Як розпізнати алергічний риніт

Алергічний риніт – це запальний процес слизової оболонки носа внаслідок IgE-залежної алергії, яке характеризується ринореєю, чханням, закладеністю носа, свербежем.

Алергічний риніт класифікують:

1) за часом тривання симптомів:

б) персистуючий (хронічний) — триває >4 днів протягом тижня і >4 тиж.;

2) за інтенсивністю симптомів:

б) помірний або важкий — наявність ≥1 з критеріїв:

• порушення сну;
• порушення повсякденної діяльності, відпочинку та/або заняття спортом;
• труднощі на роботі або при навчанні;
• важка симптоматика;

3) за алергенами, котрі викликають симптоми:

б) цілорічний — спричинений алергенами, що трапляються протягом року.

Симптоми алергічного риніту

Симптоми алергічного риніту можуть бути різними і варіюють від легших до більш важких. Основні ознаки алергічного риніту включають:

• виділення з носа водянистого секрету
• чхання, часто — нападоподібне;
• закладений ніс та густий слизовий секрет;
• свербіж носа та кон’юнктив (і почервоніння), вух, піднебіння і горла;
• порушення нюху;
• сухість слизової оболонки ротової порожнини;
• порушення сну, концентрації уваги та здатності до навчання,
• незначне підвищення температури тіла,
• біль голови,
• пригнічений настрій,
• постназальне стікання , яке спричиняє кашель .
• сльозотеча

У 70% хворих симптоми посилюються вночі і рано вранці.

Симптоми алергічного риніту можуть змінюватися в залежності від типу алергену та індивідуальної чутливості. Симптоми можуть бути сезонними, якщо алерген відомий (наприклад, пилок рослин), або протягом цілого року, якщо алерген є постійним (наприклад, тварини або пил).

Якщо дитина має подібні симптоми, особливо якщо вони тривають тривалий час або супроводжуються іншими симптомами , такими як астма, важкість дихання чи висипаннями, рекомендується звернутися до сімейного лікаря або алерголога для діагностики та лікування.

При обстеження дитини лікарі виділяють такі клінічні симптоми, як:

• «алергічне сяйво» (темні кола навколо очей, пов’язані з вазодилатацією або закладеністю носа),
• «алергічний салют» горизонтальна носова складка на переніссі (через постійне тертя кінчика носа долонею вгору)
• лінії Денні-Моргана (DM) – це поперечні складки, які утворюються вздовж нижніх повік (частіше при алергічному конʼюнктивіті)
• «алергічне обличчя», яке зазвичай спостерігається у дітей з тривалим проявом алергічного риніту, складається з деформації піднебіння, відкритого рота внаслідок дихання ротом і неправильного прикусу

Разом із характерними симптомами алергічного риніту , також можуть бути присутні такі симптоми, як:

Алергічний кон’юнктивіт – до 60% пацієнтів з алергічним ринітом мають супутній алергічний кон’юнктивіт. Алергічний кон’юнктивіт проявляється свербіжем, сльозотечею, набряком кон’юнктиви, гіперемією, водянистими виділеннями, печінням, світлобоязню. Симптоми зазвичай двобічні.

Синусит – запалення носа, пов’язане з алергічним ринітом, також може спричинити закупорку остеомеатального комплексу, тим самим створюючи схильність до бактеріальної інфекції пазух. На цей процес припадає 30- 80% випадків гострого та хронічного бактеріального синуситу. Симптоми бактеріального синуситу включають закладеність носа, гнійну ринорею або постназальне стікання, біль в обличчі або зубах та кашель. Гнійна ринорея, біль у верхній щелепі, у дітей – постійний кашель, є найбільш характерними проявами бактеріального синуситу.

Астма – до 50% пацієнтів з астмою мають алергічний риніт. У дітей кашель і хрипи є найпоширенішими симптомами, які часто більш помітні при навантаженні.

Атопічний дерматит – у дітей атопічний дерматит проявляється еритематозними плямами з інтенсивним свербежем з папулами та невеликою кількістю кірочок, які зазвичай вражають обличчя, шкіру голови, кінцівки або тулуб.

Синдром оральної алергії – свербіж та/або легкий набряк у роті та горлі одразу після вживання певних сирих фруктів (таких як яблука, персики, сливи, вишні та деякі горіхи) або сирих овочів. Симптоми є результатом контактної реакції в ротоглотці, спричиненої білками, пов’язаними з пилком у цих продуктах.

