§ 82. Легка промисловість. Особливості національного ринку продуктів харчування

1. ЛЕГКА ПРОМИСЛОВІСТЬ. В Україні легка промисловість є давнім і традиційним виробництвом. Це понад 2,3 тис. підприємств (85 тис. працівників), які виготовляють одяг (понад 40%), текстиль (37%), шкіру та взуття (20%). Лідерами регіонального рейтингу є Львівська (14,4%), Житомирська (8,7%), Харківська (8,5%), Дніпропетровська (7%) області та Київ (6,9%). Текстиль і текстильні вироби (68,2%), головні убори та взуття, вироби з хутра та шкіри (31,8%) експортуються в 150 країн світу (83% до ЄС, мал. 1).

Проаналізуйте дані мал. 1, 2 і таблиці та зробіть висновки.

У швейній промисловості України найбільшого розвитку отримала схема виробництва з використанням давальницької сировини. Іноземні фірми виготовляють на українських фабриках, товари (наприклад, одяг) і реалізують їх в усьому світі під власною торговою маркою.

Пригадайте, що таке давальницька сировина. Із яких саме країн її постачають в Україну?

Виробництво продукції з використанням давальницької сировини — одна з найбільш поширених форм міжнародної кооперації, яка дає можливість відомим торговим маркам отримувати якісні готові вироби з найменшими витратами. В Україні шиють одяг світових торгових марок «Zara», «Next», «Мехх», «Benetton», «Esprit», «Newlook», «TopShop», «MaxMara», «Dolce & Gabbana».

Мал. 1. Товарна структура експорту України (2017 р.).

Поясніть, чи завжди наявність дешевої робочої сили вважатиметься перевагою для розміщення виробництва.

Українським підприємствам це співробітництво дозволяє зберегти робочу силу (пошиття одягу в Україні у 2017 р. було в 4 рази дешевше, ніж у Китаї), зменшити рівень безробіття, отримати якісну сировину без витрат на неї власних обігових коштів, логістичних і транспортних витрат.

Українська економіка стає менш сировинною: у 2011 р. сировина складала 90%, у 2016 р. — 81%, а у 2018 р. — 72% обсягу експорту. Проте для подальшого розвитку обробної промисловості, у тому числі легкої, потрібні інвестиції у створення більш сучасного й технологічного виробництва. Інвестиції в галузь у 2017 р. зросли більш ніж на 24%, а загальний обсяг виробництва — на 6,3%. Однак, незважаючи на пожвавлення розвитку галузі, ще існує низка проблем. Асоціація підприємств Укрлегпрому серед головних проблем називає низьку продуктивність праці, дефіцит кваліфікованих кадрів, обмежений вибір сировини. Для відновлення діяльності легкої промисловості в країні введена розстрочка на два роки за сплатою ПДВ при імпорті обладнання.

Мал. 2. Легка промисловість України (2017 р.)

ЕКСПОРТ УКРАЇНИ ЗА ВІСІМ МІСЯЦІВ 2018 р. ПОРІВНЯНО З ВІДПОВІДНИМ ПЕРІОДОМ 2017 р.

Найменування

Зміни порівняно з попередніми роками

Текстиль, текстильні вироби, взуття

Дізнайтеся про роботу підприємств легкої промисловості України: «Сквіратекс» (8758-ua.all.biz/), «Agentsclothes» (agentsclothes.com/), «BISTFOR» bistfor.kiev.ua/, «BRONI» broni.kh.ua/.

2. РОЛЬ МАЛОГО БІЗНЕСУ У ФОРМУВАННІ ПРОПОЗИЦІЇ ОДЯГУ НА НАЦІОНАЛЬНОМУ РИНКУ. Малий бізнес становить основу соціально-економічного розвитку ЄС, де налічується понад 20 млн підприємств, працює близько 70% зайнятого населення, яке створює більше половини доданої вартості й загального обігу. Малий бізнес сприяє становленню конкурентних відносин, здатен швидко реагувати на тенденції ринку, розробляти нові товари для задоволення потреб споживачів, створювати нові робочі місця й поглинати надлишкову робочу силу під час циклічних змін в економіці. Найбільша питома вага малого бізнесу на світовому рівні припадає на сільське господарство, торгівлю, сферу послуг, будівництво, легку та харчову промисловість.

