Спаржа: выращивание из семян на огороде, сорта

Автор и редактор: Елена Н. https://floristics.info/ru/index.php?option=com_contact&view=contact&id=19 Правки: 02 августа 2023 Опубликовано: 18 февраля 2019 Первая редакция: 18 мая 2016 🕒 11 минут 👀 170850 раз 💬 8 комментариев

Растение спаржа (лат. Asparagus), или аспарагус, относится к роду растений семейства Спаржевые, насчитывающему около 200 видов, произрастающих в сухом климате по всему миру. Больше всего распространен вид спаржа лекарственная. Спаржа может быть травой или полукустрником с развитым корневищем и ветвистыми, часто ползучими стеблями. Деликатесными считаются верхние части ростков некоторых видов спаржи -лекарственной, мутовчатой и коротколистной. Овощ спаржа – одна из самых полезных, вкусных и дорогостоящих культур.

Прослушать статью

Посадка и уход за спаржей

• Посадка: посев семян на рассаду – в середине апреля, высадка сеянцев на грядку – в начале июня.
• Освещение: яркий солнечный свет.
• Почва: богатая, плодородная, супесчаная.
• Полив: первые полторы неделе после посадки – частый и обильный, в засушливый период – ежедневный, в остальное время – по мере необходимости: почва на участке все время должна быть слегка влажной.
• Подкормки: через неделю-полторы после посадки в почву вносят раствор навозной жижи, через три недели после этого – раствор птичьего помета (1:10), перед наступлением заморозков – полное минеральное удобрение.
• Размножение: семенное.
• Вредители: спаржевые мухи, тля, спаржевые листоеды, щитовки, спаржевые трещалки, оранжерейные трипсы.
• Болезни: корневая и серая гнили, ржавчина, фомоз, церкоспороз.

Растение спаржа – описание

Спаржа овощная растение многолетнее. Корневище у нее мощное, развитое, стебли разветвленные. На ветвях собраны пучками многочисленные игловидные веточки, растущие из пазух мелких, недоразвитых шиповатых или чешуйчатых листьев, в основании которых образуются твердые шпорцы. Мелкие цветки спаржи, одиночные или собранные в кистевидные или щитовидные соцветия, тоже находятся большей частью в пазухах листьев. Плод спаржи – ягода с одним или несколькими семенами, облаченными в толстую темную кожуру.

В пищу употребляют молодые побеги спаржи, только показавшиеся из-под земли. Если на побеге уже начали распускаться листовые почки, он становится жестким и уже непригоден в пищу. Спаржа в период пика плодоношения приносит от 9 до 12 побегов за сезон – это всего лишь две полноценные порции гарнира. Именно такой скромной урожайностью и объясняется высокая цена на этот овощ. В наших огородах, где мы из года в год выращиваем такие привычные и полезные овощные культуры, как морковь, свекла, горох, фасоль, огурцы, помидоры, кабачки, патиссоны и тыквы, спаржа пока еще редкий гость.

Для тех, кто решил выращивать на своем участке этот полезный и вкусный овощ, мы предлагаем воспользоваться собранной в нашей статье информацией о том, как вырастить спаржу из семян, как сажать спаржу в открытый грунт, каковы условия выращивания спаржи и можно ли спаржу выращивать в домашних условиях.

Выращивание спаржи из семян

Посев семян спаржи

Поскольку в открытом грунте семена спаржи прорастают очень долго, предлагаем вам сначала вырастить из них рассаду.

Перед тем, как посадить спаржу, семена в течение 3-4 дней выдерживают в теплой воде, меняя воду дважды в день. Потом набухшие семена выкладывают на влажную ткань и ждут, пока из них проклюнутся росточки. В середине апреля наклюнувшиеся семена с росточками длиной 1-3 мм высаживают в ящики на расстоянии 6 см друг от друга или в горшочки емкостью 100-200 мл с почвенной смесью такого состава: песок 2 части, огородная земля, торф, перепревший навоз – по одной части. Заделывают семена на глубину 1,5-2 мм и ставят емкости в хорошо освещенное место.

