Зміст:
“На захисті неба”: прикордонники показали, як збивають “Шахеди”
Вже другий рік Україна потерпає від російських атак іранськими дронами “Шахед”. Для ефективнішої протидії цій загрозі сили оборони створили мобільні вогневі групи.
Сьогодні мобільні вогневі групи працюють по усій країні. Головне їхнє завдання – знищення дронів-камікадзе. Велику частину особового складу таких груп складають саме прикордонники.
“Спочатку від передових постів ми чуємо про його (“Шахеда” – ред.) проходження – за звуком, по “Ефіру”. Далі бачимо, як працюють попередні групи, і вже від цього переміщуємося. Ми мобільні завдяки пікапу. Кулеметник залишається на кузові, решта – переїжджає і веде полювання”, – описує процес збиття дронів кулеметник Богдан.
За його словами, “Шахеди” збивають кулями калібром від 12 мм. Інші у цьому випадку малоефективні. Головне завдання – пошкодити паливну систему, двигун, операційну систему – його “мізки”. Інакше дрон хоч і буде “дірявим”, але долетить до цілі.
Прикордонник на псевдо “Замок” розповідає, найбільша складність – “зловити” безпілотник. Роблять це за допомогою прожектора. Він може освітити до кілометра.
“Якщо погода хороша, то між звуком від “Шахеда” і справжнім підльотом невелика різниця. Коли погода вітряна, він може летіти далеко, а здаватиметься, що вже позаду. Треба швидко знайти”, – ділиться “Замок”.
Командир підрозділу ДПСУ Олег пояснює, гриб, який можна побачити після вибуху, є детонуванням вибухової частини “Шахеду”. Сам безпілотник у цей момент розлітається на маленькі шматки.
“Одного разу дрон пролітав дуже швидко – секунд 10. Вже з останніх патронів дострілювали, повернулися – а там за спиною вогневий гриб радіусом метрів 50”, – згадує військовий.
Якщо є частини “Шахеду”, які можна вивчити, вони передаються компетентним службам. Решту збирають для підтвердження збиття – ті, де є бортовий номер, серія.
За словами кулеметника Костянтина, найбільша мотивація у цій роботі – знати, що його сім’я та інші сім’ї у безпеці.
“Це мотивує. Якщо ти його “вкладеш”, чиясь родина зможе спокійно спати – без тривог, без біганини у підвали. Тому що ми на захисті неба”, – зазначає він.
Як виростити бавовну в домашніх умовах: корисні лайфхаки
Бавовна була відома ще багато століть тому, а деяких країнах її досі називають білим золотом. А тепер під час війни в Україні вона “набула” нового контексту та стала ще популярнішою. Як можна виростити її в домашніх умовах – читайте у статті.
Бавовну вважають не тільки найдешевшим, але і найважливішим рослинним волокном. Воно відрізняється він своєю міцністю і практичністю. Добувають її з бавовнику – дивної рослини, висотою трохи вище метра, передає 24 Канал.
Бавовна розмножується лише за допомогою насіння. Його висівають навесні і збирають протягом осені.
Як виростити бавовну вдома
Насіння бавовни можна придбати у фермерських чи садових магазинах, також часто вони продаються в інтернет-магазинах.
Коли у вас вже є насіння, дотримуйтеся таких порад:
- Спочатку потримати їх у склянці води протягом доби. Після цього варто використовувати лише ті, що потонули (ті, що спливли, стали не життєздатними).
- Потім підготуйте горщики, діаметром близько 10 сантиметрів. Повністю заповніть його універсальним субстратом для вирощування та водою.
- Розмістіть максимум по три насіння в кожному горщину і накрийте їх тонким шаром субстрату, достатнього для того, щоб вітер не міг їх віднести.
- Після цього полийте і розмістіть надворі, на повному сонці. Проросте бавовна через 1 – 2 місяці. Коли рослини мають висоту 15 – 20 сантиметрів, їх можна висаджувати безпосередньо в саду.
Ідеальна температура для хорошого розвитку насіння бавовни – це близько 20 градусів. Після того, як насіння висаджено, потрібно його поливати та постійно підтримувати у вологому стані.
Так росте бавовна / Фото 60m
Крім того, у міру зростання бавовна постійно має отримувати прямі сонячні промені. Коли настає літо і температура зростає, рослина починає цвісти. Пізніше з’являться бавовняні волокна, які збирають і з них робляться нитки для тканини.
