Що можна побачити в Карпатах за 5 днів: маршрут, бюджет та поради перед мандрівкою

Ви маєте якісь традиції, пов’язані з подорожами? Кілька років тому я вирішила, що кожен день народження святкуватиму в незнайомому місці. І цього року вибір впав на Карпати. Гори, водоспади, стародавні фортеці – чи можна вигадати більш насичену подорож на 5 неповних днів?

День перший: доба у компанії “Укрзалізниці”

Для мешканців Східної України поїздка до Карпат – той ще квест. У вашому розпорядженні буквально кілька поїздів, і квитки на них розлітаються, як птахи в теплі краї. Тому жодних спонтанних подорожей, все потрібно продумувати заздалегідь:)

А от з екскурсіями все навпаки. Усі спроби забронювати розваги закінчилися провалом. Місцеві гіди не планують поїздки заздалегідь, тому нам довелося довіритися долі та сподіватися на удачу.

На щастя, із житлом все набагато простіше. На профільних сайтах можна знайти варіанти на будь-який смак та гаманець. При виборі конкретного місця відпочинку ми відштовхувалися лише від одного чинника – наявності поблизу залізничної станції. Після 22 години в поїзді зовсім не хочеться їхати кудись ще. Хіба що заради незвичайних готелів.

Бюджет першого дня:

• квиток на поїзд із Харкова до Славська у купейний вагону – 555 грн в один бік;
• таксі від вокзалу до готелю – 100 грн.;
• великий номер на двох – 1000 грн/добу.

День другий: знайомство з селищем Славсько та підйом на гору Погар

Славсько – досить затишне та сучасне селище у Львівській області. Видно, що місцева громада розвиває бренд селища. Наприклад, на вокзалі туристів зустрічає яскрава фотозона з написом “Гори вражень” – девізом курорту. Її ж ми побачили у центрі селища. Зауважимо, досить симпатичному. Інфраструктура у Славську теж приємно здивувала: є аптеки, банкомати та навіть великий супермаркет.

А ось з точки зору туризму гостей приваблюють три найближчі гори: Погар, Високий Верх та Тростян. Нам “пощастило”: якраз під час поїздки два з трьох витягів на ці гори закрили на ремонт. Тому із розваг залишився лише Погар.

Поради перед відвідуванням гори Погар:

1. Не довіряйте картам Google. Нам пощастило зустріти доброго місцевого жителя, який забракував збудований маршрут і повів нас правильною дорогою.
2. Купуйте квиток, який передбачає і підйом, і спуск. Стежки тут не з простих.
3. Беріть із собою їжу та плед (у теплу пору року). Вершина Погара – дуже мальовниче місце і наче створене для пікніків. Але місцева їжа залишає бажати кращого.
4. Захопіть готівку. Раптом вам захочеться покататися на конях чи квадроциклі.

Бюджет другого дня:

• квиток на витяг – 150 грн;
• харчування – 500 грн/день. Повноцінний обід або вечеря на одну особу у місцевій колибі коштує приблизно 200 грн. Наші фаворити – колиби “Забава” та “Максим”.

День третій: Мукачево та легендарний замок Паланок

Закриті витяги внесли серйозні корективи до плану поїздки. І тут ми зраділи, що живемо біля залізничної станції! Адже буквально за 2 години можна доїхати до Мукачевого та провести день у новому місті. Сказано – зроблено!

Графік поїздів зі Славсько до Мукачевого ідеальний для подорожі одного дня: рано-вранці ми вирушили в поїздку і повернулися пізно ввечері. Зізнаємось, це був перший випадок у житті, коли нам хотілося, щоб потяг запізнився. Види за вікном не порівняти ні з чим!