Температуру в помещении необходимо поддерживать в пределах 25 ºC. Грунт нуждается в ежедневном увлажнении. При соблюдении этих условий через 7-10 дней вы уже сможете увидеть первые всходы. Появившиеся ростки слегка присыпают торфом. Недели через две всходы подкармливают комплексным минеральным удобрением в слабой концентрации.

Пикировка спаржи

Пикировка рассады потребуется, только если вы выращиваете ее в общем ящике. Когда она вытянется в высоту до 15 см, пересадите сеянцы в большую емкость, соблюдая между ними расстояние в 10 см и слегка укорачивая при пересадке корень спаржи. Подкармливают рассаду только через несколько дней после пикировки. Еще через неделю начинают проводить закаливающие процедуры, и как только спаржа сможет находиться на свежем воздухе целые сутки, ее высаживают в открытый грунт.

Выращивание спаржи в домашних условиях

Выращивать в домашних условиях можно только рассаду спаржи, которую потом пересаживают в отрытый грунт. Содержать в доме пригодное в пищу растение с таким длинным и мощным корнем очень неудобно. Аспарагус можно выращивать в квартире как декоративное растение, а овощам место в огороде.

Посадка спаржи в открытый грунт

Когда сажать спаржу в открытый грунт

Посадка спаржи в открытый грунт осуществляется в начале июня. Где растет спаржа лучше всего? На хорошо освещенных безветренных местах, желательно недалеко от стены или забора. Поскольку спаржа не выносит переувлажнения грунта, не высаживайте ее в местах, где высоко залегают грунтовые воды. Отнеситесь к выбору участка для спаржи ответственно, ведь эта культура может расти на одном месте 20-25 лет.

Грунт для спаржи

Оптимальный состав грунта для спаржи – богатая, плодородная супесчаная почва. Участок для спаржи начинают готовить еще с осени: его очищают от сорняков и перекапывают на глубину 40-50 см с внесением на 1 м² 15-20 кг компоста, 70 г суперфосфата и 40 г сульфата калия. После того, как сойдет снег, участок боронуют с одновременным внесением на каждый м² по 20 г аммиачной селитры и по 60 г древесной золы.

Как сажать спаржу в открытый грунт

Перед посадкой на участке делают лунки глубиной 30 и шириной 40 см на расстоянии метра друг от друга. Дно в борозде разрыхляют на глубину 15-20 см. Затем на дно насыпают горку рыхлого грунта такой высоты, чтобы она достигала края лунки. На холмик устанавливают саженец, предварительно укоротив его корень до 3-4 см, засыпают лунку грунтом, уплотняют его и поливают. После того, как вода впитается, лунку мульчируют сухой землей.

Как вырастить спаржу

Уход за спаржей

Спаржа растение некапризное. Уход за ней состоит из процедур, привычных для любого садовода-огородника: поливов, рыхления грунта вокруг растений и в междурядьях, прополки, подкормки удобрениями. Рыхление производят на глубину 6-8 см, стараясь не повредить корни растения. А в междурядьях первые два года желательно выращивать зеленные культуры.

Полив спаржи

Первые полторы-две недели после посадки спаржу поливают часто и обильно, в дальнейшем количество воды уменьшают, и поливать начинают реже. В засушливую погоду может понадобиться ежедневный полив участка – грунт должен быть все время слегка влажным, иначе побеги станут волокнистыми, и в их вкусе появится горечь.

Подкормка спаржи

Чтобы ускорить рост побегов, после первой прополки внесите в грунт на участке раствор навозной жижи – 1 часть жижи на 6 частей воды. Через три недели спаржу подкармливают раствором птичьего помета – 1 часть помета на 10 частей воды. Последнюю подкормку вносят перед началом заморозков, и состоит она из комплексного минерального удобрения. Если вы перед посадкой спаржи удобрили участок, подкормки начинают вносить только на второй год роста.

