Райський острів або безлюдна пустеля: що варто враховувати, збираючись у знаменитий оазис із солоними озерами в Єгипті

У Єгипті є незвичайні локації, які приваблюють мандрівників пейзажами і культурним колоритом. Одна з таких – оаза Сива з бірюзовими соляними озерами з теплою водою і білосніжними краями.

Туристи, які побували на острівці зелені посеред пустелі, діляться чарівливими фото в соцмережах. Власниця одного з турагенств Катерина Гавриш розповіла на сторінці у Facebook про свій досвід подорожі до мальовничих озер в оазисі Сива.

Чим цікавий оазис Сива туристам

Оаза є територією розміром 20 на 50 кілометрів з декількома озерами, пальмовими і оливковими гаями, і містом з населенням близько 25 тисяч чоловік, більшість з яких – бербери.

Місцевість була заселена з часів фараонів – перший спогад про оазис Сива припадає на 6-7 століття до н.е. Тоді був побудований перший некрополь на Горі мерців і храм Оракула, руїни якого збереглися до наших днів.

Фото: Руїни храму Оракула в Сиві (wikipedia.org)

Оазис Сива, який давньоєгипетською мовою означав “Земля пальм”, відомий також тим, що в ньому зупинявся Олександр Македонський перед завоюванням Персії – тоді оракул Амона назвав полководця законним фараоном Єгипту і оголосив про його божественне походження.

“Райський острів” серед пустелі в провінції Матрух знаходиться за 300 кілометрів від узбережжя Середземного моря і за 50 кілометрів від кордону з Лівією.

“Сяйво міріадів кристалів захопливо красиве”

Катерина Гавриш вирішила потрапити в Сиву після того, як побачила фотографії озер в соцмережах. Коли вона полетіла по роботі в Марса-Алам, вирішила поєднати подорож з поїздкою в це місце.⠀

“Вже по дорозі в оазис я вирішила дізнатися більше про місце, куди ми їдемо. Дізналася, що наш МЗС рекомендує триматися подалі від кордону з Лівією. І що оазис знаходиться не поруч, а за 9 годин їзди від Каїра і за день метнутися туди/назад не вийде”, – ділиться інформацією вона.

Фото: Місто в оазисі Сива (wikipedia.org)

Також турагент вичитала, що місцеве населення вкрай релігійне, тому жінкам для купання в озерах рекомендують надягати одяг, що повністю прикриває тіло. При цьому метою відвідування оазису було саме побачити соляні озера – Катерина марила ними ще з літа.

“Можна почати говорити про блиск міріадів соляних кристалів, про відчуття, що знаходишся в ожилих спецефектах, але описати, наскільки це захопливо красиво, не вийде”, – ділиться враженнями вона.

На фотографіях дівчина купається у бірюзоій воді в поглибленнях із солі серед коричневих берегів. Створюється враження незвичайних природних басейнів.

“Ти стоїш, чманієш від кольорів, хаотично крутиш головою і максимально широко розкриваєш очі, щоб запам’ятати і зберегти побачене в пам’яті. Потім хапаєшся за телефон і щось знімаєш, розуміючи, що вийде набагато гірше, ніж це виглядає наживо”, – описує вона свою реакцію на соляні озера.

Фото: Чарівлива локація з теплою водою (facebook.com/katerina.gavrish)

Несподівані нюанси: до чого варто бути готовим туристам⠀

Незважаючи на мальовничість місця і його популярність серед туристів, багато мандрівників можуть виявитися не готові до такого відпочинку.

Катерина Гавриш розповіла, що очікує туристів, крім мальовничої картинки озер:

• Було очікування, що там є облаштоване місце, куди возять всіх туристів. Що там буде багатолюдно, люди будуть з ніг до голови закутані в тканини, і з камінням напоготові, щоб закидати туристок в бікіні. Але зате буде душ, щоб змити сіль з тіла. Дорогу ми знайдемо легко – якщо що, запитаємо у місцевих.⠀

Насправді біля озер виявилася величезна територія, на якій проводять добувні роботи. По дорогах їздять вантажівки і трактори.

• Так, на карті відзначена локація, де всі зазвичай фотографуються, і місцеві підкажуть напрямок. Але в реальності – навколо гори піску і солі, за якими не видно, що де знаходиться.

Фото: Місце для купання в оазисі Сива – безлюдне (facebook.com/katerina.gavrish)

Озера в оазисі Сива, заради яких туристи подолали довгий шлях, вони знайшли тільки на другий день через три години пошуків.

• Людей практично немає. Тільки ті, хто задіяний у виробках. Щільність – приблизно одна людина на кілометр. Можна купатися, в чому хочеш.

Ще один нюанс, який варто врахувати туристам: душу там немає ніде. А після купання соляна кірка засихає на шкірі.

• Вода настільки солона, а в пустелі настільки спекотно, що після озера відчуваєш, ніби тебе запікають в соляному панцирі. Боляче навіть просто ворушитися. Я всерйоз переживала, що волосся зламається десь біля коріння. На другий день вистачило розуму взяти з собою гору пляшок з водою.

