Що таке вокал?

Вокал (або спів) – найдавніше музичне мистецтво. Спів полягає у виконанні мелодії за допомогою голосу людини. Виконавців називають співаками або вокалістами. Вокал є мистецтвом тому, що співак повинен не тільки точно повторити мелодію, написану композитором, а й за допомогою голосу передати всі її відтінки, характер і настрій, не кожна людина здатна на це.

Що повинен уміти вокаліст?

Виділяють три основних якості співака:

  • розвинений музичний слух – це здатність розрізняти і запам’ятовувати музичні звуки різної висоти;
  • почуття ритму – це здатність точно відтворювати ритмічний малюнок мелодії, тобто, виконувати мелодію, витримуючи всі тривалості;
  • координація між слухом і голосом – здатність читати з листа мелодію або відтворювати висоту почутого звуку.

Якщо у людини погано розвинене одне з цих почуттів, йому буде досить складно співати. Звичайно, кожне почуття можна розвинути, але для цього необхідно багато тренуватися.

Голос людини індивідуальний, як і його відбитки пальців. Неможливо знайти двох людей з абсолютно однаковими голосами. Незважаючи на це можна розділити людські голоси на чотири категорії: високі жіночі голоси (в музиці їх називають сопрано), низькі жіночі голоси (альт), високі чоловічі голоси (тенор), середні чоловічі голоси (баритон), низькі чоловічі голоси (бас). Поділ залежить від діапазону голосу. Діапазон – це ті ноти, які співак може заспівати. Наприклад, низький голос не зможе заспівати дуже високу ноту і навпаки.

Академічний вокал

Існує два різновиди співу: народне і академічне. Народний спів відрізняється відкритим, прямим звуком. Академічний спів – більш професійне, співак здатний повністю управляти своїм голосом. Перша школа, де почали навчати академічному вокалу, виникла в Італії в 17 столітті. Звичайно, до цього часу теж були професійні співаки, але під словом школа розуміються особливі традиції, власна манера співу. Вокалісти італійської школи, підкорювали цілі країни свої мистецтвом співу. Незабаром з’явилася і французька школа вокалу. Співаки Франції відрізнялися за манерою виконання від італійців, вони сильніше розривали слова, роблячи фрази набагато коротше (італійці намагалися, як можна сильніше пов’язати кожен склад слова, тому на одному вдиху вони могли виконати дуже довгу мелодію).

Вокал (або спів) – найдавніше музичне мистецтво. Спів полягає у виконанні мелодії за допомогою голосу людини. Виконавців називають співаками або вокалістами. Вокал є мистецтвом тому, що співак повинен не тільки точно повторити мелодію, написану композитором, а й за допомогою голосу передати всі її відтінки, характер і настрій, не кожна людина здатна на це.

Особливості академічного вокалу та його відмінність від народного й естрадного співу

Що таке академічний вокал? Які його головні відмінності від народного й естрадного вокалу? Про техніку, прийоми й манеру академічного співу — далі в статті.

Особливості академічної манери співу

Сьогодні з’явилася велика кількість музичних стилів і манер виконання, але попри моду, академічний (класичний) спів залишається еталоном вокального мистецтва. Класичний вокал — це блискуча техніка, на яку накладається емоційний складник. Одного таланту замало, потрібні роки занять і практики.

Особливість академічної постановки полягає в специфічній вокальній позиції, яку часто називають оперною або класичною. Академічний вокал характеризується «вихованням» голосів за класичними принципами. Він відрізняється використанням вокальних прийомів і засобів як-от: «прикриття» звука, носо-зубний резонанс, головне резонування, однорідне звучання голосу протягом усього діапазону (близько двох октав).

Академічний вокал відрізняється співом на «легкому позіху», утворюючи в роті купол, піднімаючи м’яке піднебіння й округляючи голосні. Вокалісти досягають посилення звуку завдяки дихальному тиску в резонаторі. Нижня щелепа й корінь язика опускаються, піднебінна завіса розтягується. Так виходить гучний, яскравий звук.