Інші стани – алергічний риніт тісно пов’язаний з дисфункцією євстахієвої труби, серозним і гострим середнім отитом, які зазвичай розвиваються, як ускладнення , внаслідок тривалого порушення носового дихання .

Закладеність носа внаслідок важкого алергічного риніту також може спричинити порушення дихання уві сні та аносмію (втрата нюху).

У пацієнтів з алергічним ринітом, також може спостерігатись частий біль голови.

ЛІКУВАННЯ АЛЕРГІЧНОГО РИНІТУ

Лікування алергічного риніту включає зменшення впливу алергенів та інших тригерів у поєднанні з медикаментозною терапією. У більшості людей цей комбінований підхід може ефективно контролювати симптоми.

Уникнення тригерів — іноді люди можуть лікувати свій алергічний риніт, просто уникаючи речей, які викликають симптоми:

Пилові кліщі — це мікроскопічні види комах, які живуть у постільній білизні, диванах, килимах або будь-якому тканинному матеріалі.

Вплив пилових кліщів можна зменшити, вкривши подушки, матраци, ковдри та меблі в непроникні для кліщів бар’єри. При накриванні матраців для дитячих ліжечок і дитячих матраців та подушок слід використовувати лише щільні чохли, призначені для цієї мети. На дитячих ліжках не можна використовувати саморобні чохли , оскільки вони можуть розійтися, і діти можуть задихнутися. У кімнатах, де людина проводить найбільше часу по можливості слід звести до мінімуму кількість пилу, килимів, м’яких меблів, штор, а також усунути горизонтальні жалюзі. Для дітей кількість м’яких іграшок в спальні слід звести до мінімуму.

Лупа тварин — лупа тварин складається з відмерлих клітин шкіри або лусочок , які тварини постійно виділяють. Будь-яка порода собак чи кішок може бути алергенною, хоча рівень виділення окремих тварин може певною мірою відрізнятися. У котів білок, який викликає у більшості людей алергію, міститься в котячій слині, шкірних залозах і сечовивідних/репродуктивних шляхах. Відповідно, короткошерсті коти не обов’язково менш алергенні, ніж довгошерсті тварини, а безшерсті коти мають рівні алергенів, подібні до пухнастих.

Інші тварини, такі як гризуни, птахи та тхори, також можуть викликати симптоми у алергіків. Домашні тварини без пір’я чи хутра, такі як рептилії, черепахи та риби, рідко викликають алергію, хоча відкладення корму для риб, які накопичуються під кришками акваріумів, є чудовим джерелом їжі для колоній пилових кліщів.

Якщо у людини виявлена алергія на тварину, найефективнішим варіантом буде вилучення тварини з дому. Обмеження тварини певною зоною в будинку неефективно, тому що алергени переносяться на одязі або поширюються в повітрі. Після того, як домашня тварина залишила дім, слід ретельно почистити (або видалити) килими, дивани, штори та постільну білизну. Це особливо вірно для котячих алергенів, оскільки вони «липкі» та прилипають до різноманітних поверхонь у приміщенні. Навіть після того, як кота вивели з дому та ретельно вимили, можуть пройти місяці, перш ніж рівень котячого алергену впаде. З цієї причини може знадобитися кілька місяців, щоб симптоми людини повністю відобразили відсутність домашньої тварини.

Гризуни — у сечі мишей і щурів є білки, які можуть викликати алергію. Щоб запобігти проникнення гризунів , слід зберігати їжу та сміття в закритих контейнерах, прибирати залишків їжі з підлоги та стільниць, а також закладати тріщин у стінах, дверях і підлозі.

Таргани — екскременти тарганів містять алергени, які можуть спровокувати астму та алергічний риніт у чутливих людей. Таргани процвітають у теплому вологому середовищі з легкодоступною їжею та водою. На жаль, спроби контролювати популяцію тарганів у заражених районах часто не є успішними. Але все ж рекомендуються певні заходи:

• Своєчасно прибирайте з дому сміття та харчові відходи
• Мийте посуд і кухонне приладдя відразу після використання
• Усуньте будь-яку стоячу воду з протікаючих кранів або каналізації
• Підтримуйте рівень вологості менше 50 відсотків за допомогою осушувача або кондиціонера
• Проконсультуйтеся з професійним дезінфектором у разі великих або повторних інвазій.

