Класифікація податків – Податкова система та шляхи її реформування

Основні терміни та поняття: податкові платежі, прямі податки, непрямі податки, прибуткові податки, майнові податки, податки на споживання, податки на різні дії, загальнодержавні податки, збори та інші обов’язкові платежі, місцеві податки і збори, особисті податки, реальні податки.

Об’єднання податків у систему передбачає можливість їх класифікації, що дозволяє краще з’ясувати суть цієї категорії. Підстав для класифікації може бути декілька.

Податки класифікуються за різними ознаками.

Класифікація податків проводиться:

За економічним змістом об’єкта оподаткування;

В залежності від рівня державних структур, які їх встановлюють;

За способом їх стягнення (в залежності від територіального рівня);

В залежності від способів встановлення ставок оподаткування;

В залежності від встановленого порядку використання;

За суб’єктом оподаткування.

За формою оподаткування податки поділяються на прямі і непрямі.

Критерієм такого поділу стала теоретична можливість перекладання обов’язку сплати податку на іншу особу — на споживача продукції. Критерій перекладання податку на споживача для визнання цього податку прямим чи непрямим є неточним, оскільки при певних умовах прямі податки також можуть бути перекладені на споживача продукції через механізм ціноутворення.

Прямі податки встановлюються відносно платників. їх розмір залежить від розміру об’єкта оподаткування. Кінцевим платником прямих податків є той, хто одержує дохід, володіє майном.

До прямих податків належать всі прибуткові та майнові податки.

Вони встановлюються на дохід або майно платника податків і сприяють такому розподілу податкового тягаря, при якому більше податків платить той, хто має більш високі доходи та більше майна. Такий принцип оподаткування більшість економістів вважає справедливим. У розвинених країнах світу, таких, як США, Японія, Великобританія, ФРН, прямі податки становлять близько 40-90 відсотків в загальній сумі податкових надходжень.

Разом з цим, пряме оподаткування вимагає відпрацювання складного механізму стягнення податків, оскільки виникають проблеми в обліку об’єкта оподаткування. Крім того, вимагається відпрацювання механізму попередження ухилень від оподаткування.

За ступенем обліку фінансового стану платника податків прямі податки поділяються на особисті та реальні.

Механізм обчислення та сплати особистих податків враховують платоспроможність та сімейний стан фізичної особи, оскільки вона сплачує податок в залежності від величини отриманого доходу (прибутку). Прикладом особистого податку є податок на доходи фізичних осіб.

Реальними податками оподатковується майно фізичних і юридичних осіб незалежно від індивідуальних фінансових можливостей платника податку. Прикладом реального податку є податок (плата) на землю, платники якого повинні сплачувати його незалежно від того, чи отримали вони доходи і, якщо отримали, то в яких розмірах.

Непрямі податки встановлюються на окремі товари, роботи, послуги і включаються до їх ціни. Кінцевими платниками непрямих податків є споживачі товарів, робіт і послуг, а самі податки включаються у вигляді надбавки до ціни на ці товари, роботи й послуги. Непрямі податки ще називають податками на споживання.

Оскільки платниками непрямих податків є споживачі продукції, і самі податки включаються до ціни товарів, робіт і послуг, то їх розмір для окремого платника податку прямо не залежить від одержаних ним доходів або наявного у нього майна.

До непрямих податків належать такі податки, як податок на додану вартість, акцизний збір, мито.

Незважаючи на критику з боку багатьох економістів, непрямі податки доволі широко використовуються в усьому світі, оскільки при відносно простому механізмі їх стягнення вони забезпечують стабільні й суттєві доходи держави та ухилитися від їх сплати важко. Крім того, психологічно ці податки сприймаються платниками легше, ніж прямі, оскільки вони приховані у ціні товару, роботи, послуги, і платник податку в момент його сплати не завжди усвідомлює, що сплачує податок державі.

За економічним змістом об’єкта оподаткування податки поділяються на:

Прибуткові податки стягуються з доходів (прибутків) фізичних та юридичних осіб.

Майнові податки застосовуються при оподаткуванні рухомого та нерухомого майна, а також на використання різних ресурсів — землі, води, корисних копалин тощо.

Податки на споживання сплачуються не при одержанні доходів (прибутку), а при їх використанні.

Податки на різні дії стягуються за оформлення юридичних чи господарських актів, з фінансових операцій, реалізації продукції тощо.

В залежності від рівня державних структур, які встановлюють податки, вони поділяються на загальнодержавні та місцеві.

В Законі України від 18 лютого 1997 року № 77/97-ВР “Про внесення змін до Закону України “Про систему оподаткування”” відокремлені загальнодержавні та місцеві податки та збори.

