М’ята: вирощування з насіння вдома і в саду

Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 02 серпня 2023 Опубліковано: 04 лютого 2019 Перша редакція: 04 липня 2016 🕒 14 хвилин 👀 49638 разів 💬 14 коментарів

• Прослухати статтю
• Посадка й догляд за м’ятою
• Рослина м’ята – опис
• Вирощування м’яти на підвіконні
  • Посів насіння м’яти
  • Догляд за м’ятою в домашніх умовах
  • Коли садити м’яту
  • Ґрунт для м’яти
  • Як посадити м’яту
  • Як виростити м’яту
  • Полив м’яти
  • Підживлення м’яти
  • Збір м’яти перцевої
  • Що садити після м’яти
  • Хвороби м’яти
  • Шкідники м’яти
  • М’ята садова
  • М’ята кучерява
  • М’ята яблучна
  • М’ята довголиста
  • М’ята польова (або дика, або кінська, або глуха)
  • М’ята лимонна
  • М’ята запашна
  • Мята перечная
  • Лікувальні властивості м’яти
  • М’ята – протипокази
  • Коментарі

  М’ята перцева (лат. Mentha piperita), або м’ята холодна, або м’ята англійська – трав’янистий багаторічник, вид роду М’ята родини Ясноткові, або Губоцвіті, виведений гібридизацією м’яти садової (колоскової) і м’яти водної. М’ята перцева вважалася цінною рослиною ще в Стародавньому Римі: листя м’яти використовували для натирання меблів, а водою, настояною на м’яті, обприскували кімнати.

  У Стародавньому Єгипті м’яту клали в гробниці фараонів, а свою назву вона отримала на честь німфи Менти, яку було перетворено на рослину з прекрасним, ніжним, але холодним ароматом.

  Рослина м’ята дуже популярна в англійській кухні як приправа в соус до баранини. Американці використовують м’яту як інгредієнт фруктових і овочевих салатів, а також у якості приправи до томатного соку і змішаних напоїв. Вирощують перцеву м’яту для виготовлення лікарських препаратів різної дії.

  Прослухати статтю

  Посадка й догляд за м’ятою

  • Посадка: посів м’яти в ґрунт – у квітні й на початку серпня. Посів насіння на розсаду – у середині квітня, висадка сіянців у ґрунт – у середині або наприкінці травня.
  • Освітлення: яскраве сонячне світло, яскраве розсіяне світло, легкий притінок.
  • Ґрунт: пухкий, вологий, родючий, угноєний під попередню культуру.
  • Полив: вечірній, попервах – частий, а коли сіянці приймуться, полив стає періодичним і помірним.
  • Підживлення: після посадки сіянців або появи сходів ділянку мульчують торфом або змішаним із золою компостом.
  • Розмноження: насіннєве.
  • Шкідники: попелиця, м’ятні блішки, жуки-довгоносики, лугові метелики, м’ятні кліщі, слиняві пінниці, дротяники, капустянки, гусениці капустяної совки, круглокрилий п’ядун, сонцевик і лучний метелик.
  • Хвороби: іржа, борошниста роса, вертицильозне в’янення, антракноз, септоріоз (біла плямистість), карликовість.

  Рослина м’ята – опис

  Кореневище у м’яти перцевої горизонтальне, розгалужене, з тонким корінням, стебло заввишки від 30 до 100 см, прямостояче, порожнисте, пряме, чотиригранне, вкрите короткими волосинками. Листя м’яти перцевої на коротких черешках, довгасте, яйцеподібне, навхрест супротивне, загострене до вершини і серцеподібне біля основи, з гостропильчастим краєм. Верхня сторона листової пластини темно-зелена, нижня світліша. Довжина листя від 3 до 5 см, ширина 1,5-2 см. Дрібні бузкові квітки утворюють колосоподібні суцвіття. Цвіте м’ята з кінця червня до вересня. Плід м’яти складається з чотирьох горішків ценобій, однак утворюються плоди м’яти дуже рідко. М’ята – цінний медонос, мед із неї виходить бурштинового кольору з виразним м’ятним ароматом.

