Вправа 528 – ГДЗ 4 клас Математика Козак 2021

Завдання 528. Прочитай задачі і з’ясуй, більше чи менше число потрібно знайти в кожній з них. Розв’яжи їх.

а) Швидкість польоту бджоли 20 км/год, а горобця — у 2 рази більша. Яка швидкість польоту горобця?
б) У магазин завезли 120 буханців пшеничного хліба, це у 2 рази більше, ніж житнього. Скільки буханців житнього хліба завезли в магазин?

а)

20 • 2 = 40 (км/год)

Відповідь: швидкість польоту горобця 40 км/год.

Відповідь: 60 буханців житнього хліба завезли в магазин.

Яка швидкість польоту у горобця

Оповідаючи про польового горобця варто, мабуть, почати з опису його поширення у світі. Трапляється цей невеликий птах мало не по усій Європі, а також на значній частині Азії від полярного кола, Уральських гір та південного підніжжя Гімалаїв на схід до берегів Тихого океану, тобто цілком заселяє й Китай. Інший птах, не менш масовий – горобець хатній – поширений подібно, заселяє також Індію, а от у Китаї його можна побачити тільки в прикордонній смузі на півночі і на південному заході.

Тому саме з польовим горобцем пов’язана історія, що стала хрестоматійною для ілюстрації негативного ставлення людини до природи.

У 1958 році в Китаї був оголошений смертний бій горобцям як, ніби-то, злісним шкідникам зернових культур. Протягом року знищили майже 2 мільярди птахів, чим спочатку дуже пишалися й організатори, й виконавці цієї інквізиції.

У чому ж причина того, що відносно легко і швидко було занапащено таку неймовірну кількість птахів? Що то був за метод знищення і яке, як не дивно, ідеологічне підґрунтя цієї дикунської акції?

Польового горобця не можна вважати досконалим літуном, у нього посередні політні здібності. З коротким перепочинком може долати значні відстані, та більше 15–20 хвилин швидкого польоту не витримує. Під час того побоїща люди в місцях, де трималися горобці, влаштували безперервний шум і не давали птахам присісти. Остаточно знесилені горобці падали з неба, як грудки.

А до чого тут ідеологія?

Власне, тільки в деспотично-тоталітарному суспільстві, в якому всі люди упокорені одній нав’язаній меті, можна домогтися, щоб без будь-яких сумнівів організовано на побиття птахів вийшло кількасотмільйонне військо жителів, аби раз і на завжди знищити ворога, якого вказали згори – польового горобця.

Можливо, тонни горобцевого м’яса не були змарновані і їх з’їли з рисовим гарніром, та тільки природа безжально поквиталася з людиною за невігластво. Наступного року скрізь у неймовірній кількості розплодилася сарана та інші шкідники зернових, і настав голод. Від непродуманої волюнтаристської аграрної політики, зокрема і внаслідок знищення горобців, загинуло до 30 мільйонів жителів Китаю. Країні довелося витрачати золотовалютні резерви, щоб завезти горобців з-за кордону і випустити у природу.

Значно шанобливішим є ставлення до горобця у науковців. У класифікації птахів від його узагальненого латинського імені „passer” утворено назву ряду Passeriformes – Горобцеподібні, найбільшого ряду за кількістю видів. Різні класифікаційні системи складаються з 24–31 ряду птахів. У світі налічують 9–10 тисяч видів птахів, з яких близько двох третин належать саме до горобцеподібних, від найбільшого – крука масою 1 кілограм до найменшого – золотомушки масою 6–9 грамів.

Раніше різні види горобців об’єднували в одну родину з ткачиками, але наразі їх виокремлено в осібну родину Passeridae – Горобцеві, в якій є рід Passer – Горобець, який складають 18 видів, а в цілому в родині 40 видів.

У різних мовах у назвах хрестоматійного горобця відображено різні уподобання птаха у виборі місць існування. Мешканці нашої країни знають його переважно як просто „горобця” вкупі з хатнім горобцем, або все-таки означеного як „польовий” з вказівкою на його схильність вилітати за кормом на поля. Англійці називають його „tree sparrow” – „деревний горобець”, бо він полюбляє гніздитися в дуплах дерев по садах, гаях, лісах, особливо на узліссях. Основоположник сучасної наукової класифікації Кар Лінней назвав його „Passer montanus” – „горобець гірський”, мабуть, тому, що в природних умовах він заселяє й гірські лісові масиви. У Гімалаях, наприклад, трапляється на висоті до 3,5 тисячі метрів, зокрема в Тибеті.

