Українські народні думи

Важливу та яскраву сторінку українського фольклору становлять думи. Це твори на історичні та соціально-побутові теми, які виконується речитативом під акомпанемент кобзи, бандури або ліри. Як окреме явище народної поезії

дума сформувалась у XV ст. Думу легко відрізнити від історичної пісні саме за способом виконання: вона виконується речитативом — протяжним наспівним промовлянням, близьким і до декламації, і до співу.

Найбільш поширеними є історико-героїчні думи, що розповідають про боротьбу українського народу проти чужоземних завойовників. У цих думах народ уславлює патріотизм, духовну силу та мужність героїв, підкреслює необхідність обстоювати моральні й родинні цінності, погоджувати з ними своє життя («Дума про козака Голоту», «Отаман Матяш старий», «Буря на Чорному морі»).

Думи — ліро-епічні твори переважно історичного змісту, які виконуються речитативом під акомпанемент кобзи, бандури або ліри.

Лірник (Антін Монастирський, 1916)

До окремого тематичного циклу належать твори, що розповідають про перебування полонених у неволі («Маруся Богуславка», «Самійло Кішка», «Втеча трьох братів із города Азова, з турецької неволі»).

Чимало історико-героїчних дум присвячено зображенню національно-визвольної війни під проводом гетьмана Богдана Хмельницького («Хмельницький та Барабаш», «Перемога під Корсунем», «Іван Богун»). У них оспівується звитяга українських воїнів, дається висока оцінка діяльності найкращих представників козацької старшини.

Окремо виділяють групу соціально-побутових дум («Удова і три сини», «Брат і сестра»). Герої таких дум є, як правило, безіменними, а картини суспільного життя у цих творах мають узагальнений характер. У соціально-побутових думах розглядаються різні взаємини між людьми.

Бандурист (Дмитро Безперчий, початок 1860-х)

Опрацьовуємо прочитане

1. Що таке народна дума? Коли з’явилися перші думи?

2. Назвіть основні теми народних дум. Унаочніть здобуту інформацію за допомогою схеми або таблиці.

3. Під акомпанемент яких музичних інструментів виконують думи?

ХУДОЖНІ ОСОБЛИВОСТІ НАРОДНИХ ДУМ

Думи мають специфічну, властиву тільки їм художню організацію. Зазвичай у них є зачин (заспів, заплачка) і традиційна кінцівка (славослів’я). Між цими складниками тексту думи й міститься розповідна частина з усіма елементами, властивими епічному сюжету — зав’язкою, розвитком дії, кульмінацією, розв’язкою. Розповідь у думах докладна й повільна, нерідко із повторами, які допомагають краще запам’ятати твір і виділити в ньому найсуттєвіше.

Особливістю дум є нерівноскладовість: рядки, що римуються, можуть бути різними за розміром. Рима здебільшого дієслівна, часто римується по декілька рядків поспіль. На відміну від історичних пісень, думи не поділяються на строфи, натомість складаються з мовних тирад (періодів) із різною кількістю рядків, причому кожна тирада формулює окрему завершену думку або образ.

Перебендя (Іван Їжакевич, 1938)

Національна капела бандуристів України ім. Г. Майбороди біля пам’ятника О. Вересаю в с. Сокиринці

У поетичній мові народних дум поширені постійні епітети, які майже завжди стоять при тих самих словах. Скажімо, чисте поле, синє море, козак молоденький. У думах часто зустрічаються тавтологічні звороти — повтори, які затримують увагу слухачів з метою посилення емоційного впливу на нього: плаче-ридає, думає-гадає, щастя-доля, рано-пораненьку, вовки-сіроманці, турки-яничари тощо.

Опрацьовуємо прочитане

1. З яких основних частин складається дума?

2. Визначте особливості віршування в народних думах. Що таке тирада?

3. Наведіть приклади постійних епітетів.

4. Яку роль у думах відіграють тавтологічні звороти?

5. Складіть план поданого в підручнику тексту «Художні особливості народних дум». За планом підготуйте усну розповідь.

