Цефотаксим-БХФЗ (Cefotaxime-BCPP) Лікарські препарати

1 флакон містить цефотаксиму (у вигляді цефотаксиму натрієвої солі стерильної) 500 мг або 1000 мг.

Лікарська форма

Порошок для розчину для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: порошок білого або злегка жовтого кольору, гігроскопічний.

Фармакотерапевтична група

Протимікробні засоби для системного застосування. Бета-лактамні антибіотики. Цефалоспорини третього покоління.

Фармакологічні властивості

Цефотаксим — це антибіотик із групи цефалоспоринів III покоління для парентерального введення широкого спектра дії. Цефотаксим пригнічує ферменти, що відповідають за синтез клітинної стінки бактерій. Це спричиняє лізис бактеріальної клітини.

Резистентність бактерій до цефотаксиму може бути результатом дії одного або декількох механізмів:

• гідроліз бета-лактамазою. Цефотаксим може гідролізуватися багатьма так званими бета-лактамазами «широкого спектра дії». Він також гідролізується хромосомно кодованими (типу Amp-C) бета-лактамазами;
• резистентність на основі непроникності;
• експресія ефлюксних помп.

Кілька цих механізмів можуть діяти одночасно в одній бактерії.

Резистентні до цефотаксиму бактерії можуть демонструвати перехресну резистентність в різній мірі до інших бета-лактамних антибіотиків. Резистентні до цефотаксиму грамнегативні бактерії проявляють перехресну резистентність до інших цефалоспоринів ІІІ покоління широкого спектра дії (цефтазидим, цефтриаксон).

Межові значення мінімальної інгібуючої концентрації (МІК) для цефотаксиму, що відділяють чутливі мікроорганізми від резистентних, рекомендовані Європейським комітетом з тестування антимікробної чутливості (EUCAST), наведені в таблиці нижче.

Клінічні межові значення, встановлені Європейським комітетом з тестування антимікробної чутливості (EUCAST) для цефотаксиму:

Спектр антибактеріальної дії

Поширеність резистентності окремих видів може варіювати, залежно від регіону та часу. При лікуванні серйозних інфекцій бажано враховувати місцеву інформацію про резистентність. У разі необхідності слід звернутися за консультацією до спеціалістів, коли місцева поширеність резистентності набула такого рівня, що користь від застосування є сумнівною.

Цефотаксим вводять парентерально. Після одноразового внутрішньовенного введення цефотаксиму в дозі 1 г його концентрація у сироватці крові становила приблизно 81–102 мг/л через 5 хвилин і 46 мг/л через 15 хвилин. Після одноразового внутрішньовенного введення цефотаксиму в дозі 2 г його концентрація у сироватці крові становила через 8 хвилин 167–214 мг/л.

Після внутрішньом’язового введення цефотаксиму його максимальну концентрацію у сироватці крові (приблизно 20 мг/л після введення 1 г) було досягнуто через 30 хвилин.

Цефотаксим швидко проникає в тканини, перетинає плацентарний бар’єр і досягає високих концентрацій у тканинах плода (до 6 мг/кг). Він виявляється в грудному молоці лише в низьких кількостях (концентрація в грудному молоці 0,4 мг/л після введення 2 г).

У разі запалення оболонок головного або спинного мозку цефотаксим і дезацетилцефотаксим проникають у ліквор і досягають там терапевтично ефективних концентрацій речовини (наприклад, при інфекціях, спричинених грамнегативними бактеріями та пневмококами).

Уявний об’єм розподілу становить 21–37 л. Зв’язується з білками плазми крові приблизно на 25–40%.

Цефотаксим значною мірою метаболізується в організмі людини. Близько 15–25% дози, введеної парентерально, виводиться у вигляді О-дезацетилцефотаксиму. Метаболіт має антибактеріальну активність.

Крім дезацетилцефотаксиму, утворюються ще два неактивні метаболіти (лактони). Лактон утворюється з дезацетилцефотаксиму як недовговічний проміжний продукт, який невдовзі не можна виявити в сечі або плазмі крові, оскільки він швидко перетворюється в стереоізомери лактону, що мають у структурі відкрите кільце (β-лактамне кільце). Вони також виводяться з сечею.

Екскреція цефотаксиму та дезацетилцефотаксиму відбувається переважно нирковим шляхом. Невеликий відсоток (близько 2%) виводиться з жовчю. У сечі, зібраній протягом 6 годин 40–60% дози було виявлено у незміненому вигляді і приблизно 20% у вигляді дезацетилцефотаксиму. Після внутрішньовенного введення радіоактивно міченого цефотаксиму було виділено більше 80% у сечі, з них 50–60% у незміненому, а решта у вигляді 3 метаболітів.

Загальний кліренс цефотаксиму становить 240–390 мл/хв, а нирковий кліренс 130–150 мл/хв.

Період напіввиведення цефотаксиму та активного метаболіту в сироватці крові становить 50–80 та 125 хвилин відповідно. У пацієнтів похилого віку (> 80 років) період напіввиведення для цефотаксиму та активного метаболіту становив 120–150 хвилин та 5 годин відповідно.

У випадках тяжких порушень ниркової функції (кліренс креатиніну 3–10 мл/хв) період напіввиведення цефотаксиму може бути продовжений до 2,5–10 годин.

Цефотаксим накопичується в цих умовах лише в незначній мірі, на відміну від активних і неактивних метаболітів.

І цефотаксим, і дезацетилцефотаксим в значній мірі виводяться з крові шляхом гемодіалізу.

Показання

Інфекції, спричинені чутливими до дії препарату мікроорганізмами:

• інфекції ЛОР-органів (ангіни, отити);
• інфекції дихальних шляхів (бронхіти, пневмонії, плеврити, абсцеси);
• ускладнені інфекції сечостатевої системи;
• септицемія, бактеріємія (якщо інфекція спричинена грамнегативними бактеріями, слід поєднувати з іншим відповідним антибіотиком);
• внутрішньочеревні інфекції (включаючи перитоніт): при лікуванні внутрішньочеревних інфекцій слід застосовувати цефотаксим в поєднанні з антибіотиком, який діє проти анаеробних мікроорганізмів;
• серйозні інфекції шкіри та м’яких тканин;
• інфекції кісток та суглобів;
• менінгіт (за винятком лістеріозного) та інші інфекції центральної нервової системи;
• профілактика інфекцій після хірургічних операцій на шлунково-кишковому тракті, урологічних та акушерсько-гінекологічних операцій.

Протипоказання

Гіперчутливість до антибіотиків цефалоспоринового ряду та інших бета-лактамних антибіотиків, гіперчутливість до лідокаїну (внутрішньом’язове введення); кровотеча, ентероколіт в анамнезі (особливо неспецифічний виразковий коліт).

Атріовентрикулярні блокади без встановленого водія серцевого ритму, тяжка серцева недостатність.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

У разі одночасного застосування цефотаксиму з нефротоксичними препаратами (аміноглікозиди) і сильнодіючими діуретиками (етакринова кислота, фуросемід), колістином, поліміксином підвищується ризик розвитку ниркової недостатності. У цих пацієнтів необхідно контролювати функцію нирок.

З бактеріостатичними антибіотиками (наприклад, тетрациклінами, еритроміцином і хлорамфеніколом) можливий антагоністичний ефект.

З розчинами аміноглікозидів не слід змішувати — їх необхідно вводити окремо.

З ніфедипіном підвищується біодоступність цефотаксиму на 70%.

З пробенецидом блокується канальцева секреція цефотаксиму та подовжується його період напіввиведення. Це збільшує експозицію цефотаксиму приблизно вдвічі і знижує нирковий кліренс приблизно на 50% при терапевтичних дозах. З огляду на широкий терапевтичний діапазон застосування цефотаксиму не потрібно коригувати дозування для пацієнтів із нормальною функцією нирок. Пацієнтам з порушенням функції нирок може знадобитися коригування дозування.

Цефотаксим не застосовувати разом з лідокаїном:

• при внурішньовенному введенні;
• дітям віком до 30 місяців;
• пацієнтам з гіперчутливістю до лідокаїну в анамнезі;
• пацієнтам з блокадою серця.

