Зміст:

Горобина коли посадити

Чорноплідна горобина: посадка та догляд, розмноження

Горобина чорноплідна – декоративна рослина заввишки до трьох метрів, яка славиться своєю красою та смачними корисними плодами. Сьогодні ми поговоримо про те, які умови проростання любить чорноплідна горобина. Посадка та догляд, вибір місця розташування – про все це ми розповімо в цій статті.

Горобина чорноплідна любить родючий ґрунт зі слабким кислотно-лужним середовищем. Для неї несприятливі високі ґрунтові води, сухі схили та улоговини. Саме там, де більше накопичується снігу, найбільш захищена чорноплідна горобина. Посадка та догляд тому повинні проводитися в місцях, де багато світла та вологи.

Визначившись із місцем, можна розпочинати безпосередньо саму посадку. Садити чорноплідну горобину рекомендується восени. Для цього вирийте яму до півметра в ширину, довжину та глибину. Землю перемішайте з перегноєм, фосфорними та калійними добривами. Більшу частину цієї суміші засипте назад у яму. Посадіть рослину і засипте залишками землі. Полийте теплою водою та замульчуйте землю навколо стовбура.

Посадка чорноплідної горобини виконана, тепер потрібно подбати про неї, щоб ваш чагарник швидше прижився і почав приносити плоди. Доглядати горобину потрібно весь сезон, при цьому вам треба:

  • проводити підживлення як мінімум три рази;
  • регулярно поливати;
  • щорічно обрізати;
  • розпушувати ґрунт навколо стовбура;
  • захищати від вітру іншими насадженнями;
  • проводити профілактику хвороб та боротися зі шкідниками.

Ми вже говорили про те, що ґрунт має бути родючим – саме такий любить чорноплідна горобина. Посадка (і догляд) передбачають підживлення поживними добривами. Її потрібно проводити вперше навесні, для цього використовуйте перегній. Перед цвітінням полийте калійними добривами, а восени – фосфатними. Коли ваша горобина цвіте, їй особливо потрібна волога, тому в цей період поливайте її інтенсивніше. А взагалі чорноплідна горобина (фото додається) вологолюбна, тому полив потрібен регулярний. Проводячи обрізку, в першу чергу видаляйте сухі та пошкоджені гілки. Обрізайте молоду поросль, щоб кущ не заріс. Якщо ви щорічно правильно обрізатимете свою горобину, то зможете отримувати багатий урожай протягом 40 років.

Розмножувати горобину можна насінням, живцями, щепленням, поділом куща. Самостійно найпростіше розмножувати останнім способом. Для цього розділіть старий кущ, коротко обріжте його та пересадіть. Насінням розмножують зазвичай фахівці або досвідчені садівники. Живцювання дуже поширене, але для цього потрібна теплиця зі спеціальною установкою для обприскування. Заготівлю живців проводять восени чи навесні.

І наостанок хотілося б відзначити те, що ця рослина невибаглива, хворіє набагато менше за інших плодово-ягідних, дає за сезон 8-10 кг ягід, до того ж, є прекрасним елементом ландшафтного дизайну. Ось така вона – чорноплідна горобина. Посадка та догляд за нею прості, цвітіння пишне, а плоди її дуже смачні та корисні.

Горобина чорноплідна

Декоративні та господарські якості

плодово-ягідний, лікарський, декоративноквітучий, декоративнолистий

родюча, середньої родючості, супіщана, суглиниста

прямі сонячні промені, півтінь, розсіяні сонячні промені

живцями, нащадками, насінням, поділом, відведеннями, щепленням

На болотах, на берегах озер і струмків на великих територіях сходу Північної Америки зустрічається невисокий чагарник, що утворює багато порослі, з дрібними, майже чорними плодами – аронія чорноплідна.

Напевно, тільки фахівець зумів би знайти схожість між нею і тією популярною рослиною, яку ось уже півстоліття вирощують у наших садах і в побуті називають “чорноплодкою”. Загалом у США та Канаді зустрічається до 20 видів аронії. З деякими, що ведуть себе занадто активно, поводяться як з бур’яном. Але коли культура потрапила до Європи (а це було триста років тому), то аронія чорноплідна , аронія сливолистна і аронія арбутусолістна ,
першими, що влаштувалися в Старому Світі, стали гордістю ботанічних садів. Пройшло ще століття – і аронія дісталася України.

У нас її також дуже довго сприймали виключно як декоративну культуру. Але здатність аронії переживати суворі зими, її стійкість та невибагливість зацікавили Івана Мічуріна.

Отримавши насіння аронії чорноплідної з Німеччини, він почав схрещувати сіянці з віддалено спорідненими рослинами (імовірно горобиною ). В результаті було створено нову культуру, яку Мічурін назвав горобиною чорноплідною – за подібність плодів із плодами горобини. (Насправді горобиною вона не є, хоча за рядом ознак близька і до горобин , і до груш . Ось уже п’ятдесят років як аронія виділена в самостійний рід – Aronia .)

Отримана культура “підросла” до 2-2,5 м і виявилася дуже привабливою зовні: гнучкі пагони, шкірясті темно-зелені округлі листки, що восени приймають різні відтінки – від яскраво-жовтогарячих до пурпурових і рубінових; ніжні, білі, пишні суцвіття, що до вересня перетворюються на великі грона блискучих чорних ягід. А головне, аронія Мічуріна ще більш зимостійка, ніж її прародителька. У 30-ті роки вона пройшла “перевірку на міцність” на Алтаї і, почавши з нього завоювання Скандинавії, ​​поступово поширилася по всій території України. Як і передбачав її творець, аронію з успіхом обробляють там, де важко вирощувати інші плодово-ягідні культури: на півночі європейської частини, в суворих умовах Уралу та Скандинавії, ​​навіть у Заполяр’ї, витримуючи морози до мінус 35 °С.

Не багато мешканців саду можуть змагатися з “чорноплодкою” за врожайністю. Із 6-9-річного куща можна отримати 9-10 кг ягід. Вона дає врожай щорічно та за будь-якої погоди. Квітки аронії дуже рідко підмерзають – пізнє цвітіння оберігає їхню відмінність від весняних заморозків. Запилюється вона за допомогою комах та вітру, при цьому зав’язується до 90% плодів. У плодоношення входить рано: сіянці радують першими ягодами вже через рік-два після посадки, при щепленні живцем – того ж року. За відповідних умов продуктивний період може тривати до 20-25 років.

