Зміст:
Що таке чорнозем?
Чорнозем виробляється природним чином, формується він тільки в певних кліматичних умовах в лісостеповій та степовій зонах, на відміну від, наприклад, торфу, який утворюється виключно в болотистих місцях.
Чорнозем це тип ґрунту, насичений гумусом (що представляє собою продукцію гниття залишків рослин), його відрізняє темний, практично чорний колір, і особливий тип структури: зернисто-грудкуватих. Чорнозем, як той же торф, формується завдяки дії природних умов, на територіях з багаторічною трав’янистою рослинністю.
Головні характеристики, що показують рівень родючості:
- Особлива грунтова структура
- Нейтральний рівень кислотності
Високий відсоток гумусу по відношенню до інших елементів (до п’ятнадцяти відсотків)
Велика кількість корисних речовин, кальцію, а також мікроорганізмів, присутніх в грунті
Завдяки цьому використання даного виду грунту створює оптимальні умови для того, щоб рослини швидко росли і розвивалися. Головним мінус полягає в тому, що в ньому надходження, пересування і витрата вологи дуже нестійкий, але за винятком цього чорнозем вважається найкращим за рівнем родючості.
Звичайно ж, він поширений далеко не скрізь, оскільки для його освіти, як ми зазначили вище, потрібні спеціальні природно-кліматичні умови. Існують кілька факторів, що впливають на формування такого типу грунту, вони розділені на біологічні, кліматичні та геологічні. Присутність великої кількості лугових і степових рослин, в міру холодний і сухий клімат, а крім того, високий рівень температури в літні дні – завдяки цьому чорнозем утворюється природним чином.
Чорноземи бувають декількох видів в залежності від того, за яких умов вони сформувалися, і наскільки велике в них зміст перегною: південний, опідзолений, типовий і звичайний. Вилужений і опідзолений види характеризуються слабощелочнойреакцією (рівень pH від 6,6 до 7), насиченим підставою (Са2 +, Мg2 +, Na +), малою частиною водню в верхній частині грунту.
Чорнозем по праву вважається оптимальною грунтом, яка може використовуватися для озеленення присадибної ділянки. І якщо ви твердо вирішили підвищити якість, рівень родючості, поліпшити склад грунту на своїй ділянці, то використовувати чорнозем для цієї мети – найбільш оптимальний і розумний варіант для вас! Головне, що слід знати: якщо ви застосуєте чорнозем для озеленення тільки один раз, це жодним чином не позбавить грунт від проблем. У тому випадку, якщо грунт на ділянці має неправильний, незбалансований, або недостатній склад поживних елементів, то найкращим варіантом буде використовувати чорнозем на постійній основі. Види чорноземів насправді не сильно відрізняються за рівнем якісних характеристик, але з рівної завжди можна знайти краще, і давно прийнято вважати південний чорнозем вінцем серед інших його видів. Так що, коли будете вибирати цей тип ґрунту, варто звернути увагу на те, в якому регіоні вона сформована, цей простий рада позбавить вас від непотрібних проблем і переплат.
Якщо вже торф вважається неповторним паливом і добривом природного походження, то чорнозем це найкраща, найбільш родючий грунт, створена самою природою! Відмінна структура чорнозему є природним середовищем для корисних бактерій і черв’яків, які, як усім відомо, сприятливо впливають на ріст рослин. Дамо ще один невеликий рада: як правило, гумус (перегній) становить основну частку чорнозему, і саме він відповідає за рівень родючості грунту. Так ось, чим більше рівень гумусу в чорноземі, тим більше живильна і насичена корисними речовинами грунт, саме на це слід звертати увагу, коли будете вибирати чорнозем!
Грунти України: основні типи та їх характеристика
Земля є основним багатством України, оскільки одна третина світових запасів найродючіших земель зосереджена саме тут. Оскільки наша країна географічно знаходиться на великій рівнині з рівним рельєфом, понад шістдесят відсотків її площі зайняті сільськогосподарськими угіддями. Не дивно, що саме сільське господарство є локомотивом усієї вітчизняної економіки.