Під час лікування цефотаксимом може знижуватись ефективність пероральних контрацептивів, тому в цей період необхідно використовувати додаткову контрацепцію.

Особливості застосування

Як і при застосуванні інших антибіотиків широкого спектра дії, тривале застосування цефотаксиму може призводити до підвищеного росту нечутливих мікроорганізмів, що потребує припинення лікування. Якщо під час лікування виникає суперінфекція, слід застосовувати антимікробну терапію.

З обережністю призначати препарат при порушеннях функції нирок та печінки; при порушеннях функції нирок дозу препарату слід зменшити з урахуванням вираженості ниркової недостатності і чутливості збудника.

Повідомлялося про серйозні, в тому числі летальні, реакції гіперчутливості у пацієнтів, які отримували цефотаксим. При розвитку у пацієнта реакції гіперчутливості лікування слід припинити. Застосування цефотаксиму суворо протипоказане пацієнтам із наявністю в анамнезі реакції гіперчутливості негайного типу до цефалоспоринів.

Оскільки у 5–10% випадків існує перехресна алергія між пеніцилінами та цефалоспоринами, останні слід застосовувати з особливою обережністю людям, які мають підвищену чутливість до пеніциліну.

Рекомендується з обережністю призначати лікарський засіб пацієнтам з алергічним діатезом або астмою.

Тяжкі бульозні реакції. Повідомлялося про випадки серйозних бульозних шкірних реакцій, таких як синдром Стівенса — Джонсона або токсичний епідермальний некроліз при застосуванні цефотаксиму. Пацієнтам слід зв’язатися з лікарем безпосередньо перед продовженням лікування, якщо виникнуть реакції з боку шкіри або слизової оболонки.

Захворювання, асоційовані з Clostridium difficile (наприклад, псевдомембранозний коліт)

Діарея, особливо важка та/або постійна, що виникає під час лікування або в перші тижні після лікування, може бути спричинена Clostridium difficile (CDAD). CDAD може варіювати за ступенем тяжкості від легкої до загрозливої життю, найтяжча форма — псевдомембранозний коліт. Діагноз цього рідкісного, але потенційно смертельного стану може бути підтверджений за допомогою колоноскопії та/або гістологічного дослідження. Важливо враховувати цей діагноз у пацієнтів з діареєю під час або після введення цефотаксиму. При підозрі на псевдомембранозний коліт необхідно негайно припинити лікування цефотаксимом і одразу розпочати відповідне специфічне лікування антибіотиками. Захворювання, пов’язане з Clostridium difficile, може сприяти каловому стазу. Не слід застосовувати лікарські засоби, які пригнічують перистальтику кишечника.

При лікуванні цефотаксимом можуть розвиватися лейкопенія, нейтропенія і, рідше, пригнічення діяльності кісткового мозку, панцитопенія та агранулоцитоз, особливо при тривалому лікуванні. Якщо лікування триває довше 7–10 днів, необхідно контролювати склад крові. У разі відхилень від норми показників аналізу крові (гемограми) лікування слід припинити.

Повідомлялося про кілька випадків еозинофілії та тромбоцитопенії, які швидко зникали після припинення лікування. Повідомлялося також про випадки виникнення гемолітичної анемії.

Пацієнти з нирковою недостатністю

Дозування необхідно скоригувати, виходячи з розрахованого кліренсу креатиніну. Слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні цефотаксиму та аміноглікозидів, фуросеміду, пробенециду чи інших нефротоксичних лікарських засобів. У пацієнтів похилого віку та у пацієнтів з наявною нирковою недостатністю слід регулярно перевіряти ниркову функцію.

Високі дози бета-лактамних антибіотиків, включаючи цефотаксим, особливо у пацієнтів з нирковою недостатністю, можуть призвести до енцефалопатії (наприклад, до погіршення свідомості, аномальних рухів і судом).

Якщо такі реакції виникають, пацієнтам слід негайно звернутися до лікаря, перш ніж вони будуть продовжувати лікування.

Під час постмаркетингового спостереження повідомлялося про потенційно небезпечну для життя аритмію у дуже невеликої кількості пацієнтів, які отримували цефотаксим шляхом швидкого внутрішньовенного введення через центральний венозний катетер. Тому слід дотримуватися рекомендованого часу введення чи інфузії.

Вплив на лабораторні дослідження. При застосуванні препарату можливий розвиток хибнопозитивної проби Кумбса. Це явище може перешкодити перехресній пробі на сумісність крові. При визначенні рівня глюкози в сечі методом відновлення можуть бути одержані хибнопозитивні результати. Для запобігання цьому слід використовувати ферментний тест.

Під час лікування не можна застосовувати алкоголь, оскільки можливі ефекти, схожі з дією дисульфіраму (гіперемія обличчя, спазм у животі і в ділянці шлунка, нудота, блювання, головний біль, зниження артеріального тиску, тахікардія, утруднення дихання).

Натрій. Кожен грам препарату містить приблизно 0,048 г натрію, що необхідно враховувати пацієнтам, які дотримуються дієти з контрольованим вмістом натрію.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Застосування лікарського засобу у період вагітності протипоказане.

Застосування препарату жінкам дітородного віку вимагає оцінки очікуваних переваг та можливих ризиків.

Цефотаксим проникає в грудне молоко. Не може бути виключений вплив на фізіологічну кишкову флору немовляти, що може призвести до діареї, колонізації дріжджоподібними грибами або сенсибілізації дитини.

Тому необхідно вирішити: тимчасово припинити грудне вигодовування або остаточно припинити лікування, зваживши користь грудного вигодовування для дитини та користь від лікування для матері.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Через можливість виникнення побічних реакцій з боку нервової системи слід уникати керування транспортними засобами або роботи з іншими механізмами в період лікування.

Спосіб застосування та дози

Цефотаксим-БХФЗ призначати внутрішньом’язово та внутрішньовенно, струминно і краплинно.

Лікування може бути розпочато до того, як буде відомий результат антибіотикограми. Цефотаксим чинить синергетичну дію у комбінації з аміноглікозидами.

Дозування та спосіб введення залежать від тяжкості інфекції, чутливості мікроорганізму та стану пацієнта.

Тривалість лікування лікарським засобом Цефотаксим-БХФЗ залежить від клінічного стану пацієнта і змінюється залежно від перебігу хвороби.

Лікування повинно тривати не менше 10 днів, якщо інфекція викликана Streptococcus pyogenes (парентеральная терапія може бути замінена пероральною терапією до закінчення 10-денного періоду).

Дорослі та підлітки (віком від 12 до 16–18 років)

Зазвичай по 1 г цефотаксиму кожні 12 годин. При серйозних інфекціях добову дозу можна збільшити до 12 г. Добові дози до 6 г можна розділити щонайменше на два окремі введення з інтервалом у 12 годин. Вищі добові дози слід розділити щонайменше на 3 або 4 окремі введення з інтервалом у 8 або 6 годин відповідно.

Наведена нижче таблиця може слугувати орієнтиром для дозування.

Немовлята та діти (віком від 28 днів до 11 років)

Зазвичай 50–100 мг/кг маси тіла на добу, залежно від тяжкості інфекції (до 150 мг), розділені на 2–4 рівні дози (кожні 12–6 годин).

Наведена нижче таблиця може слугувати орієнтиром для дозування.

*В окремих випадках, особливо якщо є загроза для життя, може бути необхідним збільшити добову дозу до 200 мг/кг маси тіла на добу. Однак не слід перевищувати максимальної добової дози 12 грамів.

Недоношені та доношені новонароджені (віком 0-27 днів)

Зазвичай 50 мг/кг маси тіла на добу, розділені на 2–4 рівні дози (кожні 12–6 годин). У разі виникнення ситуацій, небезпечних для життя, може знадобитися збільшення добової дози. При серйозних інфекціях призначається 150 мг/кг маси тіла на добу.

Наведена нижче таблиця може слугувати орієнтиром для дозування.

