Акредитив

Акредитив – грошовий документ, за яким одна кредитна установа згідно із заявою клієнта доручає іншій здійснити за рахунок спеціально заброньованих для цього коштів оплату товарно-транспортних документів за відвантажені товари чи надані послуги або виплатити пред’явникові акредитиву певну суму грошей.

За розрахунків акредитивами виникають економічні відносини між чотирма такими суб’єктами:

  • – заявник акредитива – платник, який звернувся до банку, що його обслуговує, для відкриття акредитива;
  • – банк-емітент – банк платника, що відкриває акредитив своєму клієнтові;
  • – бенефіціар – юридична особа, на користь якої виставлений акредитив (продавець, виконавець робіт або послуг тощо);
  • – виконуючий банк – банк бенефіціара або інший банк, що за дорученням банку-емітента виконує акредитив.

Схему здійснення рахунків з використанням акредитивної форми наведено на рис. 2.13.

Посилення інтересу вітчизняних учасників зовнішньоекономічної діяльності до акредитивної форми розрахунків загострило потребу у виробленні науково обґрунтованих рекомендацій щодо застосування цих фінансових інструментів.

Класифікація документарних акредитивів наведена на рис. 2.14 *40 .

Найпоширенішим є акредитив, що має товарний характер. Він набув популярності завдяки виконанню трьох основних функцій цього фінансового інструменту – розрахункової, забезпечувальної та кредитної. Із застосуванням товарного акредитива, як правило, не виникає особливих проблем.

Рис. 2.13. Розрахунок з використанням акредитива: 1 – покупець доручає банку, що його обслуговує, відкрити акредитив; 2 – банк покупця відкриває акредитив; 3 – банк покупця повідомляє покупця про відкриття акредитива; 4 – банк покупця повідомляє банк постачальника про відкриття акредитива постачальнику на конкретну суму; 5 – банк постачальника повідомляє постачальника про відкриття акредитива; 6 – відвантаження товару; 7 – покупець повідомляє банк про виконання умови акредитива, тобто дає наказ на розкриття акредитива; 8 – банк покупця переказує банку постачальника суму коштів з акредитива; 9 – банк постачальника зараховує кошти на рахунок постачальника; 10 – банк постачальника повідомляє про це свого клієнта

До поширених фінансових інструментів у зовнішньоекономічних операціях належить також резервний акредитив. З огляду на певну специфіку використання розглянемо його детальніше.

Резервний акредитив є універсальним інструментом забезпечення платежу. За економічним змістом він подібний до банківських гарантій і поручительств. Проте останні надаються на підставі національного законодавства, а резервні акредитиви – на основі Уніфікованих правил, тому в зовнішньоекономічній діяльності здебільшого використовують саме ці інструменти. Зазначимо найтиповіші ситуації, а саме тоді, коли:

  • 1) обсягу обігових коштів покупця цілком достатньо для своєчасної оплати товарів, однак постачальник наполягає на використанні безпечнішої, ніж переказ, форми розрахунків. У такому випадку сторони можуть домовитися про платежі за зовнішньоекономічним договором на умовах комерційного кредиту за допомогою векселів, виписаних на продавця, або шляхом переказу на умовах кредиту за відкритим рахунком;
  • 2) витрати імпортера на відкриття товарного акредитива виявляються невиправдано високими;
  • 3) потрібно підсилити гарантованість платежу. Як забезпечення виставляється акредитив, що покриває одне або два відвантаження. Якщо покупець вчасно розраховується за зовнішньоекономічним договором, резервний акредитив не використовується. Якщо ж він не з власної ініціативи не розрахується за певну партію товару, продавець може звернутися до банку з вимогою здійснити платіж чи оформити векселі за резервним акредитивом;

Рис 2.14. Класифікація документарних акредитивів

  • 4) є потреба в забезпеченні зобов’язань експортера за акредитивом, яке передбачає здійснення банком-емітентом авансового платежу, або в забезпеченні зобов’язань щодо виплати неустойок і штрафів на користь імпортера;
  • 5) платіжними умовами зовнішньоторговельного договору не передбачено акредитивної форми розрахунків. У такій ситуації можна застосувати резервний акредитив, що узгоджується з його економічно правовою природою *41 .