Аби польовий горобець почував себе комфортно в природі, йому, з одного боку, для гніздування потрібні розріджені лісонасадження, а з іншого – поряд мають бути відкриті простори: поля, незагущені луки, де він міг би збирати корм. Не обминає він і населених пунктів, але в щільній забудові великих міст, наприклад у Києві, не трапляється, полюбляє триматися по окраїнах, а найбільше – у селах і містах до 100 тисяч жителів. Цікаво, що в Європі – це в цілому птах позаміських ландшафтів, а в Китаї та Індокитаї він гніздиться серед суцільної міської забудови, можливо, через відсутність свого конкурента – хатнього горобця. Тропічні ліси польовий горобець обминає, бо вони дуже затінені внаслідок щільного зростання дерев і кущів.

Польовий горобець на усій території поширення трапляється цілорічно, не відлітає повністю навіть з найхолоднішого регіону Євразії – з Якутії. Але значна кількість молодих птахів з місць виведення таки переміщується в пошуках нових районів оселення, долаючи відстань у 100–500 кілометрів. В окремих випадках довжина міграційного маршруту значніша. Так, польового горобця, який був закільцьований пташеням біля Ладозького озера в Росії, через 3 роки виявили за 3,5 тисячі кілометрів – у Португалії. З Приладожжя залітають польові горобці й до нашої країни.

Відрізнити самку від самця у цього виду можна, хіба що порівнюючи птахів у сформованій парі за їхньою поведінкою, забарвленням і розмірами тіла вони схожі. Пари у польових горобців зберігаються пожиттєво і утворюються не обов’язково в традиційний шлюбний, весняний час. Крім весняного у кінці липня – серпні після завершення гніздування відбувається так зване осіннє токування польових горобців. Дорослі попаровані птахи досить активно цвірінькають біля своїх гнізд, демонструючи, що вони єдині їх власники, а молоді самці знаходять незайняті місця і приваблюють самок. Під час цього токування молоді найчастіше й знаходять собі пару, і обране місце для гніздування може служити їм усе життя.

Польові горобці частіше гніздяться колоніями, але гніздування окремими парами теж не рідкість. Різноманіття місць, де влаштовують гнізда горобці, надзвичайне.

Першоосновою їхніх уподобань були і є дупла різних деревонасаджень – узлісся великих лісових масивів, парки, сади, гайки, переліски, лісосмуги. Тому залюбки вони займають і штучні гніздівлі. Серед степів, де деревно-чагарникової рослинності обмаль, дупла замінюють нори по урвистих берегах річок, глинисто-піщаних кар’єрах. Самі нори вони не викопують, а займають ті, що зроблені береговими ластівками, бджолоїдками, сиворакшами і навіть ховрахами. У гірській місцевості можуть гніздитися у тріщинах скель. З не меншим завзяттям мостять кубельця і в порожнинах між галуззям основи великих гнізд білого лелеки, орлана-білохвоста, орла-могильника, канюків, чорного шуліки, підорликів, і в помітно менших гніздах сороки і грака, захоплюють ліплені гнізда міської та сільської ластівок. Обирають для гніздування іноді зовсім несподівані місця – старі поточені мишами скирди соломи і копиці сіна, щілини в стінках колодязів у степу до рівня 5 метрів нижче поверхні землі.

У населених пунктах польовий горобець гарно почувається не лише в дуплах чи штучних гніздівлях серед зелених насаджень, але й у стріхах, піддашші, розколинах стін, порожнинах бетонних стовпів, залізних труб, ліхтарях, кинутій техніці. За такого розмаїття схованок для виведення потомства польові горобці, трапляється, влаштовують відкриті гнізда в густому сплетінні кущів і дерев.

У Європі в лісостеповій смузі лише десята частина польових горобців гніздиться в спорудах, решта – в дуплах зелених зон населених пунктів і лісових масивів, особливо щільно в дібровах. У смузі північних лісів тайгового типу навпаки.

Шлюбний період у польового горобця на півдні нашої країни починається з весняного токування самців уже в кінці лютого. Вживати стосовно горобця слово „спів” – значить відчувати себе ні в сих ні в тих. Гороб’яче жевкання краще, ніж формальним словом „токування”, не назвеш. А самець з задоволенням жевкає біля уподобаного дупла, стимулюючи тим до гніздування свою пару. В дуплі уже може бути повністю готове старе гніздо, а у молодих птахів лише його основа, закладена ще у період осіннього токування. На мощення нового гнізда птахам потрібно один-два тижні, а старе частково очищають і добудовують. Формою гніздо нагадує поодинокі гнізда ткачиків, з якими горобців раніше об’єднували в одну родину. Воно має вигляд кулі з соломи, сухого листя, всередині розміщується гніздова камера з боковим входом, яка вистелена пухом, шерстю, пір’ям, іноді ватою. Крім сухого матеріалу додано шматочки зелених рослин.

