Домашній улюбленець єнот-полоскун. Як це – тримати хижака в домі

Походив в ній два тижні, а потім по приколу сказав, що хочу живого. Не проблема – пішов, вибрав, купив і все.

Так у киянина Віталія Петренка з’явився перший єнот Семен. Спонтанно придбаний пухнастик став спражньою зіркою телебачення: знімався у серіалах “Київ вдень та вночі”, “Той, хто не спить”, у багатьох кліпах та телепередачах.

Зараз у чоловіка живе 9-місячний єнот Жорік. І це вже четвертий полоскун у нього вдома.

“Українська правда. Життя” побувала в гостях у Віталія і Жоріка. Куди подівся Сьома? Як це – ділити житло з єнотами? Що їсть, що любить та скільки коштує єнот в Україні?

“ЖЛОБ” І ВСЕЇДНИЙ ХИЖАК З МАНІКЮРОМ

– Що у вас беруть для єнотів?, – питаю у продавчині зоомагазину, яка щось шукає за прилавком.

Не хочеться йти з пустими руками, тому шукаю смаколики для Жоріка.

– Ничего у меня не берут, – не розгинаючись відповідає та. – Вы первая спрашиваете.

– Для єнотів? – перепитує продавчиня іншого, більшого мазагину. – Поняття не маю. А що він у вас їсть?

Врешті, роблю вибір на користь звичайних бананів і яблук. З бананами вгадую – їх Жорік справді їсть.

Віталій нарізає банани кружальцями, кладе в тарілку і пропонує чарівному волоханю, який зустрічає мене з порогу.

Довгі чорні пальці, схожі на людські, тягнуться за їжею, пхають її до рота і з апетитом жують. Гостинець “зайшов”!

– Якщо шукати щось у зоомагазині – ласощі для гризунів не підійдуть, але корм для котів або собак можуть їсти, – пояснює Віталій.

Хтось любить яблука, хтось банани. З гостинцями йому вгадати так само складно, як і людині.

Єнот – всеїдний хижак. Раціон як у людини: м’ясо, фрукти, смачно приготовані овочі.

Деякі їдять морепродукти. Зазвичай, більше люблять курку. Деякі їдять сире, але якщо спробували варене, то до сирого повертатися не хочуть.

– Обачним треба бути зі шкідливостями: солодким, жирним, кислим і так далі, – уточнює власник полоскуна.

Питаю, чи правда, що єноти їстимуть, доки не з’їдять усе в тарілці. Віталій заперечує:

– Єноти не їдять постійно. Рівно стільки, скільки треба, щоб насититися і їжа може лишатися в тарілці.

Однак єнот може їсти й понад міру, якщо живе не сам. Вони жлоби, аби не дісталося іншому, вони запихатимуть в себе через силу.

І справді, довго банан увагу Жоріка не втримує. Його більше цікавлять мої ноги. Він щупає щиколотки, нюхає коліно і смачно в нього вгризається. Мені не боляче, але від несподіванки ойкаю.

– Лікті та коліна – це “фішка” Жоріка. Жоден інший єнот так не кусався. Він це граючись, але може бути неприємно.

Шикайте на нього, відштовхніть, і він відійде, – каже Віталій.

Але додає, що з пухнастиком треба бути обережним. У єнотів зуби гострі, як леза. Якщо він, граючись, кусає, головне – не смикати руку. Бо можна більше поранитися, якщо різко потягнути кінцівку на себе.

Кігті теж гострі – щоб лазити по деревах. Лапка Жоріка, однак, – охайна і доглянута. Йому щойно зробили манікюр.

8 РОКІВ У “КОМУНАЛЦІ” З ЄНОТАМИ

Віталій займається тваринами з 1991 року.

За професією чоловік – ветеринар, тож поява єнота в домі не викликала шоку чи ейфорії. Основні навички роботи з тваринами, розуміння їхньої психології були, і це допомагало.

При цьому Петренко зізнається, що робити саме з єнотом – не знав.

– Читав багато матеріалів, де радили тримати його у клітці. Я був категорично проти. Це ж не хом’як, щоб у клітці сидіти.

Звертав увагу на звички Сьоми. Він підріс, почав постійно намагатися лізти десь вверх. Це інстинктивно, чим вище на дерево єнот вилізе, тим більше він у безпеці. Тому поступово доробляв для нього полички, щоб йому було куди підніматися.

Потім, коли з’явилася ще й єнотиха Фроська, переробив антресолю, бо єноти сплять окремо, – згадує Віталій.

Нині його квартира – єнотячий рай. Стіни оббиті деревом, у розпорядженні Жоріка – тримісні апартаменти на півкімнати, гойдалка, на якій він, щоправда, гойдатися не любить, лабіринти, сходинки і, звісно, диван.

Диван не для Жоріка, але під ним єнот зробив собі “ничку” і часом там ховається.

Віталій каже: полоскуна можна залишати самого вдома, йому не потрібна постійна компанія, але для безпеки їм треба простір, де тварина може робити, що захоче, наприклад, балкон.

Єноти багато сплять вдень, а “тусуються” ввечері та вночі. За необхідності їх можна лишати навіть на добу, залишивши воду і їжу.

Доки ми розмовляємо, Жорік раз по раз вилазить з-під дивану і ховається назад. Він вже обмацав мої ноги, фотографа Діму, який, намагаючись вловити хороший кадр, розмістився на підлозі, спробував відібрати фотоапарат і зацікавився моїм блокнотом.

Запитую, чи складно жити з єнотом. Віталій усміхається.

– Якби можна було висловитися некультурно, я б сказав... Складно. Тримати єнота – те ж саме, що жити з капризною маленькою дитиною.

Бачили, як діти падають на землю в магазині і кричать: “Хочу іграшку”? Єноти такі ж. “Я хочу це. Хоч вбий, але мені це треба вже і зараз“, – зауважує він і вкотре віддирає Жоріка від моєї руки.

Звертаю увагу на те, що полоскун ніяк не пахне. Немає такого характерного запаху, як у котів чи собак, та й загалом у квартирі на запах не відчутна присутність тварини.

– У єнотів є запах, але люди його не відчувають. Тільки єноти або собаки, – пояснює Віталій.