До загальнодержавних”податків належать:

Податок на додану вартість;

Податок на прибуток підприємств;

Податок на доходи фізичних осіб;

Податок на нерухоме майно (нерухомість);

Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;

Збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;

Збір за спеціальне використання природних ресурсів;

Збір за забруднення навколишнього природного середовища;

Збір до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення;

Збір на обов’язкове соціальне страхування;

Збір на обов’язкове державне пенсійне страхування;

Збір до Державного інноваційного фонду;

Плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності;

Фіксований сільськогосподарський податок;

Збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;

Єдиний збір, що справляється у пунктах пропуску через державний кордон України.

Загальнодержавні податки, збори та обов’язкові платежі відповідно до статті 14 Закону України від 18 лютого 1997 року № 77/97-ВР “Про внесення змін до Закону України “Про систему оподаткування”” встановлюються Верховною Радою України та стягуються в обов’язковому порядку на всій території України незалежно від того, до якого бюджету вони зараховуються. Уряд, місцеві органи влади не мають права скасовувати ці податки, збори та обов’язкові платежі або запроваджувати інші, встановлювати ставки оподаткування чи надавати пільги за виключенням тих, що передбачені чинним законодавством України.

Порядок зарахування загальнодержавних податків, зборів та обов’язкових платежів до Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів і до державних цільових фондів визначається відповідно до чинного законодавства України.

Такі податки, як податок на нерухоме майно (нерухомість), плата (податок) за землю, податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, податок на промисел, збір за використання природних ресурсів та збір за забруднення навколишнього природного середовища на території Автономної Республіки Крим, встановлюються Верховною Радою Автономної Республіки Крим. При цьому ставки по цих платежах встановлюються в межах граничних розмірів ставок, встановлених законодавством України.

Відповідно до статті 15 Закону України від 18 лютого 1997 року № 77/97-ВР “Про внесення змін до Закону України “Про систему оподаткування””, місцеві податки та збори налічують 16 видів платежів. Сьогодні в Україні існує 2 види місцевих податків та 14 — місцевих зборів.

До місцевих податків належать податок з реклами та комунальний податок.

До місцевих зборів належать:

Збір за припаркування автотранспорту;

Збір за видачу ордера на квартиру;

Збір за участь у бігах на іподромі;

Збір за виграш у бігах на іподромі;

Збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі;

Збір за право використання місцевої символіки;

Збір за право проведення кіно – і телезйомок;

Збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей;

Збір за проїзд по території прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон;

Збір за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі та сфери послуг;

Місцеві податки та збори, механізм їх справляння та порядок їх сплати встановлюються сільськими, селищними, міськими радами народних депутатів відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, встановлених законодавством України про місцеві податки та збори. Це не стосується лише збору за проїзд по території прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон. Цей збір встановлюється обласними радами народних депутатів.

Комунальний податок, збір за припаркування автотранспорту, ринковий збір, збір за видачу ордера на квартиру, збір за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі та сфери послуг, а також збір з власників собак відповідно до статті 15 Закону України від 18 лютого 1997 року № 77/97-ВР “Про внесення змін до Закону України “Про систему оподаткування”” за наявності об’єктів оподаткування або умов, з якими пов’язано запровадження цих податків і зборів, є обов’язковими для встановлення сільськими, селищними, міськими радами народних депутатів.

Місцеві податки та збори зараховуються до місцевих бюджетів.

В залежності від способів встановлення податкових ставок податки поділяються на пропорційні, прогресивні та рівні. До пропорційних належать податки, які передбачають сплату однакової суми з кожної одиниці оподаткування. Ставки прогресивних податків збільшуються із ростом одиниці оподаткування. Рівний податок стягується в однаковій сумі зі всіх його платників. Перевагою таких податків є простота його стягнення.

В залежності від встановленого порядку використання податки поділяються також на загальні та спеціальні. Загальні податки при надходженні до бюджету обезлічуються. Вони не мають особливого призначення й передбачені для проведення загальнодержавних заходів і можуть бути використані для покриття будь-яких видів видатків державного та місцевого бюджетів. Спеціальні (цільові) податки мають строго визначене призначення й стягуються для проведення цільового фінансування окремих раніше визначених заходів.

За суб’єктом оподаткування податки поділяються на ті, що стягуються з:

Юридичних і фізичних осіб (змішані).

Контрольні питання до розділу 1. 6:

7. Яким чином і для чого проводиться класифікація податкових платежів?

Як поділяються податки за формою оподаткування?

Яка відмінність прямих податків від непрямих?

Чому непрямі податки так називаються?

Прямому чи непрямому оподаткуванню надається перевага в розвинених країнах світу та в Україні?

Як класифікуються податки в залежності від способів встановлення податкових ставок?

Як класифікуються податки в Законі України від 18 лютого 1997 року № 77/97-ВР “Про внесення змін до Закону України “Про систему оподаткування””?