Протягом сезону розмноження у однієї пари можуть бути три кладки яєць, шкаралупа яких біла, зеленкувата або голубувата з густими бурими плямами і цятками. У кожній кладці їх 3–7. Знаходили кладки і з 10 яєць, але їх, як вважають, робила не одна самка, а дві. Один цикл розмноження триває близько 30–35 днів, з яких майже половина витрачається на вигодовування пташенят у гнізді, а решта – на відкладання яєць і їх вигрівання. Птахи однієї пари дружно насиджують і вигодовують пташенят. У період інтенсивної годівлі приносять 300–750 порцій корму за день. Можуть збирати його і за 3 кілометри від гнізда, якщо воно розташоване десь вглибині лісу, найчастіше ж здобувають поживу за кілька сотень метрів від нього. Коли пташенята вилітають з гнізда, їх ще кілька днів водить часто тільки самець, а самка в той час чистить гніздо, відкладає яйця наступної кладки і починає їх насиджувати. Молоді горобці залишають район гнізда, як тільки батьки припиняють їх годувати.

Саме час оповісти про так би мовити гастрономічні уподобання польового горобця, які стали в Китаї першопричиною звинувачення птаха мало не в усіх людських бідах.

Пташенят польові горобці вигодовують переважно тваринним кормом – павуками, гусеницями, жуками. У різних регіонах частка рослинних кормів, що їх дають горобенятам, змінюється: в нашій країні вона дуже мізерна, а у східних регіонах значніша. У весняно-літній період і у раціоні дорослих частка тваринного корму сягає 40–50 %. З комах горобці масово здобувають таких шкідників рослин, як попелиці, довгоносики, листоїди, хрущі, сарана, гусениці совок, п’ядунів, молей. Під час спалаху чисельності котроїсь з комах вони дуже швидко переключаються на їх здобування, гальмуючи поширення шкідників.

Звинувачення горобців у масовому поїданні окремих зернових культур, як виявили дослідження, є перебільшенням. Так, у загальному раціоні дорослих птахів пшениця трапляється лише до 2 %, не більше буває вівса і ячменя. А от зерно проса може становити 40–50 % зібраного корму.

У сільському господарстві вже давно застосовують доволі ефективний агротехнічний захід для запобігання нальотам горобців на поля. Достатньо сіяти зернові культури за 300–400 метрів від місць концентрації польових горобців, щоб втрати врожаю від птахів на полі скоротились в рази. Найчастіше птахи недалеко відлітають від своїх гніздівель у пошуках корму.

Восени і взимку основою корму горобців є насіння бур’янів, що дошкуляють хліборобам не менше, ніж членистоногі шкідники. На невкритих снігом ділянках вони збирають насіння мокрецю, можуть навіть розгрібати неглибокий сніг, залюбки спустошують зарості щириці, лободи, що стирчать над снігом.

Наприкінці літа і на початку осені найулюбленіше заняття горобців – збирати макового розміру зернята споришу. По усіх населених пунктах у цей час на узбіччі доріг горобці зграйками, наче табунці мишей, нишпорять у прижовклих килимках з розгалужених пагонів цієї рослини.

Помічено, що в гірській місцевості горобці можуть збирати на скелях мінеральні солі. Мабуть, потреба в цьому кормі спонукає їх до незвичної поведінки в населених пунктах. Вони інколи вищипують глину, якою зовні обвальковані звичайні хати-мазанки, досить вправно чіпляючись при цьому кігтями за виступи стін. Таке видовище стає екзотичним у наш час, бо традиційні обмазані глиною хатини облицьовують цеглою або іншим матеріалом.

Після закінчення розмноження, наприкінці липня – в серпні польові горобці гуртуються у зграї по кілька десятків особин, найчастіше по 10–20. На ночівлю збираються купно, іноді по кілька сотень птахів разом з хатніми горобцями у купах хмизу, густих кронах дерев і кущів, під дахами. У місцях ночівлі щовечора чути їхнє безупинне цвірінькання – обов’язкове присмеркове збудження перед сном, завдяки якому підтримується соціальність цього виду птахів. Морозної погоди горобці можуть ночувати в дуплах, зібравшись невеликими групами.