Змішані акредитиви поєднують у собі деякі переваги документарних і майже всі ризики чистих акредитивів, тож використовуються, але не часто. Чисті акредитиви на сьогодні практично не застосовуються.

Функціональна характеристика платіжного акредитива досить широка, зокрема:

  • 1) завдяки класичному змісту основних функцій (розрахункової, забезпечувальної, кредитної, інформаційної) та нескладній технології платежу цей вид акредитива може використовуватися для вирішення широкого спектра питань, що виникають у процесі постачання продукції (за умови простих схем взаємодії експортера й імпортера);
  • 2) шляхом добору конкретного виду платіжного акредитива можна максимально спростити схему реалізації його кредитної функції.

Однак практика застосування акредитивної форми розрахунків свідчить, що найчастіше використовується акредитив із платежем за пред’явленням. Це пояснюється тим, що акредитиви з розстрочкою платежу та частковою його розстрочкою втрачають для експортера забезпечувальну функцію, оскільки в разі їх застосування товаророзпорядчі документи видаються імпортеру ще до того, як він цілком розрахується за поставлені експортером товари *43 .

За відкличного акредитива банк-емітент має право в будь-який час змінити або анулювати акредитив без згоди бенефіціара (продавця). Оскільки банк-емі-тент здебільшого так вчиняє лише на вимогу покупця, то продавець, безперечно, має цілком довіряти покупцеві своїх товарів. У такому випадку використання цього виду акредитива є рівнозначним застосуванню звичайного банківського переказу за фактом поставки продукції (тобто покупець може заплатити, а може і не заплатити). Сьогодні такий вид акредитивів практично не використовується, тому що його умови не захищають експортера від ризиків неплатежу. Якщо у тексті акредитива не зазначено його тип, то згідно зі ст. 6 Правил щодо акредитивів він вважається безвідкличним. Тож безвідкличний акредитив можна вважати чи не єдиним прийнятним з-поміж акредитивних форм розрахунків, які передбачають можливість їх відкликання (табл. 2.5).

Таблиця 2.5. Характеристика акредитивів за можливістю відкликання

Вид акредитивів за можливістю відкликання

Практично не використовується

Практично не використовується

Практично не використовується

Практично не використовується

Практично не використовується

Практично не використовується

Практично не використовується

Використовується в абсолютній більшості випадків

Покритий акредитив (депонований) – такий акредитив, для оплати якого заздалегідь бронюються кошти платника повною сумою на окремому рахунку в банку-емітенті або банку, що має виконати платіж.

Непокритий акредитив – такий акредитив, що за браком коштів у платника гарантовано оплачується банком-емітентом за рахунок банківського кредиту.

Покриті та підтверджені акредитиви доцільно використовувати за потреби у страхуванні ризиків, пов’язаних з економічною і політичною ситуацією в країні імпортера, а непокриті та непідтверджені акредитиви – в умовах економічної і політичної стабільності в країні імпортера, а також тоді, коли фінансовий стан банку-емітента є надійним.

Переказні акредитиви зазвичай застосовуються тоді, коли експортери постачають товари як посередники, а схема розрахунків допускає виконання ними зобов’язань перед кількома кредиторами.

Непереказні акредитиви доречні, якщо імпортер передбачив у тексті акредитива застереження про заборону його переказу, а також якщо схемою постачання товарів не передбачено участі третіх осіб. Компенсаційні акредитиви використовуються у тих випадках, що й переказні (але за умови заборони імпортером переказувати акредитив).

Поновлювані акредитиви рекомендується застосовувати тоді, коли між імпортером та експортером сформувалися стійкі довгострокові торговельні відносини. Непоновлювані – якщо зовнішньоекономічний договір має разовий характер, а фінансове становище імпортера не дає йому змоги відкрити поновлюваний акредитив.