Плоди великі, до 1,5 см, блискучі, соковиті, кисло-солодкі, терпкі, не обсипаються до заморозків. Зі збором поспішати не потрібно – у вересні ягоди стають смачнішими.

Згодом з’ясувалося, що ягоди чорноплідної горобини не просто корисні – цілющі, і це визнано офіційною медициною. Склад її плодів є унікальним. Особливу цінність представляє поєднання вітамінів Р і С. Причому за змістом першого аронію не знає собі рівних серед усіх плодових, ягідних та овочевих культур середньої смуги (1 г свіжих ягід повністю задовольняє добову потребу), а за вмістом вітаміну С наближається до брусниці та журавлини .

Ягоди багаті на вітаміни А, Е, В, РР, містять мікроелементи, серед яких фтор, йод, мідь, залізо, цинк, бор. Їх застосовують для профілактики та лікування атеросклерозу та гіпертонії. Вони покращують діяльність мозку, позитивно впливають на імунну систему та активність шлункових ферментів, допомагають при цукровому діабеті, порушенні сну, перевтомі, лікуванні променевої хвороби, знімають алергічні реакції. Більшість біологічно активних речовин зосереджена у шкірці. Корисні не лише свіжі плоди, а й заморожені, сушені, сік і навіть такі продукти переробки, як джем, желе, варення, компот. А ось процес бродіння сильно руйнує комплекс корисних сполук, хоча треба визнати, що з “чорноплодки” виходить дуже смачне вино.

Протипоказанням до застосування аронії служить підвищена згортання крові, гіпотонія, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, гастрит із підвищеною кислотністю.

Аронія не тільки прекрасний медонос, а й бджолиний лікар – її фітонцидні властивості згубні для багатьох шкідників та хвороб, від яких страждають бджоли, у тому числі таких небезпечних як бджолиний кліщ.

Аронію можна використовувати в групових посадках, в живоплотах і як солітер. Особливо ефектно виглядають рослини, щеплені на висоті 1,5 м на штамб горобини звичайної або глоду . Можна сформувати їх у формі кулі.

РЕКОМЕНДАЦІЇ З ДОГЛЯДУ

Невибаглива, відрізняється високою зимостійкістю.

Стійка до шкідників та хвороб.

Не підкажете, коли краще садити горобину? Як правильно посадити, що б прижилася, як доглядати?

Філіпич

Думаю що горобина настільки невибаглива що особливого догляду не треба!! А садити?? Думаю як усі дерева та чагарники навесні .

ла-ла-ла

Горобина у вашому саду: практичні рекомендації з розміщення та посадки
Горобина у вашому саду: практичні рекомендації з розміщення та посадки
Горобина по праву вважається одним з найкрасивіших листяних дерев. Вона виглядає привабливо практично будь-якої пори року: навесні, коли цвіте, влітку, коли в густій, темно-зеленій кроні видніються і наливаються червоні плоди, восени, коли її листя набуває яскраво помаранчевого відтінку і взимку, коли на голих гілках красуються червоні грона.

Сьогодні багато садівників-аматорів та фахівців з ландшафтного дизайну практикують використання горобини для прикраси дачних ділянок, паркових зон, алей навколо житлових будинків. Якщо і Ви вирішили висадити у себе в саду дерево або кілька дерев горобини, вам слід врахувати особливості її розміщення та посадки. Пропонуємо до вашої уваги кілька практичних рекомендацій (рекомендації стосуються сорту Горобина звичайна).

1. Коли краще садити горобину?
Краще висаджувати на ділянці дерева горобини навесні, якщо це молоді саджанці, і пізно восени, якщо це великомірні дерева. Якщо Ви саджаєте рослини, які були вирощені в контейнерах з капілярним поливом, то посадку можна проводити протягом усього вегетативного періоду, тобто і навесні, і влітку, і восени. Але пам’ятайте – посаджені в літній період саджанці приживаються повільніше і вимагаю особливої ​​уваги.

2. У який ґрунт саджати горобину?
Горобина невибаглива і невибаглива до типу ґрунту, але краще росте у легких, суглинистих, водопроникних ґрунтах.

3. Яке місце вибрати для посадки?
Для посадки горобини краще вибрати відкрите, добре освітлюване, у крайньому випадку трохи затінене місце.

4. На якій відстані один від одного та від інших дерев садити?
Якщо ви садите кілька дерев горобини на одному місці або висаджуєте саджанці разом з іншими деревами, то робити це слід таким чином:

залишаючи відстань по 3-4 м між сильнорослими, великомірними рослинами;
залишаючи по 1,5-2 м між молодими та слаборослими деревами.
5. Поруч із якими деревами садити горобину?
Горобина добре і дуже ефектно виглядає у спільних насадженнях з кущами калини, спіреї, барбарису, а також з хвойними деревами. Її можна використовувати як рослина, що окремо росте, і розміщувати в невеликих групах. З кількох горобин можна зробити гарне тло для насаджень багаторічних низькорослих дерев і чагарників.

Ольга

Земля відтає і саджайте Вона не примхлива

Сергій Іванов

Найголовніше, не чекайте травня, як тільки ґрунт дозволить – садіть (зазвичай на лопату липне), прийметься горобина і в травні посаджена (якщо відливати) – але чи варто її через реанімацію пропускати. Коренева шийка не повинна бути вищою за рівень землі і не повинна бути заглиблена – це де колір кори змінюється.

Sergiy

Загальні принципи посадки
– якнайменше пошкоджувати коріння, намагатися пересаджувати з коренем землі. Якщо коріння пошкоджено, потрібно пропорційно обрізати і крону.
– Дотримуватися орієнтацію тому що південна сторона більш стійка до опіків.
– не заглиблювати, садити на таку ж глибину
– не сипати мінеральних добрив та свіжого гною, щоб не було опіків коріння.
– після посадки поливати періодично, щоб грунт не висихав

анатолій яковлєв

А що у вашій місцевості фруктові дерева не ростуть?

