Вплив крововтрати на організм. Компенсаторно-захисні реакції

Постгеморагічна гіповолемія призводить до розладу кровообігу в організмі. В результаті включаються компенсаторні процеси, направлені на відновлення відповідності ОЦК і місткості судинного русла. Тим самим організм забезпечує підтримку кровообігу. Вказані реакції включають три основні механізми:

  • 1. Зменшення об’єму судинного русла за рахунок підвищення тонусу вен (веноспазм) і периферичних артеріол (артеріолоспазм).
  • 2. Компенсація втраченої частини ОЦК за рахунок аутогемодилюції внаслідок переміщення міжклітинної рідини в кровоносне русло і виходу крові з депо.
  • 3. Компенсаторна реакція органів життєзабезпечення (серце, легені, нирки).

Подібна компенсаторна реакція, не може продовжуватися тривалий час. Розвинутий стан судинного опору призводить до зриву компенсації. Гіпоксія печінки, нирок, підшкірної клітковини викликає серйозні метаболічні порушення. Прогресування порушень в організмі обумовлено згладжуванням еритроцитів в капілярах внаслідок їх спазму і уповільнення кровотоку, а також наростаючою гіпоксією тканин. В обміні речовин анаеробні процеси превалюють над аеробними, наростає тканинній ацидоз. Такі порушення тканинного метаболізму і мікроциркуляції призводять до поліорганної недостатності. В нирках зменшується або припиняється клубочкова фільтрація і розвивається олігурія або анурія. В печінці виникають некротичні процеси. Знижується скоротлива здатність серця внаслідок ураження міокарду. В легенях розвивається інтерстиційний набряк з порушенням газообміну через легенево-капілярну мембрану (“шокова легеня”). Відбуваються різкі порушення в системі мікроциркуляції, виникає агрегація еритроцитів в капілярах.

Таким чином, навіть при зупиненій кровотечі втрата крові призводить до серйозних змін всіх систем життєдіяльності організму, що робить необхідним використання найрізноманітніших засобів і методів лікування, основним серед яких є відновлення ОЦК.

Зупинка кровотечі

Кровотеча з дрібних артерій, вен і капілярів в більшості випадків припиняється самовільно. Рідко наступає самостійна зупинка кровотечі з великих судин. Важливою захисною системою є згортаюча система крові. Спонтанний гемостаз у низці випадків дозволяє організму впоратися з кровотечею самостійно.

Гемостаз-складний біохімічний і біофізичний процес, в якому беруть участь кровоносна судина і оточуючі її тканини, чинники згортаючої і протизгортаючої системи крові.

Скорочення гладеньких м’язів стінки судини призводить до вазоконстрикції. В ділянці пошкодження порушений ендотелій створює місце для тромбу. Зміна гемодинаміки, уповільнення кровотоку роблять можливим тромбоутворення. Тромбопластин пошкодженої судини і навколишніх тканин (тканинний тромбопластин) бере участь у згортанні крові. Зміна електричного потенціалу пошкодженої судини, оголення колагену, накопичення активних речовин (глікопротеїди, чинник Віллебранда, іони кальцію, тромбоспандин) забезпечують адгезію тромбоцитів до стінки судини. Прилиплі тромбоцити створюють умови для агрегації тромбоцитів. Агреговані тромбоцити разом з тромбіном і фібрином утворюють тромбоцитарний згорток – поверхню для подальшого тромбоутворення за участі згортаючої системи крові.

Перша фаза згортання відбувається за участі плазмових чинників (VIII, IX, XI, XII) і тромбоцитів крові – утворюється кров’яний тромбопластин. Останній разом з тканинним тромбопластином у присутності іонів Са++ переводить протромбін в тромбін (II фаза), атромбін у присутності XIII чинника переводить фібриноген у фібринполімер (III фаза). Процес утворення згортка закінчується ретракцією останнього з формуванням тромбу. Тим самим забезпечується гемостаз, і кровотеча з дрібних судин надійно зупиняється. Весь процес тромбоутворення відбувається впродовж 3-5 хв, а такі процеси, як адгезія тромбоцитів, перехід протромбіну в тромбін, утворення фібрину, займають декілька секунд.