Чоловік додає: запах мають тільки екскременти пухнастика. У туалет єнот ходить на лоток з решіткою, а не з наповнювачем. У єнота часто пітніють долоньки, як у людини, тож наповнювач прилипає і розноситься по квартирі.

Хутро у єнотів не жирніє, тобто якщо вони нічим не вимастилася – ванна не потрібна. Мити треба тільки, якщо забруднилися.

Єнотів обов’язково треба вакцинувати від сказу – як і всіх тварин. Інша хвороба, яку вони можуть підчепити – чумка, від неї теж треба щеплення. Вакцини універсальні, купити їх не складно.

32 ГОДИНИ НА ДЕРЕВІ

Віталій розповідає, що єнот – щось середнє між котом, собакою, мавпою, ведмедем та дитиною.

Собака, наприклад, відданий. Єнот – зовсім ні. Хазяїна як покровителя він не визнає.

– Ти можеш бути другом, відчимом, мачухою, годувальником. Та як хочеш себе називай, тільки не хазяїн. Вони не будуть коритися. Можуть слухати, визнавати авторитет.

За поведінкою єноти більше нагадують котів. Хочу – прийду, не хочу – не докличешся.

– Самки взагалі специфічні. Приходять почухатися, але якщо вона начухалася, може вкусити і піти ображена, – сміється власник полоскуна.

Єнотів вигулюють на вулиці, але не для того, щоб вони сходили в туалет. Полоскуни люблять прогулянки, бо це можливість залізти в кущі або на дерево, вимаститися в багнюці чи в калюжі.

– У мене був випадок з Семеном, коли він просидів на дереві 32 години, – сміється чоловік і додає, що на такій прогулянці не розслабишся.

Це був березень. Залізти по нього не можна було, найнижча гілка – на висоті 5 метрів. Добу я сподівався, що ця сволота сама злізе, але потім надія зникла. Сяк-так зняли.

Помічаю серед іграшок улюбленця ванночку з кульками і монетами.

– То єнот-полоскун таки справді все полоще? – питаю.

– Дуже індивідуально. Зі всіх, які у мене були, все полоскати любила тільки Фрося. Решта дуже спокійно ставилися до води.

Вони можуть гратися предметами у воді, але то просто ігри, збережений інстинкт. У природі ж вони так вишукують у водоймі їжу. В них дуже чутливі лапки, вони нащупують, чи можна їсти здобич.

Наче почувши слова господаря, Жорік підходить до мисочки, вмочає лапку, дивиться на неї задуманим поглядом – і далі йде по своїх справах.

КУДИ ЗНИК ЄНОТ СЕМЕН І ЙОГО КОМПАНІЯ

Уся стіна у Віталія завішана знімками пухнастиків. На світлинах вони граються, ніжаться, позують із зірками.

– На більшості фото Семен, – розповідає Віталій.

Він живий, єноти живуть до 20 років, але тепер Сьома живе у розпліднику в Одесі.

Рік тому у єнота з’явилася агресія. Зазвичай, каже Віталій, якщо тварину не каструвати, вона проявлятиме агресію вже під час першого гону (період спарювання у тварин).

У Семена такого не було. Вперше під час гону він погано поводився аж на 6-й рік життя, але, як каже його власник, це швидко минуло. Наступного року єнот почав кидатися.

– Спровжня агресія у єнота – це страшно. Він хижак, перегризає кістку, сухожилля, за іграшки може прокусити палець.

Коли просто злий – вкусить і заспокоїться, але неконтрольована агресія страшна, – пояснює Віталій.

Чоловік каже: в приватному секторі люди у такому разі закривають їх у вольєрах. В квартирі таке неможливо. Тримати в клітці – душа розривається, він же звик вільно пересуватися, а миритися з сусідом-людиною єнот вже не хоче.

– Сьому довелося віддати в розплідник. Там у нього повна воля – він робить все, що хоче, може не пускати до себе нікого, літати по клітці.

У нього психіка так і не відновилася, агресія до людей не пройшла.

Каструвати вже не було сенсу – попередити агресію така процедура може, якщо її зробити до проявлення злості.

З Семеном поїхали і самочки – Фрося і Сімка. Фросю Віталій взяв через рік після того, як Семена, Сімку – через 5. Вони весь час були разом, були компанією, тому й поїхали в Одесу всім “сімейством”.

Самочки у квартирі з’являлися не для потомства. Віталій пояснює: кожна нова молода тварина в домі змущує єнотів більше рухатися. Якщо рік нікого нового – вони можуть по 20 годин валятися на одному місці, а це призведе до ожиріння.

У Віталія потомства єнотів за всі роки не було.

У неволі у цих тварин із розмноженням існують проблеми. Зачати малят самці здатні тільки у короткий період гону.

Якщо гін самця не співпадає з гоном самки – секс у них може бути, а ось малята – ні. У дикій природі гін проходить у них майже в один період – гормони “підлаштовують” його під тепло, а в квартирних умовах біля батереї у кожного, як йому заманеться.

Тепер Віталій лише відслідковує долю своїх підопічних. Востаннє бачив їх тоді, коли у тому ж розпліднику брав Жоріка.

Запитую, чи не скучають єноти, як собаки.

– Якщо єнот прив’язався, а ти на певний час його лишаєш, вони ображаються. Чи це ревнощі, чи нудьга – тяжко сказати.

До мене була прив’язана Фрося. Не хочу їй нагадувати про себе. Якщо вона скучає, це буде для неї травма. Якщо раптом не скучає – боляче буде мені.

Єноти також можуть переживати депресію. Не хочу її провокувати. Мені розказують про їхні стан, зараз у них все добре.

ЗА І ПРОТИ ЄНОТА

Хоч у цих тварин і вреднющий характер, не зачаруватися ним неможливо.

Чорно-білі “окуляри”, вушка з білим пушком на кінчиках, малесенькі лапки, які постійно щось перебирають – “няш-мяш” ідеальний опис для них, каже Віталій.

Нікому зі знайомих єнота він не радить купувати, хоч сам вже 8 років не може відмовитися від пухнастиків.

Чоловік пояснює, що полоскунів не можна виховати так, як собаку. Не факт, що людина витримає, якщо, наприклад, у тварини видасться тяжкий характер. Крім того єноти параноїки, можуть бути мстиві та ревниві.