Болезни и вредители спаржи

Болезни спаржи

Спаржа достаточно устойчива к заболеваниям, но иногда бывают проблемы и с ней. Чаще всего поражают спаржу:

Ржавчина – грибковое заболевание, развивающееся на спарже в четыре этапа. В результате пораженные экземпляры отстают в развитии и почти не дают побегов, а в конце лета преждевременно желтеют и прекращают вегетацию раньше, чем сформируют корневую систему и заложат у основания стеблей почки, что обязательно снизит урожай следующего года. Обычно болезнь поражает спаржу, растущую на участках с влагонепроницаемым грунтом и с близким залеганием грунтовых вод. Способствуют развитию болезни и частые дожди;

Ризоктония – заболевание, встречающееся обычно на корнеплодах, особенно на моркови. Спаржа поражается ризоктонией нечасто, однако случаи такие бывали;

Корневая гниль, или фузариоз – вредоноснейшее заболевание, поражающее многие растения. Возникает она на спарже при тех же условиях, что и ржавчина – при слишком высокой влажности грунта.

Вредители спаржи

Спаржа на огороде не подвергается нашествию вредителей, но два недруга в мире насекомых у нее есть:

Cпаржевый листоед, завезенный из Западной Европы вместе со спаржей. Это темно-синий жук с красной каемкой по спинке, питающийся ягодами, цветками и ботвой спаржи. Появляется он весной, но максимальное количество жуков можно наблюдать с середины лета;

Cпаржевая муха – мелкое бурое насекомое с желтыми конечностями, головкой и усиками, питающееся побегами спаржи и проделывающее в них ходы. В результате побеги искривляются, вянут и отмирают.

Обработка спаржи

Защитить спаржу от болезней вам поможет весеннее и осеннее профилактическое опрыскивание растений бордоской жидкостью или другими фунгицидами – Фитоспорином, Топазом, Топсином М.

В борьбе с насекомыми надежные результаты дает обработка спаржи Карбофосом – малотоксичным препаратом без запаха или каким-нибудь другим средством из этого ряда, которое можно приобрести в магазинах. Обработайте спаржу, как только заметите появление вредителей. Однако этого недостаточно: необходимо регулярно осматривать грядки и при обнаружении яйцекладок удалять и сжигать их. Не допускайте появления на участке сорняков и уничтожайте омертвевшие части спаржи.

Сбор и хранение спаржи

Срезать побеги можно только с третьего года выращивания спаржи – два года понадобятся на то, чтобы дать окрепнуть корневой системе. Срезают съедобные побеги в мае, до того, как у них раскроются головки, осторожно отгребая от них землю в месте, где в почве образовалась трещина, и оставляя на месте пеньки высотой 1-2 см. Делают это утром или вечером, через день или каждый день. Не рекомендуется в первый год срезки снимать с одного растения более 5 побегов, поскольку это может ослабить куст. По мере взросления кустов спаржи можно будет снимать с каждого ежегодно до 30 побегов.

Хранят спаржу в холодильнике завернутой во влажную ткань от двух недель до четырех месяцев в зависимости от сорта и условий хранения. Не держите в это время в холодильнике продукты с сильным запахом, иначе спаржа быстро их впитает. Побеги укладывают вертикально, поскольку при хранении в горизонтальном положении они деформируются.

Виды и сорта спаржи

Существуют три разновидности спаржи:

• зеленая спаржа – самая распространенная разновидность, которую в лечебных целях культивировали еще в Древнем Риме;
• белая спаржа, или беленая, или этиолированная, или бесхлорофилльная, появилась в начале XIX столетия. В то время центром выгонки и выращивания белой спаржи считалась Москва;
• фиолетовая или красная спаржа – самая редкая разновидность с необычным, чуть горьковатым вкусом. При термической обработке эта спаржа приобретает зеленый цвет.

Сорта спаржи различаются также по срокам созревания. Предлагаем вам на выбор несколько сортов, которые вы могли бы посадить у себя в огороде, хотя бы для того, чтобы увидеть, как растет спаржа:

• Ранняя желтая – урожайный и устойчивый к заболеваниям раннеспелый сорт российской селекции с нежными побегами с плотной головкой желтого цвета и белой мякотью;
• Гайнлим – ранний зарубежный сорт, отличающийся большим количеством рослых побегов отличного качества;
• Мери Уошингтон – среднеранний сорт американской селекции, прекрасно приспособленный к выращиванию в наших условиях, с толстыми крупными побегами разных оттенков красного и фиолетового цветов. На ярком свету цвет головок может становиться зеленым;
• Аржентельская – зарубежный среднеранний сорт, доработанный отечественными селекционерами, с бело-розовыми побегами, приобретающими на цвету зеленовато-фиолетовый оттенок. Мякоть желтовато-белая, сочная и нежная;
• Царская – зимостойкий, засухоустойчивый, почти не поражающийся болезнями и вредителями среднеспелый сорт с иглоподобными зелеными побегами;
• Слава Брауншвейга – поздний сорт, отличающийся большим количеством побегов с сочной белой мякотью, предназначенных в основном для консервирования.

Свойства спаржи – вред и польза

Полезные свойства спаржи

Спаржа на даче – не только деликатесный продукт, но и источник витаминов K, A, C, E, PP, группы B, а также фолиевой кислоты, пищевой клетчатки, меди, натрия, железа, фосфора, магния, селена, калия, марганца и других элементов.

Чем полезна спаржа? Это идеальный, низкокалорийный продукт для разгрузочных дней. Содержащиеся в спарже вещества формируют соединительную ткань, укрепляют кости, принимают участие в кроветворном процессе, помогают работе почек, печени и сердца. За счет содержания в спарже фолиевой кислоты она становится незаменимым продуктом для беременных.

Больным, перенесшим инфаркт, рекомендована спаржевая диета, поскольку входящий в состав продукта аспарагин расширяет сосуды, стимулирует работу сердечной мышцы и понижает кровяное давление. Польза спаржи также в содержащихся в ней кумаринах, которые стимулируют сердечную деятельность, очищают кровь и препятствуют образованию тромбов в сосудах.

Полезные свойства спаржи стимулируют процессы, освобождающие организм от шлаков и токсинов – фосфатов, хлоридов и мочевины. Они тонизирующе действуют на мочевой пузырь, почки и всю выделительную систему.

Спаржа является отличным косметическим средством: ее сок очищает, питает и смягчает кожу, а также удаляет мозоли и мелкие бородавки.

Спаржа – противопоказания

Насколько бесспорны целебные свойства спаржи, настолько же противоречивы и сомнительны свидетельства о ее вреде. Утверждают, что при длительном употреблении спаржи в организме накапливаются соли щавелевой кислоты, и это, якобы, может при наличии генетической к тому предрасположенности спровоцировать мочекаменную болезнь.

Другие специалисты считают, что спаржа, являясь мочегонным средством, мочекаменную болезнь как раз предотвращает. Кроме того, находящийся в спарже сапонин может раздражать слизистую желудка и кишечника у больных с обострением заболеваний желудочно-кишечного тракта. Не рекомендуется спаржа при суставном ревматизме, цистите, простатите и индивидуальной непереносимости продукта.

Спаржа: вирощування з насіння на городі, сорти

Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 02 серпня 2023 Опубліковано: 18 лютого 2019 Перша редакція: 18 травня 2016 🕒 10 хвилин 👀 66434 рази 💬 1 коментар

• Прослухати статтю
• Посадка й догляд за спаржею
• Рослина спаржа – опис
• Вирощування спаржі з насіння
  • Посів насіння спаржі
  • Пікірування спаржі
  • Вирощування спаржі в домашніх умовах
  • Коли садити спаржу у відкритий ґрунт
  • Ґрунт для спаржі
  • Як садити спаржу у відкритий ґрунт
  • Догляд за спаржею
  • Полив спаржі
  • Підживлення спаржі
  • Хвороби спаржі
  • Шкідники спаржі
  • Обробка спаржі
  • Корисні властивості спаржі
  • Спаржа – протипокази
  • Коментарі

  Рослина спаржа (лат. Asparagus), або аспарагус, належить до роду рослин родини Спаржеві, яка налічує близько 200 видів, що зростають у сухому кліматі по всьому світу. Найбільш поширений вид спаржа лікарська. Спаржа може бути травою або напівчагарником із розвиненим кореневищем і гіллястими, часто повзучими стеблами. Делікатесними вважаються верхні частини паростків деяких видів спаржі лікарської, мільчастої і коротколистої.

