Полийте помідори цим розчином і рослини стануть сильними та родючими

Помідори є одним із найпопулярніших варіантів вирощування серед садівників, як початківців, так і досвідчених. Однак не варто забувати, що це овочева культура, яка потребує особливої уваги. Якщо ви помітили, що ваша розсада стала слабкою та крихкою – це терміново потрібно виправляти.

Полив – один із основних факторів, який необхідно враховувати для отримання смачних та соковитих томатів, пише santeplus. Ділимося двома рецептами ефективного підживлення.

Чим полити помідори, щоб їх зміцнити

Вам знадобиться шкірка банана, яка є чудовим активатором компосту, та кавова гуща – натуральне добриво, яке допомагає рослинам рости завдяки високому вмісту калію, азоту та фосфору. А також кава відома садівникам своєю здатністю відлякувати комах як природний репелент.

Таке добриво значно покращить ваші врожаї. Бананова шкірка багата на необхідні поживні речовини, такі як залізо, калій і магній, які необхідні для росту рослин. Їх можна використовувати для удобрення томатів.

1. За допомогою ножиць наріжте шкірку банана на дрібні шматочки;
2. Пересипте смужки у трилітрову місткість;
3. Додайте в місткість чисту холодну воду (100 г бананової шкірки на літр води);
4. Дайте настоятися в темному прохолодному місці, регулярно помішуючи протягом трьох днів;
5. Відфільтруйте препарат та використовуйте його для поливу землі.

Використовувати кавову гущу можна також для збагачення компосту

Кавова гуща є відмінним добривом для томатних рослин. Багата азотом, вона допомагає молодим рослинам засвоювати поживні речовини із ґрунту.

1. Змішайте в рівних пропорціях кавову гущу та воду;
2. Отриманою сумішшю просто полийте томатні рослини.

Раніше ми розповідали, якою водою потрібно поливати розсаду. Від вашого вибору залежить, чи виживуть молоді рослини і наскільки сильними вони будуть.

Урок фізики . Магнітні властивості речовин. Використання магнітного поля

Предметна компетентність: сформувати знання про дію магнітного поля на речовину, про слабомагнітні та сильномагнітні речовини. Показати на прикладах їз життя, як можна використовувати магнітне поле у різних сферах діяльності людини. Учні повинні усвідомлювати, як магнітне поле впливає на речовину, пояснювати основні властивості слабомагнітних речовин (діамагнетиків, парамагнетиків) і сильномагнітних речовин (феромагнетиків), розуміти суть гіпотези Ампера.

Наочність і обладнання: навчальна презентація, комп’ютер, підручник, магніт, цвяшки, скріпки, алюмінієві монетки, шматочки крейди

Хід уроку

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ ЕТАП

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ ТА ВМІНЬ

Ми живемо з вами у дуже цікавий час, кожного дня стаються якісь відкриття, з’являються нові пристрої, вдосконалюються існуючі пристрої. Іноді навіть важко встигати за таким темпом розвитку! І ось сьогодні, я хочу познайомити вас із ще одним чудом техніки – індукційною плитою. Може вдома у когось вже є?

Давайте переглянемо відео

Отож ви побачили, що під час роботи такої плити посуд нагрівається, а сама плита залишається холодною! Це як?!

А вся справа в тому, що в середині плити є котушка, через яку пропускають струм. А ви знаєте, що коли через котушку проходить струм, то вона перетворюється на магніт. Це магнітне поле збуджує електрони в металевому посуді, виникають мікроструми і посуд розігрівається.

Отже, посуд має бути з певної речовини. Бо якщо посуд буде скляний, або керамічний, або чавунний, то він залишається холодним.

Отже, магнітне поле не чинить жодного впливу на деякі речовини?

IІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Дія магнітного поля на речовину

Будь-яка речовина, поміщена в магнітне поле, намагнічується, тобто створює власне магнітне поле.

Але одні речовини створюють магнітне поле, яке співпадає за напрямком з зовнішнім, а у інших воно протилежно напрямлене

Тому всі речовини поділяють на:

• Діамагнетики (послаблюють магнітне поле);
• Парамагнетики та феромагнетики (посилюють магнітне поле).

2. Слабомагнітні речовини

Слабомагнітні речовини – це речовини, які створюють слабке магнітне поле, індукція якого набагато менша за індукцію зовнішнього магнітного поля (поля, яке спричинило намагнічування).

До таких речовин належать діамагнетики та парамагнетики.

Діамагнетики – це речовини, які створюють слабке магнітне поле, напрямлене протилежно зовнішньому.

(Червоні лінії – лінії магнітного поля, створеного зразком; сині лінії – магнітні лінії зовнішнього поля)

Діамагнетики незначно послаблюють зовнішнє магнітне поле та виштовхуються з нього.

Проблемне питання

• Чому діамагнітна речовина виштовхується з магнітного поля?

До діамагнетиків належать інертні гази (гелій, неон тощо), багато металів (наприклад, золото, мідь, ртуть, срібло), молекулярний азот, вода та ін. Тіло людини є діамагнетиком, адже воно на 60 % складається з води.

Парамагнетики – це речовини, які створюють слабке магнітне поле, напрямлене в бік зовнішнього.

(Зелені лінії – лінії результуючого магнітного поля)

До парамагнетиків належать кисень, платина, алюміній, лужні та лужноземельні метали.

Якщо слабомагнітні речовини вийняти з магнітного поля, то їхня намагніченість відразу зникне.

Феромагнетики – це сильномагнітні речовини, які створюють сильне магнітне поле, напрямлене в бік зовнішнього.

Феромагнетики залишаються намагніченими й у разі відсутності зовнішнього магнітного поля, посилюють зовнішнє магнітне поле в сотні й тисячі разів і втягуються в нього.

Проблемне питання

• Поясніть, чому на постійному магніті міцно утримуються тільки предмети, виготовлені з феромагнітних матеріалів?