Який сорт великоплідної червоної горобини мені посадити? і щоб ще ягоди були солодкими

Розумний Дельфін

Найсолодший сорт – Цукрова Петрова.
Інші солодкі сорти: Лікерна, Бусинка, Титан, Яскрава велика, Гранатна та Невежинська.
Купити можна в інтернет-магазині Сади України Сади України.

Володимир Флаков

Інтерес до горобини зріс із поширенням її солодкоплідних форм: Невежинської та Моравської. За переказами, горобина з дуже солодкими плодами колись була випадково виявлена ​​в лісі пастухом із села Невежине, Володимирської губернії. Він переніс рослину на свою садибу і зайнявся її розмноженням. Так ця форма горобини, нині відома як Невежинська горобина, поширилася по всій губернії.
Ягоди цієї горобини цілком їстівні у свіжому вигляді. Про запас їх заготовляють моченими і сушеними. Народна селекція створила сорти Невежинської горобини: Кубова, Жовта, Червона. У Кубової плоди оранжево-червоні, кисло-солодкі, масою 0,5 г. У Жовтої вони приблизно такого ж розміру, але оранжево-жовті. У Червоної – більші, яскраво-червоні, а головне – солодші. Дерева всіх сортів зимостійкі, але, на жаль, високорослі. Через це до 15-20 років їхнього життя виникає труднощі зі збиранням плодів. Тому потрібне регулярне зниження крони та обрізка на зовнішнє бічне розгалуження. А можна їх вирощувати і в кущоподібній формі, для чого однорічку обрізають вище за третю (вважаючи від кореневої шийки) добре розвиненої нирки і далі формують у вигляді куща триствольного.
Моравську горобину було виявлено в Судетських горах у Моравії. До нашої країни вона була завезена наприкінці ХІХ ст. , поширилася переважно у Прибалтиці та в Україні. Порівняно з Невежинською, плоди Моравської горобини менш смачні.
Все, що говорилося, відноситься і до споконвічного дерева України – горобини звичайної, яка настільки зимостійка, що здатна рости аж до Крайньої Півночі.
Мисливці та рибалки знають, що якщо свіжу гілочку горобини опустити на 3 години в посуд з болотяною водою, що має неприємний смак і запах, вона навіть без попереднього кип’ятіння знезаражується і робиться придатною для пиття, у неї покращується смак і зникає запах.
Усього ж налічується майже 100 видів горобини. Для введення в плодовий сад, крім звичайної, мають значення ще принаймні три види: бузинолиста, крупноплідна та горобина глоговина.
Горобина бузинолиста у дикому вигляді росте Далекому Сході, Кореї та Японії; до України (Імператорський ботанічний сад) потрапила ще XIX в. , але уваги садівників якось не привернула. У той же час її соковиті, яскраво-червоні плоди не просто їстівні, а навіть приємного, кисло-солодкого, без гіркоти смаку, і їх, до речі, в місцях її проростання жителі заготовляють так само охоче, як кедрові горіхи і брусницю. Привабливість плодів поєднується у бузинолістної горобини з регулярними врожаями, зимостійкістю, посухостійкістю та скороплідністю. Цікава ця горобина та своїми невеликими габаритами – це невисокий (до 1-2 м) чагарник. Добре переносить пересадку. Розмножується насінням та щепленням. Насіння дуже дрібне, тому вимагає акуратного поводження.
Горобина великоплідна, звана ще домашньою, і горобина глоговина, або берека лікувальна, – жителі півдня. Горобина домашня поширена в Криму, глоговина – в Криму, на Кавказі, в Середній Азії, Західній Європі, а тому обидві цікаві лише для півдня України.
Цінність горобини домашньої у великих, завбільшки зі сливу, плодах, які до того ж у порівнянні з горобиною звичайною більш цукристи. Але в них теж міститься танін, тому їстівними так само, як і плоди горобини звичайної, вони стають лише після морозцю. Горобина домашня і звичайна настільки схожі одна на одну, що відрізнити один вид дерева від іншого, якщо вони не мають квіток або плодів, практично неможливо. У той же час горобина домашня настільки незвичайна, що навіть не схрещується з жодними іншими видами горобини.
Горобина

Світлочка-ластівка

Невежинська – великоплідна та без гіркоти.

Як правильно посадити горобину?

Я зовсім не садівник. Купила горобину, саджанець. Дерево зростатиме біля дороги. Порадьте, хто розуміється, на яку глибину садити, чим удобрювати і що з нею робити, щоб прижилася. В мене минулого року одна горобина вижила, а одна загинула.

sds

Як правильно посадити горобину?

Горобина не вибагливе дерево, тому особливих проблем із не буде. Але є кілька умов, які бажані при її посадці:

1- на дно ями вносимо перегній, якщо його немає, то хоча б просто старого листя, для підживлення саджанця спочатку;

2- прикопуємо саджанець до шийки (якщо прикопати вище, він загине);

3-е місце бажано вибрати там, де поруч є вода + бажана тінь, хоча б на час укорінення.

Leave a Comment Отменить ответ

Для отправки комментария вам необходимо авторизоваться.

Аронія чорноплідна: вирощування в саду, сорти

Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 01 серпня 2023 Опубліковано: 03 лютого 2019 Перша редакція: 03 серпня 2016 🕒 20 хвилин 👀 43564 рази 💬 7 коментарів

  • Прослухати статтю
  • Посадка й догляд за аронією
  • Чорноплідна горобина (аронія) – опис
  • Посадка горобини чорноплідної
    • Коли садити аронію
    • Посадка аронії навесні
    • Посадка аронії восени
    • Чорноплідна горобина навесні
    • Догляд за аронією влітку
    • Як доглядати за аронією восени
    • Обробка чорноплідної горобини
    • Полив чорноплідної горобини
    • Підживлення аронії чорноплідної
    • Коли обрізати аронію чорноплідну
    • Обрізування аронії навесні
    • Обрізування аронії восени
    • Як розмножувати аронію чорноплідну
    • Розмноження аронії живцями
    • Насіннєве розмноження аронії
    • Розмноження аронії кореневими пагонами
    • Розмноження чорноплідної горобини відсадками
    • Розмноження горобини чорноплідної поділом куща
    • Розмноження аронії щепленням
    • Лікувальні властивості чорноплідної горобини
    • Чорноплідна горобина – протипокази
    • Коментарі

    Чорноплідна аронія, або чорноплідна горобина (лат. Aronia melanocarpa) – плодовий чагарник або дерево, що належить до виду Аронія родини Розові. Назва рослини в перекладі з грецької означає допомога, користь. Походить горобина аронія зі східної частини Північної Америки, де росте по берегах озер і річок. Усього в Північній Америці можна зустріти до 20 видів чорноплідної горобини. У Європі аронію вирощували як декоративну рослину, але в XIX столітті Мічурін виявив, що вона невибаглива й придатна для селекції, і в результаті ягода аронія зростає сьогодні буквально повсюдно.

