Що зробило людство за останні 10 років: 16 видатних наукових відкриттів

Добігає кінця чергове десятиліття. Які наукові відкриття воно принесло людству? ЕП вибрала 16 найяскравіших.

Через кілька днів закінчиться чергове десятиліття, і це гарний привід вибрати найбільш яскраві наукові відкриття людства.

За останні десять років учені досягли значного прогресу в розумінні людського тіла, планети і космосу.

Вони вперше сфотографували “чорну діру”, виявили потенційно населені планети, створили вакцини від страшних захворювань, відправили автоматичні апарати до астероїдів, винайшли багаторазові ракети.

ЕП зібрала 16 найбільш яскравих наукових відкриттів десятиліття.

1. Штучне м’ясо

5 серпня 2013 року в Лондоні був представлений перший гамбургер, що містить 140 грамів культивованого м’яса. Його створила група професора Марка Поста з університету Маастрихта.

Бургер, на виготовлення якого знадобилося два роки і 325 тис дол, складався з 20 тис тонких смуг м’язової тканини корови, вирощених у нідерландській лабораторії.

Кухар Ричард Макгоун приготував гамбургер перед телекамерами. Експерти, дієтолог Ханні Рутцер та автор досліджень про майбутнє продуктів харчування Джош Шонвальд зауважили, що м’ясо надто сухе і знежирене.

З 2013 року лабораторна м’ясна індустрія значно зросла: стартапи New Age Meats та Memphis Meats розробляють нові продукти харчування.

2. Перша в історії посадка на поверхню комети

Запущений у 2004 році космічний апарат “Розетта” Європейського космічного агентства у 2014 році наблизився до мети своєї місії — комети 67P/Чурюмова-Герасименко.

Потім спусковий апарат “Розетти” — “Філи” — зробив першу в історії м’яку посадку на поверхню комети.

“Філи” повинен був наблизитися до комети з відносною швидкістю близько 1 м/с і при контакті з поверхнею випустити два гарпуни. Слабка гравітація комети не здатна утримати апарат, він міг просто відскочити.

Після посадки модуль зайнявся визначенням параметрів ядра комети, дослідженням його хімічного складу і вивченням активності комети.

У 2014 році була опублікована стаття 67P/Churyumov-Gerasimenko, a Jupiter family comet with a high D/H ratio. У ній був відзначений високий, більш ніж утричі порівняно із земними океанами, вміст важкої води в льоді комети. Цей результат суперечить усталеній теорії, що вода на Землі має кометне походження.

3. Складена рекордно детальна карта епігеному людини

У 2015 році велика міжнародна колаборація дослідників завершила проєкт картування людського епігеному, завданням якого було проаналізувати 111 еталонних тканин організму. Результати цієї роботи опубліковані у 20 статтях, що вийшли в останньому номері Nature.

Чому це важливо і що таке епігеном? Епігеном (“над геном”) — сукупність міток, які керують читанням ДНК, але які не змінюють послідовності ДНК.

Епігеном складається з хімічних речовин і білків, які можуть приєднуватися до ДНК і змінювати її функцію, вмикаючи і вимикаючи гени. Навколишнє середовище і спосіб життя людини — куріння, їжа — можуть призводити до смертельних змін в епігеномі, які здатні спричиняти рак.

Картування епігеному допоможе вченим зрозуміти, як розвиваються пухлини і як поширюється рак.

4. Приватний космічний корабель пристикувався до МКС

У травні 2012 року корабель Dragon, розроблений SpaceX, був пристикований до модуля “Гармонія” в рамках демонстраційної місії SpaceX COTS Demo Flight 2/3. Dragon став першим приватним космічним кораблем, пристикованим до Міжнародної космічної станції.

Раніше такі складні технології могли освоювати тільки державні компанії із США, Росії, Японії та країн ЄС.

Через сім років SpaceX уперше запустила пілотовану версію “Дракона” — Crew Dragon, але без екіпажу в рамках демонстраційного польоту.

