Олег Базюк: 9 моментів, на які слід звернути увагу при вирощуванні лохини

Лохина котрий сезон підряд залишається фаворитом серед ягід. Але все ще є певні нюанси та відчувається брак знань щодо агротехніки вирощування цієї культури. Професійні тонкощі відрив Олег Базюк, керівник підприємства та in-vitro лабораторії ТОВ «Долина Агро» на ягідному форумі «S-FRUIT TRANSFORMATION 2019» (2-4 квітня м. Київ). Найцікавішими моментами Kurkul.com ділиться з читачами.

Правильно обираємо регіон

В Україні найкращі кліматичні умови для вирощування лохини — це захід, північ та Полісся, де оптимальна вологість, і спека рідко сягає 30 °C. Чому важливий клімат та вологість? Лохина за своєю анатомією рослина боліт. Для нормального росту, достигання плодів і утримування зав’язі потрібне постійне насичення вологою. Лохина має високий відсоток респірації (випаровування води через листя). Тому або природно вологі ґрунти, або полив. В ідеалі ягідник повинен мати басейн для поливу із запасом води на 7-10 днів.

Ще лохина не любить спеки. При температурі вище 30 °C вода по рослині не піднімається вище 80 см. Тому верхівки можуть засихати, ягоди осипатися в засушливому кліматі.

Закислення ґрунту

Для нормального росту і плодоношення лохина потребує землі з кислим рН. Для підкислення грунту застосовують різні методи. Наприклад, внесення сірки.

Елемент, який потрапив до ґрунту, засвоюється бактеріями, які його перетворюють до оксиду сірки. Ця речовина, поєднуючись із водою, утворює кислоту, яка повільно просочується вниз із дощовою водою або поливом. Для того, щоби процес закислення ґрунту відбувся, потрібна температура вище 10 ˚С, а в ідеалі 20 ˚С. Аби не нашкодити рослинам, сірку потрібно вносити з розрахунку не більше 8 г на 1 м.кв..

Ще один спосіб підкислення — внесення тирси. У Чилі ягідники вносять по 550 м куб. тирси на 1 га. І це оптимальна цифра. Голландці та німці практикують внесення 600 м куб. тирси та 300 м куб. компосту після вирощування грибів, з трояндових ферм чи навіть закомпостованої трави, скошеної з узбіч доріг. Але не після шампіньйонів. Після цих грибів компост збагачений кальцієм і знижує кислотність ґрунту.

Закладання плантації

Голландці так готують землю під посадку лохини. Вносять необхідну кількість тирси та компосту, перемішують усе та на 2 роки закривають плівкою. Потім 3 роки вирощують суницю. Далі повторно вносять компост і саджають лохину. На глинистих ґрунтах перемішують торф із землею, висаджують рослини та накривають агроволокном. Але торф потрібно вносити разом із тирсою. Інакше він швидко мінералізується й рослини починають хворіти. Ще власникам глинистих ділянок під лохиною рекомендована висадка рослин на гребенях. Гребені обов’язкові на важких ґрунтах. По них скочується зайва волога, а в посушливий період просто організувати полив. Гребені повинні бути висотою 20-40 см залежно від місцевості та глибини залягання ґрунтових вод.

Що робити на піщаних ґрунтах? У таких випадках доцільно навесні обробити поле, прокультивувати, посіяти сидерати (найкраще гречку, бо вона бореться з фітофторою). Влітку приорати сидерат разом із тирсою. Тоді все буде добре перемішане.

Буває і так, що фермери хочуть вирощувати лохину на торфовищах. Такі ділянки потрібно вапнувати для створення оптимального органо-мінерального комплексу.

Технологія вирощування

За кордоном практикують вирощування лохини в контейнерах. Але для півночі та заходу України цей метод не підходить. Коренева система ягоди не витримує морозів нижче 15-18 ०С.

Якщо ви вирощуєте лохину в контейнерах для ринку, то оптимальний склад ґрунту для такого способу буде наступним: 30% торф, 30% кокосове волокно, 30% перліт. Що дає кокосове волокно? Воно полегшує структуру ґрунту, насичує його киснем, формує повітряні пазухи, у які буде заходити коріння рослин.