ВИКОНАВЦІ НАРОДНИХ ДУМ

Виконання думи вимагає від співця високого рівня професійної підготовки. Виконавців народних дум називають кобзарями, бандуристами, лірниками — залежно від обраного співцем музичного інструмента. У давні часи використовували кобзу, пізніше, унаслідок її вдосконалення, виникла бандура — більш складний струнний інструмент.

Щоб оволодіти технікою гри, кобзар нерідко проходив досить тривалий період учнівства. Існували навіть спеціальні школи кобзарської майстерності. До них брали обдарованих, але частіше незрячих дітей, які впродовж кількох років засвоювали репертуар та особливості його виконання. Як правило, кобзарі провадили мандрівне життя, багато спілкувалися з людьми.

Видатний кобзар О. Вересай із дружиною Пріською, співачкою (1873)

Кобзар-сліпець із хлопчиком-поводирем (Сергій Васильківський, 1900)

Український народ зберіг пам’ять про видатних виконавців. Найбільш відомим кобзарем ХІХ століття був Остап Вересай, який захоплював слухачів своїм талантом. На знак глибокої пошани геніальний український поет Тарас Шевченко подарував йому свою книжку. Також прославилися кобзарі Іван Стрічка, Андрій Шут, Іван Крюковський, Гнат Гончаренко, Михайло Кравченко.

У наш час кобзарська справа поступово відроджується. Відкриваються школи кобзарів й окремі класи кобзарського мистецтва, де навчають гри на бандурі та інших національних музичних інструментах. Серед сучасних виконавців уславилися майстерністю брати Василь та Микола Литвини, Василь Нечепа. Кобзарське мистецтво ретельно зберігає Національна капела бандуристів України імені Г. Майбороди — відомий творчий колектив, який поєднує національну основу з надзвичайно високим рівнем виконавської майстерності.

Опрацьовуємо прочитане

1. Як називають виконавців народних дум?

2. Чому для виконання думи необхідна спеціальна освіта?

3. Хто прославився виконанням дум у ХІХ столітті?

4. Назвіть сучасних виконавців народних дум.

5. У мережі Інтернет знайдіть записи дум у виконанні Національної капели бандуристів. Яке враження справили на вас ці записи?

Готуємо проєкт

6. Чи існують кобзарські школи в області, регіоні, де ви мешкаєте? Чи існували вони в минулому? Підготуйте проєкт «Кобзарі рідного краю».

ПОЛОНЯНКА З УКРАЇНИ

(«МАРУСЯ БОГУСЛАВКА»)

Із циклу народних дум про перебування полонених у турецькій неволі особливим драматизмом вирізняється «Маруся Богуславка». Героїня думи — українка, дочка священника з міста Богуслава.

Потрапивши до турецького полону, вона підкорила серце турецького вельможі, стала його дружиною. Прийнявши чужу віру, Маруся не забула свого походження — сумує за батьками, за рідною землею. Вона щиро співчуває українським козакам, які ось уже «тридцять літ у неволі пробувають». У переддень великого християнського свята — у Великодню суботу — Маруся з особливою гостротою переживає тугу за батьківською домівкою. Можливо, саме тоді за покликом свого серця вона приймає важливе рішення. Саме на Великдень, скориставшись відсутністю чоловіка, Маруся відпускає козаків на волю.

Пам’ятник Марусі Богуславці в м. Богуславі (Марія Короткевич, Вольдемар Богдановський, 1981)

Прощаючись із козаками, Маруся Богуславка передає звістку батькам і водночас просить, щоб вони не збирали гроші для її викупу: «Бо вже я потурчилась, побусурменилась. ».

Героїня, яка відмовляється повернутися на батьківщину, не викликає зневаги. Навпаки, ми співчуваємо полонянці, котра, утративши підтримку близьких людей, далеко від рідної землі, була змушена скоритися обставинам. Однак при цьому вона не зреклася свого роду та не зачерствіла душею. Звільняючи козаків із темниці, Маруся добре розуміла, чим це їй загрожує. Та, попри небезпеку, вона все ж таки допомогла своїм землякам.