5. Перший ступінь ракети зробив м’яку посадку

У 2015 році після запуску на орбіту 11 супутників Orbcomm-G2 перший ступінь ракети-носія Falcon 9 FT вперше успішно приземлився на майданчик посадкової зони 1.

Після відновлення перший ступінь був успішно запущений в космос у 2017 році.

6. Штучний інтелект обіграв людину в стратегічній грі Go

У 2015 році програма AlphaGo, розроблена компанією Google DeepMind, виграла матч у професійного гравця на стандартній дошці.

Ця перемога ознаменувала важливий прорив у сфері ШІ: більшість фахівців із штучного інтелекту вважала, що така програма не буде створена до 2020 року.

У березні 2016 року програма виграла з рахунком 4:1 у професіонала найвищого рангу Лі Седоля.

7. Створена синтетична ДНК

ДНК всіх живих істот складається з двох типів пар амінокислот: A-T (аденін — тимін) і G-C (гуанін — цитозин). Цей чотирибуквений алфавіт становить основу всієї генетичної інформації у світі природи.

Однак у 2017 році вчені винайшли дві нові літери, неприродну пару основ X-Y, які вони інтегрували в генетичний алфавіт бактерій E. coli.

Флойд Ромесбург, який керував дослідженням, вважає, що його винахід може поліпшити методи лікування хвороб. Наприклад, він може змінити спосіб розкладання білків в організмі, допомагаючи лікам довше залишатися всередині людини.

Команда Ромесбурга розмірковує, як зроблене відкриття може допомогти в лікуванні раку і створенні ліків від аутоімунних захворювань.

8. Автопілот для автомобіля

У вересні 2017 року Audi оголосила, що випустила перший у світі автономний автомобіль “третього рівня”.

Це означає, що ноги, руки та очі людини не потрібні для управління машиною.

12 технологій 2019 року, які на наших очах створюють майбутнє людства

Седан A8 може пересуватися повністю автономно. Людина йому потрібна тільки в разі поганої погоди або відсутності дорожньої розмітки.

Для порівняння: водії Tesla з функцією Autopilot повинні бути готові в будь-який момент взяти керування автомобілем на себе, тому їм рекомендується постійно стежити за дорогою.

Через два місяці Waymo — автономний підрозділ транспортних засобів Alphabet, материнської компанії Google, — оголосив, що тестує в Арізоні (США) мінівени з автономним управлінням без людей за кермом. У 2018 році Waymo запустив першу повністю автономну службу таксі у США.

9. Вміст СО2 в атмосфері Землі досягнув піку за 800 тис років

У 2018 році вчені виявили, що вміст двоокису вуглецю в атмосфері досягнув найвищого рівня за 800 тис років.

Коли ТЕС спалюють вугілля, в атмосферу планети потрапляють парникові гази: вуглекислий газ і метан. Вони накопичуються в атмосфері і затримують тепло.

2016 рік був найспекотнішим за всю історію метеоспостережень. Кліматологи очікують, що 2019 рік стане другим найспекотнішим роком за всю історію 140-річних спостережень. Липень уже став найспекотнішим місяцем в історії.

Міжурядова група експертів із зміни клімату (МГЕЗК) попередила, що скорочення викидів парникових газів у наступному десятилітті має вирішальне значення для уникнення найгірших наслідків зміни клімату.

10. Крижаний покрив Антарктики і Гренландії тане безпрецедентно швидко

Дослідження, проведене в квітні 2019 року, показало, що крижаний покрив Гренландії втрачає в середньому 286 млрд тонн льоду на рік. Два десятиліття тому середньорічний показник становив лише 50 млрд тонн.

У 2012 році Гренландія втратила бпонад 400 млрд тонн льоду.

Антарктида протягом останнього десятиліття втрачала в середньому 252 млрд тонн льоду на рік, тоді як у 1980-х роках — лише 40 млрд тонн.

