Але бобри деревину не їдять, попри міфи. Вони їдять кору, кореневища вищої водної рослинності. Вони ошкірюють повністю стовбур, розгризають на такі чурочки і з них будують хатку, якщо є потреба.

Уникають широких і швидких річок, а також водойм, що промерзають взимку до дна. Для бобрів важлива наявність на берегах водойми дерево-чагарникової рослинності з м'яких листяних порід, а також велика кількість водної та прибережної трав'янистої рослинності, складової їх раціону. Живуть бобри поодинці або сім'ями.

Природні вороги річкового бобра — вовки, бурі ведмеді й лисиці. Дитинчата цих тварин зазвичай залишаються з батьками до досягнення, як мінімум, 2-річного віку.

На дрібних річках і струмках бобри споруджують греблі, щоб підняти рівень води для захисту своїх хаток. За один день бобер здатний повалити дерево, діаметр якого становить 40 сантиметрів. У дикій природі середня тривалість життя бобра – близько 14 років.

Фігурка досить символічна, адже, за однією із версій, назва міста Касторії походить саме від цієї тваринки — слово «кастор» у перекладі з грецької мови означає “бобер”.





Бобе́р європе́йський , або річко́вий (Castor fiber) — гризун роду бобер (Castor) родини бобрових (Castoridae). Довжина тіла без хвоста 70—100 см, вага до 30 кг.- 1 тонна У європейських бобрів широкий лопатоподібний хвіст, між пальцями є плавальні перетинки; губи, що змикаються позаду різців, …