Назвіть, які майнові податки ви знаєте.

Як класифікуються податки в залежності від встановленого порядку їх використання?

Як поділяються податки за об’єктом оподаткування?

Наведіть приклади пропорційних, прогресивних, рівних податків?

Похожие статьи

  • Податкова система — основа економічної системи – Податкова система та шляхи її реформування Основні терміни та поняття: податкова система, бюджет, Зведений бюджет України, Державний бюджет України, республіканський бюджет Автономної Республіки.
  • Основні принципи формування податкової політики держави та побудови податкової системи – Податкова система та шляхи її реформування Основні терміни та поняття: податкова політика, система оподаткування, принципи побудови податкової політики та системи оподаткування, фінансові принципи.
  • Становлення та розвиток податкової політики України як незалежної держави – Податкова система та шляхи її реформування Основні терміни та поняття: податкова реформа, реформування системи оподаткування, стягнення податків, зборів і обов’язкових платежів, акцизи, податкова.
  • Податкові системи в країнах з розвиненою ринковою економікою – Податкова система та шляхи її реформування Основні терміни та поняття: структура податкової системи, податкова база, податкові пільги, податкові ставки (нормативи), податкова політика, прямі.
  • Сутність податків – Податкова система та шляхи її реформування Основні терміни та поняття: податки; плата; відрахування; збір; платники податків; юридичні особи; фізичні особи; економічна політика; соціальна.
  • Необхідність та шляхи реформування податкового законодавства України – Податкова система та шляхи її реформування Основні терміни і поняття: система оподаткування, нормативно-правові акти, податкова реформа, реформування податкової системи, Податковий кодекс України.
  • Елементи системи оподаткування – Податкова система та шляхи її реформування Основні терміни та поняття: елементи системи оподаткування, суб’єкт оподаткування, платник податків, об’єкт оподаткування, база оподаткування.
  • Податкова служба, Податкова служба України та шляхи проведення її модернізації – Податкова система та шляхи її реформування Податкова служба України та шляхи проведення її модернізації Правовий статус податкових органів України, їх функції та правові основи діяльності.
  • Податкові служби в розвинених країнах світу – Податкова система та шляхи її реформування У більшості країн світу податкові органи мають незрівнянно більші повноваження, ніж органи державної податкової служби України, й там168 Ніхто не нарікає.
  • Податкова політика держави – Податкова система та шляхи її реформування Основні терміни та поняття: податкова політика, податкова система, об’єкт державного регулювання соціально-економічних процесів, суб’єкт державного.
  • Податкове законодавство та шляхи його реформування, Нормативно-правові акти з питань оподаткування – Податкова система та шляхи її реформування Нормативно-правові акти з питань оподаткування Основні терміни та поняття: податки, збори, обов’язкові платежі, податковий контроль, податкове.
  • Функції, які виконують податки – Податкова система та шляхи її реформування Основні терміни та поняття: функції податків, фінансово-економічні методи регулювання, регулююча функція податків, стимулююча функція податків.
  • Вступ – Податкова система та шляхи її реформування Проведення ринкових реформ значною мірою залежить від стану фінансів держави та її бюджету, через який держава акумулює кошти для фінансування.
  • Адаптація податкового законодавства України до законодавства Європейського Союзу – Податкова система та шляхи її реформування Основні терміни та поняття: міжнародна угода, міжнародний договір, законодавство, норми та стандарти Європейського Союзу, Угода про партнерство і.
  • Бюджетна система як головна ланка фінансової системи держави – Податкова система та шляхи її реформування Основні терміни та поняття: бюджетна система, бюджет, Зведений бюджет України, Державний бюджет України, республіканський бюджет Автономної Республіки.
  • Теоретичні аспекти оподаткування, Оподаткування — один з найважливіших факторів розвитку ринкової системи – Податкова система та шляхи її реформування Оподаткування — один з найважливіших факторів розвитку ринкової системи Основні терміни та поняття: податкова система, податки, оподаткування, податкова.
  • Документальні перевірки платників податків – Податкова служба Податковий контроль як елемент керування процесом оподаткування є необхідною умовою існування ефективної податкової системи. Він покликаний забезпечити.
  • Облік та звітність у системі оподаткування – Податкова служба Інструкцію про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету розроблено відповідно до вимог Законів.
  • Інформаційне забезпечення платників податків – Податкова служба Своєчасне та об’єктивне інформування платників податків про нові нормативно-правові акти, зміни та доповнення до існуючих, а також порядок застосування.
  • Проблеми та шляхи вдосконалення проведення документальних перевірок податкових агентів з питань правильності нарахування, своєчасності та повноти перерахування до бюджету податків, Проблемні питання щодо проведення документальних перевірок та шляхи їх вирішення – Адміністрування перевірок платників податків, зборів та обов’язкових платежів Проблемні питання щодо проведення документальних перевірок та шляхи їх вирішення Основними проблемними питаннями, які виникають при проведенні.