Загальний піднесений настрій думи посилюється кінцівкою твору — щирою молитвою за всіх невільників.

Драматична історія про Марусю Богуславку набула значної популярності. Вона підтримувала переконання, що за будь-яких обставин важливо залишатися людиною, співчувати чужим стражданням, допомагати скривдженим.

До художнього осмислення образу Марусі Богуславки зверталися відомі письменники і письменниці: Пантелеймон Куліш, Іван Нечуй-Левицький, Михайло Старицький, Іван Багряний, Марія Пригара, Ліна Костенко.

Читацький практикум

Маруся Богуславка

Там стояла темниця кам’яная.

Що у тій-то темниці пробувало сімсот козаків,

То вони тридцять літ у неволі пробувають,

Божого світу, сонця праведного у вічі собі не видають.

Кадр із м/ф «Маруся Богуславка» (1966)

Маруся, попівна Богуславка,

Угадайте, що в нашій землі християнській за день тепера?»

Що тоді бідні невольники зачували,

Марусю, попівну Богуславку,

Марусю, попівно Богуславко!

Що в нашій землі християнській за день тепера?

Що тридцять літ у неволі пробуваєм,

Божого світу, сонця праведного у вічі собі не видаєм,

Що в нашій землі християнській за день тепера».

Маруся, попівна Богуславка,

До козаків словами промовляє:

Що сьогодні у нашій землі християнській великодная субота,

А завтра святий празник, роковий 1 день Великдень».

То тоді ті козаки теє зачували,

Білим лицем до сирої землі припадали,

Марусю, попівну Богуславку,

Марусю, попівно Богуславко,

Щастя й долі собі не мала,

Як ти нам святий празник, роковий день Великдень сказала!»

1 Роковий — щорічний.

Маруся Богуславка (Георгій Якутович, 1965)

Маруся, попівна Богуславка,

Та не лайте мене, не проклинайте,

Бо як буде наш пан турецький до мечеті 1

Марусі, попівні Богуславці,

То буду я до темниці приходжати,

Вас всіх, бідних невольників,

То на святий празник, роковий день

Став пан турецький до мечеті від’їжджати,

Марусі, попівні Богуславці,

Маруся, попівна Богуславка,

Маруся Богуславка (Михайло Дерегус, 1947)

В городи християнські утікайте,

Тільки, прошу я вас, одного города Богуслава не минайте,

Моєму батьку й матері знати давайте:

Та нехай мій батько добре дбає,

1 Мечеть — молитовний дім у мусульман.

Ґрунтів, великих маєтків нехай не збуває,

Великих скарбів не збирає,

Та нехай мене, дівки-бранки,

Марусі, попівни Богуславки,

Бо вже я потурчилась, побусурменилась 1

Ой визволи, Боже, нас, всіх бідних

Вислухай, Боже, у просьбах щирих,

Маруся Богуславка (Феодосій Гуменюк, 1997)

Сприймаємо, аналізуємо, інтерпретуємо художній твір

1. Яке враження справила на вас дума?

2. Які події в ній знайшли відображення? Що ви знаєте про ці події з історії?

4. Поміркуйте, які слова думи є її зачином («заплачкою»). Що слухачі думи дізнавалися із зачину?

5. Дослідники фольклору вважають, що творці дум майже не використовували фантастику, але часто вдавалися до гіперболи. Поміркуйте, чи використовується цей прийом у зачині думи «Маруся Богуславка». Обґрунтуйте свої міркування.

6. Зробіть висновок, яку роль у думі «Маруся Богуславка» відіграє зачин.

7. Стисло перекажіть основну частину думи. Про які події в ній розповідається?

8. Скільки разів Маруся звертається до невільників? З якою метою вона звертається до них кожного разу? Простежте за текстом, як змінюється емоційне забарвлення звертань. Якими засобами мови відображені ці зміни?