  Як виростити м’яту в домашніх умовах? Як здійснюється вирощування м’яти з насіння і посадка м’яти у відкритий ґрунт? Які види і сорти м’яти підходять для вирощування на підвіконні? У чому полягає користь м’яти? На ці та інші питання ви знайдете відповіді в нашій статті.

  Вирощування м’яти на підвіконні

  Посів насіння м’яти

  На запитання, як виростити м’яту на підвіконні і як виростити м’яту з насіння, відповідаємо: дуже просто. Ви можете розташувати посудину з посівами на підвіконні, а можете використовувати для вирощування м’яти утеплену лоджію або веранду.

  Вирощування перцевої м’яти слід почати з приготування субстрату: змішайте рівні частини перегною, торфу, піску та городньої землі і прожарте цю суміш у духовці. Насіння м’яти для посіву можна придбати в будь-якому садовому магазині або заготовити самостійно. М’яту сіють у вологий субстрат у борозенки завглибшки 5 см, після чого борозенки обережно загортають, а посіви накривають плівкою і поміщають у тепле світле місце.

  Догляд за м’ятою в домашніх умовах

  Як виростити м’яту вдома? Посадка м’яти і догляд за нею в розсадний період нічим не відрізняється від посадки і догляду за будь-якою іншою розсадою. Як тільки з’являться сходи, а за нормальних умов це станеться вже через два-три тижні, перемістіть посіви якнайближче до світла, щоб сіянці не витягувалися. Якщо сходам буде недостатньо світла, організуйте штучне підсвічування. Оптимальна температура для розвитку розсади 20-25 ºC, але якщо м’ята на підвіконні росте в умовах недостатнього освітлення, температура її утримання має коливатися в межах 15-17 ºC. Коли сіянці підростуть, ви можете висадити їх у саду, а можете продовжувати вирощувати м’яту вдома.

  М’ята в домашніх умовах потребує корегування умов і заходів із догляду на різних стадіях вегетаційного періоду. Наприклад, улітку, в період максимальної активності рослини, пересушування ґрунту неприпустиме, оскільки воно може призвести до загибелі м’яти. Окрім того, від нестачі вологи зростає ризик появи шкідливих комах. Узимку ж полив рослини вимагає обережності, оскільки в цю пору року перезволоження набагато небезпечніше для м’яти, ніж сухий ґрунт. Набагато важливіше взимку, коли на повну потужність працюють опалювальні прилади, що висушують повітря в приміщенні, якомога частіше обприскувати м’яту водою кімнатної температури.

  Бережіть рослину від протягів, захищайте від шкідників і стежте за її здоров’ям. Як бачите, посадка і догляд за м’ятою в домашніх умовах – справа нескладна і навіть приємна.

  Посадка м’яти у відкритий ґрунт

  Коли садити м’яту

  У цьому розділі ми відповімо на запитання читачів «Як садити м’яту? Як посадити м’яту на дачі? Як виростити м’яту?»

  Сіють м’яту навесні, у квітні, і влітку, на початку серпня. Якщо ж ви вирішили скористатися розсадним способом насіннєвого розмноження або висадити живці, то посадка м’яти здійснюється в другій половині травня. Для вирощування культури підійде добре освітлене або злегка затінене місце. Бажано, щоб у радіусі 60-80 см від м’яти не було ніяких квітів, ягід і овочів, інакше якісну рослину вам виростити не вдасться. Постарайтеся виділити для м’яти ділянку якнайдалі від таких рослин, як огірки, капуста або буряк, оскільки від такого сусідства на листі м’яти можуть з’явитися темні плями.

  Ґрунт для м’яти

  Де посадити м’яту? Якому ґрунту вона надає перевагу? Добре росте м’ята на ґрунтах, в які вносився під попередні культури гній. Ґрунт кращий пухкий, вологий і родючий – наприклад, чорнозем. М’ята, що росте в вапняному ґрунті, не така запашна, а на заболоченому кислому ґрунті рослина буде слабкою.

  Очистіть ділянку від бур’янів і під перекопування завглибшки 20 см внесіть на кожен м² по 3 кг перегною, по 15 г суперфосфату, амонійної селітри і хлористого калію та по 2 столові ложки золи. Якщо ґрунтові води залягають на ділянці близько до поверхні, влаштуйте для м’яти грядки вище. Вкопати по периметру ділянки обмежувачі, оскільки м’ята, як бур’ян, здатна розповзтися по всьому городу.