До феромагнетиків належить невелика група речовин: залізо, нікель, кобальт, рідкоземельні речовини та низка сплавів.

Феромагнітні матеріали умовно поділяють на два типи.

Жорсткомагнітні матеріали – це матеріали, які після припинення дії зовнішнього магнітного поля залишаються намагніченими довгий час. (Застосовують для виготовлення постійних магнітів.)

М’якомагнітні матеріали – це матеріали, які легко намагнічуються і швидко розмагнічуються. (застосовують для виготовлення осердь електромагнітів, двигунів, трансформаторів, тобто пристроїв, які під час роботи постійно перемагнічуються)

Температура Кюрі – це температура, за якої феромагнетик втрачає намагніченість.

4. Гіпотеза Ампера

А. Ампер спостерігаючи дію на магнітну стрілку провідника зі струмом і з’ясувавши, що котушки зі струмом поводяться як постійні магніти, висунув гіпотезу щодо пояснення магнітних властивостей речовин.

Гіпотеза Ампера:

Всередині речовини існує величезна кількість незгасаючих малих колових струмів.

Механізм намагнічування тіл відповідно до гіпотези Ампера:

а – колові струми орієнтовані безладно, тіло не є намагніченим;

б – колові струми орієнтовані в певному напрямку, тіло намагнічене.

За гіпотезою Ампера, усередині молекул та атомів циркулюють елементарні електричні струми. На сьогодні ми добре знаємо, що ці струми утворюються внаслідок руху електронів в атомах, тобто кожен атом має магнітні властивості. Якщо атоми всередині тіла орієнтовані хаотично внаслідок теплового руху, то дії внутрішньоатомних струмів взаємно компенсуються і магнітних властивостей тіло не виявляє (рис. а). У намагніченому стані елементарні струми в тілі орієнтовані так, що їхні дії додаються (рис. б).

Гіпотеза Ампера пояснює, чому магнітна стрілка й рамка зі струмом у магнітному полі поводяться однаково. Стрілку (постійний магніт) можна розглядати як велику складну сукупність маленьких рамок зі струмом, зорієнтованих однаково.

Сучасна теорія магнетизму ґрунтується на законах квантової механіки і теорії відносності А. Ейнштейна.

ІV. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ

Застосування феромагнітних властивостей у медицині:

Магнітне поле використовується у медицині для виймання дрібненьких кусочків заліза, що потрапить в око, або осколків від розриву снаряду чи гранати, які застряли недалеко від поверхні тіла. Магнітне поле широко використовується також для лікування ряду захворювань. Вам, певно, доводиться чути про такі апарати як ВЧ, УВЧ, рентген та інші, що створюють магнітне поле.

Магнітно-резонансні томографи (МРТ) також працюють за допомогою електромагнітів. Це спеціалізований медичний метод для обстеження внутрішніх органів людини, які недоступні для безпосереднього обстеження.

Магнітне поле у техніці

Справжнє диво техніки – японський поїзд на магнітній подушці, здатний розвивати швидкість до 320 кілометрів на годину. У ньому використовуються електромагніти, що допомагають парити в повітрі і неймовірно швидко пересуватися.

Магнітне поле в сільському господарстві

Магнітні сили підвищують урожай. Так, помідори, вирощені в штучному магнітному полі, дозрівають швидше і дають більше плодів. Ученим треба ще багато зробити, щоб добре вивчити загадки взаємодії магнітного поля і рослин.
У результаті багаторічних спостережень канадські вчені –біологи прийшли до висновку, що пшениця, посіяна в напрямі схід-захід росте краще і дає більший врожай, ніж посіяна в напрямі північ-південь. Це явище канадські вчені пояснюють чутливість рослин до магнітного поля Землі. Поле електромагнітів використовують для очищення насіння культурних сільськогосподарських рослин від насіння бур’янів. Для цього все насіння зміщують з дрібним залізним порошком, який прилягає до насіння бур’янів і не прилягає до гладенької поверхні насіння культурних рослин. Коли суміш насіння проходить повз електромагніт, то насіння бур’янів притягується до електромагніту і таким чином відокремлюється від насіння культурних рослин.

VI. Домашнє завдання

Помідори: вирощування з насіння на городі

Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 02 серпня 2023 Опубліковано: 24 лютого 2019 Перша редакція: 24 грудня 2015 🕒 24 хвилини 👀 96366 разів 💬 3 коментарі

• Посадка й догляд за помідорами
• Овоч помідор (томат) – опис
• Вирощування помідорів з насіння
  • Посів насіння помідорів
  • Вирощування розсади помідорів
  • Пікірування помідорів
  • Вирощування помідорів на підвіконні
  • Коли садити помідори в ґрунт
  • Ґрунт для помідорів
  • Як висаджувати помідори у відкритий ґрунт
  • Вирощування помідорів у теплиці
  • Як виростити помідори
  • Полив помідорів
  • Як підв’язати помідори
  • Підживлення помідорів
  • Обробка помідорів
  • До ранніх сортів належать
  • Із середньостиглих помідорів
  • Пізні сорти помідорів
  • Коментарі

  Рослина помідор, або томат (лат. Solanum lycopersicum) – вид трав’янистих однорічників і багаторічників роду Паслін родини Пасльонові, представники якого широко вирощуються по всьому світі в якості овочевої культури. Помідором у побуті називають плід томату – pomo d’oro в перекладі з італійської означає золоте яблуко. А слово томат походить від ацтекського томатль, яке французи вдосконалили до сучасної форми. Родина томатів – Південна Америка, де вони донині ростуть у дикій природі. В Європу овоч помідор потрапив у середині XV століття. Мореплавці завезли його до Португалії та Іспанії, звідки він потрапив до Італії, Франції та інших, більш віддалених від морських шляхів європейських країн.