Густе сплетіння гілок горобці завжди використовують для захисту від хижаків. Але малий яструб, який найчастіше полює на них, особливо взимку, досить вправно ловить поживу і в таких місцях. Зненацька зграйка горобців зривається з затишного куща, і на півмиті краєм ока помічаєш, що з середини галуззя з протилежного боку вискакує ширококрилий довгохвостий яструбець. На горобців нападають також сови, сірі сорокопуди, із звірів – куниці, білки, ласки, соні, кішки.

Польовий горобець непогано призвичаївся до існування поряд з людиною. В нашій країні його чисельність оцінюють у 3–4 мільйони гніздових пар. Утім порівняно з 2 мільярдами птахів, знищених колись у Китаї, – це дещиця. Китайська історія вирішення проблеми з горобцем є одіозною, але через те, як людина продовжує збиткуватись з природи, немає цілковитої впевненості, що той урок усвідомлений до кінця. Природа віддячує сторицею і за дбайливе, і за злочинне ставлення до неї. І за вибитий зуб у себе вона добряче дає кривднику по зубах, що й було продемонстровано нею на прикладі кмітливої пташини – польового горобця.

Про горобців від зовнішніх характеристик до утримування в домашніх умовах

Навряд чи можна уявити життя в нашому світі без рослин і тварин. Навіть у великому сучасному місті достатня кількість парків і садів з величезною кількістю рослин. Там же проживають і тварини, а особливо поширені невеликі птахи. Тим більше пернатих можна зустріти за містом на домашніх присадибних ділянках. Різні птиці там не рідкість. Одним з найбільш поширених і знайомих усім пернатих можна назвати горобця. Ці невеликі пташки дуже доброзичливі і люблять жити на одних з людиною територіях. Але вони завжди дуже обережні і зберігають дистанцію, не наближаючись занадто близько. Мабуть, людина підтримує таку ж дистанцію, адже навряд чи ми багато чого знаємо про цих пернатих. І дуже навіть дарма! Горобці повні різних цікавих фактів і можуть нас навчити багато чому корисному. У цій статті представлений розбір даної невеличкої пташки, яка точно нікому не буде байдужою. Ми розглянемо опис зовнішності, способу життя, системи харчування і ареоли проживання. Перейдемо до детального розбору знайомого всім горобця.

Опис і зовнішні характеристики. Відмінності самців і самок

Горобець – це один з найбільш відомих птахів з усього сімейства горобиних, і з усіх диких птахів теж. Дуже часто ми можемо побачити цього пернатого на наших дворах, поки він шукає собі їжу або просто відпочиває поблизу інших тварин. Також горобці не гребують проживанням в місті, адже для нього там теж багато чого корисного.

Дана пташка зовсім невеликих розмірів, його довжина рідко перевищує п’ятнадцять сантиметрів, а розмах крил – тридцять. При цьому всьому, вага пернатого чуда в дорослому віці може досягати значень 25-35 грам. Здавалося б, як такому малюкові можна вижити серед величезних (в порівнянні з ним) домашніх тварин і людей. Але розміри для цієї пташки – це зовсім не перешкода, так як він дуже швидкий і моторний, а його реакції позаздрить будь-який хижак.

Верхня частина горобця дуже часто пофарбована в коричневі відтінки, іноді в бурі. Багато хто бачив також чорні вкраплення на оперенні даної пташки, що є відмінною його особливістю.

Нижня частина з пуховим пір’ям світліша і йде в сірі тони. На відміну від забарвлення верхньої частини, вона повністю однотонна. Хоч з боку людини здається, що пташка маленька і досить слабка, але в своїх розмірах вона дуже сильна. Не особливо примітне забарвлення доповнює потужний дзьоб темного кольору і невеликий короткий хвостик, який, як і верхня частина горобця, пофарбована в коричнево-бурі відтінки.

Незважаючи на те, що кожен з нас не раз бачив горобців, мало хто знає, чим відрізняються особини чоловічої і жіночої статі. Насправді все дуже просто, самець має характерну чорну або темну пляму на підборідді і шиї, часто воно знаходить продовження і на верхній частині грудної клітини. Мабуть, це найпомітніша риса, за якою можна досить швидко визначити хто перед вами. Забарвлення самок же трохи відрізняється: шия, підборіддя і груди сірого кольору і досить світлого відтінку. Дуже цікаво, що над кожним оком у особин жіночої статі є ледве помітні жовтуваті смужки, які досить важко помітити неозброєним поглядом. Як і для багатьох інших видів, для особин чоловічої статі характерно мати розміри трохи більше, ніж у самочок.

