Зміст:

Борщівник: як боротися з рослиною-паразитом, види

Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 16 серпня 2023 Опубліковано: 21 лютого 2019 Перша редакція: 21 лютого 2018 🕒 8 хвилин 👀 22514 разів 💬 7 коментарів

  • Рослина борщівник – опис
    • Як виглядає рослина борщівник?
    • Борщівник звичайний (Heracleum sphondylium)
    • Борщівник сибірський (Heracleum sibiricum)
    • Борщівник волохатий (Heracleum villosum)
    • Борщівник Мантегацці (Heracleum mantegazzianum)
    • Борщівник Сосновського (Heracleum sosnowskyi)
    • Лікування опіків від борщівника
    • Як позбутися борщівника
    • Чого не можна робити, знищуючи борщівник

    Борщівник (лат. Heracleum) – рід родини Зонтичні, що налічує за різними джерелами від 40 до 70 видів рослин, поширених у районах із помірним кліматом Східної півкулі. Деякі види борщівника вирощують як силосні або харчові рослини, є види, що мають лікарські властивості, а деякі представники роду вирощуються як декоративні рослини. Але один борщівник становить серйозну небезпеку.

    Ми розповімо вам, звідки з’явився борщівник Сосновського, чим небезпечний борщівник цього виду, які види борщівника популярні в культурі і які властивості мають представники цього роду.

    Рослина борщівник – опис

    Як виглядає рослина борщівник?

    Борщівник – дворічні або багаторічні трави заввишки від 20 см до 2,5 м. Стебла у них, як правило, порожняві, з негустим опушенням або опушені по всій довжині. Дуже велике трійчасто-, двічі трійчасто- або перисто-роздільне листя борщівника зібране в прикореневу розетку. Квітки у рослин цього роду яскраво-рожеві, білі або зеленувато-жовті, утворюють складні парасольки до 40 см у діаметрі. Більша частина борщівників зацвітає в травні, але тривалість цвітіння у кожного виду своя. Плід борщівника – двонасінний вислоплідник. Насіння борщівника дозріває в липні-вересні.

    Види і сорти борщівника

    У культурі можна зустріти небагато видів борщівника.

    Борщівник звичайний (Heracleum sphondylium)

    – дворічна північно-африканська і євразійська рослина великих розмірів із порожнистим борознистим стеблом, укритим жорсткими волосинками. Становить цінність насіння рослини, що містить запашну олію, до складу якої входить октиловий ефір оцтової кислоти.

    Борщівник сибірський (Heracleum sibiricum)

    або пікан, або пучка – вид, що росте по всій Європі, а також у Передкавказзі й Західному Сибіру. Це дворічна або багаторічна рослина з потужним вертикальним кореневищем, одиночним порожнистим, ребристим і зеленим у верхній частині стеблом заввишки до 180 см і великими, шорсткими лопатевими або перисто-розсіченими (іноді двічі або тричі) листками округло-яйцеподібної форми. Нижнє листя – черешкове, верхнє – не таке велике, як нижнє. Суцвіття – великі складні парасольки на 15-30 опушених променях: більші центральні парасольки складаються з квіток обох статей, а бічні – з чоловічих, часто безплідних. Квітки жовтувато-зеленого відтінку. Цвітіння відбувається влітку, а плодоношення – з липня по вересень. Плоди – голі вислоплідники. Вся рослина виділяє приємний аромат. Борщівник сибірський є лікарською і харчовою рослиною: в Сибіру з нього виготовляють ікру, що нагадує за смаком баклажанну, суп із борщівником сибірським має грибний аромат.

    Борщівник волохатий (Heracleum villosum)

    або ведмежа лапа придатний до вживання у вигляді прянощів. Це дворічна трав’яниста рослина, що в перший рік розвиває прикореневу розетку, а в другій – стебла, квітки та плоди. Кореневище у неї товсте, біле, веретеноподібне, стебло прямостояче, округле, борозенчасте, заввишки до 1,5 м при діаметрі 3-5 см. Листя черешкове, округле, еліптичне, опушене, зелене, завдовжки до 60 і завширшки до 10 см, при цьому прикореневі листки набагато більші за стеблові. Дрібні білі двостатеві квітки зібрані в парасольки діаметром 15-20 см. Плід – гола довгаста сім’янка.

    Борщівник Мантегацці (Heracleum mantegazzianum)

    – декоративно-листяний багаторічний вид. Його ребристі, розгалужені у верхній частині залозисто-опушені стебла сягають у висоту від 3 до 5 м і утворюють пухкий розлогий кущ. Нижнє трійчасто- або перисто-розсічене листя розташовується на довгих черешках. Верхнє – стеблове, сидяче, з великими й роздутими піхвами. Листя, як і стебла, вкриті червоними плямами. Численні білі квіти борщівника Мантегацці, зібрані у великі складні зонтикоподібні суцвіття діаметром до 1 м, мають специфічний запах. Цвітіння цього виду відбувається в червні-липні.

    Борщівник Сосновського (Heracleum sosnowskyi)

    або борщівник отруйний – велика трав’яниста рослина, яку в середині XX століття культивували як силосну культуру, не підозрюючи, що він здичавіє і почне поширюватися в природні екосистеми Північної і Східної Європи. Сьогодні його можна зустріти на берегах водойм, пустирях, лісових галявинах, схилах гір, у долинах річок, уздовж доріг і на необроблюваних полях Литви, Латвії, Естонії, скандинавських країн, Білорусі, Німеччини, Польщі, України та Росії. До складу листя та плодів рослин цього виду входить велика кількість ефірних олій, що містять фуранокумарини, які при потраплянні на шкіру підвищують її чутливість до ультрафіолетових променів, і це призводить до сильних опіків. Тому будь-яку рослину, схожу на борщівник, краще обходити стороною.

    Трава борщівник Сосновського – дуже велика дворічна або багаторічна рослина, яка цвіте й плодоносить тільки один раз, і після цього відмирає. У висоту вона сягає від 1 до 4 м. У неї стрижнева коренева система, яка сягає углиб 2 м, але основна маса коренів розташовується не глибше 30 см. Стебло у рослини шорстке, борознисто-ребристе, пурпурове або зелене з пурпуровими плямами, частково ворсисте, з великими трійчастим або перисто-розсіченим жовтувато-зеленим листям завдовжки від 1,4 до 2 м. Складні парасольки суцвіть до 80 см у діаметрі складаються з 30-75 променів із численними рожевими або білими квітками, яких на одній рослині може бути до 80 000. Цвітіння триває з липня по серпень, а широкоеліптичні або оберненояйцеподібні плоди завдовжки 10-12 см дозрівають із липня по вересень.

    Опіки від борщівника

    Лікування опіків від борщівника

    Опіки від соку й пилку борщівника Сосновського ви можете отримати не тільки при прямому контакті рослини з вашою шкірою, а й через одяг. Якщо ж сік бризнув на вас рясно, на шкірі утворюються наповнені рідиною пухирі, які не сходять упродовж тривалого часу й залишають після себе виразки, рубці та темні плями. Частіше потерпають від опіків борщівнику діти: вони граються з порожніми стеблами рослини, роблячи з них плювальні трубки й отримуючи в результаті опіки губ і слизової оболонки рота. Опік, що охопив 80 % поверхні тіла, може спричинити смерть.