– Хочете завести єнота – будьте готові до всього. Ніколи не знаєш, що він може вчудити.

В півтора-двомісячному віці, коли береш цуценя єнота, по його поведінці не можна зрозуміти, яким він буде у дорослому віці. Характер може змінитися кардинально.

Є ті, які прив’язуються до людини, а є навпаки, ті, які будуть сторонитися. Немає правил.

Єноти не гризуть речі. Вони їх жують. У них робочі руки і все, що їх цікавить – тягнеться до рота і жується. Якщо не сподобається – виплюне, але пожувати треба.

Єноти жахливі токсикомани. Люблять ручки, батарейки, фломастери, лак для нігтів, пластик, табак.

Віталій каже, важливо пам’ятати, що це хижак і він не підходить для сімей з маленькими дітьми.

Варто подумати, чи купувати єнота й самотнім людям, адже коли у дівчини, наприклад, з’явиться хлопець, єнот може приревнувати і ставитися до нього вороже.

Агресія також може проявлятися і від страху. Наприклад, людина тримає на руках його, він злякався – і починає кусатися. Навіть якщо він на руках у своєї улюбленої людини.

“Квартирне питання” теж досить індивідуальне. Єнот може “рознести” квартиру, а може і не чіпати.

Є в полоскунів “тема” – вони люблять розколупувати дірки. Віталій каже, якщо в чомусь є дірочка, і туди влазить їхній палець – скоро в цю дірку влізе рука.

Рівні шпалери їх не цікавлять, але якщо вони приклеєні так, що десь лишилося повітря, помацає рукою, проб’є кігтем і зніме шпалерину, коли буде нудно.

Щодо виховання – є одна хитрість. Треба йти від зворотнього. Якщо хочете, щоб єнот чогось не чіпав, дайте йому для ігор такі ж старі і непотрібні речі. Тоді нові предмети його зацікавлять тільки запахом.

– У мене біля єнота лежать старі клавіатури, мишки, проводи, – показує Віталій “добро” Жоріка.

Крім того, вони як діти – рідко довго граються одними іграшками. Добре мати кілька комплектів – два-три дні грається і треба міняти на другий.

Може бути одна улюблена річ. У Сьоми це була стара ще радянська пластикова викрутка. Нею його можна було відволікти від чого завгодно.

Брати єнота треба ще молочним, щоб самому вигодувати його з пляшечки. Тоді він буде пам’ятати людину як маму. До двох місяців у них пам’ять дуже слабка і вони забудуть, де жили до того.

Щоб єнот став ручним, треба з ним маленьким проводити багато часу. Бажано брати відпустку або його з собою в офіс. Шкодити бешкетник почне, коли стане дорослішим.

Єноти іноді видають звуки – щось схоже між дельфіном і цикадою, проте здебільшого мовчазні.

Харчування єнота залежить від розміру гаманця, адже купувати йому продукти треба там, де й собі. Необхідний мінімум – гривень 10-15 на день, каже Віталій.

За словами Віталія, коштує єнот зараз приблизно 500 доларів.

– Такі тварини не можуть коштувати дешево. Якщо візьмуть за копійки, коли набридне – можуть просто викинути. А на вулиці йому не вижити.

Людмила Панасюк, УП

Дмитро Ларін, фото

Вас також може зацікавити:

• Незрячий єнот винайняв двох кошенят-поводирів і платив їм їжею. ВІДЕО
• Візьми собаку на роботу: три історії про те, як це – працювати з улюбленцем
• У Києві домашніх тварин реєструватимуть онлайн: що це означає

Як правильно здирати шкуру з єнота

Завдяки став відомим картуз з єнотовій шкури Дейві Крокет, неправильно назване картузом з “тюленів шкіри” британських королівських стрільців, хутро єнота став вважатися корисним, модним і культовим. Це один з найпоширеніших і затребуваних хутра в хутряній торгівлі, і не буде перебільшенням сказати, що вироблена шкура єнота є невід`ємною частиною історії Америки. Єноти навіть були талісманом партії вігів в 19-м столітті. Якщо ви хочете придбати цей класичний навик, то ви зможете навчитися правильно обробляти хутро, вискрібати його і розтягувати його так, щоб зберегти шкіру.

кроки

• Відкрите обдирання шкури зазвичай використовується тільки на бобрів і деяких інших тварин. Це включає в себе видалення органів у першу чергу, через вертикальний надріз на тілі тварини, потім видаляються шкура і хвіст одночасно. Для єнотів подібне не рекомендується.

Ретельно почистіть єнота. Єноти придбали репутацію дуже нечистоплотних тварин, через те, що ці істоти копаються в смітті, і це означає, що вам буде потрібно трохи часу на їх очищення перед початком роботи. Підвісьте тушку за ноги на обробну разног, зачепивши гачком сухожилля відразу за щиколотки, щоб її почистити.

Зробіть прямий надріз з внутрішньої сторони від однієї задньої лапи до іншої. Для початку, зробіть надріз на шкірці між ніг тварини, з внутрішньої сторони від однієї щиколотки до іншої. Уявіть собі, що це внутрішній шов на джинсах, і з`єднайте свій надріз на щиколотках в формі літери “V”.

Зробіть надріз навколо заднього проходу. Зробіть надріз діаметром близько 2,5 см навколо заднього проходу, починаючи біля основи хвоста, там, де він з`єднується з торсом. Звичайно, краще перебувати весь час в рукавичках, поки ви здираєте шкуру з єнота.

Ріжте вниз по довжині хвоста. Тримайте ваш ніж весь час прямо, поки ви ріжете по довжині хвоста. Щоб зберегти шкурку акуратною, наскільки це можливо, важливо бути обережним і дуже точним в своєму надрізі. Просувайтеся повільно і утримуйте хвіст прямо натягнутим, поки ви ріжете його від основи до кінчика.

Потягніть шкіру вниз до плечей. Якщо ви хоч раз знімали шкуру з кролика, то стягування шкіри з єнота, схоже, але вона трохи більш чіпка. В основному, ви просто почнете тягнути хутро вниз, у напрямку до голови, ніби ви знімаєте комбінезон. Продовжуйте тягнути, поки не дійдете до плечей.