Спосіб життя і особливості поведінки горобців

Для горобця найбільш переважно вести осілий спосіб життя, вони вибирають підходяще затишне місце і живуть там не одне покоління. Завдяки близькому розташуванню людини, у птахів є невичерпне джерело їжі, а також їм досить легко знайти матеріал для будівництва гнізда. Вибір гнізда для горобця не така вже складна задача, вони можуть розміститися як біля вікна або підвіконня, так і в шпаківні, в дуплах дерев, в ущелинах будівель, в трубах, в купах листя і сміття.

Ця невелика пташка досить ретельно підходить до вибору собі пари, адже даний вибір в більшості випадків здійснюється на все життя. До слова, тривалість життя горобця в середньому не так вже й велика – всього лише близько п’яти років.

Але, з огляду на те, що вони віддають перевагу проживанню в зграї на одному місці тривалий відрізок часу, людина може навіть не помітити скільки насправді відводиться одному горобцеві. Іноді, як виняток, деякі особини можуть доживати до одинадцяти років. У цих маленьких пташок дуже поширене одне негативне явище – досить багато молодих горобців не переживають їх першу зиму, що значно скорочує кількість тих, що вижили. Проте, плодючість даних пернатих дозволяє навіть з такими невтішними показниками успішно жити і поповнювати свою зграю найсильнішими екземплярами щороку.

З домашніми тваринами, найчастіше, горобці ладнають. Точніше, вони розуміють з ким їм варто бути обережними і наскільки. Вони не проти почекати поки велика тварина звільнить територію, на якій пернатий збирається пошукати їжу. За кілька років проживання на одному місці, горобці вивчають кожного і розуміють, де і з ким вони можуть відчувати себе вільно, а з ким їм потрібно бути обережним.

Хоча ця пташка крихітного розміру, шуму може навести знатного. Вони люблять голосно і дзвінко цвірінькати з будь-якого приводу, перекрикуватися з іншими птахами і спілкуватися зі своїми родичами. Але в більшості випадків дані розмови спрямовані на лайку. Горобці нікому не дозволяють заходити на свою територію і дуже люто захищають свої володіння від будь-яких небажаних гостей. Звідси так багато цвірінькання і навіть бійок.

Дані пернаті зовсім не пристосовані до тихого життя, вони не будуть терпіти інших на своїх володіннях і будуть голосно про це заявляти. При чому справа стосується не тільки інших пташок (синиць, снігурів та інших), навіть іншу зграю горобців вони не будуть поважати і відразу ж підуть з війною на новоприбулих. Ці розборки будуть чутні кожному, хто перебуває не особливо далеко, адже голос пернатих досить дзвінкий. Незважаючи на всю їх лють, горобці зберігають ясність розуму і ніколи не заходять занадто далеко, і не влаштовують криваві бійні. Сварки і дрібних розборок цілком вистачає, щоб тримати свою територію і не пускати інших.

Що їдять горобці? Поведінка горобця під час прийому їжі

Деякі птахи і тварини досить вимогливі до того, що вживати. Найчастіше такі представники фауни дуже погано пристосовуються до нових джерел їжі та нових продуктів. Горобці дуже далекі від подібних тварин, вони вміють і можуть чудово адаптуватися до різних умов, в які вони потрапляють. І це добре спостерігається по їх раціону харчування.

Якщо горобець живе за містом, то може їсти корм домашніх тварин, може їсти крихти зі столу людини, може знаходити різні дари природи на деревах і кущах. Горобець, який проживає в місті теж страждати від недоїдання не буде. Багатолюдей викидають недоїдені страви, повсюди є багато відкритих сміттєвих баків, в кінці кінців ті, що гуляють у парку не проти погодувати птахів і тварин, які теж там знаходяться.

І в будь-якому випадку, знайти комах та інших дрібних тварин можна практично скрізь. Будь то в місті або в сільській місцевості, в лісі або біля річки.

Горобця складно назвати дуже скромною або надмірно ввічливою птахою, особливо коли справа доходить до корму, який він хоче з’їсти. Ці пернаті щосили в’ються біля накритого столу, чекаючи, коли всі від нього відійдуть, щоб взяти собі щось смачне. Нерідкі випадки, коли горобці могли самі підлітати до столу і брати вподобану їжу. Також вони часто харчуються разом з домашніми птахами, коли ті їдять зерно та іншу їжу.