Частини льодовика Туейтс у західній Антарктиді відступають на 800 метрів на рік. Опубліковане в липні дослідження показало, що танення цього льодовика, ймовірно, наближається до незворотної точки, після якої весь льодовик може впасти в океан. Якщо це станеться, глобальний рівень моря може піднятися більш ніж на 0,45 метра.

11. Телескопу вперше вдалося сфотографувати “чорну діру”

Безпрецедентна фотографія показує надмасивну “чорну діру” в центрі галактики Месьє-87, яка перебуває на відстані близько 54 млн світлових років від Землі. Маса “чорної діри” еквівалентна 6,5 млрд сонць.

Хоча зображення дещо розмите, воно показує, як виглядають “чорні діри”: темні сфери, оточені яскравим світлом.

Учені десятиліттями намагалися сфотографувати “чорну діру”. Проблема полягала в тому, що “чорні діри” спотворюють простір і час, тому ніщо не може вирватися з їх гравітаційного тяжіння, навіть світло. Тим не менш, через багато років ученим вдалося зробити фото.

12. У Google створили квантовий комп’ютер

У 2019 році інженери Google створили квантовий комп’ютер. Він може за три хвилини виконати обчислення, на яке найшвидшому суперкомп’ютеру в світі знадобиться 10 тис років.

Успішна розробка квантових комп’ютерів пришвидшить технологічний прорив у сфері створення штучного інтелекту і розробки ліків.

13. Перша високоефективна вакцина проти малярії

На початку 21 століття на малярію хворіли 350-500 млн осіб на рік, з них 1,3-3 млн вмирали. Очікувалося, що смертність зросте удвічі протягом наступних 20 років.

За оцінками Всесвітньої організації охорони здоров’я, щороку відбувається 124-283 млн випадків зараження і 367-755 тис смертей від захворювання.

Досі ефективність вакцини проти недуги залишалася низькою — 31-56%. Однак після трьох десятиліть досліджень створена нова вакцина, її еффектівноть перевищує 90%.

14. Перша ефективна вакцина проти лихоманки Ебола

Спалахи епідемії зафіксовані в Центральній і Західній Африці, летальність — 25-90%. У грудні 2019 року ВООЗ провела попередню кваліфікацію вакцини проти лихоманки Ебола, що допоможе прискорити її ліцензування.

Вакцина поставляється разом з двома експериментальними методами лікування, які значно підвищують показники виживання пацієнтів.

Нові методи лікування, REGN-EB3 та mAb-114, полягають у змішуванні антитіл і їх введенні в кров людей. Ці методи врятували 90% нових інфікованих пацієнтів у Конго.

15. Учені вперше зафіксували передбачені Ейнштейном гравітаційні хвилі

Гравітаційні хвилі породжує рух масивних тіл із змінним прискоренням. Хвилі поширюються в просторі із швидкістю світла. З огляду на відносну слабкість гравітаційних сил ці хвилі мають дуже малу величину, тож їх важко фіксувати.

Ейнштейн ще у 1915 році передбачив існування таких хвиль. Він думав, що вони будуть надто слабкими, аби їх можна було вловити на Землі.

Сучасні інструменти довели зворотне. У 2016 році фізики виявили гравітаційні хвилі від зіткнення двох “чорних дірок” на відстані мільярдів світлових років.

За експериментальне виявлення гравітаційних хвиль була присуджена Нобелівська премія з фізики 2017 року.

Вивчення гравітаційних хвиль дозволить істотно наблизити дослідження до моменту Великого вибуху, перевірити інфляційну модель Всесвіту і вирішити інші насущні проблеми теоретичної фізики і космології.

16. Астрономи запустили в космос телескоп для дослідження екзопланет

У грудні 2019 року Європейське космічне агентство запустило на орбіту космічний телескоп “Хеопс” (Cheops), призначений для пошуку і вивчення екзопланет транзитним методом.

Основні цілі “Хеопса” — планети з масами від Венери до Нептуна у сусідніх із Сонячною системою зірок. Завдання місії — не стільки пошук планет, скільки вивчення вже знайдених. Цілі для дослідження вибираються з даних, зібраних наземними проєктами з пошуку екзопланет SuperWASP і HAT-P.