При вирощуванні в контейнерах виробник зіткнеться с такими труднощами:

  • зимівля. В ідеалі вони не повинні стояти вище рівня ґрунту та додатково бути утеплені снігом. При мінусових температурах вимірюйте градусником температуру під снігом;
  • внесення добрив. Важливо знати концентрацію та кількість речовин, які заходять до горщика та виходять разом із дренажними водами.

При закладанні традиційних плантацій відстань між кущами має бути 2 м мінімум, а краще 3,2-3,50 м між рослинами, залежно від сорту, який вирощуєте. Міжряддя роблять понад 3,2 м. Чому так? Лохина швидко росте та добре кущиться. Вузькі проходи заважатимуть оглядати рослини та збирати плоди.

Підживлення

Вносячи добрива потрібно розуміти, коли і які компоненти слід застосовувати. Наприклад, ви заклали плантацію лохини навесні із рослин в 1,5 або 2 літрових горщиках. Фаза активного росту триватиме з 15 травня по 15 червня. Значить спочатку слід давати більше фосфору для нарощування кореневої маси, а вже після 15 червня робити акцент на азот.

Підбір розплідника

Ідеальний варіант — коли справу маєте із сертифікованим виробником. Але краще на власні очі побачити посадковий матеріал у розпліднику. Так ягідник знатиме, як саме росли його рослини, отримає практичні поради від власників щодо агротехніки та інфраструктури.

Стосовно сертифікації, то в Голландії до цього підходять дуже ретельно, витрачаючи по 5-15 євро на кв. м у розпліднику. Там не можна просто перекопати ґрунт, застелити агроплівкою та висаджувати кущі. Спершу власник розплідника створює хороший дренаж, щоб у майбутньому не стикатися з фітофторою. Далі дбає про добрива, полив. Тобто не тільки гарантує відповідність сортів, але і здоров’я рослин та санітарну безпеку.

Хороший розплідник має кваліфікацію рослин: супер еліта, еліта і т. д., своєчасно омолоджує кущі та слідкує за галуженням.

Вибір посадкового матеріалу

Ідеальний посадковий матеріал — це добре розгалужена рослина, яка активно дає прикореневі пагони, як наприклад, сорт Чандлер. Вибирати варіанти в касетах чи в горщиках із закритою кореневою системою ягідник мусить сам. Усе залежить від дальності транспортування посадкового матеріалу. Звісно, рослини в 1, 1,5, 2- літрових горщиках будуть більшими та сильнішими. А от у касетах простіше транспортувати саджанці на великі відстані та в інші країни. Наприклад, є господарства, які практикують вирощування касетної розсади об’ємом лише 30 мм, яку потім висаджують квадратно-гніздовим методом та отримують через кілька років високі врожаї.

Формування куща

Якщо згаданий сорт Чендлер не стригти 2-3 роки, то отримаєте не кущ лохини, а дерево, схоже на кизил, яке вже не буде достойно плодоносити. Сорти Евіл та Чендлер потребують щорічного підрізування в перші роки для формування розлогого куща. Для чого це потрібно? Раніше ми згадували, що лохина у спеку підіймає вологу максимум на 80 см. Якщо рослина вища, то виникають труднощі. Листя перехоплюють вологу, випаровують її, а ягодам нічого не перепадає.

Сорти

Селекціонери постаралися на славу й зараз є сорти ранні, середні, пізні, для Півдня та Півночі, морозостійкі. Морозостійкість обчислюється в певній кількості годин на рік із температурою нижче +4 градусів. Є сорти, які для нормального плодоношення, закладання квіткових бруньок мають бути в холоді не менше 1000 годин. Для інших сортів, наприклад Драп, оптимально до 50 годин холоду.

В Україні та світі відповідність сорту — критична проблема. Наприклад, чилійські ягідники закупили посадковий матеріал сорту Дюк, але подальші лабораторні дослідження сортність не підтвердили. А вже було засаджено цими рослинами гектари ягіднику.

