ДК БС | Державний класифікатор будівель та споруд

Державний класифікатор будівель та споруд (ДК БС) є складовою частиною Державної системи класифікації та кодування техніко-економічної та соціальної інформації. Класифікатор розроблено відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.1998 р. №971 “Про програму реформування державної статистики на період до 2002 року”. ДК БС призначено для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб’єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) в Україні. Використання ДК БС забезпечує умови для вирішення таких завдань: виконання комплексу облікових функцій щодо будівельної діяльності в рамках робіт з державної статистики, включаючи статистику цін на будівельну продукцію; проведення робіт з перепису, оцінки та переоцінки вартості і стану будівель та споруд; проведення зіставлення національних статистичних даних щодо продукції будівництва з даними Статистичної комісії Європейського Союзу (Євростату) та ООН; проведення соціологічних досліджень з питань будівництва, забезпечення житлом і різними послугами населення України; розроблення аналітичних показників та прогнозування інвестицій в економіку України. Об’єктами класифікації в ДК БС є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначенння. Споруди – це будівельні системи, пов\’язані з землею, які створені з будівельних матеріалів, напівфабрикатів, устаткування та обладнання в результаті виконання різних будівельно-монтажних робіт. Будівлі – це споруди , що складаються з несучих та огороджувальних або сполучених (несучо-огороджувальних) конструкцій, які утворюють наземні або підземні приміщення, призначені для проживання або перебування людей, розміщення устаткування, тварин, рослин, а також предметів. До будівель відносяться: житлові будинки, гуртожитки, готелі, ресторани, торговельні будівлі, промислові будівлі, вокзали, будівлі для публічних виступів, для медичних закладів та закладів освіти тощо. І нженерні споруди – це об’ємні, площинні або лінійні наземні, надземні або підземні будівельні системи, що складаються з несучих та в окремих випадках огороджувальних конструкцій і призначені для виконання виробничих процесів різних видів, розміщення устаткування, матеріалів та виробів, для тимчасового перебування і пересування людей, транспортних засобів, вантажів, переміщення рідких та газоподібних продуктів тощо. І нженерні споруди класифікуються в основному за інженерним задумом , що визначається цільовим призначенням об\’єкта. До інженерних споруд відносяться: транспортні споруди (залізниці, шосейні дороги, злітно-посадкові смуги, мости, естакади тощо), трубопроводи та комунікації, дамби, комплексні промислові споруди, спортивні та розважальні споруди тощо. Одиницею класифікації в класифікаторі є в основному окрема будівля чи інженерна споруда (будинок, дорога, трубопровід тощо). Для комплексних будівель , що складаються з декількох будівель , кожна будівля може класифікуватися окремо. Якщо, наприклад, комплекс професійно-технічного навчального закладу складається з будинку для навчання та гуртожитку , то будинок для навчання в цьому випадку буде позначений кодом 1263, тоді як гуртожиток слід позначити кодом 1130. Проте, якщо дані не деталізовані чи відсутні, то комплекс відносять до класифікаційного угруповання за кодом 1263. Як констатовано вище, будівлі класифікуються за їх функціональним призначенням . Будівлі, що використовуються або запроектовані для декількох призначень (комбіноване житло , готель і контора), повинні бути ідентифіковані за однією класифікаційною ознакою відповідно до головного призначення. Головне призначення повинно бути визначене таким чином: обчислюється відсоткове співвідношення площ різних за призначенням приміщень будівлі в складі повної загальної площі та віднести ці приміщення згідно з їх призначенням чи використанням до відповідного класифікаційного угруповання; потім будівля класифікується за методом «зверху – вниз». Б удівлю спочатку відносять до розділу (один розряд коду), що охоплює всю чи більшу частку всієї її загальної площі . Далі їх відносять до під розділу (два розряди коду) – житлові будівлі , нежитлові будівлі з а найбільшою питомою вагою площі в цій будівлі. На ступним кроком визначається група (три розряди коду) за найбільшою часткою всієї загальної площі в межах під розділу . Нарешті, вибирається належність будівлі до класу (чотири розряди коду) за найбільшою часткою всієї загальної площі у межах групи. Ця методика може бути проілюстрована за допомогою наступного теоретичного прикладу. Розглянемо будівлю, загальна площа якої складається з таких приміщень:

