Природній, речима та півтора рази. П’ять найпопулярніших помилок в українській мові

Любі читачі й ще любіші читачки! Редакція вітає вас із новим, двадцять шостим випуском нашої мовно-дорадчої рубрики, де ми знов говоритимемо про цікавинки української мови й дізнаватимемося про неї щось нове. Але наприпочатку обов’язкова нагадайка: усі свої запитання, коментарі й прохання, гнівливі докори й прелагідні зітхання можна і треба спрямовувати на нашу редакційну пошту [email protected] ! Щотижня ми братимемо по кілька ваших листів і відповідатимемо на них. Хочете зворотного зв’язку — зробіть свої перші півподиху і півкроку в наш бік!

Найпопулярніші помилки

Сьогоднішнє казання буде на дуже цікаву й практичну тему — про помилки в літературній мові. Зразу поясню всі ключові слова.

Літературна мова — наддіалектний унормований варіант мови, який спирається на певні загальноприйняті джерела і правила. Помилка в літературній мові — порушення мовних норм, зафіксованих у чинних граматиках і словниках (власне, джерелах). Якщо все, що ви пишете чи говорите українською, слід оцінювати в рамках літературної мови, — там можна й доречно буде виправляти відповідні помилки. Якщо ж ви не претендуєте на лаври літературномовця й уживаєте мову в її регіональному (діалект, говірка) чи соціальному (молодіжний сленг, жаргон професійних кіл) варіантах, усі обмеження літературної мови вас загалом не стосуються. Якщо ж ви хочете сидіти на обох стільцях, готуйтеся, що буде складно.

Дисклеймер: про популярність помилок редакція говорить на основі свого редакторського досвіду. У вас він може бути іншим.

1. Природний і зворотний

Ці слова пишуться саме так: із літерою “и”. Відповідно, в родовому відмінку буде “природного” і “зворотного”.

2. Речами, а не речима

Іменник “річ” в орудному відмінку множини досить часто вживають неправильно: пишуть “речима”, коли треба “речами”. Імовірно, варіант “речима” утворився під впливом форм “очима” і “дверима” — але тут ця аналогія не працює. Узагалі ж -ма — це старе закінчення двоїни (особливої граматичної форми поряд із одниною та множиною, яка позначала двох людей чи парні предмети). В українській мові двоїна давно зникла, але подекуди лишились її дуже різні сліди: пестливо-дитячі слова “руці” й “нозі” чи множина типу “сини/пани” замість історичного “синове/панове”, яке зараз уживається лише в кличному відмінку.

3. Півтора разу

Після числівника “півтора” має йти іменник у родовому відмінку: півтора дня, півтора відра, півтора разу (а не “півтора рази”). Для запам’ятовування можна керуватися стійким зворотом “одного разу”.

4. Твоя мати, твою матір

Іменник “мати” з погляду відмінювання особливий, бо в усіх інших відмінках, окрім називного, в його корені зненацька виникає давній “р” (згадайте його в родичів нашої “матері” — англійського mother чи німецького Mutter) і плутає мовцям усі карти в голові. Правильне відмінювання його таке:

Н. мати
Р. матері
Д. матері
З. матір
О. матір’ю
М. (на) матері

Звісно, якщо “р” з’являється майже скрізь, є неабияка спокуса запхати його і в називний відмінок. Так і роблять у багатьох діалектах: кажуть “твоя матір прийшла”. Але в літературній мові, на жаль, це поки що помилка. Тому — твоя мати прийшла й побачила мою матір.

5. За кордоном перестаєш марити закордоном

Є дві ситуації. В одній ми пишемо “за кордон”:

Вона поїхала за кордон, а він лишився вдома.

Тут словосполучення “за кордон” відповідає на питання “куди?” й схоже на “за паркан” (“м’яч закотився за паркан”).

У другій слово “закордон” означає певне загальне місце, розташоване за кордоном. Зазвичай в українській мові такі загальні місця позначаються словами з закінченням “-ння”, “-ття”, “-лля” чи “-ччя”:

У випадку “закордону” очікуваним було би слово “закордоння”. І воно теж є (як і “зарубіжжя”). Ба більше — його значно важче написати неправильно!

Але раз уже мовці склепали й уживають слово “закордон”, то його бодай варто не плутати зі словосполукою “за кордон”. Чого вам і бажає редакція.

Переклади слів з російської

А насамкінець — кілька відповідей про переклади з російської слів “валежник” і “рассольник” та різницю між “цвинтарем” і “кладовищем”:

• “Валежник” українською буде — “лежак”, “сушняк”, “ламань” або “хмиз”.
• “Рассольник” — це “розсольник” (як і в російській, походить від “розсіл”).

І “цвинтар”, і “кладовище” — абсолютно літературні слова. “Цвинтар” походить від грецького koimeterion (місце, де сплять). До речі, прямим латинським відповідником слова koimeterion є слово dormitorium, від якого походить англійське dormitory (гуртожиток). “Кладовище”, на противагу “цвинтарю”, — слово слов’янське, означає “місце для вкладання [небіжчиків]”. Коротше, на кладовища кладуть, а на цвинтарях сплять. Уживайте будь-який з двох варіантів.

І шануйтеся — де б ви не були.

Що таке мудборди та як їх використовувати на уроках

Мудборд – улюблений інструмент дизайнерів, архітекторів, організаторів святкувань, представників ЗМІ, письменників, психологів і просто тих, хто полюбляє мріяти та візуалізувати власні бажання.