Учені виберуть кандидатів для вивчення за допомогою великих телескопів — майбутнього європейського супертелескопа E-ELT або наступника “Хаббла” “Джеймса Вебба”.

Достовірно доведено існування 4 133 екзопланет у 3 073 планетних системах. Загальна кількість екзопланет в галактиці Чумацький шлях оцінюється 100 млрд, з яких 5-20 млрд, можливо, є “землеподібними”.

Близько 34% сонцеподібних зірок мають планети, які можна порівняти із Землею. Загальна кількість планет поза Сонячною системою, що нагадують Землю і виявлені до серпня 2016 року, — 216.

Спроба влади провести реформу Бюро економічної безпеки провалилась. Формат її реалізації викликав питання як у міжнародних партнерів, так і у частини бізнесу.

Як збитковому придатку Philips за 40 років вдалося стати незамінним гравцем світового ринку напівпровідників і чому навколо неї сьогодні розгортаються шпигунські війни.

Чи можливо розблокувати кордон без залучення третіх сторін та які альтернативні маршрути пропонує українська влада перевізникам?

У секторі панує абсолютна невизначеність. Якою є зараз ситуація на первинному і вторинному ринку та яким є реальний попит.

ЕП порахувала, скільки продовольства українці постачають до Польщі і скільки поляки – в Україну. Результати прямо протилежні тим, що озвучують протестувальники на кордоні.

© 2005-2022, Економічна правда. Використання матеріалів сайту лише за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на “Економічну правду”.

“Всі матеріали, які розміщені на цьому сайті із посиланням на агентство “Інтерфакс-Україна”, не підлягають подальшому відтворенню та/чи розповсюдженню в будь-якій формі, інакше як з письмового дозволу агентства “Інтерфакс-Україна”. Назва агентства “Інтерфакс-Україна” при цьому має бути оформлена як гіперпосилання.

Матеріали з плашкою PROMOTED та НОВИНИ КОМПАНІЙ є рекламними та публікуються на правах реклами. Редакція може не поділяти погляди, які в них промотуються.

Матеріали з плашкою СПЕЦПРОЄКТ та ЗА ПІДТРИМКИ також є рекламними, проте редакція бере участь у підготовці цього контенту і поділяє думки, висловлені у цих матеріалах.

Редакція не несе відповідальності за факти та оціночні судження, оприлюднені у рекламних матеріалах. Згідно з українським законодавством відповідальність за зміст реклами несе рекламодавець.

Володимир Клавдійович Арсеньєв

З 1899 по 1930 р. на Далекому Сході працював відомий дослідник, мандрівник-натураліст і письменник Володимир Клавдійович Арсеньєв.

За 30 років своєї невтомної діяльності В. К. Арсеньєв виконав ряд великих досліджень, присвячених вивченню різних районів Далекого Сходу, і опублікував 62 праці наукового, популярного і літературно-художнього характеру.

З них найвидатніші — «По Уссурійському краю» і «Дерсу Узала» — стали надзвичайно популярними і любимими серед широких кіл радянських читачів.

Відомо, що В. К. Арсеньєв дуже рано почав цікавитись природою і готувати себе до досліджень віддалених окраїн нашої великої батьківщини. Найбільший інтерес у Володимира Клавдійовича викликав далекий Уссурійський край, відомості про який були в той час уривчасті, випадкові.

Проявивши велику наполегливість у досягненні задуманої мети, В. К. Арсеньєв послідовно закінчує екстерном середню школу, вступає в юнкерське училище, виходить звідти в чині прапорщика і добивається призначення на військову службу в Уссурійський край, куди й прибуває наприкінці 1899 р.

З цього часу починається діяльність В. К. Арсеньєва по вивченню Уссурійського краю. Під час однієї з експедицій в 1902 р. у верхів’ях річки Лефу він зустрів гольда (нанайця) Дерсу Узала. Ця зустріч відіграла величезну роль у дальшій діяльності Володимира Клавдійовича.