  Розводили томат як екзотичну рослину, довгий час вважаючи його плоди отруйними. Уперше рецепт нібито іспанської страви з помідорів потрапив до куховарської книги у Неаполі в 1692 році. У Російській імперії томати з’явилися в XVIII столітті і вирощувалися спочатку як декоративна дивина, оскільки плоди в умовах російського клімату повністю не дозрівали, і тільки видатний російський натураліст, письменник і філософ А.Т. Болотов зумів домогтися повного дозрівання помідорів, завдяки розсадному способу їх вирощування, а також використанню методу дозарювання.

  З нашої статті ви дізнаєтеся, як виростити розсаду помідорів, коли садити розсаду помідорів у ґрунт, чим удобрювати помідори, як ведеться боротьба з хворобами помідорів, яке краще використовувати добриво для помідорів, як збирати помідори, які існують сорти помідорів для відкритого ґрунту, і отримаєте багато іншої цікавої та важливої інформації, яка допоможе вам виростити багатий та якісний урожай цих прекрасних плодів.

  Посадка й догляд за помідорами

  • Посадка: посів насіння на розсаду – з середини до кінця березня, пересадка сіянців у ґрунт залежно від сорту – через 45-60 днів.
  • Освітлення: яскраве сонячне світло.
  • Ґрунт: пухкий, теплий, помірно вологий, багатий на органіку, нейтральної або слабкокислої реакції.
  • Попередники: гарні – морква, цибуля, капуста, огірки, кабачки, бобові культури; небажані – томати, картопля, перець, баклажани та інші пасльонові рослини.
  • Полив: регулярний, крапельний. Витрата – по 1 л води на рослину.
  • Підгортання: через 8-12 днів після висадки в ґрунт, після поливання, потім через 2,5-3 тижні після першого підгортання.
  • Пасинкування: через 3 тижні після висадки сіянців у ґрунт.
  • Мульчування: органічним матеріалом – травою, торфом або тирсою.
  • Підв’язування: до кілків або шпалер на рівні першого листка, потім на рівні другого грона, потім на рівні третього грона.
  • Підживлення: перше – через 10-12 днів після висадки розсади на грядку, друге – через два тижні після першого підживлення, а третє – через два тижні після другого.
  • Шкідники: совки, трипси, дротяники, слимаки, капустянки, галові нематоди та паросткові мухи.
  • Хвороби: фітофтороз, коричнева, бура, біла та чорна плямистості, біла, сіра, верхова та стеблова гнилі, вертицильоз, трахеомікоз, стрик, бактеріальний рак і вірусна мозаїка.

  Овоч помідор (томат) – опис

  У помідорів сильно розвинена, розгалужена стрижнева коренева система, що швидко формується, йде в глибину на метр і більше й розростається на 1,5-2,5 м завширшки. Характерно, що при гарних умовах розвитку додаткові корені можуть утворюватися на будь-якій частині стебла, тому в культурі можливе не тільки насіннєве розмноження помідорів, а й вегетативне – пасинками або живцями. Стебло у помідорів розгалужене, полегле або прямостояче, що досягає у висоту від 30 до 200 і більше сантиметрів. Непарноперисте листя томату розсічене на великі частки, у деяких сортів воно нагадує листя картоплі. Зібрані в грона квітки непоказні, дрібні, різного ступеня жовтизни, вони двостатеві – в одній квітці є і жіночі, і чоловічі органи.

  Плоди є багатогніздовими ягодами різних форм – округлі, еліпсоїдні, циліндричні. Маса плоду може бути всього 30 г, а може досягати 800 г. Колір стиглих плодів залежить від сорту: він може бути блідо-рожевим, помаранчевим, яскраво-червоним, малиновим, білим, світло-зеленим, світло-жовтим, яскраво-жовтим, золотисто-жовтим, коричневим, фіолетовим і майже чорним. Насіння помідорів плоскі і дрібні, загострені біля основи, різних відтінків жовтого кольору, з опушенням, що додає їм сіруватого відтінку. Вони не втрачають прорісності від 6 до 8 років. У ботанічному сенсі помідори – ягоди, проте в 1893 році Верховний суд Сполучених Штатів, а в 2001 році Євросоюз вирішили вважати помідори не фруктами, як усі інші ягоди, а овочами.

  Вирощування помідорів з насіння

  Посів насіння помідорів

  Вирощування помідорів у відкритому ґрунті здійснюється через розсаду, оскільки при посіві насіння безпосередньо в ґрунт плоди за сезон не встигають дозріти. Вирощування розсади помідорів починається взимку з таким розрахунком, що через місяць після другої пікіровки її можна буде висаджувати у відкритий ґрунт. У кожній кліматичній зоні посадка помідорів на розсаду здійснюється в свої терміни, але в будь-якому кліматі при дотриманні всіх необхідних умов період з моменту посіву насіння до висадки розсади на грядку залежно від сорту становить 45-65 днів. Наприклад, у середній смузі насіння на розсаду сіють з 8 по 20 березня. Якщо ви збираєтеся вирощувати помідори не в ґрунті, а в теплиці, розсада буде готова до пересаджування в парник за 30-35 днів. До речі, в районах з недовгим літом у відкритому ґрунті краще вирощувати великоплідні сорти помідорів: навіть якщо вони не встигнуть дозріти, їх можна дозарити, знявши з куща бурими. Дрібноплідні помідори при дозарюванні робляться несмачними і млявими, а великоплідні навіть після дозрівання в приміщенні залишаються соковитими, солодкими і смачними.

  Перед тим, як садити розсаду помідорів, насіння прогрівають дві доби при температурі 30 ºC, потім ще три доби при температурі 50 ºC, після чого замочують їх на півгодини в рожевому розчині марганцівки, потім полощуть 10 хвилин у чистій проточній воді і витримують кілька годин у стимуляторі зростання. Для посіву розсади помідорів підійде будь-який універсальний ґрунт, зокрема з рівних частин піску і торфу. Можна вирощувати розсаду помідорів у субстраті, що складається з семи частин торфу, півчастини тирси й однієї частини дернової землі. Добре ростуть сіянці і в ґрунті з трьох частин торфу і однієї частини перегною з додаванням по півчастини тирси і коров’яку. Хоч би який ґрунт ви зволіли, його обов’язково потрібно продезінфікувати в духовці або мікрохвильовій печі, а за два тижні до посіву насіння ще й пролити однопроцентним розчином препарату ЕМ-Байкал. Стерилізувати ґрунт можна також виморожуванням: виставте посудину з готовим ґрунтом для розсади на мороз на початку зими, а навесні внесіть її, дайте зігрітися і беріться до посіву.