9. Поміркуйте, чому невільники проклинали Марусю. Як вона поставилася до цих прокльонів?

1 Побусурменилась — прийняла мусульманську віру.

10. Доведіть або спростуйте тезу: Маруся прийняла рішення звільнити бранців під впливом їхніх прокльонів.

11. Чому Маруся звільнила козаків саме на Великдень?

12. Що переживає Маруся, передаючи звістку своїм рідним?

13. Знайдіть у творі постійні епітети й тавтологічні вирази. З якою метою їх використано в думі «Маруся Богуславка»?

14. Поміркуйте, що символізує образ «на ясні зорі, на тихі води».

15. Які слова думи є її кінцівкою? Якого символічного значення набувають ці слова?

16. Створіть «Паспорт твору», визначивши його жанр, тему, особливості поетичної форми, ритму, своєрідність образу головної героїні, засоби художньої виразності.

Запрошуємо до дискусії

17. Маруся Богуславка звільняє бранців, однак сама відмовляється повернутися на батьківщину. Чому народ присвятив думу саме такій героїні?

Читаємо виразно

18. Які художні особливості народних дум можна передати засобами виразного читання? Прочитайте фрагмент думи «Маруся Богуславка», увиразнюючи художні особливості думи.

Виявляємо обізнаність у сфері культури

19. У 1981 році на березі річки Рось у центральній частині міста Богуслава за проєктом скульптора М. Короткевича та архітектора B. Богдановського звели пам’ятник Марусі Богуславці. За легендами, саме на цьому місці стояла Покровська церква, де священником був батько Марусі. Які риси народної героїні підкреслили автори пам’ятника (с. 41)?

20. Якою постає Маруся Богуславка в роботах майстрів образотворчого мистецтва?

ПОВТОРЮЄМО ТА УЗАГАЛЬНЮЄМО

Визначити рівень засвоєння теми ви також можете можете за допомогою онлайн-тестів в електронному додатку до підручника.

Дайте відповіді на запитання та виконайте завдання.

1. Дівкою-бранкою названо героїню

Г соціально-побутової пісні

2. Установіть відповідність між уривком і художнім засобом.

Уривок із твору

2 Бери шаблю гостру, довгу

Гей, та Сірко з Січі виїжджає

Художній засіб

3. Визначте, у яких творах є названі образи.

Назва твору

4 «Дума про Марусю Богуславку»

4. Установіть відповідність між творами й місцями подій у них.

Назва твору

2 «Та, ой, як крикнув же козак Сірко.»

3 «Дума про Марусю Богуславку»

Місце подій

Д темниця над Чорним морем

5. У чому полягає колективний характер народної творчості?

6. Як можна пояснити належність пісень літературного походження до фольклору?

7. Назвіть відмінності між історичними піснями та думами.

8. Назвіть історичні пісні, які, на вашу думку, сприяють вихованню патріотизму. Доведіть свою думку.

Запрошуємо до бібліотеки

Щоб більше дізнатися про історію українського народу, відображену в усній народній творчості, прочитайте думи «Самарські брати», «Хмельницький та Барабаш», «Втеча трьох братів з города Азова», «Самійло Кішка», «Буря на Чорному морі», твори Наталени Королевої «Легенди старокиївські», Юрія Винничука «Легенди Львова».

Думи – Історія походження жанру

Слово “дума” часто зустрічається у давньоукраїнських рукописних джерелах на означення думки, мислення. Лише згодом воно набуло дещо іншого значення (змісту) і ним став визначатися жанр епічного поетичного твору, епічної пісні героїчного плану. Хоч ті Думи, що збереглися до наших днів, виникли, очевидно, приблизно у 15 столітті, оскільки відтворені в них історичні події не виходять за межі 15-18 ст., незаперечним є факт, що до того українці вже мали досить розвинутий героїчний епос, який ліг в основу виникнення дум. У літописах неодноразово

згадується про княжих співців-поетів, що складали пісні на честь героїв, у своїх творах возвеличували подвиги князів і дружини.