Згідно з постановою Національного банку України від 2 серпня 1996 р. № 204 обмежується термін дії гривневого акредитива – він є чинним лише протягом 15 днів (з можливою одноразовою пролонгацією не більше ніж на10 днів). Керівник установи банку-емітента має право за поданням заявника акредитива у разі необхідності продовжити строк дії акредитива на 10 днів, якщо це викликано зміною умов поставки та відвантаження продукції. Банк-емітент у свою чергу повідомляє про це виконуючий банк, а той – бенефіціара. Дата, зазначена в акредитиві, є останнім днем для оплати виконуючим банком документів за акредитивом.

Широкі можливості відкриваються за використання акредитива не лише як однієї з форм міжнародних розрахунків, а і як фінансового інструмента. При цьому учасники зовнішньоекономічної діяльності можуть розраховувати на такі можливості: отримання авансу для виконання контракту, отримання кредиту під виставлений на їхню користь акредитив, торговельне фінансування угоди та ін.

Слід зазначити, що акредитивні операції в Україні коштують дорого. У банках уже склалися ціни на акредитивну послуги і вони майже однакові в усіх. З клієнта не беруть більше 1 % від суми акредитива: відкриття акредитива – 0,5 % (при цьому не більше 15 дол. США), перевірка документів – 0,2 (максимально може бути стягнено 2 тис. дол. США), зміна умов акредитива – 0,2, виконання акредитива – 0,3 % (не більше 30 дол. США).

Таким чином, розглянуті рекомендації дають змогу підприємствам обрати найбільш вигідні умови ведення міжнародних операцій.

Акредитив в банку: навіщо потрібен і як його оформити

Припустимо, одна компанія хоче купити щось у інший, але сторони угоди не особливо один одному довіряють. Тоді вони можуть укласти угоду через банк – він буде виступати посередником. Покупець переведе гроші в банк, банк їх заморозить, а продавець отримає їх, тільки якщо виконає свої обов’язки за договором. Для покупця це гарантія, що продавець не втече з грошима, для продавця – що покупець завжди каже правду його з оплатою.

Акредитив – це як раз така банківська операція. У ній беруть участь три сторони:

  1. Платник (приказодатель) – той, хто купує.
  2. Банк (емітент) – той, хто утримує гроші до виконання договору.
  3. Продавець (бенефіціар) – той, хто отримає гроші після виконання договору.

Важлива умова: платіж – розкриття акредитива – проходить тільки після того, як одержувач грошей представить заздалегідь обумовлені документи. Наприклад, підтвердить поставку товару або перехід права власності. Це зручно, коли партнери укладають угоду в перший раз і не впевнені один в одному.

Як працює акредитив

  1. Банк відкриває рахунок на ім’я продавця.
  2. Покупець перераховує на рахунок гроші, але продавець їх поки не отримує. Він просто знає, що гроші вже в банку і під захистом.
  3. Продавець переоформляє нерухомість на покупця.
  4. Продавець представляє банку доказ, що він переоформив будівлю на покупця, наприклад виписку з ЕГРН.
  5. Банк дозволяє продавцеві забрати гроші.

Таким чином, банк в цьому випадку виступає гарантом надійності угоди: платник впевнений, що отримає товар, а продавець – гроші.

Законодавче регулювання. На території Росії розрахунки по акредитиву регулюються параграфом 3 глави 46 Цивільного кодексу РФ і нормативами Центробанку. Міжнародні акредитиви випускають відповідно до загальних правил, які прийняла Міжнародна торгова палата.

Відмінності від банківської комірки і рахунки ескроу. Банківський сейф використовується для розрахунків готівкою, а акредитив – це безготівковий платіж. Як і у випадку з акредитивом, в умовах договору оренди комірки платник може прописати, що бенефіціар отримує доступ до сейфу, тільки якщо пред’явить певний документ. Наприклад, виписку з ЕГРН, якщо мова йде про купівлю-продаж нерухомості.