Декілька порад тим, хто збирається їхати в Мукачево:

1. У місті є дві головні пам’ятки: замок Паланок та палац Шенборнів. Останній формально знаходиться у селі Карпати (до речі, там також є залізнична станція). Ми не ризикнули включити в маршрут обидва замки. Але якщо ви подорожуєте машиною, дорога між локаціями займе буквально 30 хвилин.
2. Будьте готові, що в транспорті не можна сплатити за проїзд готівкою. І якщо у вас банківська картка з магнітною стрічкою, а не чіпом, доведеться просити місцевих мешканців про фынансову допомогу. Так, ми так і зробили:)
3. Для любителів ранніх сніданків теж є погана новина: більшість кафе та ресторанів відкриваються ближче до полудня. Але ми не розгубилися і поснідали тістечками у популярній серед туристів кондитерській “Бондаренко”.

Мукачево залишає по собі приємні враження. Окрім замків, обов’язково прогуляйтеся центром міста. Пошукайте знамениті міні-скульптури, сфотографуйте тематичні пам’ятники гусям, прогуляйтеся вздовж Ратуші та Костелу Святого Мартіна. Але щоб враження були не просто приємними, а незабутніми, сюди варто приїхати в період цвітіння сакур.

Бюджет третього дня:

• квитки на потяг в обидві сторони на особу – 300 грн;
• вхідний квиток до замку Паланок – 100 грн;
• харчування, транспорт та інші дрібні витрати – 400 грн.

День четвертий: водоспади, “Сколівські Бескиди” та легендарна Тустань

Як ви пам’ятаєте, з бронюванням екскурсій у Карпатах все непросто. Більшість гідів не планують поїздки заздалегідь та орієнтуються на попит. Наприклад, якщо кілька людей у ​​п’ятницю хочуть поїхати на Синевир, гід збиратиме людей на цю поїздку, навіть якщо зазвичай по п’ятницях він возить туристів до Львова.

Загалом усі екскурсоводи пропонують ідентичні маршрути. Основні напрямки – Синевир, водоспад Шипіт, скелі Довбуша, Тустань. Ціна залежить від кількості людей у ​​групі: вартість поїздки просто поділяється на кількість туристів.

Нам пощастило: саме передостаннього дня нашого відпочинку місцевий гід зібрав групу на екскурсію в Тустань. Між іншим, саме заради міста-фортеці ми й подолали майже 1000 км української залізниці! Тож ми вибрали маршрут Тухля – водоспад Кам’янка – Тустань. І це точно було вдале рішення!

Село Тухля: моторошні легенди та місця Івана Франка

Будь-яка екскурсія зі Славсько починається в Тухлі – селі з цікавою назвою та не менш цікавою історією. За легендою, у прилеглій ущелині було розбито монголо-татарське військо. Смрад, що накрив долину річки Опір, і дав назву селищу.

Але ця похмура легенда не має нічого спільного із сучасним селом Тухля – милим та привітним. Саме його описав Іван Франко у повісті “Захар Беркут”, тому місцеві визначні пам’ятки пов’язані з ім’ям письменника. Обов’язково зупиніться біля пам’ятника Захару Беркуту. Тут же є й колодязь, з якого Іван Франко пив воду.

Курган “Могила Святослава”

Буквально 10 хвилин їзди вздовж річки Опір – і ви бачите ще одну визначну пам’ятку Львівщини. Це курган “Могила Святослава” на ймовірному місці загибелі князя Святослава Володимировича. Пам’ятний знак встановили у 2012 році. А ось атмосферний підвісний міст через річку з’явився тут лише у квітні 2021 року.

Водоспад Кам’янка та парк “Сколівські Бескиди”

Національний природний парк “Сколівські Бескиди” – це понад 35 000 гектарів унікальної карпатської природи та пам’яток історії. Побачити все за один раз – завдання підвищеної складності. Тому зазвичай гіди (і туристи) зупиняються на кількох локаціях. У нашому випадку це водоспад Кам’янка та Мертве озеро. І якщо до першого можна під’їхати машиною, до другого доведеться дертися. Спочатку сходами, а вже після – справжнісінькою дикою природою. Тому зручне взуття – must have.