Роль українського малого бізнесу у формуванні пропозиції одягу на національному ринку щороку зростає. Це не тільки малі підприємства та роздрібні торговці, які доправляють готову продукцію українського виробника до споживача, але й самі невеликі підприємства, які шиють і ремонтують одяг, виробляють панчохи й шкарпетки, трикотажні та інші вироби. Такі підприємства є майже в кожному великому й середньому місті, але тільки 20—30% одягу вітчизняного виробництва залишається в Україні, решта йде за кордон (як замовлення відомих світових торгових марок, так і на експорт).

Прикладами виробництва брендового одягу в Україні можуть бути невеликі компанії «KozzachkabyAnyaKo» (Житомир), дизайн-студія «Svitlo» (Київ), «TimeofStyle» (Харків) тощо. Якісний чоловічий одяг виробляє «ВЕЛС Україна» (Миргород), дитячий — фабрика «Бембі» (Хмельницький), трикотаж — фабрика «Коста» (Горішні Плавні) тощо (мал. 3).

3. РИНОК ПРОДУКТІВ ХАРЧУВАННЯ. Особливості національного ринку продуктів харчування визначаються багатьма чинниками: галузева й територіальна організація сільськогосподарського виробництва, специфіка географічного положення, рівень урбанізації, харчові традиції, коливання врожайності різних сільськогосподарських культур, світова кон’юнктура, загальна соціально-економічна ситуація в країні тощо.

Назвіть українські національні страви та напої. З інгредієнтів якого виробництва їх готують?

Основною особливістю сучасного світового ринку продуктів харчування є панування на ньому монополістів як у виробництві, так і в реалізації, існування посередників у процесі пересування товару від виробника до споживача. Унаслідок цього ціни на окремі продукти харчування, незважаючи на низькі зарплати в країні, часто вищі, ніж у розвинених країнах Заходу (мал. 4).

Проаналізуйте дані мал. 4 та зробіть висновки.

4. УКРАЇНСЬКА ПРОДУКЦІЯ НА СВІТОВОМУ РИНКУ ПРОДУКТІВ ХАРЧУВАННЯ. На жаль, українська продукція ще не представлена в усьому її різноманітті на світовому ринку, адже сучасна харчова промисловість країни об’єднує понад 40 галузей. Майже кожна з них має міжнародне значення, а розвиток базується на багатопрофільному сільському господарстві з унікальною різноманітністю його спеціалізації (із переважанням рослинництва), своєрідних кулінарних традиціях української нації, унікальних природно-кліматичних ресурсах і ґрунтах.

Мал. 3. а) Середньомісячна зарплата в Україні за галузями (січень—листопад 2017 р.); б) частка країн в експорті українського взуття, %; в) частка країн в експорті продукції української легкої промисловості, %.

Мал. 4. а) Товари, які найчастіше купують в Інтернеті; б) частка витрат на продукти харчування в загальній структурі витрат, %; в) структура витрат мінімального продуктового кошика, грн/особу.

Харчова промисловість України — це великі, середні й малі підприємства різної форми власності, які виробляють майже 20% промислової продукції держави.

Значну нішу на світовому ринку продуктів харчування займають цукрова, борошномельно-круп’яна, олійно-жирова, кондитерська промисловість (вершкове масло, олія, шоколад, виноградні вина тощо). Найбільшими покупцями українських продуктів харчування є країни ЄС, Китай, Індія, Єгипет, Ізраїль, країни Африки тощо.

• Зараз в Україні легка промисловість працює з використанням давальницької сировини. Значну роль на національному ринку одягу відіграє малий бізнес.
• Особливостями сучасного ринку продуктів харчування в Україні є панування на ньому монополістів і посередників, інфляційне підвищення цін.
• Найбільшими імпортерами готової продукції легкої та харчової промисловості України є країни ЄС, Африки та Азії. Проте у структурі експорту готова продукція становить меншу частку порівняно із сировиною.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

• 1. Проаналізуйте причини, за яких іноземним швейним фірмам вигідно кооперуватися з українськими підприємствами легкої промисловості.
• 2. Доведіть на конкретних прикладах панування підприємств-монополістів у харчовій промисловості України.
• 3. Обґрунтуйте економічні переваги заміни великих хлібобулочних комбінатів на малі пекарні.
• 4. Складіть проект створення міні-підприємства харчової промисловості.