Дерсу Узала був своєрідним слідопитом і першою людиною, яка розкрила перед В. К. Арсеньєвим таємниці Уссурійської тайги, розповідаючи про звички і повадки птахів і тварин, про звичаї, віру й побут орочів, гольдів, удехейців та інших народностей Далекого Сходу.

В результаті кількох експедицій в гірську область Сіхоте-Алінь В. К. Арсеньєв зібрав великий науковий матеріал про рельєф, геологію, гідрологію, тваринний та рослинний світ, а також про побут малих народностей, і один з перших дав найповніший природничо-історичний опис краю.

Зібравши наукові матеріали величезної цінності, В. К. Арсеньєв приділив багато уваги широкій популяризаторській діяльності. Ввійшовши до складу місцевих краєзнавчих організацій (Товариство вивчення Амурського краю, Приамурський відділ Російського Географічного товариства та ін.), В. К. Арсеньєв почав займатися музейною роботою і в 1910 — 1918 рр. був директором Хабаровського музею, де йому довелося заново розташувати всі наукові колекції і дати їм правильне пояснення.

Супроводячи відвідувачів музею, Арсеньєв жваво розповідав про свої багаторічні мандрування по Уссурійському краю і повідомляв безліч таких деталей, які ніде не були опубліковані в пресі. Одночасно з цим він брав велику участь у читанні популярних лекцій серед найрізноманітніших верств населення (учні, вчителі, лікарі, військові і т. ін.). Жваві і яскраві лекції В. К. Арсеньєва були дуже змістовні й викликали у слухачів бажання включитися в ту чи іншу експедицію по вивченню Далекого Сходу.

Об’єднавши навколо себе великий гурток аматорів природи Далекого Сходу, В. К. Арсеньєв прагнув ще ширше розгорнути краєзнавчу роботу. В 1922 р. він бере діяльну участь у проведенні в м. Нікольську-Уссурійському (нині Ворошилов-Уссурійський) першого з’їзду по вивченню Уссурійського краю, а в 1926 р., будучи головою Бюро, організує велику конференцію по вивченню продуктивних сил Далекого Сходу. В усіх цих конференціях та інших численних нарадах В. К. Арсеньєв виступає не тільки як один з кращих доповідачів, а і як хороший організатор краєзнавчої роботи.

Цим діяльність В. К. Арсеньєва не обмежується, він майже щороку їздить у Москву і Ленінград, де в Російському Географічному товаристві, в університетах виступає з своїми доповідями та повідомленнями, залишаючи у слухачів яскраві враження про природу Далекого Сходу, його багатства і місцеве населення.

Тут у нього встановлюється найтісніший зв’язок з багатьма вченими, як? подають йому допомогу в науковому опрацюванні здобутих колекцій і підтримують усі його починання в поглибленому вивченні Уссурійського краю. Так, він зустрічається із славнозвісними географами П. П. Семьоновим-Тян-Шанським і Д М. Анучіним, почесним академіком Ю. М. Шокальським, відомим мандрівником П. К. Козловим, академіком В. Л. Комаровим і багатьма іншими.

До нього звертаються відомі дослідники-мандрівники — Г. М. Потанін, Фрітіоф Нансен і багато інших — з просьбою допомогти у збиранні наукових матеріалів з окремих питань.

Слідом за захопленим відзивом О. М. Горького до Володимира Клавдійовича звертається багато письменників і поетів за допомогою в розробці далекосхідної тематики в радянській літературі. Ряд письменників, наприклад М. М. Пришвін, розвивали в своїх художніх творах геми з життя людей і природи Далекого Сходу, які зустрічаються в творах В. К. Арсеньєва.

Під впливом великого інтересу слухачів до віддаленого кутка нашої батьківщини — Уссурійського краю, В. К. Арсеньєв приступив до написання популярних книг про природу і багатства Далекого Сходу. Так, у зимові вечори 1918 — 1920 рр. В. К. Арсеньєв, читаючи свої дорожні щоденники і пригадуючи своє мандрівне життя в далекосхідній тайзі, написав дві книги: «По Уссурійському краю» і «Дерсу Узала».

