Цікаві факти про Челябінськ

Цікаві факти про Челябінськ – це чудова можливість дізнатися більше про російські мегаполіси. Тут зосереджена величезна кількість підприємств.

З одного боку, це добре, однак робота безлічі заводів і фабрик стала причиною складної екологічної ситуації. Внаслідок цього все більше місцевих жителів вважають за краще переїжджати в інші регіони Росії.

Отже, перед вами найцікавіші факти про Челябінськ.

18 цікавих фактів про Челябінськ

1. У 1736 р. Челябінськ був заснований як фортеця, отримавши статус міста тільки в 1781 р.
2. У народі місто називають «Танкоградом», оскільки в роки Великої Вітчизняної війни (1941-1945) тут масово вироблялися танки Т-34.
3. Цікавий факт, що до кінця війни близько третини танків і повітряних суден були виготовлені з челябінської сталі.
4. У Челябінську була вперше досліджена сибірська виразка, після чого вченим вдалося розробити ефективну протиотруту від смертельної хвороби.
5. У 1872 р. у місті з’явився перший телеграф, а в 1906 р. відкрилася перша міська телефонна станція.
6. За всю історію спостережень температурний мінімум в Челябінську досяг позначки -48,7 ⁰С.
7. У місті почала працювати перша в Росії (див. цікаві факти про РФ) біржа по торгівлі хлібом.
8. У 2011 р. 102 челябінця постраждали від витоку брому. Велика аварія сталася на одній з місцевих залізничних станцій.
9. Чи знаєте ви, що керівництво СРСР хотів перейменувати місто в Кагановичград? Однак з якихось причин, цього так і не сталося.
10. Челябінськ входить в ТОП-10 найбільш кримінальних російських міст.
11. Цікавий факт, що в Челябінську якийсь час жив шахрай Осип Шор, який став прообразом для Остапа Бендера.
12. Оскільки екологія в Челябінську одна з самих жалюгідних в країні, купатися у всіх місцевих водоймах суворо заборонено.
13. Після того як в 2013 р. тут впав метеорит, про Челябінську заговорили у всьому світі. Варто відзначити, що вибухова хвиля пошкодила понад 7300 споруд, а приблизно 1600 чоловік постраждали тим або іншим чином.
14. Цікаво, що Челябінськ перебував у списку 20 російських міст, на які Америка після війни хотіла скинути атомне бомбардування (див. цікаві факти про США).
15. У місті побудовано друге за величиною колесо огляду в РФ, діаметр якого досягає 73 м!
16. Челябінськ знаходиться в центральній частині Євразії, відокремлюючи Урал від Сибіру.
17. Станом на сьогодні середня тривалість життя тут становить 64 роки у чоловіків і 76 років у жінок.
18. На гербі міста зображений верблюд.

Це були найцікавіші факти про Челябінськ. Якщо вам сподобалася ця стаття – поділіться нею з друзями. Якщо ви взагалі любите цікаві факти про міста і країни – підписуйтесь на сайт.

Як живуть первісні племена у наші часи

Племена аборигенів 21-го сторіччя живуть на всіх заселених континентах, навіть у Норвегії – одній із найбагатших держав світу. Вони майже не знайомі із зовнішнім світом, вони і досі живуть, як первісні люди, без шкіл та медичної допомоги, а їхні ритуали у наші часи здаються неймовірними, а інколи навіть моторошними.

Плем’я мурсі в Ефіопії – одне з найвідоміших африканських племен. Відомість до них прийшла через незвичний вигляд мурсіянок. З 15 років дівчатам вибивають нижні зуби та роблять надріз у нижній губі, аби вставити туди глиняну тарілку – для краси. Їхні села являють собою хаотичні забудови з гілок, соломи та глини серед савани. А з благ цивілізації у мурсі визнають лише автомати Калашникова.

Одні з найбільш яскравих представників Азії – плем’я падаунг з Таїланду. 50-тисячний народ став відомим через традицію розтягувати шию. Перші кільця дівчам з плем’я падаунг одягають у 5 років і щокілька років додають по одному до часу весілля. Деякі дівчата розтягують шию до сорока сантиметрів. Якщо ж зняти таке ярмо, шия просто зламається. Тому усе життя їм доводиться носити на собі по п’ять кілограмів металу. І хоча плем’я контактує з туристами, але традиціям не зраджує.

Мешканці Папуа Нової Гвінеї короваї кілька десятків років відмовились від вживання людського м’яса. Та це єдине, що змінилось у їхньому способі життя з часів кам’яної доби. Вони не носять одягу, носять дітей у сітках, лазять по деревах. Їхні будинки розташовані на висоті до 50 метрів – міра безпеки проти хижаків та дань віруванням, бо плем’я вірить: на таку висоту злим духам ніколи не піднятись.

У джунглях Бразилії мешкає плем’я, що їсть своїх мерців. Люди яномамо спалюють покійних, а їхній попіл з’їдають усім поселенням.

Загалом у Бразилії живе понад два мільйони аборигенів, що не визнають законів 21-го сторіччя. Культура понад 80 племен взагалі не досліджена – вони вкрай агресивні та можуть навіть вбити незваних гостей.

Австралійські аборигени ніколи не чистять зуби та відмовляються від будь-якої медичної допомоги. Натомість шамани плем’я проводять вкрай жорстокі лікувальні обряди.

Більше про шокуючі звичаї аборигенів розкаже Загублений світ на 2+2!