  Як посадити м’яту

  Посадка м’яти в ґрунт проводиться в канавки завглибшки близько 5 см на відстані 40 см одна від одної. Висадіть у них сіянці, дотримуючись дистанції між рослинами в ряду 30-50 см. Канавки засипають ґрунтом, злегка притоптують його і поливають.

  Догляд за м’ятою

  Як виростити м’яту

  Вирощування м’яти не зажадає від вас особливих зусиль. Догляд за м’ятою охоплює звичні для кожного городника процедури: полив, розпушування та прополювання ділянки, підживлення м’яти і її захист від шкідників і захворювань.

  Полив м’яти

  Поливають м’яту вечорами, причому попервах, поки сіянці не приймуться, полив потрібен дуже частий. Після поливання зручно розпушувати на ділянці ґрунт і видаляти бур’ян.

  Підживлення м’яти

  Підживлюють м’яту один раз за сезон, навесні: ділянку мульчують торфом або компостом, змішаними з золою.

  Збір м’яти перцевої

  Збирають м’яту в період масового цвітіння – в цей час у ній найбільша кількість ефірної олії. Після збирання врожаю м’ята знову відростає і дає другий урожай.

  Що садити після м’яти

  Після листової культури найкраще вирощувати на ділянці коренеплоди таких овочів, як ріпа, турнепс, буряк, морква. Можна вирощувати після м’яти картоплю.

  Шкідники і хвороби м’яти

  Хвороби м’яти

  Найбільш шкідливим для м’яти захворюванням є іржа. Це грибкова хвороба, розвиток якої провокує низька температура при високій вологості повітря, надлишок азоту в ґрунті і недотримання сівозміни. Симптомами хвороби є поява темно-рудих подушечок на споді листків.

  Завдає шкоди рослині і борошниста роса, яку можна впізнати за павутинистим білястим нальотом на листках і стеблах, що з’являється в другій половині літа. Захистити м’яту від борошнистої роси можна осіннім перекопуванням ділянки на глибину 20 см і обробкою м’яти одновідсотковим розчином колоїдної сірки.

  Вертицильозне в’янення – ще одна грибкова хвороба, від якої кілька верхніх пар листків м’яти чорніють, що призводить до загибелі рослини. Як агротехнічний захід боротьби з в’яненням можна розглядати дотримання сівозміни, знищення рослинних залишків після збору врожаю і вирощування стійких до захворювання сортів м’яти – наприклад, Прилуцька 6.

  Захворювання антракноз можна визначити за коричневими плямами на листі м’яти. Знищують грибок три-чотирикратною обробкою м’яти одновідсотковою бордоською рідиною, а в якості превентивного заходу проводять осіннє перекопування ділянки.

  Плямистість, або септоріоз, проявляється на листках рослини чорними цятками і незграбними бурими плямами завбільшки до 8 мм із чорним обідком. Способи боротьби з цим видом грибка ті самі, що й із антракнозом: неодноразова обробка м’яти одновідсотковою бордоською рідиною.

  Найнебезпечнішим захворюванням м’яти справедливо вважається зростання, що викликається мікоплазмами: рослина перестає розвиватися, її листя набуває нехарактерного видові забарвлення, призупиняється розвиток кореневої системи. Проблема в тому, що лікування від цієї напасті не існує, і єдине, що ви можете зробити, це якомога швидше видалити з грядки і знищити хворі екземпляри, а здорові рослини в екстреному порядку пересадити на іншу ділянку. Як профілактичний захід можна розглядати боротьбу зі шкідливими комахами, з чиєї вини, найімовірніше, і захворіла рослина.

  Шкідники м’яти

  М’ята приваблює величезну кількість комах, здебільшого шкідливих. Серед них м’ятна блішка – невеликий жовтий жучок завбільшки 1,5 мм, що проробляє в листках рослини круглі дірки. Найчастіше докучає цей шкідник сухою, теплою весною. Приблизно так само поводиться зелена щитоноска, але вона ще й об’їдає листя м’яти по краях. Робить діри в листі м’яти і листоїд.