*В окремих випадках, особливо якщо є загроза для життя, може бути необхідним збільшити добову дозу до 200 мг/кг маси тіла на добу. Цю дозу не слід перевищувати у зв’язку з недостатньо розвиненою видільною функцією нирок у новонароджених (показник: кліренс ендогенного креатиніну).

При нормальній нирковій і печінковій функції не потрібно коригувати дозу.

Пацієнти з нирковою недостатністю

Пацієнтам з кліренсом креатиніну менше 10 мл/хв після початкової нормальної дози підтримувальні дози слід зменшити до половини стандартної дози, не змінюючи інтервалу між введенням лікарського засобу.

Пацієнтам, які проходять процедуру гемодіалізу: від 1 до 2 г на добу, залежно від тяжкості інфекції. У день проходження процедури гемодіалізу цефотаксим слід вводити після закінчення сеансу діалізу.

Пацієнтам, які проходять процедуру перитонеального діалізу: від 1 до 2 г на добу, залежно від тяжкості інфекції. Цефотаксим не виводиться за допомогою перитонеального діалізу.

Одноразове введення (внутрішньом’язово або внутрішньовенно) у дозі від 0,5 г до 1 г цефотаксиму. У разі ускладнених інфекцій необхідно враховувати офіційні рекомендації. Наявність сифілісу слід виключити до початку лікування.

Інфекції сечовивідних шляхів

У разі неускладнених інфекцій сечовивідних шляхів: у дозі 1 г кожні 12 годин.

Дорослим рекомендуються добові дози від 6 до 12 г на добу, розділені на рівні дози, кожні 6–8 годин. Дітям рекомендуються добові дози від 150 до 200 мг/кг маси тіла на добу, розділені на рівні дози, кожні 6–8 годин. Новонародженим від 1-го до 7-го днів життя можна вводити 50 мг/кг маси тіла цефотаксиму кожні 12 годин, а новонародженим від 7-го до 28-го днів життя — 50 мг/кг маси тіла кожні 8 годин.

Внутрішньочеревні інфекції слід лікувати цефотаксимом у поєднанні з іншими відповідними антибіотиками.

Для періопераційної профілактики інфекційних ускладнень рекомендується введення разової дози від 1 до 2 г цефотаксиму за 30–60 хвилин до початку операції. Ще один антибіотик необхідний для захисту від анаеробних мікроорганізмів. Якщо операція триває довше 90 хвилин, потрібна додаткова доза.

Цефотаксим та аміноглікозиди не слід змішувати в одному шприці чи інфузійному розчині.

Приготування розчинів має відбуватися в асептичних (стерильних) умовах. Застосовувати одразу після приготування.

Розчинити 500 мг Цефотаксиму-БХФЗ у 2 мл, а 1000 мг — у 4 мл стерильної води для ін’єкцій або 1% розчину лідокаїну та вводити глибоко у сідничний м’яз. У разі використання лідокаїну суворо протипоказано внутрішньовенне введення препарату.

Розчинити 500 мг цефотаксиму-БХФЗ у 4 мл, 1000 мг — у 8 мл, а 2000 мг — у 10 мл стерильної води для ін’єкції. Ін’єкція розчину повинна проводитися повільно протягом 3–5 хв, оскільки можливий розвиток аритмій, що загрожують життю, при введенні цефотаксиму через центральний венозний катетер.

Розчинити 1000–2000 мг препарату у 40–100 мл 0,9% ізотонічного розчину натрію хлориду або 5% розчину глюкози та вводити протягом 50–60 хвилин.

Діти

Дітям віком до 2,5 року препарат внутрішньом’язово не вводити.

Передозування

Симптоми: можливі гарячка, лейкопенія, тромбоцитопенія, гостра гемолітична анемія, шкірні, шлунково-кишкові реакції та реакції з боку печінки, задишка, ниркова недостатність, стоматит, анорексія, тимчасова втрата слуху, втрата орієнтації у просторі, судоми, енцефалопатія (особливо при нирковій недостатності).

Лікування: специфічний антидот відсутній. Рівень цефотаксиму у сироватці крові можна зменшити гемодіалізом. Перитонеальний діаліз неефективний при виведенні цефотаксиму. У разі необхідності проводити симптоматичну терапію.

При виникненні анафілактичного шоку слід негайно вжити відповідних заходів. При перших ознаках реакції підвищеної чутливості (шкірні висипання, кропив’янка, головний біль, нудота, втрата свідомості) введення цефотаксиму слід припинити. У разі тяжкої реакції підвищеної чутливості або анафілактичній реакції слід розпочати відповідну терапію (введення епінефрину та/або глюкокортикоїдів). При цих клінічних станах можуть знадобитися додаткові заходи, наприклад, штучне дихання, застосування антагоністів гістамінових рецепторів. У разі судинної недостатності слід вжити реанімаційні заходи.

Побічні реакції

Інфекції та паразитарні захворювання: суперінфекція.

Кровоносна та лімфатична системи: лейкопенія, еозинофілія, тромбоцитопенія, пригнічення діяльності кісткового мозку, панцитопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, гемолітична анемія.

Імунна система: реакція Яриша-Герксгеймера; анафілактичні реакції, ангіоневротичний набряк, бронхоспазм, анафілактичний шок, загальне нездужання.

Нервова система: судоми, головний біль, запаморочення, оборотна енцефалопатія, підвищена втомлюваність, слабкість.

Серце: аритмія (при швидкому струминному введенні).

Травний тракт: нудота, блювання, діарея, метеоризм, біль у животі, дисбіоз, стоматит, глосит, псевдомембранозний коліт.

Гепатобіліарна система: збільшення рівня печінкових трансаміназ, лактатдегідрогенази, лужної фосфатази та білірубіну, гепатит, гостра печінкова недостатність, порушення функції печінки, жовтяниця, холестаз.

Шкіра та підшкірна клітковина: реакції гіперчутливості, включаючи гіперемію, висипання, свербіж шкіри, кропив’янку, гострий генералізованний екзентематозний пустульоз, мультиформну ексудативну еритему, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лаєлла), пропасницю.

Сечовидільна система: порушення функції нирок/збільшення концентрації креатиніну (особливо при одночасному застосуванні аміноглікозидів), олігурія, гостра ниркова недостатність, інтерстиціальний нефрит.

Місцеві реакції: біль та інфільтрат у місці введення (при внутрішньом’язовому введенні), лихоманка, запальні реакції у місці введення, такі як флебіт/тромбофлебіт.

При лікуванні інфекцій, спричинених спірохетою, у т.ч. бореліозу у перші дні лікування може розвинутися реакція Яриша-Герксгеймера. Появу одного або кількох із нижченаведених симптомів було зареєстровано після декількох тижнів лікування бореліозу: шкірні висипи, свербіж, гарячка, лейкопенія, підвищення печінкових ферментів, утруднене дихання, дискомфорт у суглобах.

Застосування високих доз бета-лактамних антибіотиків, включаючи цефотаксим, насамперед у пацієнтів з нирковою недостатністю, може призвести до енцефалопатії (з такими симптомами: порушення/втрата свідомості, ненормальні рухи, сплутаність свідомості та судоми).

Спостерігалося підвищення рівня печінкових ферментів (аланінамінотрансферази, аспартатамінотрансферази, лактатдегідрогенази, гамма-глутаматтрансферази, лужної фосфатази) та/або білірубіну.

Ці лабораторні показники інколи можуть перевищувати верхню межу нормального діапазону у 2 рази і виявити порушення печінки, зазвичай холестатичне і частіше за все безсимптомне.

Повідомлення про підозрювані небажані побічні реакції

Після реєстрації лікарського засобу дуже важливо повідомляти про підозрювані побічні реакції. Це дає змогу здійснювати моніторинг співвідношення користі та ризиків, пов’язаних із застосуванням лікарського засобу. Медичним працівникам необхідно повідомляти про будь-які побічні реакції через національну систему фармаконагляду.

Термін придатності

Після приготування розчин може зберігатися протягом 24 годин у холодильнику при температурі 5±3 ºС у захищеному від світла місці та 12 годин при кімнатній температурі (20±5 °С) без захисту від попадання світла.

З мікробіологічної точки зору готовий до застосування препарат необхідно використати негайно. Якщо його не використати негайно, то відповідальність за час і умови зберігання у процесі застосування покладається на споживача.

