Початок мезозойської ери — тріасовий і юрський періоди — був часом розквіту і панування плазунів. Деякі з них досягали гігантських розмірів і мали масу тіла до 20 т. Були серед них як рослиноїдні, так і м'ясоїдні. Однак ще в пермський період з'явились звірозубі плазуни — предки ссавців.
На початку мезозойської ери вимерло багато деревоподібних вищих спорових рослин, дуже поширених раніше, зникли амфібії-стегоцефали, не стало багатьох морських безхребетних — трилобітів, чотирипроменевих коралів, гоніатитів тощо. Натомість з'явилися голонасінні рослини: ґінкові, бенетити, саговникові, хвойні та ін.
В цей же час Австралія і Антарктида відділилися від Африки та Індії, і виник новий Індійський океан, який з'єднався зі східною околицею океану Тетіс. Найбільш великим в юрському періоді був Тихий океан.
(від Мезозойської ери) – складчастість, що проявилася протягом мезозойської ери переважно в межах Тихоокеанського поясу. До мезозойської складчастості відносять більшу частину Кордильєр і Анд, Верхоянські гори, Анюйське нагір'я, Сіхоте-Алінь, Коряцьке нагір'я, гори Камчатки та Суматри.
Ю́рський пері́од, часто юра́ — період геологічної історії Землі, середній геологічний період мезозойської ери. Тривав приблизно 56,3 млн років: від 201,3 ± 0,2 до приблизно 145,0 млн років тому. За юрського періоду великі простори материків зазнали опускання і трансгресії в їхні межі моря.
Пангея існувала наприкінці Кам'яновугільного та на початку Юрського періодів. Утворення відбулося приблизно 300 мільйонів років тому, початок руйнації — близько 175 мільйонів років тому.
Мезозо́йська е́ра, мезозой (від грец. μεσο — «середній» і ζωον — «життя») — друга з трьох геологічних ер фанерозойського еону, що настала після палеозойської і змінилася кайнозойською ерою.