У цьому випадку будівля класифікується таким чином: на рівні 2-х розрядів коду будівля відноситься до підрозділу 12 « Будівля нежитлова», оскільки офіси, магазин, бібліотека та кабінет лікаря, що відносяться до цього підрозділу, займають найбільший відсоток (70%) загальної площі; на рівні 3-х розрядів – до групи 126 «Будівлі для публічних виступів, закладів освітнього, медичного та оздоровчого призначення», тому що бібліотека та кабінет лікаря, що відносяться до цієї групи, займають найбільший відсоток (40%) загальної площі в межах розділу ; нарешті на рівні 4-х розрядів – до класу 1262 – «Музеї та бібліотеки», тому що бібліотека займає найбільший відсоток (30%) загальної площі в межах групи. Таким чином означену будівлю належить віднести до нежитлових приміщень, до класу 1262 – “Музеї та бібліотеки”. ДК БС побудовано за ієрархічним методом класифікації з використанням послідовної системи кодування. Кожна позиція у ДК БС містить п’ятизначний цифровий код і назву відповідних класифікаційних угруповань. Загальна структура цифрового коду ДК БС відповідає такій схемі: Х – розділ; ХХ – підрозділ; ХХХ – група; ХХХХ – клас; ХХХХ.Х – підклас. Цифрові коди ДК БС, що охоплюють класифікаційні угруповання “розділ – клас”, повністю відповідають Класифікації типів споруд Євростату (СС). Гармонізація ДК БС з СС на рівні 4-х знаків дасть змогу використовувати національні статистичні дані для зіставлення із статистичними даними Євростату без перехідних таблиць, а також забезпечить можливість входження через систему перехідних ключів до центральної класифікації товарів ООН (СРС). На рівні класифікаційного угруповання “підклас” забезпечується деталізація класифікаційних угруповань з урахуванням вимог національної економіки та статистики. Рівень підкласу має значення від “1” до “9”, причому значення “9” завжди означає іншу продукцію в межах конкретного класу. В цілях забезпечення однозначного віднесення об’єктів класифікації до певних класифікаційних угруповань, полегшення та зручності використання ДК БС в практичній діяльності, на рівні класів в ДК БС до класифікаційних угруповань даються пояснення, що за будівлі чи споруди включає чи не включає конкретний клас. Введення в дію ДК БС в Україні припиняє чинність “Общесоюзного классификатора строительной продукции” (ОК СП – 1-88-17) а також групи 45.6 – “Будинки, будівлі, промислові та інженерні споруди” ДКПП (ДК 016-97). Таблиці відповідності кодів ДК БС кодам ОК СП та кодів ОК СП кодам ДК БС подані відповідно в довідкових додатках А та Б. Ведення Державного класифікатора будівель та споруд здійснює Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем у будівництві Держбуду України. Підставою для змін ДК БС можуть бути зміни у Європейській класифікації СС та пропозиції міністерств і відомств, внесені та погоджені в установленому порядку.

  • Довідники
  • КОАТУУ / КАТОТТГ 2021
  • КАТОТТГ 2021
  • КВЕД – 2005
  • КВЕД – 2010
  • Класифікатор системи позначень одиниць вимірювання та обліку
  • КЛАСИФІКАЦІЯ ВИДІВ ВАНТАЖІВ 2014 України
  • НСПГ 2014
  • НПРА 2014
  • КЗЕП 2012
  • Банки України
  • ДКУД ДК 010-98
  • КІСЕ
  • КОПФГ
  • Телефонні коди міст України
  • Міжнародні телефонні коди
  • Поштові індекси
  • ТНВЭД / УКТЗЕД 2011
  • Класифікатор будівель та споруд
  • НОМЕНКЛАТУРА ПРОДУКЦІЇ ПРОМИСЛОВОСТІ 2014
  • Номенклатура продукції будівництва
  • Класифікатор відходів
  • Класифікація послуг, пов’язаних з відходами
  • Класифікатор професій
  • Класифікатор продукції і послуг
  • Міжнародні штрихові коди
  • Умовні позначення областей України на номерних знаках автомобілів
  • Партнери

Класифікація будівель

Класифікація будівель За призначенням будівлі поділяються на дві великі групи: громадянські та виробничі. Цивільні призначаються для проживання та забезпечення побутових, громадських і культурних потреб людини. Виробничі – для забезпечення нормальних умов виробничих процесів, для захисту обладнання і працюючих на виробництві людей від атмосферних впливів і для забезпечення необхідних комфортних умов роботи працівників на виробництві. До виробничих належать основні і допоміжні будівлі промислових підприємств різного призначення (таких, як чорної і кольорової металургії, машинобудування, хімії і т. п.), агроіндустріальних комплексів сільськогосподарських будівель виробничого призначення тощо Цивільні будівлі, у свою чергу, поділяються на дві підгрупи: житлові і суспільні. До житлових відносяться призначені для постійного проживання квартирні будинки, гуртожитки, інтернати. До громадських – будівлі навчально-виховних та наукових установ, видовищні, лікувально-профілактичні, комунальні і т. п. Особливістю житлових будинків і багатьох видів громадських є велика кількість окремих приміщень невеликої площі. Особливість виробничих будівель, різко відрізняє їх від житлових, – наявність великих загальних приміщень не розгороджених стінами і перегородками на кімнати і іноді досягають розмірів декількох гектарів.