  Ящики для вирощування розсади помідорів повинні мати висоту не менше 10 см. Якщо у вас достатньо місця, намагайтеся не сіяти насіння густо, а ще краще використовувати для посіву торф’яні таблетки діаметром 33-36 мм, розклавши в них по 2-3 насінини, і тоді можна буде уникнути пікірування сходів. Або не закладайте насіння занадто глибоко: посійте його на вологий ґрунт і присипте зверху шаром ґрунту чи вермикуліту завтовшки 3-4 мм. Накрийте посіви плівкою або папером.

  Вирощування розсади помідорів

  Правильний догляд за розсадою помідорів позитивно впливає на якість і кількість майбутнього врожаю. До появи сходів температура в приміщенні з посівами підтримується на рівні 25 ºC. Як тільки з’являться паростки, а трапляється це в середньому через 5-7 днів, плівку або папір знімають (зробити це краще в другій половині дня), потім сіянці влаштовують під яскраве розсіяне світло, а температуру на тиждень знижують вдень до 10-15 ºC, а вночі до 8-12 ºC. Після закінчення семи днів температуру в приміщенні в сонячні дні встановлюють у межах 20-25 ºC, в похмурі – 18-20 ºC, а вночі – 14-16 ºC. Слідкуйте за тим, щоб при регулярному провітрюванні сіянці не потрапляли на протяг.

  Полив субстрату здійснюють відстояною водою кімнатної температури через дрібнодисперсний розпилювач один раз на тиждень, проте з моменту посіву насіння у вологий ґрунт до появи у сіянців першого справжнього листочка ґрунт не поливають. Коли у сіянців розвинеться по 5 справжніх листків, переходять на режим поливу один раз на 3-4 дні. Будьте готові до того, що вам доведеться організовувати сіянцям додаткове освітлення, оскільки для нормального розвитку їм необхідний 12-16-годинний світловий день, але якщо у вас немає такої можливості, підгодуєте сіянці калійними добривами в слабкій концентрації. Коли розсада підросте, додайте в ящики шар ґрунту завтовшки 1-2 см, щоб забезпечити сіянцям стійкість.

  Пікірування помідорів

  Пікірування сіянців здійснюється у фазі розвитку двох справжніх листків. Про необхідність пікірування розсади томатів існують прямо протилежні думки, і у прихильників кожного з них є свої резони. Щоб зрозуміти, чи насправді сіянцям так необхідна ця процедура, можна виконати експеримент: частину сіянців розпікіруйте, пересадивши їх після прищіпки центрального кореня в скляночку об’ємом не менше 0,5 л (якщо ви будете використовувати меншу тару, вам доведеться пікірувати сіянці двічі), а іншим сходам просто підсипте в посудину трохи ґрунту для стійкості. Цей простий досвід дозволить визначити, які з сіянців краще розвиваються і чи так уже потрібне пікірування розсади.

  Перед тим, як пікірувати помідори, ґрунт у посудині з розсадою зволожують. При пікіруванні пересадка сіянців у скляночки може здійснюватися поштучно, а можна висаджувати в одну посудину два сіянці, а коли вони витягнуться до 10-15 см, їхні стебла щільно зв’язують по всій довжині синтетичною ниткою. Коли два стебла зростуться в одне, нитку прибирають, і у вас вийде рослина з потужним стеблом і двома кореневими системами.

  Після пікірування температуру в приміщенні, де містяться сіянці, на тиждень підвищують до 25-27 ºC в сонячні дні, до 20-22 в похмурі і до 14-17 ºC вночі, потім повертаються до колишнього температурному режиму. За два тижні до висадки розсаду починають готувати до умов, у яких їй належить рости у відкритому ґрунті: полив поступово скорочують, розсаду щодня виставляють ненадовго на свіже повітря під прямі сонячні промені, підживлюють розчином 1 г аміачної селітри, 7 г сульфату калію і 4 г суперфосфату в 1 л води, проводять профілактичну обробку від хвороб і шкідників одновідсотковою бордоською рідиною.

  Вирощування помідорів на підвіконні

  У домашніх умовах можна вирощувати різні овочеві культури – помідори, огірки, перець солодкий, перець гіркий та інші. Світлолюбні помідори краще вирощувати на південному підвіконні, оскільки вони мають потребу в гарному освітленні і не бояться навіть прямих сонячних променів. В осінньо-зимовий період, коли світловий день стає коротким, для нормального розвитку томатів вам знадобиться агро-лампа або люмінесцентний світильник. Для вирощування в умовах квартири краще вибирати карликові або низькорослі сорти, наприклад, Маленьку Флориду, Дубок, Перлину червону або жовту, Піноккіо, а також гібриди Балконне диво, Бонсай і Бонсай мікро.

  У скляночки насипають ґрунт, що складається з торфу, піску, перегною і дернової землі в рівних частинах, проливають його окропом, а коли він охолоне, розкладають по ньому насіння. Проросле насіння кладуть у скляночку по насінині, непророщені – по 2-3 насінини. Заглиблюють насіння на 2 см. Пророщують насіння, загорнувши його у вологу тканину на кілька днів, поки на них не з’являться крихітні паростки. Але перед початком пророщування посівний матеріал перевіряють на прорісність: опускають на 15 хвилин у світло-рожевий розчин марганцівки – за цей час життєздатні насінини набубнявіють і осядуть на дно, а непрорісні спливуть.