Структура ринку: визначення, особливості, типи та приклади

Структура ринку: визначення, особливості, типи та приклади

Структура ринку — це концепція економічної теорії, яка класифікує фірми з урахуванням типів товарів та послуг, що вони продають (однорідні чи гетерогенні), і навіть, як зовнішні чинники впливають з їхньої діяльність. Розуміння структури ринку допомагає зрозуміти унікальні особливості різних ринків.

Що таке структура ринку?

Структура ринку – це спосіб категоризації та відмінності різних галузей залежно від рівня та типу конкуренції за товари та послуги. Ринкова структура відноситься до економічного середовища, в якому функціонує бізнес. Він характеризує конкурентоспроможність галузі через такі аспекти, як рівень складності приєднання до галузі та кількість залучених продавців.

Структуру ринку можна поділити на чотири основні категорії: досконала конкуренція, монополістична конкуренція, олігополія та монополія. Структура ринку залежить від кількох факторів, таких як кількість покупців та продавців, переговорна сила, рівень конкуренції, диференціація продуктів та доступність ринку.

Ключові висновки

• Термін «структура ринку» стосується умов, у яких працює бізнес, включаючи такі змінні, як рівень конкуренції, бар’єри для входу та диференціацію продукції.
• Існує чотири основні ринкові структури: досконала конкуренція, монополістична конкуренція, олігополія та монополія.
• Коли на ринку є кілька конкурентів, це збільшує шанси на справедливі та конкурентоспроможні ціни для клієнтів. У разі олігополітичних та монопольних ринків компанії можуть бути позбавлені можливості стягувати несправедливі ціни у вигляді державного регулювання.
• Щоб зрозуміти ринкову структуру галузі, важливо враховувати кількість та тип фірм, які працюють на даному ринку. Спеціалізовані фірми, ринки капіталу та учасники ринку – це всі аспекти, які слід враховувати.

Важливість. Структура ринку

Розуміння структури ринку має вирішальне значення визначення відповідної бізнес-стратегії компанії. Це впливає рівень і тип конкуренції, що, своєю чергою, впливає ціноутворення , диференціацію продукції і на різні інші операційні аспекти. Знання структури ринку має вирішальне значення для успішного ведення та розширення бізнесу на конкретному ринку. Це допомагає аналізувати результати ринку та оптимізувати його роботу.

Вивчаючи різні ринкові структури, підприємства можуть краще зрозуміти, як ефективно обслуговувати намічену клієнтську базу та перевершити своїх конкурентів. Це може включати розробку планів, які підвищать їхню конкурентоспроможність, підвищать задоволеність клієнтів та створять нові вдосконалення продуктів. Розуміючи структуру ринку, організації можуть визначити перспективні ринки для розширення своєї діяльності та визначити найефективніший метод виходу на ці ринки.

Знання різних ринкових структур може суттєво вплинути на прагнення, вибір та можливості компанії, що, своєю чергою, впливає на ринкові результати, такі як витрати, доступність продукції та асортимент. Аналізуючи структуру ринку, підприємства можуть передбачати потенційні можливості та загрози, які можуть вплинути на їхню діяльність та домінування на ринку. Ці знання допомагають компаніям адаптувати свої процедури та залишатися конкурентоспроможними у задоволенні потреб ринку.

Типи ринкових структур

1) Досконала конкуренція. Структура ринку

Ринок досконалої конкуренції характеризується великою кількістю дрібних фірм, що виробляють однорідний продукт, відсутністю бар’єрів для входу та виходу, повною інформацією про ціни та відсутністю зовнішніх ефектів. Цей тип ринкової структури призводить до виникнення ринкової ціни, що визначається взаємодією попиту та пропозиції.

Досконала конкуренція – це ситуація, коли безліч дрібних компаній конкурують одна з одною. Ці компанії пропонують аналогічні продукти, які не мають різниці в ціні, і вони не контролюють ринкову ціну. Вони також мають свободу входу ринку чи виходу з нього.

У ринковій структурі досконалої конкуренції існує безліч компаній, що конкурують одна з одною. Хоча економісти не вказують точну кількість необхідних компаній, ідея полягає в тому, що вплив кожної компанії на ринок має бути мінімальним. З огляду на відсутність істотних бар’єрів входу конкуренція у цій структурі ринку висока.