Здебільшого такі приміщення мають проміжні опори – ряди колон, що розташовуються в певному порядку. Відстань між двома суміжними опорами у напрямку, відповідному розташуванню основною несучою конструкції покриття або перекриття (ферми, балки і т. п.), називається прольотом (рис. 1.4). Залежно від числа прольотів будівлі підрозділяють на однопрогонові і багатопролітні. У залежності від розмірів прольотів будівлі підрозділяють на мало-, середньо-і крупнопролетние (або, що те ж, на дрібно-, середньо-, великопролітні – не суттєва різниця в ситуації термінології). При цьому градації, що відповідають наведеним термінам, різні для багато-і одноповерхових будівель. Багато-поверхові малопролетние будівлі мають прольоти (або кроки) порядку 2, 4 . 4,8 м; среднепролетние – 4,8 . 9 м; крупнопролетние – 9 . 15 м. В одноповерхових малопролетнимі називають будівлі з прогонами до 12 м; середньо-прогоновими – 12 . 36 м; вкликопролітними – понад 36 м. У таких будинках термін великопролітні застосовують не тільки до характеристики прольотів, але і до самих конструкціям. Будинки, в яких конструкції великих прольотів спираються на опори, розташовані тільки по контуру, з утворенням вільного від опор простору, називають будівлями зального типу.

За поверховості існуючі класифікації досить умовні і не однозначні. Найбільш просто поділяти будівлі на одноповерхові і багатоповерхові (будівлі в два і більше поверхів): у цьому випадку відмітною ознакою служить наявність або відсутність міжповерхових перекриттів. Проте цього виявляється недостатньо. В архітектурно-будівельній практиці і в типологічної навчальній літературі можна зустріти й інші відмітні ознаки, покладені в основу класифікацій, наведених для зведення. Так, в житловому будівництві прийнято групувати житлові будівлі за кількістю поверхів: малоповерхові (1 .-.. 3 поверхи): середньої поверховості (до 5 поверхів); багатоповерхові (6 і більше поверхів); підвищеної поверховості (10 . 25 поверхів) ; висотні, У громадських будівлях запропонований інший ознака – висота будівель: до 30 м – будівлі підвищеної поверховості; до 50 м – будинки 1 категорії багатоповерхових; до 75 м – II категорії; до 100 м – III категорії багатоповерхових; вище 100 м – висотні . У промисловому будівництві враховуються типологічні особливості: прийнято вважати, що багатопролітні двоповерхові будівлі мають свою специфіку, у зв’язку з чим їх виділяють в самостійну групу (докладніше про це див § XVI. 1); будівлі само підрозділяють на; одно-, двох- , багатоповерхові (3 поверхи і вище). Різниця наведених класифікацій викликано тим, що склад відмітних ознак розширений: крім числа поверхів включаються також особливості об’ємно-планувальної структури типів будівель, їх типологічні особливості та вимоги, які пред’являються до них (наявність або відсутність ліфтів у житлових будинках, їх кількість і т. п .). Ці класифікації наведені для зведення у зв’язку з тим, що в цьому підручнику, орієнтованому на комплексне проектування, деякі з них можуть зустрітися в певному контексті. Орієнтація на комплексне проектування визначила і систематизацію будинків по поверховості, прийняту в розділах цього підручника. У ній враховані деякі з вище наведених характерних ознак.

Будинки поділені на три групи: одноповерхові, багатоповерхові і малоповерхові житлово-цивільні. До групи малоповерхових включені індивідуальні житлові і невеликі цивільні будівлі з дрібними прольотами, вимоги до яких і їх будівельні рішення істотно відмінні від інших будівель. У групу одноповерхових включені середньо-і великопролітні будівлі, переважно виробничі, видовищні і т. п, У групу багатоповерхових включені всі типи будівель: виробничі, цивільні. Будівлі поділяються також на опалювальні і неопалювальні. До числа неопалюваних відносяться такі будівлі складів, допоміжних служб і т. п., які не вимагають позитивних температур повітря; разом з тим до цієї ж категорії належать і деякі будівлі з надмірними тепловиділеннями (так звані гарячі цехи).

Опалювальні будівлі вимагають підтримування заданого температурно-вологісного режиму, регламентованого вимогами Сніпов за типами будівель. Підрозділ будівель за ознакою наявності чи відсутності підйомно-транспортного обладнання відноситься в основному до промислового будівництва і буде розглянуто нижче у відповідних розділах підручника. Будівлями масового будівництва називають такі, які будують у великій кількості по багато разів тиражованим проектам. Унікальними називають будинку важливого суспільного значення (Палаци культури, музеї тощо). Вони, як правило, будуються за індивідуальними проектами.