Просувайтеся до передпліччя повільно. Коли ви досягнете передпліч, зазвичай, рекомендують не користуватися ножем. Це жирна область, і досить важко відокремити м`ясо від хутра, так що краще скористатися власними пальцями і повільно просуватися, уникаючи ножа і випадкових порізів в шкурі.

Зробіть надрізи навколо вух і очей. Обнажите особа єнота і за допомогою свого ножа зробіть надрізи навколо очей і вух. Зверніть свою увагу на шкіру, і продовжуйте тягнути шкуру вниз, щоб звільнити її від плоті, просуваючись вгору до шиї і щелепи. У цей момент, вам, можливо, знадобиться використовувати ніж, щоб пройтися по обидва боки верхньої щелепи і від`єднати шкуру від рота. Продовжуйте тягнути до тих пір, поки шкіра єнота НЕ буде практично вся вільна.

Відокремте шкуру від носового хряща. У цій точці має бути стійке місце з`єднання носа і шкури. Ви практично всі зробили. Просто скористайтеся ножем, щоб зробити надріз і шкура повинна стати одним великим вільним шматком. Не тягніть сильно, щоб спробувати відокремити шкуру, так як ви ризикуєте порвати і зіпсувати шкіру. Ріжте через хрящ, і у вас практично все буде готово.

Перевірте м`ясо на ознаки зараження. Іноді єнотів вживають в їжу, хоча деякі джерела вважають, що близько 40% єнотів страждають від кишкових паразитів на зразок круглих глистів, якими ви можете заразитися. Також єноти копаються в смітті, і це означає, що вони піддаються дії деяких заражень і інфекцій. Огляньте шкіру і плоть тваринного поблизу на наявність плям, змін кольору або будь-яких інших ознак інфекції. Якщо виглядає підозріло, викиньте його.

• Скребок для плоті виглядає в основному так, як і звучить його назва: коротке закруглене лезо, яке використовується, щоб відшкребти плоть. В крайньому випадку, ви можете скористатися великим і трохи затупленим кухонним ножем, але це може бути трохи складніше, ніж зі скребком. Поширені скребки для видалення щетини з туші з однієї і двома ручками.
• Для цієї роботи використовуються як металеві, так і дерев`яні дошки. Якщо у вас дошка для розтяжки з дерева, то вам знадобляться дужки або кнопки для фіксації шкури, коли ви будете готові розтягувати її для просушування.
• Дерев`яну дошку для розтяжки можна використовувати і як “дошку для відділення м`яса”, Так як вона забезпечує відмінну поверхню для очищення шкіри. Якщо у вас металеве пристосування для розтягування, то вам просто потрібно використовувати лавку, стіл або іншу рівну поверхню для очищення шкіри.

Дозвольте шкурі висохнути настільки, щоб жир затвердів. Зазвичай рекомендується залишити хутро, щоб жир затвердів, на деякий час в прохолодній температурі (близько 13 ° С). Це допоможе набагато полегшити роботу з очищення. Ви можете розкачати шкуру на дошці, хутром всередину, і залишити сушитися на кілька годин перед тим, як почати очищення. Коли ви почнете, весь процес очищення сам по собі не повинен зайняти більше 15 або 30 хвилин.

Почніть отскребать жир з хвоста. Використовуючи сильний тиск, обережно відскрібати жир і сполучні тканини від шкіри за допомогою скребка. У цьому немає ніякої таємниці або науки – просто починайте соскребать. Дійте плавно, щоб уникнути розривів в шкірі, але натискайте так, щоб все прибрати.

Видаліть залишок жиру. Після видалення жиру з хвоста, відскрібати прямо вгору до середини шкури, по лінії. Ідіть весь час вгору до тих пір, поки ви не видалите все з вузької смуги посеред шкури і її голови. Потім повертайтеся назад і відскрібати поперек, розширюючись на всі боки. Це допоможе почати процес розтяжки і розрівнювання шкури.

Розтягніть шкуру на дошці для розтяжки. Металеві підтяжки зазвичай є цілісним механізмом, який полегшить вам закріплення шкури без додаткових інструментів. З дерев`яною дошкою для розтяжки, вам зазвичай знадобляться кнопки або скоби, щоб розтягнути шкуру.

Залиште шкуру висіти в темному прохолодному місці. Температура від 13 до 15 С є ідеальною навколишнім середовищем для сушки шкури. Забезпечте, щоб на неї не падав сонячне світло, і не було коливань температури. Залежно від клімату шкура повинна провисеть від дня до тижня. Ви дізнаєтеся, що вона готова, коли закріплена і розтягнута шкура на дотик буде як пластмаса.

Поради

• Поруч з печінкою буде маленький жовтий мішечок. НЕ відкривайте його. Він містить всі відфільтровані токсини. Якщо ви розкриєте його, то зіпсуєте м`ясо.
• У єнотів в області пахв є пахучі залози. Вони виглядають як місяцеподібні квасолини. Варто звернути на них увагу, хоча, якщо ви будете готувати м`ясо разом з ними, не забудьте їх видалити, чи не проколюючи їх.

попередження

Єнот

Собакоподібні, сімейства Єнотові, роду Єноти ( Procyon ). У цій статті ми розглянемо рід Єноти.

Зверніть увагу, що звір під назвою єнотовидний собака (інші назви: уссурійський єнот, єнотоподібний уссурійська лисиця, єнотка) ( Nyctereutes procyonoides ) відноситься до іншого сімейства – Псові (Canidae) і не є родичем єнотів. Назва цьому виду дано за зовнішню схожість зі справжніми єнотами, яка виражається насамперед у наявності «маски» на «обличчі».

Міжнародна наукова назва: Procyon Storr, 1780

Англійська назва: raccoons

Німецька назва: die Waschbären

1. Походження назви єнота
2. Як виглядає єнот: фото та опис
3. Що їдять єноти?
4. Де живуть єноти у природі?
5. Як живуть єноти у дикій природі?
6. Єнот та єнотовидний собака: відмінності
7. Види єнотів, назви та фото
8. Гібриди
9. Розмноження єнотів
10. Скільки років живуть єноти?
11. Вороги єнотів у природі
12. Користь та шкода єнотів
13. Домашній єнот: як доглядати, плюси та мінуси
14. Що їдять єноти в домашніх умовах?
15. Цікаві факти про єноти

Походження назви єнота

Слово «єнот» утворилося шляхом спотворення назви іншого звіра – генети. Це рід хижих ссавців із сімейства Віверрові. Його представники мешкають в Африці, а також у Південній Європі. Подібність єнотів і генет полягає у фарбуванні хвоста – у тих та інших він поперечно-смугастий. У Росії єнот спочатку був відомий по шкірках, які називали «генетовим хутром». Саме звірятко отримало назву «генот», а після – «єнот».