Кровотеча, що триває, у випадку, якщо організм не впорався з нею самостійно, служить показом до зупинки кровотечі.

Зупинка кровотечі буває тимчасовою і остаточною. Тимчасову зупинку здійснюють при неможливості відразу остаточно зупинити кровотечу. Її проводять на місці пригоди. Іноді тимчасову зупинку проводять і під час операції, до того часу, коли буде вирішене питання про спосіб остаточного гемостазу.

Методи тимчасової зупинки кровотечі – тиснуча пов’язка, накладання джгута, притиснення артерії на протязі і в рані, тампонада рани, піднесене положення кінцівки, надмірне згинання або перерозгинання кінцівки, накладання кровозупинного затискача в рані, тимчасове шунтування судини.

Тиснуча пов’язка – найпоширений, найпростіший і, зазвичай, ефективний метод тимчасової зупинки кровотечі, яки в більшості випадків забезпечує остаточну зупинку кровотечі. Цей спосіб показаний при венозних, капілярних кровотечах і при кровотечах з дрібних артерій. Ефективність при артеріальних кровотечах обумовлена тим, що тиск пов’язки на артерію часто достатній для припинення плину крові в ній. В таких випадках він має низку переваг перед джгутом: менший тиск на нервові стовбури, слабший біль, менше порушення колатерального кровообігу. Пацієнт має знаходитись в горизонтальному положенні. Лікар миє руки і одягає рукавички. Потім він проводить туалет рани і антисептичну обробку шкіри навколо рани. На рану накладають стерильну серветку. Поверх неї кладуть валик і щільно прибинтовують його. Кінцівці можна надати припідняте положення. За потреби проводять її іммобілізацію. На завершення роблять відмітку у медичній документації.

Накладання джгута – найнадійніший метод тимчасової зупинки кровотечі. Покази – кровотеча з магістральних артерій кінцівок і неефективність інших методів зупинки кровотечі. Найбільш часто використовують джгут Есмарха (пасок з товстої гуми із застібками на кінцях. Кінцівці надають піднесене положення. Джгут накладають проксимально від рани. В ділянці накладання джгута потрібна підкладка без зморшок (рушник, серветка, сорочка тощо). Накладати джгут на невкриту шкіру не можна. Джгут розтягують і прикладають до кінцівки з боку проекції судини і 2-3 рази обводять його навколо

кінцівки, закріплюють гачком. Перший тур роблять із великим натягом, послідуючі – із послабленим натягом. Критерій правильності – припинення кровотечі, відсутність периферичного пульсу. Джгут має бути на виду і ні в якому випадку не бути закритим одягом! В холодну пору року кінцівку вкривають теплою річчю. Але не зігрівають. Вводять анальгетики. Здійснюють транспортну іммобілізацію. До джгута прикріплюють записку з часом накладання та прізвищем особи, яка наклала джгут. Транспортування постраждалого із джгутом проводять у першу чергу.

Рис. 3.1. – Накладення джгута на ділянку паха (за А.В. Григорян)

Час накладення джгута – до 1,5 годин літом, зимою – до 1 години. Якщо за зазначений час постраждалого не доставлено до лікувального закладу, потрібно провести пальцьове притиснення артерії вище джгута, ослабити або зняти джгут на 10-15 хв, а потім знову затягнути його або перекласти вище і відпустити пальцьове притиснення.

Увага! Всі маніпуляції потрібно виконувати у рукавичках.

Раціональні місця – верхня і нижня третини плеча, верхня і середня третини стегна.

Нераціональні ділянки – гомілка і передпліччя (потрібний більший тиск на артерії, що розташовані між двома кістками).

Заборонені ділянки – ділянки суглобів, кисть, стопа, середня третина плеча (можливе пошкодження променевого нерву), нижня третина стегна (можливе пошкодження сідничного нерву), менше 4-5 см до рани.

Недоліки застосування джгута – припинення плину крові як у пошкодженій артерії, так і у колатералях і венах. Метаболізм проходить безкисневим шляхом. Після зняття джгута недоокисленні продукти поступають у загальний кровоплин і спричиняють ацидоз, зниження тонусу судин, гостру серцево- судинну, ниркову і поліорганну недостатність. При надмірному стисненні кінцівки джгут пошкоджує тканини в місці накладання і спричиняє неврит, невралгію, парез після зняття. Надмірне стиснення може пошкодити судини з розвитком тромбозу. В холодний період року кінцівка під джгутом може бути відморожена.