  Овоч спаржа – одна з найбільш корисних, смачних і дорогих культур.

  Прослухати статтю

  Посадка й догляд за спаржею

  • Посадка: посів насіння на розсаду – у середині квітня, висадка сіянців на грядку – на початку червня.
  • Освітлення: яскраве сонячне світло.
  • Ґрунт: багатий, родючий, супіщаний.
  • Полив: перші півтора тижні після посадки – частий і рясний, у посушливий період – щоденний, у решту часу – у міру необхідності: ґрунт на ділянці весь час має бути злегка вологим.
  • Підживлення: через тиждень-півтора після посадки в ґрунт уносять розчин гною, через три тижні після цього – розчин пташиного посліду (1:10), перед настанням заморозків – повне мінеральне добриво.
  • Розмноження: насіннєве.
  • Шкідники: спаржеві мухи, попелиці, спаржеві листоїди, щитівки, спаржеві тріщалки, оранжерейні трипси.
  • Хвороби: коренева й сіра гнилі, іржа, фомоз, церкоспороз.

  Рослина спаржа – опис

  Спаржа овочева – рослина багаторічна. Кореневище у неї потужне, розвинене, стебла розгалужені. На гілках зібрані пучками численні голкоподібні гілочки, що ростуть із пазух дрібних, недорозвинених колючкуватих або лускатих листків, в основі яких утворюються тверді шпорці. Дрібні квітки спаржі, поодинокі чи зібрані в гроноподібні або щитоподібні суцвіття, теж перебувають здебільшого в пазухах листків. Плід спаржі – ягода з одним або декількома насінинами, одягненими в товсту темну шкірку.

  У їжу вживають молоді пагони спаржі, що тільки-но з’явилися з-під землі. Якщо на пагоні вже почали розпускатися листові бруньки, він стає жорстким і вже непридатний в їжу. Спаржа в період піку плодоношення приносить від 9 до 12 пагонів за сезон – це лише дві повноцінні порції гарніру. Саме такою скромною врожайністю і пояснюється висока ціна цього овочу. У наших городах, де ми з року в рік вирощуємо такі звичні і корисні овочеві культури, як морква, буряк, горох, квасоля, огірки, помідори, кабачки, патисони та гарбузи, спаржа поки ще рідкісний гість. Тим, хто вирішив вирощувати на своїй ділянці цей корисний і смачний овоч, ми пропонуємо скористатися зібраною в нашій статті інформацією про те, як виростити спаржу з насіння, як садити спаржу у відкритий ґрунт, які умови вирощування спаржі і чи можна спаржу вирощувати в домашніх умовах.

  Вирощування спаржі з насіння

  Посів насіння спаржі

  Оскільки у відкритому ґрунті насіння спаржі проростає дуже довго, пропонуємо вам спочатку виростити з нього розсаду. Перед тим, як посадити спаржу, насіння протягом 3-4 днів витримують у теплій воді, яку міняють двічі на день. Потім набубнявілі насінини викладають на вологу тканину і чекають, поки з них проклюнуться паростки. В середині квітня насіння з росточками завдовжки 1-3 мм висаджують у ящики на відстані 6 см один від одного або в горщики ємністю 100-200 мл із ґрунтовою сумішшю такого складу: 2 частини піску та по 1 частини городньої землі, торфу і перепрілого гною. Закладають насіння на глибину 1,5-2 мм і ставлять посуд у добре освітлене місце. Температуру в приміщенні необхідно підтримувати в межах 25 ºC. Ґрунт потребує щоденного зволоження. При дотриманні цих умов за 7-10 днів ви вже зможете побачити перші сходи. Паростки злегка присипають торфом. Тижнів за два сходи підживлюють комплексним мінеральним добривом у слабкій консистенції.

  Пікірування спаржі

  Пікірування розсади потрібне, тільки якщо ви вирощуєте її в загальному ящику. Коли вона витягнеться у висоту до 15 см, пересадіть сіянці в більшу посудину, дотримуючись між ними відстані 10 см і злегка вкорочуючи при пересадці корінь спаржі. Підживлюють розсаду тільки через кілька днів після пікірування. Ще за тиждень починають проводити гартувальні процедури, і як тільки спаржа зможе перебувати на свіжому повітрі цілу добу, її висаджують у відкритий ґрунт.

