Гаківка: на ледовище з тремою

У міжвоєнні роки галичани називали хокей незвичним словом “гаківка”. У Львові було орієнтовно десять переважно польських команд, які вважали одними з найсильніших у Польщі. Не відставали й українці. Їхня команда “Україна” була створена 90 років тому, у січні 1930-го. Головними “зірками” тут були син художника Івана Труша й безстрашний воротар на прізвисько “Тиґрис”

Денис Мандзюк

журналіст, випусковий редактор журналу “Локальна історія”

Кривулі з гаками

“Гаківка – спорт зимовий, в нашому краю поки що мало відомий, – йдеться в альманасі, виданому з нагоди 25-річчя спортивного товариства “Україна” 1936-го. – З причини недостачі штучних ледовищ гаківковий сезон у нас триває доволі коротко, ледви кілька зимових місяців. У нас цей спорт тісно зав’язаний з погодою, тому кожний гаківкар бажає собі доброї і гострої зими. Мало є спортів, що уміли б так скоро поширитися серед молоді. Про виховні вартості гаківки свідчить той факт, що вона добула собі повне право в школах, які уважають собі за обов’язок і честь мати в зимі свої власні гаківкові дружини”.

Перша спроба ознайомити галицьких українців з хокеєм була перед Першою світовою війною. Року 1909 невтомний популяризатор спорту, викладач академічної гімназії Іван Боберський придбав два комплекти ключок для цієї гри. Влітку на просторих галявинах Кайзервальду тепер Шевченківського гаю. – Ред. гімназисти бавилися в хокей на траві. Взимку йшли на став Собка Простягався уздовж сучасної вулиці Академіка Сахарова. – Ред. і вправлялися на льоду.

Учні академічної гімназії вправляють в гаківці на траві, 1910 рік

Боберський шукав для переважно англійських спортивних термінів українські відповідники. Так футбол став “копаним м’ячем”, волейбол – “відбиванкою”, баскетбол – “кошиківкою”, бокс – “стусаном”, а теніс – “сітківкою”. Назву для хокею підказали вже згадані ключки – “кривулі”. Вони мали вигнуті завершення, подібні до гачків. Тож нову гру професор іменував “гаківкою”. Так і називали хокей на Галичині до радянського вторгнення.

У середині 1920-х хокейні команди виникли при польських спортивних товариствах – “Поґонь”, “Чарні”, “Легія”, а також при єврейській “Гасмонеї”. Вони проводили першість Львівської округи, переможці якої змагалися з найкращими командами інших округ за звання чемпіона Польщі. Небезуспішно: 1933-го цей титул здобула “Поґонь”, 1935-го – “Чарні”.

Перші успіхи

Спортивне товариство “Україна” заснували 1911 року випускники Академічної гімназії, які навчалися в Університеті та Політехніці. На початках вправляли футбол і легку атлетику. З часом при клубі виникли секції з інших видів спорту.

Організувати хокейне відділення вдалось наприкінці 1929-го. Ініціаторами були Олександр Радловський і Степан Конашевич. Вони знайшли необхідні кошти та запросили до команди хокеїстів-українців, які до того грали за польські клуби.

“Найважнішою перешкодою при організуванні нової секції був брак грошевих засобів, бо гаківковий спорт вдесятеро дорожчий від копаного м’яча чи інших спортових ділянок, – згадував гравець команди, магістр права Роман Дицьо. – Тоді виринає думка відкликнутися до українського громадянства, до наших установ за матеріяльною допомогою для новозаложеної секції. На цей відклик численні наші установи та поодинокі громадяни поспішили з грошевими датками і таким чином причинилися до створення нашої секції”.

Перший матч команда зіграла 12 січня 1930 року проти “Гасмонеї”. Підсумок – 2:0 на користь українців. Певною мірою несподіванка – при єврейському товаристві хокейна секція діяла уже третій рік. У наступному сезоні “Україна” виграла першість округи у класі “Б” і перейшла до класу “А”, де змагалися найсильніші команди краю.

