Багатокорпусний вулик: особливості, переваги, недоліки

Якщо звернути увагу на конструктивні особливості такого типу вулика, то варто зазначити, що виріб має такі обов’язкові елементи:

  • 3-5 секцій, розміщених одна над іншою (не більше ніж на 10 рамок);
  • піддашник;
  • кришка;

Особливість таких вуликів полягає перш за все у тому, що вони розраховані на досить сильні та середні по силі сім’ї. Коли виникає необхідність у розширенні конструкції, пасічнику легко це робити за рахунок наявної основної частини.

Основні переваги:

Не зважаючи на легкість у догляді та істотні переваги, необхідно враховувати, що у подібного способу утримання бджіл є також і деякі недоліки:

    можливість пошкодження вулика при транспортуванні (якщо немає надійних кріплень між вуликами);

Як правильно користуватися багатокорпусним вуликом

Перестановка

На початку весни (після закінчення періоду зимівлі) усі бджоли найчастіше знаходяться в одному, або двох відсіках вулика. З настанням весни поверх секції, де знаходяться комахи, виставляють ще одну секцію. Для чого це потрібно? У другій секції розташовуються стільники з сушею та медом. Через певний час (2-3 тижні) матка перейде сюди для того, щоб відкласти яйця.

Потім встановлюють третю секцію (по 5 рамок з сушею і медом) та поміщають її в розріз між першою та другою.

Четверту секцію встановлюють таким чином, що вона стає третьою знизу. Виконується ця маніпуляція десь у середині літа, що пов’язано з активним процесом медозбору.

Формування відводків

Для того, щоб правильно сформувати відводки, необхідно використовувати правила, прописані в книгах про бджільництво:

  1. Молоді бджоли набагато краще приймають матку, таким чином сильна сімя сформується набагато швидше.
  2. Вибирається погожий день в період інтенсивного медозбору.

Збільшення бджолосімей

Варто зазначити, що збільшувати бджолосім’ї у багатокорпусних вуликах набагато простіше, ніж у звичайних або двокорпусних. Розширення тут полягає в тому, що зверху просто виставляється додаткова секція. Таким чином у матки з’являється можливість відкладати більше яєць, а у молодих бджіл – більше простору для своїх справ. Щоправда, тут не обійдеться без хитрощів. Річ у тім, що для посилення процесу відкладання яєць матку треба гарно простимулювати.

    Верхню секцію міняють місцями з тією, що під нею.

Утримання бджіл у багатокорпусних вуликах

Звісно, що для якісного утримання бджіл у багатокорпусних вуликах необхідно мати певні знання та основи технології. Безперебійність функціонування та ефективність такої пасіки забезпечується набором нескладних дій, завдяки яким вдається надбудовувати вулики, відокремлювати зайві частини, вчасно переставляти рамки, швидко реагувати на процес роїння.

Отже, працювати з багатокорпусними вуликами досить просто навіть без великої кількості додаткових знань та зусиль. Якщо технологічно усе виконувати правильно, то комахи не страждають від стресу, а матка не перериває процес відкладання яєць.

Де купити та скільки коштують вулики

Купити вулики недорого можна в інтернет-магазині ПаркПлюс. Якщо для вас актуальне це питання, то варто для початку ознайомитися на сайті з нашими пропозиціями та отримати консультацію менеджера.

Ціни на багатокорпусні вулики в Україні можуть залежати від різних факторів: кількості корпусів, матеріалів, з яких вони виготовлені, та кількості, яку ви готові придбати. Наприклад, ціна таких вуликів у розрахунку за одну секцію може коливатися від 1100 до 1300 гривень. Відповідно ціна вулика 3 трьох секцій – від 3300 до 3900 гривень.

У природних умовах бджоли живуть, розмножуються без допомоги пасічника. Вони здебільшого селяться в земляних норах чи дуплах дерев. Для розведення бджіл та подальшого видобутку меду обов’язково потрібні вулики, як звичайні, так і багатокорпусні. Тут усе залежить від кількості бджолиних сімей та вашого бажання спростити собі життя.

ПРОТИРІЙОВІ ЗАХОДИ

ПРОТИРІЙОВІ ЗАХОДИ – прийоми, які скорочують або повністю усувають природне роїння бджіл. П. з. необхідні для * того, щоб бджоли весь час перебували в робочому стані, а пасіка була рентабельною. Як запобігання появі на пасіці інстинкту роїння, бджіл завантажують роботою з відбудування стільників і вирощування розплоду, не допускаючи перегрівання гнізда.