Цвіль у приміщенні розвивається у вологому середовищі. Такі місця, як вентиляційні отвори кондиціонерів, водозбірники, душові кабіни, негерметичні раковини та вологі підвали, особливо вразливі до появи цвілі, якщо їх не чистити регулярно. Більшість спор цвілі потрапляє в будинок із зовнішнього повітря.

Щоб зменшити зростання цвілі в будинку, необхідно видалити наявну цвіль за допомогою спеціальних розчинів а також зменшити вологість, щоб запобігти подальшому розвитку цвілі. Вологість можна зменшити, видаливши джерела стоячої води та стійкої вогкості. Видалення кімнатних рослин, ремонт негерметичної сантехніки, виправлення раковин і душів, які не стікають повністю, видалення килимів у ванних кімнатах, які піддаються впливу пари та вологи, використання витяжки у ванних кімнатах під час купання та осушення вологих приміщень до рівнів нижче 50 відсотків.

Симптоми алергічного риніту, які посилюються на вулиці та в певну пору року, ймовірно, спровоковані алергією на пилок, інший рослинний матеріал або цвіль. У цьому випадку люди повинні закрити вікна автомобіля та будинку, залишатися вдома, коли це можливо, і використовувати кондиціонери для фільтрації повітря під час пікових симптомів. Душ перед сном видаляє алергени з волосся та шкіри та може допомогти зменшити забруднення постільної білизни. Безрецептурні сольові спреї та ополіскувачі можна використовувати після перебування на вулиці, щоб змити алергени зі слизової оболонки носа

Глюкокортикоїдні назальні спреї . Назальні глюкокортикоїди (стероїди), є препаратом першої лінії для лікування симптомів алергічного риніту. Ці препарати мають мало побічних ефектів і значно полегшують симптоми у більшості людей. Дослідження показали, що назальні стероїди ефективніші для полегшення симптомів, ніж пероральні антигістамінні препарати.

Як використовувати назальний спрей ?

Назальні спреї працюють найкраще, якщо їх правильно використовувати, а ліки залишаються в носі, а не стікають по задній стінці горла. Якщо ваш ніс вкритий кірочками або містить слиз, ви можете очистити його за допомогою ізотонічного назального спрею , перш ніж використовувати назальний спрей, який містить ліки.

Тримайте голову прямо, направте спрей від носової перегородки (хрящ, який розділяє дві сторони носа). Після розпилення обережно понюхайте, щоб втягнути його у вищі частини носа. Уникайте надто сильного нюхання, оскільки це може призвести до того, що ліки потечуть у горло.

Антигістамінні препарати — антигістамінні препарати полегшують свербіж, чхання та нежить при алергічному риніті, але вони не знімають закладеність носа. Використання їх разом із назальними стероїдами або деконгестантами може забезпечити більше полегшення симптомів, ніж використання одного з цих препаратів окремо. Однак, існують різні групи цих препаратів та різний механізм дії , також є ризик побічних дій препарату, тому перед застосування , слід звернутись до лікаря.

Протинабрякові засоби — при значній закладеності носа , додатково до лікування застосовують судиннозвужувальні спреї , проте їх не слід використовувати тривало, оскільки вони можуть спричинити «медикаментозний риніт», який спричиняє постійну закладеність носа.

Промивання носа та сольові спреї — особливо корисні для лікування постназального стікання, чхання та сухості в носі. Лікування сприяє вимиванню з носа алергенів і подразників. Для промивання носа можна використовувати різноманітні спреї або ж системи ( SinuSalt, ДОЛ, та інші)

Алерген-специфічна імунотерапія — імунотерапія передбачає спробу змінити спосіб, у який імунна система людини реагує на алергени. Існує три форми АСІТ: ін’єкційна, у вигляді таблеток та сублінгвальних спреїв. Імунотерапія займає відносно багато часу і часто призначена для людей, які погано реагують на ліки або хочуть мінімізувати кількість ліків, які їм потрібні в довгостроковій перспективі.

Якщо Ви помітили будь-які прояви алергії у себе чи свого малюка, необхідно звернутись на консультацію до сімейного лікаря чи педіатра для запобігання ускладнень захворювання, він у свою чергу скерує Вас при необхідності до вузьких спеціалістів.