Англійське «racoon» пов’язане з місцевою назвою тварини алгонквінською мовою «aroughcoune», що перекладається як «він, що дряпає своїми руками».

Знаменитий систематик Карл Лінней спочатку помилково помістив єнота-полоскуна в рід ведмедів ( Ursus ). З цим пов’язана німецька назва Waschbären, яку можна перекласти як «миючі ведмеді».

Латинське слово “procyon”, що позначає рід, може бути перекладено як “собакоподібний”, що також пов’язане з первісними труднощами у визначенні систематичної приналежності цих ссавців.

Як виглядає єнот: фото та опис

Єноти – звірі середнього розміру. Довжина тіла відрізняється у різних видів і може становити від 35 до 95 см без урахування хвоста. Хвіст єнота, у свою чергу може бути довжиною від 20 до 56 см. Самці, як правило, більші і масивніші за самок. Максимальний розмір тіла, зареєстрований для єнота-полоскуна ( Procyon lotor ) – 140 см. Важив цей енот 28,4 кг. Однак найчастіше вага цих звірків не перевищує 12 кг. Найдрібніший вид – косумельський єнот, довжина його тіла становить 35-56 см (хвіст має довжину 23-26 см).

Крім видової приналежності, розміри і вага єнотів залежать від довкілля. Так, особини, що живуть біля північних кордонів ареалу, значно більші за південні родичі. Це пояснюється правилом Бергмана: при широкому поширенні представників будь-якого таксона більші розміри матимуть ті, які мешкають ближче до полюсів, оскільки збільшені розміри тіла забезпечують вигідніше з погляду теплообміну співвідношення маси до поверхні тіла.

Єноти мають характерну форму тіла, кремезну, дещо валькувату, з короткими ногами та довгим хвостом. Голова широка в основі, морда відносно коротка, залежно від виду більш менш загострена. Вуха округлі.

Зуби у єнота гострі та міцні, їх може бути від 36 до 42 штук.

Дуже характерна для зовнішнього вигляду єнотів «маска» – ділянки чорного кольору на очах та щоках, обведені білими смугами. Очі тварин темні, майже чорного кольору.

Загальний колір хутра спини і боків єнота більш-менш однотонний, буро-сірий, дещо відрізняється у різних видів. Передня частина тіла пофарбована так само, або світліше.

Зустрічаються єноти з білим і майже чорним забарвленням вовни. На хвості чергуються широкі світлі та темні кільця.

Кінцівки ссавців відносно короткі, несуть по п’ять пальців, пазурі не втяжні. Характерною особливістю є довгі розвинені пальці. Незважаючи на те, що великий палець не протиставлений іншим (як, наприклад, у приматів: шимпанзе, орангутану і т.д.), єноти здатні вправно орудувати ними у процесі пошуку їжі. Така будова кінцівок не випадкова – у єнотів дуже добре розвинений дотик. Це відчуття грає одну з найважливіших ролей у життєдіяльності цих тварин.

На підошвах роговий шар досить м’який, тут знаходяться дотичні волоски – вібриси. Крім морди та підошв, вібриси є також на грудях та животі.

Денний зір відіграє меншу роль у життєдіяльності єнотів: вони не мають достатньої здатності бачити, що відбувається вдалині, однак у сутінках і вночі від них нічого не сховається. При добуванні їжі звірятка покладаються в основному на слух і нюх, ці почуття добре розвинені. Ніс єнота рухливий і дуже чутливий. Нюх також служить для взаємодії особин: як і інші хижі звірі, єноти позначають свою територію пахучими мітками.

Єноти видають різноманітні звуки.
Це гарчання, крики, муркотіння, шипіння та ін. Під час спілкування між собою вони активно використовують спеціалізовані голосові сигнали.
Новонароджені та молоді єноти «розмовляють» із матір’ю.
Дитинчата випрошують корм за допомогою звуків, схожих на щебетання птахів.

Єнот вміє плавати (хоча робить це неохоче), чудово лазить по деревах та скелях, на землі розвиває швидкість до 24 км/год.

Що їдять єноти?

Єнот – не чистий хижак, а всеїдна тварина. Залежно від виду та географічного поширення, раціон харчування звірків може дещо відрізнятися, проте у всіх представників роду так чи інакше спостерігається сезонність у виборі корму. Так, у сухий сезон єноти харчуються в основному тваринною їжею: жабами, комахами, крабами, раками, хробаками, молюсками, зміями , ящірками , гризунами, руйнують гнізда птахів та черепах. Більш активний і великий видобуток звірята ловлять рідко.

Залежно від виду, якісь із дрібних тварин є кращими. Крім того, при великій кількості корму єноти схильні вибирати улюблений об’єкт полювання і проводити багато часу в його пошуку. Рослинна їжа єнота досить різноманітна: вони поїдають фрукти (дикий виноград, яблука , хурму, інжир, персики, апельсини , мандарини ), ягоди (вишню, сливу тощо), кавуни, жолуді, горіхи бука, волоський горіх і т.п. буд. Єноти, що живуть неподалік від людини, із задоволенням риються в сміттєвих баках у пошуках недоїдків. У сільській місцевості звірята можуть здійснювати набіги на ферми та красти ягоди, фрукти, кукурудзу тощо.

Де живуть єноти у природі?

Початковий ареал проживання представників роду Єноти – країни Північної, Центральної та Південної Америки: Канада, США, Коста-Ріка, Сальвадор, Беліз, Гватемала, Гондурас, Мексика, Нікарагуа, Панама, Болівія, Бразилія, Тринідад та Тобаго, Уругвай, Венесуела , Еквадор, Панама, Парагвай, Перу, Суринам.