  Найнебезпечнішим шкідником усіх рослин вважається попелиця (тля) – найменша комаха, здатна завдати серйозної шкоди. Вона розселяється цілими колоніями на нижній стороні листя і висмоктує з нього сік, від чого рослина уповільнює зростання і розвиток, перестає формувати повноцінне листя. Найгірше те, що тля є переносником невиліковних вірусних хвороб. До сисних шкідників належить також цикадка, від якої найчастіше потерпають молоді рослини.

  Жуки-довгоносики завдають удару відразу за двома напрямками: обгризають по краях листя м’яти, а їхні личинки живляться корінням рослини.

  Лучний метелик здатен самостійно знищити цілий кущ м’яти.

  У південних районах рослині може докучати м’ятний кліщ, який зимує в ґрунті на глибині близько 10 см, а з травня до кінця літа харчується соком верхівок пагонів.

  Дорослі особини і личинки слинявої пінниці деформують пагони м’яти, залишаючи в пазухах листків і на стеблах пінисті грудки.

  Якщо на ділянці з м’ятою буйно зростає пирій або торік на цьому місці вирощували картоплю, вам доведеться боротися з дротяниками – личинками жука-лускуна, що підгризає коріння м’яти.

  Окрім описаних шкідників, пошкоджувати м’яту можуть гусениці капустяної совки, круглокрилий п’ядак, сонцевик будяковий, лучний метелик, а також капустянка.

  Боротися з усіма цими паразитами потрібно передусім превентивними заходами: один раз на два роки міняти ділянку для м’яти, а на звільненому місці проводити глибоке перекопування ґрунту; після збору врожаю прибирати і спалювати рослинні залишки. Якщо ви виявили шкідників, спробуйте впоратися з ними обробкою м’яти концентрованим відваром чистотілу, для приготування якого потрібно 200 г сухого листя рослини залити відром води, дати добу настоятися і додати в настій терте мило. Але якщо народний засіб не допоміг, проведіть кілька сеансів обприскування ділянки препаратом Децис, намагаючись закінчити цикл обробки за місяць до збору врожаю.

  Види і сорти м’яти

  У природі налічують близько 25 видів м’яти і 10 підвидів м’яти перцевої, з найвідомішими з яких ми вас познайомимо.

  М’ята садова

  – потужна рослина заввишки до 90 см. Цей вид м’яти не має такого охолоджуючого ефекту, як м’ята перцева, оскільки основний інгредієнт ефірної олії м’яти садової – карвон. М’яту садову використовують для ароматизації зубної пасти, додають у чай і безалкогольні напої.

  М’ята кучерява

  – кущ, який досягає 80-90 см висоти. Ця рослина відрізняється від інших видів чудовою морозостійкістю і кучерявістю листя, у якого відсутній різкий ментоловий присмак м’яти перцевої. Цей вид частіше використовують у кулінарії, а в народній медицині листя м’яти кучерявої у відвареному вигляді застосовують як заспокійливий засіб, для лікувальних ванн і для зняття болю при травмах.

  М’ята яблучна

  – кущ заввишки до 60 см з округлим злегка оксамитовим листям темно-зеленого кольору. Аромат цього виду не такий інтенсивний, як запах м’яти перцевої. Її додають у супи, м’ясні страви, салати і різні напої, а також у десерти та випічку.

  М’ята довголиста

  – потужна рослина заввишки до 150 см із повзучим кореневищем, чотиригранним розсіченим стеблом і темно-зеленим листям із пильчасто-зубчастими краями. Рослини цього виду мають приємний ніжний аромат, що є причиною використання їхнього листя як добавку до салатів, овочевих бульйонів і супів, а також деяких страв із м’яса – шашликів і смаженої яловичини, наприклад. Кладуть листя м’яти довголистої в маринад при консервуванні баклажанів, використовують як прянощі для соління капусти. Затребуваний цей вид м’яти в парфумерній промисловості, зокрема для миловаріння.