  Скляночки з посівами утримують при температурі 25-30 ºC накритими склом або плівкою, а через 3-5 днів, коли проклюнуться сходи, посудини переносять на підвіконня, де вже має бути встановлено пристрій для додаткового освітлення. Перед тим, як поливати помідори, переконайтеся, що верхній шар субстрату просох. Для зволоження ґрунту використовують гумову медичну грушу, заповнюючи її відстояною водою кімнатної температури і вводячи воду між стінками склянки і ґрунтом. Таким чином ви не розмиєте ґрунт і зумієте уникнути перезволоження його верхнього шару. Для зволоження ґрунту можна використовувати спосіб поливання в піддон.

  Коли розсада зміцніє, її пересаджують у більший посуд: низькорослим сортам буде достатньо три-п’ятилітрових горщиків, а для високорослих помідорів необхідний посуд об’ємом 8-12 літрів. На дно горщика укладають шар дренажу, потім шар піску товщиною 2 см, помідорний сіянець із земляною грудкою зі скляночки перевалюють у горщик і поступово додають стільки землі, щоб горщик виявився заповненим і не містив порожнеч. Сіянець заглиблюють по сім’ядольні листки.

  У міру зростання помідора вам доведеться проводити його пасинкування – видалення пагонів, що розвиваються в пазухах листків. Не використовуйте для цього ріжучих предметів – пасинки обламують руками, залишаючи пеньочок 10-20 мм. Ця процедура стимулює розвиток основних пагонів і значною мірою підвищує врожайність куща. Оптимальна денна температура після пересадки томату – 28 ºC, а нічна – 15 ºC. Поливають помідори 2-3 рази на тиждень відстояною водою кімнатної температури, намагаючись не розмивати поверхню ґрунту. Один раз на декаду проводьте удобрення помідорів мінеральними або органічними підживленнями, але уважно стежте за концентрацією, щоб не спровокувати розростання зелені на шкоду формуванню плодів. Слідкуйте за стійкістю стебла і, якщо виникне потреба, будьте готові підв’язати кущик до опори. Для впевненості в тому, що ваші помідори запиляться, кілька разів на тиждень обережно струшуйте рослину. Коли більша частина плодів буде сформована, доцільно видалити верхівку куща і квітучі грона. Помідорний кущ у домашніх умовах при правильному догляді може плодоносити п’ять років, проте найбільш плідними бувають звичайно перші два роки.

  Посадка помідорів у відкритий ґрунт

  Коли садити помідори в ґрунт

  Посадка помідорів у ґрунт здійснюється в червні, коли мине небезпека заморозків і встановиться тепла погода. До цього часу у сіянців розвивається коренева система, з’являються квіткові грона, кількість листків досягає семи або восьми, а стебло виростає у висоту до 25-30 см.

  Ділянка для подальшого вирощування помідорів повинна добре освітлюватись і прогріватися сонцем та бути захищеною від вітру. Добре, якщо в якості попередників на ній вирощувалися капуста, капуста, бобові культури, цибуля, морква, буряк, турнепс та інші коренеплоди. Якщо ж на ділянці росли перець, баклажани або картопля, тобто представники пасльонових, то вирощувати на ньому помідори ви зможете не раніше, ніж через три роки.

  Ґрунт для помідорів

  Помідори люблять багатий на органіку ґрунт, при цьому вони мають здатність швидко вибирати з нього всі поживні речовини, тому в ґрунт для помідорів необхідно заздалегідь вносити перегній або компост у кількості 4-6 кг на м², а також мінеральні добрива: фосфорні та калійні по 20 г за півроку до посадки помідорів під осіннє перекопування і по 10 г азотних добрив навесні в рік посадки. У жовтні року, що передує посадці помідорів, ґрунт на ділянці перекопують з органікою, причому що крупніші вийдуть грудки землі, то краще, а навесні в рік посадки потрібно провести на ділянці два розпушування ґрунту глибиною до 10 см із закладенням азотного добрива. За умови щорічного внесення в ґрунт органіки на одній ділянці можна вирощувати помідори 2-3 роки, після чого необхідно зробити як мінімум трирічну перерву.

  Як висаджувати помідори у відкритий ґрунт

  Перед посадкою розсади у відкритий ґрунт на ділянці викопують ямки завглибшки зі скляночку з розсадою і добре проливають їх водою. Ямки розташовують у ряду на відстані 30-40 см, між рядами зберігають інтервал 50-60 см. Сіянці висотою 30 см висаджують у ямки під прямим кутом, екземпляри, що витягнулися, або сіянці високорослих сортів садять під нахилом вершиною на південь, занурюючи в землю чверть або навіть третину стебла. Ґрунт ущільнюють, поливають, біля високорослих помідорів встромляють кілочок, який може знадобитися рослині як опора. Приблизна щільність рослин на 1 м²:

  • високорослі сорти та гібриди – 3-4 кущі;
  • сорти з обмеженим зростанням основного стебла, а також ті, які формують лише одне стебло – від 6 до 10 кущів;
  • сорти, що формують 2-3 стебла на кущі – 4-6 рослин.

  Вирощування помідорів у теплиці

  Посадка помідорів у теплицю здійснюється в першу декаду травня. Однак у цей час ночами ще прохолодно, тому обтягніть теплицю двома шарами плівки з люфтом 2-3 см між ними. Після настання теплої погоди, а це може відбутися вже на початку червня, верхній шар плівки можна буде зняти. Майте на увазі, що помідори не вирощують у теплиці одночасно з огірками, оскільки необхідні для томатів режим провітрювання, більш низька вологість повітря і температура утримування абсолютно не підходять огіркам. Крім того, вирощування помідорів вимагає постійної освітленості, найменше затінення від дерев або кущів може негативно позначитися на майбутньому врожаї. Не висаджуйте помідори в грядки після попередників або хоча б замініть після них верхній шар ґрунту завтовшки 10-12 см, щоб уникнути зараження антракнозом, після чого проведіть дезінфікуючу обробку ґрунту киплячим розчином столової ложки мідного купоросу в 10 літрах води. Купорос можна замінити двома пігулками Оксіхома. При підготовці до посадки в ґрунт вносять по 3 столових ложки подвійного суперфосфату в гранулах, чайну ложку калієвої селітри або карбаміду, по столовій ложці калімагнезії і сульфату калію і кілька склянок деревної золи.

