Зміст:

Check Flash: професійна перевірка USB-флешки

Якщо ви тільки-тільки купили нову USB-флешку, її слід тут же піддати ретельній перевірці. При купівлі деяких недорогих моделей ви отримаєте не зовсім те, що написано на упаковці. Нерідко трапляється так, що дешеві мікросхеми контролерів не можуть звертатися до всієї доступної пам’яті, а швидкість читання і записи на практиці відрізняється від тієї, що вказана в яскравих [. ]

Нерідко трапляється так, що дешеві мікросхеми контролерів не можуть звертатися до всієї доступної пам’яті, а швидкість читання і запису на практиці відрізняється від тієї, що вказана в яскравих рекламних проспектах. Перевірити стан флешки допоможуть спеціальні інструменти.

Запуск Check Flash

Вставте USB-флешку в комп’ютер і створіть копії всіх файлів, що зберігаються на ній. Потім відкрийте mikelab.kiev.ua, потім виберіть «Програми | ChkFlash» і завантажте запропонований архів ZIP. Розпакуйте архів і запустіть програму.

Обчислення фактичної ємності флешок

У вікні програми в розділі «Диск» виберіть потрібний накопичувач і в розділі «Тип доступу» активуйте параметр «Як фізичний пристрій (тільки для систем NT)». У розділі «Дія» виберіть «Запис та читання» та активуйте «Повний набір». У розділі «Тривалість» виберіть «Один прохід».

Потім натисніть кнопку «Пуск!» і натисніть кнопку «Так», щоб підтвердити, що всі файли, які зберігаються на флешці, буде вилучено. Якщо ємність флешки виявиться меншою, ніж вказано, під час перевірки будуть з’являтися помилки пам’яті.

Вимірювання швидкості флешки

У головному вікні Check Flash виберіть потрібну флешку та у розділі «Тип доступу» виберіть «Використовувати тимчасовий файл». У розділі «Тривалість» виберіть «Один прохід», потім натисніть «Пуск!». У графіку над кнопкою відображається процес перевірки.

В області «Інформація» утиліту виводить отримані дані. Навпроти «Читання» відображається швидкість читання, навпроти «Запис» – вимірена швидкість запису.

Виявлення комірок пам’яті, що містять помилки

У Check Flash виберіть потрібну флешку і в розділі «Тип доступу» виберіть «Як логічний диск (тільки для NT-систем)». У розділі «Дія» активуйте «Запис та читання» та «Малий набір». Натисніть кнопку «Пуск!» і натисніть кнопку «Так» у повідомленні про те, що всі файли, які зберігаються на флешці, будуть вилучені, підтвердіть дію.

Потім відкрийте вкладку «Журнал», і якщо інструмент показує довгий список помилок, не слід зберігати важливі файли на флешці.

Форматування USB-флешок

Оскільки Check Flash записує на флешку дані в різних місцях, наступним кроком стане її форматування. Відкрийте Провідник Windows, клацніть правою кнопкою миші на значку «Флешка», виберіть «Форматувати» та дотримуйтеся вказівок.