В К. Арсеньєв писав ці книги як експедиційні звіти і в передмові до них указав: «Ця праця, пропонована мною читачам, є популярний огляд подорожі, здійсненої мною в гірську область Сіхоте-Аліню в 1906 р. Вона містить у собі географічні описи пройдених маршрутів і дорожній щоденник».

Перші видання цих книг — 1921 і 1923 рр. у Владивостоку — не стали широко відомі: багатьом місцевим читачам вони здавалися спочатку звичайними книгами, що розповідають про природу Далекого Сходу.

Проте, завдяки письменникові М. М. Пришвіну, вони стали відомі О. М. Горькому, який, прочитавши їх, прислав Арсеньєву свій захоплений відзив, що став незабаром відомий радянським читачам.

Ось цей відзив О. М. Горького:

«. книгу Вашу я читав з великою насолодою. Не кажучи про її наукову цінність, — звичайно безперечну і велику, я був захоплений і зачарований її зображальною силою. Вам удалося об’єднати в собі Брема і Фенімора Купера, — це, повірте, не погана похвала. Гольд написаний Вами прекрасно, для мене він більш жива постать, ніж «Слідопит», більш художній. Щиро поздоровляю Вас. Подумайте, яке прекрасне читання для молоді, що повинна знати свою країну. »

Так був «відкритий» О. М. Горьким В. К. Арсеньєв як письменник. Між ними виникло дружнє листування, яке тривало до самої смерті Володимира Клавдійовича.

О. М. Горький стежив за роботою В. К. Арсеньєва і мав на нього великий вплив. В. К. Арсеньєв старанно опрацьовував свої щоденники, рукописи і багато друкував, знайомлячи радянську громадськість з новими і новими фактами з життя природи і місцевого населення Далекого Сходу.

Книги «По Уссурійському краю» і «Дерсу Узала» перевидавались багато разів за життя автора і особливо після його смерті.

З кожним новим виданням цих книг любов і потяг на радянський Далекий Схід весь час зростали, а ім’я їх автора — В. К. Арсеньєва стало надзвичайно популярним.

Наукове значення праць В. К. Арсеньєва дістало в свій час високу оцінку і визнання Академії наук, Російського Географічного товариства та інших наукових закладів, куди він подавав свої численні колекції і де не раз виступав з науковими доповідями і повідомленнями.

Роботи В. К. Арсеньєва відзначаються великими літературно-художніми якостями. Володіючи величезним талантом викладати матеріали своїх подорожей у популярній формі, В. К. Арсеньєв дав нам прекрасні художні зразки опису картин природи та її багатства.

В. К. Арсеньєв відбив і художньо описав образ провідника-тубільця гольда Дерсу Узала, свого супутника і вірного друга, і показав його високі моральні якості, що здобули у радянського читача загальну пошану і визнання.

Образ Дерсу Узала розкритий так яскраво і повно, що не випадково О. М. Горький поздоровив В. К. Арсеньєва, який зумів у своїх книгах втілити риси натураліста і письменника.

Книги В. К. Арсеньєва знаходили і знаходитимуть жвавий відгук у радянських читачів, які перечитують кожний раз яскраві сторінки про радянський Далекий Схід, його багатства й чудових людей. Ці книги з непослабною силою ваблять і кличуть на Далекий Схід щораз нових людей, які ідуть туди жити і працювати.

Книги «По Уссурійському краю» і «Дерсу Узала» написані були Ар-сеньєвим понад 25 років тому і за матеріалами, зібраними ним у 1902 — 1912 рр.

Радянський Далекий Схід за роки сталінських п’ятирічок невпізнанно перетворився. Там, де Арсеньєв ішов з торбинкою за плечима через хащі, прорубуючи засіки і розбираючи заломи на гірських річках, пролягли залізничні й шосейні шляхи, виросли міста і селища з масою шкіл, клубів, бібліотек, лікарень. Білі плями географічної карти Примор’я зникли. Багатства надр І тайги поставлені на службу нашому народові.