  Пересадка сіянців стандартного розміру в тепличний ґрунт здійснюється за тим самим принципом і в тому ж порядку, що й посадка у відкритий ґрунт, а ось сіянці, що витягнулися або переросли, садять таким чином: у дні ямки викопують ще одну ямку розміром із горщик, в якому росте довгий сіянець. Ось у неї і встановлюють торф’яний горщик або перевалюють земляну грудку з перерослою розсадою і закопують тільки цю нижню ямку, а верхню ямку залишають відкритою. За два тижні, коли розсада приживеться, можна буде закопати і другу ямку. Навіщо це роблять? Річ у тім, що рослина на похованій під землею ділянці стебла відразу починає утворювати додаткові корінці і, витрачаючи на це сили, довго і погано приживається.

  Після висадки розсади її протягом двох тижнів не поливають, після закінчення цього терміну саджанці підв’язують до опори заввишки до 2 м і формують з них одностеблові рослини з 7-8 квітковими гронами, безжально видаляючи всі пасинки і залишаючи від них лише пеньочки довжиною 1– 2 см. Для впевненості в тому, що запилення помідорів пройде успішно, вдаються до легкого струшуванню квіткових грон із подальшим поливанням ґрунту або обприскуванням водою квіток із дрібнодисперсного розпилювача. Через кілька годин після струшування й обприскування для того, щоб знизити вологість повітря, в теплиці влаштовують провітрювання. До речі, крім дверей і бічних кватирок в теплиці для вирощування помідорів необхідно встановити стельові кватирки, щоб на плівці не накопичувався конденсат. Річ у тім, що зависока вологість ґрунту і повітря знижує кількість цукру і сухих речовин у ягодах томата, від чого вони стають водянистими і кислими. До формування бутонів полив помідорів здійснюють раз на 5-7 днів із розрахунку 4-5 л на м², з моменту початку цвітіння кількість води на одиницю площі при поливанні збільшують до 10-15 л.

  За період вегетації помідорам потрібно 3-4 кореневі підживлення. Перше підживлення вносять через три тижні після висадки сіянців у теплицю, і складається воно зі столової ложки нітрофоски і півлітра рідкого коров’яку, розчинених у 10 л води. Друге підживлення у вигляді розчину столової ложки повного мінерального добрива і чайної ложки сульфату калію в 10 л води вносять через два тижні після першого. Утретє помідори удобрюють ще через два тижні розчиненими в 10 літрах води двома столовими ложками деревної золи й однією столовою ложкою суперфосфату. Витрата добрив приблизно 6-8 л на м². Якщо вам знадобиться прискорити налив (дозрівання) плодів, під час повного плодоношення внесіть на кожен м² грядок по 5 л такого розчину: 2 столових ложки суперфосфату, столова ложка рідкого гумату натрію на 10 л води.

  Догляд за помідорами

  Як виростити помідори

  Як і будь-які інші городні культури, помідори у відкритому ґрунті потребують розпушування ґрунту, прополювання, поливу і підживлення, захисту від шкідників і хвороб. Необхідними заходами догляду за помідорами також є підгортання і формування кущів.

  Розпушування ґрунту між кущами і в міжряддях потрібно здійснювати кілька разів за сезон – кожні 10-12 днів, з метою руйнування кірки, що утворилася на поверхні. Одночасно з розпушуванням ділянки видаляють бур’яни, що з’явилися. Перше підгортання помідорів потрібно провести через 8-12 днів після висадки розсади в ґрунт, на наступний день після поливання. Удруге поливають і підгортають помідори через два з половиною чи три тижні після першого.

  І не забувайте про формування кущів. В умовах України або Ставропілля, наприклад, можна ростити кущі в кілька стебел, але якщо у вас прохолодний клімат, краще вирощувати одностеблові помідори, залишаючи на них 2-3 грона і видаляючи пасинки, інакше замість врожаю помідорів ви виростите урожай бадилля. Уперше бічні пагони видаляють через 3 тижні після висадки розсади в ґрунт, коли вони досягнуть довжини 5-7 см. Високорослі сорти не тільки пасинкують, у них ще й прищипують на початку серпня точку росту. А у плетистих сортів видаляють нижнє листя, що знижує ризик грибкових захворювань і забезпечує доступ світла і повітря до рослини, а, отже, гарантує більш ранній і високий урожай.

  Полив помідорів

  Вирощування помідорів у відкритому ґрунті передбачає регулярний полив рослин. Помідори поливають у ямки, витрачаючи до 1 л води на кожну рослину. Робити це краще в другу половину дня або в похмуру погоду. Обов’язково поливати помідори перед розпушуванням, під час цвітіння першого та другого грона і після внесення сухих добрив. Найкращий спосіб поливання помідорів – крапельний. У цьому випадку вода надходить у ґрунт повільно, тому різкого коливання вологості повітря, яке може зашкодити рослинам, не відбувається. Крім того, вода не застоюється на поверхні ділянки, а вбирається в ґрунт, що зменшує ризик грибкових захворювань.

  Ґрунт на ділянці з помідорами можна мульчувати чорним покривним матеріалом – цей захід пригнічує ріст бур’яну і зберігає вологу в ґрунті. Мульчування ділянки органікою (травою, тирсою або торфом) привабить дощових черв’яків, що розпушують ґрунт і виробляють у процесі своєї життєдіяльності необхідний рослинам гумус. Однак стежте, щоб слідом за хробаками на ділянці не з’явилися кроти, для яких дощові черв’яки є їжею.