  • Аналіз впливу змін податкового законодавства на систему прямого оподаткування – Пряме оподаткування в Україні В умовах ринкової економіки, впровадження ефективної податкової системи є запорукою сталого розвитку країни. За допомогою податкових важелів, держава.
  • Аналіз нормативно-правової бази з податку на прибуток підприємства – Податок на прибуток підприємств, його суть та значення Головним елементом у створенні сприятливого середовища для розвитку бізнесу і процвітання економіки є податкова реформа. Діюча сьогодні податкова система.
  • Висновки – Адміністрування перевірок платників податків, зборів та обов’язкових платежів Зважаючи на високу ефективність контрольно-перевірочної діяльності податкових органів, на нашу думку, вона завжди буде дієвим інструментом податкового.
  • Облік податкових надходжень – Податкова служба Порядок нарахування податків в особових рахунках платників. З метою обліку нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету органами державної податкової.
  • Ставки – Система обов’зкового соціального страхування в Україні На обов’язкове державне пенсійне страхування встановлюються ставки збору в таких розмірах: 1. 32% від об’єкта оподаткування (або з суми винагород, що.
  • Система показників ефективності функціонування системи прямого оподаткування – Пряме оподаткування в Україні Для оцінювання ефективності механізму оподаткування перш за все необхідно уточнити економічну суть даної категорії. Ефективність, на відміну від ефекту.
  • Вивчення організації роботи податкової служби, її структури, функцій, прав, обов’язків та відповідальності посадових осіб – Податкова служба Апаратом державної виконавчої влади, що здійснює податкову політику і організує стягнення податків, зборів і платежів у розпорядження держави, є державна.
  • ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ПРОЦЕСУ ФОРМУВАННЯ ДОХІДНОЇ ЧАСТИНИ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ., ВДОСКОНАЛЕННЯ ПРОЦЕСУ ФОРМУВАННЯ ДОХОДІВ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ ЗА РАХУНОК ЗМІНИ ПОДАТКОВОЇ ПОЛІТИКИ – Управління формуванням доходів державного бюджету України з метою їх оптимізації ВДОСКОНАЛЕННЯ ПРОЦЕСУ ФОРМУВАННЯ ДОХОДІВ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ ЗА РАХУНОК ЗМІНИ ПОДАТКОВОЇ ПОЛІТИКИ Оскільки на основі досліджених показників.
  • Напрямки підвищення податкового контролю податку на прибуток – Податок на прибуток підприємств, його суть та значення Слід відзначити, що податок на прибуток в структурі бюджету – є бюджетоформуючим, його частка в структурі бюджету є значна. Якщо звернутися знову до.
  • Етапи розвитку непрямого оподаткування Історія оподаткування загалом нерозривно пов’язана з історією людства як такого, відображаючи весь процес розвитку людини, від найдавніших часів до наших.
  • Теоретичні основи дослідження системи прямого оподаткування, Сутність системи прямого оподаткування – Пряме оподаткування в Україні Сутність системи прямого оподаткування Податки як головне джерело державних доходів мають багатовікову історію. Цілісна система оподаткування кожної.
  • Прибуткове оподаткування Прибуткове оподаткування До прибуткового оподаткування в Україні належить група податків на доходи та на прибуток підприємств, яка за економічним змістом.
  • КЛАСИФІКАЦІЯ ДОХОДІВ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ ТА ЇХ СКЛАД – Управління формуванням доходів державного бюджету України з метою їх оптимізації Існує декілька класифікацій доходів Державного бюджету. У підході до зазначеного питання не склалося єдиної точки зору. Так, зокрема, представимо одну із.
  • Зміст – Адміністрування перевірок платників податків, зборів та обов’язкових платежів Вступ Розділ 1. Теоретичні аспекти організації та проведення документальних перевірок податкових агентів – юридичних осіб з питань правильності.
  • Узагальнення результатів податкового контролю розрахунків з бюджетом з податку на прибуток та шляхи його вдосконалення, Узагальнення результатів податкового контролю розрахунків з бюджетом з податку на прибуток. Акт податкової перевірки – Податок на прибуток підприємств, його суть та значення Узагальнення результатів податкового контролю розрахунків з бюджетом з податку на прибуток. Акт податкової перевірки Документальна планова перевірка.
  • Оцінка податкового навантаження в системі прямого оподаткування – Пряме оподаткування в Україні Важливою характеристикою податкової політики держави є рівень податкового навантаження на платників податків та економіку країни в цілому. Податкове.
  • Изменения в системе налогообложения в Российской Федерации с 01 января 2016 года – Налоги в РФ С 1 января 2016 года произошли значительные изменения в системе налогообложения в Российской Федерации. Так ставки акцизов на некрепкий алкоголь.
  • Оцінка функціонування системи прямого оподаткування в Україні, Структурно-динамічний аналіз доходів від прямих податків – Пряме оподаткування в Україні Структурно-динамічний аналіз доходів від прямих податків Однією з головних функцій податків є фіскальна функція. Акумулювання коштів до державного.
  • Структура місцевих фінансів у фінансовій системі України – Місцеві фінанси у складі фінансової системи України У сучасних правових державах місцеві органи влади входять до загальної системи організації державної влади, а їхня компетенція визначається центральною.
  • ПОНЯТИЕ НАЛОГОВОЙ СИСТЕМЫ И ЕЕ ОРГАНИЗАЦИЯ, Понятие налоговой системы – Налоговая система Республики Казахстан. Этапы становления и проблемы финансирования Понятие налоговой системы Любое государство может существовать лишь тогда, когда обладает собственной финансовой базой, проще говоря, имеет деньги для.