Найточніше про відповідність рослини сорту скаже лабораторне дослідження. Науковці по культивованих тканинах у пробірці побачать відмінності між Нельсоном та Чандлером. Тому якщо виробник має змогу зробити ДНК тестування, то краще перестрахуватися. І тоді плантації лохини порадують вас стабільними врожаями.

© Марина Солонар, Kurkul.com, 2019 р.

Лохина — кращі сорти для України і особливості вирощування

Лохина — це ягода, що за останні роки спричинила справжню маленьку революцію в садівництві. З виду, що вважався рідкісним делікатесом, ця дивовижна красуня з родини Вересових стала ледве не найзатребуванішим ягідним чагарником. Як і більшість родичів, садова лохина вимагає специфічних умов. Та не настільки, щоб її вирощування здавалося занадто складним. Її врожайність і довговічність вже давно оцінили у всьому світі. В Україні лохину зробили популярною активний імпорт і виведення нових, чудово адаптованих до нашого клімату сортів. Достатньо правильно обрати сорт і місце, забезпечити ретельний догляд за не такими вже й складними правилами, щоб десятиліттями ласувати своєю власною лохиною.

Лохина — кращі сорти для України і особливості вирощування

  • Лохина — опис рослини
  • Де купити і як вибрати надійний сорт лохини?
  • Кращі сорти лохини для України
  • Де посадити лохину?
  • Посадка лохини
  • Як доглядати за лохиною?
  • Як зимує лохина в Україні?

Лохина — опис рослини

Про жодне видове розмаїття серед лохин не йдеться. Лохина звичайна, низька, чи дика (Vaccínium uliginósum) давно витіснена лохиною високорослою (Vaccinium corymbosum), яку і вирощують заради великих, смачних, ніжних ягід. І всі садові лохини — представники саме цього виду.

Лохину як тільки не називають — чорницею садовою, чорницею американською, чорничним деревом, чагарниковою чорницею, лохиною садовою, американською, високою, кущовою, культурною… Навіть садові центри часто називають сорти просто «чорниця».

Це багаторічний, здатний вирости до 2 м і вшир, і в висоту чагарник з потужними, поверхневими мичкуватими коренями та сильно розгалуженими, міцними, до 4 см в діаметрі, прямими пагонами, що регулярно заміщаються за рахунок порослі. Листя у лохини велике, овальне, темне, до 8 см в довжину. Травневе цвітіння дивує красою верхівкових китиць суцвіть. Ягідки-плоди у супліддях лохини пласкуваті, досягають 2-2,5 см в діаметрі. Блакитний і сизо-блакитний відтінок ягід, восковий сизий наліт легко впізнається. Всередині ягоди приховують дрібне насіння та світлу, солодку, щільну, м’якоть.

Де купити і як вибрати надійний сорт лохини?

На жаль, популярність лохини та щорічне збільшення насаджень (Україна — світовий лідер за нарощуванням площ) жодним чином не позначаються на вартості ні ягід, ні саджанців. Лохина залишається одним з найдорожчих ягідників. Ціна куща лохини часто вища, ніж на шовковицю чи фундук. І її варто вважати показником якості — дешево лохину не купиш.

Якісний посадковий матеріал краще шукати в межах своєї області, у фермерів, в розплідниках, садових центрах. По-перше, через гарантовану зимостійкість, адаптованість до місцевого клімату. По-друге, через можливість отримати точну консультацію, завжди звернутися за порадою і допомогою. Замовлення імпортованих чи завезених з інших регіонів саджанців (чи покупка на виставках і ярмарках) допустиме, якщо вам дають гарантію повного повернення коштів та 100% приживання. Адже саджанці лохини з Закарпаття чи півдня будуть страждати навіть на Поділлі, що вже й говорити про північні області.

Де б ви не купували лохину, звертайте увагу на повноту інформації щодо сорту, його характеристик, нюансів агротехніки, особливо — на рекомендації щодо догляду. І ще один важливий момент: в Україні кращі сорти приносять по 5-7 кг ягід в рік при ідеальному догляді та умовах. До реклами, що обіцяє вам до 12 кг врожаю, варто ставитися як до потенційного шахрайства.