Умови зберігання

В оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці!

Упаковка

Флакон № 1 (без пачки): по 55 флаконів у коробці; флакон № 1 (у пачці): по 1 флакону в пачці; флакон № 1 (у пачці): по 1 флакону в комплекті з розчинником (вода для ін’єкцій) по 5 мл в ампулі в пачці з картонною перегородкою.

Категорія відпуску

Виробник

Публічне акціонерне товариство «Науково-виробничий центр «Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод».

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності

Україна, 03134, м. Київ, вул. Миру, 17.

Цефотаксим – інструкція, застосування, аналоги препарату

Цефотаксим – це антибактеріальний лікарський засіб для системного застосування.

Застосування Цефотаксиму

Цефотаксим приймається для лікування:

• інфекцій, спричинених чутливими до дії препарату мікроорганізмами:
• інфекцій ЛОР-органів (ангіни, отити);
• інфекцій дихальних шляхів (бронхіти, пневмонії, плеврити, абсцеси);
• інфекцій сечостатевої системи;
• септицемії, бактеріємії;
• інтраабдомінальних інфекцій (включаючи перитоніт);
• інфекцій шкіри та м’яких тканин;
• інфекцій кісток та суглобів;
• менінгіту (за винятком лістеріозного) та інші інфекції центральної нервової системи.

Також препарат приймається для профілактики інфекцій після хірургічних операцій на травному тракті, урологічних та акушерсько-гінекологічних операцій.

Цефотаксим: склад і форма випуску препарату

Цефотаксим випускається у формі порошку для розчину для ін’єкцій (кристалічний порошок від майже білого до світло-жовтого кольору.

По 1 г порошку у флаконі; по 1 або 5, або 50 флаконів у пачці; по 1 флакону та 1 ампулі з розчинником (вода для ін’єкцій, по 10 мл в ампулі) у блістері, по 1 блістеру в пачці.

Діюча речовина – cefotaxime. 1 флакон містить цефотаксиму (у вигляді цефотаксиму натрію) 1,0 г.

Цефотаксим: як приймати препарат

Препарат застосовують для внутрішньовенного струминного, краплинного та внутрішньом’язового введення.

Для внутрішньовенного струминного введення 1 г порошку розчиняють у 8 мл стерильної води для ін’єкцій. Вводять повільно протягом 3–5 хвилин.

Для внутрішньовенної інфузії 1 г порошку розчиняють у 50 мл 0,9% розчину натрію хлориду або 5% розчину глюкози. Тривалість внутрішньовенної інфузії становить 50–60 хвилин.

Для внутрішньом’язового введення 1 г порошку розчиняють у 4 мл стерильної води для ін’єкцій або 1% розчину лідокаїну та вводять глибоко у сідничний м’яз.

Тривалість курсу лікування встановлюють індивідуально.

Дорослим і дітям з масою тіла 50 кг і більше призначають Цефотаксим у дозі 1 г через кожні 12 годин. У тяжких випадках призначають препарат у дозі 1 г 3–4 рази на добу. Максимальна добова доза становить 12 г.

При неускладнених інфекціях, а також при інфекціях сечовивідних шляхів препарат призначають внутрішньом’язово або внутрішньовенно у дозі 1 г кожні 12 годин; при неускладненій гострій гонореї препарат вводять внутрішньом’язово або внутрішньовенно у дозі 1 г 1 раз на добу; при інфекціях середньої тяжкості призначають препарат у дозі 1–2 г кожні 12 годин; при тяжких інфекціях (менінгіт) призначають у дозі 2 г препарату внутрішньовенно кожні 6–8 годин.

Дітям з масою тіла менше 50 кг препарат призначають у дозі 50–100 мг/кг маси тіла на добу; дозу розподіляють на 3–4 внутрішньом’язових або внутрішньовенних введення. При тяжких інфекціях, у тому числі менінгіті, добову дозу рекомендується збільшити до 100–200 мг/кг маси тіла і ввести за 4–6 разів внутрішньовенно або внутрішньом’язово.

Для недоношених дітей та дітей віком до 1 тижня життя добова доза становить 50 мг/кг маси тіла, яку розподіляють на дві рівні дози і вводять лише внутрішньовенно.

Для дітей віком 1–4 тижні добова доза препарату становить 50–100 мг/кг маси тіла; дозу розподіляють на три рівні дози і вводять лише внутрішньовенно.

Для профілактики розвитку інфекцій перед хірургічним втручанням під час введення в наркоз одноразово вводять 1 г Цефотаксиму. У разі необхідності дозу повторюють через 6–12 годин.

При порушеннях функції нирок дозу препарату потрібно зменшити. При кліренсі креатиніну 10 мл/хв і менше добову дозу препарату зменшують удвічі.

Діти. Цефотаксим призначають дітям у відповідному дозуванні (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Внутрішньом’язове введення протипоказане дітям віком до 2,5 років.

Цефотаксим: протипоказання, побічні ефекти

Протипоказання

• Підвищена чутливість до цефалоспоринів, лідокаїну (якщо лідокаїн використовується як розчинник), інших b-лактамних антибіотиків в анамнезі.
• Кровотеча, ентероколіт в анамнезі (особливо неспецифічний виразковий коліт), АV-блокада без встановленого водія серцевого ритму, тяжка серцева недостатність.

Особливості застосування

Одночасне застосування Цефотаксиму з нефротоксичними препаратами потребує контролю функції нирок; при застосуванні препарату більше 10 днів необхідний контроль формули периферичної крові.

З обережністю призначати лікарський засіб при порушеннях функції нирок або печінки, при підвищеній чутливості до пеніцилінів в анамнезі.

Пацієнтам літнього віку та ослабленим хворим для профілактики гіпокоагуляції слід призначати препарати вітаміну К.

При тривалому лікуванні потрібно контролювати формулу крові, а також лабораторні показники функції печінки і нирок. У період застосування препарату можлива позитивна пряма реакція Кумбса і псевдопозитивна реакція сечі на глюкозу.

Застосування у період вагітності або годування груддю. Протипоказано.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами. Через можливість виникнення побічних реакцій з боку нервової системи слід уникати керування транспортними засобами або роботи з іншими механізмами у період лікування.

Побічні ефекти

• З боку травного тракту: нудота, блювання, діарея, біль у животі, дисбактеріоз, метеоризм, стоматит, глосит; рідко – псевдомембранозний коліт.
• З боку гепатобіліарної системи: гепатит, гостра печінкова недостатність, порушення функції печінки, жовтяниця, холестаз.
• Алергічні реакції: висипання, гіперемія, мультиформна ексудативна еритема, синдромСтівенса – Джонсона, гарячка, еозинофілія, анафілактичні реакції, свербіж, кропив’янка, бронхоспазм, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), ангіоневротичний набряк; рідко – анафілактичний шок.
• З боку сечовидільної системи: порушення функції нирок, олігурія, інтерстиціальний нефрит.
• Лабораторні показники: збільшення печінкових трансаміназ, лактатдегідрогенази, лужної фосфатази та білірубіну, концентрації азоту сечовини та креатиніну, гіпокоагуляція.
• З боку крові та лімфатичної системи: нейтропенія, транзиторна лейкопенія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, гіпопротромбінемія, гемолітична анемія, гранулоцитопенія, анізоцитоз, еозинофілія, гіпокоагуляція.
• З боку центральної нервової системи: головний біль, оборотна енцефалопатія, запаморочення, судоми, підвищена втомлюваність, слабкість.
• Місцеві реакції: біль, запалення тканин, флебіт, інфільтрат у місці введення, біль по ходу вени.
• Ефекти, зумовлені біологічною дією: можливий розвиток суперінфекції (наприклад кандидозного вагініту).
• Інші: кровотечі та крововиливи, аутоімунна гемолітична анемія, інтерстиціальний нефрит, гостра печінкова недостатність, аритмія (при швидкому струминному введенні), позитивна реакція Кумбса.