Незважаючи на величезну територію, заблукати тут не вийде – чотирилапі жителі заповідника супроводжували нас по всій території:)

Тустань: легендарна фортеця на скелях

Ще на під’їзді до міста-фортеці у вас перехопить дух. Величні скелі начебто нависають над дорогою. Здається, вже зараз ви гулятимете по них… Але ні! Спочатку – до музею! Його відвідування включено у вартість квитка, тому уникнути цієї частини програми не вдасться.

Зізнаємося чесно, що очікували побачити нудну експозицію (саме така була у замку Паланок). Як ми здивувалися, коли музей виявився сучасним, інтерактивним і дуже компактним. Екскурсія триває буквально 10 хвилин і дає можливість зрозуміти, де ж ви знаходитесь.

То що ж це за таке місце, Тустань? Тустань – це місто-фортеця часів Київської Русі. Він був одночасно і митницею, і прикордонним пунктом. Але з часом фортеця втратила своє значення і занепала. Дерев’яні споруди просто згнили. Тільки завдяки тривалим археологічним дослідженням та сучасним технологіям вдалося відтворити образ Тустані, хоча б на віртуальних макетах.

Чим зайнятися у Тустані? Гуляти по скелях і насолоджуватися дивовижними краєвидами Карпат. Зазирнути у старовинний колодязь. Політати над фортецею за допомогою технологій віртуальної реальності. Відвідати мотузкове містечко. Взяти майстер-клас із гончарства.

І особиста порада: поїсти найкращого в області баноша та купити домашнє вино у місцевих ґаздинь.

Бонусна локація: водоспад Сопот

Наш гід Ростислав запропонував відвідати ще один туристичний магніт – водоспад Сопіт. Звичайно, ми не відмовилися від такої можливості. Пізніше гід зізнався, що він родом із села Сопіт, найближчого до водоспаду. І він просто хотів показати нам місце, де виріс. Ось таке приємне та дуже душевне завершення подорожі Карпатами.

Бюджет четвертого дня:

• екскурсія – 350 грн з особи;
• квиток у заповідник “Тустань” – 80 грн;
• сувеніри – магнітик коштуватиме 30 грн, домашня наливка – 120 грн, натуральний карпатський чай – 30 грн;
• їжа – порція баношу в Тустані коштує 60 грн, печена картопля з овочами – 30 грн.

День п’ятий: прощання зі Славсько та гори вражень

Чи варто говорити, що після такої насиченої поїздки ми вирішили просто відпочити у Славсько? Гуляти вулицями, насолоджуватися природою та спілкуватися з людьми. Останні – найцінніше, що ми зустрічаємо у подорожах. І саме про них згадуємо із особливою теплотою.

Бюджет п’ятого дня: безцінний.

Фото та текст: Євгенія Кузенкова

10 місць в Карпатах, які ви маєте побачити на власні очі

Українські Карпати – це ціла скринька незвіданих можливостей та прекрасних локацій, які по-новому змушують нас дивитись на Україну. Природні багатства гір, шумні водоспади, старовинні палаци та замки на скелях – все це потрібно побачити на власні очі хоча б раз у житті. Ми склали для вас перелік найбільш цікавих місць у Карпатах, які варто відвідати уже цього літа.

1) Замок Паланок

У Мукачеві на Закарпатті розташована одна з найдавніших українських фортець: замок “Паланок”. Середньовічні мури приховують безліч загадок і таємниць.

Велична фортеця, що височіє над містом, – головна атракція стародавнього Мукачева. Затишне закарпатське містечко розташоване на берегах ріки Латориці. Воно було зведене на рівній, майже пласкій місцевості, без схилів і пагорбів. Якщо дивитись на місто зверху, здається, ніби воно лежить перед глядачем на долоні. Тим величніше здіймається над Мукачевом замок – за фундамент йому править гора вулканічного походження. Існує легенда, ніби ту гору насипали люди, але праця коштувала їм страшних мук – звідси й Мукачеве.