    Чим лікувати опіки від борщівника? Після контакту з рослиною потрібно помити місця дотику до борщівника проточною водою з господарським милом, промити (саме промити, а не протерти) їх спиртом, горілкою або одеколоном і закрити від сонячних променів на кілька днів. Це дуже важливо: сонячні промені не повинні потрапляти на місце контакту шкіри з борщівником щонайменше два дні. Щоб зняти свербіж, робіть на уражені місця примочки з кори дуба (1 столову ложку кори кип’ятять 10 хвилин у 2 склянках води) або міцного чаю. Якщо опіки все-таки з’являться, обробіть їх лініментом синтоміцину або уснінатом натрію на ялицевому бальзамі. Але в разі, якщо:

    • опіками вкрито більше 10 % поверхні тіла;
    • з’явилися великі пухирі, що зливаються;
    • пошкоджені очі або слизова оболонка порожнини рота або носа;
    • з’явилися алергічні реакції – бронхоспазми або набряк носоглотки, шкіри;
    • піднялася температура тіла й почалася блювота,

    потрібно якомога швидше звернутися до лікаря.

    Найбільш небезпечний борщівник Сосновського в період цвітіння і в сонячні дні. Якщо ж контакт із рослиною відбудеться в похмурий день, і потім ви впродовж двох днів не піддаватиметеся впливу сонячних променів, опіку у вас не буде.

    Боротьба з борщівником на ділянці

    Як позбутися борщівника

    Найкращий спосіб захистити себе та своїх близьких від опіків борщівником – видалити цю рослину зі своєї ділянки. Починати боротьбу з рослиною хімічними засобами (гербіцидами) потрібно в момент появи її сходів і проводити часті й інтенсивні обробки до самого початку цвітіння борщівника. Концентрація розчину має бути в 2-3 рази сильніша, ніж пропонується в інструкції. Досить буде трьох обприскувань із перервою в 2-3 тижні. Хімічну обробку проводять у похмурий день, уживши всіх запобіжних заходів: надівши щільний одяг із довгими рукавами, штани й рукавиці. Після проведеної роботи одяг потрібно обов’язково випрати.

    Однак якщо цвітіння вже почалося, то хімічна обробка результатів не дасть, і вам доведеться обрізати та спалювати суцвіття, щоб рослина не розмножувалася самосівом: насіння у борщівника утворюється у великій кількості, і багато насінин, упавши на землю, навесні проростуть.

    Ефективним способом боротьби, якщо борщівник на ділянці сильно розрісся, є його спалювання. Цей спосіб вимагає великої обережності: рослини обливають горючою рідиною таким чином, щоб намокли всі суцвіття з плодами. І майте на увазі, що при згорянні плоди виділятимуть горючі ефірні олії.

    Ведуть боротьбу з борщівником і агротехнічними прийомами: плоскорізом підрізають коріння рослини на глибині 5-10 см, зрізуючи точку росту. Але якщо борщівник зайняв велику територію, доведеться вдаватися до оранки, яку здійснюють кілька разів за вегетаційний період, причому залежно від засміченості поля вам доведеться це робити впродовж 2-7 років. Восени оранку на ділянці з борщівником проводити не можна, оскільки вона сприятиме накопиченню його насіння в ґрунті.

    Дрібні сходи борщівника знищують при прополюванні, однак вони можуть з’являтися не тільки навесні, а й упродовж усього літа, тому регулярно оглядайте ділянку й знищуйте молоді рослини.

    Чого не можна робити, знищуючи борщівник

    По-перше, не можна скошувати борщівник у момент зав’язування плодів, якщо ви не збираєтеся негайно його спалити. Зрізані, вирвані або скошені рослини не можна залишати на місці, оскільки стебло має великий запас поживних речовин, який дозволить дозріти насінню, що зав’язалося, адже життя новій рослині можуть дати насінини, які досягли молочної стиглості.

    По-друге, не можна косити борщівник або зрізати його суцвіття в період дозрівання й осипання насіння, оскільки це призведе до поширення борщівника на нові території.

    По-третє, не можна працювати з борщівником, не захистивши тіло водонепроникним одягом. Не забудьте також надіти на обличчя захисну маску.

    Корисні властивості борщівника

    Борщівник містить алкалоїди, смоли, флавоноїди, каротин, глютамін, фурокумарин, мікроелементи мідь, марганець і залізо, дубильні речовини, аргінін, цукри, ефірні олії, аскорбінову кислоту, клітковину та вітаміни. Сік рослини використовується для лікування астми, псоріазу, гнійних ран і виразок. За твердженням науковців, борщівник сприяє виробленню чоловічих гормонів. Він згубно діє на грибкову активність, має спазмолітичну і заспокійливу дію при істерії, невротичних розладах, нервовому тику, епілептичних припадках і шкірних захворюваннях. Коріння і плоди рослини мають жовчогінну й кровоспинну дію.

    Настоянка борщівника ефективна при діареї, гастроентеритах, метеоризмі. Відвар трави використовують для лікування корости, пухлин, лімфаденітів. Водні настої застосовують як седативний засіб, а також для коригування обміну речовин і функцій шлунково-кишкового тракту.

    Однак знаючи, що борщівник є отруйною рослиною, перш ніж почати приймати його препарати, необхідно порадитися з лікарем.

    Обережно, борщівник. Це не квітка для селфі, а небезпечна рослина

    Зустріч із ним Наталя Сухотська з Вінниці пам’ятатиме довго.

    Жінка місяць лікувала опіки ніг, які отримала внаслідок прогулянки у лісі.

    “Це мала бути звичайна фотосесія. Мою увагу привернули гігантські парасолі рослини, схожої на кріп, – пригадує Наталя, – Я не могла подумати, що вона може бути такою отруйною”.

    Доньки жінки були у кросівках, тому не постраждали, пригадує вона.

    Автор фото, Hartmut Christian Getty Images

    “А я була у босоніжках, ці відкриті ділянки тіла постраждали найбільше. Припускаю, що зачепила рослину, пробираючись крізь хащі, і сік капнув на шкіру. Те, що шкіра пече, відчула лише за кілька годин, коли ми вийшли на сонце. Наша прогулянка закінчилась шеститижневими перев’язками, мазями та пігулками”, – розповідає вона.

    Неприємним було знайомство із борщівником і для Остапа Кукуріка, який живе на околиці Вінниці.

    Автор фото, NurPhoto Getty Images

    Рік тому він вирішив скосити хащі неподалік від дому. В результаті дістав перший ступінь опіку, який довелось місяць лікувати.

    Автор фото, Анастасія Голошивець

    Борщівник буває висотою у кілька метрів

    “Моя помилка була у тому, що я не захистив руки. Було доволі жарко, тому був одягнутий у легку сорочку”, – розповідає пан Кукуріка.

    “Перші два дні жодних прояві не було. Та на третій день шкіра почала пекти вогнем та вкрилась пухирцями. Спочатку намагався лікувати рани вдома, прикладав охолоджувальні компреси. Проте коли пухирці почали перетворюватись на рани, звернувся до лікаря”, – додає чоловік.

