Кіт відкриває рота, коли нюхає — що це означає

1 жовтня 2020, 16:39 | Тварини Виглядає кумедно, та насправді такій поведінці тварини є цілком логічне пояснення.

• Вірусна інфекція;
• Бактеріальна інфекція;
• Алергія;
• Чужорідний об’єкт у носоглотці;
• Ринотрахеїт;

Деякі з цих станів вимагають негайного лікування, інші — менш небезпечні, але з часом можуть розвинутися в серйозні проблеми. Ось чому так важливо звертати увагу на будь-які зміни або дивацтва в поведінці котів, а також своєчасно і регулярно відвідувати ветеринара.

П’єса-казка «Синій птах» – Моріс Метерлінк. «Синій птах» – Драматургія на межі ХІХ – ХХ ст.

П’єса-казка «Синій птах» (1908) — це гімн життю, пізнанню, душевному здоров’ю, красі та шляхетності, твір більшою мірою романтичний, ніж символістський.

ГОТУЄМОСЯ ДО ДІАЛОГУ

Сюжет п’єси-казки «Синій птах»

П’єса складається з п’яти дій, дванадцяти картин, що є досить самостійними епізодами. Ці картини, об’єднані між собою авторською ідеєю і наскрізними персонажами, відбивають етапи духовного розвитку дітей — майбутнього людства. Зустрічі в символічних ситуаціях з алегоричними персонажами, кожний із яких несе свою мораль, збагачують досвід і виховують душу Тільтіля і Мітіль.

Події твору розпочинаються напередодні Різдва, коли стає можливим будь-яке диво. Діти дроворуба Тільтіль і Мітіль радіють чужому святу,

Обкладинка до видання «Синього птаха». XX ст.

дивлячись на сусідній багатий дім. До них завітала Фея і запропонувала вирушити на пошуки Синього птаха для її хворої онучки, яка хоче бути щасливою (перша картина). Тільтіль і Мітіль погоджуються і з чарівним зеленим капелюшком Феї (який повертає зір людям, бо вони «осліпли і не бачать справжній світ навколо себе») та чарівним діамантом (який відкриває істинну сутність — «душу» людей, предметів, тварин, стихій) вирушають на пошуки. Їх супроводжують Собака, Кіт, Цукор, Хліб, Вода, Вогонь, а також Душа Світла.

Реальне життя переплітається з казкою. Герої вбрані в казкові костюми, Фея схожа на сусідку пані Берлінго, оживають речі і говорять тварини.

Мовби оживають звичні людські уявлення, стаючи символами-алегоріями: добрий помічник бідних Хліб і обережний Цукор, вірний щирий Пес і підступна зрадлива Кішка, Світло, що поєднує в собі найкраще в житті.

Розвиток дії твору пов’язаний із мандрами різними Країнами.

Алегорія — слово або зворот мови, ужиті не в прямому, а в переносному значенні. Алегорія допомагає розкрити поняття добра,

зла, підступності, вдячності, надії тощо в конкретному художньому образі.

ПОДОРОЖ ТІЛЬТІЛЯ І МІТІЛЬ

Країна Спогадів — це країна тих, кого вже немає серед нас. Тут діти зустрічають своїх померлих Дідуся з Бабусею, братів і сестер. У спілкуванні з ними Тільтіль і Мітіль розмірковують про смисл і роль людської пам’яті. Зображенням подій у Країні Спогадів Метерлінк не прямо, а опосередковано — у підтексті — нагадує читачам і глядачам про моральний обов’язок пам’ятати про тих, хто пішов у вічність.

Наступна зустріч відбувається у палаці Ночі (четверта картина). Там мешкають сили зла, охороняє двері в цей палац потвора без очей – Мовчання. «Перешкодити людині розкрити ворота твоїх Таємниць не в твоїй владі», — заявляє Тільтіль Ночі. Перелякана Ніч відповідає: «За останні роки я перестала розуміти людину.

Підтекст — прихований, внутрішній зміст висловлювання.

У творі поступово розгортається мотив радості життя. Життя вічне, прекрасне, променисте, сповнене краси і щастя.

Зображуючи світ майбутнього, Метерлінк розгортає мотив усемогутності людини. Нові люди народяться і зроблять життя щасливішим.

Невже вона з часом пізнає все? Вона і так заволоділа третиною моїх Таємниць». Хлопчик мужньо переборює страх, відчиняє двері і викриває всі таємниці Ночі. Найбільша з них — велика істина — мільйони синіх птахів.