Аналоги Цефотаксиму

Джерело: Державний реєстр лікарських засобів України. Інструкція публікується зі скороченнями винятково для ознайомлення. Перед застосуванням проконсультуйтеся з лікарем і уважно ознайомтеся з інструкцією. Самолікування може бути шкідливим для вашого здоров’я.

Уколи Цефотаксим – від чого допомагають, інструкція із застосування дорослим і дітям, ціна, відгуки, аналоги

Препарат Цефотаксим випускається у формі порошку для приготування розчину і подальшого його внутрішньом’язово і внутрішньовенного введення. Порошок білого кольору з легким жовтим відтінком випускається у флаконах з прозорого скла, в картонній коробці з доданим докладним описом характеристик.

У кожному флаконі препарату міститься 1 г активного діючої речовини – Цефотаксима в формі натрієвої солі.

Від чого допомагає Цефотаксим?

Препарат Цефотаксим призначають для введення в формі уколу внутрішньовенно або внутрішньом’язово при лікуванні інфекційно-запальних захворювань, викликаних чутливими до цефотаксиму мікроорганізмами:

• менінгіт;
• менінгоенцефаліт;
• інфекційно-запальні захворювання органів дихальної системи – бронхіт, бронхіоліт, пневмонія, абсцес легені;
• захворювання шкіри і м’яких тканин – фурункульоз, карбункули, стрептодермія, піодермія, вульгарні вугри, рожа, профілактика післяопераційних ускладнень;
• лікування інфікованих опікових поверхонь і глибоких ран з приєднанням вторинної бактеріальної інфекції;
• інфекції сечостатевої системи у чоловіків і жінок – цистит, уретрит, пієлонефрит, гонорея, сифіліс, баланіт і баланопостит, ендометрит, цервіцит, ендоцервіцит;
• хвороба Лайма;
• ендокардит;
• ускладнення після перенесеної ангіни, викликаної бета-гемолітичним стрептококом групи А;
• перитоніт;
• абдомінальні інфекції;
• профілактика і лікування післяопераційних ускладнень, в тому числі після перенесеного хірургічного аборту на різних термінах.

Протипоказання

Препарат має ряд протипоказань, тому перед початком терапії уважно вивчіть додається інструкцію. Уколи Цефотаксим не можна робити при наявності у пацієнта одного або декількох станів:

• непереносимість препарату;
• випадки важких алергічних реакцій на пеніциліни або цефалоспорини;
• вік дітей до 2 років для внутрішньом’язового введення;
• захворювання нирок і печінки, що супроводжуються порушенням функції органів;
• гостра ниркова недостатність;
• вік до 14 років для внутрішньовенного введення;
• вагітність.

З обережністю препарат призначають жінкам у період грудного вигодовування, а також особам з хронічними захворюваннями органів шлунково-кишкового тракту, викликаними прийомом антибіотиків.

Спосіб застосування та дозування

Препарат Цефотаксим призначений для внутрішньовенного (краплинного і струменевого) і введення.

Доза препарату та тривалість курсу терапії визначається лікарем індивідуально для кожного пацієнта, залежно від віку, збудника, місця локалізації запального процесу, наявності ускладнень.

дозування дорослим

Дорослим і підліткам старше 12 років призначають по 1 г препарату 3 рази на день через рівні проміжки часу. Для лікування не ускладненою гострою гонореї у чоловіків і жінок призначають по 1 г препарату 1 раз на добу.

При менінгіті або менінгоенцефаліті тяжкого перебігу призначають по 2 г препарату 3-4 рази на добу.

З метою профілактики післяопераційних ускладнень призначають 1 г препарату до хірургічного втручання по 1 г препарату 3 рази на день в першу добу після перенесеної операції.

дозування дітям

• Недоношеним та новонародженим до 1 тижня – внутрішньовенно, 50 мг / кг кожні 12 год;
• у віці 1-4 тижні – внутрішньовенно, 50 мг / кг кожні 8 год;
• дітям масою тіла до 50 кг – внутрішньовенно або внутрішньом’язово (дітям старше 2,5 років), 50-180 мг / кг в 4-6 введень.

При тяжкому перебігу інфекцій, в тому числі при менінгіті, добову дозу дітям збільшують до 100-200 мг / кг, внутрішньом’язово або внутрішньовенно, в 4-6 прийомів, максимальна добова доза – 12 г.

Правила приготування розчину для уколів

Для внутрішньовенних ін’єкцій – 1 г препарату розчиняють в 4 мл стерильної води для ін’єкцій, енергійно збовтують флакон до повного розчинення крупинок порошку і вводять отриманий розчин повільно протягом 3 хвилин.

Для внутрішньовенних вливань инфузионно – 1-2 г препарату розводять в 100 мл ізотонічного розчину натрію хлориду або в 5% розчині глюкози. Тривалість інфузії не менше 1 години.

Для внутрішньом’язового ведення – 1 г препарату розводять у 4 мл лідокаїну або Новокаїну.

Використання препарату під час вагітності та грудного вигодовування

Уколи Цефотаксим не призначають жінкам під час вагітності. Клінічні випробування щодо впливу і безпеки готового розчину на внутрішньоутробний розвиток плода не проводилися.

Цефотаксим може виділятися з грудним молоком, тому при необхідності призначення уколів препарату годуючої матері, слід спочатку вирішити з лікарем питання про можливість подальшого продовження лактації. При поєднанні лікування з грудним годуванням мати повинна уважно стежити за реакцією дитини. При появі у малюка діареї або інших побічних ефектів лактацію слід перервати.

Побічні ефекти

Під час лікування уколами Цефотаксим у пацієнтів з підвищеною чутливістю до цефалоспоринів виникають побічні ефекти:

• з боку органів травлення – глосит, кандидозний стоматит, сухість у роті, виразки на слизової оболонки щік і губ, печія, відрижка, нудота, відсутність апетиту, блювота, діарея, розвитку коліту, порушення функції печінки, розвиток гострого панкреатиту;
• з боку органів дихальної системи – задишка, бронхоспазм, набряк слизових оболонок дихальних шляхів;
• з боку серцево-судинної системи – розвиток серцевої аритмії, тахікардія, стрімке падіння артеріального тиску, зупинка серця;
• алергічні реакції – кропив’янка, свербіж шкіри, дерматит, токсичний епідермальний некроліз, розвиток набряку Квінке, анафілактичний шок;
• з боку органів кровотворення – лейкопенія, гемолітична анемія, збільшення протромбінового часу, зниження рівня тромбоцитів, агранулоцитопенія;
• з боку органів сечостатевої системи – порушення функції нирок, розвиток інтерстиціального нефриту, молочниця у жінок;
• місцеві реакції – біль по ходу вени, прокол вени, утворення гематоми, освіту болючого інфільтрату в місці уколу, почервоніння і припухлість шкіри в місці введення препарату.

Якщо під час введення ліків (особливо внутрішньовенно) у пацієнта з’являється відчуття нестачі повітря, жар в особі, задишка, тахікардія, озноб – слід негайно повідомити про це медичному працівнику і припинити введення розчину.

Передозування

При перевищенні рекомендованої дози або неправильному розрахунку дози пацієнту можливий розвиток ознак передозування, які клінічно проявляються посиленням описаних побічних ефектів, порушенням функції печінки і нирок.

Лікування передозування полягає в негайному припиненні терапії, проведенні гемодіалізу, введення ентеросорбентів. При необхідності пацієнту проводиться симптоматичне лікування.

Взаємодія препарату з іншими ліками

Уколи Цефотаксим не призначають одночасно з антикоагулянтами та діуретиками. Даний лікарський взаємодія посилює ризик розвитку побічних ефектів з боку нирок і згортальної системи крові.

При одночасному призначенні препарату з петльовими діуретиками і препаратами, що блокують канальцеву секрецію, збільшується концентрація Цефотаксима в плазмі крові, в результаті чого зростає ризик розвитку побічних ефектів і передозування. Це слід враховувати і не призначати препарати одночасно.

При призначенні препарат внутрішньовенно категорично не можна використовувати в якості розчинника Лідокаїн або Новокаїн. Препарат розводять у фізіологічному розчині, розчині глюкози 5% або воді для ін’єкцій.