Як вибрати флеш-накопичувачі і карти пам’яті

Ларьок у переході метро, де продають флешки , зовнішні гвинти, навушники та іншу лабудєнь. У ларька стоять дві дівчини і дошкуляють продавця з приводу 32-гігабайтних флешок. Я підійшов мабуть тоді, коли вони його вже дістали і чую закінчення розмови: . Візьміть тоді вінчестер на 320 гігабайт. У ньому 10 таких флешок Д1: Так навіщо він мені? Я чо, дура таку коробку тягати? Д2: Бери. Він дешевший, а вдома розбереш і витягнеш з нього одну. Це ж опт!
До цих пір ми з вами мали справу тільки з двома видами пам’яті: оперативної (швидкою, але забудькуватою) і дискової – ємною, але громіздкою, повільною і ненадійною. Є ще й третій вид пам’яті, з яким ви всі добре знайомі – саме на ній зберігаються дані в цифрових фотоапаратах, відеокамерах, MP3-плеєрах і купі інших пристроїв. Називається вона флеш-пам’ять – а в просторіччі просто флешка. Винайшов цю хитру штуку в середині 80-х років інженер Фуджі Масуока з компанії Toshiba, а через десять на ринку з’явилися перші флеш-карти.
Flash по-англійськи – означає «блискавка», «розряд». Назва нагадує про принцип запису: осередки флеш-пам’яті змінюють свій стан під впливом електричного заряду. «Теж мені новини – скажете ви – точно так само і оперативна пам’ять працює!» Не сперечаюся, NAND-пам’ять, на основі якої побудовані флешки, і справді близька родичка мікросхем RAM … З одним лише винятком: якщо оперативна пам’ять потребує постійних оновленнях заряду в осередках, то флешка здатна зберігати її як завгодно довго – для цього їй, як і вінчестера, не потрібна «підживлення». А від вінчестера флешка відрізняється розміром і швидкістю пошуку даних: тут немає ніякої механіки, ніяких рухомих частин, тому ризик втратити інформацію набагато менше.
…
Хоча і флешки теж уразливі: найменше пошкодження картки може призвести до втрати всієї інформації. А найголовніше – комірка флеш пам’яті теж зношується: у середньому флешка витримує від 10 до 100 тис. Циклів запису.
Спочатку USB- «флешки» здавалися лише прикольними, але дорогими іграшками: ємність їх поступалася навіть копійчані CD, а вартість зашкалювала за пару сотень доларів. Але ситуація давно змінилася: сучасні брелоки здатні зберігати в собі до 10 Гб даних, та й вартість 8 Гб флешки не перевищує 30 доларів, так що таку іграшку може дозволити собі навіть користувач зі скромним достатком. Ємності ж флеш-накопичувачів вже цілком достатньо не тільки для перенесення документів та музичних файлів, але і для створення своєрідного мобільного офісу: на флешку можна записати спеціальні portable-версії всіх необхідних програм (від бразуер до Skype) – це дозволяє нам працювати зі звичним « софтом », інтернет-закладками та поштового базою з будь-якого комп’ютера.
Я особисто Portable-софт дуже люблю: ніякої метушні з установкою, в системі ці програми не паскудять … Хоча існування їх і не зовсім законно: звичайно, є і офіційні «мобільні» модифікації браузера Opera, поштового клієнта The Bat! програми зберігання паролів RoboForm … Ho цього численним користувачам флешок виявилося мало – а оскільки виробники програм аж ніяк не поспішали повертатися до них обличчям, за справу знову взялися ентузіасти, які створили portable-версії практично всіх популярних програм, аж до Microsoft Office і Photoshop. Їх завдання була нелегкою: адже комерційні програми розкидають свої бібліотеки та модулі в цілій купі папок, не рахуючи записів в реєстрі. Спробуйте скопіювати на флешку встановлений Photoshop, просто переписавши його папку з Program Files … Як гадаєте, запрацює?
На жаль, праця цих безіменних подвижників мало хто з виробників оцінив гідно, бо більшість Portable-версій – чистої води піратчіна. І все-таки, якщо мова йде про безкоштовні програми і «софт» з відкритим кодом, намагайтеся вибирати саме автономні версії.
Легальні версії portable-програм можна знайти, зокрема, на цих сайтах:
• http://portableapps.com
• http://portable4pro.ru
• http://www.port-soft.ru

Більше того, з флешки набагато зручніше і швидше встановлювати програми і навіть операційну систему (створити завантажувальну флешку з дистрибутивом Windows можна за допомогою спеціальної програми Windows USB / DVD Download Tool від Microsoft! Для відновлення «упалих» комп’ютерів така штучка просто незамінна …
Про portable-програмах і софті для їх виробництва ми ще поговоримо нижче … Але зауважимо мимохідь, що перед тим, як користуватися всім цим багатством, його потрібно ще записати на наш USB- «брелок»! А це може зайняти деякий час – і те, скільки часу нам доведеться понуро гризти нігті в очікуванні, безпосередньо залежить від якості нашого брелка. Точніше, від характеристик флеш-пам’яті, адже вона буває різна – швидка і повільна.
Отже, ємність – це далеко не найважливіший для нас параметр, куди важливіше швидкість читання і запису, дарма що хитрі виробники рідко вказують її на упаковці. На вигляд-то флешки однакові, та ось тільки в однієї з них швидкість читання близько 10 Мб / с, а в іншої – вчетверо більше. Швидкість запису може становити від 3 до 25 Мб / с! А тепер уявіть, скільки часу піде у вас на те, щоб заповнити «гальмуючу» флешку на 32 Гб! Можу підказати: в найгірших випадках – близько години. Та й працювати з таким брелочки – справжня мука: програми завантажуються по кілька хвилин …
Звичайно, мова йде про флешках старого зразка, стандарту US В 2.0, у сьогоднішніх «трійок» швидкість читання-запису куди вище – до 125 Мб / с і 50 Мб / с відповідно. Але поки що такі флешки – рідкість, у продажу їх не так багато, та й коштують вони досить дорого. Та й швидкості роз’єму тут, відверто кажучи, практично нічого не залежить: «пляшковим горлечком» є сама пам’ять … Згадайте – навіть повільний USB 2.0 легко підтримує швидкість до 50 Мб / с, а це вдвічі вище швидкісних характеристик недорогих флешок.
…
Купуючи флешку великого обсягу (від 16 Гб), намагайтеся не економити – виберіть нехай трохи дорожчий, але зате швидкий накопичувач. Швидкісні характеристики у дорогих моделей в обов’язковому порядку зазначаються на упаковці, якщо ж цих даних немає, велика ймовірність, що перед вами тормозістор останньої моделі.
Ще один тонкий і делікатний момент: купуючи об’ємну і недорогу флешку де-небудь на еВау ви ризикуєте нарватися на підробку – хитрі азіатські лівші давно вже в масовому порядку освоїли випуск фуфлофлешек на основі бракованих чіпів або мікросхем меншою ємності. Написано на флешці 320 або навіть 640 Гб, а на перевірку встановлено там всього 8-16, причому відформатовані ці накопичувачі таким чином, що подлянку виявляєш ні відразу, Особливо часто підробляють «брелки» від Kingston – мабуть, не рідше, ніж сумки від Гуччі або Луї Віттона. Викрити підроблені флешки можна за допомогою спеціальної софтинка під назвою H2testw (http://goo.gl/ESgS), яка з німецькою пунктуальністю (благо сама родом з Німеччини) перевірить ваш «брелок» і видасть абсолютно достовірні дані про її реальному обсязі.