Фортеця поділена на три тераси, три рівні: Верхній, Середній та Нижній замки.

Потрапити до замку можуть всі охочі: треба лише дістатися Мукачева і дати собі клопіт піднятись до замкової брами. Коли ви перейдете міст, перекинутий через глибокий рів, вас чекатимуть каси, в яких можна просто оплатити вхід чи замовити на додачу екскурсію. В “Паланку” однаково раді екскурсантам і самостійним туристам, які воліють роздивлятись старовинні мури без підказок екскурсовода. На території замку діють не тільки історичні експозиції – працюють сувенірні лавки та кав’ярні. На нижньому ярусі фортеці можна присісти, щоб перепочити, випити кави чи гарячого вина. Прогулятись підземеллями і переходами замку цікаво, але набагато цікавіше взяти екскурсію – це не буде коштувати дорого. Екскурсія триває майже 2 години: гостей знайомлять з побутом та історією фортеці, оповідають легенди та реальні історичні факти, що подекуди вражають більше за вигадки.

2) Озеро Синевир

Озеро Синевир, без перебільшення – легенда Карпат. Це найбільше і найзагадковіше озеро України. Шукати цю перлину варто серед скель і лісів гірського масиву Внутрішні Ґорґани, на землях національного природного парку з тією ж назвою.

Морське Око Карпат розташоване на висоті близько тисячі метрів над рівнем моря, його максимальна глибина – 24 м. Синевир знаходиться високо в горах і його води настільки глибокі, що озеро не прогрівається навіть влітку. Найспекотнішої днини теплими будуть лише метр-два води, якщо зануритись глибше, вас обпече крижаним холодом.

Вода Синевиру чиста і прозора настільки, що в ній добре себе почуває форель – риба, яка може жити лише у кришталево чистій воді. Виникло озеро внаслідок землетрусу, до нього стікаються три гірські потоки, підтримуючи високий рівень води в будь-яку пору року. Гладінь озера іскрить блакиттю, але рівно посередині з води випростовується невеличкий острівець. Ця картина подібна до блакитного ока з темним вічком посередині – саме тому Синевир і отримав свою другу, вельми романтичну назву: Морське Око.

3) Водоспад Шипіт

На північних схилах Полонини Боржави, там, де височіє гора Гемба, серед крутих скель та лісів причаївся водоспад Шипіт. Іноді тільки несамовитий рев води може підказати, що поблизу є потік з мальовничим водограєм. Найближче до цієї природної атракції селище – Пилипець. Але до нього нескладно дістатись і з інших сіл: Верхнього чи Нижнього Студеного, тим більше, що від різних пансіонатів та готелів організовують автобусні тури для охочих подивитись на одне з семи природних чудес України.

Милуватися каскадами можна будь-якого сезону: взимку річка не замерзає повністю, тому ви маєте змогу побачити, як кришталевий потік зривається зі скель. Підійти до водоспаду можна як зверху, так і знизу – пейзаж буде однаково привабливим. Проте найкращий час для зустрічі з Шипотом – навесні, коли на схилах Гемби тануть сніги, наповнюючи потік.

Водоспад згадується на сторінках літературних творів. Щорічний фестиваль субкультур, який відбувається біля привітних вод ріки Пилипець, став головним мотивом роману “Трохи пітьми” Любка Дереша. Літні святкування біля Шипоту починаються з першим днем липня і завершуються на Івана Купала. Це свято проходить особливо гучно, зі всіма традиційними елементами та колоритом. Проте для прихильників спокійного відпочинку липень – не кращий час, щоб подивитись на славнозвісний водограй. Тут стає надто шумно, і далеко не всі гості фестивалю виконують чисельні прохання підтримувати чистоту.