  Як підв’язати помідори

  Підв’язувати помідори можна до кілків або до натягнутих шпалер. Кілки краще ставити з північного боку ряду, зберігаючи відстань між ними і стеблами 9-11 см. Для влаштування шпалер кілки забивають через кожні 4 м, між ними натягують мотузки або нитки. Підв’язування здійснюють у три етапи:

  • відразу після висадки сіянців в ґрунт на рівні першого листка;
  • на рівні другого грона;
  • на рівні третього грона.

  Підживлення помідорів

  Перше підживлення саджанців вноситься через 10-12 днів після висадки розсади в ґрунт, і складається воно з суміші органічних і мінеральних добрив: в 10 літрів розчину коров’яку (одна частина гноївки на 8-9 частин води) додають 20 г суперфосфату – цієї кількості має вистачити на 10 кущів помідорів. Друге і третє підживлення вносять після першого з інтервалом у два тижні: мінеральні добрива в сухому вигляді розсипають по ділянці з розрахунку 20 г суперфосфату, 10 г аміачної селітри і 15 г калійної солі на м². Після цього ділянку розпушують, закладаючи добрива, а потім поливають. Іноді доводиться спостерігати зміни зовнішнього вигляду рослин, зумовлені нестачею або надлишком у ґрунті того чи іншого елемента. Наприклад, помідори жовтіють, вірніше, їх листя набуває жовтого або червоного забарвлення, а стебла стають крихкими на тлі сірчаного голодування. Від нестачі бору стебла помідорів чорніють у точці зростання, живці молодого листя набувають крихкості, а на плодах з’являються бурі плями. Жовтіє листя помідорів і загортається вгору від нестачі молібдену, в цьому випадку рослину навіть може вразити хлороз, як і у випадку браку заліза, при якому листя стає майже білим, а помідори не спіють і навіть не ростуть. Якщо ви виявили такі симптоми, позбутися дефіциту того чи іншого елемента можна позакореневими підживленнями, що містять відсутній елемент.

  Обробка помідорів

  В умовах прохолодного клімату помідори іноді не встигають визрівати. Як у такому разі врятувати урожай, на який було витрачено сили і покладено надії? Чим обробити помідори, щоб прискорити їхнє дозрівання? Пропонуємо вам такий нехитрий спосіб: молоді соснові пагони, витримані в холодильнику протягом тижня, подрібнити, залити водою в пропорції 1:2, закип’ятити і гнітити на слабкому вогні 5-10 хвилин. Після того, як відвар охолоне, процідіть його і розведіть водою у співвідношенні 1:3. Цим складом потрібно обприскати кущі в період формування бутонів.

  Шкідники і хвороби помідорів

  Найбільш поширеними захворюваннями помідорів є фітофтороз (звичайний і південний), від якого помідори сохнуть, плямистості (бура, коричнева, чорна і біла), гнилі (біла, стеблова, сіра і вершинна), мозаїка, від якої помідори обсипаються, вертицильоз, трахеомікоз, стрік і бактеріальний рак. Про симптоми захворювань, про те, як боротися з цими хворобами, як обробити помідори, щоб урятувати врожай, до яких засобів обробки можна вдаватися, щоб позбавити помідори захворювань, а якими користуватися небажано, ми розповімо вам в окремій статті. Зараз же хочемо нагадати, що при дотриманні агротехніки культури можна майже напевно уникнути її зараження всіма цими хворобами.

  Зі шкідників помідорів найчастіше доводиться мати справу з совками, трипсами, дротяниками, паростковими мухами, слимаками, капустянками і галовими нематодами. Детально про боротьбу зі шкідниками ви зможете прочитати в статті, присвяченій саме цій темі. Скажемо тільки, що в будь-якому випадку краще використовувати для позбавлення від шкідників натуральні, народні засоби, перевірені часом – відвари, настої трав, що мають інсектицидну, фунгіцидну й антифідантну дію.

  Збір та зберігання помідорів

  За три тижні до збору врожаю обірвіть на помідорах усі бутони і квітучі пагони, щоб прискорити дозрівання вже сформованих плодів. Збір урожаю проводиться вибірково, у міру дозрівання плодів – ще не повного, а до бурого, рожевого, жовтуватого або молочного кольору. Такі помідори прекрасно дозріють за тиждень-другий, зберігши чудовий смак і солодкість. Зняті з куща зелені помідори теж дозріють, але будуть не такими смачними. Закінчити збирання потрібно до того, як нічна температура сягне позначки 8 ºC, оскільки при такій температурі збільшується ризик ураження помідорів захворюваннями. Багато городників намагаються зняти помідори до «холодного світанку», щоб урожай не загинув. Проте кожен сорт дозріває в свій час. Наприклад, скоростиглі сорти можна збирати в середині або наприкінці липня, середньостиглі дозрівають наприкінці липня або початку серпня, пізньостиглі – в серпні-вересні. Стиглі помідори укладають носиками донизу в картонні коробки або пластмасові ящики, застелені папером, намагаючись, щоб у кожній тарі було не більше 12 кг плодів, інакше тиск на нижній ряд буде занадто сильним. Термін зберігання зрілих плодів до переробки, консервування в цілому вигляді або вживання в їжу не більше тижня.

  Зібрані і поміщені на дозарювання бурі і рожеві помідори достигають швидше, ніж молочно-білі та зелені. Для зберігання і дозарювання годяться великі, неушкоджені помідори, зняті з куща разом із плодоніжками. Дозарюють помідори теж у картонних коробках, накритих кришками. У середину коробки кладуть 3-4 стиглих плоди, що виробляють етилен, який прискорює процес дозрівання томатів. Якщо дозарювати помідори в плетених кошиках або пластмасових ящиках, необхідно накривати їх згори мішковиною або яким-небудь іншим щільним матеріалом, що перешкоджає вивітренню етилену. Якщо ви хочете, щоб помідори дозріли якнайшвидше, тримайте їх у теплому приміщенні. Рожеві помідори достигають за 5 днів, бурі за тиждень, плоди на стадії молочної зрілості – днів за 10. Але щоб зберегти помідори до середини грудня, простеліть між шарами томатів папір і тримайте їх у прохолодному приміщенні – засклений балкон цілком для цього підійде, як і сухий льох або холодна веранда. Однак при тривалому зберіганні помідори необхідно час від часу перебирати, щоб не допустити зараження яким-небудь одним гниючим плодом усіх інших.