Класифікація податків – Податкова система та шляхи її реформування

Класифікація й основні види податків

Здавна за методом встановлення податків їх почали поділяти на прямі і непрямі. Критерієм такого розподілу була теоретична можливість перекладання податків на споживача товарів. Припускається, що кінцевим платником прямих податків стає той, хто одержує дохід, володіє майном, а кінцевим платником непрямих податків – споживач товару, на який податок перекладається шляхом надбавки до ціни. Прямі податки встановлюються безпосередньо на дохід або майно платника податків, а непрямі – вводять до ціни товарів (робіт, послуг). Непрямі податки називають податками на споживання.

Критерій перекладання податку на споживача для визнання його прямим чи непрямим згодом був визнаний неточним, оскільки за певних умов прямі податки також можуть бути перекладеними на споживачів продукції чи послуг через механізм зростання цін, а тягар непрямих податків, навпаки, не завжди повністю перекладається на споживача, якщо попит на реалізовані товари виявляється досить еластичним, і обсяг реалізації зменшується при підвищенні ціни. Тому для поділу податків на прямі і непрямі перестали використовувати критерій перекладання.

Сьогодні усі прибуткові і майнові податки (у тому числі на дарування, спадщину, купівлю-продаж цінних паперів і т. ін.) належать до прямих, а всі податки на споживання – до непрямих.

Прямі податки встановлюються безпосередньо для платників; їхній розмір залежить від масштабів об’ єкта оподатковування. Прямі податки сприяють такому розподілу податкового тягаря, за якого більше платять ті члени суспільства, що мають вищі доходи. Такий принцип оподаткування більшість економістів вважає справедливішим. Водночас, форма прямого оподатковування вимагає досить складного механізму стягування податків; виникають проблеми обліку об’ єктів оподатковування і ухилення від сплати. Тому, незважаючи на справедливість прямих податків, податкова система не може обмежитися тільки ними.

Оскільки непрямі податки вводять до ціни товарів і послуг, їхній розмір для окремого платника прямо не залежить від його доходів. Їх основний недолік, через який вони постійно зазнають критики, – їхній регресивний характер або обернено пропорційна залежність від платоспроможності споживачів. Внаслідок цієї властивості непряме обкладання товарів масового споживання важким тягарем лягає на населення з низькими доходами, оскільки велика частина його доходів витрачається на придбання продуктів харчування та інших товарів першої необхідності.

Зважаючи на те, що структура споживання різних верств населення значно відрізняється, принцип справедливого оподатковування може бути реалізований через диференційований підхід до встановлення непрямих податків на окремі товари, роботи чи послуги. Але в цьому випадку також існують певні обмеження. Встановлення більш високих податків тільки на товари не першої необхідності і розкоші звужує сферу непрямого оподатковування і скорочує надходження доходів до бюджету. І, навпаки, навіть невисокий рівень непрямого оподатковування товарів повсякденного користування забезпечує державі стабільні і значні доходи.

Незважаючи на критику з боку багатьох економістів, непрямі податки досить широко використовуються в усьому світі. Це відбувається через те, що при відносно простому механізмі стягування (від них важко ухилиться) вони забезпечують стійкі надходження до бюджету поза прямою залежністю від динаміки доходів. Крім того, психологічно вони легше сприймаються, ніж прямі, тому що платяться непомітно для споживачів, немає безпосереднього зв’ язку між сплатою податку й усвідомленням цього.

Використання прямих і непрямих податків – характерна риса податкових систем сучасних держав. Їх оптимальна структура може значною мірою сприяти розв’ язанню глибоких протиріч, притаманних цільовим установкам податкової системи. Відмінність полягає у їхньому співвідношенні.

