товарних господарствах застосовують ще груповий відбір (форма масового), тобто тварин поділяють на групи залежно від мети використання.

Індивідуальний (генотиповий) відбір передбачає врахування передусім походження (генотипу) та якості потомства, а також власного фенотипу тварини, її предків, родичів, потомства. Індивідуальний відбір є основною формою роботи в племінному тваринництві, оскільки дає кращі результати у вдосконаленні продуктивних і племінних якостей тварин порівняно з масовим відбором.

Технологічний відбір. Інтенсифікація тваринництва, переведення галузі на промислову основу поставили свої вимоги щодо відбору тварин, найбільш пристосованих до нових умов утримання та використання. У разі технологічного відбору враховують придатність корів для машинного доїння, стійкість проти хвороб (вим’я, кінцівки), стабільність лактації, темперамент тощо.

Стабілізуючий відбір. Під цим поняттям розуміють відбір, спрямований на збереження і закріплення у стаді на певний період тварин бажаного типу без зміни їх в іншому напрямі.

Відбір тварин проводять за основними ознаками: великої рогатої худоби – за молочною продуктивністю і жирномолочністю; свиней – скороспілістю та плодючістю; овець – настригом, довжиною й тониною вовни; коней – робочою продуктивністю; птиці – за несучістю, скороспілістю тощо.

Ознаки та показники відбору. У селекційній роботі враховують різні господарсько корисні ознаки й показники, за якими здійснюють відбір. Ознаки – це ті господарські якості, заради яких розводять сільськогосподарських тварин (молочність, м’ясність, якість ему шків, міцність конституції, придатність корів до машинного доїння та ін.). Показники – це переважно кількісні критерії, за якими можна визначити розвиток тієї чи іншої ознаки (жива маса, приріст, забійний вихід, говщина иіпику, кількість молока, вміст жиру та білка в молоці тощо). Залежно від мети відбору кількість ознак і показників може бути різною.

Проводити відбір тварин за великою кількістю ознак практично досить складно. Крім того, чим більше ознак враховують у процесі відбору, тим менший ефект може бути одержаний по кожній із них. Відбір же за невеликою кількістю ознак хоч і прискорює досягнення мети, однак часто супроводиться зниженням міцності конституції, плодючості, що негативно позначається на продуктивності та племінних якостях тварин.

Наприклад, відбір голландської худоби тільки за молочністю призвів до ослаблення конституції й зниження жирномолочності.

У американських рисаків, яких відбирали лише за жвавістю (швидкістю), погіршився екстер’єр, зменшилися зріст і сила. Ці приклади свідчать про те, що відбираючи тварин навіть за найважливішою ознакою, необхідно дуже ретельно контролювати розвиток інших. Найкращих результатів досягають лише в разі відбору поголів’я за комплексом ознак, тісно пов’язаних з основною продуктивністю, міцністю конституції, станом здоров’я.

Щороку в серпні-вересні у господарствах проводять комплексну оцінку племінних і продуктивних якостей тварин із метою визначення подальшого використання їх, яка називається бонітуванням. Тварину впродовж її життя оцінюють кілька разів, і кожна наступна оцінка уточнює попередню.

Бонітувальні класи – основні критерії якісного групування поголів’я. Основним (базисним) класом є перший. Тварини, що належать до першого класу, повинні відповідати вимогам затвердженого стандарту і бути придатними для запису їх до Державної книги племінних тварин. До другого й третього класів відносять тварин, які мають показники, нижчі від стандарту породи.

Селекційні ознаки відбору. Оцінювання і відбір тварин за комплексом ознак здійснюють за генотипом (походження та якість потомства) й фенотипом (індивідуальний розвиток, конституція, екстер’єр, жива маса, продуктивність). Кожна з цих оцінок доповнює одна одну і дає змогу відбирати найкращих тварин, поліпшувати стадо. Послідовність оцінювання може дещо змінюватися залежно від виду тварин, напряму їхньої продуктивності.

Оцінювання і відбір за походженням дають можливість визначити ще до народження тварини її призначення – для вирощування на плем’я, м’ясо та ін. Зоотехнічні записи щодо походження тварин ведуть за певними формами, які називаються родоводами. В родоводах зазначають не тільки клички предків (батьки і матері, діди та бабусі, прадіди і прабабусі тощо), а й основні відомості про них – ідентифікаційний (індивідуальний) номер і номер за ДКПТ, породність, продуктивність, живу масу, проміри, клас та ін. Особливо цінними є ті тварини, у родоводах яких продуктивність зростає від далеких до ближчих родичів і де трапляються рекордисти й рекордистки, чемпіони виставок. Під час оцінювання також враховують продуктивність бічних родичів (брати, сестри, напівбрати, напівсестри тощо).

Оцінювання і відбір тварин за якістю потомства проводять для визначення племінної цінності батька й матері, і ці питання є

одними з найскладніших у зоотехнії. Оцінювання спадкових та племінних якостей тварин за розвитком господарсько корисних, морфологічних і фізіологічних якостей приплоду надійніше ніж за родоводом, однак дані про походження тварин дають можливість глибше оцінювати їхні племінні якості.

Для правильного оцінювання плідників за якістю потомства необхідно враховувати вік батьків, яких спаровують, та їхнього потомства; вплив матерів; умови вирощування, годівлі, утримання та використання; оцінку всього одержаного потомства й аналіз його за комплексом біологічних та господарсько корисних ознак; точність оцінювання ознак селекції; кількість потомства й облік генеалогічних поєднань, за яких їх отримано. Кінцеві результати оцінювання плідника великою мірою залежать і від того, з якими групами тварин слід порівнювати показники його потомства, щоб одержати об’єктивну оцінку племінних якостей плідника.

Оцінювання і вибір тварин за індивідуальним розвитком, конституцією, екстер’єром, живою масою. Практика зоотехнічної роботи свідчить, що існує певний зв’язок між зовнішньою будовою тіла тварини та її господарсько корисними ознаками. Розроблено певні вимоги до окремих статей, особливо тих, що тісно пов’язані з основною продуктивністю. Тільки конституціонально розвинена тварина з міцним кістяком, достатньо щільною та еластичною шкірою, розвиненою мускулатурою, добре вираженим типом породи може бути високопродуктивною.

У молочному скотарстві корів відбирають за надоєм, вмістом жиру і білка в молоці, кількістю молочного жиру за 305 днів лактації або за вкорочену (не менше ніж 240 днів) закінчену лактацію. При цьому залежно від кількості отелень корів оцінюють за показниками першої й найвищої лактації, середньою продуктивністю за три лактації, надоєм за все життя.

Основними чинниками, що впливають на кількісні та якісні показники м’ясної продуктивності сільськогосподарських тварин, є інтенсивність вирощування й відгодівлі, порода, вік, стать, скоро спілість. Ці показники визначають за життя тварин і після їх забою. За життя враховують живу масу, абсолютний та середньодобовий прирости, вгодованість, скороспілість, витрати кормів на одиницю приросту.

studopedia.org – Студопедия.Орг – 2014-2024 год. Студопедия не является автором материалов, которые размещены. Но предоставляет возможность бесплатного использования (0.008 с) .