Відмінні конкурентні характеристики

• У нього нескінченна кількість покупців та продавців.
• Всі фірми виробляють однорідний продукт без диференціації брендів та суттєвих відмінностей у якості.
• є відмінне знання цін та продукції інших компаній на ринку.
• Жодних перешкод для входу та виходу немає.
• Фірми що неспроможні проводити ринкову ціну своєї продукції і тому вважаються ціноодержувачами.

2) Монополістична конкуренція. Структура ринку

Монополістична конкуренція – це тип ринку, який поєднує в собі риси монопольного та конкурентного ринку, що призводить до утворення структури недосконалої конкуренції. На ринку існує безліч виробників та споживачів, і жодне підприємство не має повної влади над встановленням ринкових цін. На думку споживачів, конкуруючі продукти мають відмінні риси, що виходять за рамки. їх ціни.

В умовах недосконалої конкуренції такого типу продавці можуть виділитися, пропонуючи продукцію більше високої якості та використовуючи відмінний брендинг. Компанії стають дедалі популярнішими диференціювати свої продукти різними способами, такими як дизайн, функції та послуги.

Характеристики монополістичної конкуренції

• У ньому є велика кількість фірм, кожна з яких виготовляє трохи різну продукцію.
• Бар’єрів для входу та виходу небагато.
• Продукти мають деяку диференціацію, наприклад брендинг.
• Досконале знання недоступне покупцям та продавцям.
• Фірми можуть встановлювати власні ціни і мати можливість впливати на ринкові ціни на свою продукцію.

3) Олігополія. Структура ринку

Визначення ринку олігополії характеризується обмеженою кількістю великих продавців, які продають свою продукцію великій групі покупців. Почати роботу в галузі може бути складно через високі початкові витрати та вимоги до патентів. Однак приєднатися до олігополії зазвичай простіше, ніж спробувати приєднатися до монополії. Є лише кілька великих компаній, що продають унікальні чи схожі продукти.
Оскільки на ринку присутні лише кілька гравців, їх конкурентні стратегії взаємопов’язані і впливають одна на одну. На ринку компанії можуть або продавати ту саму продукцію в умовах досконалої конкуренції, або продавати різні товари в умовах монополістичної конкуренції. Основна відмінність полягає в тому, що кожна компанія має достатню ринкову владу, щоб впливати на своїх конкурентів.

Характеристики олігополії

• У галузі працює лише кілька фірм. У результаті ці фірми сильно взаємозалежні, і дії однієї фірми можуть суттєво вплинути рішення інших.
• Олігополії мають можливість встановлювати ціни, а чи не просто реагувати на ринкові ціни.
• Вхід у цю область утруднений через різні фактори, такі як економія на масштабі, доступ до дорогих і складних технологій, патентів та стратегічні дії існуючих компаній, спрямовані на відлякування чи усунення нових компаній.
• Товар може бути як однаковим, і мати варіації.
• У олігополіях конкуренція зазвичай здійснюється у вигляді нецінових методів, як-от пропозиція схем лояльності, реклама, диференціація продукції тощо.
• Олігополії можуть підтримувати довгостроковий прибуток, створюючи бар’єри, які не дозволяють новим компаніям вийти на ринок та конкурувати з ними. Відсутність конкуренції дозволяє олігополіям зберігати надприбутки.

4) Монополія. Структура ринку

Монополія – це ринкова структура, коли він існує лише одне постачальник певного товару чи послуги. Монополіст має повний контроль над ціною та кількістю товару чи послуги. Вхідні бар’єри, такі як високі стартові витрати, обмеженість ресурсів та патенти, часто призводять до відсутності конкуренції у структурі ринку чистої монополії.

Монополії характеризуються відсутністю конкуренції на ринку, і в результаті монополіст може встановлювати ціни та обсяги виробництва, які можуть бути вищими, ніж вони були б на конкурентному ринку. Монополії також, як правило, мають вищі бар’єри входу, що не дозволяє новим конкурентам вийти на ринок і конкурувати з ними.

Частка ринку монополіста відбиває реальний споживчий попит на товар чи послугу, а чи не весь ринковий попит . Оскільки існує лише один постачальник, монополіст може встановлювати ціни, не переймаючись тим, що інші фірми дадуть відповідь конкурентоспроможними цінами. Це означає, що монополіст може стягувати за товар чи послугу більше, ніж це можливо на конкурентному ринку.

