Опис та характеристика рослини буряк кормовий

Буряк кормовий (Beta vulgaris L. subsp. vulgaris var. crassa) належить до роду одно-, дво- та багаторічних трав’янистих рослин родини Амара́нтові, щирицеві (Amaranthaceae). Дворічна рослина, у перший рік свого життя рослина формує коренеплід, в середньому вагою від 1,5 до 2,6 кг, та рясні кореневі розетки листя. У другий рік рослина дає високорослі квітконосні пагони, за допомогою яких відбувається розмноження цієї культури.

Коренеплід кормового буряка за своїм хімічним складом близький до інших видів буряків і містить клітковину, пектин, харчові волокна, вуглеводи, мінеральні солі та білок, які дозволяють зберігати здоров’я та хорошу продуктивність свійських тварин. Його відмінною особливістю є високий вміст харчових волокон, клітковини та рослинного білка, особливо важливих елементів у раціоні худоби.

Кормові буряки — досить високоврожайна культура: 800–1000 центнерів з гектара.

Кормові буряки виведено з дикоростучих форм, взятих з побережжя Середземного моря. До початку н.е. з’явилися культурні коренеплідні форми буряка звичайного (у 10-11вв. вони були відомі в Київській Русі), у 16-17вв. – столові і кормові форми, у 18 столітті з гібридних форм кормового буряка був відібраний цукровий буряк (у 1747 році німецький вчений-хімік Андреас Зиґмунд Маргграф у своїй лабораторії виділив з білого силезського кормового буряка кристалики цукру, аналогічні очеретяному, про що і доповів на засіданні Прусскої академії наук). З кінця 19 століття й у 20 столітті культура поширилося на всі континенти.

Буряк кормовий — незамінний продукт на фермерських господарствах та у дворах, де тримають худобу. Його використовують як соковитий корм для свиней, кролів, рогатої худоби. Буряк є відмінним засобом підвищення молочних надоїв у кіз, корів, при цьому не завдає жодної шкоди здоров’ю. Взимку коренеплоди буряка практично повністю заповнюють потреби тварин у вітамінах та мікроелементах, коли їх раціон складається в основному з сухих і консервованих кормів. Влітку в їжу йде і бадилля, і коренеплоди.

Буряк кормовий може їсти і людина, особливо, коли рослина молода. В їжу придатні як листя так і коріння. Листя можуть бути злегка оброблені парою для салатів. Коріння варять як картоплю для приготування пюре, існують навіть рецепти для приготування пива.

Буряк кормовий містить великий комплекс біологічно активних речовин, його рекомендують вживати при авітамінозах, недокрів’ї, підвищеному тиску, атеросклерозі, простудних захворюваннях, покращує обмін речовин, стимулює роботу кишечника.

Кормові буряки – це дворічна культура. В перший рік утворюється масивний коренеплід, а на другий рік – квітконосні пагони, плоди і насіння.

Кормовий буряк цвіте на другий рік вирощування.

Буряк кормовий розмножується насінням.

Насіння кормових буряків починає проростати при температурі +5°C, але сходи при цьому з’являються на 20-й день. При температурі +10°C сходи з’являються на 10-12-й день. Сходи кормових буряків переносять заморозки від 3 до 4°C.

Буряк кормовий вирощується в багатьох європейських країнах, в Америці (США, Канада, Бразилія та ін.), в Австралії, Новій Зеландії, Алжирі, Тунісі та ін.

Рослина волого- і світлолюбна, досить холодо- і засухостійка. Культуру вирощують на всіх континентах, в Україні – у всіх землеробських районах, окрім Криму. Оптимальна температура для росту коренеплодів +16..+22°С. Пристосована до підвищенної засоленості ґрунтів, але вони повинні бути нейтральними і удобреними.

Вегетаційний період у залежності від сорту 60-120 днів. Кожна насінина більшості сортів дає початок декільком проросткам, тому культура вимагає своєчасного проріджування. Існує і сорт одноростковою буряка (Однопаростковий).

Будова рослини

Листок буряка складається з черешка і пластинки. Листкова пластинка суцільна, у перших пар листків овальна, гладенька. У старіших листків черешок видовжений, пластинка серцеподібна, близька до трикутної, з гладенькою, брижуватою або гофрованою поверхнею і хвилястими краями. Колір їх від ясно- до темно-зеленого, форма розетки залежно від сорту може бути розлогою або піднятою. Біля основи листкових черешків на головці коренеплоду розміщуються репродуктивні бруньки, з яких на другий рік життя виростають квітконосні пагони.