В результаті інтродукції єнот-смужник ( Procyon lotor ) в даний час зустрічається в Європі та Азії: в Австрії, Азербайджані, Бельгії, Чехії, Естонії, Франції, Грузії, Німеччині, Угорщині, Італії, Литві, Люксембурзі, Нідерландах, Румунії, Сербії, Словаччини, Словенії, Іспанії, Швейцарії, Україні, Узбекистані, Білорусі, Росії, Японії. У Росії єнот-смужка водиться в Краснодарському краї та Дагестані.

Ці звірята уникають відкритої місцевості та заселяють, залежно від географічної частини ареалу, різні типи лісу. Місце проживання єнота – це змішані, мангрові ліси, рідше тропічні. Важливо, щоб кора основних порід дерев у лісі дозволяла легко забратися вгору у разі небезпеки, тому, наприклад, букові ліси для єнотів не підходять (у бука кора гладка). Необхідна умова довкілля – наявність водойм або заболочених ділянок. У деяких частинах ареалу звірята мешкають на узбережжі морів. Для виведення потомства в лісі має бути достатня кількість дупел, ущелин, нір тварин та інших укриттів.

Єнот-смужка – єдиний представник роду, який пристосувався до життя поряд з людиною. Він може поселятися неподалік сільськогосподарських угідь, а також у великих парках, на околицях міст тощо. Єнот-полоскун поширився світом як домашня тварина.

Як живуть єноти у дикій природі?

Єноти – рухливі і спритні тварини, незважаючи на незграбну статуру, що здається. В основному активні у сутінках та вночі. День проводять у своєму притулку, який може розташовуватись як на дереві, так і на землі. Далеко від нього не відходять. У деяких частинах ареалу сусідні території тварин можуть навіть перекриватися, що зумовлює висока щільність популяції.

Раніше вважалося, що єноти – поодинокі тварини, проте останні дослідження показують, що самці-сусіди, кожен із яких має свою територію, можуть утворювати невеликі зграї для спільного захисту від чужорідних самців та хижаків інших видів. Так само і самки можуть збиратися групами для спільного проведення часу – пошуку їжі або відпочинку. Але найчастіше ці звірята таки живуть поодинці.

Зимують тільки єноти, що живуть в умовах, де є холодна пора року. У зимову сплячку впадає лише один вид – єнот-смужка. Однак повноцінною сплячкою така зимівля не є – життєві процеси в організмі сповільнюються слабо, і єнот може часто прокидатися.

Тривалість сну залежить від температури та тривалості зими. Наприклад, у Канаді ссавці сплять протягом 4-5 місяців, південніше сон може обмежуватися кількома днями, доки несприятливий період закінчиться. Через те, що взимку єнот впадає у сплячку, його спочатку відносили до сімейства Ведмежих.

Єнот та єнотовидний собака: відмінності

Зовнішня схожість єнота та єнотовидного собаки може ввести в оману. На перший погляд, здається, що ці тварини є близькими родичами. Насправді вони відрізняються за багатьма ознаками.

• І ті, й інші належать до одного загону – Хижі, але до різних сімейств. Рід Єноти відноситься до сімейства Єнотові (Procyonidae), тоді як єнотовидний собака – до сімейства Псові (Canidae).
• Загальна довжина тіла єнотовидного собаки, а також її вага можна порівняти з такими у єнотів, однак у першої коротший хвіст, що становить менше третини від загальної довжини тулуба. Хвіст єнотів смугастий, на відміну від собак, у яких його забарвлення лише трохи темніше вовни тіла.
• Лапи єнота коротші з добре розвиненими пальцями.
• Забарвлення хутра також дозволяє відрізнити цих тварин. По верху тулуба єнотовидного собаки йде чорна смуга, що перетинається ще однією в районі передніх кінцівок.
• Вовна єнотовидних собак густіша і жорсткіша, відрізняється довшим ворсом. У єнота шерсть гладка та коротка.
• Початковий ареал представників роду Єноти – Північна та Південна Америки, а батьківщина єнотовидного собаки – Північно-Східний Індокитай, схід Китаю, Японія, Корейський півострів та російське Приамур’я. В результаті акліматизації в XX столітті єнотовидний собака розселився в багатьох районах середньої смуги Росії, а також Східної та Північної Європи.
• І ті, й інші відрізняються всеїдністю: поїдають як дрібних хребетних і безхребетних тварин, так і рослинну їжу: ягоди, плоди і т.д., проте єнот більше воліє полювати неподалік від водойм або на мілководді.
• На більшій частині ареалу представники роду Єноти не впадають у сплячку. Більшість же єнотовидних собак, що мешкають в умовах суворої зими, перечікують несприятливий період у сплячці.

Види єнотів, назви та фото

Згідно з сайтом www.itis.gov, у роді Єноти виділяють три різновиди. Нижче наведено їх опис.

1. Procyoncancrivorus (Cuvier, 1798) – єнот-ракоїд
2. Procyonlotor (Linnaeus, 1758) – єнот-смужка
3. Procyonpygmaeus Merriam, 1901 – косумельський єнот

Раніше вчені виділяли ще один вид – гваделупський єнот ( Procyon minor ), проте в даний час він вважається підвидом єнота-смужка.

Має довжину тіла від 54 до 65 см, вага – 3-7 кг. Зовнішньо схожий на більш відомого і популярного єнота-смужка, відрізняється від нього трохи меншими розмірами, більш короткою вовною, «обтіканою» формою тіла, що пов’язано з відсутністю підшерстя, який не потрібен для проживання в умовах теплого клімату. Крім того, ворс вовни на шиї єнота-ракоїда спрямований уперед, що відрізняє його від інших видів.

Мешкають єноти у Південній та Центральній Америці: у Коста-Ріці, Панамі, Тринідаді та Тобаго, Суринамі, Венесуелі, Еквадорі, Колумбії, Перу, Болівії, Уругваї, Парагваї, на півдні до Аргентини (населяють північну частину країни).

Агуара пред’являє типові вимоги до місця проживання: достатня кількість їжі, водоймище, наявність укриттів. Населяє як ліси з внутрішніми водоймами, і узбережжя океану. Єнот-ракоїд – переважно мисливець, він їсть омарів, крабів та інших ракоподібних, земноводних, яйця плазунів (черепах), хоча не нехтує і фруктами.

Найбільш відомий і найбільший представник роду. Довжина тіла дорослих особин варіює залежно від географічної частини ареалу і становить від 60 до 95 см, вага – від 1,8 до 10,4 кг, у середньому – 6 кг. Зовнішність – «типова» для єнотів, чорна «маска» на голові, буро-сірий густе хутро.