Характеристики монополії

• Єдиний постачальник товару чи послуги
• Високі бар’єри входу
• Немає конкуренції
• Можливість встановлення ціни без конкуренції.
• Частка ринку відбиває фактичний споживчий попит, а чи не весь ринковий попит.
• На ринку є лише кілька покупців, а це означає, що їх купівельна спроможність обмежена.
• Надприбуток може утримуватись монополістом через відсутність конкуренції.

Таблиця для аналізу структури ринку

приклади. Структура ринку

Давайте подивимося різні приклади ринкових структур і зрозуміємо їх ключові особливості.

Приклад ідеальної конкуренції

На фермерському ринку збираються разом кілька продавців та покупців. Як правило, товари та ціни на різних фермерських ринках не сильно відрізняються, за винятком тих, які позначені як органічні. Методи, що використовуються для вирощування продукції, а також її упаковка/брендинг не мають істотного впливу.

Отже, якщо одне з господарств, що постачає товари на ринок, закриється, це навряд чи вплине на середні ціни. Іншими прикладами досконалої конкуренції можуть бути супермаркети чи технологічна галузь.

Приклад монополістичної конкуренції. Структура ринку

Ресторанна промисловість є чудовим прикладом монополістичної конкуренції. Незважаючи на безліч ресторанів, кожен окремий заклад пропонує клієнтам щось унікальне — декор, пропозиція меню, атмосферу, обслуговування клієнтів тощо. виділитися серед своїх конкурентів та створити базу лояльних клієнтів. Незважаючи на те, що клієнти можуть перемикатися між різними ресторанами, вони швидше за все повернуться назад до свого улюбленого ресторану.

Таким чином, галузі, що характеризуються монополістичною конкуренцією, включають ресторани, перукарні, предмети домашнього вжитку та одяг. Це означає, що такі продукти, як мило для посуду або гамбургери, продаються різними компаніями, які конкурують один з одним, причому кожна компанія має свої власні маркетингові стратегії та ціни.

Олігополістичний приклад

Автомобільна промисловість є прикладом олігополії. Декілька великих компаній становлять більшу частину ринку і володіють багатьма виробниками автомобілів у світі. Ці компанії використовують стратегічне ціноутворення, розміщення продукту та рекламу, щоб тримати своїх конкурентів на відстані. Структура ринку в цій галузі така, що новим компаніям складно вийти на ринок та конкурувати з гравцями.

Таким чином, до галузей, що характеризуються олігополією, відносяться автомобілебудування, авіаперевезення, виробники сталі, нафтохімічні та фармацевтичні компанії тощо. Усі вони працюють у середовищі з невеликою кількістю гравців, високими бар’єрами для входу та значною стабільністю цін.

приклад монополії. Структура ринку

Google – чудовий приклад монопольного ринку. Він домінує над ринком пошукових систем, які мають близьких конкурентів. Google контролює алгоритми пошукових систем, рекламу, контент та інші послуги. Частка ринку Google настільки велика, що компанія може встановлювати ціни, не побоюючись конкуренції.

Найбільша пошукова система має частку ринку понад 70% завдяки власному алгоритму. Крім того, компанія розширила свою діяльність на різні взаємопов’язані веб-сервіси, такі як карти, Gmail та пошукові системи. Завдяки своїм інноваційним та передовим технологіям компанія перевершила своїх конкурентів Yahoo та Microsoft.

Іншими прикладами реальних монополій є залізничні компанії Luxottica, AB InBev, Microsoft, запатентовані продукти, Facebook, AT&T та Apple. Всі ці компанії займають значну частку ринку, мають сильну присутність бренду та можуть приймати рішення, не побоюючись конкуренції.

Висновок!

Насамкінець важливо розуміти, що структура ринку важлива для будь-якого бізнесу, оскільки вона допомагає визначити граничний дохід та ефективність компанії в реалістичних ринкових умовах. Також важливо визнати різні інші ринкові структури, такі як олігополії, монополії та дуополії, аби зрозуміти, як ринкова конкуренція вплине на ринок. Прийняття цих факторів до уваги допоможе підприємствам приймати обґрунтовані рішення та домагатися успіху на своїх ринках.