Пацієнтам із серйозними симптомами або резистентністю до терапії слід звернутись до алерголога.

Отоларинголог допоможе та призначить необхідне медикаментозне лікування із алергічним ринітом, повторюваними епізодами синуситу чи середнього отиту.

Алергічний риніт Довідник

Алергічний риніт — це запалення слизової оболонки носа, реакція на контакт з алергеном.

Алерген — це речовина (антиген), яка викликає алергічну реакцію у чутливих до неї людей. Алергенами можуть бути пилок рослин, пиловий кліщ, шерсть свійських тварин, отрути, що надходять в організм при укусах комах. Деякі люди реагують на алергени в продуктах харчування чи лікарських засобах.

Реакція імунної системи на алергени — вироблення великої кількості антитіл (імуноглобулінів). Антитіла ж, своєю чергою, змушують імунну систему виробляти такі речовини, як гістамін, простагландини, лейкотрієни, які призводять до запалення навколишніх тканин, викликаючи симптоми алергії.

Класифікація алергічних ринітів

1. За тривалістю симптомів:

• сезонний алергічний риніт: симптоми виявляють у певні сезони року, зазвичай навесні чи восени, коли рівень пилку від деяких рослин максимально високий;
• періодичний (епізодичний) алергічний риніт: симптоми алергічного риніту виявляються час від часу, у відповідь на контакт з алергеном, наприклад, з пилком певних рослин, шерстю домашніх тварин чи пліснявою;
• цілорічний (постійний) алергічний риніт: відмічається цілий рік і є реакцією на алергени, з якими людина контактує постійно.

• легкий: симптоми не заважають нормальній життєдіяльності людини та сну;
• помірний або тяжкий: симптоми порушують звичайну життєдіяльність чи сон. Наприклад, це можуть бути труднощі при виконанні завдань на роботі або домашньої рутинної роботи, проблеми при зайнятті спортом або зі сном.

Етіологічні фактори алергічного риніту

1. Інгаляційні алергени: пилок рослин, пил, пліснява, частинки шкіри свійських тварин (лупа), вплив тютюнового диму.
2. Генетика: алергічний риніт може бути спадковим (існує така гіпотеза, що якщо у батьків був алергічний риніт, то потенційно, за певних умов, він може виявитися і в їхніх дітей).
3. Надмірна гігієна: існує твердження про «надмірну гігієну», яке припускає, що, живучи в надто «стерильних умовах», імунна система не «вчиться» нормально реагувати на алергени.
4. Продукти харчування та лікарські засоби: можуть виникати перехресні реакції між продуктовими та інгаляційними алергенами.
5. Хімічні речовини: речовини, що використовуються у хімічній та фармацевтичній промисловості.

Клінічна картина алергічного риніту

Симптоми алергічного риніту:

• постійний нежить;
• чхання;
• закладеність носа;
• свербіж та сльозотеча;
• свербіж у носі та першіння у горлі.

Діагностика алергічного риніту

Діагностика алергічного риніту зазвичай включає кілька етапів.

Діагностика алергічного риніту зазвичай починається з ретельного збирання анамнезу та фізичного обстеження пацієнта. Лікар розпитує пацієнта про симптоми, їх тривалість, сезонність, а також про наявність будь-яких видів алергії в сім’ї.

Якщо лікар підозрює алергічний риніт, рекомендується проводити випробування на алергію. За допомогою тестів можна зафіксувати алергічні реакції.

1. Тести на алергію: шкірні проби, аналіз крові

• Шкірні проби: лікар наносить на подряпину на шкірі невелику кількість алергену. Якщо у людини є алергія, то на цьому місці шкіра стає червоною та припухлою.
• Аналіз крові: підвищена концентрація рівня антитіл IgE (120–1000 кЕ/л)

2. Передня риноскопія та ендоскопія носа

• Передня риноскопія — це процедура, коли лікар оглядає передню частину носових ходів з використанням спеціального інструменту — риноскопа. Це дає змогу оцінити стан носової перегородки, наявність набряку, гіперемії, виділень, поліпів, викривлень носової перегородки та інших відхилень від норми.
• Ендоскопія носа є більш глибоким оглядом придаткових пазух носа та носоглотки за допомогою ендоскопа — тонкого гнучкого або жорсткого трубчастого апарату з оптичною системою. Ендоскопія дає змогу побачити ділянки, які важко обстежити при стандартному огляді.