Фото: Після купання на шкірі засихає шар солі (facebook.com/katerina.gavrish)

Вона додає: вода в озерах як – у ванні, майже “окріп”. Відчуття від плавання дивні, але виходити з озера не хочеться.

• Швидше не пливеш, а ходиш по воді, як святий. Перебувати у вертикальному положенні зручніше, безпечніше і немає ризику, що тіло виштовхне, як поплавок, а обличчя стикнеться з водою і – “прощайте, очі”.

В оазисі відпочивають британські аристократи

В оазисі Сива є чимало готелів з басейнами й спа, в яких можна зупинитися на ніч або кілька днів. У кращих готелях вільні номери розпродані на листопад, але в 3* тиждень можна провести за ціною від 330 доларів за двох.

Один з найбільш незвичайних готелів в оазі переносить туристів на століття назад і допомагає відчути себе героєм східних казок. Готель виглядає як житло берберів в минулих століттях.

Фото: Готель в оазі (facebook.com/www.adrereamellal.net)

Там всього 42 номери з натуральних матеріалів, але з усіма сучасними зручностями, крім електрики. Проживання обійдеться від 530 доларів на добу.

Цей романтичний бутик-готель відвідували навіть члени британської королівської сім’ї. За декілька кілометри від готелю знаходяться кам’яні басейни з лікувальною термальною водою, солоне озеро з островом в оточенні пальм і гора Джабал Дакрур, куди їдуть лікувати суглоби в пісочних ваннах.

Со скоростью звука: фильм о группе “Оазис”

Выходит документальная лента о группе “Оазис” – в том, что она приурочена к дате: 25-летию со момента основания команды, мало кто сомневается.

Выходит документальная лента о группе “Оазис” – в том, что она приурочена к дате: 25-летию со момента основания команды, мало кто сомневается. Главным успехом музыкантов создатели фильма считают их выступление в августе 96-го на одном из рок-фестивалей. Фабула картины строится по большей части вокруг этого события, важного в истории группы, как это явствует из слов Лиама Галлахэра.

> Review of the New #Oasis documentary #supersonic#britpop#indie#LiamGallagher#OasisSupersonic#MovieReviewhttps://t.co/jxkkJSlSq1pic.twitter.com/xmUEIgJ7Jk

Премьера состоялась только что, брат Лиама, Ноэль Галлахэр, звучно на ней отсутствовал.

> SUPERSONIC in US Theaters 1 Night only -Oct 26 https://t.co/FPlqMuQw34

Говорит Лиам Галлахэр: “Очень эмоциональным был первым просмотр. Но мы сумели эту реакцию преодолеть, сегодня мы немножко успокоились. Но если говорить об итогах, все-таки эмоций, чем холодного и спокойного восприятия, было значительно больше в нашем отношении с тому, что мы увидели”.

> Had a listen to ‘Angel Child (Mustique Demo) yet? The demo was recorded by Noel & Owen Morris back in 1996. https://t.co/Tzc3OXzJDq

“Братья были в прохладных отношениях и практически не общались. Мне пришлось брать на себя роль посредника, ведя переговоры между ними. Хотя, даже находясь в контрах, оба они не позволяли в адрес друг друга резкостей. И Ноэл мне в разговоре сказал, что “Оазис” – это создание в первую очередь. И именно Ноэл рассказал о том. насколько силен был Лиам в качестве солиста и лидера Оазиса. А Лиам мне объяснил, как талантлив был Ноэл, какие композиции он сочинял. Мне кажется, что эти беседы могут послужить началом для примирения братьев. Я, по крайней мере, очень бы хотел на это надеяться”, говорит режитссер-постановщик Мэт Уайткросс.

> ⭐ ⭐ ⭐ ⭐ – totalfilm
Discover the story of Oasis in #SUPERSONIC, on general release Friday: https://t.co/uz5f5fft9Jhttps://t.co/HhjYS1KPMU

— Oasis ( oasis) 5 octobre 2016

Фильм можно увидеть на портале iTunes , начиная с 24-го октября.

Таємнича легенда про Зерзуру: що відомо про зниклий оазис

Пустеля Сахара завжди була землею містики і таємниць, а легенда про Зерзуру лише додає їй привабливості. Згідно з нею, Зерзура — це місто-оазис з незліченним багатством і красою, заховане десь на безкрайніх просторах пустелі.

Багато дослідників намагалися відшукати це міфічне місто, але жодному з них це не вдалося. Довкола Зерзури виникало безліч теорій та легенд, а деякі авантюристи навіть заявляли про те, що їм вдалося відвідати таємниче місто, повідомляють Heritage Daily.

У Фокус.Технології з’явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найцікавіші новини зі світу науки!

Зерзура — легендарне місто, яке століттями полонило уяву шукачів пригод, археологів та дослідників. Кажуть, що це загублене місто-оазис десь у безкрайній Лівійській пустелі, оповите таємницею і оточене піщаними дюнами. Хоча немає жодних конкретних доказів того, що Зерзура насправді існувало, багато дослідників намагалися знайти легендарне місто протягом багатьох років.