    Незважаючи на те, що аронія інакше називається чорноплідною горобиною, з рослиною горобина звичайна в неї дуже мало спільного – об’єднує їх тільки належність до родини Розові.

    Прослухати статтю

    Посадка й догляд за аронією

    • Посадка: із кінця вересня по початок жовтня або з середини до кінця квітня.
    • Цвітіння: із другої половини травня або з початку червня.
    • Освітлення: яскраве сонячне світло.
    • Ґрунт: вологий, суглинний, нейтральної реакції. Кислі, засолені та сухі піщані ґрунти аронії не підходять.
    • Полив: найважливіше достатнє зволоження на початку вегетації й у період утворення плодів. Витрата води при поливі – 2-3 відра на кожен кущ.
    • Підживлення: при вирощуванні на багатих ґрунтах достатньо навесні перекопати ґрунт у пристовбурному колі з 50 г аміачної селітри й замульчувати прикореневу ділянку органікою – компостом або перегноєм. На бідних ґрунтах після весняного підживлення на початку літа під кожен кущ виливають по відру розчину коров’яку (1:5) або пташиного посліду (1:10), а восени вносять по 100 г суперфосфату й по півлітра золи.
    • Обрізування: навесні.
    • Розмноження: відсадками, зеленими та здеревілими живцями, поділом куща, щепленням і кореневими пагонами. Іноді аронію розмножують насінням.
    • Шкідники: бурі плодові та червоні яблуневі кліщі, зелена яблунева попелиця, білани, горобина молі, вишневі слизові трачі.
    • Хвороби: периферична гниль деревини, моніліоз (плодова гниль), смілка, септоріозна плямистість.

    Чорноплідна горобина (аронія) – опис

    Рослина аронія є зимостійким листопадним чагарником, що сильно гілкується, заввишки близько 3 м із розташованою близько до поверхні кореневою системою. У молодому віці крона у рослини компактна, але з плином років може досягти в діаметрі 2 м. Молоді пагони мають червоно-бурий відтінок, проте поступово стають темно-сірими. Листя чорноплідної горобини просте, цільне, еліптичне, завдовжки від 4 до 8 см, завширшки від 3 до 5 см, чергове, з городчасто-зубчастими краями. Листок аронії з верхнього боку пластини шкірястий, блискучий, темно-зеленого кольору, а нижня його сторона білувата через опушення. У другій половині вересня листя горобини починає набувати пурпурово-червоних тонів. Білі або рожеві запашні квіти аронії з пурпуровими пильовиками, зібрані в щільні щиткоподібні суцвіття, розкриваються у другій половині травня або на початку червня. Блискучі кулясті плоди горобини чорноплідної чорного або пурпурово-чорного кольору з сизим нальотом дозрівають у серпні або вересні. Вага плоду дикорослої аронії не перевищує 1,5 г, плоди аронії культурних сортів більші. Дозрівають ягоди чорноплідної горобини в серпні або вересні.

    Вирощують аронію як плодову, лікарську й декоративну рослину. Вона є родичкою таких садових культур, як яблуня, груша, слива, черемха, алича, айва, абрикос, персик, нектарин, мигдаль, шипшина, глід, вишня і черешня, з якими її об’єднує належність до однієї родини. Ми розповімо вам, як здійснюються посадка і догляд за чорноплідною горобиною в саду, якими способами її розмножують, які сорти аронії можна вирощувати в південній місцевості, а які більше підходять для середньої смуги, в чому користь аронії чорноплідної і в чому може бути шкода чорноплідної горобини.

    Посадка горобини чорноплідної

    Коли садити аронію

    Як майже всі плодово-ягідні рослини, аронію краще садити восени – у кінці вересня або на початку листопада, хоча вона добре приживається й після весняної посадки, яку можна здійснювати до кінця квітня. Ця культура невимоглива до складу ґрунту – добре росте навіть на кислих або сухих піщаних ґрунтах. Не підходять їй тільки засолені ґрунти. Якщо ж говорити про переваги, то найкраще вона цвіте й плодоносить на добре освітлених ділянках із нейтральним, вологим суглинистим ґрунтом. Оскільки коренева система чорноплідної горобини розташовується на глибині всього 50-60 см від поверхні ділянки, близьке залягання ґрунтових вод їй не зашкодить. Найчастіше аронію висаджують у ролі живої огорожі.

    Посадка аронії навесні

    Як вибрати здорові саджанці чорноплідної горобини? Купуючи саджанці аронії, передусім зверніть увагу на стан їхніх коренів – вони мають бути потужними, здоровими та мати 2-3 розгалуження завдовжки щонайменше 25-30 см. Якщо коріння виглядає сухим і обвітреним, воно може не прижитися або саджанець довго хворітиме. Коріння такого саджанця потрібно перед посадкою 2-3 дні змочувати водою, щоб воно наситилося вологою й відновило пружність. Якщо внутрішня сторона кори саджанця зелена, то саджанець живий, але якщо коричнева, не купуйте його – найімовірніше, він не приживеться.

    Перед посадкою обріжте на саджанці хворі, надломлені й сухі корінці та пагони, після чого опустіть кореневу систему в глиняну бовтанку.

