Сінокіс коли час

ISBN: 9789669152985
Серія: Найкраще – дітям
Автор: О.Віженко, Г. Сковорода
Художник: Сезон А.
Мова: Украинский
Кількість сторінок: 108
Габарити (Д х Ш х В): 218х180
Тип обкладинки: твердая
Кольоровість: цвет
Бумага: офсет

Описание книги

Збірка містить вибрані байки Григорія Сковороди в переказі Олександра Виженка і малюнках-загадках Анни Сезон. Видання призначене для широкої аудиторії: від молодших школярів до їхніх батьків.

Ця книжка — не просто ілюстрована збірка байок. Це артбук, малюнки в якому незвичні, не завжди зрозумілі й подекуди абстрактні, але вони надають давнім реаліям новітньої форми і разом з ними стають цікавинкою для сучасних дітей. Як байки Григорія Сковороди приховують у собі мудрість, так і малюнки Анни Сезон приховують у собі загадки і спонукають розгадати таємниці їхніх образів. Ілюстрації шокують читача, бентежать, веселять, можуть навіть і обурювати — і саме це дає поштовх до пізнання, розпалює бажання їх зрозуміти. Тексти Сковороди в оригіналі непрості навіть для дорослих. Ми спрощуємо їх сприйняття, зберігаючи авторський стиль і цілісність завдяки переказу письменника, казкаря та філософа Олександра Виженка, який два десятки років досліджував життя і творчість Григорія Сковороди, а завдяки ілюстраціям-загадкам перетворюємо читання байок на дитячу гру. У цій арт-грі ми змінюємо орієнтири, відкриваємо нові світи для вас і вашої дитини.

Кожна гра містить 4 частини: байку, малюнок, силу байки та підказку до малюнка від художниці.

Шановні батьки, підлітки, передпідлітки та діти молодшого шкільного віку, залежно від вашого «дозрівання», запрошуємо вас читати, розглядати й шукати сенси!

Пропонуємо вам ноу-хау в літературі для дітей: пізнання через АРТ-ГРУ!

Сила
Сковорода — це сила. Зробіть його частиною мисленого простору своєї дитини!

Рецензія на книжку «Григорій Сковорода – дітям».

Байки в переказі Олександра Виженка і малюнках-загадках Анни Сезон

Перш ніж надати рецензію на книжку, слід згадати хто такий Г. Сковорода для української культури і в які часи він творив.

Це був період бароко, коли культура вирізнялася своєю всеосяжною релігійністю, а її центральна ідея – символізм була панівною в людському світогляді та філософській думці свого часу. Художній образ був подібним до Слова і, як усі явища матеріального світу, трактувався наочно. Особливо характерною для епохи українського бароко стає літературна форма, що дістала назву «емблематична поезія». Типовими для неї були збірки малюнків, до яких додавалися коротенькі речення, прислів’я, а частіше – короткі прозаїчні пояснення. Для мандрівного філософа Г. С. Сковороди ставлення до світу продукувалося розумінням сутності людини, і саме символізм мислителя витворився на лоні української природи. Подорожуючи, він проповідував свої ідеї серед народу, а його філософсько-естетичні погляди були тісно пов’язані з духовними традиціями життя українців, знаходили розуміння і поширення як у регіоні, так і далеко поза його межами.

Отже коли береш у руки цю невеличку книжечку «Григорій Сковорода – дітям», одразу в око впадає символізм зображення, що працює в тандемі з символізмом оповідей Г. Сковороди. Щоб звичайному читачу було простіше зрозуміти концепцію книжки автори назвали ці малюнки «загадками».

Книжка відрізняється вишуканим смаком та гарним оформленням: тверда обкладинка, офсетний папір, великі літери – що зручно для маленьких читачів, яскраві калажовані малюнки, у стилі постмодернізму, з елементами глітч-арту, що характеризують вільний погляд художниці А. Сезон на мистецтво. Усе це разом створює розрив шаблону мислення, в якому матеріальний світ постає потоком асоціацій, де дійсність преображається чуттям, стає носієм складних філософських роздумів.