Кращі сорти лохини для України

Лохина високоросла (Vaccinium corymbosum)

Обирати лохину краще з найпоширеніших сортів, що встигли довести свої переваги і не даремно вважаються і найнадійнішими. До середньорослої чи напіввисокої лохини з числа гібридів, зимостійких до -34°С, належать:

  • “Блюкроп” (Bluecrop) — загальний улюбленець і фаворит, середньостиглий сорт з плодоношенням з кінця липня, стійкий до посухи, високий, до 2 м, не дуже розлогий. Ягоди дуже солодкі, до 2 см, розмір залежить від інтенсивності обрізки.
  • “Блюголд” (Blue Gold) — середній сорт з низькими для лохини кущами (ледь більше 1 м), серпневими ягодами середнього розміру, що вимагає постійного проріджування.
  • “Блюджей” (Bluejay) — швидкозростаюча лохина до 1,8 м висотою з світлими середніми терпкуватими ягідками, що приваблює одночасним дозріванням.
  • “Чандлер” (Chandler) — середній сорт з надвеликими, до 3 см в діаметрі, солодкими щільними ягодами, що з’являються на кущах на межі липня та серпня. Плодоносить більше місяця, компактний, швидкорослий, до 1,5 м.
  • “Еліот” (Eliot) — пізньостиглий, швидкозростаючий, розлогий двометровий сорт. Кількість середніх щільних ягід, що з’являються з середини серпня до середини вересня, залежить від якості обробки та поливу.
  • “Патріот” (Patriot) — мінливий за висотою сорт, що може як обмежитися 120 см, так і перевищити 1,5 м, з дуже щільними супліддями великих якід з червонуватим забарвленням. Залежний від освітлення і тепла влітку.
  • “Спартан” (Spartan) — надійний ранній сорт з потужними двометровими розлогими кущами і товстими пагонами, перші ніжно-блакитні ягоди приносить на початку липня. Врожай неоднорідний за розміром та дозріванням.
  • “Дюк” (Duke) — надійний ранній сорт з числа середньорослих, до 1,5 м, з прозорою прямою кроною та повільним ростом. Радує першими твердуватими ягодами на початку липня, але дуже вимогливий до вологості й освітлення.
  • “Елізабет” (Elizabeth) — пізній серпневий сорт, що плодоносить всього близько двох тижнів, та зате дарує щільні, великі ягоди більше 2 см в діаметрі, що чудово транспортуються.
  • “Торо” (Toro) — двометровий, дуже акуратний за формою куща сорт з насичено-пурпуровими, щільними серпневими ягодами. Вимагає опилювачів та дуже залежний від якості обрізки.
  • “Ріка” (Река, Reka) — прямий, двометровий, декоративний сорт, що радує в середині липня світло-блакитними плодами, що добре зберігаються. Вимагає сильної обрізки.
  • “Гурон”, чи “Хурон” (Huron) – цікавий гібрид висотою до 1,5 м з вузькою кроною і прямими пагонами, з пізнім цвітінням та терпкими ягодами, шо з’являються в середині літа.
  • “Ліберті” (Liberty) — півтораметровий самозапильний гібрид з пурпуровими ягодами близько 1,5 см в діаметрі. Кущі дуже розлогі, плоди дозрівають навдивовиж рівномірно, ідеальні для десертів.
  • “Санрайз” (Sunrise) — середньорослий, негустий, прозорий кущ, що з середини липня хвилями приносить солодкі, великі, світло-блакитні ягоди.
  • “Деніз Блю” (Denise Blue) — потужний сорт до 1,8 м з красивою, пишною формою кущів і великими ягодами.

Якщо трапляються інші зимостійкі сорти — ранній “Сьерра”, середньостиглий «Нельсон», «Дерроу», “Легасі», “Бонус», “Джей” — вони нічим не поступляться фаворитам.

Де посадити лохину?

Лохина цвіте в травні

Деякі продавці стверджують, що лохина — безпроблемний кущ, здатний рости будь-де, абсолютно невибагливий. І це відверта брехня. Дати хоч який-небудь врожай лохина може лише на гарно освітлених ділянках зі специфічним грубим кислим грунтом.