Перша гаківкова команда “Україна”, 1930 рік. Ліворуч – керівник секції Олександр Радловський. В центрі – воротар Микола Скрипій. Праворуч від нього – найкращий бомбардир Мирон Труш

Дограти без зубів

“Незрівнянний Труш був героєм дня, а його гра викликувала у глядачів подив і признання», – описує газета “Діло” матч проти “Гасмонеї”. Підсумок – 4:0. Усі чотири шайби закинув Мирон Труш.

Син художника-імпресіоніста Івана Труша пробував себе в різних видах спорту. Їздив на чемпіонат світу зі стрільби з лука у складі збірної Польщі. У футбольній команді “Україна” стояв на воротах. Після кількох невдалих матчів і розгромних рецензій у пресі покинув копаний м’яч. Зате сповна реалізував себе в хокеї. Мало який матч минав без шайби у виконанні Мирона. Не пас задніх і його молодший брат Роман – також вправний лучник і гаківкар.

Втім головною “зіркою” “України” був воротар Микола Скрипій на прізвисько “Тиґрис”. Уболівальники обожнювали його за сміливість і жертовність. Незалежно від статусу поєдинку – чи то вирішальна зустріч першості, чи товариський матч із другорядним противником, – “Тиґрис” віддавався на повну. Нерідко розплачувався за це власним здоров’ям. Омелян Бучацький згадує один такий епізод, що трапився у матчі з “Легією”:

“Соколовський проривається до воріт Скрипія. “Тиґрис” виїхав допереду і кинувся під удар у той момент, коли Соколовський з усієї сили вдарив. Кружок, вибивши “Тиґрисові” всі горішні й долішні передні зуби, застряг йому в устах. Поки грачі та глядачі змогли отямитися, окривавлений Скрипій поволі піднісся, сам витягнув з уст кружок і кинув його на лід. Тоді виплюнув решту зубів, під’їхав до сітки ледовища, сягнув рукою за неї, набрав кілька пригорщ снігу, дослівно обліпив ним лице і так здержав сплив крові. По кількох хвилинах, незважаючи на усі спротиви грачів і керівника “України”, “Тиґрис” вернувся на ворота і таки дограв до кінця змагань!”.

Скрипія часто називають винахідником хокейної воротарської маски. Мабуть, таке твердження дещо перебільшене. Але доконаний факт: втомлений постійними травмами “Тиґрис” одним із перших у світі почав використовувати цей обов’язковий тепер атрибут. Захисний шолом змайстрував сам із дротів і старої солдатської каски.

Гаківкарі “України” на першій шпальті першого номера тижневика «Спортові вісти», 1931 рік

Закордонне турне

У січні 1932 року “Україна” вирушила за кордон – до Чернівців, що тоді належали Румунії. Протягом трьох днів провели товариські матчі з трьома командами, кожна з яких представляла інший народ. Український “Довбуш” переграли 7:0. Єврейський “Маккабі” – 2:0. Тільки у третій зустрічі – проти румунської “Драґош Вода” – втомлені гості поступилися. Єдину шайбу гравець Айзенвайзель забив на першій хвилині “зі замішання під воротами “України”.

“Найкращим грачем “Драґош Вода” був сам… суддя-румун, – переказував очевидець. – Мабуть, він був перший раз на гаківкових змаганнях, бо цілком без причини раз-по-раз виключав за порядком усіх наших грачів з виїмком воротаря. Мистець Черновецької округи грав незвичайно брутально та розбив небезпечно Шиналя, якого з грища завезли на клініку до операції розбитого совгами Ковзанами. – Ред. чола”.

Попри поразку, турне визнали успішним. Кожна зустріч збирала майже тисячу глядачів. Вони оплесками вітали львів’ян, яких за майстерність називали “канадійцями”. Насиченою була й культурна програма. Представники клубу “Довбуш” зустрічали гостей уже на кордоні. Потім були урочисті привіти на залізничному двірці, екскурсії містом та домівками українських товариств.