  Вирощування спаржі в домашніх умовах

  Вирощувати в домашніх умовах можна тільки розсаду спаржі, яку потім пересаджують у відритий ґрунт. Утримувати в будинку придатну в їжу рослину з таким довгим і потужним коренем дуже незручно. Аспарагус можна вирощувати в квартирі як декоративну рослину, а овочам місце на городі.

  Посадка спаржі у відкритий ґрунт

  Коли садити спаржу у відкритий ґрунт

  Посадка спаржі у відкритий ґрунт здійснюється на початку червня. Де росте спаржа найкраще? На добре освітлених тихих місцях, бажано недалеко від стіни або паркану. Оскільки спаржа не зносить перезволоження ґрунту, не висаджуйте її в місцях, де високо залягають ґрунтові води. Поставтеся до вибору ділянки для спаржі відповідально, адже ця культура може рости на одному місці 20-25 років.

  Ґрунт для спаржі

  Оптимальний для спаржі багатий, родючий супіщаний ґрунт. Ділянку для спаржі починають готувати ще з осені: очищають від бур’янів і перекопують на глибину 40-50 см із внесенням на 1 м² 15-20 кг компосту, 70 г суперфосфату і 40 г сульфату калію. Після того, як зійде сніг, ділянку боронують з одночасним внесенням на кожен м² по 20 г аміачної селітри і по 60 г деревної золи.

  Як садити спаржу у відкритий ґрунт

  Перед посадкою на ділянці роблять ямки завглибшки 30 і завширшки 40 см на відстані метра одна від одної. Дно в борозні розпушують на глибину 15-20 см. Потім на дно насипають гірку пухкого ґрунту такої висоти, щоб вона досягала краю ямки. На горбок встановлюють саджанець, попередньо вкоротивши його корінь до 3-4 см, засипають ямку ґрунтом, ущільнюють його і поливають. Після того, як вода вбереться, ямку мульчують сухою землею.

  Як виростити спаржу

  Догляд за спаржею

  Спаржа – рослина непримхлива. Догляд за нею складається з процедур, звичних для будь-якого садівника-городника: поливань, розпушування ґрунту навколо рослин і в міжряддях, прополювання, підживлення добривами. Розпушування проводять на глибину 6-8 см, намагаючись не пошкодити коріння рослини. А в міжряддях перші два роки бажано вирощувати зеленні культури.

  Полив спаржі

  Перші півтора-два тижні після посадки спаржу поливають часто і рясно, в подальшому кількість води зменшують і поливати починають рідше. У посушливу погоду може знадобитися щоденний полив ділянки – ґрунт має бути весь час злегка вологим, інакше пагони стануть волокнистими, і в їхньому смаку з’явиться гіркота.

  Підживлення спаржі

  Щоб прискорити ріст пагонів, після першого прополювання внесіть у ґрунт на ділянці розчин гною – 1 частина рідини на 6 частин води. Через три тижні спаржу підживлюють розчином пташиного посліду – 1 частина посліду на 10 частин води. Останнє підживлення вносять перед початком заморозків, і складається воно з комплексного мінерального добрива. Якщо ви перед посадкою спаржі удобрили ділянку, підживлення починають вносити тільки на другий рік росту.

  Хвороби і шкідники спаржі

  Хвороби спаржі

  Спаржа досить стійка до захворювань, але іноді бувають проблеми і з нею. Найчастіше її вражають:

  Іржа – грибкове захворювання, що розвивається на спаржі в чотири етапи. В результаті уражені екземпляри відстають у розвитку і майже не дають пагонів, а в кінці літа передчасно жовтіють і припиняють вегетацію раніше, ніж сформують кореневу систему і закладуть у основи стебел бруньки, що обов’язково знизить урожай наступного року. Зазвичай хвороба вражає спаржу, що росте на ділянках із вологонепроникним ґрунтом і з близьким заляганням ґрунтових вод. Сприяють розвитку хвороби і часті дощі;

  Ризоктонія – захворювання, що зустрічається зазвичай на коренеплодах, особливо на моркві. Спаржу уражає ризоктонія нечасто, проте такі випадки бували;

  Коренева гниль, або фузаріоз – захворювання, що вражає багато рослин. Виникає вона на спаржі при тих же умовах, що й іржа – при дуже високій вологості ґрунту.