Мудборд (від англ. mood board – дошка настрою) – добірка світлин, ілюстрацій, листівок, кольорів, слів, шрифтів, текстур, різноманітних дрібничок тощо. Словом, усього, що дарує позитив і натхнення. Але всі це елементи повинні бути не просто красивими, а мати спільну концепцію.

Мудборд, як це часто буває, переріс межі свого початкового призначення та став одним із навчальних прийомів, який, до того ж, неабияк подобається дітям. Адже це так цікаво – шукати та добирати тематичні зображення і цитати, а потім створювати з них цілісний твір.

Коли дошки настрою стануть у пригоді у школі:

• на уроках літератури (узагальнити враження після прочитання книги);
• під час планування проєкту (хоча мудборд може й сам стати проєктом);
• після вивчення нової теми (допоможе зібрати до купи всі важливі моменти);
• для організації позакласних заходів (ви зможете зібрати всі ідеї, які у вас виникли, а потім обрати найкращі);
• під час виховних годин (вони можуть стати чудовими криголамами).

Мудборди стануть незамінними помічниками для візуалізації ідей або вражень школярів, допомагають розвивати креативність, сприяють формуванню навичок проєктної та групової (якщо діти створюють дошки настрою в команді) роботи. Мудборди чудово показують себе як під час мозкових штурмів, так і на етапі захисту проєкту, так і в якості творчої роботи.

Якими вони можуть бути? Це може бути буквально дошка, на яку можна кріпити всі елементи. І насправді шукати по всіх усюдах різноманітні картинки, вирізати з журналів фото та цитати, додавати квітки чи листочки дуже цікаво. Але і довго. Уроку на це, на жаль, точно не вистачить. Тож набагато простіше скористатися онлайн-сервісами, наприклад, тут на допомогу може прийти Canva – вона проста в користуванні та може похвалитися величезною кількістю шаблонів (до того ж є можливість працювати над мудбордом не поодинці, а разом із товаришами).

Як створювати мудборди?

Дотримуйтеся простих кроків:

1. Визначте тему.

Це насправді найпростіше, адже мудборди зручні тим, що можуть бути присвячені фактично будь-чому! Їх справді можна використовувати на будь-яких уроках та позакласних заходах. Наприклад, мудборд може бути присвячено:

• Колонізації Америки.
• Історії українського козацтва.
• Творчості Лесі Українки.
• Трьом законам Ньютона.
• Математиці в реальному світі.
• Сентименталізму у світовій літературі.

2. Визначте завдання та стиль.

Подумайте, про що має розповідати дошка настрою, якою буде її концепція, для чого (або для кого) вона створюється, які асоціації має викликати. Відповіді на ці запитання стануть підказкою, допоможуть обрати стиль та кольорове рішення. Чому це важливо? Загальний стиль допоможе зробити роботу візуально привабливою та – і це найважливіше – цілісною.

Наприклад, мудборд, присвячений колонізації Америки, може бути виконаний у пісочних, червоних та коричневих кольорах, а сентименталізму – в білих та рожевих.

3. Доберіть картинки.

І використайте для цього всі доступні ресурси! У мережі можна знайти все, але потрібно знати, де шукати. Тож порадьте учням скористатися Pinterest та різноманітними безкоштовними фотостоками – там вони знайдуть безліч світлин у чудовій якості.

4. Виділіть основне.

Дизайнери радять спочатку знайти домінанту – ключовий об’єкт або колір, до яких і добиратимуться згодом образи, деталі, кольори тощо. Але не перестарайтеся та не перевантажуйте мудборд зайвими елементами. Особливо часто так можуть робити діти, яким хочеться вмістити на одну дошку всі-всі ідеї, тож поясніть їм, що замість стильної дошки настрою вони отримають яскраву мішанину, основного сенсу якої ніхто не зрозуміє. Зрештою, якщо виникло багато цікавих ідей, то краще зробити не один мудборд, а кілька!

А поки що краще сконцентруватися на головному об’єкті та вибудувати композицію довкола нього. Наприклад, на мудборді, присвяченому математиці в реальному світі, в центрі може знаходитися мушля (як уособлення спіралі Фібоначчі), а домінантою дошки, що розповідає історію українського козацтва, може бути зображення Хортиці.

5. Думайте ширше.

Мудборд може включати в себе речі, що не стосуються безпосредньо теми, але візуально презентують певні її якості та сторони, або просто ілюструють почуття та естетику. Тож не варто боятися додавати зображення або цитати, які не нехай і не розкривають тему, але допомогають створити важливі асоціації та задати настрій.

6. Додайте пояснення.

Короткі пояснення або тематичні цитати допоможуть зробити більш зрозумілим візуальний меседж мудборду, дозволять пояснити значення вибраних вами образів.

Мудборди готові? Тепер саме час продемонструвати їх усьому класу! Попросіть учнів розповісти про свої дошки настрою та дати відповіді на запитання:

• Яка ідея об’єднує всі зображення?
• Який сенс ви вкладали в кожне зображення?
• Чому мудборд створено саме в такій кольоровій гаммі?

А потім запропонуйте дітям поставити власні запитання авторам дошки настрою.

Створення мудбордів у межах навчального процесу дозволяє як розкрити творчій потенціал школярів, так і узагальнити їхні знання з теми, допомогти їм поглянути на вивчений матеріал із іншого боку та просто приємно провести час. І це чудово!