§ 39. Коли і як виникло християнство
Які явища відображає карта? Де виникло християнство? Знайди місця розташування громад християн у I—II ст. Який процес у III—V ст. відображає карта? У якому столітті значно прискорилось поширення християнства? Як ти думаєш, чому?
1. Як виникло християнство
Чому люди вірили в появу Месії? Коли і де народився Ісус Христос?
Християнство нині має близько 2,4 мільярдів послідовників (30 % населення світу). Основні догмати релігії стосуються народження, життя, смерті, воскресіння Ісуса Христа.
Християнство — одна з трьох світових релігій. Основа віровчення: віра в Ісуса Христа як втілення і прояв Бога, зішестя на землю Сина Божого для спасіння людства від гріха. Ісус — Син Божий — Месія, грецькою мовою — Христос.
Ісус із Назарета був давньоєврейським проповідником, який посмертно став головною постаттю християнства.
Про народження та земне життя Ісуса Христа розповідають Євангелія (від грецького «блага звістка»). Вони були написані учнями Христа та їхніми супутниками наприкінці I — у II ст. Із часом Євангелія та інші християнські твори увійшли до Нового Заповіту — другої частини Біблії.
В Євангеліях мовиться, що близько 2 тисячі років тому Бог послав на Землю свого сина — Ісуса, щоб показати людям кращий шлях у житті. Ісус учив людей, як жити, щоб досягти царства Божого. Він проповідував любов до ближнього, милосердя, всепрощення, рівність усіх перед Богом. Ісуса супроводжували 12 учнів — апостолів (посланців). У Єрусалимі одного з них — Іуду — підкупили за 30 срібних монет, і він зрадив свого Вчителя.
Ісуса звинуватили в заколоті проти римського імператора та засудили до страти. Його розіп’яли на хресті на схилі гори Голгофа поблизу Єрусалима. Через три дні Ісус Христос воскрес. Через сорок днів він вознісся на небо, пообіцявши повернутися для Божого суду, і дав своїм учням Заповіт: проповідувати Євангелія всім народам. Учення Ісуса Христа стало основою християнства.
У І та II століттях християн було небагато. Їх переслідували римляни, адже християни не визнавали божественність імператора. Особливо жорстоких репресій християни зазнавали за імператора Діоклетіана.
Чого навчав Ісус Христос у суспільстві, не позбавленого жорстокості й насильства?
З Нагірної проповіді Ісуса Христа
Просіть, і дано вам буде; шукайте і знайдете; стукайте, і відчинять вам. Не судить, щоб і вас не судили.
Любіть ворогів ваших, благословляйте тих, хто проклинає вас, добро творіть тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто кривдить і гонить вас.
Тому, хто просить у тебе, дай; і від того, хто хоче в тебе позичити, не відвертайся.
2. Як відбулась християнізація Римської імперії
Як виникла християнська церква?
Християни об’єднувалися у громади. Найголовніша заповідь християн — любіть ближнього свого. Члени громади вважалися братами, не існувало відмінностей між різними племенами та народами, між рабами та вільними людьми. У громаді всі мали рівні права і були зобов’язані допомагати одне одному. Християни засуджували багатство. Багаті люди могли стати членами спільноти, тільки якщо роздали усе своє багатство або дали щедрі пожертвування на користь спільноти.
З часом із окремих громад утворилася єдина організація — християнська церква. Спочатку християни збиралися у звичайних будинках, разом молилися, відзначали свята, обговорювали норми поведінки, слухали читання Євангелія, співали гімни Богові. Згодом стали зводити храми.
Церква — об’єднання, які мають спільні релігійні погляди й обряди.
Християни не закликали до відкритої боротьби проти римської влади. Проте римська влада і жерці переслідували їх. Однак християни не відмовлялися від віри в Ісуса Христа та відкрито прославляли його. Так з’явилися християнські мученики — люди, які постраждали за свою віру.