4) Невицький замок

Руїни величного палацу лежать між селами Кам’яниця та Невицьке, а неподалік котить свої хвилі річка Уж. Навіть від автодороги можна помітити сіру стіну та грізні башти Невицького замку. Історія цієї твердині починається у далекому XII ст., коли угорці звернули увагу на північний схід і вирішили товаришувати із галицькими та київськими князями, через що почали з’являтись нові дороги через перевали, а з ними — й нові укріплення. На місці палацу тоді створили щось на кшталт городища із ровами та земляними валами.

Проте швидко з’ясувалось, що подолати Верецький перевал можуть не тільки слов’яни – до Закарпаття докотилася хвиля монголо-татарської навали, яка зруйнувала Невицьке укріплення вщент. Угорці не полінувалися відновити твердиню, а трансільванські владарі її розбудували, додали до споруди донжон і колодязь.

Фортеця довгий час була кинута напризволяще, хоча поряд з нею проводились дослідження, а місцеві фахівці можуть розповісти багато цікавого з її історії. Руйнація тривала, одна з башт впала, проте врешті-решт почалася реконструкція будівлі. Сьогодні охочі можуть роздивитись замок зблизька, вхід до нього вільний. Поруч із спорудою є “Сад Вагнера”, закладений ще в XIX столітті. В ньому б’є чудовий фонтан, який не замерзає навіть взимку. З 2006 року в замку проводять театралізоване свято весільних обрядів, відтворюючи давні традиції сватання.

5) Ужгородський замок

Ужгородський замок приховує безліч таємниць. Підземні ходи з’єднують його з іншими закарпатськими палацами, а вночі замком блукає Біла Діва – сумний привид шляхтянки.

Ужгородський замок гордовито здіймається над історичним центром міста. Згідно традицій та логіки побудови воєнних укріплень, він розташований на замковій горі та оперезаний ровом. Колись грізна, сьогодні фортеця використовується в якості приміщення краєзнавчого музею, в якому виставленні археологічні експозиції та зібрано повні відомості про географію, тваринний та рослинний світи Закарпатської області. Але найбільшою принадою музею є сама будівля фортеці.

Замок зведено на краю крутого схилу, тому одна з його стін фактично височіє над прірвою. Північна частина споруди розташована на такому карколомному схилі, що ворог жодного разу не пробував атакувати фортецю з цього боку. При слові “замок” можна уявити собі витончену споруду на кшталт крихітного палацу “Ластівчине Гніздо” чи неоромантичного палацу графів Шенборнів. Але Ужгородський замок – справжня бойова твердиня, яка бачила чимало битв та облог. Ця сувора споруда має лише два поверхи, її стережуть грізні квадратні вежі, а зверху на туристів похмуро споглядають отвори бійниць. Товщина стін сягає 3 метрів, а фортифікаційні укріплення продумані з ретельністю генія. Навіть якщо ворогам вдавалось подолати міцну замкову стіну, захисники фортеці могли продовжувати оборону. Оскільки замок служив за сховок не тільки аристократії, але й чисельним городянам, під ним розташовані глибокі каземати. У підземеллях можна також побачити в’язницю та кімнату для тортур.

6) Водоспад Гук

Однокаскадний красень, прогулянка до якого може стати прекрасним варіантом як зимової днини, так і влітку. Не ховайте фотоапарат в рюкзак: довкола казкові пейзажі гір Ґорґани, пряма і переважно асфальтована дорога вздовж мальовничого потоку Женець зі скельними виступами та височенними смереками понад водою!

Женецький Гук – водоспад молодий: утворився внаслідок повені у післявоєнні роки. Вода в ньому спадає з висоти 15 метрів. Навесні під час сходження снігів та після злив у інші при року він виглядає якнайкраще: вода, окрім основного потоку, тонкими нитками струменить згори по скелі, породжуючи довкола ще декілька мініводоспадів.

Зимою Гук частково замерзає. Якщо пощастить, побачите, як скелі вкриваються філігранним льодом, попід яким ще тече вода. На сонці лід виблискує, як диско-куля: краса неймовірна! Попід водоспадом облаштовані місця для відпочинку: є дерев’яні столики та лави. Над потоком стоять дерев’яні містки – чим не ідеальне місце для пам’ятного фото? На Гук можна дивитись як знизу, так і зверху – є видові майданчики, стежки до них мають міцні перила.