Раз вже ми згадали про флеш-брелоках, не гріх продовжити розмову про різні види флеш-пам’яті. Точніше, про картки різного формату, які можуть використовуватися в різних видах мобільних пристроїв – від плеєрів до кишенькових комп’ютерів і фотоапаратів. Найпопулярніші сьогодні – картки типу Secure Digital – з ними працює більшість пристроїв, від фотоапаратів і відеокамер до «читалок» і плеєрів. Картки цього типу випускаються в покращеній модифікаціях SDHC (обсяг до 32 Гб) і SDXC (від 64 Гб), і ось цей стандарт підтримують тільки пристрої, випущені після 2010 р Додамо, що для мобільників і комунікаторів розроблені ще більш мініатюрні карти – Mini- SD і Micro-SD.
Залежно від швидкісних характеристик SD-карти діляться на класи:

Зв’язуватися з класом нижче шостого, як ви розумієте, немає ніякого сенсу, тим більше, що різниця в ціні не так вже й велика.
Втім, орієнтуватися тільки по класу важко, оскільки швидкість запису у «шестикласників» може варіюватися в досить широких межах – від 6 до 45 Мб / с. Для більш точної «калібрування» існують швидкісні параметри (за одноразову швидкість приймається величина в 150 Кб / с). Я особисто рекомендую вибирати картки зі швидкістю не нижче 150х (22 Мб / с), а якщо картка призначена для професійного фотоапарата або відеокамери, шукайте «еліту» зі швидкістю 250-300х.
Зчитувати (і записувати) карти флеш-пам’яті можна кількома способами. Найпростіший – підключити до персонального комп’ютера пристрій, в якому вони використовуються. Але це далеко не завжди оптимальний вихід: багато фотоапарати і MP3-плеєри з якихось причин не підтримують швидку передачу даних, працюючи зі швидкістю, максимум, старого інтерфейсу USB 1.1. Тому краще заздалегідь обзавестися універсальним кардрідером. Це пристрій, розміром не більше пачки сигарет, також підключається до порту USB 2.0, забезпечуючи при цьому максимально можливу швидкість передачі даних. До того ж більшість кардридеров розраховане на роботу з усіма сучасними типами пам’яті – від CompactFlash до MemoryStick, – а ціна такого «всеядного» апарата не перевищує 15 доларів.
Найкраще брати карти відомих марок, таких як SanDisk, Lexar, Kingston, Transcend. На ринку багато невідомих, але дешевих варіантів. Головне – не проколотися. Пам’ятайте, що скупий платить двічі. Як і будь-який носій інформації, карта пам’яті має показники швидкості запису. У журналах то й справа наводяться порівняльні тести швидкості карт різних виробників. Ми – прості покупці – починаємо думати, що якщо візьмемо більш швидку карту, то наш плеєр, КПК або фотоапарат буде працювати швидше. На жаль, справа не завжди йде саме так! Ця швидкість обмежується з одного боку можливостями фотоапарата, а з іншого боку – швидкістю карти. Але так як процесори в цифрових фотоапаратах значно слабкіше, ніж в настільних комп’ютерах, то і швидкості запису виходять невисокими.
На жаль, виробники цифрових камер не спромагаються ознайомити нас з цією інформацією. Таким чином виходить, що швидкість запису файлу обмежена фотоапаратом, і переваг від високошвидкісних карт при записі ви не отримаєте. А от у тому випадку, якщо ви купуєте картку для кишенькового комп’ютера, краще всього вибирати самі швидкісні моделі.

Скільки банок флешу в упаковці