    Посадка аронії чорноплідної здійснюється в похмурий день або під вечір. Якщо ви висаджуєте аронію як окрему рослину, розташовуйте її від інших чагарників і дерев на відстані не менше 3 м – так горобина отримуватиме рівномірне освітлення, і вам буде зручно доглядати за кущем. Глибина й діаметр посадкової ями мають бути близько 50 см. Неродючий шар вийнятої при викопуванні ями ґрунту змішують із відром перегною, 300 г деревної золи, 150 г суперфосфату й заповнюють яму цією сумішшю на третину глибини, після чого яму до половини обсягу заповнюють ґрунтом із верхнього, родючого шару і виливають у неї відро води. Коли вода вбереться, саджанець з обробленим глиняною бовтанкою корінням поміщають у центр ями таким чином, щоб коренева шийка опинилася під землею на 1,5-2 см. Обережно розправте коріння саджанця, засипте яму родючим ґрунтом, злегка утрамбуйте поверхню та знову полийте саджанець такою ж кількістю води, а коли вона вбереться, замульчуйте пристовбурні кола шаром соломи, торфу чи перегною завтовшки 5-10 см. Після посадки укоротіть пагони саджанця до 15-20 см, залишивши на них по чотири-п’ять бруньок.

    Посадка аронії восени

    Виконання осінньої посадки аронії нічим не відрізняється від весняної процедури. Чому ж досвідчені садівники воліють висаджувати чорноплідну горобину саме восени? Тому що за зиму ґрунт навколо саджанців осідає й ущільнюється, і аронія навесні швидко йде в ріст.

    Вирощування чорноплідної горобини

    Чорноплідна горобина навесні

    Посадка і догляд за аронією не передбачають ніяких тонкощів, про які слід було би писати. Весняні роботи з чагарником починаються в кінці березня або на початку квітня: у цей час проводять санітарне і формуюче обрізування й обробляють штамби вапном. У квітні проводять обприскування аронії від шкідників і збудників хвороб, що успішно перезимували в тріщинах кори або в ґрунті під кущами. У травні, коли із землі почнуть з’являтися бур’яни, проявіть пильність і не дайте їм увійти в силу – видаляйте відразу.

    Навесні аронію підживлюють азотними добривами.

    Догляд за аронією влітку

    Догляд за чорноплідною горобиною в літню пору, коли масово з’являються комахи-шкідники, вимагає уваги: дуже важливо стежити за здоров’ям саду, регулярно оглядаючи рослини, щоб не пропустити початку захворювання або появи шкідливих комах. При перших симптомах ураження шкідниками або хворобою проведіть обробку аронії народними засобами або хімічними препаратами.

    Незважаючи на те, що аронія посухостійка, в сухе, спекотне літо вона потребує поливань, після яких зручно розпушувати і прополювати ділянку.

    Як доглядати за аронією восени

    Плоди аронії чорноплідної дозрівають уже до кінця серпня, але збирати їх потрібно тільки після перших заморозків. Восени здійснюється посадка аронії і догляд за її саджанцями, які потрібно підготувати до зими. Із настанням періоду спокою аронію чорноплідну піддають санітарному обрізуванню та обробці від шкідників і хвороботворних мікроорганізмів, що влаштувалися на зиму в корі дерева й ґрунті під кущами. Молоді кущі високо підгортають, а пристовбурні кола вкривають сухим листям або ялиновим гіллям. Дорослі рослини зимують без укриття.

    Обробка чорноплідної горобини

    Вирощування чорноплідної горобини і догляд за нею передбачають проведення профілактичних обробок від шкідників і хвороб. Проводять їх напровесні, до розпускання бруньок: чагарник обприскують одновідсотковою бордоською рідиною. Восени, після падолисту, здійснюють осінню профілактичну обробку аронії, використовуючи той самий препарат або подібні. Можна замість бордоської суміші проводити обробку семивідсотковим розчином сечовини – таким чином ви і профілактичних заходів вживете, і підживите чагарник азотним добривом.

    Полив чорноплідної горобини

    Для чорноплідної горобини дуже важливі поливання на початку вегетації, особливо в спеку за умов відсутності дощів. Наступний важливий із цього погляду період для аронії – початок утворення плодів. Розрахунок води – 2-3 відра під кожен кущ залежно від віку рослини. Полив здійснюють у борозни, зроблені навколо кущів на відстані 30-40 см від проекції крони.

    Після зволоження ґрунту його зручно розпушувати у пристовбурних колах і видаляти бур’ян. Уперше ґрунт навколо кущів розпушують напровесні, потім протягом літа проводять ще 4-5 розпушувань на глибину 6-8 см. Дуже важливо розпушити ґрунт навколо кущів аронії після збору врожаю, а потім замульчувати ділянку торфом, гноєм або компостом.

    Підживлення аронії чорноплідної

    Аби отримати гарний урожай, аронію слід регулярно підживлювати. На багатих, родючих ґрунтах досить внести навесні під кожен кущ по 50 г аміачної селітри й замульчувати пристовбурні кола органічним добривом – гноєм, компостом або перегноєм. Якщо ж ґрунт бідний, то після весняного підживлення на початку літа під кожен кущ потрібно вилити по відру коров’яку, розведеного водою в пропорції 1:5, або відро розчину пташиного посліду з розрахунку 1 частина добрива на 10 частин води. Восени, після збору врожаю, під кожен кущ чорноплідної горобини потрібно внести по півлітра деревної золи й по 100 г суперфосфату.

    Обрізування чорноплідної горобини

    Коли обрізати аронію чорноплідну

    Якщо аронію не обрізати, то вона розростеться вшир і витягнеться вгору, плодоношення переміститься на периферію, освітлювану сонцем, а в середині куща поступово утворяться безплідні хащі. Щоб цього не сталося, потрібно регулювати кількість гілок і висоту куща. Усі процеси обрізування аронії потрібно проводити навесні.

    Обрізування аронії навесні

    Саджанці аронії, як ми вже писали, першої ж весни обрізають на висоті 15-20 см. Через рік із парості, що з’явилася, залиште кілька сильних гілок і вирівняйте всі пагони за висотою, а решту обріжте біля основи. Ще через рік додайте до куща кілька гілок із парості та проведіть вирівнювальне обрізування. Додавайте щорічно кілька гілок із парості доти, доки їх не стане близько десяти, і тоді можна вважати, що кущ чорноплідної горобини сформований.