  Шкідники спаржі

  Спаржа на городі не зазнає навали шкідників, але два недруги в світі комах у неї є:

  Cпаржевий листоїд, завезений із Західної Європи разом зі спаржею. Це темно-синій жук із червоною облямівкою по спинці, який живиться ягодами, квітками і бадиллям спаржі. З’являється він навесні, але максимальну кількість жуків можна спостерігати із середини літа;

  Cпаржева муха – дрібна бура комаха з жовтими кінцівками, голівкою і вусиками, що харчується пагонами спаржі і проробляє в них ходи. В результаті пагони викривлюються, в’януть і відмирають.

  Обробка спаржі

  Захистити спаржу від хвороб вам допоможе весняне й осіннє профілактичне обприскування рослин бордоською рідиною або іншими фунгіцидами – Фітоспорином, Топазом, Топсином М.

  У боротьбі з комахами надійні результати дає обробка спаржі Карбофосом – малотоксичним препаратом без запаху або якимсь іншим засобом із цього ряду, який можна придбати в крамницях. Обробіть спаржу, як тільки помітите появу шкідників. Однак цього недостатньо: необхідно регулярно оглядати грядки і при виявленні яйцекладок видаляти і спалювати їх. Не допускайте появи на ділянці бур’янів і знищуйте омертвілі частини спаржі.

  Збір і зберігання спаржі

  Зрізати пагони можна тільки з третього року вирощування спаржі – два роки знадобляться на те, щоб дати зміцніти кореневій системі. Зрізають їстівні пагони в травні, до того, як у них розкриються головки, обережно відгрібаючи від них землю там, де в ґрунті утворилася тріщина, і залишаючи на місці пеньки заввишки 1-2 см. Роблять це вранці або ввечері, через день або щодня. Не рекомендується в перший рік зрізання знімати з однієї рослини більше 5 пагонів, оскільки це може послабити кущ. У міру дорослішання кущів спаржі можна буде знімати з кожного щорічно до 30 пагонів.

  Зберігають спаржу в холодильнику загорнутою у вологу тканину від двох тижнів до чотирьох місяців залежно від сорту й умов зберігання. Не тримайте в цей час у холодильнику продукти з сильним запахом, інакше спаржа швидко його вбере. Пагони укладають вертикально, оскільки при зберіганні в горизонтальному положенні вони деформуються.

  Види і сорти спаржі

  Існують три різновиди спаржі:

  • зелена спаржа – найпоширеніший різновид, який у лікувальних цілях культивували ще в Стародавньому Римі;
  • біла спаржа, або білена, або етіолована, або безхлорофільна, з’явилася на початку XIX століття. У той час центром вигонки і вирощування білої спаржі вважалася Москва;
  • фіолетова або червона спаржа – найрідкісніший різновид із незвичайним, трохи гіркуватим смаком. При термічній обробці ця спаржа набуває зеленого кольору.

  Сорти спаржі розрізняються також за термінами дозрівання. Пропонуємо вам на вибір кілька сортів, які ви можете посадити у себе на городі, бодай для того, щоб побачити, як росте спаржа:

  • Рання жовта – урожайний і стійкий до захворювань ранньостиглий сорт російської селекції з ніжними пагонами зі щільною головкою жовтого кольору і білою м’якоттю;
  • Гайнлім – ранній зарубіжний сорт, що відрізняється великою кількістю рослих пагонів чудової якості;
  • Мері Вашингтон – середньоранній сорт американської селекції, прекрасно пристосований до вирощування в наших умовах, з товстими великими пагонами різних відтінків червоного і фіолетового. На яскравому світлі колір головок може ставати зеленим;
  • Аржентельська – зарубіжний середньоранній сорт, доопрацьований вітчизняними селекціонерами, з біло-рожевими пагонами, що здобувають на світлі зеленувато-фіолетовий відтінок. М’якоть жовтувато-біла, соковита і ніжна;
  • Царська – майже не уражається хворобами і шкідниками, зимостійкий, посухостійкий, середньостиглий сорт із голкоподібними зеленими паростками;
  • Слава Брауншвейга – пізній сорт, що вирізняється великою кількістю пагонів із соковитою білою м’якоттю, призначених переважно для консервування.