Варіантом накладення джгута є методика Жарова, яка дозволяє зберегти у кінцівці колатеральний кровообіг. На боці кінцівки, що протилежний судинно-нервовому пучку, прикладають дощечку. Навкруги неї і навкруги кінцівки накладають джгут. При цьому джгут стискає лише магістральну судину.

Як виняток, джгут можна накладати на сонну артерію за Мікулічем. Для збереження кровоплину по протилежній сонної артерії на здоровому боці вкладають модельовану по контуру голови, шиї, надпліччя і плеча шину Крамера, яку фіксують бинтом до голови і плеча. На боці ушкодження в проекції сонної артерії прикладають ватно-марлевий валик. Накладений джгут стискає лише пошкоджену сонну артерію. В якості шини можна використовувати заведену за голову руку постраждалого, дощечку, яку прикладають до протилежного боку обличчя перед вушною раковиною. Між джгутом і трахеєю залишають проміжок.

При відсутності стандартного джгута застосовують закрутку. В якості такої використовують будь-який довгий м’який предмет (пасок, хустина та інші). При цьому дотримуються правил накладання джгута. Пасок обводять навкруги кінцівки і кінці зв’язують. Під нього вводять паличку, якою імпровізований джгут закручують до зупинки кровотечі. Паличку фіксують бинтом. Для закрутки неможна застосовувати дріт або мотузку, тому що вони значно пошкоджують тканини.

Пальцеве притиснення артерії на протязі проводять в тих ділянках, де артерії розташовані поверхнево і поблизу кістки (рис. 3.2 – 3.5). Притискання проводять проксимально від рани. При кровотечі із зовнішньої сонної артерії або її гілок та екстракраніальної частини внутрішньої сонної артерії (шия, голова) сонну артерію притискають на внутрішній поверхні кивального м’язу в середній третині до поперечного відростка VI шийного хребця на рівні верхнього краю щитовидного хряща. При кровотечі з пахвової або плечової артерії підключичну артерія притискають до І ребра на рівні середньої третини ключиці по її верхньому краю. При кровотечі в ділянці плеча пахвову артерію притискають до головки плечової кістки у пахвовій западині. При кровотечі в ділянці передпліччя або нижньої третини плеча плечову артерію притискають до плечової кістки на внутрішній поверхні плеча. При маткових кровотечах і кровотечах із стегнової артерії черевну аорту притискають кулаком до хребта нижче пупка. Кровотечу зі стегнової та інших артерій нижньої кінцівки зупиняють притисненням стегнової артерії до горизонтальної гілки лонної кістки в паховій складці. При кровотечі з артерій гомілки притискають підколінну артерію шляхом стиснення м’яких тканин у підколінній ямці при зігнутим коліннім суглобі. Скроневу артерію можна притиснути до скроневої кістки нижче протикозелка вуха. Лицьову артерію притискають до нижньої щелепи попереду жувального м’яза біля її нижнього краю. Пальцьове притиснення дає можливість майже миттєво зупинити кровотечу. Але, через ослаблення руки продовжувати притиснення більше 10-15 хвилин не можливо. Потрібно переходити до іншого методу.

Тугу тампонаду рани застосовують при кровотечах з порожнини (рана, лунка зуба та ін), в т.ч. під час операції. Одним інструментом утримують край марлевого тампону, а іншим вводять його у глибину рани і туго заповнюють порожнину. На рану, заповнену тампоном, накладають серветку, валик і туго прибинтовують. Поверх пов’язки можна накладати міхур з льодом

Рис. 3.2. Місця для пальцевого притиснення. (за А.В. Григорян)

Рис. 3.3. Пальцевого притиснення загальної сонної,артерії (за А.В. Григорян)

Рис. 3.4. Пальцевого притиснення пахвової артерії (за А.В. Григорян)

Рис. 3.5. Пальцевого притиснення плечової артерії (за А.В. Григорян)

Притиснення судини в рані здійснюють в екстрених ситуаціях, іноді під час операції. Але, перевагу спід надавати накладанню затискачів. При наданні першої допомоги метод можна застосовувати за умови доброї видимості і наявності стерильного затискача. Затискач накладають на пошкоджену судину. На рану навколо затискача накладають стерильну серветку і прибинтовують їх, фіксуючи затискач. Надають кінцівці піднесене положення. При необхідності проводять іммобілізацію.