Коренева система буряків стрижнева, проникає у грунт на глибину 1,5—2 м. Вона складається з головного кореня — коренеплоду і великої кількості бічних корінців, які виходять з двох протилежних боків кожного кореня. Коренеплід умовно поділяють на три частини: головку, шийку і власне корінь, або кореневе тіло. Ці частини мають неоднакове походження і господарську цінність. Головка (верхня частина) коренеплоду являє собою вкорочене стебло й утворюється з надсім’ядоль-ного коліна (епікотилю). На ній розміщуються бруньки і листки. Бічні корені не утворюються. Вона повністю розміщується над поверхнею грунту. На головку припадає 10—15% довжини кореня. Це найбільш здерев’ яніла частина коренеплоду, в якій міститься менша кількість цукру, ніж у інших частинах. У центрі головки міститься конус наростання, де утворюються молоді листки. Шийка розміщена між головкою і власне коренеплодом. На ній не ростуть ні листки, ні бічні корінці. Шийка — це коротка частина коренеплоду, у кормових вона досягає 5—10 см. Шийка утворюється завдяки розростанню підсім’ядольного коліна (гепікотилю) зародка. Більша частина її розміщується над поверхнею ґрунту. За вмістом поживних речовин шийка — повноцінна частина як для технічних, так і кормових цілей. Кореневе тіло (власне корінь) утворюється внаслідок розростання зародкового корінця. Це нижня, конічної форми частина коренеплоду, яка становить 65—70% довжини всього коренеплоду. Ця частина коренеплоду розвивається повністю в ґрунті і для неї характерна наявність бічних корінців. Бічні корінці у буряків розміщуються на двох протилежних боках кореня. Більш короткі ряди бічних корінців у кормових буряків з коротким кореневим тілом. Ряди бічних корінців знаходяться в одній площині з сім’ядольними листочками. У фазі двох пар справжніх листків вони досягають 8-10см. У дорослих рослин ці корені розростаються в боки на відстань 100-120см. Форма коренеплодів різноманітна: конічна, циліндрична, овальна та куляста.

Буряки кормові

Буряк кормовий (Beta vulgaris L. v. crassa) має велике значення для підвищення продуктивності тваринництва, є цінним соковитим кормом для тварин.

Він містить необхідні для тваринного організму вуглеводи, безазотисті екстрактивні речовини, мінеральні солі й вітаміни, сприяє кращому засвоєнню і перетравності грубих кормів.

Введення його у раціон сприяє тому, що тварини восени менше хворіють при переведенні з пасовищного утримання на зимове.

Кормовий буряк має високі кормові якості: 100 кг його відповідають 12 – 14 кормовим одиницям і містять 0,9—1,1 кг перетравного протеїну, а 100 кг гички — відповідно 9 і 2,1 кг. Кормові буряки відносяться до родини лободових.

Коренеплоди різні за формою — округлі, видовжені, видовжено – овальні, конічні, видовжено-конічні, циліндричні. Забарвлення коренеплодів частіше біле, біло – жовте, жовте, помаранчеве, жовто – помаранчеве, біло-зелене, червоне, малиново-червоне. В розрізі, майже весь кормовий буряк світло-білий, з легкими малиновими або жовтуватими та зеленуватими кільцями.

Розміри та вага стиглих коренеплодів варіюється в широкому діапазоні, бо залежить від багатьох факторів, як то: кліматичні умови, своєчасність та кількість внесених добрив та засобів боротьби з хворобами, шкідниками та бур’янами, а також хімічного складу ґрунтів. Зазвичай, в середньому кормові буряки мають коренеплоди в діапазоні від 1,5 кг. до 5 кг. Але в особливих умовах та при сприятливих факторах деякі коренеплоди можуть досягати і більших розмірів.

Тривалість вегетаційного періоду в перший рік життя: кормових буряків 120 – 140 днів. Серед коренеплодів найбільш чутливими до холоду є саме кормові буряки, сходи їх нерідко гинуть навіть при невеликих весняних заморозках (мінус 3 – 5°С).

Насіння проростає при температурі близько 3°С, але дружні сходи з’являються лише при 12 – 15 °С. Найкраще розвиваються в умовах теплого сонячного літа з достатньою кількістю опадів.

Особливо вибагливі до вологи в період проростання насіння, яке поглинає при набуханні 120 – 160 % води від своєї маси, та в критичний період розвитку в липні – серпні.