Початкова область поширення – від півдня Канади до півночі Південної Америки, включаючи більшу частину території США, Мексику та інші країни Центральної Америки. У результаті навмисної та випадкової інтродукції єноти поширилися у деяких країнах Західної та Південної Європи: Німеччини, Франції, Іспанії, Італії тощо. З 30-х років XX століття робилися численні спроби акліматизації єнота-полоскуна біля країн колишнього СРСР. Частина з них виявилася успішною, і єнот прижився на півдні Білорусі, в Азербайджані та на Кавказі. У Японії єноти потрапили у дику природу з неволі – з кінця XX ст. це звірятко є популярним домашнім вихованцем.

Саме єнот-смужник – той самий «розбійник», «бандит у масці», «єнот-злодюжка», що робить набіги на сміттєві баки в містах, краде продукти у туристів, а також плоди та ягоди у фермерів.

Широко відома особливість єнота-смужка замочувати, полоскати їжу у воді, перш ніж з’їсти її, за це він, власне, і отримав свою назву. Однак у неволі звір занурює їжу у воду лише в тому випадку, якщо «водою» знаходиться в безпосередній близькості.

Така поведінка не пов’язана з прагненням очистити або розмочити харчовий об’єкт, оскільки занурювати його єнот може навіть у дуже брудну воду. У дикій природі ці ссавці дуже прив’язані до води і більшу частину видобутку ловлять саме на мілководді. Очевидно, «полоскання» їжі має інстинктивну природу і імітує для єнота полювання у воді.

Вид єнотів, що знаходиться на межі зникнення. Це найдрібніший представник роду: довжина тіла – 35-56 см, вага – 3-4 кг. Мешкає лише в одному місці – на невеликому тропічному острові Косумель у Карибському морі, за 18 км від півострова Юкатан. Площа острова – всього 486 км2 .

Косумельському єноту загрожують завезені людиною хижі звірі – дикі собаки, єнот-смужка. У зв’язку з тривалим існуванням острові цей вид втратив здатність до захисту від сильних хижаків. Міжнародний охоронний статус косумельського єнота – Critically Endangered (Вигляд на межі зникнення).

Гібриди

У місцях спільного проживання єнота-смужка та єнота-ракоїда міжвидові гібриди не виявлені.

Розмноження єнотів

Самки єнотів досягають статевого дозрівання через рік після народження, самці зазвичай через два роки. Деякі самці готові розмножуватися в першу весну, проте не витримують конкуренції з боку дорослих і сильних самців. Бійки єнотів у шлюбний період нерідкі, але вони, як правило, закінчуються без нанесення взаємних каліцтв. Для єнотів, залежно від виду, характерна або полігінія (самець спарюється з кількома самками), або полігінандрія (і самці, і самки спаровуються з кількома партнерами). У першому випадку самка, яка вже була запліднена, відкидає залицяння інших самців.

Шлюбний період триває з липня по вересень (єнот-ракоїд), з вересня по листопад (косумельський єнот), або з лютого по червень (єнот-смужник), варіюючи залежно від географічної частини ареалу. З настанням сезону розмноження самці значно далі відходять від своїх сховищ у пошуках самок. У цей період самці не терплять чужинців на своїй території і б’ються один з одним, навіть якщо раніше вони разом харчувалися.

Після парування самець залишає самку і не бере участі у вихованні дитинчат. Сім’я єнотів складається тільки з мами та дитинчат. Вагітність триває 63-65 днів (єнот-смужник, косумельський єнот) або 60-73 дні (єнот-ракоєд). Дитинчат буває від 2 до 7, зазвичай 3 або 4. Цуценята єнота народжуються абсолютно безпорадними, сліпими та без зубів. Очі відкриваються лише за три тижні. Мати вигодовує новонароджених єнотів молоком протягом 50-120 днів, а самостійними вони стають через 8-10 місяців після народження.

Скільки років живуть єноти?

Максимальна тривалість життя єнотів у дикій природі, мабуть, становить близько 14–16 років, середня – 5 років. Багато єнотів гине протягом свого першого року життя.

У домашніх умовах єноти живуть довше: рекордний вік для єнота-полоскуна в неволі становив 21 рік, для ракоїду – 20 років та 7 місяців. Домашні косумельські єноти доживають до 17 років.

Вороги єнотів у природі

Єнот – хоробрий і досить сильна тварина, здатна дати відсіч більшості хижаків середнього розміру. «Він ляже на спину у воді і може битися з цілою зграєю собак. Він топитиме їх одну за одною. Ну, а кусатися, то він і мертвий кусається наостанок» (Марджорі Кіннан Ролінгс, «Ровесники»).

Основними ворогами єнотів у дикій природі є койоти, сірі вовки, рисі , алігатори, великі види сов та денних хижих птахів. На молодих єнотів можуть полювати великі змії, наприклад, удави . Деяким популяціям загрожують завезені людиною і дикі собаки.

Здавна єноти видобували заради шкіри та м’яса, яке багато людей їдять і сьогодні. Інтродукція цих звірів у Євразію мала створити стійкі популяції для подальшого видобутку цих хутрових звірів. На початку минулого століття хутряні вироби зі шкіри єнота були затребувані, проте пізніше їх витіснили цінніші шуби та шапки з норки, соболя, видри. В даний час хутро єнота використовується як їхня імітація.

У США єнот – об’єкт спортивного полювання. Крім того, тварини розлучаються на спеціальних фермах.

Користь та шкода єнотів

У деяких частинах свого нового ареалу тварини можуть завдавати шкоди місцевим співтовариствам. Так, у Литві з 2012 року заборонено розведення та торгівлю єнотами-смужками, т.к. вони негативно впливають на локальну фауну: руйнують гнізда птахів, значно знижують чисельність дрібних тварин, якими харчуються.

Завдяки своїй кмітливості, цікавості та хоробрості, ці звірята іноді можуть стати справжнім лихом для фермерів (йдеться про єнот-смужку). Вони поїдають кукурудзу, дині, виноград, яблука та інші культури, забираються в курники. У великих містах здійснюють набіги на баки для сміття, перевертають урни, часом випрошують корм у людей.