Затуркані в минулому малі народності краю — орочі, удехейці, нанайці, долю яких В. К. Арсеньєв бажав бачити кращою, — завдяки проведенню ленінсько-сталінської національної політики дістали широку можливість творчого розвитку і задоволення своїх матеріальних і духовних потреб.

На багатьох гірських річках Далекого Сходу, де колись стояли поодинокі стійбища орочів, удехейців і нанайців, з’явилися промислові артілі-колгоспи, замість берестяних шатер споруджено світлі просторі будинки, школи, клуби, лікарні, проведено електрику, радіо, телефон.

У дні Великої Вітчизняної війни представники багатьох малих народностей Далекого Сходу хоробро бились на фронтах проти німецько-фашистських полчищ, дійшли до їхнього лігва — Берліна і з орденами та медалями на грудях повернулись у свої рідні місця. Деякі з них закінчили Ленінградський інститут народів Півночі, працюють у сільрадах, культурних і торгових закладах. З’явилися серед них і власні письменники, які розповідають про безпросвітне життя свого народу в минулому і щасливе — в наші дні.

Володимир Клавдійович Арсеньєв був географом-краєзнавцем, топографом, етнографом, археологом і істориком, ботаніком і мисливствознавцем, економістом і, нарешті, письменником-художником.

Не з усіма його працями в галузі етнографії ми можемо погодитись, вони подекуди застарілі, не точні, але науково-художні твори В. К. Арсеньєва є кращими зразками краєзнавчої географічної літератури.

Всією своєю діяльністю В. К. Арсеньєв прагнув допомогти освоєнню природних багатств, господарському і культурному розвиткові Далекого Сходу.

За царських часів йому чинили масу перешкод, гальмували і затримували виїзди в експедиції, і тільки в радянський період після Великої Жовтневої соціалістичної революції В. К. Арсеньєву вдалося повністю розгорнути свої обдаровання і провести винятково великі дослідження.

Вся діяльність В. К. Арсеньєва є яскравим прикладом самовідданого служіння батьківщині.

Володимир Клавдійович Арсеньєв рисами свого характеру дуже нагадував великих російських мандрівників. Багато що зближає його з Миколою Михайловичем Пржевальським: та сама сила і невтомність, мужність і енергія, скромність і гаряча любов до своєї справи. Багато то зближає його і з іншим великим російським мандрівником — Миколою Миколайовичем Міклухою-Маклаєм: любов до того населення, з яким він зустрічався під час своїх подорожей, здатність зближатися з ним, ставати рідним для нього. З обома цими великими російськими географами його поєднує патріотизм, палка любов до батьківщини, прагнення прославити її своїми працями.

Про Володимира Клавдійовича можна сказати тими самими словами, якими Антон Павлович Чехов сказав про Миколу Михайловича Пржевальського, що Володимир Клавдійович своєю мужністю, здатністю перемагати всі і всілякі перешкоди, любов’ю до експедиційної роботи, скромністю і простотою також може становити приклад для нашої молоді.

В. К. Арсеньєва разом з тим відрізняє від М. М. Пржевальського, М. М. Міклухи-Маклая і багатьох інших російських мандрівників те, що він досліджував не далекі території, розташовані за межами нашої батьківщини, не наїздив час від часу на Далекий Схід, а постійно вивчав свій рідний край, де прожив десятиліття. Отже, В. К. Арсеньєв є прикладом не тільки мандрівника, а і краєзнавця, який усі свої сили віддає вивченню рідного краю.

Біографія Володимира Арсеньєва

Арсеньєв Володимир Клавдійович – російський мандрівник, який досліджував Далекий Схід. Так само Володимир Арсеньєв відомий як письменник і етнограф та гідрографії.

Володимир з’явився на світ у родині, яка мала десять дітей. Його батько служив на залізниці. В родині хлопчика були зросійщені німці і кріпосні селяни.