Згідно з дослідженнями спеціалістів, у останні два десятиріччя загальна картина прямого і непрямого оподаткування в розвинених країнах мала такий вигляд:

  • – прямі податки переважають в Нідерландах, Данії, Люксембурзі, Канаді, Новій Зеландії, Швейцарії, Австрії, США, Японії; підвищилася їхня роль у Великобританії, Німеччині, Фінляндії, Канаді;
  • – непрямі податки переважають у Франції, Австралії, Ірландії, Греції, Іспанії; зросла їх роль у Швеції;
  • – дещо врівноваженою структурою прямих і непрямих податків характеризуються Норвегія, Італія, Швеція.

Загальні тенденції у оподаткуванні реалізуються у такому напрямку: з підвищенням рівня податкових надходжень частка непрямих податків знижується, оскільки основний фактор, який визначає співвідношення між прямими і непрямими податками, – це рівень життя основної маси населення. Низький рівень об’ єктивно обмежує масштаби прямих податків з доходів юридичних і фізичних осіб. Водночас, існує й інший фактор – національні особливості окремих країн, які обумовлюють наявність різних стереотипів щодо тих чи інших податків. Так, в групі розвинених країн чітко виокремлюють такі, де частка непрямих податків у загальних податкових надходженнях перебуває в межах 28-35% (Японія, США, Канада), і ті, де ці величини досягають 45-55% Італія, Франція).

Класифікація податків здійснюється і за іншими ознаками. Так, за мірою урахування фінансового становища платника податків розрізняють податки особисті і реальні. Механізм нарахування і сплати особистих податків враховує платоспроможність і сімейний стан фізичної особи, тому що сплачуються залежно від розміру доходу (прибутку), отриманого платником. Прикладом особистого податку є податок із доходів фізичних осіб. Реальними податками (на будівлі, торгово-промислові будинки, землю та ін.) обкладається майно як фізичних, так і юридичних осіб незалежно від індивідуальних фінансових обставин платника податків. Наприклад, податок на нерухоме майно громадян може складати деяку суму, обумовлену його вартістю, незалежно від того, які доходи одержує його власник.

Залежно від способів встановлення податкових ставок податки поділяються на пропорційні, прогресивні і рівні. До пропорційних належать податки, що передбачають сплату однакової суми з кожної одиниці обкладання.

Ставки прогресивних податків зростають зі збільшенням одиниці обкладання. Рівний податок береться рівною сумою з усіх платників. Єдина його перевага – простота стягнення. На сьогодні застосовуються, переважно, пропорційні і прогресивні форми оподатковування; рівні податки (наприклад, подушний) широко застосовувалися в середні віки, зараз вважаються застарілою формою.

Залежно від того, якому рівню державної влади надане право встановлення, стягування і розподілу податків, вони поділяються на загальнодержавні (у федеративній державі – федеральні), регіональні і місцеві.

Залежно від встановленого порядку використання податки поділяються також на загальні і спеціальні. Загальні податки не мають особливого призначення і можуть бути використані для покриття будь-яких видів витрат державного і місцевого бюджетів. Спеціальні податки стягують для цільового фінансування деяких заздалегідь визначених витрат.

За економічним змістом об’ єкта оподаткування розрізняють п’ ять груп податків: на майно; на використання різних ресурсів (землі, води, корисних копалин і т.п.); на дохід чи прибуток; на різні дії – юридичні і господарські акти, фінансові операції, реалізацію продукції і т.п.; інші (наприклад, на споживання: ПДВ, акцизний збір, мито; місцеві: на рекламу, курортний збір та ін.)

За суб’ єктами оподатковування податки розрізняють:

  • а) з юридичних осіб;
  • б) з фізичних осіб;
  • в) змішані (і з юридичних, і з фізичних осіб).

Непрямі податки (податки на споживання) в сучасних податкових системах представлені універсальними, індивідуальними (специфічними) акцизами і митом.

Універсальними акцизами називають податки з обороту, якими обкладається будь-який оборот товарів (продаж, постачання, купівлі), а також податок на додану вартість (ПДВ). Об’єктом оподатковування з обороту є валовий оборот торгового чи промислового підприємства. При обкладанні валового обороту на всіх етапах руху товару виникає кумулятивний ефект. У оподатковуваний товарообіг попадають суми податків, сплачені при купівлі товарів виробничого призначення. Таким чином, податок стягується не тільки з обороту товарів, але і з податків, раніше сплачених по рахунках-фактурах.

Податок на додану вартість також стягується на всіх етапах руху товарів, але, завдяки тому, що об’ єктом оподатковування є додана вартість (тобто новостворена певним господарюючим суб’ єктом вартість), кумулятивний ефект у такому випадку відсутній.