Загальновідомо, що пісенно-епічна традиція українців сягає значно далі залишених нам історією збережених текстів.

Первісно слово “дума” вживалось для означення жанру пісні на честь померлого чи загиблого лицаря – саме в такому значенні воно вживається у писемних пам´ятках 16 століття. Відтоді збереглися не лише окремі згадки про те, що українці виконували думи, а й описи манери їх виконання з вказівкою на те, що вони супроводжувались грою на музичному інструменті.

На означення інструмента, яким користувалися співці дум, найчастіше вживається у давніх письменах слово “кобза”. Думку про те, що первісні думи складали сЯ на честь загиблого героя, підтверджують дослідження, які вказують, що епос багатьох народів за своєю природою, за походженням дов´язаний з плачами і похоронними голосіннями (Плачі за Патроклом, Гектором і Ахіллом нібито стали початком “Ілліади”, плачі за Зігфрідом і Бургундами були імпульсом до виникнення “Пісні про Нібелунгів” і т. п.).

Стосовно українських дум вперше це зауважив М. Максимович, а потім продовжив і розвинув цю думку Ф. Колесса, який довів, що думи близькі до народного голосіння своєрідною формою поетичного і музичного вислову. Ф. Колесса дослідив і встановив, що думи та голосіння споріднює мелодійна та ритмічна близькість (речитативний стиль), нерівноскладовість віршових рядків, перевага дієслівних рим, певна імпровізація тексту і музики.

Голосіння існували у праслов´ян здавна – голосили за померлим родовим ватажком чи героєм ще у незапам´ятні часи (ця традиція є чи не у всіх народів). Але коли у народній свідомості витворюється культ князя-богатиря – відважного лицаря, що віддає своє життя за спільні інтереси народу і держави, – давніми голосіннями уже не можна було висловити всі почуття і настрої, щоб гідно оплакати загиблого. Тому виникають пісні-плачі, у зміст яких, крім оплакування смерті народного героя, вноситься похвала його справам і подвигам, звершеним за життя, і запевнення, що його слава не загине, а збережеться у наступних поколіннях. Про такі пісні йдеться у рукописах арабських мандрівників, в яких вони описують похорони у слов´ян (зокрема, на території Київської Русі). Очевидно, ці пісні і стали перехідною ланкою від похоронних пісень-плачів до героїчних дум у сучасному розумінні цього жанру. До того часу, поки ці пісенні Твори почали називати думами, в народі побутували назви “невольничі плачі”, “лицарські пісні”, “козацькі псалми”.

Перші згадки про думи знаходимо не в українських, а у польських пам´ятках літератури 16 ст., де говориться про речитативний український поетичний епос, що користувався пошаною у тогочасній Польщі. Однак термін “дума” вживався не лише на означення цього жанру в сучасному розумінні. У деяких випадках так називали сумні, елегійні, героїчні пісні на історичні Теми, які мали чітку строфічну будову і лише змістом наближались до дум.

Найдавніше вживання слова “дума” в значенні “пісня” знаходимо У перекладі Біблії, зробленому з латинської мови на польську ще в 15 ст. і виданому в Кракові 1561 року, де латинське слово “carmen” (пісня) перекладено як “дума” (“…а над тобою думу будуть співати…”).