    Після цього потрібно стежити за тим, щоби пагони не росли занадто густо – світло має проникати в саму гущу куща, інакше там не будуть закладатися квіткові бруньки, а відтак не зав’яжуться плоди. Для цього проводиться проріджувальне обрізування аронії, що поєднує мету з санітарним: з рослини видаляються конкуруючі, малоцінні, що ростуть усередину крони, а також хворі, поламані та сухі пагони.

    У аронії чорноплідної врожайними вважаються гілки молодші 8 років, і тільки-но якась гілка досягає такого віку, її потрібно вирізати, а замість неї залишити розвинений пагін із прикореневої парості. Намагайтеся проводити 2-3 заміни щорічно, не збільшуючи при цьому діаметр основи куща. Зрізати або спилювати старі гілки потрібно якомога ближче до землі, щоб у пеньках не оселилися шкідники або збудники захворювань.

    Коли весь кущ здасться вам старим і втомленим, проведіть радикальне змолоджуюче обрізування – спиляйте всі гілки, не зважаючи на їхній вік, а коли на місці старого куща з’явиться молода парость, починайте формувати з неї новий кущ. Як це робити, ви вже знаєте.

    Обрізування аронії восени

    За гострої потреби можна провести санітарне обрізування аронії восени, якщо виявиться, що після збору врожаю з’явилися зламані гілки, або ви виявите уражені шкідниками пагони. У такому стані, звичайно, кущ на зиму залишати не можна. Загущуючі пагони можна видаляти й улітку, щоб рослина не витрачала сили на живлення непотрібних гілок. Але змолоджуюче і формуюче обрізування проводять тільки навесні. Не забувайте зрізи товстих гілок обробляти садовим варом.

    Розмноження аронії чорноплідної

    Як розмножувати аронію чорноплідну

    Розмноження чорноплідної горобини відбувається генеративним (насінням) і вегетативним способами: відсадками, живцями – зеленими і здеревілими, поділом куща, кореневими пагонами й щепленням. Найчастіше використовують насіннєвий спосіб розмноження чорноплідної горобини та зелене живцювання.

    Розмноження аронії живцями

    Для розмноження аронії дерев’янистими живцями потрібні однорічні, добре визрілі пагони з дво-чотирирічних гілок. Їх зрізують восени, у другій половині вересня, щоб вони встигли до морозів укоренитися й добре перезимували. Живці мають бути з 5-6 вічками, завдовжки 15-20 см. Не використовуйте для розмноження верхню, невизрілу частину пагона. Верхній зріз на живці роблять косим на бруньку, а нижній – прямим, під самим вічком. Живці висаджують під кутом 45º на відстані 10-12 см один від одного, залишаючи над поверхнею тільки дві бруньки, нижня з яких має бути на рівні поверхні. Ґрунт навколо живців обтискають, поливають і мульчують торфом.

    Розмноження чорноплідної аронії зеленими живцями можливе тільки за наявності холодного парника, який зовсім не складно спорудити. У парнику на перекопаний чистий ґрунт укладають шар промитої ріні завтовшки 7-10 см.

    Нарізають живці зі здорових кущів – зрізати можна верхівки будь-яких відгалужень куща. Довжина живця – 10-15 см. Нижнє листя з живців видаляють, а 2-3 верхні листки вкорочують, залишаючи від кожного тільки одну третину. Над кожною брунькою роблять поздовжній надріз, у нижній частині живця таких надрізів на корі роблять декілька. Потім живці на 6-12 годин занурюють нижніми кінцями в розчин стимулятора коренеутворення, після чого промивають чистою водою й висаджують у парник – похило, на відстані 3-4 см один від одного. Після ущільнення ґрунту навколо живців їх поливають через дрібне сито і накривають прозорою банею. Між банею і живцями має бути простір не менше 20 см. Укорінюються живці при температурі близько 20 °С, а якщо вона підніметься до 25 °С, слід влаштовувати живцям провітрювання. За регулярного зволоження ґрунту та підтримки потрібної температури й вологості повітря живці укореняться протягом 3-4 тижнів, після чого можна починати гартівні процедури, а за тиждень-півтора їх висаджують у відкритий ґрунт на дорощування. Приживлюваність зелених живців – 70-100 %. Тільки-но живці приймуться у відкритому ґрунті, підживіть їх розчином 30 г аміачної селітри в відрі води або слабким розчином гною. Догляд за живцями на грядці полягає в регулярних поливаннях, розпушуванні ґрунту й видаленні бур’янів. Посадка саджанців аронії на постійне місце проводиться через рік, наступної осені.

    Насіннєве розмноження аронії

    Щоб отримати насіння аронії, потрібно стиглі плоди протерти через сито, після чого опустити насіння в воду, щоб спливла мезга, промити і, змішавши насіння з прожареним річковим піском у пропорції 1:3, у вологому стані покласти на 90 днів у овочевий ящик холодильника для стратифікації. Не забувайте весь час стежити за тим, щоб пісок залишався вологим. Якщо насіння почне накльовуватися раніше, ніж його можна сіяти у відкритий ґрунт, температуру утримання потрібно знизити до 0 °С. Коли земля в саду буде готова для посіву насіння, зробіть у ній борозенки завглибшки 6-8 см, посійте в них насіння, що наклюнулося, загорніть і замульчуйте грядку тирсою або перегноєм. При утворенні у сходів двох справжніх листків їх проріджують, залишаючи між сіянцями відстань 3 см. Наступне проріджування на крок у 6 см роблять на стадії розвитку у сходів 4-5 листків. Востаннє потрібно прорідити сіянці на відстань 10 см наступної весни. Весь цей час грядку поливають, ґрунт на ній розпушують, видаляють бур’яни й один раз навесні удобрюють гноївкою. Сіянці будуть готові до пересадки на постійне місце до осені другого року.

    Розмноження аронії кореневими пагонами

    Щорічно навколо куща чорноплідної горобини виростає коренева парость. Кількість пагонів залежить від сорту аронії, наявності в ґрунті поживних речовин і вологи. За рік пагони формують кореневу систему, і їх можна відсікти від материнської рослини лопатою та пересадити на нове місце. Перед пересадкою такий пагін укорочують до 2-3 бруньок.