    Звідки він взявся?

    Борщівник Сосновського – це отруйна багаторічна рослина. До України він потрапив на початку 50-х років як кормова культура з Кавказу.

    Ним планували годувати худобу. Та тварини їли бур’ян неохоче, а молоко ставало гірким. Надмірне вживання борщівника зменшувало приплід, тому експеримент вирішили припинити.

    Та було запізно, рослина вже встигла поширитися за межі експериментальних ділянок. З того часу в народі її називають “помстою Сталіна”.

    Автор фото, HARROGATE FLOWER SHOW

    Де він росте?

    Борщівник росте майже на всій території України – у лугах, вздовж берегів річок та доріг, полів та лісосмуг, на добре освітлених вологих ґрунтах.

    Рослина не боїться ні приморозків, ні спеки. За розмірами може сягати 6 метрів у висоту, утворюючи густі зарості.

    Під час цвітіння борщівник нагадує кріп, має великі квіткові шапки та розлоге листя.

    Найбільш поширена ця рослина у Львівській, Волинській, Закарпатській областях та на Прикарпатті.

    Еколог Едуард Кавун каже: небезпека рослини криється у фотоактивних сполуках під назвою фуранокумарин, що міститься у листках.

    Автор фото, Анастасія Голошивець

    Еколог Едуард Кавун говорить, що борщівник дуже небезпечний

    Цей токсин може провокувати розвиток ракових захворювань. А під дією прямих сонячних променів сік рослини спричиняє опіки шкіри.

    Що робити з борщівником?

    В Україні немає жодної програми боротьби з борщівником. На законодавчому рівні це не контролюється, а уся відповідальність покладається на власників, користувачів та орендарів земельних ділянок.

    Борщівника Сосновського немає у переліку регульованих шкідливих організмів.

    “У містах та районах боротися із борщівником мають землевласники – дорожні служби, працівники залізниці, водні господарства та сільські ради. Місцева влада повинна добиватися, щоб власники земельних ділянок, на яких розповсюджена шкідлива рослина, її знищували”, – говорить Віталій Жосан з управління фітосанітарної безпеки Держпродспоживслужби у Вінницькій області.

    За його словами, за законом, розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, є обов’язковими для виконання на відповідній території. І виконувати їх мають всі органи, підприємства, організації та громадяни.

    “Якщо цього не зроблять, на власників землі може чекати адміністративна відповідальність” – коментує Віталій Жосан.

    Проте передбачені законодавством штрафи не мотивують землевласників боротися з борщівником.

    Крім цього, знищення рослини є довгим та дорогим процесом. Насіння бур’яну залишається у ґрунті протягом 7-10 років навіть після зрізання рослини.

    Аби позбутись бур’яну, треба діяти комплексно. Необхідно викошувати рослину до дозрівання насіння три рази на літо, залишаючи основне стебло на висоті 10 см.

    “Квітку-шапку” слід скошувати до початку зав’язування плодів або спалювати.

    “Найкращий ефект отримують тоді, коли при формуванні першої розетки листя, рослину обробити препаратами, що містять діючу речовину гліфосат. Якщо боротися з рослиною, коли вона вже виросла, то краще її скосити. Далі треба гербіцидом обробити листя, що залишилось, і додатково залити розчин препарату в порожнисту трубку стебла”, – розповідає Віталій Жосан з управління фітосанітарної безпеки.

    Що робити з отруєнням?

    Отруйним у рослини є не лише листки та стебла, але і пилок. Надмірне його вдихання може призвести до розпухання гортані та задухи.

    Пилок проникає навіть крізь одяг, а якщо потрапляє в очі, може призвести навіть до втрати зору.

    Головними ознаками отруєння борщівника є головний біль, запаморочення, нудота, блювання, підвищення температури.

    Алерголог Валентина Зведенюк наголошує: якщо сік борщівника потрапив на шкіру, необхідно відразу промокнути його тканиною, прикривши цю ділянку одягом або пов’язкою.

    Уражену шкіру ретельно промити великою кількістю води та змастити засобом від опіків.

    Спеціалісти наголошують, борщівник небезпечний не лише у період цвітіння. Адже насіння однієї рослини здатне породити десяток нових.

    Хочете отримувати найважливіші новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!

    Борщівник. Як виглядає і чим небезпечний? ФОТО опіків і як їх лікувати

    Ось буквально зараз вичитав, що виявляється щорічно опіки в результаті контакту з борщівник в України отримує кілька мільйонів чоловік. Рідкісне літо обходиться без повідомлень про втрату зору або навіть смерті нічого не підозрюють людей, що вибралися на природу. Найстрашніші фотохімічні опіки, що не проходять по кілька тижнів, і навіть небезпека порушення структури хромосом, варто тільки соку цієї рослини потрапити на шкіру.

    Борщівник – багаторічні рослини із сімейства зонтичних. Рід борщівник налічує близько 70 видів, з яких 40 зустрічаються на території України. Своїм незвичайним назвою рослини зобов’язані найпопулярнішої страви, в яке додавали деякі їстівні види борщівник, поки в України не з’явилася картопля.

    Через великих розмірів, борщівник, в народі називаються Геракловой травою.

    На боротьбу з ним виділяються мільйони гривень, однак це практично не допомагає, і борщівник поширюється по всій країні і сусіднім державам. Ця рослина вважається одним з найбільш небезпечних серед зростаючих в України. Багато хто навіть вважають його біологічною зброєю, вирощеним для боротьби з дачниками.

    Зараз складно уявити, але ще тридцять років тому борщівник був відносно рідкісним рослиною. Мамам не доводилося розповідати дітям про те, як небезпечні ці величезні височенні дудки з білими шапками квітів нагорі. Дачники не витрачали на боротьбу з ним левову частину свого часу, а дороги західній частині України не прикрашали величезні, немов залишилися після зйомок фантастичного фільму, зарості.

    Воно саме виросло

    Відразу варто обмовитися. На жаль, але все теорії про «інопланетне» походження або штучному створенні в якості зброї не мають під собою реального підґрунтя. Борщівник існує на нашій планеті вже мільйони років. Один з видів, борщівник скандинавський, відомий жителям України вже кілька століть, а перше його згадка під ім’ям «борщівник» відноситься до XVI століття.

    Тоді він називався просто борщем і активно використовувався в їжу, найчастіше під цією назвою мали на увазі борщівник скандинавський. Його молоді пагони додавалися в їжу, але вже через двісті років назви роз’єдналися. Борщем стали називати суп з додаванням буряка, а борщівник залишився борщівник.

    Незважаючи на назву, борщівник скандинавський росте майже по всій території України. Саме його або схожий на нього борщівник звичайний ми найчастіше використовували в дитинстві для виготовлення найякісніших трубок-плевалок. Його порожнистий стовбур ідеально підходить для створення «духового зброї». Сік борщівника може викликати запалення на шкірі, правда, зовсім несильно. Під словом «борщівник» до кінця 80-х років все мали на увазі саме цю рослину, часто зустрічається на лісових узліссях.