особливі вказівки

Пацієнтам, у яких в анамнезі були випадки алергічних реакцій на препарати групи пеніциліну, перед початком терапії Цефотакімом повинні проконсультуватися з лікарем. Зазвичай у таких пацієнтів спостерігається підвищена чутливість до цефалоспоринів.

Пацієнтам з хронічними захворюваннями органів шлунково-кишкового тракту, особливо з колітом, в тому числі в анамнезі, перед початком терапії слід обов’язково проконсультуватися з лікарем. Під час терапії уколами слід уважно спостерігати за станом хворого, при виникненні симптомів коліту рекомендується негайно припинити лікування.

При правильно розрахованої дозі препарат не пригнічує дії на роботу центральної нервової системи і не гальмує швидкість реакції.

Умови відпуску та зберігання препарату

Препарат Цефотаксим продається в аптеках за рецептом. Зберігати флакони з порошком рекомендується в прохолодному місці, недоступному для дітей. Уникати потрапляння прямих сонячних променів на препарат.

Термін придатності порошку становить 3 роки з дня дати виготовлення. Не вживати препарат з вичерпаним терміном придатності.

Розчин слід готувати безпосередньо перед введенням.

Аналоги уколів Цефотаксим

Аналогами препарату Цефотаксим є:

• Тарфетоксім порошок для приготування розчину для уколів;
• Цефотаксим ЛексВМ порошок для приготування розчину для уколів;
• Талцеф порошок для приготування розчину і подальшого його введення ін’єкційно.

При необхідності заміни призначеного препарату одним з аналогів пацієнту рекомендується проконсультуватися з лікарем.

Ціна

В аптеках Києва вартість препарату Цефотаксим становить в середньому 28 гривень за 1 флакон.

Оцініть Цефотаксим за 5-бальною шкалою: (голосов23, середня оценка4.8261із5)
Препарати з тієї ж фармакологічної групи: Панцеф Зіннат таблетки Супракс суспензія для дітей Супракс Солютаб Супракс Клафоран Цедекс Цефалексин Цефепим Цефтазидим Цефтриаксон уколи Цефазолін уколи Цефалексин суспензія для дітей

Інструкція по застосуванню та дозування лікарського засобу

Перед тим як розводити препарат, рекомендується вивчити дозування активної речовини. Для приготування лікарського розчину використовується дистильована вода (з дозволу лікаря замінюється лідокаїном). Пропорції – на 1 мг препарату 4 мл рідини. Розчин вводиться внутрішньом’язово, глибоко в тканини сідничного м’яза.

Для внутрішньовенного введення препарату готується менш концентрований розчин. На 10 мл рідини всього 1 мг порошку.

Дорослим і підліткам (від 12 років) рекомендується дворазове введення кошти. При ускладненнях уколи вводяться частіше – до 4 разів на добу, але робити це тільки з дозволу лікаря.

Інструкція по застосуванню таблеток для розсмоктування і спрею «антіангін», аналогіЧітать

Особливості використання при вагітності і лактації

Протягом виношування плоду або при вигодовуванні дитини грудним молоком дозволяється застосування препарату, але тільки після медичного огляду. Лікування проводити з обережністю і при появі небажаних проявів негайно припинити введення ліків.

Специфіка застосування в дитячому віці

Дітям використовувати «Цефотаксим» тільки після медичної консультації. дозування:

• недоношеним малюкам – не більше 50 мг / кг;
• новонародженим – від 50 до 70 мг / кг;
• від року до 12 років – від 60 до 100 мг / кг.

Лікар здатний призначити іншу дозування, взявши до уваги загальний стан здоров’я дитини, особливості організму, можливі ускладнення.

При порушенні функції нирок або печінки

Проблеми з функціональністю нирок, печінки – причина з обережністю застосовувати ліки. Краще не займатися самолікуванням і попередньо проконсультуватися з лікарем.

Відгуки про антибиотическом засобі

У педіатричній практиці даний медикамент нерідко призначають в якості протимікробного засобу. Як правило, це роблять в тих випадках, коли інші антибіотики не дають позитивного терапевтичного ефекту.

Відгуки споживачів про уколах «Цефотаксим» носять більше позитивний характер. Повідомлення пацієнтів підтверджують його високу протимікробну ефективність. Однак можна зустріти і такі відгуки, в яких прямо говориться про наявність великої кількості негативних реакцій, які спостерігаються після лікування (здуття живота, дисбактеріоз, кольки та інші).

Цефотаксим – це антибактеріальний препарат, що відноситься до групи цефалоспоринів III-го покоління. Ліки має бактерицидний механізм впливу на патогенні мікроорганізми і широкий спектр активності. Форма випуску – парентеральная, тобто аналоги цефотаксим в таблетках не виробляються. Антибіотик вводиться виключно в / в або в / м.

Показання до використання антибіотика

Цефотаксим використовується при лікуванні дорослих і дітей. Ін’єкції препарату ефективні при інфекційних захворюваннях:

• дихальних шляхів і ЛОР-органів;
• сечостатевої системи;
• центральної нервової системи;
• шкірних покривів;
• органів черевної порожнини.

Лікарський засіб має високу активність відносно грамнегативних бактерій, що є збудниками більшості інфекційних хвороб. Після прийому курсу антибіотика спостерігається позитивна динаміка при:

• бронхіті;
• пневмонії;
• гнійної ангіні;
• менінгіті;
• гонореї;
• хламідіоз;
• септицемії;
• ускладненнях після хірургічних операцій;
• опіках і інфікованих ранах;
• гнійні запалення у хворих з низьким імунітетом;
• гінекологічних інфекціях.

Уколи Цефотаксим: інструкція із застосування дітям при різних захворюваннях

Скільки днів колоти малюкові препарат, залежить від складності перебігу захворювання. Дозування ліків і тривалість терапії визначаються лікарем, але найчастіше ін’єкції ставлять за схемою:

Мінімальна тривалість використання антибіотика становить 5-7 діб для діток і 10 для дорослих (за винятком деяких захворювань). Якщо курс лікування триває більше 1,5 тижнів, необхідно здати аналіз на кількість формених частіц.Преривать терапію не можна, оскільки захворювання може погіршитися, що потребують застосування більш сильних препаратів.

Як ліки взаємодіє з іншими медикаментами

При призначенні лікарем уколів Цефотаксима, варто йому повідомити про інших, використовуваних вами, лікарські засоби, щоб доктор скорегував правильно лікування антибіотиком, так як його не можна поєднувати з деякими медикаментозними препаратами:

• Сечогінними засобами;
• Ліками, що знижують кальцієву секрецію, наприклад, пробенециду;
• антикоагулянтами;
• Антиагрегантами.

Сумісність з алкоголем

Даний антибіотик несумісний з алкоголем. При вживанні спиртного одночасно з лікуванням препаратом можуть виникнути явища, які виявляють себе:

• Тахікардією та порушеннями серцевого ритму;
• Різкого зниження артеріального тиску і навіть колапсом;
• Набряком Квінке;
• Станом страху;
• Психічними розладами;
• блювотою;
• Важкими ураженнями печінки.

Були зафіксовані випадки зі смертельними наслідками, коли пацієнти кололи уколи в стані алкогольного сп’яніння.

Можливі аналоги (замінники)

Цефосін (від 20.20 руб), Цефантрал (від 86.20 руб), Цефабол (від 95.47 руб), Клафоран (від 172.50 руб), Байотакс … Показати всі аналоги препарату Цефотаксим »Увага: застосування аналогів має бути погоджено з лікарем.

При яких захворюваннях призначають Цефотаксим дитині?

Цефотаксим застосовують при інфекційних захворюваннях, найчастіше дихальної системи:

Також засіб використовується при інших недугах:

• захворювання сечостатевої системи;
• хвороби вуха, горла, носа;
• ускладнення після перенесеної ангіни;
• менінгіт;
• ендокардит;
• хвороба Лайма;
• різні захворювання шкіри (фурункульоз, стрептодермія, пика і т. д.);
• лікування глибоких ран і опікових поверхонь з інфекцією, що приєдналася;
• перитоніт;
• інфекції, що розвинулися на тлі іммунодіфіціта;
• ускладнення після операції.