Ці невеликі пернаті щодня лаються і б’ються за територію, але коли справа доходить до харчування, то їх поведінка змінюється кардинально. Ніяких сварок і повна підтримка – якщо хтось один знайшов достатньо їжі, то першим ділом кличе інших і лише потім всі разом приступають до трапези.

Дуже цікаво, що коли з’являється незнайоме джерело харчування, то спочатку його повинен спробувати один горобець, і, коли всі розуміють його придатність до вживання в їжу, тільки тоді починають їсти.

Взагалі, дані пернаті ніколи не гребують і навіть з більшою охотою харчуються тим, що можна знайти в людських угіддях. Вони досить кмітливі, щоб використовувати те джерело їжі, заради якого не потрібно витрачати багато зусиль. Але мало хто може сильно злитися на цих маленьких пташок, адже вони виконують досить важливу і корисну роль. Горобці позбавляють територію свого проживання від різних шкідників і комах і, в загальному, стежать за нею і охороняють від тих небажаних гостей, яких їм під силу вигнати.

Поширення горобців. Які види існують?

Завдяки своїм чудовим вмінням пристосовуватися практично до будь-яких умов, горобці знайшли собі місце у всіх куточках нашої планети. Їх можна зустріти як в центрі галасливого міста, так і в тихому селищі або навіть в далекому від людини лісі. Ці невеликі пернаті знайшли собі місце по всій території Західної Європи і просунулися далеко на північ практично до Охотського моря. Крім того, горобці вже давним-давно розселилися в Азії, в центральній її частині і на сході. І, що неймовірно дивно, ця малеча живе і освоює нові території на Сибіру. І це тільки те, що стосується материка Євразії.

Такі великі ореоли проживання сприяли тому, що горобці почали потроху змінюватися і формувати значну різноманітність видів. На даний момент відомі наступні представники горобиних:

• горобець домовий;
• горобець польовий;
• горобець сніговий (або сніговий в’юрок);
• горобець чорногрудий;
• горобець рудий;
• горобець кам’яний;
• горобець земляний монгольський;
• горобець короткопалий.

Найбільш відомим з усіх, як і раніше, залишається звичайний домовий горобець. Очевидно, що назва сформувалася через його велику любов проживати біля людини, і популярність, швидше за все, теж. Адже даний вид горобця зустрічається нам практично кожен день. Поширення домового горобця почалося з Північної Європи, після чого він знайшов собі місце практично в будь-якому її куточку. Далі він разом з людиною подорожував на новий континент – Америку, це сталося приблизно на початку двадцятого століття. А коли налагодився зв’язок між усіма материками, він знайшов собі місце і в Африці, і в Австралії, і на островах Нової Зеландії.

Практично на всіх територіях, вид Домового Горобця після знаходження зручного місця з достатньою кількістю корму,більше ніколи не перебирається та не шукає більш сприятливе середовище. Зграя цих пташок любить свої краї, оберігає і захищає їх від небажаних гостей. Але це не стосується тих домових горобців, які проживають на далекій півночі: в Сибіру і Скандинавії. У зв’язку з тим, що там суворі зими, це змушує пернату малечу просуватися на південь поки на їх постійному місці проживання знову не потеплішає.

Горобці – це дуже цікаві птиці, у яких можна багато чому повчитися. Вони вміють пристосовуватися, захищають і підтримують членів своєї зграї і якісно доглядають за територією, на якій проживають. Домовий горобець знайшов корисні для себе риси в проживанні поруч з людиною, а людина цінує допомогу горобця в захисті від шкідників і комах. Але це ще далеко не все, що можна дізнатися про цю компактну пташку. Продовження розбору буде в наступнійчастини, в якій достатньо уваги буде приділено всьому, що пов’язано з розмноженням. Крім цього подивимося, чи вийде утримувати горобця в неволі. І ще багато чого цікавого.

Як розмножуються горобці?

Починаючи з квітня самки горобця відкладають яйця в спеціально побудоване гніздо. За один сезон особа жіночої статі може зробити це близько п’яти разів. Кожна кладка має в собі до 7 яєчок. Дані невеликих розмірів пернаті досить плідні. Зовнішній вигляд яєць горобця вельми цікавий, вони мають білий колір і дуже багато маленьких чорних вкраплень. Таке забарвлення допомагає зробити їх менш помітними для бажаючих поласувати внутрішнім вмістом.