Для лохини варто обрати відкриті, теплі, сонячні ділянки, на яких вільно циркулює повітря та немає застою повітряних мас.

Грунт для лохини має бути обов’язково кислим (рН від 3,8 до максимум 5,5). Вона дещо поступається у вибагливості родичам-вересам, та все ж не терпить інших умов. Не менш важливі й інші характеристики:

  • легка, а точніше, груба текстура, здатність добре пропускати воду та повітря. Для лохини ідеальними вважаються торфяники, супіщані та легкі суглинисті варіанти з додавання торфу;
  • родючість, достатній вміст гумусу (від 3,5%);
  • постійна помірна вологість, в ідеалі, з заляганням грунтових вод на глибині біля 0,6-0,7 м, але без затоплення, застою води, сирості.

Грунт на ділянці заздалегідь (з осені) покращують, додаючи торф, хвою, кору, зрілий перегній чи компост, пісок, солому, тирсу для розрихлення чи готують посадкові ями, замінюючи землю сумішшю з кислого торфу, перепрівшої хвої, 50 г сірки, піску, кори чи тирси сосни. На важких грунтах і при високому рівні грунтових вод доречний дренаж.

Посадка лохини

Купуйте тільки контейнерні саджанці лохини

Для висаджуванння на своїй ділянці потрібно обирати здорові, потужні кущі віком від 2 до 3 років. Єдиний варіант — закрита коренева система. Лохина з оголеними коренями не приживеться, і зовсім не тому, що не витримує пересихання. Лохина залежна від симбіозу з мікоризою на коренях, і втрата грибних ниток для неї смертельна. При покупці варто перевірити, чи справді рослина зростала в контейнері, в якому її продають (потягнувши за пагони, оцінити цільність земляної грудки). Недопустимі ознаки всихання пагонів, плям, сухого чи зів’ялого листя і бруньок.

Висаджувати лохину можна і навесні, бажано до або на самому початку вегетації, і восени, при крапельному поливі — навіть влітку. Восени ризики поганого укорінення вище, лохина часто на стрес реагує “ривками” у розвитку не тільки пагонів, але й коренів, не встигаючи підготуватися до зими.

Вимога забезпечити вільне циркулювання повітря навколо кущів не повинна ігноруватися за жодних обставин. Між кущами лохини варто залишати близько 1,5 м дистанції. Якщо ви плануєте великі насадження, то між рядами кущів доцільно збільшити відстань до 2,5-3 м.

Для саджанців потрібно викопати великі посадкові ями (глибина і ширина близько 50 см).

Встановлюють кущі на тому ж рівні, на якому вони росли і в контейнерах, акуратно обтискаючи землю навколо. Рясний полив — близько 2 відер на кущ — зручніше проводити, створивши лунку для поливу. Землю потрібно замульчувати відразу ж, вкривши товстим шаром мульчі з торфу, кори чи хвої (10 см).

Як доглядати за лохиною?

Жодного бур’яну біля лохини — одне з найважливіших правил для цього ягідника. Та ще важливіше пам’ятати, що на протягом всього періоду вегетації земля повинна залишатися злегка вологою, без повного висихання. Полив для лохини — обов’язковий, адже поверхнева коренева система, що залягає на рівні до 20 см, чутлива до будь-якої нестачі вологи. Їй чудово підходить крапельний полив. Звичайні поливи вручну повинні бути не стільки глибокими, скільки частими — вранці та ввечері, по піввідра води, до 3-4 разів на тиждень влітку. Надмірна вологість теж губить рослини, тому доречно перевіряти стан грунту, давати просихати верхньому прошарку землі.

Без мульчування виростити лохину не вийде, підновлювати мульчу доречно навесні та восени. Розрихлювати землю навколо чагарника можна лише поверхнево, без захисного шару зберігати вологу і характеристики грунту фактично неможливо. Альтернатива для міжрядь — задерніння сидератами, наприклад, білою конюшиною.