Уколи Цефотаксима показані для лікування пневмонії у дітей, проте вони прописуються тільки при неефективності інших засобів. Антибіотики III покоління є досить токсичними, тому неважку бактеріальну пневмонію починають лікувати засобами групи пеніцилінів. Якщо бактерії стійкі до них, доктор вдається до використання Цефотаксима.

Як застосовувати: дозування і курс лікування

Дорослим і дітям з масою тіла 50 кг і більше: при неускладнених інфекціях, а також при інфекціях сечовивідних шляхів – в / м або в / в, по 1 г кожні 8-12 год; при неускладненій гострій гонореї – в / м, 1 г одноразово; при інфекціях середньої тяжкості – в / м або в / в, по 1-2 г кожні 12 год; при важкому перебігу інфекцій, наприклад при менінгіті – в / в, по 2 г кожні 4-8 год, максимальна добова доза – 12 г. Тривалість лікування встановлюють індивідуально.

З метою профілактики розвитку інфекцій перед хірургічною операцією вводять під час вступної загальної анестезії одноразово 1 г. При необхідності введення повторюють через 6-12 год.

При кесаревому розтині – в момент накладення затискачів на пупкову вену – в / в, 1 г, потім через 6 і 12 годин після першої дози – додатково по 1 г.

При КК 20 мл / хв / 1,73 кв.м та менш добову дозу зменшують в 2 рази.

Недоношеним та новонародженим до 1 тижня – в / в, 50 мг / кг кожні 12 год; у віці 1-4 тижнів – в / в, 50 мг / кг кожні 8 год; дітям, масою тіла до 50 кг – в / в або в / м, 50-180 мг / кг в 4-6 введень. При тяжкому перебігу інфекцій, в т.ч. менінгіті, добову дозу дітям збільшують до 100-200 мг / кг, в / м або в / в, в 4-6 прийомів, максимальна добова доза – 12 г.

Правила приготування ін’єкційних розчинів: для в / в ін’єкції в якості розчинника використовують воду для ін’єкцій (0.5-1 г розводять в 4 мл розчинника, 2 г – у 10 мл); для в / в інфузії як розчинник використовують 0,9% розчин NaCl або 5% розчином глюкози (1-2 г розводять в 50-100 мл розчинника). Тривалість інфузії – 50-60 хв. Для в / м введення використовують воду для ін’єкцій або 1% розчин лідокаїну (для дози препарату 500 мг – 2 мл, для дози 1 г – 4 мл).

Як поставити внутрішньом’язово укол самостійно

Якщо ви вирішили робити ін’єкції самостійно, то сідницю необхідно розділити на чотири частини і встромляти шприц в верхню праву частину правої сідниці або в верхню ліву – лівою. Шприц встромляють акуратно, не заганяючи голку цілком, попередньо рясно протерши шкіру спиртовою ваткою. Розчин вводять повільно. Після введення, тієї ж ваткою масажують то місце, куди був поставлений укол, щоб ліки розійшлося, що не утворивши шишки. От і все.

Внутрішньовенне введення ні в якому разі не можна робити самостійно, а потрібно звернутися до фахівця.

Фармакологічні властивості

Чи відомо вам про те, що являє собою препарат «Цефотаксим»? Інструкція по застосуванню (уколи для дітей – випробування не з легких, але що робити, якщо така необхідність назріла?) Говорить, що маленьким пацієнтам препарат призначають з особливою обережністю, тому що це напівсинтетичний антибіотик. Його діюча речовина відносять до цефалоспоринів третього покоління.

Використовується медикамент парентерально. Він активний відносно грампозитивної флори, а також грамнегативнихмікроорганізмів, які проявляють високу стійкість до впливу аміноглікозидів, сульфаніламідів і пеніциліну.

Принцип антимікробної дії цього препарату заснований на його здатності пригнічувати активність транспептидази. Відбувається це за рахунок блокування пептидогликана.

Скільки днів триває лікування антибіотиком?

Тривалість прийому Цефотоксіма розраховується індивідуально для кожного пацієнта. Вона залежить від віку і тяжкості захворювання. Мінімальний курс прийому препарату при таких хворобах, як пневмонія і бронхіт, становить 7 днів.

При хірургічних операціях вводиться один раз. Необхідність в повторенні ін’єкцій через кілька годин виникає тільки в деяких випадках.

Курс лікування ангіни в складній формі повинен тривати від 7 до 10 днів. Не слід припиняти ін’єкції препарату при перших поліпшення, не закінчивши лікування до кінця.

Діюча речовина, група

Цефотаксим (Cefotaxime), Антибіотик, цефалоспорин

Як правильно розводити Цефотаксим новокаїн?

Оскільки антибіотик має порошкоподібну форму, перед застосуванням з нього необхідно зробити розчин. Розводити засіб потрібно в правильній пропорції:

• Для ін’єкцій в вену потрібно в 1 г порошку додати 4 мл стерильної води. Отриманий засіб вводиться повільно (3-5 хвилин).
• Для внутрішньовенної інфузії 1 г порошку змішується з 50 мл 0,9% розчину хлористого натрію або 5% глюкози. Вливання здійснюється протягом години.

Після змішування порошку з рідиною ємність рекомендується струснути, щоб крупинки повністю розчинилися. Воду або розчини можна придбати в аптеці в ампулах.

Для внутрішньом’язового введення Цефотаксим теж можна розводити водою, але уколи відрізняються хворобливістю, тому ліофілізат рекомендується розвести Лідокаїном 1% або новокаїном 0,5%. Ці препарати не вступають в реакцію з антибіотиками. В 1 г порошку потрібно додати 4 мл Новокаїну.

Кінетичні особливості медикаменту

Як абсорбується «Цефотаксим»? Анотація (уколи – це єдина форма згаданого ліки) свідчить про те, що після внутрішньом’язового введення максимальна концентрація препарату в крові відзначається через 35 хвилин. Приблизно 27-40% діючої речовини зв’язується з білками плазми.

Бактерицидний ефект медикаменту триває протягом 12 годин. Лікарський засіб виявляється в жовчному міхурі, міокарді, кістковій і м’яких тканинах.

Не можна не сказати і про те, що активний компонент цього препарату здатний проникати крізь плаценту, а також визначатися в плевральній, перитонеальній, синовіальній, спинномозкової і перикардіальної рідинах.

Із сечею виводиться близько 90% лікарського засобу.

При внутрішньом’язовому введенні період напіввиведення препарату становить 60-90 хвилин, а при внутрішньовенних ін’єкціях – 1 година. Частково діючий інгредієнт виводиться разом з жовчю. Кумуляції медикаменту не спостерігається.

Які можуть бути побічні явища при використанні антибіотика?

На тлі застосування засобу у дитини можуть з’явитися різні побічні ефекти:

• розлад роботи шлунково-кишкового тракту (диспепсія, метеоризм, болі в шлунку, дисбактеріоз);
• стоматит або глосит;
• нудота і блювота;
• нефрит, кандидоз;
• головні болі;
• гепатит, застій жовчі або порушення роботи печінки;
• зміни в аналізі крові – зниження вмісту нейтрофілів, лейкоцитів і зростання кількості еозинофілів;
• сонливість і стомлюваність;
• хворобливість і почервоніння в місці введення засобу;
• в рідкісних випадках – алергія у вигляді свербежу, кропив’янки або набряку Квінке;
• вкрай рідко – гемолітична анемія.

При лікуванні є ризик розвитку псевдомембранозного коліту – ускладнення, яке з’являється на тлі життєдіяльності бактерії клостридиум діфіцілле і супроводжується частою діареєю. В цьому випадку необхідно скасувати Цефотаксим і почати приймати Метронідазол або Ванкомицин.

При перевищенні максимальної добової дози у пацієнта можуть спостерігатися:

• судоми;
• тремтіння окремих частин тіла;
• енцефалопатія;
• нервова збудливість.

Для усунення симптомів передозування застосовуються десенсибілізуючі ліки. При спостереженні будь-яких негативних ефектів під час курсу внутрішньом’язових уколів будинку варто самостійно скасувати препарат і звернутися до лікаря.