  Види і сорти помідорів

  Класифікацій томатів існує декілька. Класифікація американського науковця Ч. Ріка поділяє помідори на 9 видів. У нас же прийнята традиційна класифікація, в якій томати поділяються всього на три види: томат звичайний, томат перуанський, томат волосистий.

  Наразі існує понад 70 сортів і гібридів томата звичайного, і це тільки помідори для відкритого ґрунту. За будовою кущів помідори бувають штамбові, нештамбові і картоплевидні. Штамбові помідори – це компактні кущі, з товстими стеблами, гофровані, середнім за розміром листям на коротких черешках. Це дуже численна група середньорослих і карликових сортів та гібридів, що утворюють мало пасинків. Листя у нештамбових томатів велике, злегка гофроване, стебла у них тонкі, які вилягають під вагою плодів. Нештамбові помідори можуть бути і високорослими, і карликовими. Зараз з’явилися так звані напівштамбові помідори – щось середнє між описаними видами. Картоплевидні помідори з великими листками, що нагадують картопляні, зустрічаються нечасто.

  Існує розподіл сортів помідорів за типом росту куща на слаборослі (детерміновані) і високорослі (індетерміновані). У цій групі розрізняють також супердетерміновані і напівдетерміновані сорти. Тонкощі цієї класифікації цікаві тільки професіоналам.

  За часом дозрівання помідори діляться на ранні, середньостиглі та пізні сорти.

  До ранніх сортів належать

  • Ірма – середні і великі за розміром помідори, що дозрівають за 100 днів, на кущі 50-60 см заввишки, що не вимагають пасинкування, з гарною лежкістю – сорт ідеальний для консервування у власному соку, для осінніх салатів і цільноплідного заморожування;
  • Родзинка – кущі заввишки 50-80 см із щільними червоними плодами серцеподібної форми, масою близько 100 г, з чудовими смаковими якостями – із солодкуватою кавуновою м’якоттю. Гарні як для салатів, так і для консервування;
  • Бутуз – висота куща 50-60 см, врожайність висока, маса корисних плодів барилоподібної форми 100-200 г, смак і лежкість добрі.

  Із середньостиглих помідорів

  популярні такі сорти:

  • Бичаче серце – м’які, соковиті плоди великого і середнього розміру рожево-червоного кольору з тонкою шкіркою і чудовим солодкуватим смаком. Врожайність гарна, проте сорт схильний до зараження бурою плямистістю;
  • Дамські пальчики – кущ висотою близько 50 см, що не утворює пасинків, із невеликою кількістю листя і грушоподібними плодами червоного кольору з щільною, твердою м’якоттю – ідеальними для консервування;
  • Кенігсберг – високорослий сорт, що досягає від 1,5 до 2 м із видовженими червоними плодами у формі баклажана чудового смаку і масою до 300 г.

  Пізні сорти помідорів

  які варто вирощувати:

  • Де Барао – потужна рослина заввишки до 4 м зі сливовидними, рівними, щільними плодами масою до 70 г високих смакових якостей. Сорт відрізняється холодостійкістю і тіньовитривалістю, призначений для вживання в свіжому вигляді, цільноплідного консервування і тривалого зберігання;
  • Фініш – кущ заввишки до 75 см із плодами чудових смакових якостей оранжево-червоного кольору масою до 90 г. Сорт вирізняється врожайністю і стійкістю до вертицильозу.
  • Черрі – всім добре відомий і багатьма улюблений сорт із чудовими декоративними і високими смаковими якостями маленьких солодких плодів масою до 30 г, зібраних у грона. Їх можна консервувати просто з гілкою. Підходять вони для вирощування як у відкритому ґрунті, так і на балконі або в теплиці.

  Пропонуємо вам опис декількох незвичайних різновидів помідорів, інформація про які вам може здатися цікавою.

  • Перцеподібні помідори, які ще називають бананоподібними, вирізняються не тільки незвичайним виглядом, а й незвичайним смаком. Популярні сорти: Джерсі Девл, Аурія, Дядя Стьопа.
  • Ребристі помідори крупноплідні й урожайні, вони схожі за формою на почищений апельсин, але з опуклими часточками. Сорти: Тлаколула, Американський ребристий.
  • Помаранчеві помідори, що містять більше цукру, лікопіну і бета-каротину, ніж звичайні сорти, показані людям з алергією на червоні плоди. Найвідоміший сорт – Хурма.
  • Жовті помідори мають насичений смак і золотистий колір, що ніжить око. У них міститься лікопін і велика кількість каротиноїдів. Ці помідори також підходять алергікам. Найкращі сорти: Золоті бані, Медова крапля, Чудо світла, Золота рибка.
  • Білі помідори відрізняються незвичайним смаком – у них багато цукру і немає кислоти. Сорти: Уайт Сноу, Бичаче серце біле, Білосніжка.
  • Чорні помідори – лідери за вмістом аскорбінової кислоти, бета-каротину й інших вітамінів, цінуються вони і за свої незвичайні смакові якості, проте, на жаль, ці гібриди не відрізняються високою врожайністю, крім того, вони не холодостійкі і при цьому пізно дозрівають, тому вирощувати їх у відкритому ґрунті можна тільки в теплому кліматі. Сорти: Радж Капур, Циган, Чорний принц, Блу Скай.
  • Зелені помідори, які ніколи не червоніють, відрізняються унікальним смаком. Найвідоміші сорти: Смарагдове яблуко, Болото.