Чому новий рік починається 1 січня?

У найдавніших культурах і цивілізаціях календарний рік розпочинався зазвичай навесні. Так було у стародавньому Ізраїлі, де найважливіше свято Пасхи — яке відзначали в перший місяць року, що називався нісан, — припадало на весну. Також у стародавньому Римі рік спершу брав свій початок із березня, коли після зими розпочиналися польові роботи, а військо вирушало на війну. Залишками тодішніх обчислень, які використовують досі, є латинські найменування місяців, що походять від назв цифр, розташованих у порядку від 1 до 10. Останнім із них є december, від числа decem, тобто 10. Наступні після нього зимові місяці — січень і лютий, час, коли завмирало політичне життя, — були поза календарем.

Новий рік розпочинався з березня, коли вступали на посаду нові консули — найважливіші римські чиновники, чий термін повноважень тривав рік. У стародавньому Римі літочислення велося саме відповідно до правління чергових консулів.

Усе змінилося 153 року до Христа, коли восени, під час битв римських військ з іберійськими племенами на теренах нинішньої Іспанії загинули обидва консули, що керували військами. Оскільки були потрібні командири, то, як виняток, їхніх наступників привели до присяги вже в грудні. Вони почали виконувати свої функції з 1 січня — відтоді це стало правилом, а новий рік почали рахувати не з березня, а з січня.

Отак у Римі, а потім і в усьому християнському світі закріпився відлік календарного року з 1 січня. Хоча за часів Юлія Цезаря був прийнятий юліанський календар, реформа стосувалася не дати початку нового року, а визначення днів, пов’язаних із сезонами сонцестоянь, тривалістю місяців і 365-денним роком (плюс одним високосним кожні чотири роки). У деяких римських провінціях ще певний час дотримувалися старого порядку літочислення, від початку березня. У Візантії рік рахували від закінчення жнив, тобто 1 вересня, коли починалося нарахування податків. А в перші роки християнства рік іноді розпочинали 25 грудня. Однак поступово нове обчислення, пов’язане не з якоюсь переломною точкою астрономічного року, а з політичною подією, утвердилося і триває досі.

У Римі Новий рік відзначали особливо гучно. Ранньохристиянські письменники критикували християн за участь у процесіях, коли ті перебиралися в стародавніх богів, зловживали алкоголем і вдавалися до легковажних забав. Але це вже зовсім інша історія.

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

В УПЦ розповіли, чому церковний рік розпочинається у вересні

14 вересня відзначається Новий рік за церковним календарем.

14 вересня за новим стилем і 1 вересня за старим відзначається церковне новоліття – початок нового року. Чому церковний індикт (початок року) святкується у вересні, розповіли в Telegram-каналі видання «Фома в Україні».

У Стародавньому Римі, починаючи з 46 року до Різдва Христового, вважалося початком нового року 1 січня – так встановив імператор Юлій Цезар. Календарний рік (юліанський) складався з 365 діб та 6 годин. Така система існувала до того моменту, коли в світ прийшло християнство.

У Візантії, яка стала наступницею Стародавнього Риму, новий рік розпочинався з 1 січня. Проте у 312 році імператор-християнин Костянтин Великий вирішив святкувати початок нового року не з 1 січня, а з 1 вересня. Насамперед це було пов’язано із системою встановлення та збору податків, тобто з початком нового фінансового року.

У християнській Церкві ця традиція встановилася не відразу. Лише у VI столітті, за правління імператора Юстиніана I, традиція відзначати початок нового року 1 вересня увійшла в життя Церкви.

На Русі новий рік переважно відзначався 1 березня. По-перше, це було пов’язано з церковним Переданням про створення світу, а по-друге, на цю ж дату змістилась язичницька традиція зустрічі нового року.

Однак на церковному Соборі у Москві в 1492 р, наслідуючи візантійську традицію, було прийнято рішення про початок святкування нового року з 1 вересня. Так тривало до правління правителя Петра I.

19 грудня 7208 року (обчислення від створення світу) Петро підписав указ про святкування нового (цивільного) року з 1 січня 1700 року від Різдва Христового. Таким чином, з епохи Петра дати святкування початку нового року та церковного нового року розділились, оскільки Церква на нову дату не перейшла.

Після революції 1917 р., 14 лютого 1918 р. у Російській імперії було запроваджено новий григоріанський календар (новий стиль). Головна відмінність григоріанського та юліанського календарів полягає в тому, що з часом різниця між ними збільшується. У XXI столітті вона становить 13 днів, а в XXII становитиме вже 14 днів. Таким чином, за новим стилем новоліття відзначається 14 вересня.

Перехід на новий стиль створив для Церкви певні труднощі. Тепер у церковних календарях доводиться вказувати дві дати святкування того чи іншого свята або дня пам’яті – за старим і новим стилем.

Раніше СПЖ повідомляла, що 12 вересня Церква святкувала пам’ять благовірного князя Олександра Невського.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку , щоб повідомити про це редакцію.

Якщо Ви виявили помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter або цю кнопку Якщо Ви виявили помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть цю кнопку Виділений текст занадто довгий!