Відданість мучеників християнській вірі привертала все більше прихильників християнської релігії. Під час гонінь християни збирались у підземеллях та каменоломнях (катакомбах), де створювали підземні храми. Християнську Церкву перших трьох століть нашої ери часу гонінь на християн часто називають Церквою підземною.
Спираючись на світлини і текст, розкажи про життя перших християн.
1. Печерні храми перших християн у Каппадокії. Сучасне фото
2. Зображення Христа в катакомбах Святого Марселія і Петра. Рим, IV ст.
3. Церква в римських катакомбах
4. Остання молитва християн перед стратою. Жан-Леон Жером, 1883 р. Художній музей Уолтерса (Балтимор, США)
3. Як християнство остаточно утвердилося в Римській імперії
Як християнство поширювалось у IV ст.?
У II ст. християнство поширилося в усій Римській імперії. Християнську Церкву визнали різні верстви населення. Імператор Константин розумів, що нова віра може стати опорою для зміцнення його влади. Він почав рішуче підтримувати духовенство 30 , звільнивши його від податків і військової служби, зобов’язав провінції передавати частину прибутків християнській Церкві.
30 Духовенство — служителі церкви, які здійснюють релігійні обряди і служби
У 325 р. у місті Нікея (Мала Азія) відбувся Перший Вселенський собор християнської церкви. Собор установив Символ віри — короткий і точний виклад того, у що повинні вірувати християни.
У 380 році було видано закон про заборону язичництва. Християнство стало єдиною державною релігією Римської імперії, обов’язковою для всього населення. Язичників суворо карали. Їхні святилища, храми закрили та зруйнували, знищили статуї римських богів, героїв, імператорів. Так загинуло багато творів давньоримського мистецтва. Заборонили й Олімпійські ігри, присвячені Зевсу. Відтепер християнська Церква та імперія були нерозривно пов’язані.
Кому тепер належало право визначати, яку релігію мають сповідувати люди? Чи змінилося становище християн після едикту?
З Міланського едикту імператора Константина 313 р.
. Свободи в релігії утискати не можна, навпаки, треба надавати право піклуватися про божественні предмети розуму і серцю кожного, на його власний розсуд. Християни можуть поширювати своє вчення і навертати нових людей у свою віру. Наказано повернути християнам все їхнє майно, яке у них вилучили за часів переслідувань.
Перевір себе
- 1. Що таке Євангелія? Ким вони були написані?
- 2. Як римські імператори ставилися до християн?
- 3. Чому християнську Церкву перших трьох століть нашої ери називають підземною?
- 4. Коли і для чого зібрався Перший Вселенський собор?
- 5. Чи можна було перешкодити поширенню християнство в Римській імперії жорстоким переслідуванням вірян? Свою думку обґрунтуй.
- 6. Яку політику проводив Константин стосовно християнства?
- 7. Чому християнство наприкінці IV ст було визнане державною релігією Римської імперії? Які це мало наслідки?
Виконай завдання до параграфа у робочому зошиті
Оціни себе та своїх однокласників / однокласниць
http://inform1.yakistosviti.com.ua/istoriia/6-klas
А ще ти можеш
Наприкінці I ст. склалася чітка структура християнської Церкви. Як називали її керівників? Дізнайся, як іменують служителів християнської церкви нині.
§ 7. Християнська церква в V—XI ст.
ОПРАЦЮВАВШИ ЦЕЙ ПАРАГРАФ, ВИ ДІЗНАЄТЕСЬ: про роль християнства в житті середньовічної людини; що собою являла християнська церква на початку Середньовіччя; як відбувалася християнізація Європи; чому єдина християнська церква розкололася на західну (католицьку) і східну (православну); хто такий «єпископ»; що таке «церковна ієрархія», «християнізація», «клюнійський рух».
ПРИГАДАЙТЕ: 1. Як виникло християнство? 2. Якими були основи християнського віровчення? 3. Робота в парах. Обговоріть, які загальнолюдські цінності утверджує християнство. 4. Якими були особливості становища духовенства в середньовічному європейському суспільстві?