Приємно відмітити, що автори намагаються осучаснити книжку не тільки ілюстраціями, а й розумним вплетенням цифрового світу, як то згадки про Інтернет, ноутбук, соцмережі, що робить книжку більш цікавою для сучасних читачів. Ці звичні речі для дітей ХХІ століття допомагають краще зрозуміти прості-непрості філософські істини великого Г. Сковороди, бути причетними як до українського літературного надбання, так і до власної культури в цілому.

У центрі уваги авторів книжки бачимо бажання до відродження національних традицій, до ідентифікації маленьких читачів до власної культури, до інтелектуального етнопізнання, відтворення своїх національних коренів через просту і зрозумілу форму, що повертає нас до власної мистецької спадщини.

У ілюстраціях до байки «Змія та жаба» побачила цитатність з великого Брейгеля та його шедевру «Сінокіс»…коли люди йдуть з великими корзинами на головах… так і в книжці змія та жаба уподібнені до звичних людей, йдуть у народних стріях, а вислів «Час вбиратися в нове і стильне» звучить амбівалентним символом, що закликає до нестандартного мислення, до осучаснення і відродження символічної мови бароко і мови великого Г. Сковороди.

Хочеться закінчити рецензію цитатою авторів «байки «перемелюють» життєвий досвід автора на готову, легку для засвоєння мудрість, щоб нам не довелося вчитися на власних помилках»…

Це видання буде чудовим подарунком до 300 річниці з дня народження Г. С. Сковороди – великого українського філософа, педагога, поета, композитора, музиканта, культурно-освітнього подвижника.

Завідувач кафедри образотворчого мистецтва,

Сінокіс коли час

Всі словники Тлумачний он-лайн словник української мови «СЛОВНИК.УКРЛІТ.ORG» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

сіножать

СІНО́ЖА́ТЬ, і, ж.

1. Косіння трави на сіно, а також час, період цього косіння; косовиця. Коли наступила пора сіножаті, Антон дістав з горища косу й сів клепати (Чорн., Визвол. земля, 1959, 66); Знов, як і під час сіножаті, Ольга змушена була відробляти за свою хвору сестру (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 28).

2. Місце, відведене для косіння трави на сіно. Разом вони їздили на сіножать, в поле, на пасіку (Коцюб., І, 1955, 321); У нас була казкова сіножать на Десні. До самого кінця життя вона залишиться в моїй пам’яті як найкрасивіше місце на всій землі (Довж., І, 1958, 12); Всі Жменяки з’явилися на сіножать, щоб раніше вивезти свою отаву (Томч., Жменяки, 1964, 144); Головним резервом збільшення кормів у західних районах Україна є природні сіножаті і пасовища (Хлібороб Укр., 4, 1966, 21); Шумить і шепче, і тривожить Зрадливий дощ із-за кутка,— А в серці: сонячна сіножать, З граблями дівчина струнка (Рильський, І, 1956, 56).

Сіножать, ті, ж. и тя, м. Сѣнокосъ. Ой чия ж то сіножать да некошеная? Маркев. 15. Ой буду я ночувати на зеленім синожаті. Н. п.

сіно́жа́ть = сіножа́ття = сінокі́с — косіння трави на сіно, а також час, період цього косіння; косовиця та місце, відведене для неї; як спільне поле діяльності й заробітку («На одній сіножаті і віл пасеться, і бузько жаби ловить»); важлива пора в житті хлібороба, бо сіно заготовляли на зиму для худоби, пов’язуючи з ним зимове благополуччя для родини; казали: «Сіно чорне, та каша біла»; хвалили добре сіно: «Це таке сіно, що й попадя, посоливши, у середу б їла»; просили на пору сінокосу добру погоду: «Як сіно косять, то дощів не просять»; застерігали: «Роби сіно в погоду, бо зогниє в негоду», «Не в дощ, а в годину сіно гребуть». Ой чия ж то сіножать да некошеная? (пісня); Мав же я поле, мав же я сіножаття (пісня); Липнева спека. Сінокіс. В якійсь дрімотливій утомі, Злегка похитуючись, віз Пливе самотньо на Житомир (М. Шеремет).