Техніки та прийоми

Класичний вокал має велику кількість технік та прийомів, розглянемо декілька з них:

  • Філірування звуку — прийом використовується, коли потрібен плавний перехід звуку до нюансу piano або forte. Він потребує доброго володіння технікою дихання.
  • Кантилена — виконання, яке відрізняється мелодійністю, наспівністю, коли звук ллється плавно без переривання.
  • Колоратура — стиль класичного виконання, у якому часто використовують складні за технікою вокальні прийоми. Це переходи з грудного регістру на головний, мелізми. Виконавець колоратурного вокалу звучить плавно й рівно у всіх регістрах, видає яскравий та насичений звук.
  • Декламаційний, речитатив — наближений до інтонацій мовлення. Виконавець вимовляє в музичному ритмі, що робить речитатив схожим із розмовою або піснею. У речитативі зберігаються декламаційні інтонації: виконавець оповідає, запитує, спонукає до дій, вигукує.

Для опанування такими прийомами співу необхідні не тільки музичні здібності та наявність перспективних вокальних даних, але і спеціальне навчання — постановку голосу, що передбачає вміння природно поєднувати в співі вокальне й мовленнєве начала.

Відмінність класичного вокалу від народного й естрадного

Від народного академічний вокал відрізняється технікою. У народній пісні, головне — ясність і виразність тексту. Тому вокалісти народного хору зосередженні на дикції, дзвінкості мови та яскравості виконання. У народній манері співу використовують у якості резонаторів ротову порожнину, зуби, тверде небо, груди. Звук виходить прямолінійний. А співаки-академісти використовують грудний, мікстовий та резонатори голови. Вони легко переходять з одного в другий, що дає вільний вибір творів.

На відміну від естрадного вокаліста, чий спів під час концерту підсилюється апаратурою й обробляється різними ефектами, оперному співакові треба вміти озвучити зал виключно силою свого голосу. А щоби звук вийшов не тільки гучним, але й тембрально забарвленим, треба направити його в потрібну точку, використати різні м’язи, правильне дихання, а також вокальні резонатори. Крім того, бажано знати нотну грамоту, навчитися читати рідною мовою опери — італійською, і, хоча б, трохи грати на фортепіано, щоби самостійно розбирати партії.

Творчість українських та світових виконавців академічного співу

Оксана Петрусенко — одна з найкращих виконавиць українських народних пісень і романсів. Роки творчості: 1923–1940. Партія Наталки з опери «Наталка Полтавка» Миколи Лисенка, принесла Оксані успіх. Інші партії співачки були також вдалими: Одарка з опери «Запорожець за Дунаєм», Ліза (опера «Пікова дама»), Оксана (опера «Черевички» Петро Чайковський), Наташа (опера «Русалка» Олександра Даргомижського).

Анатолій Солов’яненко український соловейко. Роки творчості: 1952–1999. Романс Рамадеса з опери Дж. Верді «Аїда» й аріозо Каніо з опери Леонкавалло «Паяци» — виконання цих творів зробили співака відомим. Анатолій Солов’яненко виступав на найбільших сценах світу.

Євгенія Мирошніченко примадонна української оперної сцени другої половини 20 століття. Роки творчості: 1943–2009. Дебютувала в Київському державному театрі імені Тараса Шевченка у ролі Віолетти в опері «Травіата» Дж. Верді. Основні оперні партії: Лючія («Лючія ді Ламмермур» Г. Доніцетті), Цариця ночі («Чарівна флейта» В. Моцарта), Лакме («Лакме» Л. Деліба). Гастролювала в США, Канаді, країнах Західної Європи. За ініціативою Євгенії Мирошніченко 2004 року було засновано Київську малу оперу.

Лучано Паваротті — італійський оперний співак (тенор). Роки творчості: 1960–2004. На його концерті в Центральному паркі Нью-Йорку зібралися 500 тисяч глядачів. Унікальний співак опинився на вершині музичної культури після виконання арії «Nessus Dorma». А проєкт Лучано Паваротті разом зі співаками Пласідо Домінго та Хосе Коррерасом «Три тенори» — це початок гранд-програми, де поєднувалася класика й сучасні хіти.

Монсеррат Кабальє — іспанська оперна співачка (сопрано). Роки творчості: 1962–2012. Виконала 88 ролей класичних італійських опер і 800 камерних творів. Співачка володіла технікою голосу так, що у високому регістрі на нюансі pianissimo виконувала складні прийоми, цілком контролюючи кожну ноту. Один із найвідоміших творів у виконанні Монсеррат Кабальє та рок-співака Фредді Мерк`юрі — «Barselona». Це синтез класичного й рок-вокалу, що досі не втрачає своєї популярності.

Розвинути свій вокал до рівня оперних співаків допоможуть ефективні вправи для збільшення діапазону голосу.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.