Український чорнозем за родючістю визнаний найкращим у світі.
Родючість землі значною мірою залежить від хімічного складу та фізичних властивостей поверхневого шару, що формується під впливом безлічі факторів: клімату, рельєфу місцевості, вологи, повітря, тепла, рослинного покриву, наявності живих організмів та мікроелементів.
Чорнозем
Чорнозем, як правило, утворюється під багатою трав’янистою рослинністю на карбонатних породах. Завдяки помірній кількості опадів із залишків перегнилих рослин утворюється велика кількість поживних речовин, які накопичуючись у ґрунті, створюють потужний гумусовий родючий горизонт (гумус є найважливішою органічною речовиною, що забезпечує родючість землі, оскільки містить всі необхідні елементи для повноцінного харчування більшості рослин).
Найбільш поширеними в Україні, крім чорнозему, є дерново-підзолисті, буроземи та сірі лісові ґрунти.
Знаменитий український чорнозем знаходиться у лісостеповій та степовій зонах. Ці грунти мають насичений сірий колір , багаті на гумус і оптимально зволожені, а товщина гумусового горизонту може досягати метра і навіть більше. Ці землі займають близько шістдесяти відсотків території України та відрізняються високою якістю родючого шару, структура якого добре утримує вологу. Зміст гумусу в чорноземних ґрунтах може сягати п’ятнадцяти (!) відсотків. При цьому реакція рН (кислотно-лужний баланс) зазвичай нейтральна і ідеально підходить для вирощування більшості сільськогосподарських культур.
Дерново-підзолисті ґрунти
Для північної частини нашої країни характерні дерново-підзолисті, сірі лісові та торф’яно-підзолисті ґрунти, які були сформовані в дубових, хвойних та змішаних лісах в умовах достатнього зволоження (найчастіше на річкових терасах та піщаних рівнинах). Завдяки великій кількості середньорічних опадів, Полісся (як найчастіше називають північ України) сильно заболочується в низинах, оскільки має велику трав’янисту рослинність.
Землі з дерново-підзолистим ґрунтом містять невелику кількість родючого гумусу (не більше двох відсотків) і мають досить кислу реакцію ґрунту, оскільки містять велику кількість сполук заліза та алюмінію (рН коливається в межах чотирьох, п’яти одиниць), тому дані ґрунти не підходять для вирощування більшості культур, які віддають перевагу більш нейтральному грунту. З цієї причини для вирощування більшості культурних рослин на дерново-підзолистих ґрунтах слід проводити додаткове вапнування, а також вносити в ґрунт органічні та мінеральні добрива.
У лісостепу та південних районах Полісся переважають сірі лісові ґрунти та дерново-підзолисті ґрунти на основі суглинків, які поступово переходять у чорнозем. Ці ґрунти, як правило, мають також кислу реакцію «рН» і містять невелику кількість гумусу.
Опідзолені чорноземні ґрунти
На півночі лісостепової зони (Волинської, Подільської, Придніпровської, Середньоруської височин) поширені в основному опідзолені чорноземні ґрунти. Вони мають досить потужний гумусовий шар (гумус становить близько п’яти відсотків), який був утворений завдяки широколистим лісам, що поступово покривали степові простори. Ці землі цілком родючі та придатні для агрономії.
Каштанові ґрунти
Каштанові ґрунти переважають у степових зонах України на ділянках з бідною рослинністю, де досить сухий клімат, присутні сильні висушуючі ґрунт вітру та висока лужна реакція ґрунту. Ці ґрунти відрізняються низьким вмістом гумусу (до трьох відсотків) та зниженою вологістю, тому для того, щоб успішно вирощувати на цих землях культурні рослини, необхідно виробляти окислення ґрунту та забезпечити додаткове його зрошення. Крім того, сильні вітри створюють у верхньому шарі небезпеку виникнення вітрової ерозії, тому боротьба із засухою та вітровою ерозією є на каштанових ґрунтах основою успішного землеробства.