1. Середньовічна людина та християнство. Уявлення середньовічної людини про Бога, світ і своє місце в ньому формувалося на основі християнського віровчення. Воно мало визначальний вплив на життя людини від її народження до смерті, примушувало перебувати в постійній турботі за долю своєї душі після смерті.
У середньовічній Європі саме християнська церква та її духовенство мали повний і беззаперечний вплив на життя суспільства. Вони формували його свідомість, визначали світогляд людини, сприяли розвитку культури та зміцненню держав, проповідуючи нові моральні цінності.
Християнська церква й духовенство піклувалися про бідних і хворих, прагнули зупинити феодальні усобиці й грабіжництво, турбувалися про розвиток культури. Проте одночасно церква не намагалася встановити соціальну справедливість, підтримувала ті війни, що сприяли збільшенню її впливу, та інколи перешкоджала розвитку науки. Спочатку церква на основі християнства об’єднала європейське населення, а після розколу середини XI ст. — знову поділила його.
Єпископ у літургійному вбранні. Сучасний малюнок
2. Християнська церква на початку Середньовіччя. Християнство, як ви вже знаєте, з’явилося в добу Римської імперії. Проте саме в Середньовіччі воно стало однією зі світових релігій, коли сформувалася і зміцніла його організаційна структура — церква.
На початку Середньовіччя у християнстві вже існувала сформована церковна ієрархія. На території колишньої Західної Римської імперії християнську церкву очолювали папи («батьки»), а у Візантійській імперії, що з’явилася на місці колишньої Східної Римської імперії, — патріархи («родоначальники», «основоположники»). Обидві посади були виборними. Інші представники християнського духовенства поділялися на три ступені. На Заході до першого ступеня належали кардинали, єпископи та інші служителі церкви, які отримували духовну владу безпосередньо від Папи Римського. До другого ступеня — ті, кому духовну владу надавав не папа, а єпископи. Третій ступінь представляли диякони.
Церковна ієрархія — три ступені священства у християнстві — єпископи, священники, диякони.
Єпископ — у християнській церкві священнослужитель третього ступеня священства, який очолює єпархію.
Єпархія — у християнській церкві адміністративно-територіальна одиниця на чолі з єпископом.
На початку Середньовіччя в Європі відбувалося формування західного християнського чернецтва. Чорне духовенство, або чернецтво, зародилося на Сході, у Єгипті. Його засновник, Святий Антоній, 21 рік провів самітником у пустелі. До нього приходили люди, які чули про його святість, і селилися поряд. Так виникла одна з перших чернецьких громад. Засновником західного чернецтва вважають Святого Бенедикта (перша половина VI ст.). Він за прикладом східних ченців склав для західних ченців статут — правила життя, основою якого також стали праця та молитва.
Важливу роль у визначенні ролі церкви та християнства в житті середньовічної людини в IV—V ст. відіграв єпископ Аврелій Августин, або Блаженний Августин. У своїй праці «Сповідь» він проголосив християнську церкву єдиним посередником між людиною та Богом. Аврелій Августин стверджував, що всі християни мають жити за розробленими нею правилами, тобто під керівництвом церкви. У його розумінні церква — це організація, побудована на суворій дисципліні й поділі духовенства на ранги.
Ченці відмовлялися від світського життя, яке заважало зосереджуватися на молитвах, і жили окремо від інших людей — у горах, пустелях або лісах. Якщо ченці селилися поряд із людськими житлами, наприклад у містах, то вони утворювали власну громаду — монастир. На Заході великі монастирі називали абатствами (а їхніх управителів — абатами), на Сході — монастирями та лаврами (великі чоловічі монастирі).
За Раннього Середньовіччя монастирі стали центрами християнської культури й освіти. У IV—VI ст. християнська церква поступово перетворювалася на впливову силу, що заклала основи для формування нової європейської цивілізації.