Висиджування починається відразу ж після відкладання і може тривати до двох тижнів. Новонароджені пташенята сподобаються зовні далеко не всім, на них дуже мало пуху і досить дивний вигляд. Тому в перші дні, батьки горобчиківособливо ретельно стежать за ними і зігрівають своїм теплом. В цей же час мама і тато вигодовують їх, даний період триває найчастіше від двох тижнів до сімнадцяти днів. Переважний корм для пташенят в даний період – це звичайні комахи. Саме вони дають багато корисних речовин, які допомагають маленькому горобцю добре рости і розвиватися. Досить цікаво, що вигодовуванням займаються обоє батьків, які не скидають важливу роботу на одного.

Починаючи з десятого дня життя, малятка починають пробувати себе в польоті і активно вчаться цьому ремеслу. На це у них йде надзвичайно мало часу, і вже через пару днів вони готові залишати батьківське гніздо.

Це відбувається в кінці травня або на початку червня. Уже восени маленькі горобенята стають повністю дорослими, і до цього часу підшукують собі пару. В даний період вони дуже гучні, так як хочуть знайти собі гідну самку, з якою вони будуть будувати зимове гніздо і проведуть в ньому холодні часи. У цей період кладка яєць і висиджування не відбувається, молоді горобці чекають до весни, щоб дати життя новому потомству. А побудоване восени гніздо прекрасно служить укриттям і від дощів, і від вітру, і від снігу. У цей період погода дуже нестабільна, тому всі птахи намагаються знайти і облаштувати собі місце як можна затишніше. Безумовно, якщо знайти собі пару, то дана задача буде виконана набагато швидше і якісніше.

Облаштування гнізда

Коли справа доходить до будівництва гнізда, то до цього докладає сили як самець, так і самка горобця. Місце проживання та висиджування потомства досить велике в порівнянні з розмірами самого птаха. Мабуть, тому будівництво не перекладається на одного, а робиться спільними силами. Найбільш поширений варіант – це досить грубе спорудження, яке має в складі невеликі гілки, солому, суху траву або листя, пір’ячко і подібні матеріали. У центрі гнізда розміщується заглиблення невеликих розмірів. Власне, там і будуть жити дорослі горобці під час зими і поганої погоди, і маленькі горобенята, поки підростають і набираються сил. Вити гніздо ці пернаті починають вже в березні.

Гніздо горобця досить рідко має гарну або яскраво виражену певну форму. А все тому, що при будівництві вони не дотримуються ніяких правил. Головне в їх справі – в результаті отримати затишне і захищене про зовнішнього середовища місце. Дані пернаті набагато більше зусиль приділяють вибору розташування майбутнього гнізда. Якщо вони знайдуть куточок, дупло або ущелину, то навряд чи будуватимуть житло на відкритій гілці. Ймовірно, така поведінка пов’язана з тим, що горобці самі по собі невеликого розміру, відповідно, для ретельної споруди їм доведеться докласти надзвичайно багато зусиль. До того ж, на це витратиться значна кількість часу, якого у горобця часто немає, так як він шукає пару і будує гніздо восени.

Не рідкість для даної крихітної пташки – знаходити і займати гнізда інших птахів, облаштовувати шпаківні, займати старі ластівчині гнізда. Підійде навіть звичайна труба або виїмка.

Що стосується будівництва гнізда з нуля, то найчастіше вибирається місце під дахом великих будівель і альтанок, на горищах і просто на деревах.

Як утримувати горобця в домашніх умовах?

По-справжньому приручити горобця – справа надзвичайно складна, і закінчиться вона успіхом в дуже малій кількості випадків. Набагато частіше утримування цього птаха в домашніх умовах пов’язано з зовсім іншою причиною – необхідно виходити горобця, допомогти залікувати поранення і дати притулок на час холодів. Більш того, всі ці причини можуть бути доречними тільки для маленького горобенятами або для пораненого дорослого.

У разі крихітного горобчика дуже важливо правильно визначити, чи дійсно потрібна йому допомога людини. Досить часто трапляється так, що ми бачимо підлітка з оперенням на землі, який намагається злетіти. Дуже велика ймовірність, що це пташеня знаходиться в процесі навчання польотам, а значить зовсім недалеко від нього кружляють батьки, спостерігають і в будь-який момент готові прийти йому на допомогу. У цьому випадку спробуйте поспостерігати за горобцем деякий час, чи з’являться дорослі особини, допоможуть йому. Якщо протягом тривалого періоду ніхто не з’являється, то варто надати допомогу маленькому пернатому.