На відміну від акредитива, банк не несе відповідальності за самі гроші в осередку – тільки за обмеження доступу до неї. Тому якщо продавець розкриє осередок, а всередині нічого не виявиться, крадіжку довести не вийде.

На рахунку ескроу, як і на акредитиві, гроші блокуються, поки продавець не надасть покупцеві підтверджують угоду документи. Наприклад, якщо мова йде про нерухомість, це може бути та ж виписка з ЕГРН. Але у акредитива, на відміну від рахунку ескроу, можливості ширше. Наприклад, в угодах з акредитивами можна застосовувати векселі. Вексель – цінний папір, який підтверджує обов’язок боржника виплатити її власникові зазначену в документі суму через певний термін.

Отримати гроші від банку по акредитиву може не тільки сам продавець, а й зазначений ним третя особа. У разі з рахунком ескроу гроші переведуть тільки бенефіціару, вказаною в договорі.

Акредитив буває відкличним: платник може в будь-який момент скасувати його, не повідомляючи про це бенефіціара. З ескроу так не вийде.

У випадку з акредитивом банк лише посередник – третя особа, яка переводить гроші, якщо продавець представив всі необхідні документи. При розрахунках по ескроу банк бере безпосередню участь в угоді: він зобов’язаний перевірити, чи дійсно виконані всі умови.

Плюси і мінуси акредитива

Головна перевага акредитива – гарантія надійності угоди для обох сторін договору. Платник не ризикує грошима, як якщо б працював за передоплатою, а бенефіціар впевнений, що точно отримає платіж після того, як надасть необхідні документи.

Мінус цієї форми розрахунків – складний документообіг. Бенефіціар повинен юридично точно дотримати всі умови акредитива. Якщо банк виявить розбіжності в отриманих документах, він не переведе гроші.

Ще один недолік – комісія, яка в різних банках становить в середньому 0,1-0,6% від суми платежу.

Якщо акредитив використовується при розрахунках в іпотечних угодах, банк може запропонувати свої умови, наприклад фіксовану вартість за використання акредитива.

Сфера застосування акредитивів

Торговельні операції всередині країни. Акредитиви, як правило, застосовуються в Росії при великих угодах. Такий вид гарантії використовується в угодах, пов’язаних з акціями і частками в ТОВ. В цьому випадку умовою платежу бенефіціару буде документ, що підтверджує зміну записи в реєстрі власників цінних паперів або ЕГРЮЛ.

Великі угоди між фізичними особами. Фізичні особи найчастіше використовують акредитив при покупці нерухомості. Якщо мова йде про угоди з іншим майном, можна передати товар, наприклад автомобіль, одночасно з оплатою. У разі ж, скажімо, з житлом доведеться чекати реєстрації переходу права власності в Росреестра.

Експортно-імпортні операції. У міжнародних угодах з використанням акредитива, на відміну від внутрішніх російських, беруть участь відразу два банки: один на стороні імпортера, інший – експортера. Ось як проходить операція після того, як сторони уклали контракт:

  1. Імпортер-платник відкриває акредитив в банку-емітенті в своїй країні.
  2. Банк-емітент повідомляє про акредитив банку експортера-бенефіціара – його називають авізуючим банком.
  3. Авизирующий банк повідомляє бенефіціара, що акредитив відкритий.
  4. Бенефіціар оформляє всі необхідні документи і поставляє товар платнику.
  5. Бенефіціар передає документи про постачання в авизирующий банк.
  6. Авизирующий банк перевіряє документи на відповідність умовам акредитиву і, якщо все в порядку, направляє їх до банку-емітента.
  7. Банк-емітент також перевіряє документи, якщо все в порядку, передає їх платнику і переводить бенефіціару гроші.

Крім гарантії надійності угод міжнародний акредитив використовують як вигідний інструмент фінансування імпортних контрактів. Імпортер може отримати в банку-емітенті кредит на виплату по акредитиву. Причому сам банк візьме ці гроші в борг за кордоном за ставками міжнародного ринку, які нижчі за російські. Таким чином, імпортер фактично отримає ще й вигідний кредит на фінансування свого контракту.