Золота бавовна та офіс у Варшаві. Як росіяни дістають дефіцитний порох для війни проти України
Для виробництва пороху Росії потрібна бавовна – цю сировину заводи з виробництва зброї закуповують в Узбекистані. А продають його місцеві компанії: як з’ясувала ВВС, одна з них навіть має офіс у Варшаві.
Російські військові заводи останні два роки, після початку війни в Україні, нарощують виробництво. Це відбувається зокрема за рахунок поставок узбецької бавовни – ця сировина необхідна для виробництва пороху та снарядів.
Ці заводи перебувають під санкціями, але при цьому вони купують бавовну у компанії, офіс якої розташований у Варшаві, з’ясувала ВВС.
Під час збирання бавовни в Узбекистані вже кілька десятиліть використовують примусову працю, а фермери, які її вирощують, змушені протистояти фірмам-скупникам і державі.
ВВС розповідає про те, як влаштована торгівля бавовною між Росією та Узбекистаном.
Взаємовигідне співробітництво
“Холод, будь-які опади, будь-які перепади температур – це все дуже впливає на сортність бавовни. У нас і так бавовна найнижчої якості, тому у вересні, коли ще теплі дні, стоїть завдання зібрати врожай максимально швидко, до будь-яких опадів, щоб бавовна була найвищого ґатунку”, – розповідає ВВС Тимур Карпов, узбецький документаліст і журналіст, який багато років стежить за бавовняною індустрією в Узбекистані.
Бавовна – один із найбільших ресурсів для економіки цієї країни. У сезон 2019/2020 бавовна займала понад 1 млн гектарів (це чверть від усіх орних земель країни), у 2022-му загальна вартість бавовни на експорт дорівнювала 1,6 млрд доларів.
Через специфіку кліматичних умов, коли в Узбекистані дозріває бавовна, на поля для збору врожаю одночасно виходить до двох мільйонів осіб (це одна восьма населення країни) – згідно з даними міжнародної організації праці, це найчисленніша сезонна мобілізація у світі.
В Узбекистані бавовна займає приблизно чверть усіх орних земель країни
Держава багато років контролювала індустрію і зараз залишається ключовим гравцем на ринку бавовни в Узбекистані – вона володіє орними землями і відстежує збирання врожаю.
У 2020 році Держкомоборонпром Узбекистану підписав угоду з Казанським пороховим заводом у російському Татарстані. Як ідеться у пресрелізі, опублікованому на сайті татарстанського міністерства промисловості, сторони домовилися про взаємну співпрацю: Росія зобов’язалася постачати в Узбекистан порох і налагодити в країні його власне виробництво, а Узбекистан, своєю чергою, взяв на себе зобов’язання постачати Росії бавовняну целюлозу.
Збирачі на полях збирають бавовну-сирець – необроблені волокна бавовни з домішками. При обробці бавовняне волокно очищають, щоб отримати бавовняну целюлозу – сировину, яку можна використовувати як у цивільній, так і в оборонній промисловості.
Військові заводи використовують її, по-перше, для виготовлення одного з видів пороху – для цього бавовняну целюлозу спеціальним чином обробляють, щоб отримати нітроцелюлозу, з якої вже і роблять порох. По-друге, целюлозу використовують у виробництві зарядів до танкових снарядів.
Целюлоза внесена до санкційних списків Європейського Союзу – цей товар можна ввозити до Росії тільки в тому випадку, якщо він не призначений для воєнних потреб.
“[Узбекистан] є основним постачальником сировини, необхідної для виготовлення порохів. У 2019-му ми підписали контракти, які успішно реалізували поточного року і закладаємо фундамент на майбутню взаємовигідну співпрацю”, – прокоментував тоді угоду про співпрацю Олександр Лівшиць, гендиректор заводу.
Казанський пороховий завод, як ідеться на сайті татарстанської промислової палати, виробляє заряди до стрілецької зброї, малокаліберної артилерії, танкових і авіаційних гармат, польової та морської артилерії, систем ближнього бою.
Першими на прямі поставки бавовняної целюлози з Узбекистану на російські порохові заводи звернули увагу в спільному розслідуванні видання “Важные истории”, Vlast.Kz та концерн OCCRP.
ВВС теж ознайомилася із закупівлями Казанського порохового заводу. Узбекистанську сировину Казанський пороховий завод купує безпосередньо як мінімум з 2019 року – за даними Import Genius, у 2019 році завод закупив 48 тонн бавовняної целюлози за 60 тисяч доларів.
Після початку повномасштабної війни завод розширив виробництво – це випливає з того, що завод щонайменше двічі оголошував про новий набір співробітників у серпні 2022 року і в грудні 2023-го.