Цей спосіб зберігає колатеральний кровообіг. Але, він мало надійний (затискач може розстібнутись, зірватись з судини чи відірватись разом із частиною судини). Можливе пошкодження затискачем розташованих поруч судин і нервів. Розчавлення судини в майбутньому утрудняє накладання судинного шва.

Рис. 3.6. Пальцевого притиснення стегнової артерії (за А.В. Григорян)

Надмірне згинання або розгинання кінцівки ефективно за умови фіксації зігнутої повністю руки в ліктьовому суглобі при кровотечі з судин передпліччя або кисті, а ноги – в колінному суглобі при кровотечі з судин гомілки або стопи.

При кровотечі з артерій нижньої кінцівки в пахову складку вкладають валик, стегно максимально згинають у кульшовому і

коліннному суглобі і прибинтовують ногу до тулуба. При кровотечі з артерій гомілки чи передпліччя кінцівку згинають відповідно у колінному чи ліктьовому суглобі. У згин вкладають валик. Передпліччя/гомілку фіксують пов’язкою до стегна/плеча. При кровотечі з артерій верхньої кінцівки обидві руки заводять за спину і зв’язують одну з одною в ділянці ліктьового суглобу. Це спричиняє перегин підключичної артерії через І ребро.

Місцеве застосування холоду спричиняє спазм судин і зменшує плин крові через пошкоджену судину і сприяє фіксації тромбів в рані. Практично при будь-який травмі можна застосувати міхур з льодом.

Тимчасове шунтування – спосіб відновлення кровообігу при пошкодженні магістральних артерій, коли немає умов для відновлення їх цілісності, а перев’язка загрожує порушенням кровообігу. Один кінець силіконової трубки вводять у привідний, а інший – у відвідний кінець пошкодженої артерії. Трубку фіксують на обох кінцях артерії лігатурою. Відновлюють плин крові, що дає можливість доставити постраждалого у лікувальний заклад, де буде проведено операцію на судині.

Методи остаточної зупинки кровотечі поділяють на 4 групи: механічні, фізичні, хімічні і біологічні, комбіновані.

Механічні методи. Перев’язка судини в рані є найнадійнішим способом зупинки кровотечі. Для його здійснення виділяють центральний і периферичний кінці судини, що кровоточить, захоплюють їх кровоспинними затискачами і перев’язують.

Перев’язку судини на протязі застосовують, якщо неможливо знайти в рані кінці судини, що кровоточить (наприклад, при пораненні зовнішніх і внутрішніх сонних артерій, при вторинних кровотечах, коли арозована судина знаходиться в товщі запального інфільтрату). В таких випадках, орієнтуючись на топографо- анатомічні дані, знаходять, оголюють і перев’язують судину зовні рани. Проте, цей метод не гарантує припинення кровотечі з периферичного кінця пошкодженої артерії і колатералей. При неможливості ізоляції кінців судини проводять перев’язку судини разом з навколишніми м’якими тканинами. Пошкоджені судини невеликого калібру можна захопити кровоспинним затискачем і обертальними рухами провести закручування судини.

Іноді, за наявності невеликих ран і пошкоджень судин дрібного калібру можна провести тампонаду рани. Тампони застосовують сухими або змочують фізіологічним розчином. Типовими прикладами зупинки кровотечі є передня і задня тампонада носа при носовій кровотечі, тампонада матки при матковій кровотечі.

При кровотечах з судин, які важко або неможливо перев’язати, використовують кліпування – перетискання судин срібними кліпсами. Після остаточної зупинки внутрішньопорожнинної кровотечі видаляють частини органу (наприклад, резекція шлунку з виразкою, що кровоточить) або весь орган (спленектомія при розриві селезінки). Іноді накладають спеціальні шви, наприклад, на край пошкодженої печінки.