Для підживлення лохини не можна використовувати органіку, здатну залужнити землю, тому органічний врожай виростити досить непросто. Попіл, свіжі курячий послід чи гній, перегній — не для цього ягідника. Але є варіанти, які не нашкодять лохині. Наприклад, мульчування та внесення в грунт ранньою весною:

  • хвойного опаду, бажано, перепрілого чи ферментованого;
  • верхового торфу і витримок з нього;
  • ставкового мулу;
  • зрілого листяного компосту, особливо з додаванням торфу, дубового листя, щепи хвойних дерев чи хвої.

Добре використовувати літні підживлення лохини після цвітіння та в липні:

  • рідкими професійними добривами на основі біогумусу, торфу, чи вермикомпосту;
  • біодобривами з корисними мікроорганізмами («Biirost», «Байкал», «Rost-концентрат» та ін.).

У якості додаткового калійного і фосфорного підживлення на початку та в кінці літа бажано використовувати зелені добрива — з окопнику, кульбабок, соломи вівса чи жита, білої гірчиці, бананових шкірок, кислого компосту, особливо з застосуванням біопрепаратів для ефективної ферментації. Допустимо зароблювати зелену масу сидератів, солому просто у грунт.

Мінеральними добривами підживлювати простіше. Оптимальний варіант — придбати спеціальні професійні добрива «Для лохини», «Для чорниці» й інших вересових, в усьому дотримуючись рекомендацій виробника. Звичайні міндобрива зазвичай вносять лише з третього року, на бідній землі — з другого:

  • комплексні мінеральні добрива, по 30-40 г на кущ — ранньою весною;
  • калійні добрива та магній (20-30 г каліймагнезії чи стандартна доза будь-якого мікродобрива з магнієм і 15-20 г калійного добрива) — після цвітіння;
  • калійно-фосфорні добрива (20-30 г) — після плодоношення.

Регулярна обрізка для лохини починається з трьохрічного віку (або після першої зимівлі). Обрізати лохину можна після листопаду або напровесні, як вам зручніше. Крім хворих, пошкоджених, тонких, спрямованих в центр кущів, лежачих на землі гілок, у лохини вирізають найстаріші пагони, залишаючи 3-5 молодих сильних гілочок та вкорочуючи їх приблизно на третину. Радикально, до коротких пеньків для повного омолодження обрізають лише запущені чи дуже старі кущі (в середньому омолодження доречне кожні 15-20 років).

Перший врожай лохини — всього декілька ягід. Та з кожним роком він зростатиме до кількох кілограмів довгоочікуваних смаколиків.

Як зимує лохина в Україні?

Звичайного поновлення мульчі і вологозарядки для зимостійких сортів достатньо навіть в першу зиму. Якщо ви сумніваєтеся в адаптованості сорту, варто перші роки пригинати кущі й вкривати їх повітряно-сухим методом, наприклад, агроволокном та лапником. Якщо при покупці отримані інші рекомендації і ви їм довіряєте, їх потрібно дотримуватися.

ЗЕЛЕНА САДИБА.

Технологія вирощування лохини, або чому ця ягода стає популярною

Нішеві культури останнім часом дедалі частіше зацікавлюють аграріїв. Здебільшого так відбувається через поступові кліматичні зміни. Це стосується не лише зернових чи овочевих культур — у боротьбі за виживання виробники також звертають увагу на ягоди та шукають конструктивних рішень. На підприємстві ТОВ «Агропроммаш» , що на Київщині, також вирішили спробувати себе й у ягідництві.

Лохина — ягода, що кілька років тому була маловідома для більшості українців і далеко не кожен міг відрізнити її від чорниці – тепер вже заполоняє вітчизняні ринки і припала до смаку цінителям солоденького.

На сьогодні цю культуру вже вирощують майже в усіх регіонах України, де дозволяють природні умови, загальною площею близько 2 тис. га. І ця цифра з кожним роком збільшується. Основною причиною цього є ціна, адже лохина — найдорожча ягода серед тих, що вирощують в країні, середня вартість її становить 150-200 грн/кг.

Як вирощувати лохину: вибір саджанців, посадка, удобрення, підготовка до зими

Ще однією причиною є й те, що лохина має непогану врожайність. В середньому, в перші роки плодоношення ягода може давати до 1 т/га, набираючи обертів з кожним роком. Загалом рослини можуть давати врожай до 50 років.