Біля Гуку є невеличкий сувенірний базарчик. Глінтвейн, карпатський чай з медом чи кава з перцем стають особливо актуальними зимою, коли хочеться не тільки на водоспад подивитись, але й зігріти носа в ароматному напої. А ще біля Гуку є маловідомий водоспад Нарінецький. Теж однокаскадний, висотою приблизно 10 метрів. Розташований на потоці Нарінець – це лівий приток Женця.

7) Кам’янецький водоспад

Гучний потік Кам’янецького водоспаду чути здаля. З таким орієнтиром повз водоспад ви точно не пройдете. Висота падіння води сягає 6 метрів. Навесні та раннім літом, коли річка Кам’янка повноводна, водоспад стає найбільш видовищним. Проте приїжджати сюди можна у будь-яку пору року.

Неподалік водоспаду є облаштовані місця для відпочинку, оглядові майданчики. Маршрут до Кам’янецького від с. Сколе маркований, а стежка добре втоптана – точно не переплутаєте, куди прямувати. Від Сколе йти не більше 7-10 км. Точна відстань залежить від початкової точки – від залізничної станції йти рівно 10 км. Підйоми нескладні, тому дійти до місця можна за 1.5-2 години тінистим лісом.

Долина річки Кам’янки мальовнича: плануючи прогулянку, враховуйте додатковий час для того, щоб роздивитись все довкола. Дорогою на водоспад можна піднятись до Мертвого озера, або як ще його називають, Журавлиного. Це унікальне озеро багате на сірководень, тому в ньому не половиш рибку: довкола болотиста місцевість, а посеред озерця плаває острівець зі сплетеного коріння, віття та моху. Місце трохи моторошне, але на свій лад прекрасне.

Якщо ви маєте кілька днів, зупинитись можна у Сколе, щоб в перший день відвідати Кам’янецький водоспад, Мертве озеро та піднятись на гору Ключ (929 м н.р.м.), а на другий день вирушити на Коростів і звідти зійти на гору Парашку (1268 м н.р.м.) або обрати будь-який інший з можливих маршрутів (перелік маршрутів дивитись тут).

На гору Парашку, окрім того, підійматись можна і з самого Сколе. Більше про місто та туристичні маршрути з нього можна дізнатись тут.

8) Озеро Герешаска та Драгобратський водоспад

Заввишки більше 7 метрів каскадний водоспад розташований неподалік відомого гірськолижного курорту Драгобрат. Вище від нього – озеро Герешаска. Разом вони утворюють дивовижний природний ансамбль, а ще це просто прекрасні локації для одноденної прогулянки.

На захід від туристичної бази та долини Драгобрат, на річці Кисва (інша назва – Косівська річка) гуркотить водоспад Драгобратський. Дійти з г/к “Драгобрат” до водоспаду можна повз гору Стіг у напрямку вершини Апшинець (Догяска). Дорога від курорту до водоспаду в один бік може розтягнутись на 2-2.5 години. Вода тут спадає з висоти 7 метрів. Найбільш видовищного вигляду водоспад набирає навесні, коли тануть сніги, або влітку, після затяжних дощів. Підйом до водограю непростий, проте краса краєвидів, що можна побачити з висоти у 1 500 метрів, того варта!

Трохи вище за Драгобратський, на 1 577 м над рівнем моря, розташоване озеро Герешаска – озеро дивовижної прямокутної форми. Ширина озера – більше 110 метрів, глибина – до 1.2 метрів, проте навіть у сонячну днину вода тут не прогрівається вище 11 градусів тепла. Як не хочеться йти пішки, до цих атракцій можна винайняти позашляховик.