В даний час для зупинки легеневих, шлунково-кишкових кровотечі кровотеч з бронхіальних артерій, судин мозку розроблено метод штучної емболізації судин. Під рентгенконтролем в судину, що кровоточить, проводять катетер, а по ньому – емболи, що закривають просвіт судини, чим досягається зупинка кровотечі. Як емболи використовують кульки з синтетичних полімерних матеріалів (силікон, полістирол), желатину. В місці емболізації в подальшому відбувається утворення тромбу.

Основний показ до накладення судинного шва є необхідність відновлення прохідності магістральних артерій. Судинний шов повинен бути герметичним, не порушувати потік крові (відсутність звуження і завихрення). В просвіті судини має знаходитися якомога менше шовного матеріалу. Розрізняють шов ручний і механічний.

Судинний шов накладають за допомогою атравматичних голок. Ідеальним вважають з’єднання судини кінець в кінець. Крайовий судинний шов накладають при дотичному пораненні судини. За наявності в стінці великого дефекту застосовують латки з аутовени (велика підшкірна вена) чи синтетичного протезу, виконують ауто- або алопротезування ушкодженої судини. Для алопротезування застосовують протези з синтетичних матеріалів, зокрема політетрафторетиленові.

Крововтрата: ступені тяжкості, класифікація та коротка характеристика, симптоми, надання першої допомоги та терапія

Кровотечею називається процес виливу крові з судин, який відбувається через порушення цілісності оболонки їхніх стінок. Фахівці виділяють різні ступені крововтрати (наприклад, травматичну, нетравматичну та інші види). Руйнування судин може відбуватися за умови впливу тієї чи іншої патології або як наслідок травмування. Виходячи з виду уражень, потрібні ті чи інші заходи першої допомоги, які повинні полегшити стан хворого до приїзду бригади лікарів.

  • Класифікація
  • Тип крововтрати залежно від ураженої кровоносної судини
  • Ступінь тяжкості
  • Походження
  • Причини
  • Симптоматика
  • Ознаки кровотечі внутрішнього типу
  • Артеріальний
  • Корисні рекомендації
  • Перша допомога при капілярних кровотечах
  • Насамкінець

Варто детальніше розібратися з особливостями кровотечі. Згідно з деякими ознаками можна визначити, в якому саме органі сталося пошкодження. Наприклад, за кольором і швидкістю витікаючої рідини людина може зрозуміти ступінь тяжкості крововтрати.

Класифікація

Існує багато ознак, за якими можна визначити різновид кровотечі. Якщо розглядати область локалізації, в якій відбувається вилиття крові, то в цьому випадку крововтрата може бути:

  • Зовнішній. У цій ситуації відбувається вилив безпосередньо в зовнішнє середовище. Рідина виділяється з пораненої поверхні, яка може утворитися в результаті відкритого перелому або пошкодження м’яких тканин. Цей різновид ступеня крововтрати вважається досить небезпечним. У цьому випадку кров виділяється з просвіту порожніх органів, які тим чи іншим чином мають сполучення із зовнішнім світом. Наприклад, внутрішні крововиливи можуть відбутися в кишківнику, сечовому міхурі, шлунку та інших органах.
  • Прихованої. У цьому випадку кров виливається не назовні, а безпосередньо в порожнину тіла в тому місці, де відсутнє сполучення із зовнішнім середовищем. До прихованої форми кровотечі можна віднести суглобові, перикардіальні, мозкові та інші.

Тип крововтрати залежно від ураженої кровоносної судини

Виходячи з цього показника також виділяють кілька різновидів кровотечі. Втрата крові може бути:

  • Артеріальної. У цьому випадку руйнуються стінки артерій. Якщо говорити про особливості даного прояву, то в даному випадку буде спостерігатися пульсуючий, досить сильний вилив рідини яскраво-алого кольору. Цей стан дуже небезпечний тим, що відбувається дуже швидка крововтрата. На тлі цього може з’явитися серйозна загроза життю потерпілого.
  • Венозною. При подібній крововтраті порушується цілісність венозних стінок. У цьому випадку кров витікає трохи повільніше, а її відтінок буде значно темнішим, вишневого кольору.
  • Капілярною. У цьому випадку відбувається пошкодження капілярів. Кров виділяється дуже повільно. За великим рахунком, вона просто капає з ураженої області.
  • Паренхіматозною. Як правило, таке може статися при пошкодженнях селезінки, легені, нирки, печінки та інших органів. Нерідко кровотеча розвивається на тлі пошкоджень печеристих тканин. Якщо говорити про зовнішні ознаки, то вони малопомітні. У цьому випадку у людини більше спостерігається стандартна симптоматика погіршеного самопочуття. Пацієнти скаржаться на слабкість, запаморочення, непритомність і втрату свідомості. При цьому спостерігається нітевидний пульс і розвиток тахікардії. Тиск може різко знизитися, або його буде неможливо визначити.
  • Змішаною. У цьому випадку відбувається пошкодження відразу декількох різновидів судин, тому загальної симптоматики не існує.

Ступінь тяжкості

Якщо говорити про види крововиливів залежно від стану людини, то варто виділити кілька груп:

  • 1-й ступінь. При подібних кровотечах спостерігається невелика зміна в гемодинаміці. Людина почувається задовільно, однак у неї відзначається трохи частіший пульс. Артеріальний тиск буде знаходитися в нормі. Показники гемоглобіну в такому стані зазвичай перевищують 100 р/л. Якщо провести капіляроскопію, то в цьому випадку буде спостерігатися досить стрімкий гематогенний кровотік.
  • 2-й ступінь. У цьому випадку мова йде про більш яскраво виражені кровотечі. У людини відзначається стан, який прийнято називати середнім ступенем крововтрати 1. Це означає, що потерпілий скаржиться на появу млявості, запаморочень, поблідання шкірних покривів. При цьому артеріальний тиск опускається до 90 мм ртутного стовпа. У деяких випадках може з’явитися блювота. Якщо провести капіляроскопію, то результат покаже блідий колір. Кількість капілярів при цій стадії значно знижується.
  • 3-й ступінь. Такий стан вважається важким ступенем крововтрати, яку досить легко визначити за зближенням шкірних покривів, на яких проступають краплі холодного поту. Слизові оболонки також будуть значно світлішими за звичний. Пацієнти починають часто позіхати і п’ють дуже багато води. Пульс стає частим, нітевидним. Артеріальний тиск може знизитися до 60 мм ртутного стовпа. Показники гемоглобіну падають до 50 г/л. Якщо провести капіляроскопію, то буде відзначено блідий фон. У людей спостерігаються часті напади блювоти і непритомні стани.
  • 4-й ступінь. У цьому випадку відбувається досить рясна крововтрата, потерпілий періодично втрачає свідомість на довгий час. Такий стан належить до ступеня гострої крововтрати. Пульс і тиск можуть зовсім не промацатися. Якщо провести капіляроскопію, то колір буде сірим. Дана стадія вважається дуже небезпечною.

Походження

Виходячи з цього показника також виділяють кілька ступенів стану. Кровотеча може бути травматичною або патологічною. У свою чергу, при втраті рідини на тлі отриманої травми крововтрата може бути:

  • Первинною. У цьому випадку мова йде про стан, який настає безпосередньо після травми.
  • Ранньою і вторинною. У цьому випадку патологія розвивається в процесі або вже після проведеної операції.
  • Пізньої вторинної. Як правило, виникнення кривавих виділень пов’язані з появою нагноєнь на судинних стінках.

Причини

Якщо говорити про фактори, які призводять до різних ступенів крововтрати, то в першу чергу, зрозуміло, на думку приходять механічні пошкодження. Однак крім цього подібний стан може розвиватися на тлі:

  • Судинних патологій.
  • Захворювань кровоносної системи.
  • Деяких загальних недуг, при яких пацієнт страждає від дефіциту вітамінів або інтоксикації.
  • Захворювань внутрішніх органів (наприклад, крововилив може статися на тлі туберкульозу легенів, онкології, доброякісних новоутворень і багатьох інших станів).