  М’ята польова (або дика, або кінська, або глуха)

  – повсюдно зростаючий у природі вид, кущі якого досягають у висоту 80 см, а листя позбавлені ментолового смаку з охолоджуючим ефектом і різкого запаху м’яти перцевої. Свіже або сушене листя м’яти польової додають у чай та інші напої, кладуть у випічку, ними приправляють салати, рибні страви, овочеві супи і капусту при засолюванні. Відварами м’яти польової лікують головні болі і запальні процеси.

  М’ята лимонна

  – рослина з прямостоячим, гіллястим, злегка опушеним стеблом заввишки до 1 м, укритим супротивними яйцеподібним округлим листям, зазубреним по краях. Верхня частина листової пластини темно-зеленого кольору, нижня – світліша. Цей вид, як і багато інших видів м’яти, має не тільки приємний м’ятно-лимонний аромат, а й цілющі властивості. Інша назва рослини – меліса лимонна.

  М’ята запашна

  – багаторічна рослина зі стійким прямим стеблом заввишки від 40 до 100 см і зморшкуватими зеленими листками з кремовою смугою по краю, що мають приємний аромат. Із давніх-давен відомі корисні властивості м’яти запашної, затребувана вона і в кулінарії.

  Окрім описаних видів, у культурі широко вирощують домашню, марокканську, корейську, апельсинову (бергамотову), собачу, степову, водяну м’яту та інші різновиди цієї рослини.

  Мята перечная

  Що стосується виду м’ята перцева, вирощуваного в промислових масштабах, то сорти м’яти і гібриди м’яти перцевої та інших видів рослини вражають своєю різноманітністю. Найбільш відомі серед них:

  • Прилуцька 6 – перевірений часом сорт із великою кількістю листя на стеблах і вегетаційним періодом близько 100 днів. Вміст ментолу в листі цього сорту близько 50 %, а кількість ефірної олії досягає 3 %;
  • Лікарська 4 – велика рослина заввишки до 1 м із вегетаційним періодом до 115 днів і з антоціановим забарвленням листя, що містять до 4 % ефірної олії і до 60 % ментолу;
  • Загадка – сорт української селекції з зеленим листям без антоціанового забарвлення з тривалістю вегетації близько 110 днів. Ефірної олії в листках цього сорту до 3,5 %, а ментолу близько 65 %;
  • Чарівність – сорт білоруської селекції заввишки до 70 см, що має червонувато-фіолетове забарвлення тільки в нижній частині куща. Цікавий сорт переважно тим, що утворює насіння, що ставить під сумнів його приналежність до виду м’ята перцева;/li>
  • Українська перцева – високоврожайний і посухостійкий сорт, рідко вражуваний хворобами, що містить до 61 % ефірної олії і до 53 % ментолу;
  • Удайчанка – високопродуктивний, зимостійкий невилягаючий сорт із вмістом ментолу в ефірній олії близько 47-52 %.

  Популярністю користуються і такі сорти м’яти перцевої, як Сімферопольська 200, Заграва, Зоря, Високоментольна, Срібляста, Бурштинова, Медичка, Загадка, Москвичка, Краснодарська 2, Кубанська 6 та інші.

  Властивості м’яти – шкода і користь

  Лікувальні властивості м’яти

  Листя, квіти і пагони м’яти містять гіркі, дубильні і біологічно активні речовини, жири, цукри, фітонциди, вітаміни C і P, мінеральні солі, каротин, ефірну олію, що містить ментол. У традиційній і народній медицині м’яту використовують для лікування серцево-судинних захворювань, нервових розладів, безсоння, головних болів, невралгії, зубного болю, запалення органів травної системи, астми, застуди, бронхітів, блювоти, хвороб горла, атеросклерозу та інших хвороб.

  Ментол, що міститься в м’яті, має антисептичну, знеболюючу і спазмолітичну дії. Для розширення коронарних судин при стенокардії, при болях у кишківнику або шлунку м’яту приймають всередину. Зовнішньо можна використовувати м’яту при невралгіях, бронхітах, зубному болеві. Ментол входить до складу крапель Зеленіна, мазей від нежитю, валокордину, мікстур для полоскання ротової порожнини. Настої і настоянки з листя м’яти застосовують для посилення апетиту, поліпшення травлення, для позбавлення від нудоти і блювоти.