Одну з перших європейських згадок про можливе місцезнаходження Зерзури можна знайти в книзі “Сучасний Єгипет і Фіви: Опис Єгипту”, опублікованій у 1843 році англійським єгиптологом Джоном Гарднером Вілкінсоном. Вілкінсон писав, що існував ще один оазис, який називався Ваді-Зерзура [Зерзура], розміром приблизно з Першу оазу, розташований за п’ять або шість днів шляху на захід від дороги до Фарафра. Свою розповідь він ґрунтував на повідомленнях людей, що живуть в оазисі Дахла в Єгипті.

У книзі “Таємниці Лівійської пустелі”, опублікованій у 1925 році Гардінгом Кінгом, автор посилається на Китаб аль-Кануз, втрачений середньовічний арабський манускрипт 15 століття, написаний анонімним автором. Вважається, що “Китаб аль-Кануз” — це збірка містичних байок, в якій перераховані місця в Єгипті, що містять приховані скарби. Кінг цитує з Китаб аль-Кануз уривок, який описує, як знайти Зерзуру, що містить подорож до міста Вардабаха, а потім до міста Зерзура, де на нього чекають великі багатства.

Однак у статті, написаній у 1928 році доктором Джоном Боллом під назвою “Зауваження про загублені оазиси Лівійської пустелі”, доктор Болл спростовує зв’язок Китаб аль-Кануз з Кінгом і натомість цитує рукопис, написаний у 1447 році н.е. Османом ель-Набулсі, сирійським еміром, якого Негм ель-Діном було призначено адміністратором провінції. Ель Набулсі пише в рукописі, що Зерзура була одним з багатьох покинутих сіл, розташованих по сусідству з каналом під назвою Бахр Танабтавей, який входив до Біркет-ель-Карун з півдня.

A. Джонсон Паша долучився до дискусії, подавши у 1930 році статтю під назвою “Зерзура”. Паша був членом Королівського географічного товариства і стверджував, що у нього є примірник Китаб аль-Кануз, який він позичив Департаменту старожитностей для перекладу. Паша надає деякі додаткові відомості про те, що місцеві жителі Дахли думали про Зерзуру, зокрема про те, що це був досить великий оазис з багатьма деревами, джерелами, травою і руїнами.

Ласло Алмаші, угорський дослідник пустелі та авіатор, був зачарований історіями та легендою про Зерзуру. Вивчивши наукові звіти, карти, історичні документи та провівши інтерв’ю з місцевими бедуїнами, Алмаші дійшов висновку, що Зерзура має бути десь у недослідженому регіоні Гільф-Кебір, неподалік від кінця маршруту з оазису Дахла до оазису Куфра.

Альмасі очолив експедицію в 1932 році і відкрив Ваді-Тальх, ймовірно, одну з трьох долин Зерзури. Інші дві долини були відкриті експедицією Патріка Клейтона і леді Клейтон, а також під час повітряної розвідки, проведеної колегами Альмасі.

Однак, чи це та сама Зерзура з легенди, досі не можна сказати напевно. Незадовго до експедиції Альмасі, Ральф Алджер Баньольд, дослідник пустелі, геолог і засновник британської армійської пустельної групи, провів дослідження лівійської пустелі і не знайшов жодних ознак загубленого міста-оазису, що відповідало б опису Зерзури. Однак це не зупинило інших дослідників і шукачів пригод від пошуків міфічного міста.

В останні роки з’явилися повідомлення про можливе відкриття Зерзури командою італійських археологів. У 2013 році вони стверджували, що знайшли докази існування стародавнього поселення в Сахарі, яке може бути загубленим містом. Команда виявила велику кількість наскальних малюнків і написів у гірському масиві Тадрарт-Акак, які, на їхню думку, могли бути створені Гарамантами, північноафриканською цивілізацією, що існувала приблизно з 1000 року до н. е. до 500 року н. е.

Попри ці висновки, ідентифікація знайденого місця як Зерзури залишається суперечливою, оскільки багато експертів заперечують ці твердження. Пошуки Зерзури тривають, і багато хто вважає, що існують ще недосліджені регіони Сахари, які можуть містити підказки про місцезнаходження цього загадкового міста.

Зрештою, таємниця Зерзури слугує нагадуванням про незмінну привабливість загублених міст і захопливих історій досліджень та відкриттів, які їх оточують. Незалежно від того, чи існує Зерзура насправді, легенда про це загублене місто захопила уяву поколінь дослідників, шукачів пригод і мрійників, і, ймовірно, продовжуватиме робити це ще довгі роки.

• Читайте нас у:
• Читайте у Telegram
• Читайте у Facebook
• Читайте у Twitter

• Теги:
• історія
• міф
• легенди
• сахара
• древні люди
• стародавнє місто

• Поширити:
• відправити у Telegram
• поділитись у Facebook
• твітнути
• відправити у Viber
• відправити у Whatsapp
• відправити у Messenger