    Трава, схожа на борщівник: властивості і застосування

    Трава хвощ: опис, властивості і застосування

    Існують трави, схожі на борщівник, розглянемо кілька найбільш схожих варіантів:

    • Снить – це їстівний, корисний і смачний бур’ян, який використовується в кулінарії. У їжу вживається тільки молода зелень, яка чудово впишеться в багато салати, супи і другі страви;
    • Болиголов є дуже отруйною рослиною, яке досить поширене і виростає на пустирях, узбіччях доріг, узліссях лісу. Відрізняється від ведмежою лапи по нальоту на стеблі сизого кольору і по червонувато-фіолетовим плям;
    • Цикута – це дуже велике зонтична рослина, що виростає на берегах озер, річок, боліт та інших водоймищ. Найбільш небезпечна частина рослини – коренева система. При попаданні отрути рослини в організм людини, відбувається сильне отруєння, причому через дуже короткий проміжок часу;
    • Дягель або дудник дуже схожий на борщівник. Але, дягель є абсолютно безпечним рослиною. Для того щоб розрізнити два цих види, необхідно подивитися на стебло – у дудника він гладкий, а ось у Борщівка – покрита дрібними волосками.

    Жах з Кавказу

    У 1944 році ботаніки Радянського Союзу дісталися до передгір’їв Кавказу. Саме там новий вид борщівника виявила Іда Пановна Манденова, радянський і грузинський ботанік-систематик. Нове, поки ще не відоме вченим рослина було описано і систематизовано. Відомий ботанік Дмитро Іванович Сосновський зовсім не винен в нашій сучасній ситуації. Просто знайдене рослина було названо на його честь – борщівник Сосновського (Heracléum sosnówskyi). Сам же Сосновський вивчав природу Кавказу, описав багато нових айстр і був серйозним фахівцем по вирощуванню винограду.

    А ще є версія, що Борщівник Сосновського – штучно виведений вид. Його дикі предки були знайдені в гірських районах Вірменії. Рослини володіли великими, розмірами в порівнянні зі своїми среднерусскими і скандинавськими родичами, а також формували велику зелену масу. У 40 рр. ХХ століття, цей вид, потрапив в поле зору вчених, як перспективна культура для кормовиробництва. Історія походження нового виду покрита таємницею. Відомо лише, що після n-ного кількості років досліджень, в лабораторії нікого кавказького ВНДІ, назва якого ніде навіть не згадується, вчені, чиї імена так само залишаються загадкою, на світ з’явилося диво-рослину – борщівник Сосновського, рослина, яке вважалося надією на рішення проблеми кормовиробництва в СРСР.

    Так, до речі, на латині весь рід борщівник, цих рослин сімейства зонтичних, має назву (Herácléum) в честь героя давньогрецьких міфів – Геракла. Таку назву дав йому шведський учений Карл Лінней ще в XVII столітті за швидке зростання і високі і міцні стебла. Якби вчений знав про борщівник Сосновського, легко вимахують до триметрової висоти, то невідомо ще, яку назву він би йому придумав.

    Різновиди рослини борщівника

    Україна завжди дивує своїм різноманітним кількістю видів рослин. Борщівник теж не залишився осторонь і існує як небезпечний вид для людини і безпечний. Багаторічні культури, які інфікують величезні території.

    • Сосновського і Мантегаціі найбільші представники сімейства зонтичних і найнебезпечніші з усіх видів, завезені з Кавказу.

    Їх дуже складно знищити.

    Нешкідливі різновиди отруйної рослини:

    Відрізнити отруйна рослина від нешкідливого можна по квіткам і за розміром.

    мертва їжа

    Спочатку рослина здавалося казково перспективним: його висота досягає 4 метрів, діаметр стебла біля кореневої шийки 10 см, накопичення зеленої маси просто неймовірне. Спокійно переносить заморозки до -5 С, що дуже важливо для північних районів країни. Володіє колосальною насіннєвою продуктивністю, на одній рослині утворюється до 50 000 насіння. На ранніх етапах борщівники ростуть повільно, але до середини літа, досягають 1,5 м висоти. Посіви борщівника Сосновського не пошкоджуються комахами шкідниками. Крім того в насінні містяться активні речовини, яке гальмує розвиток насіння інших рослин при попаданні в грунт, що знижує енерго- і ресурсовитрати на боротьбу з бур’янами і шкідниками. Швидко відновлює надземну частину після укосів. На другий-третій роки життя дає величезну кількість зеленої маси.

    До того ж передбачалося використовувати борщівник Сосновського в якості огорожі по краях доріг і пасовищ. Плодоносить рослина тільки один раз в житті, на 3-4 рік, після чого вмирає.

    Здавалося, чого б ще бажати ?! При цьому виявилося одна дивна обставина: ніхто з учених до 60-х років ХХ століття, в своїх роботах не згадує про недоліки борщівника. З цієї культури була написана не одна дисертація, а мінуси казкового рослини виявилися лише після початку масового впровадження його в сівозміни господарств по всій країні.

    Але не будемо забігати вперед.

    Після того як борщівник Сосновського потрапив в поле зору вчених, було прийнято рішення культивувати його як силосну рослина – на корм худобі. Силос – це такий спосіб заготівлі соковитого корму для корів. Подрібнену траву закладають в спеціальні вежі без доступу повітря, де вона перепріває і може зберігатися кілька років. Таким чином, навіть взимку корови можуть отримувати смачний і корисний корм. Майже як трава з пасовища. Природно, що для заготівлі силосу потрібні соковиті і легко набирають масу рослини.

    В кінці 40-х років селекціонер Петро Вавилов (однофамілець академіка) з Інституту біології Комі АРСР переконав керівництво Всесоюзної академії сільськогосподарських наук імені Леніна (ВАСГНІЛ) в тому, що відновити зруйноване війною сільське господарство допоможе борщівник – джерело дешевого і ефективного силосу для годівлі тварин.

    На жаль, через кілька років стало зрозуміло, що корм з борщівника вийшов на рідкість поганий. Корови їли його з-під палки, вважаючи за краще інші рослини, молоко після борщевіковой дієти виявилося гірким до такої міри, що вживати його було неможливо. Крім того, борщівник вплинув і на репродуктивну систему: все частіше народжувалися телята-виродки, корови ставали безплідними.

    Майже відразу борщівник припинили вирощувати як корм, але було пізно: отруйний джин вже вилетів зі своєї пляшки.

    Як боротися з отруйною рослиною

    Борщівник розростається дуже швидко. Звичайно ж, ніхто б не захотів зустріти в саду або городі отруйну траву. Існує кілька методів боротьби з бур’яном. Необхідно підібрати більш відповідний для певних умов спосіб і діяти в точності запропонованій системі:

    • Обрізка ще нерасцветшіх бутонів – це найбільш прийнятний варіант на невеликій площі. У процесі обрізки потрібно дотримуватися запобіжних заходів, а точніше – надягати захисні окуляри, щільні рукавички і медичну маску;
    • Спалювання надземного покриву – це спосіб, що підходить тільки для періоду визрівання насіння. У процесі роботи необхідно скористатися респіратором і надіти захисний одяг;
    • Обробка спеціальним засобом, що знищує бур’яни культури на всій оброблюваної області;
    • Борщевідная моль – це паразит, який здатний завдати істотної шкоди борщівник. Але варто зазначити, що шкода завдається не тільки бур’янам, але і городнім культурам.