Як зрозуміти та допомогти людям, які змушені були покинути свої домівки через війну

Перше, про що варто знати, аби підтримати: коли людина знаходиться у небезпеці, у неї запускається режим «виживання» (реакції «бий», «біжи» або «завмри», які проявляються у поведінці всіх людей по-різному).

Саме завдяки тому, що цей режим «увімкнувся», люди змогли виїхати та бути зараз у відносній безпеці. Але цей режим не може «вимикатися» автоматично, він подекуди продовжує працювати і на умовно безпечній території. Внутрішньо-переміщені люди та біженці продовжують «виживати» і на тих територіях, де вони опинилися.

Отож, як допомогти та підтримати тих людей, які покинули свої домівки і наразі є внутрішньо-переміщеними:

1. Допоможіть забезпечити базові потреби і за можливості трохи тиші.

Упродовж довгого часу люди, які приїхали до вас, могли перебувати під обстрілами, у холодних приміщеннях, були позбавлені сну або спали на підлозі, знаходились серед великого скупчення таких самих людей у режимі «виживання». Це має свій вплив, тож тепер, навіть перебуваючи у безпеці, люди можуть говорити голосно або навпаки тихо і мляво, бути знервованими, дезадаптованими тощо, особливо у перші дні після приїзду. У цей час надважливим є задоволення фізіологічних, базових, потреб та безпека. Допоможіть у цьому. Тихе місце з можливістю хоч якось усамітнитися допоможе стабілізуватися.

2. Утримуйтеся від додаткових запитань та розмов, якщо людина сама їх не ініціює.

Не починайте першими розпитувати про те, що відбувалось там, звідки приїхали люди. Коли вони будуть готові – поділяться з вами самі. Не питайте, хто з близьких залишився і не зміг вибратись. Не питайте про плани на майбутнє («чи ви надовго?», «а що ви далі?» тощо). Планів, скоріше за все, наразі немає, адже немає розуміння того, коли закінчиться війна, чи є куди повертатися та як бути далі зі своєю життєвою ситуацією. Життя тепер поділилось на «до» і «зараз», але ще не «після».

Не давайте обіцянок, які ви не можете виконати («все буде добре»). Якщо людина плаче – дайте їй поплакати, не зупиняйте її, просто побудьте поруч.

3. Спробуйте організувати дітям активне і корисне дозвілля.

Діти можуть по-різному реагувати на нові обставини: вередувати, відмовлятись йти на контакт, агресувати, але така поведінка – це реакція на стрес, який вони пережили. Дітям треба дати час на адаптацію та з розумінням поставитись до їхніх переживань та поведінки, яку вони демонструють як відповідь на стрес.

Корисні заняття для дітей та активне дозвілля (малювання, ліплення, спортивні ігри), режим дня допоможе їм максимально нормалізуватися.

4. Допоможіть знайти інформацію про те, де можна отримати допомогу для внутрішньо-переміщених людей у вашій громаді.

Ви значно краще орієнтуєтесь у своїй громаді, тому ваша допомога та, можливо, супровід до відповідних служб буде дуже корисним. Всю важливу інформацію передавайте у письмовому вигляді (повідомлення у месенджерах) чи на аркуші паперу (буклет, листівка). Усна інформація може не сприйматися, не запам’ятовуватися, людина може перепитувати по декілька разів – такі особливості психіки людини, що перебуває у стресі.

5. Намагайтеся не сприймати спроби адаптуватися за невдячність.

Переїзд та адаптація на новому місці навіть у мирний час багатьом дається нелегко. Під час війни це особливо складно. До 23 лютого 2022 року люди, які сьогодні переїхали до вашої громади, жили в абсолютно іншій реальності, мали свої звички, роботу, житло. В один момент вони втратили все, принаймні так наразі здається. Намагаючись адаптуватися та немов би «повернути старе життя», люди задають запитання, які вам, як приймаючій громаді, можуть здаватися дивними та не на часі: про холодильник, про гарячу воду, про вай-фай, про спеціальне харчування, про окрему квартиру тощо. Будь ласка, ввічливо відповідайте, пояснюючи ваші можливості.

6. Уникайте стереотипного ставлення та переповідок негативних історій про внутрішньо переміщених та біженців.

По можливості, не залучайтеся до емоційних розмов у громаді, що стосуються негативних історій, пов’язаних з поведінкою людей, які переїхали з інших регіонів і жили чи наразі живуть у вашій громаді. Такі історії варто перевіряти на правдивість, сприймати максимально об’єктивно, осмислювати та робити висновки для того, щоб уникнути їх у подальшому. Пам’ятайте, що емоційно забарвлене переповідання таких історій може створити негативне стереотипне ставлення до всіх внутрішньо переміщених осіб, що врешті негативно позначиться на психологічному комфорті і приймаючої сторони, і тих, кого ви приймаєте.

7. Залучайте до допомоги вашій громаді, коли люди відчують себе у безпеці.

На третій – четвертий день після переїзду (проте такий таймінг є умовним), після задоволення базових потреб своєї родини та отримання відчуття безпеки, люди готові підключатися до допомоги іншим. Якщо людина не працює онлайн, пропонуйте їй залучитися до волонтерування на користь вашої громади та країни в цілому. Розповідайте про можливості, запрошуйте долучитися. Таким чином люди зможуть відволікатися від своїх переживань, включитися у активне життя громади, відчуватимуть себе корисними.

Піклуйтеся про себе і свою родину та допомагайте іншим, саме у такій послідовності, це дать вам ресурс та наснагу.

Ви можете завантажити ці поради у вигляді буклету на нашому сайті за посиланням.