Оцінити смакові якості цієї ягоди кожен зможе для себе сам, а SuperAgronom.com цікавить «темна сторона» — тобто вирощування. Про свій, поки й невеликий досвід у цій сфері розповіли керівник підприємства Євген Заквацький та агроном Тетяна Горицька .

АгроЕкспедиція Соняшник 2017. Київська область: Земля Переяславщини та Агропроммаш

«Розпочалось знайомство з культурою 3 роки тому, коли нам запропонували зайнятись її вирощуванням, у зв’язку з високою на неї ціною і майже повною відсутністю конкуренції», — розповів Євген Заквацький.

Наразі в господарстві насаджено трохи менше 1 га лохини, але, за словами керівника підприємства, площі можуть зрости.

Сьогодні ягідництво не є основною діяльністю господарства, тут займаються вирощуванням пшениці, соняшнику та сої, віднедавна ввели також картоплю.

Вирощуванням лохини на підприємстві займається агроном Тетяна Горицька, яка зауважує, що вони поки перебувають на стадії вивчення особливостей культури і всього, що може бути з нею пов’язане.

«Наша кліматична зона найкраще підходить для того, щоб садити лохину. І ґрунти выдповыдають, і погодні умови», — каже Тетяна Василівна.

Лохина досить морозостійка рослина, вона здебільшого вирощується в Канаді та Північній частині США, тому погодні умови українських зим не є для неї екстремальними. Наразі рослини почувають себе досить комфортно і чекають весни.

А що стосується сухих і спекотних літніх місяців, то питання можна вирішити збільшенням об’ємів поливу. До речі, щодо іригативних заходів, то в господарстві застосовують крапельне зрошення, адже дана культура достатньо вимоглива до кількості вологи. Поливають кущі здебільшого зранку, щоб зберегти максимальну продуктивність вологозабезпечення. Вода потрапляє безпосередньо на ґрунт або стебло, але бажано, щоб не була на листі, бо з’являється висока ймовірність розвитку хвороб, особливо сірої гнилі.

Усі, хто займається ягідництвом, а особливо лохиною, знають, що вона любить кислі ґрунти з рівнем pH 3,5-5,0. Площі, де розташовується культура, є достатньо кислими, але додатково перед посадкою на дно кожної лунки ще закладали кору сосни, тирсу і торф. Періодично, коли верхній шар просідає, під рослини знову досипають тирсу.

«Ця ягода схожа на чорницю, тому для неї потрібно максимально створити умови, схожі з лісовими. Через це, окрім того, що тирсу розкидали під кущ, нею лохину й покривали. До речі, тирса також затримує вологу на площах», — зауважує агроном.

Лохину потрібно садити так, щоб на неї добре потрапляло сонце. Лунку для рослин копали приблизно 70х70 см з глибиною до 0,5 м. Кущ від куща в рядку за технологією має бути приблизно на відстані 1 м, а міжряддя — 2,5 м.

Підживлення рослин відбувається двічі на рік: навесні, після відновлення вегетації вносять азотні добрива (сульфат амонію) та калійні (сульфат калію); восени, перед входом в зиму — ті ж речовини, але норми можуть змнюватись.

Із хворобами та шкідниками в господарстві поки не зіштовхувались. Загалом, природних ворогів у цієї культури майже немає, але, як запевняє агроном, варто бути готовими до всього.

Перший врожай в господарстві тільки збираються отримувати, але вже знають, куди збуватимуть. За словами керівника підприємства, їх цікавить виключно український споживач. У планах — придбання обладнання для заморозки і, залежно від того, «як піде», — для переробки.

Підприємство ТОВ «Агропроммаш» — ягідник-початківець, але з великим потенціалом і амбіціями, тому з представниками господарства домовились зв’язатись в кінці сезону, аби дізнатись, чого нового вдалось навчитись, із якими проблемами довелось боротись та чого змогли досягти у вирощуванні лохини.

Анастасія Аврамчук, SuperAgronom.com

Дізнавайтесь першими найсвіжіші агрономічні новини України на нашій сторінці в Facebook, Telegram, а також підписуйтесь на Instagram СуперАгронома.