Види банківських акредитивів

Відкличний і безвідзивний. Відкличний акредитив може бути анульований або змінений банком за дорученням платника в будь-який момент, і тоді гроші перераховані не будуть. Повідомляти про це бенефіціара ні банк, ні платник не зобов’язані. При експортно-імпортних операціях такі акредитиви за правилами Міжнародної торгової палати не застосовуються.

Безвідкличний акредитив теж можна відкликати, але для цього банк повинен направити одержувачу грошей повідомлення.

Акредитив вважається скасованим або зміненим з того моменту, як бенефіціар дасть на це згоду банку.

Акредитив за замовчуванням вважається безвідкличним, якщо в його тексті окремо не вказано, що він відкличний.

На практиці найчастіше використовуються саме безвідкличні акредитиви, так як сам факт того, що акредитив може бути відкликаний, зводить до нуля всі переваги такої форми розрахунку: стовідсоткової гарантії, що постачання оплатять, вже немає.

Підтверджений і непідтверджений. На прохання банку, який випустив безвідкличний акредитив, його може підтвердити інший банк. Після цього платити бенефіціару зобов’язаний підтверджує банк. Причому незалежно від того, перерахував йому гроші банк-емітент.

Компанія з Росії хоче продати товар партнерам з Венесуели. У схемі використовують акредитив, але продавець знає, що в цій південноамериканській країні економічна криза, і не впевнений, що покупець сплатить товар. Щоб партнер був спокійний, венесуельська фірма звертається в великий міжнародний банк, який готовий підтвердити акредитив – виступити гарантом угоди. Якщо покупець отримає товар, але не знайде грошей, продавець все одно отримає платіж від підтверджуючого банку.

Покритий і непокритий. Відкриваючи покритий – депонований – акредитив, банк-емітент відразу перераховує гроші платника виконуючому банку. Саме цей виконуючий банк і буде платити бенефіціару. Депоновані акредитиви використовують при розрахунках на території Росії.

Одна фірма купує у інший товар і розраховується по акредитиву. Щоб переконати продавця, що він гарантовано отримає гроші, покупець одразу перераховує всю суму на рахунок в банку-емітенті, а той відразу переводить її в банк, де обслуговується продавець. Правда, отримати їх він зможе тільки після поставки, але при цьому він знає, що обіцяні гроші існують в природі, більше того, вони вже зараховані в його банк.

При експортно-імпортних розрахунках фінансові організації найчастіше працюють по непокритим акредитивам. Їх ще називають гарантованими. Виконуючий банк відкриває в банку-емітенті кореспондентський рахунок на суму контракту, а потім списує з нього гроші в міру того, як платить бенефіціару.

Кумулятивний і некумулятивні. Якщо банк дозволяє платнику зараховані не витрачену за поточним акредитиву суму на рахунок нового, такий акредитив називається кумулятивним. Якщо невитрачені гроші повертаються платнику назад, це некумулятивною акредитив.

Коли компанія часто працює з акредитивами в одному і тому ж банку, є сенс використовувати кумулятивний акредитив: не виводити гроші, якщо вони раптом залишилися, назад, а перекинути їх на оплату нової угоди.

Перекладної (трансферабельний). Перекладної акредитив дозволяє провести виплату іншому бенефіціару, яка не є контрагентом платника по конкретній операції. У цьому випадку платник повинен подати в банк заяву і вказати, хто має право отримати гроші по акредитиву.

Перекладної акредитив дає платнику можливість розрахуватися з іншими своїми контрагентами, які не переводячи гроші з рахунку на рахунок.

Фірма закуповує в борг метал, робить з нього цвяхи і продає. При цьому з постачальниками металу вона розраховується тільки після того, як реалізує цвяхи. В цьому випадку є сенс скоротити ланцюжок руху грошей: постачальник металу буде отримувати гроші від покупця цвяхів безпосередньо через перекладної акредитив.