“Виступ “України” в Чернівцях стрінувся з загальним признанням серед черновецького спортового світу, чому вислів дали всі тамошні часописи – українські, румунські та німецькі, – підсумовувало “Діло”. – Українське населення Черновець витало наших змагунів просто з ентузіязмом, виявляючи їм на кожному кроці свою прихильність і відданість. Тріюмф “України” був одночасно тріюмфом для всіх буковинських українців».

Фатальне тренування

Хокей вважають одним із найжорсткіших видів спорту. А отже, і одним із найнебезпечніших. У 1930-х, коли грати і тренуватися треба було на природних майданчиках, себто замерзлих озерах і ставках, спортсменам загрожувала ще одна небезпека. Жертвою такої впав гравець “України” Тадей Проць.

24 лютого 1937 року він разом із товаришем вирішив потренуватися на ковзанці “Францівка”. Була відлига, крига стоншала, у багатьох місцях – із тріщинами й підмита водою. Втім запальний спортсмен не зважав на це. Він затято їздив краями майданчика. Раптом лід проламався, і Проць з тріском полетів у холодну воду. Друг намагався подати бідоласі ключку й витягнути його – марно. Через півгодини працівники пожежної служби видобули задубілий труп. Небіжчикові було 20 років.

Відважного хокеїста ховали на Янівському цвинтарі. На похорон прийшли всі члени товариства. Вони несли великий червоно-чорний вінок – у светрах таких барв виступала команда. Відспівували двоє священиків, був хор. Прощальне слово виголосив член правління “України” Євген Чучман.

“Тадей Проць був одним із найкращих змагунів товариства, – йшлося у некролозі. – Своєю товариською вдачею та іншими гарними прикметами з’єднав собі любов і пошану усіх змагунів та прихильників гаківкового спорту”.

Сенсаційний сезон

Перед початком сезону 1937/38 більшість уболівальників “України” були налаштовані песимістично. Рік тому команда посіла передостаннє місце у класі “А” й мусила зіграти перехідний матч проти переможця класу “Б” – дрогобицького “Юнака”. Втратили майже усіх лідерів. Тадей Проць загинув. Мирон Труш не втримався перед привабливою фінансовою пропозицією “Легії” і покинув українське товариство. Микола Скрипій під час товариського матчу наважився на “бравурну оборону воріт”, вкотре отримав травму й вибув із гри на кілька місяців.

Матч із “Юнаком” починався провально – у першій третині “чорно-червоні” пропустили три шайби. Тільки за дві хвилини до фінального свистка вдалося зрівняти рахунок. А в третій додатковій 10-хвилинці – забити переможний гол. Команда зберегла за собою місце у класі “А”.

Карикатура гумористичного часопису “Комар” висміює перехід Мирона Труша до польської “Лєхії”: “В таких перегонах вже нас ніхто не пережене!”

“Коли доля “України” здавалася вже припечатана, тоді саме приходить спасення з одиноко можливого джерела – віри нашої дружини у власні сили, – зазначав спортивний часопис “Змаг”. – Ця похвали гідна обнова духа, амбіція і жертвенність, що пхнула нашу дружину до шаленого поступу, була і є найбільш радісним моментом, що високо клясифікує нашу гаківкову дев’ятку».

Однак результати першості округи виглядали сенсаційно. Перемоги над АЗС і “Поґонею”, нічия з “Легією” і єдина поразка від “Чарних”. Як підсумок – друге місце в підсумковій таблиці.

“Успіх цей є для нас тим цінніший, що не є він вислідом сліпого припадку чи щастя, але осягнений завзятою послідовною працею і вмілостями наших гаківкарів, – тішився дописувач “Змагу”. – Відмолоджена дружина вспіла у чотирьох мистецьких стрічах запалом, амбіцією та молодечим боєвим духом зіпхнути поза себе рутиновані і будь-що-будь відомі на краєвих і закордонних ледовищах дружини”.