    Розмноження чорноплідної горобини відсадками

    Можна розмножувати аронію дугастими або горизонтальними відсадками. Для цього навесні ґрунт під кущем перекопують, вибирають у ролі відсадка добре розвинені однорічні або дворічні пагони з сильними приростами, викопують під ними борозни, укладають у них пагони, закріплюють у борознах, а верхівки, що залишилися на поверхні, злегка прищипують. Доглядають за відсадками аронії, як за будь-якими іншими: поливають, обережно розпушують навколо них ґрунт, видаляють бур’яни. Коли пагони, що розвинулися з бруньок відсадків, досягнуть висоти 10-12 см, їх до половини присипають вологим ґрунтом або перегноєм, через 2-3 тижні, коли пагони ще раз відростуть на таку саму висоту, процедуру повторюють. Восени, а ще краще наступної весни, відсадки відділяють від куща й пересаджують на постійне місце.

    Розмноження горобини чорноплідної поділом куща

    Цей спосіб виправданий у тому разі, якщо вам доводиться пересаджувати кущ аронії на інше місце. Навесні, до початку сокоруху, кущ горобини викопують, видаляють із нього всі старі гілки, очищають кореневу систему від ґрунту й ділять секатором або сокирою на необхідну кількість частин, кожна з яких мусить мати розвинене молоде коріння і 2-3 здорові, міцні пагони. Зрізи на коренях посипають товченим деревним вугіллям, після чого діленки розсаджують по призначених місцях.

    Розмноження аронії щепленням

    У ролі підщепи найкраще використовувати саджанець горобини звичайної. Підщепу протирають від пилу й обрізають на висоті 12 см від рівня поверхні, після чого роблять у зрізі глибокий розщіп через центр. Прищепний живець обрізають із двох боків таким чином, щоб утворився клин, який має повністю увійти в розщіп підщепи. Після того, як прищепа увійде в розщіп, обробіть садовим варом зрізи прищепи та підщепи й оберніть місце щеплення окулірувальною плівкою. Одягніть на саджанець міцний поліетиленовий пакет і щільно зафіксуйте його нижче місця щеплення – таким чином ви створите необхідний для зрощення прищепи й підщепи парниковий ефект. Зняти пакет можна буде через місяць.

    Щеплення найкраще робити навесні, коли почнеться сокорух.

    Хвороби чорноплідної горобини

    Серед хвороб, що вражають аронію, садівникам найчастіше доводиться мати справу з такими:

    Периферійна гниль деревини викликається грибами опеньками. Боротьбу із захворюванням ведуть одновідсотковою бордоською рідиною або іншим фунгіцидом. Сильно уражені кущі підлягають знищенню, для чого їх викопують із корінням і спалюють.

    Плодова гниль, або моніліоз, від якого ягоди стають м’якими, бліднуть і муміфікуються, а на їхній поверхні з’являються світло-бурі спороносні подушечки. Уражені ягоди, якщо їх не видаляти з куща, можуть провисіти на гілках усю зиму й навесні заразити моніліозом молоді квітки та зав’язі аронії. Щойно ви виявили хворобу, обробіть кущ оксихлоридом міді або тією ж таки бордоською сумішшю.

    Септоріозна плямистість виявляється на листках аронії в середині літа світло-бурими овальними плямами з темнішою облямівкою. Із розвитком хвороби тканина всередині плям висихає, розтріскується і випадає. З метою профілактики, крім весняної та осінньої обробки аронії бордоською рідиною, необхідно збирати й спалювати опале листя. При виявленні захворювання проводять обробку куща і ґрунту під ним Абіга-піком або оксихлоридом міді.

    Гребінник – грибкове захворювання, що виникає на ослабленій кореневою гниллю рослині. Виглядає грибок як тонкі шкірясті бурувато-сірі або білясті пластинки. Уражені грибком гілки необхідно вирізати й спалити. В ролі профілактичного заходу проводиться обробка куща навесні й восени бордоською сумішшю, Абіга-піком або оксихлоридом міді.

    Окрім описаних хвороб, вражають аронію такі захворювання, як бактеріальний некроз, або рак кори, бура плямистість, вертицильоз, іржа та вірусна кільцева плямистість.

    Шкідники аронії чорноплідної

    До шкідників, що вражають кущі чорноплідної горобини, належать:

    Плодовий бурий і червоний яблуневий кліщі – маленькі комахи, здатні завдати серйозної шкоди не тільки аронії, а й таким плодовим культурам, як груша, слива, вишня і яблуня. Їхні личинки, що з’являються після цвітіння аронії в великій кількості, харчуються соком листя, роблячи в ньому проколи. За три тижні личинки перетворюються на дорослих особин, готових знову відкласти на рослині личинки – за один сезон розвивається кілька поколінь кліщів. Дати раду навалі кліщів вам допоможуть препарати Карбофос, колоїдна сірка, Тедіон, Цідіал, Кліщовит і подібні до них, які потрібно чергувати, оскільки організм кліща здатний виробляти проти них імунітет.

    Зелена яблунева попелиця (тля) – дрібна сисна комаха, від якої найчастіше потерпають молоді саджанці. Окрім того, що вона харчується соком рослини, послаблюючи його, тля, як і кліщі, є переносником невиліковних вірусних захворювань. Профілактичним заходом проти попелиці є обробка аронії до розпускання бруньок бордоською рідиною, Нітрафеном, Карбофосом, а при виявленні комах на рослині потрібно обприскати чорноплідну горобину препаратами Децис, Метафос, Біотлін, Амбуш, Ціанокс чи чимось подібним.

    Білан – гусінь цього метелика виїдає бруньки під час їх розпускання, а потім пошкоджує квітки й листя аронії, залишаючи від них лише прожилки. Щоб убезпечити чорноплідну горобину від навали цих шкідників – а білан за один раз здатен відкласти до 500 яєць – напровесні, до розкриття бруньок, горобину обробляють бордоською сумішшю, Олеокупрітом або Нітрафеном. Перед цвітінням аронію обприскують Золоном, Карбофосом або Хлорофосом.

    Горобинна міль – гусінь цієї комахи проїдає плоди горобини, через що вони вкриваються темними плямами й гірчать. Уражає цей шкідник не тільки аронію, а й горобину звичайну, а в деякі роки навіть плоди яблуні. Способи боротьби з горобинною міллю ті ж, що і з біланом.