Показник доданої вартості можна легко розрахувати як різницю між виручкою від реалізації продукції (робіт, послуг) і матеріальними витратами на її виробництво, тобто необхідно від вартості продажу відняти вартість закупівель. Можна розрахувати додану вартість і як суму її складових: заробітної плати, прибутку, амортизаційних відрахувань, відсотків за кредит, плати за землю й інших податків, що належать до витрат на виробництво. Але метод стягування ПДВ, що використовується в практиці оподатковування, дозволяє розраховувати податок без попереднього розрахунку доданої вартості:

Виручка х Ставка ПДВ – Витрати х Ставка ПДВ.

ПДВ використовують більш ніж у 40 країнах; особливо він розповсюджений у Європі. Цей податок стягується на кожному етапі виробництва і обігу товару на основі новоствореної вартості. Цілком сума ПДВ сплачується кінцевим споживачем.

ПДВ може стягуватися або за єдиною ставкою, або за декількома: зниженою – для товарів і послуг першої необхідності; стандартною – для більшості товарів і підвищеною – для предметів розкошу, тютюнових і алкогольних виробів.

У різних країнах використовується різна диференціація ставок ПДВ. Від ПДВ звільняються послуги освіти, медицини, суспільна і благодійна діяльність.

ПДВ доповнюється рядом специфічних (індивідуальних) акцизів, що використовуються для обкладання, зазвичай, високорентабельних, монопольних товарів, окремих предметів тривалого користування, предметів розкоші. Іноді до списків підакцизних товарів входять товари повсякденного попиту (цукор, сірники, пиво, мінеральна вода і т. п.).

Мита як різновид податків на споживання сьогодні встановлюються найчастіше не з метою поповнити доходи бюджету (хоча іноді і це має місце), а захистити внутрішній ринок, національну промисловість і сільське господарство. Мита – це інструмент державної економічної політики в зовнішньоторговельних відносинах. Вони повинні сприяти раціоналізації товарної структури увезення товарів, підтримці відповідного співвідношення ввозу і вивозу товарів, валютних доходів і витрат, створенню умов для прогресивних змін у структурі виробництва і споживання товарів, захисту країни від несприятливих впливів зовнішнього ринку.

Розрізняють такі види мита:

  • – статистичні – для обліку експорту й імпорту товарів в умовах вільної торгівлі; вони відрізняються низькими ставками;
  • – фіскальні – для поповнення доходів бюджету; вони мають високі ставки. В сучасних умовах використання фіскального мита обмежується, тому що воно перешкоджає розвитку міжнародної торгівлі;
  • – спеціальні (протекціоністські) – для захисту внутрішнього ринку від конкуренції з боку деяких іноземних товарів, аналоги яких випускаються вітчизняними виробниками;
  • – преференційні – встановлюються за згодою між торгуючими країнами при ввезенні товарів, для виробництва яких прямо чи опосередковано використовувалися субсидії, використовуються для врівноваження цін на іноземні і вітчизняні товари з метою уникнення конкуренції між ними;
  • – антидемпінгові – особливі види мита, що вводяться у випадку увезення товарів за цінами нижчими, ніж їхня нормальна ціна в країні вивозу, для захисту виробництва подібних вітчизняних товарів;
  • – сезонні дозволяють оперативно реагувати на увезення і вивезення сезонних товарів; встановлюються, зазвичай, на термін не більше шести місяців.

Ставки мита або встановлюються у відсотках до митної вартості товарів, або нараховуються у визначеному розмірі за одиницю виміру оподатковуваного товару. Іноді використовуються комбіновані ставки, що поєднує обидва підходи.

У доходах бюджетів економічно розвинених країн мита складають незначну частку. Її зниженню сприяє розширення масштабів використання режиму вільної торгівлі між країнами.

До основних прямих податків, що застосовуються в усіх країнах, належать податок із доходів фізичних осіб, податок на прибуток підприємств, майнові податки.

Індивідуальний (особистий) прибутковий податок – є основним для податкових систем багатьох країн. Об’єкт оподаткування – сукупний особистий доход платників, що поєднує заробітну плату, дохід від індивідуальної підприємницької діяльності і цінних паперів, інші доходи. Для стягування податку зазвичай використовується прогресивна шкала оподатковування і враховується неоподатковуваний мінімум доходів. Кількість ставок прибуткового податку, рівень мінімальної, максимальний, проміжних ставок і неоподатковуваного мінімуму, склад податкових пільг визначається законодавством конкретної країни.