На ширший терен

Друге місце в першості округи давало право боротися за титул чемпіона Польщі. Жереб визначив суперником “України” в півфіналі краківську “Краковію” – чинного чемпіона. Основу команди становили гравці збірної країни, яка рік тому брала участь у зимових Олімпійських іграх.

Львів’яни чекали цього матчу майже місяць – через теплу погоду розтанули всі ковзанки. Нарешті 27 лютого 1938 року суперники зійшлися на льодовому майданчику “Поґоні”. Майже 3 тисячі глядачів чекали розгрому “чорно-червоних” із двозначним рахунком. Тож підсумок – поразку 0:4 – оглядачі назвали вдалим.

Гаківкарі “України”, 1935 рік

“Молоді гаківкарі “України” вийшли на ледовище з такою величезною тремою, що не знали спершу взагалі, що з ними діється, – аналізувало гру “Діло”. – Не довіряючи згори своїм силам, застосували вони хаотичну оборонну тактику й таким чином облегшили знаменитому нападові “Краковії” працю. Згодом, коли виявилося, що не такий вовк страшний, наші гаківкарі починають приходити до себе і грати чимраз краще. Та деяка недовіра до власних сил все ще залишилась. Саме ця недовіра не дозволила нашим гаківкарям здобути почесних воріт та поправити вислід».

А дописувач гумористичного часопису “Комар” під псевдонімом Шершень іронізував:

“Після змагань розходилася публика з малоросійською усмішкою на вустах. Було ясно: ми піддурили “Краковію”. Всі чекали 0:8, а було лише 0:4. “Інтерес” – сліпий побачив би. На “фіналі” в Кракові повинно бути 0:8. Але ми “заробимо” і на тому – перед змаганнями поставимо на 0:16».

Матч-відповідь у Кракові скасували через відлигу. Подейкували, що насправді хокейні функціонери побоялися везти до іншого міста команду з провокативною назвою “Україна”. Як воно було насправді – навряд чи колись стане відомо. Чемпіона Польщі того сезону так і не визначили.

15. Спортивні звитяги минулого й сьогодення

1. Які історичні постаті долучилися до становлення і розвитку спортивного руху в Україні?
Іван Боберський – розвивав спортивно-патрівотичне товариство “Сокіл” на західноукраїнських землях.
Кирило Трильовський – засновник пожежно-руханкового товариства “Січ”

2. Поясніть, як ви розумієте твердження про те, що в товаристві «Сокіл» «тренували тіло, а виховували український дух».
В товаристві “Сокіл”, окрім спортивної роботи, займалися патріотичним вихованням молоді. Видавалися календарі, співаники, часописи, що мали національно-патріотичне спрямування.
3. Як називали хокей сто років тому?
Хокей сто років тому називали гаківкою.
1. Чому Першу Всеросійську олімпіаду 1913 року проводили в Києві?
Київ мав найбільше розвинений спортивний рух в порівнянні з іншими великими містами російської імперії. Він був колискою олімпійського руху. В Києві діяло 196 спортивних організацій, що налічували близько 8 тисяч учасників. У місті діяли велотрек, стадіон, яхт-клуб, іподром, стрільбище.
2. Пригадайте, що вам уже відомо про родину Терещенків. Як вони сприяли проведенню
Олімпіади в Києві?
Терещенки фінансували проведення олімпіади в Києві. Родина колишніх селян-кріпаків завдяки своїй працелюбності та підприємницьким талантам домоглися неймовірного: вони стали одними з найвідоміших в Україні та за її межами промисловців і чи не найбільшими меценатами нашої культури і, як ми бачимо, спорту.
3. Спробуйте визначити, в яких видах спорту змагались олімпійці. Підтвердьте свої припущення за допомогою пошукових систем інтернету.
Велосипедний спорт, легка атлетика, футбол, вітрильний спорт, кінний спорт, фехтування, стрільба, плавання, стрибки у воду, веслування, теніс, марафонський біг, мотогонки.