Обидва методи широко використовуються в отоларингології для діагностики різних захворювань, включаючи алергічний риніт. У разі алергічного риніту при застосуванні обох методів можна зафіксувати набряк слизової оболонки носа, наявність гіперсекреції, можливі структурні зміни, які пов’язані з тривалим запаленням.

3. Цитологічні дослідження мазка з носа

Цитологічне дослідження мазка з носа зазвичай використовується для оцінки кількості різних видів клітин у зразку, включаючи еозинофіли, нейтрофіли, макрофаги, мастоцити та інші. При алергічному риніті особливо важливо звернути увагу на кількість еозинофілів — це вид білих клітин крові (лейкоцитів), які відіграють ключову роль у алергічних проявах (зазвичай у стадії загострення ≥2%).

Однак слід зазначити, що кількість еозинофілів може бути підвищена і при інших захворюваннях, таких як бронхіальна астма, екзема та деякі інфекції. Тому цей показник не є специфічним лише для алергічного риніту і має інтерпретуватися у контексті інших клінічних даних та результатів досліджень.

4. Комп’ютерна томографія (КТ) носа та придаткових пазух — це високоточна діагностична процедура, яка використовується для відтворення деталей внутрішніх структур носа та придаткових пазух.

Процедуру КТ застосовують у діагностиці різних захворювань, включаючи особливості алергічного риніту. Зокрема, в результаті КТ можна виявити ознаки запалення або набряку в придаткових пазухах, що може бути проявом алергічного риніту, а також інших проблем з носом та пазухами, таких як синусит.

Крім того, КТ носа та придаткових пазух використовують для оцінки анатомічних аномалій, які, своєю чергою, можуть бути причинами збільшення вираженості симптомів алергічного риніту (наприклад викривлена перегородка носа або збільшені аденоїди).

Однак необхідно пам’ятати, що КТ зазвичай використовується тільки в тих випадках, коли інші методи не дають чітких результатів або коли існують серйозні підозри щодо іншого стану або захворювання, що потребує більш детальної оцінки.

Диференційна діагностика алергічного риніту

Диференційна діагностика алергічного риніту важлива для виявлення відмінності цього стану від інших форм риніту та назальних симптомів. Ось деякі стани, які можуть викликати симптоми, схожі з алергічним ринітом:

1. Вазомоторний риніт: характерні симптоми, аналогічні таким алергічного риніту, включаючи закладеність носа, чхання і нежить. Однак на відміну від алергічного риніту, вазомоторний риніт не викликаний алергенами.
2. Хронічний синусит: це запалення додаткових пазух носа, яке триває 12 тиж або більше. Симптоми включають закладеність носа, головний біль, лицьовий біль та постійні виділення з носа.
3. Назофарингіт: катаральне запалення слизових оболонок носової порожнини та глотки. Симптоми включають закладеність носа, головний біль та біль у горлі.
4. Інші форми риніту: деякі лікарські засоби, а також гормональні зміни в організмі людини можуть призводити до розвитку риніту, що імітує симптоми алергічного риніту.

Діагностика цих станів може включати риноскопію, цитологічне дослідження мазка з носа, КТ носа та придаткових пазух та алергічні тести.

Встановлення правильного діагнозу є важливим для вибору найбільш ефективного лікування. Наприклад, якщо нежить викликаний алергенами, лікування може насамперед включати уникнення цього алергену, застосування антигістамінних препаратів та/або глюкокортикостероїдів (ГКС), або, можливо, проведення алергеноспецифічної імунотерапії (АСІТ). Якщо нежить викликаний неалергічним ринітом, лікування може включати промивання носа сольовими розчинами (ізотонічними або гіпертонічними), застосування судинозвужувальних засобів, назальних стероїдів, а при приєднанні бактеріальної інфекції — спреїв з антибіотиками або антибіотиків системної дії.

Профілактика алергічного риніту

Профілактика алергічного риніту включає низку стратегій, спрямованих на зниження експозиції алергенів та запобігання первинному розвитку алергічного риніту.