Першу згадку про думи як жанр пісенної творчості пов´язують з “Анналами” Сарніцького, надрукованими 1587 року. Станіслав Сарвіцький, відомий польський історик 16 ст., народився у селі Липському на Холмщині. Для короля Стефана Баторія він склав літописні записки до історії польської держави аж до 1586 року, де хронологічно рік за роком описав різні події. Під 1506 роком зроблено запис: “…два брати Струси, войовничі і відважні юнаки, загинули, оточені і стиснуті волохами. Про них ще й тепер співають елегії, які українці називають думами, тужливим голосом, відтворюючи рухами співаючих, які рухаються то в один, то в другий бік, те, про що співається, і навіть селянська юрба, час від часу граючи на дудках жалібні мелодії, наслідує те ж саме”. Залишається невідомим, звідки Сарніцький взяв відомості про те, що існують елегії про Струсів, і що вони називаються думами. Сарніцький виводить такі характеристичні особливості думи: 1) громадський зміст; 2) елегійний характер; 3) сумний мотив; 4) під час виконання – жестикуляція. Про такий же характер дум говорять інші польські письменники 16- 17 ст., зокрема, філософ Petrycy в перекладі Аристотелевої “Політики”. В деяких польських віршах 16 ст. думи названі військовими псалмами, які є обов´язковим атрибутом козацького життя, і в яких герої оспівуються ще за життя. На основі цих та інших спостережень П. Житецький доходить висновків: 1) батьківщиною дум була земля подільсько-галицька; 2) думи в давніх часах були пісні епічного змісту, одначе з ліричним настроєм, властивим елегії; 3) в козацькій добі народного життя постали думи військові, козацькі; 4) від українців ця форма поезії перейшла до польської літератури, де з´явився жанр думи, але не як народний твір, а як меланхолійна пісня, створена автором.

В українських писемних пам´ятках слово “дума” зустрічається в рукописних співаниках 17 століття, поетиках, віршах, літописних записах. Але оскільки тут думами називаються елегійні, історичні героїчні пісні про лицарську смерть, про драматичні сторінки з життя народу, про відвагу і завзяття у боротьбі з чужинською навалою, можна зробити висновок, що так тоді називали народні твори, які складали окрему групу не за формою, а за змістом і характером викладу подій. У такому значенні вжито це слово і в літописах Грабянки й Величка.

Щодо близькості українських дум до билинного епосу, то серед учених одностайності немає. Про спорідненість цих жанрів говорили Ю. Тихонов, О. Міллер, М. Дашкевич, М. Плісецький, а згодом Г. Нудьга та О. Мишанич. Інші вчені висловлюють протилежну думку, бо справді, крім споріднених ознак, думи та билини мають багато відмінного. Билини як жанр виникли значно раніше, ніж думи, тому ввібрали в себе елементи міфологічного мислення, що відобразилось у тематиці (багато фантастичних елементів, казкові сюжети, гіперболізований та ідеалізований тип героя та інше) та поетиці. Думи ж, які виокремились у самостійний жанр уже після занепаду язичницько-міфологічного світогляду, продовжили епічну традицію в реалістичному напрямі, зображаючи реальні події конкретних історичних осіб. Отже, можна погодитися з думкою Г. Нудьги, що відомі тепер думи – жанр героїчної народнопоетичної творчості, який виник десь на рубежі 15 ст. як продовження епічних традицій минулого, що мали свої генетичні корені в найдавніших героїчних ліро-епічних похоронних піснях, а ті, в свою чергу, – в народних голосіннях.

Схожі твори:

1. Думи та історичні пісні Важливу сторінку української народної словесності становлять думи та історичні пісні. Вони представляють масштабну епічну картину історичного життя українського народу. Думами називають епічні та ліро-епічні твори на історико-героїчну та соціально-побутову тематику, які виконуються речитативом під акомпанемент кобзи, бандури або ліри. Дума як жанр народної поезії сформувалась у XV ст. Найдавніші повні.
2. Поезія “Думи мої, думи мої…” – програмний вступ до першої поетичної збірки Т. Г. Шевченка Т. ШЕВЧЕНКО, І. ФРАНКО, ЛЕСЯ УКРАЇНКА СВІТ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ Т. ШЕВЧЕНКО, І. ФРАНКО, ЛЕСЯ УКРАЇНКА Поезія “Думи мої, думи мої…” – програмний вступ до першої поетичної збірки Т. Г. Шевченка Поява Генія не завжди буває гучною і помітною. Це твердження стосується і Т. Г. Шевченка. У друкарні Фішера на початку квітня 1840 року під назвою “Кобзар”.
3. Рання лірика Т. Шевченка: “До Основ’яненка”, “Думи мої, думи мої…” Рання лірика Шевченка за жанровими ознаками досить різноманітна. Найчастіше він звертається до жанрів присвяти, або хвалебної оди (“На вічну пам’ять Котляревському”), поетичного послання (“До Основ’яненка”), думки, або елегії (” Думи мої думи мої…”). Тематично рання лірика Шевченка співвідноситься зі зрозумілим бажанням поета-початківця визначити своє місце в літературі, осмислити проблему поезії.
4. Думи мої, думи мої Думи мої, думи мої, Лихо мені з вами! Нащо стали на папері Сумними рядами. Чом вас вітер не розвіяв В степу, як пилину? Чом вас лихо не приспало, Як свою дитину. Бо вас лихо на світ на сміх породило. Поливали сльози… чом не затопили, Не винесли в море, не розмили.
5. Українські думи Думи – це народні епічні та ліро-епічні Твори героїчного та соціально-побутового змісту. їх виконували речитативом під акомпанемент кобзи, бандури або ліри. Ці твори відзначаються досить великим обсягом, докладністю оповіді. Усі Думи зазвичай мають сталу композицію: зачин (повідомлення про місце дії, героїв твору); основна частина (розвиток дії, трикратність елементів сюжету, кульмінація);.
6. Народні думи “Думи – безсмертні пам’ятки, створені генієм самого народу” (І. Франко). Думи – великі пісенно-розповідні Твори переважно героїчного змісту про важливі історичні події (найчастіше про боротьбу українського народу проти іноземних загарбників). Близькі до історичних пісень і билин за тематикою, але пісня виконується співом, дума і билина речитативом (проказуванням) під супровід кобзи.
7. Українська народна творчість: думи та історичні пісні Історичні пісні та Думи – жанри української народної Творчості. Дуже специфічний за походженням жанр думи. Він притаманний тільки українській національній культурі. Появу українських дум учені дослідники пов’язують з козаччиною. Боротьба козаків із завойовниками-турками, татарами, життя бранців у турецькій неволі, тяжкий їх побут на галерах, морські походи козаків, козацькі повстання проти.
8. Розвиток умінь виразно читати народні думи УРОК 11 Тема. КР № 1 (за розділом “Усна народна творчість”). ВЧ №1. Розвиток умінь виразно читати народні думи. Мета: перевірити вивчене з розділу “Усна народна творчість”, удосконалювати вміння виразно читати думи; розвивати навички володіння словом, практично застосовувати знання з теорії літератури, виховувати естетичні смаки. Обладнання: тексти народних дум, ілюстрації.
9. Щоденник Остапа Вишні “Думи мої, думи мої…” – аналіз твору Як відзначала дослідниця творчості Остапа Вишні Р. В. Мовчан, щоденник “Думи мої, думи мої…” написано в 50-х роках: “Там є чимало зайвого пафосу, удаваності й недоговореності. Це й зрозуміло: помер Остап Вишня раніше, аніж було засуджено культ “вождя всіх народів” Й. Сталіна. Тому не встиг духовно розкріпоститися, сказати вголос те.
10. ЗНО – Народні думи – Народний епос “Думи – безсмертні пам’ятки, створені генієм самого народу” (І. Франко). Думи – великі пісенно-розповідні твори переважно героїчного змісту про важливі історичні події (найчастіше про боротьбу українського народу проти іноземних загарбників). Близькі до історичних пісень і билин за тематикою, але пісня виконується співом, дума і билина – речитативом (проказуванням) під супровід.