Стандартні П. з.: фарбування вуликів у світлі тони, посилення вентиляції всередині гнізда, систематичний відбір із гнізда стільників із розплодом і молодими бджолами й використання їх

Існують найбільш прийнятні способи для запобігання ройовому інстинкту бджіл, які утримуються у вуликах різної конструкції. Так, при утриманні бджіл у вуликах-лежаках застосовують такий спосіб. Із появою трутневого розплоду матку з бджолами відокремлюють від розплоду, вулик перегороджують розділювальною решіткою на два відділення: менше – біля льотка на 8 рамок і більше – на 12 рамок. У менше відділення до розділювальної решітки ставлять стільник із розплодом і маткою, за ним 2-3 рамки доброї суші та, якщо є узяток, стільки ж рамок зі штучною вощиною (напроти льотка). У більше відділення

до розділювальної решітки ставлять стільники переважно з молодим розплодом, а далі від перегородки – стільники з більш зрілим і печатним розплодом. Із цих стільників попередньо струшують бджіл у відділення з маткою. Пересипані бджоли відбудовуватимуть вощину, створюючи великі площі для розплоду, а матка значно збільшить яйцекладку. З більшого відділення виведені молоді бджоли після обльоту перейдуть через загороджувальну решітку до матки й опиняться в умовах знову посадженого рою – у споруджуваному гнізді з великою кількістю відкритого розплоду. Із настанням узятку бджоли складатимуть мед у стільники, що звільнилися від розплоду, у більшому відділенні вулика. Через 14 днів, якщо ройова пора ще триває, рамки міняють місцями. До цього часу існує небезпека виникнення роїння. Цей метод досить ефективний, але дуже трудомісткий.

У більшому відділенні вулика бджоли також активно відбудовують вощину, тому рамки з вощиною ставлять по одній між останньою рамкою з розплодом і медяним стільником.

У разі виникнення необхідності змінити матку поруч із розділювальною решіткою ставлять вставну дошку, у більшому відділенні відкривають льоток із протилежного боку. Коли тут будуть запечатані норицеві маточники, їх виламують і замість них дають зрілий маточник із племінної сім’ї. Після спарювання молодої матки з трутнем стару видаляють, а вставну дошку забирають.

Для бджолосімей, які утримуються в багатокорпусних вуликах, застосовують інший протирійливий спосіб. Матку з бджолами димом зганяють у нижній корпус. Верхній корпус відставляють набік, а нижній накривають розділювальною решіткою. Суш і вощину поміщають у корпус, поставлений над розділювальною решіткою, і також накривають його розділювальною решіткою. Зверху нього ставлять корпус із розплодом для відводка. Йому дають зрілий маточник і в корпусі відкривають льоток.

У цьому випадку бджоли материнської сім’ї переміщаються по всіх трьох корпусах, у результаті чого не виникає перенаселеності гнізда та зникає небезпека загострення ройового інстинкту. Із виходом молодої матки у відводку спілкування сімей не припиняється, але бджоли відводка починають літати через свій льоток. Натомість тонус материнської сім’ї підвищується, вона ніби повертається у фазу росту.

Із нижнього корпуса бджоли почнуть переносити відкритий мед у корпус із сушшю й там само складатимуть свіжий мед. Матка відразу використовуватиме звільнені чарунки під засів. У відводку до дня початку роботи матки стільники також звільняться. Мед, що знаходиться в корпусі під відводком, бджоли увесь час переноситимуть нагору й де позитивно позначиться на яйценосності матки. Відводок у такому випадку не доведеться підсилювати, підгодовувати й забезпечувати водою.

Можна зробити й так. Відкрити вулик і пустити кілька клубів диму у вулички верхнього корпуса. Більшість бджіл разом із маткою спуститься в нижній корпус. Після цього корпус треба зняти й відставити набік, а нижній накрити глухою стелею й разом із дном повернути на 180°. На нього знову поставити знятий корпус із розплодом, дати зрілий маточник і відкрити льоток. Зверху вулика покласти стелю й мат і надягти дах.

Літні бджоли, які повернулися до вулика, почнуть шукати льоток. Частина бджіл увійде в льоток відводка, що розташований в колишньому напрямку, але опинився трохи вище, а інші відшукуватимуть свій старий льоток. Такий розліт протриває близько 2-3 год. У сім’ї й відводку буде приблизно рівна кількість бджіл.

Через 1-2 дні на корпус сім’ї з плодовою маткою потрібно поставити корпус із маломедними рамками й вощиною. Надалі обсяг гнізд збільшують відповідно до росту сім’ї й відводка. Спочатку ставлять по корпусу зверху гнізд, а потім, коли вони будуть освоєні й заповнені розплодом і кормом, корпуси міняють місцями. Після встановлення другого корпуса на гніздо материнської сім’ї льоток у відводка підніметься на один корпус, але бджоли порівняно швидко освояться з таким положенням.

Два останні способи зручні тим, що відводки із самого початку стають повноцінними, у них є різновіковий розплід і літні бджоли. Із ростом сімей гнізда збільшують: на них ставлять по другому корпусу. Якщо медом заповнений середній корпус, його переносять на верх вулика, а натомість ставлять новий корпус. Обсяг вулика, що складається з 5-6 корпусів, забезпечує нормальний ріст сім’ї й роботу бджіл зі збирання меду аж до настання головного узятку.

Є також інші прості й надійні способи. Наприклад, струсити ввечері всіх бджіл із рамок у вулик, ополоником зібрати їх у роївню й посадити в льох на добу. Після цього розділити сім’ю на два відводки. Одному дати плодову матку, іншому – неплодову. Маток підсаджують через льоток разом із бджолами. Там, де плодова матка, свіжий засів з’являється через добу, а там, де неплодова – на восьму-дев’яту добу.

Одним з П. з. є добір на пасіці тих порід бджіл, які відрізняються малою рійливістю. Шляхом досліджень було встановлено, що найоптимальнішим є використання на пасіках помісних сімей від грузинських бджіл із місцевими.