1. За які досягнення українську гімнастку Ларису Латиніну включили до списку 10 найкращих спортсменів світу?
З 1964 по 2012 роки трималося досягнення української гімнастки Лариси Латиніної, що здобула найбільшу кількість олімпійських нагород за всю історію Олімпійських ігор – 18.
2. Чому українські спортсмени і спортсменки були змушені виступати за команди інших країн?
Це відбувалося тому, що українці впродовж тривалих століть не мали власної держави і перебували в колоніальній залежності від росії.
3. Що таке Паралімпійські ігри? Чого ми можемо повчитись у спортсменів-паралімпійців?
Паралімпійськими іграми називають спортивні змагання для людей з обмеженими фізичними можливостями. Ми можемо повчитися у паралімпійців витривалості, загартованості і стійкості духу, волі до перемоги.

Перевірте себе

1. Складіть запитання до тексту параграфа, починаючи кожне такими словами:
Коли відбулася Перша Київська олімпіада?
Що називали гаківкою?
Хто фінансував власним коштом Першу Київську олімпіаду?
Де проходив Перший краєвий здвиг 1911 року?
Звідки ми можемо дізнатися про гімнастку Ларису Латиніну?

Чому спортивні досягнення українців протягом тривалого часу були невідомі світу?
Як називали хокей у Львові?
Який результат літніх Паралімпійських ігор 2020 року привезли українські паралімпійці з Токіо?
Запропонуйте свої запитання в класі.
2. Складіть детальний план до підпараграфа «Спортивні здобутки сьогодення».
1. Здобутки українців на Олімпіаді в Хельсінкі 1952 року.
2. Досягнення гімнастки Лариси Латиніної.
3. Державний Гімн України у Барселоні.
4. Золоті олімпійські медалі для незалежної України.
5. Олімпійська чемпіонка України 1994 року фігуристка Оксана Баюл.
6. Олімпійський чемпіон України 1994 року борець В’ячеслав Олійник.
7. Чотирьохкратна олімпійська чемпіонка плавчиня Яна Клочкова.
8. Олімпійський чемпіон України 2021 року борець Жан Беленюк.
9. Світова рекордсменка 1995 року в потрійному стрибку Інеса Кравець.
10. Світовий рекордсмен стрибун з жердиною Сергій Бубка.
11. Чемпіон світу з шахів 2020 року Руслан Пономарьов.
12. Володарі Золотого м’яча футболісти Олег Блохін, Ігор Бєланов, Андрій Шевченко.
13. Боксери брати Клички.
14. Олімпійська чемпіонка Лілія Подкопаєва.
15. Найсильніша людина планети 2020 року Олексій Новиков.
13. Досягнення українських паралімпійців.
13. Паралімпійська чемпіонка з біатлону Олександра Кононова.
3. Сформулюйте три речення: розповідне, питальне, окличне про досягнення українців у сфері спорту.
Заняття спортом набули поширення в Україні трохи більше століття тому.
Які спортивне досягнення здійснив Сергій Бубка?
Гімнастка Лариса Латиніна належить до десятки найвидатніших спортсменів світу!
4. Опишіть спортсмена / спортсменку, які згадуються в параграфі, не називаючи імені.
Запропонуйте однокласникам / однокласницям відгадати цю особистість.
Вона шестиразова чемпіонка світу з фехтування. Здобула звання чемпіонки світу в 2013 році.
Він володар Золотого м’яча. Його тренував Володимир Лобановський.
5. Вправа «Перегони». Влаштуйте мінізмагання. За певний відрізок часу запишіть якнайбільше видів спорту, які успішно розвиваються в Україні.
1. Футбол 2. Баскетбол 3. Бокс 4. Гімнастика 5. Художня гімнастика 6. Хокей 7. Бенді (хокей з м’ячем) 8. Регбі 9. Боулінг
6. Вправа «Упорядкування». За допомогою вчителя / вчительки складіть таблицю за схемою: вид спорту → ім’я спортсмена / спортсменки → досягнення.