Симптоматика

Розглядаючи визначення ступенів крововтрати, варто звернути увагу на ряд стандартних симптомів кровотечі. Незалежно від того, страждає людина від зовнішнього або внутрішнього пошкодження, у неї буде відзначатися слабкість і загальне нездужання, часті запаморочення, підвищене почуття спраги, задуха, відчуття нестачі повітря і часте серцебиття. Якщо ж сталася сильна артеріальна кровотеча, то в цьому випадку у потерпілого може відзначатися високий ступінь шоку.

При крововтраті також відзначаються додаткові зовнішні ознаки. У цьому випадку, крім поблідання шкірних покривів і появи холодного поту, варто звернути увагу на задишку, порушення сечовипускального процесу, різке зниження АД, сплутаність свідомості.

Ознаки кровотечі внутрішнього типу

У подібній ситуації стан потерпілого може проявлятися по-різному залежно від локалізації проблеми. Якщо кровотеча відбувається легкою, то в цьому випадку виділятиметься рідина яскраво-червоного кольору. Кров прямує через ротову порожнину. При цьому варто відзначити пеністську структуру рідини.

Якщо кровотеча розвинулася в шлунку, то в цьому випадку визначити цю проблему можна по крові коричневого кольору. При крововтраті в кишечнику калові маси стануть чорного кольору. У такому випадку їх консистенція більше нагадує дьоготь.

Якщо відбулося ураження нирок і сечовидних шляхів, то сеча стає досить яскраво вираженого червоного кольору. Також у рідині можуть з’явитися кров’яні згустки.

Артеріальний

У цьому випадку ознаки крововтрати важкого ступеня свідчать про вкрай небезпечний стан потерпілого. Рахунок може йти на хвилини. Це пояснюється тим, що втрата рідини відбувається дуже швидко.

Якщо говорити про екстрену допомогу, яка виконується в подібних ситуаціях, то діяти потрібно дуже швидко. Потерпілий може втратити величезний обсяг крові менш ніж за три хвилини. Якщо сталося пошкодження великої артерії, то є всього кілька хвилин, щоб хоч якось стабілізувати стан хворого. В іншому випадку він швидко помере. Спочатку настає глибока кома, а потім смерть.

Щоб не допустити подібного, необхідно сильно здавити посудину під областю ураження. Якщо кров не зупиняється, то в цьому випадку допускається притискання вени, яка розташовується трохи вище видимої рани. Якщо відтік рідини сповільнився, то необхідно негайно обробити рану за допомогою антисептика або перекису водню. Після цього на уражену зону накладається марлева пов’язка.

Корисні рекомендації

Якщо при проведенні цих маніпуляцій кровотеча не зупиняється, залишається тільки сподіватися, що машина швидкої допомоги прибуде вчасно. В іншому випадку потерпілому вже нічим неможливо буде допомогти.

Також є кілька рекомендацій лікарів, які можуть допомогти в екстреній ситуації. Наприклад, якщо сталася кровотеча глибокої вени, то невелику рану можна придавити тампоном або щільною серветкою, рясно просоченою перекисом водню. Після цього на «примочку» накладається туга давна пов’язка.

Якщо ніякого ефекту не спостерігається, то допускається використання джгута.

Перша допомога при капілярних кровотечах

У класифікації крововтрати за ступенем тяжкості даний вид ураження вважається самим нешкідливим. Однак це не означає, що уражену область потрібно залишити без уваги. Хоч у цьому випадку мова і йде про незначну втрату рідини, завжди є ризик отримати інфекцію. Тому при капілярній кровотечі також рекомендується обробити уражену зону перекисом водню. Після цього на місце рани необхідно накласти чисту марлю. Зверху можна укласти вату і перев’язати рану. У деяких ситуаціях достатньо використання бинту або великого пластиру.

Насамкінець

Також завжди потрібно пам’ятати, що у деяких людей спостерігається низька згортальність крові. Це означає, що навіть незначна подряпина може призвести до досить тривалої крововтрати. Крім цього, отримавши навіть мікроскопічну травму в громадському місці, є ризик заразитися безліччю небезпечних захворювань.

Тому не варто надто недбало ставитися до свого здоров’я. Краще завжди мати під рукою перекис водню. У разі важких травм не варто втрачати час. Потрібно негайно звернутися в швидку і вжити всіх заходів, щоб постаратися зупинити крововтрату до приїзду фахівців.