    Борщівник – це велике трав’яниста рослина, яке підрозділяється на багато різновидів. Серед видів існують як отруйні, так і корисні рослини. Тому варто дуже уважно поставитися до опису характеристик цієї рослини, щоб не отримати опіки при контакті з травою.

    Ящик Пандори

    Приблизно з кінця 80-х років, коли поля починають заростати травою, борщівник приступає до свого переможному ходу по дорогах і галявинах країни. Насіннєва продуктивність центрального парасольки борщівника на один генеративних втечу становить від 2500 до 3500 насіння (а суцвіть на особини буває від 1 до 5, рідко – до 11), тобто сумарно близько 20-35 тисяч насіння утворює щорічно одну рослину. Борщівник Сосновського різко здичавів і почав з величезною швидкістю домінувати над місцевими видами, абсолютно не звикли до цього.

    І якщо в лісі або на полях у нього майже немає шансів прорвати оборону місцевої флори, то ось на недавно розораних полях, що були у обробці ділянках землі, покинутих фермах борщівник Сосновського роздолля. Що досягають триметрової висоти рослини просто превалюють над навколишнім середовищем, не даючи іншим видам жодної можливості. Рослини активно займають берега водойм, пустирі, смуги відведення доріг. За деякими даними, в даний час тільки на території європейської частини України борщівник Сосновського зайнято понад мільйон гектарів.

    В даний час борщівник чудово поширився майже по всій території заходу України. З кожним роком він йде все далі – на південь і схід. Є борщівник Сосновського за Уралом, почали боротьбу з ним і в Татарстані. Насіння найчастіше переміщаються на колесах автомобілів, разом з вітром. В результаті швидкість поширення величезна. У Ленінградській області вже дуже мало районів, де пустирі незайнятість борщівник.

    І, здавалося б, що поганого в величезних і практично неземних заростях? Вся справа в тому, що борщівник – не тільки ідеальний бур’ян, раз по раз виростає у вас на грядці. Він ще й дуже небезпечний для людини.

    Популярні доповіді

    • Доповідь на тим Круглі черви 7 клас
      Круглі черви (або по-іншому нематоди) – це черв’яки, що мають первинну порожнину тіла, що мешкають у водоймах і грунті. Більшість видів круглих черв’яків ведуть паразитичний спосіб життя, тому розмір їх тіла відносно невеликий,
    • Доповідь на тему Флейта (музичний інструмент, історія) повідомлення
      Флейта – древній духовий інструмент, що видає прекрасну гармонійну мелодію, яка здатна здивувати будь-кого. Перший час флейту виготовляли дерева, але в подальшому на зміну дереву прийде срібло. У XIX ж столітті, досить,
    • Доповідь-повідомлення Частини термометра
      Термометр або градусник став просто не замінимо для людства, так як з ним дуже зручно і легко можна визначити температуру не тільки тіла, а й за вікном, у воді і в інших місцях. Їх з’явилося досить велика кількість в наш час.

    надшвидкий загар

    Тим, хто ще не стикався з борщівник Сосновського, рекомендуємо прочитати це максимально уважно. Щороку десятки тисяч людей лікують хімічні опіки, отримані в результаті контакту з борщівник. Тисячі людей потрапляють до лікарень, для деяких зустріч з цією рослиною закінчується смертю.

    Вся справа в тому, що борщівник фототоксічен. Прозорий водянистий сік борщівника містить світлочутливі речовини з групи фуранокумарінов. Під дією ультрафіолетового випромінювання вони переходять в активну форму, здатну викликати пошкодження шкіри. Після контакту з рослиною – особливо в сонячні дні – на шкірі може з’явитися сильний опік першого ступеня. Особлива небезпека полягає в тому, що дотик до рослини перший час не викликає ніяких неприємних відчуттів.

    Більш того, якщо сік впливав через одяг, наприклад шкарпетки, пухирі можуть з’явитися пізніше, коли ви, наприклад, ввечері знімете одяг. Причому для активації досить кімнатного світла. Пухирі, заповнені рідиною від контакту з соком борщівника, проходять дуже довго, вони болючі і погано гояться.

    Грубо кажучи, сік рослини позбавляє клітини шкіри людини захисту від ультрафіолету. І шкіра згорає навіть в похмурий день за лічені хвилини. Причому це не просто почервоніння, а серйозний фотохімічний опік. При ураженні 80 відсотків тіла або трохи більше настає смерть.

    Сік борщівника при попаданні в очі може привести до сліпоти. Відзначено випадки втрати зору дітьми, які грали з порожніми стеблами рослини як з підзорними трубами. Причому не завжди необхідно для отримання опіку контактувати з соком рослини. Часто досить просто доторкнутися листя борщівника Сосновського. У групі ризику – діти і городяни, які приїхали відпочивати на природу і не знають, що це за рослина. Є сотні жахливих історій про те, як листям борщівника вистилали підлогу в наметі, приліплювали їх на ніс від засмаги і навіть використовували замість туалетного паперу.

    Більш того, борщівник небезпечний не тільки опіками. Сік борщівника Сосновського володіє деякими патогенними властивостями і при відсутності фотоактивації (навіть якщо опіку не було). Так, встановлено, що сік здатний викликати грубі порушення структури хромосом – хромосомні аберації. Відбувається це в основному через пошкодження веретена поділу (анеугенний ефект). Інакше кажучи, сік борщівника Сосновського викликає мутагенний ефект. Крім того, було зареєстровано, що сік пригнічує поділ клітин (мітоз), тобто проявляє мітозугнетающую активність.

    Ось саме це властивість і не дозволило коровам отримати задоволення від силосу з борщівника. Вірніше, силос вони їли, а потім отримували потужну бомбу уповільненої дії в шлунку.

    Отруйна дія борщівника Сосновського

    У соку, пилку, випарах бур’яну містяться леткі сполуки фуранокумаріни і ефірні масла. Вони викликають сильні алергічні реакції, проявами яких зазвичай стають:

    • хворобливі, що важко гояться шкірні опіки з пухирями, на їх місці залишаються рубці або шрами, утворюються пігментні плями;
    • різь в очах, запальні процеси, що загрожують погіршенням зору і навіть сліпотою;
    • фотосенсибілізація – тривала підвищена чутливість до денного світла ділянки тіла, контактировавшего з бур’яном.

    Під впливом отруйних речовин шкіра стає беззахисною перед сонячним ультрафіолетом. Вона швидко «згоряє» – навіть при похмурій погоді! Якщо сік проникає через одяг днем, фотохімічні опіки можуть виникнути не відразу, а пізніше, наприклад до ночі. Причому для їх появи досить електричного світла в кімнаті. Якщо уражено 80% шкірного покриву, виникає ризик летального результату. Крім того, сік отруйної рослини, викликаючи мутацію клітин, провокує розвиток онкологічних захворювань.

    Група ризику

    Що ж потрібно робити, щоб не отримати собі надшвидкий загар у вигляді бульбашок по всіх місцях, куди зміг дотягнутися сік борщівника? Для початку і по можливості варто запам’ятати самому і розповісти дітям, як же саме виглядає борщівник, щоб обходити цю рослину третьої дорогою.