В яких випадках протипоказаний Цефотаксим

Уколи препарату протипоказані при:

• Непереносимості Цефотаксима, виникненні алергічних проявів;
• Першому триместрі вагітності;
• кровотечах;
• ентероколіті;
• Наявності гострого коліту.

Обережно ліки застосовують при лікуванні новонароджених дітей, і пацієнтів з важкими патологіями печінки і нирок.

Застосування під час вагітності та грудному вигодовуванні

Жінкам в положенні уколи Цефотаксима призначають при наявності різних інфекцій в другому і третьому триместрах вагітності. У першому – ліки категорично заборонено використовувати, так як в цей період відбувається формування всіх життєво важливих органів у плода.

Якщо уколи призначають мамі, що годує, то їй варто відмовитися від годування грудьми.

Вагітним застосовувати препарат дозволяється тільки строго за призначенням лікуючого лікаря і під його наглядом.

Використання Цефотаксима в дитячому віці

Як було сказано вище, уколи Цефотаксима можна використовувати при лікуванні навіть грудних дітей, але варто пам’ятати, що препарат довше затримується в дитячому організмі, ніж у дорослої людини, тому лікування варто проводити з великою обережністю і строго під наглядом педіатра. Ні в якому разі не можна займатися самолікуванням. Особливо, коли це стосується вашого немовляти.

Які можуть бути побічні явища при використанні антибіотика

Цефотаксим уколи можуть викликати побічні ефекти, які проявляють себе у вигляді:

• Алергічних проявів (висипів, кропив’янки, лихоманки, набряку Квінке та ін.);
• Блювоти, нудоти, болю в черевній порожнині, порушень стільця, жовтяниці, коліту і т. П .;
• Змін у складі крові;
• Головного болю;
• Больових відчуттів в місці уколу;
• Інтерстиціального нефриту;
• Гемолітичної анемії.

При прояві побічних явищ, застосування препарату варто припинити і звернутися за консультацією до фахівця.

Передозування ліками може проявити себе:

• судомами;
• тремором;
• лихоманкою;
• Енцефалопатією (при захворюванні нирок);
• Тимчасовою втратою слуху;
• Дискоординацией рухів.

Детальний опис дії препарату Діазепам

При отруєнні препаратом слід терміново звернутися за допомогою до медиків.

Інструкція для дітей

При необхідності уколи «Цефотаксим» новонародженим, а також недоношеним дітям у віці до одного тижня призначають внутрішньовенно в кількості 50 мг на кг ваги кожні 12 годин. У віці 1-4 тижнів препарат вводять в тій же дозі, але кожні 9 годин.

Малюкам старше 2,5 років з масою тіла менше 50 кг медикамент призначають внутрішньом’язово або внутрішньовенно в кількості 50-180 мг на кг ваги (в 4 або 6 введень).

При важких інфекційних захворюваннях, в тому числі при менінгіті, добову дозу препарату збільшують до 100-200 мг на кг. При цьому ін’єкції здійснюють внутрішньом’язово або внутрішньовенно в кількості 4-6 разів на день. Максимальна доза препарату на добу становить 12 м

Побічні дії

Алергічні реакції: кропив’янка, озноб або гарячка, висип, свербіж шкіри, рідко – бронхоспазм, еозинофілія, злоякісна ексудативна еритема (синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), ангіоневротичний набряк, рідко – анафілактичний шок.

З боку нервової системи: головний біль, запаморочення.

Місцеві реакції: флебіт, болючість по ходу вени, болючість і інфільтрат в місці в / м введення.

З боку сечовидільної системи: порушення функції нирок, олігурія, інтерстиціальний нефрит.

З боку травної системи: нудота, блювання, діарея або запори, метеоризм, біль у животі, дисбактеріоз, порушення функції печінки, рідко – стоматит, глосит, псевдомембранозний ентероколіт.

З боку органів кровотворення: гемолітична анемія, лейкопенія, нейтропенія, гранулоцитопенія, тромбоцитопенія, гіпокоагуляція.

З боку серцево-судинної системи: потенційно життєво небезпечні аритмії після швидкого болюсного введення в центральну вену.

Лабораторні показники: азотемія, підвищення концентрації сечовини в крові, підвищення активності “печінкових” трансаміназ і ЛФ, гіперкреатинінемія, гіпербілірубінемія, позитивна реакція Кумбса.

Інші: суперінфекція (зокрема, кандидозний вагініт) Передозування. Симптоми: судоми, енцефалопатія (у разі введення великих доз, особливо у хворих з нирковою недостатністю), тремор, нервово-м’язова збудливість.

наслідки передозування

Зловживання ліками призводить до небажаних і навіть небезпечних наслідків. Серед ускладнень, спровокованих передозуванням:

При появі небажаного сигналу організму негайно відправитися до лікаря.

Умови продажу і вартість препарату

На покупку ліків не знадобиться дозвіл лікаря. Вартість засоби варіюється, в залежності від регіону, від 24 до 31 гривні.

Які існують аналоги уколів Цефотаксима

У препарату існує безліч аналогів, найпопулярніші з них:

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та алкоголем

Вдатися до комплексного впливу в лікуванні захворювань горла, вуха або дихальних шляхів тільки з призначення фахівця. Самостійно категорично заборонено поєднувати кілька препаратів – є ризик спровокувати порушення в складі крові, ряд побічних проявів.

Поєднувати з алкоголем ліки не рекомендується – знизиться ефективність впливу на захворювання, можливі алергічні реакції.

В якому вигляді випускають Цефотаксим і який склад він має

Антибіотик продають в герметично закупорених бульбашках. Випускається він виключно у вигляді білого порошку, призначеного для приготування розчину для ін’єкцій. В аптеках препарат відпускається поштучно або в картонній упаковці по 5, 40 і 50 флаконів. У таблетках ліки не випускають.

У кожній ампулі міститься 0,5 або 1,0 грам активного компонента (цефотаксима натрієвої солі).

Як роблять розчин антибіотика в домашніх умовах

Найкраще, якщо уколи антибіотика вам будуть ставити в медичному закладі або приходить медпрацівник, але не завжди є така можливість. Можна навчитися самостійно готувати розчин для уколів і самим же їх робити. В цьому немає нічого складного.

Уколи Цефотаксима є досить болючими, тому, їх розбавляють знеболюючою рідиною – лідокаїном. Для приготування розчину на одну ін’єкцію потрібно:

• 2% розчин лідокаїну – 2 мл;
• Вода для ін’єкцій – 2 мл;
• Ампула Цефотаксима – 1,0 гр;
• Шприц одноразовий – 5 мл;
• Спирт медичний;
• Стерильна вата;
• Пилка для ампул, якщо вода для ін’єкцій і лідокаїн знаходяться в скляних ампулах.

Огляд недорогих і ефективних свічок від аденоми простати

Попередньо руки, все ампули і бульбашки протираємо ваткою, змоченою в спирті або спиртовмісної рідини, наприклад, Борном спирті. Пилочкою для скла підпилюємо ампули з водою і лідокаїном, відкриваємо їх і ставимо на стіл. Відгинаємо клапан у бульбашки з антибіотиком і також протираємо спиртом гумову кришку. Далі, дістаємо з упаковки шприц, не торкаючись руками вістря голки, одягаємо її на носик, беремо ампулу з лідокаїном і втягуємо її вміст в шприц. Потім, голку встромляє в гумову пробку пляшечки з ліками і видавлюємо туди знеболююче. Теж саме робимо і з водою для ін’єкцій.

Пам’ятайте, що між проведеннями маніпуляцій шприц кладуть на стіл так, щоб голка перебувала навісу і не торкнеться будь-якого предметів, і самого столу. Тепер пляшечку з антибіотиком необхідно гарненько збовтати, щоб всі інгредієнти змішалися до однорідного стану. Далі, знову беремо шприц і втягуємо в нього вийшов розчин, трохи струшуємо, щоб все повітря, наявний в ньому, підійшов до носика, і повільно випускаємо його, натискаючи на поршень шприца. Як тільки повітря випустили, можна ставити укол.