9) Водоспад Пробій

Пробій – один з небагатьох карпатських водоспадів, до якого не треба далеко їхати: знаходиться він у самому серці м. Яремче.

Дорогою на яремчанський ярмарок ви обов’язково пройдете вузьким мостом, під яким гуде Пробій – чи не найповноводнійший каскадний водоспад Українських Карпат. Кажуть, раніше висота падіння води тут сягала 25 метрів, проте для сплаву лісу по ріці Прут водоспад підірвали, значно зменшивши його висоту.

Води Прута спадають вниз з висоти 8 метрів. Більшість карпатських водоспадів можна роздивитись лише з річкових долин, а Пробій – з усіх можливих ракурсів. Наприклад, можна спуститись до самого водоспаду зі сторони ярмарку. У вас також є рідкісна нагода роздивитись водоспад згори – у 20 метрах над Пробієм височіє пішохідний міст.

До речі, на лівий берег Прута тут, окрім як мостом, можна потрапити й іншим шляхом – придбавши квиток на підвісну переправу. Гадаємо, швидкість падіння води та динамічна сила водоспаду вразять вас ще більше, коли пронесетесь над каскадом, міцно тримаючись за натягнутий канат.

Від Пробія, до речі, вгору веде промаркований туристичний маршрут на хребет Явірник. А ще це місце слугує кінцем рафтингового маршруту Яремчанським каньйоном – екстремали, за умови достатнього рівня води у Пруті, сплавляються від Ворохти до Яремче. Протяжність такого сплаву – близько 40 км.

10) Палац Шенборнів

Невеличке село Карпати неподалік Мукачева приваблює чи не легіони туристів. У цьому мальовничому куточку влаштовані санаторії, тут є романтичне місце під назвою Скеля Кохання, з якого відкривається захопливий краєвид гірських просторів. Але головна атракція – це санаторій “Карпати”. Не варто дивуватись: цей заклад для лікування і відпочинку розташований у стінах палацу Шенборнів.

Вежі та стіни Берегвару наче позичені з лицарського роману або казки про чаклунів та героїв. Тож не дивно, що за часів СРСР замок любили використовувати як декорацію для зйомок кіно. Тут знімалась казка “Снігова королева” і культовий фільм про розвідників “Сімнадцять миттєвостей весни”.

Колись романтичній палац слугував резиденцією та мисливським будинком для шляхетної родини графів Шенборнів. На санаторій він перетворися лише 1946 року, коли у цих краях не лишилось і натяку на аристократів. Казковий вигляд споруди – данина модному наприкінці XIX ст. стилю під назвою “неоромантизм”. Архітектори ніби дійсно прагнули відтворити в реальності казкові палаци, поєднуючи елементи готичної та романської архітектури.

Будівля замку Берегвар має своєрідну родзинку: її побудовано за астрономічнім принципом. Це означає, що кожний елемент споруди не тільки виконує свою практичну функцію, але й має символічне значення. Так, кількість вікон становить 365 – за кількістю днів року. Ще одне віконце замуроване на випадок високосного року. Димоходів у палаці – 52, стільки ж, скільки у році тижнів. Входів 12 – за числом місяців, а кути замку прикрашають 4 вежі, що відповідають 4 порам року. Шпилі оздоблені флюгерами й курантами, а на одній з веж встановлено дзвін, що відбиває кожну годину. Споруда щедро декорована вітражами та барельєфами з символікою родини Шенборнів.

Будуючи свою резиденцію, граф Шенборн поклопотався і про залізничне сполучення. Неподалік височіє старовинна будівля вокзалу, а від неї йде “стара графська дорога”. Залізниця – найзручніший спосіб дістатися замку. Треба лише сісти на електричку, яка довезе вас до станції “Карпати”. Будівля самої станції нагадує старовинний палац, тож помилитись зупинкою неможливо. На жаль, потрапити до санаторію старим графським шляхом буде складно – він перекритий. Вхід до замку знаходиться трохи збоку від брами, до якої веде стара дорога.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.