Револьверний. Револьверний акредитив відкривають, коли угода розтягнута за часом. Наприклад, продавець поставляє товар партіями, а покупець платить частинами. Платник в цьому випадку може вносити гроші на акредитив в міру того, як відбуваються розрахунки.

Дві компанії співпрацюють постійно, і немає сенсу відкривати для кожної угоди новий акредитив, якщо можна зробити один «довгий» – револьверний.

циркулярний акредитив дозволяє платнику оплачувати свої рахунки в межах певної суми через банки – агенти емітента, наприклад за кордоном.

З червоною застереженням. Акредитив з червоним застереженням дає бенефіціару можливість отримати аванс до подання всіх необхідних документів. Така назва з’явилася через те, що банки, що випускали в минулому акредитиви на паперових бланках, виділяли застереження про аванс в тексті червоним кольором.

Резервний (Stand-By). Резервні акредитиви використовуються для торгівлі з країнами, де заборонені банківські гарантії, наприклад США. Але по суті, резервний акредитив є саме гарантією: банк-емітент зобов’язується розрахуватися з бенефіціаром від імені платника, навіть якщо у того не буде грошей.

Розрахунки за акредитивами

Акредитив являє собою умовне грошове зобов’язання, прийняте банком (банком-емітентом) за дорученням платника, зробити платежі на користь одержувача коштів за пред’явленням останнім документів, відповідних умовам акредитива, або надати повноваження іншому банку (виконуючому банку) здійснити такі платежі. На відміну від інших форм безготівкових розрахунків акредитивна форма гарантує платіж постачальнику.

Види акредитивів

Байками можуть відкриватися такі види акредитивів:

  • o покриті (депоновані) і непокриті (гарантовані);
  • o відкличні та безвідкличні.

Покритим вважається акредитив, при якому платник попередньо депонує кошти для розрахунків з постачальником. У цих випадках банк платника (банк-емітент) списує кошти з розрахункового рахунку платника і переводить в банк постачальника (виконуючий банк) па окремий балансовий рахунок “Акредитиви до оплати”. Депонування коштів у банку постачальника може бути вироблено і за рахунок позики, отриманої платником у банку-емітенті. У вітчизняній банківській практиці не передбачено виставлення акредитива частково за рахунок власних коштів покупця і частково за рахунок позики банку, тобто по конкретному акредитиву може бути використаний тільки одне джерело платежу.

Непокритий акредитив – це акредитив, за яким платежі постачальнику гарантує банк. У цьому випадку платник звертається до свого банку з клопотанням виставити для нього гарантований акредитив. Зазначене клопотання банк-емітент задовольняє, як правило, відносно платоспроможних, першокласних клієнтів і за умови встановлення між ним і виконуючим банком прямих кореспондентських відносин. При відкритті гарантованого акредитива банк-емітент надає виконуючому банку право списувати платежі по акредитиву на користь постачальника – отримувача коштів зі свого кореспондентського рахунку в цьому банку.

Кожен акредитив повинен ясно вказувати, чи є він відкличним або безвідкличним. При відсутності такої вказівки вважається, що акредитив відкличний. Особливість відзивного акредитива в тому, що він може бути змінений або анульований банком-емітентом (за письмовим розпорядженням платника) без попереднього погодження з постачальником. Однак виконуючий банк зобов’язаний оплатити документи, виставлені постачальником і прийняті його банком, до отримання останнім повідомлення про зміну або анулювання акредитива.

Безвідзивний акредитив не може бути змінений або анульований без згоди постачальника, на користь якого він відкритий.