Значення та вплив християнської церкви на державні справи й суспільне життя Заходу та Сходу були різними. На Заході християнська церква намагалася змінити зруйновані варварами державні утворення, а на Сході — була частиною єдиного механізму державного управління. Відрізнялося й саме духовенство: західне значно поступалося східному за освіченістю.
3. Християнізація Європи. На момент падіння Західної Римської імперії більшість її населення були християнами. Проповідь християнства мала успіх і серед варварських племен. Так, християнство прийняли вестготи, остготи, вандали та інші.
Франки хрестилися за західноримським зразком. Завдяки підтримці франкських королів саме римська церква зміцніла й остаточно утвердилася на Заході. Карл Великий узаконив збирання десятини на користь церкви.
Християнізація середньовічної Європи не завжди відбувалася легко. Охрещені племена й народи інколи знову поверталися до язичництва, і тоді доводилося здійснювати хрещення тих самих народів двічі або тричі.
Християнізація — процес особистого або групового, добровільного або примусового переходу в християнство.
У VIII ст. до християнізації долучився Константинополь. Так, завдяки діяльності проповідників Кирила і Мефодія в IX ст. з Візантії християнство поширилося серед болгар, сербів, у Великоморавській державі, а пізніше — у Русі-Україні. У свою чергу, Рим поширив свій вплив на поляків, чехів, угорців, скандинавські народи.
Християнізація зробила середньовічних європейців одновірцями й цим згуртувала їх.
4. Розкол християнської церкви. Клюнійський рух. Розкол християнської церкви назрівав від того часу, як Римська імперія поділилася на Західну та Східну. Кожна імперія прагнула мати свою церкву. До цього папи намагалися керувати патріархами, що викликало опір і невдоволення з їхнього боку та з боку візантійських імператорів. Загострення суперечок призвело до схизми (розколу): у 1054 р. Папа Римський і константинопольський патріарх прокляли один одного, і єдина християнська церква розділилася на римо-католицьку («вселенську») та православну («істинну»).
Значну роль у християнізації Європи в Середні віки також відіграли мандрівні ірландські ченці. Своє призначення ченці вбачали в тому, щоб не лише зберігати, а й поширювати свою віру та знання. Ченці створювали рукописні книги релігійного та світського змісту. На невеликих човнах вони пливли до берегів Європи, несли Слово Боже варварам, засновували монастирі.
Після завоювання Британії ірландські ченці розпочали навертати в християнство англосаксів. Саме вони охрестили північну частину країни та прагнули поширити свою діяльність на інші території, але для цього їм бракувало сил. У подальшій християнізації Британії велику роль відіграла проповідницька діяльність ченців із континентальної Європи.
Католицька та православна церкви мають відмінності.
По-перше, у догматах віри. Православна церква не визнавала вчення про головування Папи Римського і його непогрішимість, відкидала використання індульгенцій (звільнення від гріхів за плату). Православ’я визнавало існування лише пекла і раю, а католицтво також проголошувало існування чистилища між ними.
По-друге, в обрядах. Католики здійснювали хрещення обливанням, а православні — зануренням у воду; миропомазання в католиків здійснював лише єпископ і тільки над дорослими. У православних церквах використовували ікони, у католицьких — живопис.
По-третє, в управлінні церквою. Католицька церква забороняла мирянам читати Біблію. Також у католиків існувала посада кардинала; із IX ст. було запроваджено целібат (безшлюбність духовенства). У православних священники поділялися на біле (могли брати шлюб) і чорне (шлюб заборонявся) духовенство.
По-четверте, у звичаях. У католиків богослужіння здійснюється лише латинською мовою. До того ж усі місця в католицькій церкві сидячі, на відміну від православної церкви.
Ірландські ченці напередодні плавання. Гравюра XX ст.
• Що спонукало ченців до таких резикованих місій?