11. Соціально-побутові пісні. Народні думи й балади Що ми називаємо усною народною творчістю? Як його ще називають? Словесно-поетична творчість народу – казки, прислів’я, думи, пісні, балади, які поширювалися усно, – ми називаємо усною народною творчістю. Воно існувало задовго до виникнення художньої літератури. На відміну від літератури, усна творчість – це творчість не окремих осіб, а багатьох людей.
12. Народні пісні та думи про героїчну боротьбу Запорозького козацтва за волю – Олена Акульшина Конкурс на кращу творчу роботу 2010 року Автор: Олена Акульшина Народні пісні та думи про героїчну боротьбу Запорозького козацтва за волю Наша дума, наша пісня Не вмре, не загине… От де, люде, наша слава, Слава України!… Т. Г. Шевченко Яке ж це диво дивне – народна пісня! Кого тільки не.
13. Суспільно-побутові думи Суспільно-побутові Думи є своєрідним продовженням думової традиції. Написані здебільшого в період Руїни – час занепаду національної свідомості та посилення національно-політичного гніту, вони не містять згадок про конкретні історичні особи чи історичні події. У них знову діють безіменні герої-козаки, але вже не в лицарських походах, боях і перемогах, а в побутових.
14. Балади і думи – перлини української народної творчості Український фольклор багатий і різноманітний. Він створювався протягом багатьох століть. У фольклорі відображено історію, побут й духовне обличчя українського народу. Народна творчість має в основі розмовну мову, яка має свої особливості, наголоси, інтонації. Думи і балади – яскраві зразки фольклору. Думи – жанр героїчного ліро-епосу, який виконували мандрівні співці. В.
15. ПІСНІ ЛІТЕРАТУРНОГО ПОХОДЖЕННЯ Таку назву дано пісням, що написані конкретними авторами – поетами й композиторами – і широко виконуються поряд з народними. Отже, до фольклору вони увійшли завдяки популярності й усному поширенню серед людей. Якщо побутування і виконання цих пісень засвідчують їх близькість до народної творчості, то деякі інші риси дозволяють виділити їх.
16. Поняття та характерні ознаки народної думи Дума – жанр суто українського речитативного народного героїчного ліро-епосу, який виконували мандрівні співці-музики: кобзарі, бандуристи, лірники в Центральній і Лівобережній Україні. Термін “дума” як визначення жанру має книжне, літературне походження. У російську літературу його ввів К. Рилєєв; в українську фольклористику – М. Максимович. Українська дума має яскраві формальні особливості. Дума.
17. “Доле, де ти. ” (Т. Шевченко “Мені однаково…”, “Минають дні, минають ночі”, “Думи мої, думи мої”) Однаково – щось у цьому слові відштовхує й змушує насторожитися. Однаково – звучить меланхолійно і виснажено. Однаково – відчай, біль. Крик душі, що вирвався назовні і важким каменем зірвався в безодню, ледь подолавши межу Між думкою та сказаним, самотній і непочутий. Крик, що зовсім і не крик, а скоріше приречений.
18. Вірші, поеми й думи У літературному русі 10- 20-х років XIX століття важливе місце займає творчість поетів-декабристів – Рилєєва, Одоєвського, Кюхельбекера, Раєвського й багатьох інших, чиї імена ввійшли в історію російської літератури як імена найближчих спадкоємців Радищева. Найбільш яскравим і талановитим серед поетів-декабристів був Кіндратій Федорович Рилєєв. У грудні 1825 року головним будинком у.
19. Вірші, поеми й думи К. Ф. Рилєєва Кіндратій Федорович Рилєєв. У літературному русі 20-х років XIX століття важливе місце займає творчість поетів-декабристів – Рилєєва, Одоєвського, Кюхельбекера, Раєвського й багатьох інших, чиї імена ввійшли в історію російської літератури як імена найближчих спадкоємців Радищева. Найбільш яскравим і талановитим серед поетів-декабристів був Кіндратій Федорович Рилєєв. У грудні 1825 року головним.
20. Діалог із сестрою про походження слова “школа” Багато слів, так само, як і люди, люблять подорожувати. Не сидиться слову на місці, от і кочує воно із країни в країну, немов птах, перелітає через границі, перепливає моря й океани. А за час довгої подорожі слово інший раз так зміниться, що стає зовсім не схожим саме на себе. Якось.