Зросли і поставки необхідної сировини. 2022 року та на початку 2023-го завод закупив у Ферганського хімічного заводу 1225 тонн бавовняної целюлози на 2,1 млн доларів — це майже у 25 разів більше, ніж у 2019 році.
Ферганський завод постачав бавовняну целюлозу й на інші російські порохові заводи. Згідно з даними Import Genius, у 2022 році 26 тонн вирушили на Пермський пороховий завод за 48 тисяч доларів, а в 2023 році 79 тонн за 140 тисяч доларів через посередника поставили в Алексин, де розташований Алексинський хімічний комбінат, який також займається виробництвом пороху.
Загалом, за даними спільного розслідування видань “Важные истории”, Vlast.Kz та OCCRP, за 2023 рік завод поставив до Росії 2,7 тис. тонн бавовняної целюлози на майже 5 млн доларів. З них 2,2 млн припадає на постачання пороховим заводам, решта вирушила фірмам-посередникам, які в минулому також постачали сировину на російські оборонні заводи.
Ще один завод, який закуповує бавовняну целюлозу з Узбекистану, – Тамбовський пороховий завод, розташований у місті Котовську. У січні–липні 2022 року, як писала газета “Коммерсант”, завод розширив виробництво на 34% — зараз завод регулярно публікує відкриті вакансії, найактивніше шукають збирачів зарядів.
За 2022 рік Тамбовський пороховий завод закупив 253 тонни бавовняної целюлози в узбекистанської RAW MATERIALS CELLULOSE за 485 тис. доларів.
У того ж постачальника купувала бавовняну целюлозу і російська “Ярспецпостачання” — за 2022 рік фірма закупила 139 тонн бавовняної целюлози і відправила їх також у Котовськ Тамбовської області.
“Ярспецпостачання” – не єдина фірма, через яку Тамбовський пороховий завод може закуповувати бавовняну целюлозу. ВВС знайшла як мінімум три поставки в Котовськ від ТОВ “Фенікс” – фірма закупила 63 тонни у BAXTTEKS-FARM.
Усього, за даними спільного розслідування видань “Важные истории”, Vlast.Kz та OCCRP, у 2022 році фірми з Узбекистану поставили в Росію бавовняної целюлози на 5 млн доларів. А за перші дев’ять місяців 2023 року – вже на 8,7 млн доларів. На поставки з Узбекистану, як з’ясували журналісти-розслідувачі, припадає понад половина російського імпорту цієї сировини. Частину, що залишилася, постачають із Казахстану.
Хто контролює фірми, які постачають Росію сировину для пороху?
Ще в 2021 році стовідсотковим засновником Ферганського хімічного заводу, згідно з реєстром юридичних осіб Узбекистану, значився Національний банк зовнішньоекономічної діяльності – найбільший у країні банк, 100% акцій якого належить державі.
Але до 2023 року завод перейшов у приватні руки – зараз, як звернуло увагу видання “Важные истории”, власниками фабрики є двоє уродженців Росії – Рустам Мумінов та Михайло Глухов.
Мумінов, ймовірно, контролює й іншу фірму, яка також постачала сировину для пороху в Росію – RAW MATERIALS CELLULOSE (фірма поставила щонайменше 253 тонни сировини Тамбовському пороховому заводу). Серед засновників RAW MATERIALS CELLULOSE є Лариса Уткіна. Вона ж, згідно з агентством інтелектуальної власності Узбекистану, в 2021 році зареєструвала два товарні знаки – Alliance Capital і Chemistry International (входить до Alliance Capital).
Згідно сайту Alliance Capital, її засновником є Рустам Мумінов (один із двох власників Ферганського хімічного заводу), а один з головних її активів – Ферганський хімічний завод.
Зараз, судячи з сайту компанії, штаб-квартира Alliance Capital розташована у Варшаві, а у звіті, з яким ознайомилася ВВС, основною діяльністю компанії в Європейському Союзі є будівництво доріг, шосе та мостів. При цьому в 2022 році компанія зазнала збитків.
У звіті зазначена і власниця компанії – 43-річна Вікторія Бонковська. ВВС встановила, що по батькові Вікторії – Рустамівна, а її дата народження та адреса реєстрації повністю збігаються з даними мешканки Москви Вікторії Рустамівни Мумінової. Скоріш за все, це одна й та сама людина.
Таким чином, найімовірніше, власниця польської Alliance Capital – дочка Рустама Мумінова, власника Ферганського хімічного заводу. Де живе Вікторія зараз, з’ясувати не вдалося, вона не відповіла на листи ВВС.