Буває, що єнот влаштовує лігво на горищі житлового будинку та активно захищає свій притулок. У такому разі він потенційно небезпечний для людини та свійських тварин. Укус єнота може бути болючим і потребує негайної допомоги потерпілому, оскільки багато звірят є переносниками сказу. Захистити територію від єнотів можна лише зробивши її фізично недоступною їм. Крім того, тварини бояться гучних звуків та світлових спалахів.

Сусідство з єнотами небажане для людей та з погляду охорони здоров’я. Крім згаданого сказу, звірята можуть переносити чуму, паразитичних хробаків (наприклад, нематод, анкілостом, трематод), найпростіших-паразитів (токсоплазма), кліщів .

Домашній єнот: як доглядати, плюси та мінуси

Зміст єнота в домашніх умовах – складне та відповідальне завдання. Єноти милі, кумедні і навіть смішні, але вони не є типовими домашніми тваринами, як собаки або кішки, тому вимагають ретельного догляду. В ідеалі для такого вихованця потрібно відвести цілу кімнату або простору вольєру, в якій не повинно бути цінних речей, а також небезпечних предметів. Не можна, щоб єнот мав доступ до проводів включених у розетку приладів, оскільки він обов’язково перегризе.

Завести та тримати єнота вдома можна, але при цьому звірка не можна підпускати до вентилів водопроводу, газової плити та інших побутових пристроїв.

Завдяки високому інтелекту, цікавості та спритності пальців, єнот може пошкодити будь-який предмет у квартирі, тому залишати його одного будинку з доступом до всіх приміщень категорично не можна. Крім окремої кімнати, гарним варіантом є лоджія, повністю відведена під потреби вихованця. Однак необхідно стежити за температурою та в зимовий час включати обігрів, або переселяти звірятка у тепле приміщення. Крім того, далеко не завжди єнота виходить привчити до лотка, про це також слід пам’ятати.

Кімнату (або вольєр) необхідно обладнати так, щоб тварині було кудись залізти, де сховатися, з чим пограти. Цікавий домашній єнот завжди чимось зайнятий, постійно активний, і необхідно задовольняти його потребу у русі та фізичних навантаженнях. Характер у звірків індивідуальний, але більшість особин дуже товариська і рухлива.

Єноти, навіть вирощені в домашніх умовах, це дикі тварини. Не можна заводити такого вихованця у квартирі, де є діти до 7 років, тому що звірятку може не сподобатися, як з ним поводиться дитина. Інші домашні тварини, такі як кішки, собаки можуть уживатися з ним, але необхідно завжди стежити, щоб звірі не конфліктували.

Якщо в квартирі є клітини з гризунами або іншими дрібними тваринами, то з появою єнота в будинку вони наражаються на небезпеку, т.к. для останнього вони є природним видобутком у дикій природі. У кожного єнота – свій характер, вихованню він піддається слабо, проте виростити ручного єнота цілком можливо. Для цього потрібно взяти цуценя віком до 1,5 місяців і приділяти йому багато часу, привчати до себе, грати з ним і спілкуватися. Ніколи не варто намагатися «виховати» єнота силою чи криками, це спровокує його на агресію у відповідь.

Що їдять єноти в домашніх умовах?

Як відомо, єноти – всеїдні тварини, тому необхідно забезпечити різноманітний раціон вихованцю в домашніх умовах. Смакові переваги у різних особин можуть разюче відрізнятися, і звірята можуть відмовлятися від чогось, але варто пропонувати такі види корму:

• корм тваринного походження Це може бути нежирне м’ясо ( кролик , телятина, ягнятина), курка, креветки та інші морепродукти, риба (крім червоної). Домашні єноти їдять готові вологі корми для котів.
• перепелині яйця варто згадати окремо. Вони містять багато корисних поживних речовин. Давати їх можна цілком, єнот сам розіб’є шкаралупу і з’їсть яйце.
• каші (крім кукурудзяної, рисової та манної).
• горіхи, які єноти дуже люблять. Потрібно пропонувати (але як ласощі) волоські, кедрові горіхи, фундук, мигдаль, кешью і т.д. Не факт, що єноту сподобаються всі з них, можливо він вибере якийсь улюблений горіх.
• сухофрукти: курага, чорнослив, родзинки, фініки, сушені яблука тощо. також мають стати частиною раціону.
• свіжі фрукти: виноград, яблука, груші, банани, апельсини та ін.

Годувати єнота в домашніх умовах слід 2-3 рази на день з рівномірними проміжками (наприклад, вранці, вдень та ввечері). Не можна давати борошна, смажені, гострі, солоні страви.

Солодкого корму має бути мало (наприклад, як заохочення) або не повинно бути взагалі. Товстий єнот швидко помре від ожиріння. Крім того, у домашнього вихованця завжди має бути в доступі напувалка з чистою, свіжою водою.

Цікаві факти про єноти

• Поява єнота в дикій природі Японії пов’язана з популярністю аніме-серіалу «Єнот на ім’я Раскал» (1977): після його успіху в країну ввозилося щорічно близько 1500 цих ссавців як домашніх вихованців.
• Єноти – дуже популярні персонажі художніх творів у багатьох країнах світу. У СРСР та Росії широко відомий мультфільм 1974 р. «Крихітка Єнот». Але найчастіше ці звірята зустрічаються як герої фільмів на їхній батьківщині, в США. Там тварину найчастіше зображують хуліганистим звіром, «бандитом».
• Чорна «маска» на «обличчі» цього звірка допомагає йому краще бачити у темряві, поглинаючи будь-яке можливе світло.
• Незважаючи на активне переслідування з боку білих колоністів заради видобутку м’яса та шкірок, американський єнот вижив завдяки високому рівню адаптованості та виживання.
• У деяких штатах США єноти можуть проникати до будинків через вікна та кватирки. За допомогою спритних лап вони розкривають упаковки з їжею та напоями: стверджується, що звірята під час таких злочинів часто п’ють знайдене пиво.
• При утриманні в домашніх умовах єнот ревно ставиться до «своєї» квартири і важко переносить переселення в інше місце і до інших господарів. Стосовно незнайомих людей такі вихованці можуть бути агресивними.
• Рудий, або червоний єнот – це народна назва малої панди ( Ailurus fulgens ).