    Це великі парасольки, іноді просто величезні (три метри на папері виглядають не особливо переконливо, в житті це просто гігантські рослини). Листя борщівника Сосновського світло-зеленого кольору, гладкі, довжиною до двох метрів. Стебло бороздчатою-ребристий, шорсткий, частково ворсистий, пурпурний або з пурпуровими плямами. Під час цвітіння борщівник викидає суцвіття-парасольки з білими квітами. До речі, борщівник – відмінний медонос, що ні вибачає цю рослину у всіх інших випадках.

    Борщівник найбільш небезпечний в період цвітіння. Саме в цей час навіть дотик до листя може призвести до опіків і пухирі. В інші періоди найбільш небезпечний сік рослини, тому, якщо зберетеся косити борщівник, варто подбати про максимальний захист.

    Якщо сік борщівника все-таки потрапив на шкіру, потрібно якомога швидше прибрати це місце зі світла. Так, спочатку потрібно не бігти змивати сік, а замотати уражену ділянку. Звучить нелогічно, але це саме так. Потім потрібно при штучному світлі ретельно змити водою з милом весь сік, який потрапив на шкіру, і після цього ще мінімум дві доби не підставляти дану ділянку тіла сонця. Так, сік міг уже подіяти на клітини шкіри, і, навіть якщо його не залишилося на поверхні, фотохімічний опік не змусить себе чекати.

    Якщо опіки все-таки з’явилися, то варто показати їх лікарю, особливо якщо місце ураження досить велика. У домашніх умовах опіки лікують:

    За великим рахунком це все-таки саме опіки, тому й лікування має бути відповідним.

    Сухий борщівник далеко не так небезпечний. Соку в ньому вже немає, а тому можна без побоювання доторкатися до величезних сірих висохлих стебел.

    Заходи безпеки при ліквідації бур’янів

    Щоб не завдати шкоди здоров’ю, до роботи зі знищення геракловою трави потрібно грунтовно підготуватися. Для цього слід:

    • надіти брюки з щільної тканини, куртку з довгими рукавами, чоботи або легшу, але закрите взуття, головний убір, захисні окуляри, непромокальні рукавички;
    • взяти з собою воду, мило, Протиопіковий, а також антигістамінний препарати;
    • нанести на кисті і обличчя сонцезахисний крем;
    • під час роботи не допускати зіткнень з рослинами відкритими ділянками тіла;
    • після закінчення роботи не брати голими руками предмети екіпіровки; одяг обов’язково випрати, а взуття, інструменти помити.

    Для збільшення продуктивності праці можна застосовувати кущорізи, тримери. При використанні таких засобів механізації отруйний сік розбризкуватиметься по сторонам. Важливо також правильно вибирати час для знищення небезпечного бур’яну. Найкраще робити це в похмурі дні або після заходу сонця.

    Що ж буде з батьківщиною і з нами

    Як же можна перемогти борщівник в умовах всієї країни? Судячи з сучасного стану сільського господарства, швидше за все, ніяк. Так, борщівник може поширюватися тільки насінням. З іншого боку, корінь рослини живе до 12 років, причому навіть при регулярному знищенні стебла.

    Тому способів винищення всього два. Потрібно вбити борщівник до моменту висівання насіння. Роблять це або викашівая, а коріння знищуючи, або за допомогою гліфосату. Це неселективний гербіцид, тому в умовах своєї ділянки найпростіше робити борщівник уколи, щоб гербіцид потрапив всередину стебла (там він добереться до коренів). При знищенні борщівника вздовж доріг його, як правило, розпилюють, що призводить до гібеді всього живого на цьому місці. Однак, якщо борщівник не знищити весь, він дуже швидко висіється і знову почне своє неспішне і мовчазне наступ.

    Другий спосіб – це викошування. Тут потрібно бути максимально обережним, так як соковиті стебла просто бризкають на всі боки при знищенні. Тому без повного костюма хімзахисту в ці зарості не варто й потикатися.

    Проблема одна: робити це потрібно чітко і систематично, уважно знищуючи все рослини, в тому числі і найменші. Інакше після висівання насіння можна починати все спочатку. Тому і йдуть даремно мільйони гривень, що виділяються на винищення борщівника. Якщо в один рік програма є, то в інший рік на неї не вистачило коштів. Ось так борщівник нікуди і не дівається.

    У Білорусії з борщівник борються набагато грунтовніше. Президент особисто карає колгоспи, де з ним борються упівсили або не звертають уваги. Поки у нас це не зроблять серйозно, на державному рівні, як велику федеральну програму, толку не буде.

    Є невелика надія на створення селективного гербіциду, який би нищив тільки борщівник і був нешкідливим до інших рослин. Його намагаються зараз створити відразу в декількох наукових центрах, але поки звісток про виробництво ліків проти борщівника Сосновського не чути. Ось і заростає потихеньку Україна величезними отруйними дудками, і зробити нічого не виходить.

    Де застосовують борщівник

    У терапевтичних цілях отруйна рослина застосовують як лікарська рослина при лікуванні шкірних захворювань і для відновлення нервової системи людини.

    Для поліпшення апетиту і відновлення травної системи використовують лікувальні настої. Для позбавлення від корости роблять ванночки з листя борщівника. Однак потрібно бути уважним при використанні борщівника в лікарських цілях. Є ймовірність отримати шкідливий вплив від цієї рослини, замість лікувального.

    Котлети з яглиці

    • 500 г яглиці
    • 100 г білого хліба
    • 200 г відвареної картоплі
    • 2 сирих яйця
    • 2 ст.л. вершкового масла
    • 3 ст.л. панірувальних сухарів
    • сіль
    • перець
    • зелень

    Крок 1. Молоде листя яглиці промити в гарячій воді і пропустити через м’ясорубку.

    Крок 2. Також через м’ясорубку пропустити картопля і білий хліб. Все змішати.

    Крок 3. Додати яйця і дрібно посічену зелень. Перемішати. Посолити і поперчити.

    Крок 4. Наліпити котлет і обваляти в панірувальних сухарях.

    Крок 5. Обсмажити у вершковому маслі, подавати зі сметаною.

    Сильні і слабкі сторони

    Боротьба набуває широких масштабів. Вже багато садівників особисто бачили, як виглядає борщівник, але не всі знають, як відрізнити борщівник від інших бур’янів і які його сильні і слабкі сторони.

    Ці рослини однодомні, тобто мають і чоловічі і жіночі квітки. Їх цвітіння триває один раз в житті. Його швидко видаляють з грунту, щоб насіння не залишилися на грядці.

    • росте до тих пір, поки не дасть насіння;
    • насіння зріють в обсязі від 20 до 70 тисяч з куща. Свою схожість вони зберігають від 5 до 15 років;
    • поверхню насіння покрита ефірними речовинами, які, потрапляючи в грунт, руйнують коріння сусідніх культур.

    Є й інша їхня особливість – вони можуть переноситися на 2 км вітром, птахами, тваринами, липнуть до автомобільних коліс.

    Як правило, вони можуть поширюватися на відстань до 4 км і далі. Переноситися впали можуть по воді або після того, як дозріють парасольки.