Податок на прибуток підприємств існує у всіх країнах. Для обчислення оподатковуваного прибутку з доходу підприємства зазвичай віднімаються ПДВ, акцизи, інші податки і витрати, які згідно з законом, можна відносити на валові витрати. Таким чином, податок на прибуток виявляється завершальним з точки зору послідовності нарахування податків з підприємств. Світова практика показує, що за цим податком використовується велика кількість пільг у різних формах, наприклад прискорена амортизація, пільга на інвестиції і науково-дослідні роботи, податкові знижки для підтримки окремих галузей, стимулювання розвитку нових технологій, використання альтернативних видів енергії (сонячної і вітряної енергії – в США). Зазвичай, основою для розрахунку податку є річний прибуток підприємства, що зазначається в декларації, яка подається до податкових органів. До закінчення річних розрахунків протягом року передбачаються авансові платежі.

До майнових податків належать податки на рухоме і нерухоме майно підприємств і громадян. Об’ єктами оподатковування можуть бути земля, будинку, гаражі, транспортні засоби, цінні папери, інше майно. Майнові податки стягуються в різних формах: як певна плата від ринкової (інвентаризаційної) вартості майна, як податок на приріст капіталу (прибуток, одержаний від продажу майна в результаті збільшення його ринкової вартості), як плата за перехід права власності на майно (податок на спадщину, на дарування, купівлю-продаж цінних паперів).

Майнові податки називають податками на багатство. З метою перенесення ваги їхньої сплати на забезпечені верстви населення по них зазвичай (також як по прибутковому податку із громадян) встановлюється досить високий неоподатковуваний мінімум, тому платниками є, переважно, великі приватні власники і підприємства. У тому чи іншому вигляді майнові податки використовуються в усіх країнах з ринковою економікою, хоча здавна вони критикуються багатьма вченими, дуже непопулярні серед населення, болісно сприймаються власниками.

Відрахування на соціальне страхування належить до групи спеціальних надходжень до державної фінансової системи для цільового фінансування різних видів обов’ язкового державного соціального страхування, у тому числі пенсійного.

У більшості країн з ринковою економікою спостерігається зростання частки відрахувань на соціальне страхування в загальній сумі податкових доходів держави. Зазвичай, ці відрахування стягуються і з роботодавців, і з заробітної плати найманих робітників. Пропорції між внесками роботодавців і найманих робітників різні; зазвичай, вище частка платежів найманих робітників, хоча спостерігається тенденція зростання питомої ваги відрахувань на соціальне страхування з роботодавців. Наприклад, у Швеції і Фінляндії – усю суму платять роботодавці, у Нідерландах, Греції і Швейцарії порівну платять наймані робітники і роботодавці.

Для роботодавців відрахування на соціальне страхування мають характер непрямих податків, тому що розраховуються залежно від фонду заробітної плати або від кількості найманих робітників і вводяться до витрат виробництва. Для найманих робітників – ці відрахування утримуються з їхньої заробітної плати, тому, як і прибутковий податок, належать до прямих податків.

Місцеві податки поєднують податки і збори, встановлення і стягування яких є прерогативою місцевих органів влади. Вони є джерелом доходів місцевих бюджетів, тобто виконують, насамперед, фіскальну функцію. Але можуть бути також інструментом проведення місцевою владою певної політики і регулюють ті чи інші господарські процеси в регіоні. Більшість країн має розгалужену мережу місцевих податків. Особливо багато їх в країнах, де встановлення місцевих податків не регламентується на державному рівні і місцеві органи влади мають право вводити будь-як податки на підвідомчій їм території.

Місцеві податки додають гнучкості податковій системі, тому що дають можливість органам місцевого самоврядування оперативно мобілізо-вувати кошти на фінансування суспільних потреб конкретного регіону. Водночас, велика кількість місцевих податків може занадто ускладнити податкову систему, викликати додаткові витрати на облік і контроль за їх нарахуванням, не забезпечуючи істотного поповнення бюджету. Тому в ряді країн усі податки (у тому числі місцеві) встановлюються на державному рівні, а місцеві органи самоврядування не можуть вводити додаткові податки без внесення змін до загальнодержавного законодавства. Такий порядок нині діє в Україні.

Можна зазначити, що податки як ефективний інструмент державного регулювання ринкової економіки застосовуються в усіх розвинених країнах світу протягом багатьох десятиріч. Здійснюючи податкове регулювання економіки, держава шляхом зміни обсягу податкових надходжень, ставок податків, форм і методів оподаткування, застосування податкових пільг може суттєво впливати на процеси розподілу і перерозподілу валового внутрішнього продукту між окремими секторами економіки, регіонами та верствами населення.

Діюча в Україні система оподаткування має суттєві недоліки, серед яких нестабільність податкового законодавства, часті зміни об’ єктів оподаткування і правил розрахунку податків, велика кількість податкових пільг і винятків, що порушують принципи рівності і справедливості цього процесу. Для підвищення дієвості податкової системи України необхідно посилити наукове обґрунтування податкової політики держави, що обумовлює необхідність підготовки фахівців відповідного профілю.