Темно-каштанові та каштанові ґрунти поширені також на півдні Причорноморської низовини та у північній частині Степового Криму, де кліматичні умови дуже посушливі. Верхній шар ґрунту має цілком прийнятну потужність (до п’ятдесяти сантиметрів), але вміст гумусу в ньому невисокий (не більше чотирьох відсотків).
Бурі лісові ґрунти
У районі висотних поясів Карпат (у рівнинних зонах Закарпаття та Прикарпаття), а також у північних слонах Криму переважають бурі лісові ґрунти (буроземи або буропідзолисті ґрунти), які були сформовані листяними, широколистяними та змішаними лісами. Завдяки високому вмісту сполук заліза грунт тут має бурий відтінок. Буроземи, як правило, щільні, щебеневі, і вміст гумусу в них становить не більше трьох, чотирьох відсотків.
Солончаки
Що стосується солонців і солончаків, то це вкрай неродючі та проблемні ґрунти, до того ж мають високий вміст солей. Дані ґрунти характерні для південних степів, присутні на морських узбережжях та на прибережних територіях Дніпра, Дунаю, Дністра та Південного Бугу.
Солончаки та солонці малопридатні для проведення сільськогосподарських робіт, оскільки мають низький вміст поживних речовин, вимагають додаткового гіпсування та потребують промивання. В Україні переважають содові та хлоридно-сульфатні солончаки, які мають дуже низький рівень природної родючості.
При цьому ґрунт у заплавах українських річок (в основному луговий та дерновий) цілком насичений необхідними для рослин поживними речовинами, утвореними завдяки луговій рослинності. Ґрунтові води в такому ґрунті зазвичай знаходяться досить високо, при цьому вміст гумусу може досягати шести відсотків.
У північних передгір’ях Кримських гір сформувалися дерново-карбонатні ґрунти, які є малопотужними та щебнистими. Гумусовий шар кримських чорноземів невеликий, близько двадцяти п’яти сантиметрів, проте ці грунти придатні для вирощування виноградників.
Як розрахувати кількість чорнозему?
Закінчивши будівництво на земельній ділянці, багато хто стикається з необхідністю замінити верхній шар грунту або зовсім – створити його заново (наприклад, якщо ділянка піщана). Потрібно купити чорнозем.
І відразу виникає питання: скільки ж вам його потрібно? Ви озираєтеся на розорений важкою технікою ділянку, на неминучі купи сміття. але ж попереду ще ландшафтні роботи – планування, підсипка. І розумієте: багато. Але з цією цифрою грошові витрати не оціниш.
У такому випадку розрахунки варто почати зі схематичного плану земельної ділянки, причому найзручніше зробити його на листку в клітинку, прийнявши її за 1 кв. м (так легше буде підраховувати площу зон саду довільної форми).
1. Від загальної площі ділянки відніміть площу, займану будинком, іншими спорудами, вимощеннями і доріжками.
2. Позначте зони різних шарів (допоможуть кольорові олівці). Так, під газон досить шару чорнозему товщиною до 0,3 м, під овочеві грядки – до 0,4 м, під кущі – до 0,5 м (діаметр ям – 0,5 м), для дерев – до 1 м (діаметр ям – 1 м).
3. Підрахуйте і запишіть площу кожної зони, а потім перемножте на товщину шару. Отримана цифра – об ‘єм чорнозему в кубометрах.
4. Але, оскільки постачальники і перевізники грунту рахують його в тоннах, тепер об ‘єм потрібно помножити на вагу. Зазвичай виходять з наступних даних: 1 кубометр пухкого сухого чорнозему важить приблизно 1,4 тонни, пухкого, але мокрого -1,8 тонни, а ущільненого, природної вологості – 1,9 тонни. Отримана цифра – вага всього чорнозему для вашої ділянки.
5. Ділимо на 10 (звичайне навантаження Камаза) – маємо кількість машин.
Звичайно, ця кількість – приблизна. Але все-таки ви вже зможете оцінити фінансові витрати, необхідні для того, щоб перетворити засмічений будівельний майданчик в місце придатне для життя родини.