    Рослини має і слабкі сторони:

    1. Після того як насіння зацвіли і дозріли, настає час загибелі для бур’яну.
    2. Стрижнева коренева система не говорить про вегетативне розмноження. Якщо у стебла відрізати верхівку, то можна розбудити заснули нирки.
    3. Може загинути від високої вологості грунту.
    4. Щільна земля не дасть прорости посадкового матеріалу, якщо він потрапить на 25-30 см углиб.
    5. Скандинавський, Сосновського та інші сорти потребують великого обсягу сонячного світла.

    Боротьба з борщівник починається з урахуванням його сильних і слабких сторін. Якщо знати нюанси, боротися буде легше. Борщівник можна вивести, якщо це робити обережно, з урахуванням заходів особистого захисту.

    Дачний суп з борщівника

    Важливо! Перш ніж збирати борщівник, переконайтеся, що перед вами саме їстівний вид, а не небезпечний борщівник Сосновського.

    10 порцій

    • 300 г борщівника скандинавського
    • 200 г молодого листя кропиви
    • 200 г молодого листя лопуха (за бажанням)
    • 100 г молодого ревеню (за бажанням)
    • 3-4 картоплини
    • 2 моркви
    • 2 цибулини
    • 1 банка тушонки
    • Рослинна олія без запаху
    • Сіль і чорний перець

    Крок 1. Зібрати зелень на городі і за ним, прибрати зайві стебла, перебрати, вимити. Крупно нарізати.

    Крок 2. Картоплю почистити і нарізати великими часточками. Налити ½ каструлю води, кинути туди картоплю, прикрити кришкою і залишити варитися до напівготовності.

    Крок 3. Цибулю дрібно нарізати, моркву натерти на тертці.

    Крок 4. Обсмажити на рослинному маслі спочатку цибулю, потім додати моркву, довести до м’якості. Додати тушонку

    Крок 5. Покласти піджарку, разом з нею покласти грубі листя лопухів. Довести до кипіння, покласти борщівник і кропиву, посолити, поперчити.

    Крок 6. Вимкнути, закрити кришкою і дати постояти 15 хвилин. Подавати зі сметаною і яйцем, звареним круто.

    снить

    Фото: wikipedia.org/ Tauno Erik
    Це не борщівник, але часто ці рослини плутають, так як снить цвіте схоже – білими парасольками. Це бур’ян, який непогано розмножується. А ще снить їстівна і досить корисна. Листя і стебла підходять для супів, салатів. Сік сниті допомагає при ревматизмі, загоює рани. А снить – прийнята всередину, захищає від авітамінозу, підвищує імунітет, допомагає роботі нирок і печінки. Снить використовують для лікування анемії.

    безпечні види

    Безпечні сорти борщівника, як правило, менші, їх стебло не такий жорсткий, а листя не особливо масивні. Деякі з них зустрічаються на території України.

    До умовно безпечним відносять борщівник Волохатий, що росте в основному на Кавказі, а також в Криму. Рослина рідко виростає вище півтора метрів і цвіте не дуже великими, білувато-сірими квіточками, зібраними в грона.

    Борщівник розсічений також не відрізняється особливою ядовитостью. Він росте в степах і лісостепах, але найбільше любить береги річок. Зустрічається в Скандинавії і відрізняється від інших підвидів дуже великими, помітними квітами.

    Чи не отруйним вважається борщівник скандинавський, зростаючий практично по всій України. На відміну від інших своїх побратимів, він цвіте НЕ білими, а світло-зеленими, іноді жовтуватими квітками. Його плоди формою схожі на яйця.

    лікарські властивості

    Нешкідливий борщівник скандинавський часто використовують у народній медицині як ефективний лікарський препарат. З його коренів і листя готують дієві настої і відвари. Прийом всередину допомагає позбутися від хвороб нирок і жовчного міхура, судом при епілепсії. Відвари коренів використовують для боротьби з лімфаденітом, пухлинами жіночих статевих органів, бронхіальною астмою і гепатитом. Ванночки і компреси ефективні при хворобах шкіри, ревматизмі або коросту.

    Офіційна медицина поки не взяла на озброєння цю рослину, проте дослідження проводяться і деякі лікарі рекомендують поєднувати традиційне лікування з народним. Слід пам’ятати, що компоненти рослини є сильними алергенами. Щоб не нашкодити власному здоров’ю, перед використанням необхідно проконсультуватися з лікарем.

    Галерея: борщівник (25 фото)

    Роздрукувати Натисніть Роздрукувати або CTRL + P для друку сторінки4.8333333333333 Рейтинг 4.83 (3 голосів)

    Боротьба з заростями борщівника на ділянці

    Боротися з густими заростями трави на ділянці можна декількома способами.

    1. Регулярно скошувати під корінь, що призведе до виснаження кореневої системи і зникнення бур’яну.
    2. Скосити борщівник і замульчувати всю площу щільним матеріалом, поверх якого насипати грунт і засадити його злаками.
    3. Застосувати гербіциди, наприклад, «Антикілер».
    4. Викопати рослина.
    5. Розведення борщевічной молі, яка знищує саме цю траву.

    Найбільш дієвим способом вивести бур’ян є викопування.

    Опік борщівник лікування в домашніх умовах

    При контакті соку рослини до шкірних покривів, з’являється сильний свербіж, подразнення, лихоманка і головний біль. Дуже часто з’являються опіки, перетворюються на виразки, які довго гояться і залишають сильні шрами.

    Щоб уникнути таких серйозних наслідків, місце попадання соку борщівника слід відразу промити водою і нанести синтомициновую емульсію, після чого покрити пов’язкою. Місце опіку необхідно ховати від сонця.

    Щоб зняти свербіж можна випити антигістамінний або зробити на пошкоджену область примочки з міцного чаю.

    опис

    На території колишнього Союзу зустрічається більше 30 видів цих бур’янів з роду борщівник (або Геракліума). А всього в світі налічується не менше 65 різновидів борщівника. А на території нашої країни налічується не більше 15 видів.

    Деякі різновиди цього бур’яну досягають у висоту до 4 – 4,5 м, а головне зонтичної форми суцвіття в діаметрі досягає 1,0 – 1,1 м, а іноді і до 1,5 м. Квітки його – прекрасні медоноси, на запах злітаються і бджоли, і оси. Листя цих бур’янів досягає значних розмірів в довжину – до 2 – 2,5 м, а у деяких екземплярів довжина становить 2,8 – 3,0 м.

    Тому в народі цей вид бур’янів і прозвали «Геракловой травою».

    У нашій країні назву цій рослині дали тому, що його використовували при приготуванні борщів. А в ряді регіонів нашої країни назву скоротили до «Борщеня». Інша назва – «ведмежа лапа» через форми і розмірів листя.

    Хвороби і шкідники

    Ця рослина мінімально схильне ураження хворобами і шкідниками. Однак при затоці, борщівник може захворіти борошнистою росою. Щоб її усунути, культуру необхідно обробити препаратом «Фитоверм», розвівши його згідно з інструкцією на упаковці.

    Також при перезволоженні грунту рослина може атакувати довгоносик. Щоб знищити шкідника слід використовувати інсектицидом «Децис». Решта недуги і шкідники культурі не страшні.