1. Контроль довкілля: мінімізація контакту з алергенами — це ключовий елемент профілактики. Це можуть бути регулярне прибирання будинку для зменшення пилу та плісняви, використання спеціальних покривал для матраців та подушок для боротьби з кліщами тощо.
2. Здоровий спосіб життя: правильне харчування, регулярне виконання фізичних вправ та підтримання здорової маси тіла — знижує ризик розвитку алергічного риніту.
3. Відмова від куріння: куріння може збільшити вираженість алергічних реакцій та симптомів алергічного риніту. Уникнення пасивного куріння також є важливим.
4. Профілактичне лікування: у деяких випадках лікарі можуть рекомендувати профілактичне лікування, наприклад, приймати антигістамінні препарати протягом сезону пилку, щоб запобігти появі симптомів.
5. Імунотерапія: в осіб із тяжким алергічним ринітом, які не реагують на інші види лікування, проводять імунотерапію (так зване щеплення від алергії), яка може допомогти знизити реакцію організму на алергени.

Крім цих стратегій, регулярні медичні огляди важливі для раннього виявлення та лікування алергічного риніту.

Лікування алергічного риніту

Лікування алергічного риніту включає кілька стратегій, що ґрунтуються на ступені тяжкості симптомів та типі алергену, який викликає реакцію. Головні методи лікування такі:

1. Уникнення алергенів: це може бути найефективніший спосіб керування алергічним ринітом. Уникати пилу, плісняви, пилку та інших алергенів, що викликають симптоми захворювання.
2. Фармакологічне лікування: застосування різних препаратів, таких як антигістамінні засоби, стероїдні назальні спреї, деконгестанти та препарати, призначені для симптоматичного лікування (закладеність носа або чхання). Наприклад, це можуть бути такі лікарські засоби: лоратадин, дезлоратадин, цетиризин, фексофенадин, флутиказону фуроат, мометазон та інші.
3. Імунотерапія: у деяких випадках лікарі можуть рекомендувати імунотерапію, проведення якої допомагає зменшити вираженість реакції організму на алергени. Це зазвичай передбачає регулярні ін’єкції алергену під шкіру протягом кількох років.
4. Хірургічне втручання: в окремих випадках, коли інші методи лікування виявляються неефективними, може знадобитися хірургічне втручання. Наприклад, проведення таких процедур, як поліпектомія (видалення поліпів у носі) або хірургічна корекція аномалій носа (корекція викривлення носової перегородки), які можуть посилювати симптоми алергічного риніту.

Фармакологічне лікування алергічного риніту

Фармакологічне лікування алергічного риніту включає застосування декількох класів препаратів для зменшення вираженості симптомів захворювання.

1. Антигістамінні препарати — це перша лінія лікування алергічного риніту, препарати цієї групи блокують дію гістаміну на Н ₁ -рецептори за механізмом конкурентного інгібування (гістамін — хімічна речовина, що виділяється в організмі під час алергічної реакції). Наприклад, лоратадин, дезлоратадин, цетиризин, левоцетиризин, фексофенадин, рупатадин, біластин.
2. Кортикостероїдні назальні спреї: ці препарати зменшують вираженість запалення та набряку слизової оболонки в носових ходах. Наприклад, флутиказону фуроат, мометазону фуроат, будесонід, беклометазон, флутиказону пропіонат.
3. Деконгестанти: препарати зменшують вираженість набряку в носових ходах та вираженість закладеності. Наприклад, псевдоефедрин, фенілефрин, нафазолін, ксилометазолін, оксиметазолін, тетризолін, тимазолін.
4. Антилейкотрієнові препарати: похідні лейкотрієну, такі як монтелукаст, можуть бути призначені для лікування алергічного риніту, особливо у пацієнтів із супутньою бронхіальною астмою.
5. Місцеві антигістамінні спреї: препарати, такі як азеластин, левокабастин, застосовують у формі крапель/спрею для закапування/забризкування в очі/ніс для швидкого зменшення вираженості симптомів захворювання.
6. Спреї з натрію кромоглікатом: стабілізують мембрани гладких клітин після того, як вони піддавалися дії антигенів, таким чином запобігаючи вивільненню медіаторів запалення.

Однак необхідно пам’ятати, що рішення про вибір конкретного препарату або комбінацію препаратів повинно ґрунтуватися на тяжкості симптомів, віці пацієнта, загальному стані здоров’я та можливих побічних ефектах препарату. Тому перед проходженням лікування необхідно проконсультуватися з лікарем, який призначить схему ефективної терапії для конкретного пацієнта.