Одна сім´я хліборобів з єгипетських ґрунтів могла прогодувати ще три сім´ї. Із зернових єгиптяни вирощували переважно пшеницю-еммер (сорт), ячмінь і сорго, з городніх — часник, огірки, з технічних — льон, з волокон якого ткачі виробляли напівпрозору тканину.
З-поміж зернових культур єгиптяни надавали перевагу ячменю. Крім нього, сіяли просо та пшеницю. Культивували також льон. З городніх рослин вирощували часник, огірки, цибулю.
Землеробство у Дворіччі, так само як і Єгипті, було можливим тільки за умови штучного зрошування, але тут воду потрібно було відводити з полів та створювати запаси для поливу другого врожаю. Природні умови Дворіччя були такими, що давали змогу займатися землеробством без штучного зрошування.
Іригаційне землеробство було однією з ключових рис цивілізацій Стародавнього Сходу, таких як Шумер, Месопотамія, Єгипет та інші.
Сільське господарство було основою цивілізації Стародавнього Єгипту. Це стало можливим завдяки невичерпній родючості єгипетської землі. Розлив річки Нил надавав ґрунту родючість та вологу. Куди не доходила вода, її доносили за допомогою іригаційної системи.
Географія Арабська Республіка Єгипет розташована на північному сході Африки; частина території, що на Сінайському півострові – лежить в Азії. Досі зберігся давній поділ країни на Верхній та Нижній Єгипет. Каїр, Олександрія, Порт-Саїд належать до нижнього Єгипту, а Луксор, Кена, Асуан – до Верхнього.
Щоб мати уявлення, як жили хлібороби і ремісники в Єгипті, потрібно розуміти, що це були люди нижчого стану. Своєю роботою вони забезпечували життєдіяльність …