    Розмноження борщівника насінням

    Розмножується культура за допомогою самосіву. Насіння швидко сходять і розростаються. Їх можна зібрати і висіяти рослину примусово. Збір насіннєвого матеріалу проводять восени, після чого відразу висівають в грунт до початку перших заморозків.

    При висіванні насіння навесні, їх слід стратифікована. Зацвітає молоде рослина тільки на другий рік після висадки. На одному місці росте до восьми років, після чого втрачає свою декоративність і починає засихати.

    висновок

    Бур’ян борщівник, вірніше його масове поширення, можна сміливо назвати людською помилкою, яка призвела до плачевних результатів. Сьогодні вона посилюється і тим, що багато сіл знаходяться в запустінні, земельні наділи ніким не обробляються і рясно заростають бур’яном. Вітер же робить свою справу, розносячи насіння бур’янів на великі відстані. Тому варто бути гранично уважними і при появі рослин, що віддалено нагадують борщівник, і вживати термінових заходів щодо їх знищення.

    Хімічний склад

    Існує цікавий факт про те, що раніше борщівник застосовувався для приготування страв. Це пояснюється його унікальним складом.

    • цукор – 10%;
    • рослинний білок – 16%;
    • ефірні масла – 2%;
    • клітковина, амінокислоти, дубильні речовини – 23%;
    • вітамін С – 212 мг на 100 г.

    У складі також є корисні мінерали, як залізо, титан, борні, нікелеві, мідні, марганцеві та каротинові з’єднання. Входить в нього і октіловий ефір, який бореться з Тріхомонадниє збудниками, які призводять до запалення слизових оболонок, запалення нирок і жовчовивідних шляхів.

    Раніше борщівник додавали в їжу

    застосування

    В окремих регіонах України навесні збирали молоде листя борщівника і додавали в перші страви, в першу чергу, в борщі. Молоді стебла цієї рослини маринували, листя використовували для засолювання, а з пагонів готували навіть цукати. Листя борщівника також і сушили, тільки попередньо вимочували протягом декількох годин, щоб видалити деякі активні речовини – ефірні масла, кумарини і деякі інші. У кореневій системі цього бур’яну міститься велика кількість цукрів, тому з них виробляли цукор, а також готували спиртні напої.

    У деяких районах Закавказзя ця рослина входить в раціон не тільки домашньої худоби, а й присутня на столі людини.

    А ось в Сполучених Штатах Америки росте всього один вид цього бур’яну – борщівник шерстистий, який близький з нашим борщівник солодким, який росте на Далекому Сході. Там його активно використовують при приготуванні їжу в весняний період.

    І лише один вид борщівника є отруйним для людини і небезпечним для домашніх тварин – борщівник Сосновського.

    Він швидко поширюється на пустищах, по краях сільських доріг і на запущених полях.

    У природних умовах найбільш часто зустрічається інший вид цієї рослини – борщівник скандинавський. Але цей вид бур’янів не викликає сильних опіків шкірних покривів або серйозних дерматозів, тому що рівень кумарину (який і є причиною ураження шкіри) в них малий.

    Вирощування і догляд

    Так як борщівник дуже легко розмножується насінням і дає хороший самосів, використовувати вегетативні способи розмноження не має сенсу. Зазвичай насіння збирають злегка недостиглі, так як вони швидко обсипаються. Також можна обв’язати парасольки марлею. Після сушіння посіви виробляють відразу у відкритий грунт. В середині осені, до настання морозів, їх закладають на глибину 2-3 см. Додаткове укриття не потрібно. Навесні після танення снігів з’являються перші сходи. Спочатку активно розвивається кореневище і зелена маса. Цвітіння настає з другого-восьмого року життя. Також можна сіяти борщівник навесні, але перед цим насіння на 2-3 тижні поміщають в холодильник для стратифікації.

    В цілому рослина досить невибаглива і живуче. Воно невимогливе до складу грунту і місця. Доглядати за борщівник доведеться трохи. Але існують і оптимальні умови росту, необхідні декоративних форм.

    Освітлення. Рослина добре розвивається на яскравому сонці, під прямими сонячними променями, але може знаходитися і в півтіні.

    Температура. Борщівник дуже витривалий. Він однаково добре витримує спеку до + 45 ° C і морози до -35 ° C. Влітку йому не знадобиться захист, а взимку укриття грунту біля коріння.

    Полив. Хоча рослина здатна витримувати короткострокову посуху, для швидкого росту і освіти густих зелених заростей необхідний регулярний полив. Однак не можна допускати застою води в грунті, щоб не розвинулася коренева гниль. Поверхня ґрунту час від часу корисно рихлити. Біля молодих рослин видаляють бур’яни, міцні екземпляри прекрасно пригнічують їх самостійно.

    Добрива. Борщівник може повністю обійтися без добрив. Якщо грунт дуже бідний чи потрібно швидше отримати пишні кущі, можна провести одноразову підгодівлю. Її планують на весну. Під кущі виливають розчин коров’яку або використовують комплексне мінеральне добриво.

    Що потрібно робити, якщо зустрічі з борщівник уникнути не вдалося?

    Знаючи, чим небезпечний борщівник, медики рекомендують вживати термінових заходів після контакту з ним. А саме:

    • Промити постраждалі ділянки шкіри проточною водою з господарським милом.
    • Облити обпечені місця спиртовмісної рідиною (одеколон, горілка і т. Д.) Або слабким розчином марганцівки або фурациліну.
    • Можна скористатися для обробки такими препаратами, як «Пантенол», уснінат натрію (на ялицевому бальзамі) або лінімент синтоміцину. Фіксуючі пов’язки застосовувати суворо забороняється.
    • Після надання першої допомоги слід звернутися до лікаря. А якщо шкідливі речовини торкнулися слизові оболонки (наприклад, очі), зробити це потрібно негайно.
    • Перекрити доступ сонячного світла до уражених місць мінімум на дві доби.

    У зоні підвищеного ризику

    Особливо небезпечний борщівник для маленьких дітей, людей похилого віку, людей з низьким імунітетом і світлошкірих блондинів. Також смертельно ризикують алергіки, чутливі до дії ефірних масел. Їх гортань внаслідок попадання небезпечних речовин може распухнуть, що іноді призводить до задухи. Зазначеним категоріям громадян як нікому іншому слід триматися від борщівника подалі.

    Використання рослини в інших областях

    У стародавній Русі варили борщ з листя і кореневищ.

    Молоденькі пагони клали у вигляді начинки в пироги. Так як листя на смак схожа на моркву, то її нарізали і клали в салати, гарніри, робили пюре. Стебла обшпарюємо і очищали від шкірки, потім їх їли в сирому вигляді, а також смажили або відварювали. Селяни Уралу і Скандинавії варили з стебел варення, цукор, джеми, повидло.

    З насіння борщівника виробляють n-октіловий спирт, його використовують в парфумерії.

    Відмінний смак має мед з борщівника.

    У сільському господарстві з борщівника готують силос, так як для сіна трава не підходить, тому що у неї великі листи, вони погано висихають і часто гниють. Силосом годують худобу.