Зовсім по-іншому йде справа з ледве опушеними горобенятами. У більшості випадків це пташеня випало з гнізда, і затягувати з допомогою не варто. Через практично повну відсутність у них «одягу», їм не можна довго знаходиться зовні гнізда без батьків або без іншого обігріву. Також, полювання на таких пташенят досить завзяте, а захиститися або втекти вони просто не можуть.

Незважаючи на те, що приручити горобця практично неможливо, вони досить легко переносять життя в неволі і не відчувають колосального стресу, живучи в клітці. Вони спокійно і мирно поводяться, проживаючи в вольєрах і приймаючи турботу людини. Тим, хто бажає тримати у себе горобців, слід знати, що краще розміщувати їх групами. І все ж, не кожна особина зможе змиритися з такою долею, і багато чого залежить від виду пташки. Найбільш легко переносять неволю кам’яні горобці, вони швидко адаптуються і звикають до навколишнього середовища. Менш пристосовані до життя в клітці знайомі всім домові горобці. І зовсім не переносять таких умов польові горобці, вони дуже погано почуваються в вольєрі і ведуть себе не кращим чином. У подібному середовищі навіть їх тривалість життя менша.

У будь-якому випадку, клітка для горобця повинна бути добре обладнана і облаштована для проживання. Для цього в ній розміщують безліч жердинок, гілок, зелені та інших цікавих речей. Як варіант, можна поставити зелений вазон або іншурослину. Якщо горобцю не буде нудно, то він набагато легше буде переносити неволю.

Для горобчиків дуже важливо регулярно купатися, вони дуже люблять цю справу. Поставте в клітку ємність з водою, а також ємність з піском. Цього буде достатньо для гігієнічних процедур птиці. Забезпечте також окрему ємність з водою для пиття, вона повинна бути завжди чистою. І не забувайте годувати не тільки кормом і зерном, а й намагатися знаходити комах для свого пернатого друга.

Звідки пішла назва? Цікаві факти про горобців

Є кілька варіантів того, звідки пішла назва цієї невеликої пташки. Всі дуже цікаві і мають місце бути.

Перша історія родом з народних віянь, оповідань і легенд. Багато хто говорить, що птицю так почали називати через фразу «грабіжника бий!» застосованої колись до представника цього виду. Ситуація була така, що пернатий стягнув булочку на ринку у одного з продавців, а той розсердившись почав гнатися за птахом і кричати йому вслід «грабіжника бий!»

Якщо ж звернутися до більш офіційних наукових джерел, то можна знайти зовсім інше тлумачення. Було таке давньослов’янське слово «горобец», значення якогоперекладається як «рябий». А як ми знаємо, спинка цього птаха ряба.

Є також третя версія походження назви горобця. Згідно з цим варіантом, пернатого назвали саме так через звуки, які він видає, а саме «врк, врк». А ще є дуже давнє забуте слово «ворк», яке має загальне значення зі словами «бурчати», «воркувати».

Але не тільки походження назви птиці є цікавою частиною пернатого. Він сповнений і інших цікавих фактів:

• вельми несподівана інформація, що горобець бачить весь світ в рожевих тонах. Його зір налаштований саме на ці відтінки;
• величезна довга шия жирафа складається всього з семи хребців, а у горобця їх в два рази більше – чотирнадцять. Це допомагає птахові мати набагато більшу амплітуду рухів, а також бути досить різким і моторним;
• до сих пір багато хто вірить в прикмети, пов’язані з горобцем. Наприклад, якщо птах купається в пилу, то, ймовірно, скоро буде дощ. І навпаки – якщо купається в ємності з водою, то буде посуха;
• горобець може знаходиться в повітрі не більше, ніж п’ятнадцять хвилин;
• популяція цього виду пташок налічує понад мільярд особин;
• горобець, як і багато інших птахів має температуру тіла більше, ніж у людини. Для цього пернатого нормою є 44 градуси;
• горобці такі знатні стрибуни не тому, що це весело. Справа в тому, що довжина їх лапок настільки коротка, що просто не дозволяє робити кроки. Через що вони змушені або літати, або стрибати;
• найперші представники цього виду птахів були помічені в Південно-Східній Азії.

Горобець – це дуже корисна і знайома всім птаха, вона здатна пожвавити будь-які угіддя, будь-який парк і двір. Дуже важливо знати про тих тварин, з якими ми настільки часто взаємодіємо, адже це забезпечить мирне співіснування людини і природи. А горобець, крім усього, ще й дуже цікавий для вивчення.