Після початкового навчання підліток став юнкером в піхотному училищі Петербурга, де один з викладачів настільки цікаво і натхненно розповідав про Далекому Сході, що молодий чоловік зацікавився географічними дослідженнями. Після завершення навчання було розподіл в Польщу, але Далекий Схід так запав в душу, що Володимир попросив перевести його саме туди.

На новому місці молодий чоловік спочатку влився в Товариство любителів полювання, а через три роки став офіційним членом Товариства вивчення Амурського краю. У своєму першому поході Володимир працював за фахом – військовим топографом.

Але додатково, за власною ініціативою, він займався етнографічними спостереженнями, збирав матеріали про рослинний і тваринний світ, займався основами геології.

Дещо пізніше, в 1906 році, мандрівник звернув свій погляд на Зауссурийский край, і вперше пройшов Сіхоте-Алінь. Згодом він ще 8 разів побував у тих місцях. Були продовжені і роботи з вивчення басейну річки Бикин.

Заручившись підтримкою географічного товариства, Василь відправився на підкорення Північного Примор’я. Разом з ним подорожували ботаніки, за підсумками роботи яких був виданий спільний матеріал, виданий у двох томах.

Володимир написав і власні твори, частина яких була захоплюючими художніми книгами. «Дерсу Узала» став відомим на всю Росію, і книга про нього витримала масу перевипусків.

Займався Володимир і геологорозвідкою. Він проводив ревізію шахт, які видобували вугілля на Далекому Сході. Паралельно він вів наукову роботу, ставши директором краєзнавчого музею в Хабаровську.

Крім роботи за письмовим столом, він продовжував здійснювати експедиції, так у 1917 році він відправився на хребет Быгин-Быгинен, а через рік – на Камчатку. Були і більш тривалі переходи, наприклад, з Радянської Гавані в Хабаровськ. За підсумками була створена книга «Крізь тайгу».

З приходом радянської влади багато чого змінилося, в тому числі і ставлення до дослідника. Незважаючи на величезні зусилля з відновлення флори і фауни краю, на протидію іноземних інвестицій в промисловість, він був визнаний недостатньо лояльним до Радянської влади, на нього неодноразово робилися доноси.

Це не завадило йому стати начальником бюро Уссурійської залізниці, щоб вести розвідку для прокладки нового полотна.

В одній з експедиційних поїздок Володимир прохолов. Звичайна застуда обернулася блискавичним запаленням легенів, від якого мандрівник і помер.

Досягнення Володимира Арсеньєва:

• Зробив масу детальних географічних, етнографічних та біологічних описів.
• Написав 10 книг, частина з них художні.
• Зробив кілька відкриттів у метеорології і гідрографії.

Дати з біографії Володимира Арсеньєва:

• 1872 р. з’явився на світ
• 1895 р. розподілений на службу до Польщі
• 1900 р. вирушив на Далекий Схід
• 1902 р. вирушив у першу експедицію
• 1903 р. вступив до товариства вивчення Амурського краю
• 1906 р. подорож по Зауссурийскому краю
• 1908 р. дослідження Північного Примор’я
• 1909 р. став дійсним членом ИРГО
• 1910 р. став директором краєзнавчого музею в Хабаровську
• 1918 р. поїздка на Камчатку
• 1929 р. став начальником бюро Уссурійської залізниці
• 1930 р. помер

Цікаві факти Володимира Арсеньєва:

• Художня книга про Дерсу Узала була перекладена на 30 мов.
• За дві години до смерті мандрівника оглядав лікар і не знайшов нічого життево-загрозливої.
• Через ліквідацію військового кладовища могила була перенесена на Морське кладовище у Владивостоці.
• Був комісаром у справах малих народів.
• Другу дружину, Маргариту Арсеньєву, змусили обмовити чоловіка. Вона розповіла про нібито мав місце секретній доповіді для Японії. Після цього її розстріляли.
• Рукопис, яку Володимир писав понад 27 років, спочатку зберігалася у його дочки, потім зникла і не знайдена досі.