Відкриття акредитиву

Використання акредитивної форми розрахунків передбачається в основному договорі між платником і постачальником, де, зокрема, обумовлюються конкретні умови розрахунків за акредитивом, строк його дії, вид акредитива і спосіб його виконання, найменування банків платника і постачальника, перелік документів, проти яких здійснюється оплата, та ін. Для відкриття акредитива платник надає в свій банк в якості платіжного інструменту акредитив на стандартизованому бланку, де крім обов’язкових реквізитів він повинен вказати:

  • o номер рахунку, відкритий виконуючим банком для депонування коштів при покритому акредитиві;
  • o термін дії акредитива (число, місяць і рік його закриття);
  • o вид акредитива (відкличний, безвідкличний);
  • o повне і точне найменування документів, проти яких проводяться виплати по акредитиву;
  • o найменування товарів (робіт, послуг) для оплати яких відкривається акредитив, номер і дату основного договору, термін відвантаження товарів, вантажоодержувача.

При відсутності хоча б одного з цих реквізитів банк відмовляє у відкритті акредитива. Сума акредитиву (покритого) переводиться банком-емітентом через систему міжбанківських розрахунків у виконуючий банк, де депонується на окремому рахунку “Акредитиви до оплати”.

Отримання коштів по акредитиву

Для отримання грошових коштів по акредитиву постачальник після відвантаження товарів представляє в виконуючий банк реєстри рахунків, відвантажувальні та інші передбачені умовами акредитива документи. Зазначені документи повинні бути пред’явлені в межах терміну дії акредитива. Виконуючий банк зобов’язаний перевірити відповідність цих документів умовам акредитива, правильність оформлення реєстру рахунків, відповідність підписів і печатки отримувача коштів заявленим у картці із зразками підписів і відбитка печатки. При порушенні хоча б однієї з умов акредитива виплати по ньому не виробляються (наприклад, якщо в реєстрі рахунків відсутні дати відвантаження, номери товарно-транспортних документів, номери поштових квитанцій при відправленні товару через підприємства зв’язку, номери і дати приймально-здавальних документів і вид транспорту , яким відправлений вантаж і т.д.).

При виплаті по акредитиву сума, зазначена в реєстрі рахунків постачальника, зараховується па його рахунок. Перший примірник реєстру поміщається в документи дня банку в якості підстави списання коштів з рахунку “Акредитиви до оплати” по покритому (депонованої) акредитиву або підстави для списання коштів з кореспондентського рахунку банку-емітента, відкритого у виконуючому банку за непокритим (гарантованим) акредитив > ‘. Другий примірник реєстру з додатком товарно-транспортних документів і відміткою виконуючого банку, а також третій примірник направляються банку-емітенту для вручення платнику і одночасно для відображення операції по використанню акредитива в банку-емітенті. Четвертий примірник реєстру видається постачальнику як розписки у прийомі реєстру рахунків.

Акцепт уповноваженим покупця

Умовами акредитиву може бути передбачено акцепт реєстрів рахунків і відвантажувальних документів уповноваженою особою покупця. У цьому випадку представник покупця зобов’язаний подати виконуючому банку:

  • o довіреність, видану організацією, яка виставила акредитив;
  • o паспорт або інший документ, що засвідчує особу уповноваженого;
  • o зразок свого підпису (заповнюється в банку на картці із зразками підписів і відбитка печатки).

Уповноважена платником обличчя на всіх примірниках бланків реєстру рахунків заповнює такі реквізити:

Аналогічну запис уповноважена особа робить і на товарно-транспортних та інших документах, що вимагаються відповідно до умов акредитива.

Виплати по акредитиву готівкою не допускаються.

Закриття акредитива

Закриття акредитива у виконуючому банку провадиться:

  • o після закінчення терміну акредитива (у сумі акредитива або його залишку);
  • o за заявою постачальника про відмову від подальшого використання акредитива до закінчення терміну його дії, якщо можливість такої відмови передбачена умовами акредитива (у сумі акредитива або його залишку). У цьому випадку банку-емітенту надсилається повідомлення виконуючим банком;
  • o за розпорядженням платника про повне або часткове відкликання акредитива, якщо таке відкликання можливе за умовами акредитива. Невикористана або відкликана сума покритого акредитива підлягає поверненню виконуючим банком платіжним дорученням банку-емітенту па той рахунок, з якого депонувалися кошти.