    Вишневий слизистий трач – чорна комаха з блискучим черевцем і прозорими крилами. Він з’являється на аронії на початку липня і до початку осені встигає сильно пошкодити листя рослини. Самиця трача живе не довше тижня, але встигає за цей час відкласти до 75 яєць під нижню шкірку листя. Личинки поїдають листя, залишаючи від нього тільки сіточку прожилків. Знищують трача обробкою аронії 20-30 г хлорофосу, розчиненими в відрі води. Упоратися з трачем може обприскування горобини розчином кальцинованої соди або вапна.

    Види і сорти аронії

    Сортів аронії багато. Є серед них чудові вітчизняні та зарубіжні сорти горобини чорноплідної, що добре зарекомендували себе в нашій культурі, багато з яких, окрім прекрасного плодоношення, вирізняється також високими декоративними якостями. До найкращих із них належать:

    • Неро – морозостійкий і тіньовитривалий сорт німецької селекції з блискучим темно-зеленим листям, яке восени стає жовто-червоним. Зібрані в грона ягоди цього сорту дуже великі, іноді вдвічі більші, ніж у інших ароній. Вони вирізняються також високим умістом вітамінів, мінералів і антиоксидантів;
    • Вікінг – високоврожайний і морозостійкий сорт аронії фінської селекції з блискучими зеленими листками й такими ж блискучими плодами, більшими, ніж ягоди чорної смородини;
    • Чорноока – невибагливий і дуже стійкий до хвороб і шкідників морозостійкий сорт, який є до того ж чудовим медоносом. Його ягоди, що досягають у діаметрі 1 см, вирізняються зниженою порівняно з іншими сортами терпкістю;
    • Хугін – зимостійкий і високодекоративний сорт шведської селекції, обрізати який потрібно вкрай обережно. Кущ Хугіна досягає у висоту 2 м, його листя навесні й влітку темно-зелене і блискуче, восени воно набуває яскраво-червоного забарвлення. Ягоди великі, чорні й блискучі.

    Окрім описаних, популярні фінські сорти аронії Хакке, Белдер і Кархумякі, данський сорт Арон, Егерт, польські Дабровіце, Галіцьянка, Кутно, Нова весь, білоруські сорти Надзея та Веніса та російські сорти аронії Сибірська і Мічуріна.

    Властивості чорноплідної горобини – шкода і користь

    Лікувальні властивості чорноплідної горобини

    У чому користь чорноплідної горобини для організму людини? Аронія є справжньою скарбницею корисних речовин. До її складу входять бета-каротин, вітаміни С, К, С, Е, В1, В2, В6, макро- і мікроелементи марганець, бор, фтор, залізо, йод, молібден і мідь, цукри, пектини та дубильні речовини. Вітаміну С в плодах аронії міститься в двадцять разів більше, ніж в апельсинах, і вдвічі більше, ніж у чорній смородині. Збалансоване поєднання в ягодах аронії біологічних речовин посилює їхні цілющі властивості.

    Свіжі ягоди аронії і сік із них використовують не тільки для лікування, а й для профілактики атеросклерозу й гіпертонії, оскільки вони мають судинорозширювальні, спазмолітичні, кровоспинні, кровотворні та капілярозміцнюючі властивості. Їх призначають також хворим на деякі судинні захворювання, які супроводжуються ламкістю тканин – капіляротоксикози, скарлатину, кір, екзему, алергічний васкуліт, оскільки лікувальні властивості аронії сприяють зміцненню стінок кровоносних судин, відновлюючи їхню еластичність.

    Ягоди чорноплідної горобини підвищують імунітет, позитивно діють на роботу ендокринної системи, знижують рівень холестерину в крові, нормалізують кров’яний тиск.

    Аронію рекомендують вживати в їжу при цукровому діабеті, захворюваннях щитовидної залози, як сечогінний засіб її призначають при алергії, хворобах нирок і висипному тифі. Вона сприяє поліпшенню травлення, підвищує апетит і кислотність шлункового соку, сприяє утворенню та відтоку жовчі, активізує роботу печінки.

    Пектини, що входять до складу ягід аронії, виводять з організму радіоактивні речовини, важкі метали й патогенні мікроорганізми, нормалізують роботу кишківника, знімають спазми.

    Вживання ягід аронії знижує емоційну неврівноваженість, регулюючи процеси збудження і гальмування.

    Свіжим соком чорноплідної горобини обробляють опіки.

    Пропонуємо вашій увазі кілька рецептів із чорноплідної горобини:

    • настоянка аронії з гвоздикою: 1 кг ягід акуратно розімніть у банці дерев’яним товкачем, додайте півкілограма цукру, три бруньки гвоздики, перемішайте, накрийте марлею і залиште при кімнатній температурі на два дні, після чого влийте в банку 1 л горілки, накрийте її капроновою кришкою і поставте на два місяці в темне місце, потім процідіть і розлийте по пляшках. Зберігають готову наливку в прохолодному місці;
    • загальнозміцнювальний напій: 20 г сухих ягід аронії залийте склянкою окропу і прогрійте 5-10 хвилин на водяній лазеньці, після чого дайте відвару охолонути й процідіть, не забувши віджати ягоди. Приймайте по 100 г 3-4 рази на день;
    • вітамінний чай: 2 столові ложки сухих ягід чорноплідної горобини залийте двома склянками окропу, прогрійте при слабкому кипінні 10 хвилин, зніміть із вогню та дайте кілька годин настоятися. Вживають такий чай тричі на день із медом або цукром.

    Чорноплідна горобина – протипокази

    Оскільки аронія містить велику кількість вітаміну С, зловживання нею у хворих на гіпертонію і стенокардією може підвищити згортання крові і призвести до утворення тромбів. Саме тому вона протипоказана при тромбофлебіті.

    Людям із діагнозом гіперацидний гастрит (гастрит із підвищеною кислотністю), виразкова хвороба дванадцятипалої кишки або шлунка теж слід утриматися від вживання ягід і соку чорноплідної горобини.

    Безконтрольне й непомірне вживання цього продукту може завдати неприємностей навіть здоровим людям. Якщо у вас виникли сумніви, чи можна вам їсти ягоди аронії, порадьтеся з лікарем.