  Властивості спаржі – шкода і користь

  Корисні властивості спаржі

  Спаржа на дачі – не тільки делікатесний продукт, а й джерело вітамінів K, A, C, E, PP, групи B, а також фолієвої кислоти, харчової клітковини, міді, натрію, заліза, фосфору, магнію, селену, калію, марганцю та інших елементів.

  Чим корисна спаржа? Це ідеальний, низькокалорійний продукт для розвантажувальних днів. Речовини, що їх містить спаржа, формують сполучну тканину, зміцнюють кістки, беруть участь у кровотворному процесі, допомагають роботі нирок, печінки і серця. За рахунок вмісту в спаржі фолієвої кислоти це незамінний продукт для вагітних. Хворим, які перенесли інфаркт, рекомендована спаржева дієта, оскільки аспарагін, що входить до складу продукту, розширює судини, стимулює роботу серцевого м’яза і знижує кров’яний тиск. Користь спаржі також у кумаринах, що містяться в ній, – вони стимулюють серцеву діяльність, очищають кров і перешкоджають утворенню тромбів у судинах.

  Корисні властивості спаржі стимулюють процеси, що звільняють організм від шлаків і токсинів – фосфатів, хлоридів і сечовини. Вони тонізуюче діють на сечовий міхур, нирки і всю видільну систему.

  Спаржа є чудовим косметичним засобом: її сік очищає, живить і пом’якшує шкіру, а також видаляє мозолі і дрібні бородавки.

  Спаржа – протипокази

  Наскільки безперечні цілющі властивості спаржі, настільки ж суперечливі і сумнівні свідчення про її шкоду. Стверджують, що при тривалому вживанні спаржі в організмі накопичуються солі щавлевої кислоти, і це нібито може за наявності генетичної схильності спровокувати сечокам’яну хворобу. Інші фахівці вважають, що спаржа, бувши сечогінним засобом, сечокам’яній хворобі якраз запобігає. Крім того, сапонін, що міститься в спаржі, може подразнювати слизову шлунка і кишечника у хворих із загостренням захворювань шлунково-кишкового тракту. Не рекомендується спаржа при суглобовому ревматизмі, циститі, простатиті й індивідуальній незносності продукту.

  Топ-8 цікавих фактів про спаржу

  1. Верхня частина паростків спаржі (приблизно 20 см) виступають справжнім делікатесом в кулінарії, а також цінуються тими, хто дотримується правильного харчування.

  2. У деяких магазинах можна помітити продукт, який іменується як корейська спаржа, соєва спаржа або ж просто спаржа. Часто вона продається у вигляді салату зі спаржею, однак цей продукт ніяк не належать до звичайної спаржі, а є продуктом перероблювання соєвого молока і популярний під назвою Фучжи.

  3. Найдорожчою є біла спаржа. Зелена спаржа має більш насичений смак, більшу кількість цукрів і меншу кількість мінеральних речовин і вітамінів. Також існує фіолетова спаржа, проте в магазинах вона зустрічається дуже рідко.

  4. Сімейство “Спаржеві” дуже схоже за властивостями з сімейством “Лілейні”, тому спаржа є близьким родичем цибулі, часнику і порею.

  5. Спаржа є цінним низькокалорійним продуктом. Одна порція спаржі містить всього 16 калорій.

  6. Один з найпростіших і водночас популярних способів приготування спаржі є її відварювання. Для цього необхідно пов’язати стебла в пучок і варити стоячи у вузькій ємності, щоб стебла були занурені в воду, а верхівки готувалися на пару.

  7. Давньогрецький народ вінками зі спаржі прикрашав голови молодят.

  8. Місто Бассано дель Граппа є столицею білої спаржі, а її вирощування в цьому регіоні контролює Міністерство торгівлі.