У четвертій картині Метерлінк широко розгортає основний мотив твору всемогутність людини. Він переконує у надзвичайних можливостях її розуму, здатності пізнати все, відкрити істинний смисл і стати щасливою. Щастя людини полягає у пізнанні таємниць природи та в боротьбі за істину.

Далі діти потрапляють до Лісу (п’ята картина), де зустрічаються з душами дерев і тварин.

Мешканці світу природи теж не хочуть віддавати Синього птаха — «велику таємницю речей і щастя», вони опираються. Але діти знову перемагають, бо людина є володарем природи.

У шостій картині діти отримують наказ від Феї вирушити на цвинтар. Там (сьома картина), охоплені страхом, Тільтіль і Мітіль побачили, як із розкритих могил повільно виростають «цілі снопи квітів», встає зоря, почули, як прокидаються птахи й наповнюють простір гімном Сонцю і Життю. Ця символічна картина змушує замислитися над поняттями вічності.

Попереду юних мандрівників чекає небезпечна країна — Сади Блаженства. Про це їх попереджає Душа Світла (восьма картина). Блаженства підступніші й небезпечніші, ніж найбільші Нещастя.

У Садах Блаженств контрастно зображено примарні та справжні й вічні людські цінності. Останні є «у кожному домі, де живуть з відкритими очима». Пізнання їх — це пізнання самого себе. Щоб осягнути істину, потрібно мати силу волі побороти в собі слабкість, бути цілеспрямованим, не піддаватися спокусі блаженств, які можуть зашкодити пізнанню істини, зробити неможливим справжнє щастя.

Наступна знакова зустріч відбувається у Царстві Майбутнього (десята картина), де живуть ще не народжені діти, безліч майбутніх винахідників і поетів, тих, що виростять на Землі чудові плоди, принесуть людям невідоме світло, знищать несправедливість. Очам Тільтіля і Мітіль відкривається цей світ незвичайного, бо вони чисті душею, їм будувати майбутнє, їм передавати найкращий досвід прийдешнім поколінням.

Одинадцята картина «Прощання» не менш символічна, ніж попередні. Упродовж року Тільтіль і Мітіль зі своїми супутниками мандрували світом, однак так і не знайшли Синього птаха. Птах із Країни Спогадів почорнів, птах із Країни Майбутнього став червоним, птахи з Палацу Ночі померли, а в лісі спіймати птаха не вдалося. Можливо, він зовсім не існує або змінює колір, як тільки його саджають у клітку?

Борис Дехтерьов. Ілюстрація до казки «Синій птах». 1989 р.

Синій птах знайшовся в будинку Тільтіля і Мітіль. Це означає, що насправді щастя живе в кожному домі. Його не варто далеко шукати. Мандри допомагають зрозуміти й оцінити свій дім.

З такими думками діти повертаються додому і, прокинувшись уранці, помічають, що все навколо змінилося, стало кращим. Насправді змінилися вони.

Сусідці, дуже схожій на Фею, Тільтіль подарував для хворої онуки свою сіру горличку, і птах став синім. Так хлопчик пізнав Блаженство Бути Добрим. Отже, і в злиденній хатині дроворуба живуть добрі Блаженства, і найпрекрасніше з них — Блаженство Материнської Любові. «Із заплющеними очима цього не побачиш. Усі матері багаті, якщо люблять своїх дітей. Нема ні бідних матерів, ні некрасивих, ні старих, їхня любов незмінно є найчарівнішою з усіх Радощів. Коли ж вони сумують, варто їм поцілувати дитину, варто дитині поцілувати їх і всі сльози, що підступають до їхніх очей, перетворюються на зірки. » – зрозуміли діти.

Коли дівчинка одужала, Синій птах вирвався з її рук і полетів геть. Тільтіль обіцяє відшукати його й повернути. З цим проханням він звертається і до глядачів, прагнучи їх теж залучити до пошуків щастя. Така символічна кінцівка драми може означати, що найціннішими для людини є самі пошуки, сама подорож за Синім птахом, саме бажання знайти ідеал і стати щасливим.

Метерлінк символічно висловлює думку про те, що істину не можна пізнати раз і назавжди, її треба шукати і щоразу відкривати для себе. У цьому пошуку людина стає щасливою. Зупинитися (посадити птаха у клітку) означає для кожного відмовитися бути щасливим.