  Використовують препарати, що містять м’яту, для знеболювання при печінкових кольках, як жовчогінний засіб при жовтяниці або каменях у жовчному міхурі, а також для стимуляції серцевої діяльності.

  У Німеччині листя м’яти включають до складу лікувального чаю, рекомендованого при захворюваннях шлунково-кишкового тракту, метеоризмі. Популярні в цій країні ванни з м’яти. В Австралії з м’яти перцевої готують відвари і тинктури. У Польщі листя м’яти використовують для лікування запалення окістя, середнього вуха, при безсонні, мігрені і невралгіях. Вона входить до складу зборів для поліпшення смаку і запаху.

  У нашій народній медицині листя м’яти застосовують як потогінний, жовчогінний і освіжаючий засіб. Листя дикоростучої м’яти використовують для приготування соку, яким лікують камені в нирках, а в поєднанні з білим вином застосовують як сечогінний засіб. М’яту включають до складу чаю, шлункового збору і збору для ванн.

  Затребувана м’ята в кулінарії і парфумерній промисловості.

  М’ята – протипокази

  Шкода м’яти може проявитися при індивідуальній незносності препаратів із неї. Бували випадки алергічної реакції на м’яту. Протипоказана олія м’яти вагітним і годувальницям, а також дітям молодшим 6 років. Не варто захоплюватися препаратами з м’яти перцевої чоловікам, оскільки вона зменшує сексуальний потяг. Передозування препаратами з м’яти може викликати спазми бронхів, серцевий біль і розлад сну.

  Пропонуємо вам кілька препаратів з м’яти, які, певно, нікому не зашкодять:

  • столову ложку листя м’яти залити двома склянками окропу, настояти 2 години, процідити і застосовувати для полоскання при поганому запаху з рота;
  • столову ложку листя м’яти залити склянкою окропу, укутати, настояти 30-40 хвилин, процідити і приймати по столовій ложці через кожні три години при нудоті або болях у животі. При блювоті приймати по півсклянки;
  • одну частину подрібненого листя м’яти тиждень настоювати в 20 частинах сімдесятивідсоткового спирту, приймати по 10-15 крапель при нудоті або головних болях.

  Посадіть ці дві рослини на своїй ділянці – і не будете знати горя

  Ми розповідали, навіщо садити ромашку біля яблуні. Тепер ділимось перевагами вирощування на ділянці м’яти та меліси.

  Це дві найпопулярніші ароматичні рослини. Вони ідеально підходять для вирощування на городі, тому що мають низку переваг та практично не потребують догляду. Існує щонайменше 5 причин їх посадити, інформує Ukr.Media .

  Легкість вирощування

  Вони можуть рости практично на будь-якому типі ґрунту, навіть у горщику на підвіконні. Але у відкритому просторі м’ята сильно розростається вшир, тому її краще садити в обмежений простір. Це може бути клумба, горщик або відро без дна – будь-які бортики перешкоджатимуть розповзанню кореневища по городу.

  Відлякування комах

  М’ята та меліса відлякують мух, москітів та комарів. Також їхній аромат дезорієнтує шкідників, які за запахом шукають їстівні для них рослини. Тому досвідчені дачники радять “розкидати” по городу кущі м’яти та меліси, щоб вони працювали проти комах. Використання у кулінарії

  Ароматні листочки стануть чудовим доповненням солоних страв, соусів, напоїв, варення та десертів. Вони надають свіжого аромату та ніжного присмаку.

  Залучення запилювачів

  Своїм різким запахом м’ята та меліса приваблюють комах-запилювачів. Ці комахи паралельно з м’ятою будуть запилювати і культурні рослини, підвищивши таким чином їхню врожайність.

  Відлякування слимаків

  Трави можна вирощувати по периметру городу. Їх сильний аромат відлякує слимаків. Шкідники радше поповзуть в інше місце, ніж будуть продиратися крізь “паркан” з м’яти або меліси. Цей засіб працює в межах комплексної профілактики.

  Тепер ви знаєте, навіщо вирощувати на ділянці м’яту та мелісу. Також ми розповідали про ефективне універсальне підживлення для городу.