На Заході в цей час християнська церква залежала від світської влади. Оскільки церковні посади забезпечували чималі прибутки, герцоги та графи надавали їх своїм родичам і друзям. Із часом середньовічне духовенство почало дедалі більше уваги приділяти примноженню своїх статків і власному добробуту, часто втручалося в державне життя.
У середовищі церкви виникло чимало невдоволених таким станом речей. Найактивнішими серед них стали ченці абатства Клюні, що розташовувалося на сході Франції. Клюнійці домагалися дотримання духовенством заборон одруження, симонії (продажу й купівлі церковних посад) і звільнення монастирів від влади світських феодалів та єпископів.
Клюнійський рух, як його назвали, поступово набував поширення. Деякі клюнійські ченці ставали єпископами, абатами й почали наводити лад у церковному житті. Нарешті один із них став Папою Римським Григорієм VII. Він розпочав боротьбу за втілення в життя ідей клюнійців. У 1073—1085 рр. відбулися реформи в житті католицької церкви. Григорій VII установив новий порядок обрання Римського Папи конклавом — зібранням кардиналів (вищих духовних осіб католицької церкви), що виключало можливість втручання у вибори світських осіб. Він також скасував право імператора або короля затверджувати духовенство та церковні посади (інвеститура), запровадив целібат і заборонив симонію.
Клюнійський рух — рух за реформу чернечого життя в християнській церкві Заходу X—XI ст., центром якого стало Клюнійське абатство.
Абатство Клюні (Франція). Сучасний вигляд
Запровадження інвеститури спричинило конфлікт Григорія VII з імператором Священної Римської імперії Генріхом IV, що завершився перемогою Папи Римського (детальніше про це ви дізнаєтеся в § 14).
Після розколу 1054 р. папські посли відвідали Київ, щоб сповістити про те, що відбулося. Їх із почестями прийняли великий князь київський Ізяслав із братами та представники духовенства. Проте церква Русі-України не підтримала жодну зі сторін конфлікту. Так було і в наступні роки. Східний обряд зберігався. Русь-Україна підтримувала зв’язки і з Римом, і з Константинополем та приймала рішення залежно від політичної необхідності.
Запам’ятайте дати
• 1054 р. — розкол християнської церкви на католицьку та православну
• 1073—1085 рр. — реформи Папи Римського Григорія VII в католицькій церкві
Чи погоджуєтесь ви з тим, що. Чому?
• Роль християнства як важливого чинника розвитку суспільства є ознакою західноєвропейської середньовічної цивілізації.
• У V—XI ст. християнська церква в західноєвропейському середньовічному суспільстві поступово посилювала свій авторитет. Вона запроваджувала свої уявлення про моральні норми та встановлювала пріоритети в усіх сферах життя.
Запитання та завдання
1. Перевірте рівень засвоєння матеріалу параграфа за допомогою гри «Історична абетка».
Правила гри. Ведучий(-а) називає одну букву. Учні та учениці парами або малими групами за певний час складають список зі слів, що починаються на цю букву, за змістом розглянутої теми. Перемагають ті пари або групи, чий список буде довшим.
2. Визначте місце християнства в житті середньовічної людини. 3. Як відбувалася християнізація Європи? 4. Що таке схизма 1054 р.? Як вона вплинула на становище в християнському світі? 5. Як клюнійський рух вплинув на католицьку церкву?
6. Простежте за картою, як поширювалося християнство в Європі в V—XI ст. 7. Колективне обговорення. Оцініть роль християнської церкви в середньовічній Європі V—XI ст. 8. Продовжте роботу із синхроністичною хронологічною таблицею «Європа в добу Середньовіччя» (с. 7).
9. Робота в малих групах. За додатковими джерелами підготуйте повідомлення з презентацією за однією із запропонованих тем (за вибором учнів/учениць або вчителя/вчительки): 1) «Роль чернецтва в розвитку середньовічної Європи V—XI ст.»; 2) «Папа Римський Григорій VII — реформатор католицької церкви».