1. Числівники на позначення часу

о 12.00 — о дванадцятій годині ;
о 17.00 — о п’ятій годині ; о сімнадцятій годині;
об 11.00 — об одинадцятій годині .

Прийменник О вживається з порядковим числівником із початковим приголосним звуком:

Прийменник ОБ — із порядковим числівником із початковим голосним :

ранок з 04.00 до 8.00
день з 09.00 до 17.00
полудень 12.00
вечір з 18.00 до 23.00
північ 24.00
ніч з 01.00 до 03.00

Якщо треба лише приблизно назвати період між двома годинами , тоді слід ставити перед порядковим числівником прийменник на :

Під час скорочення слова пишуться з крапками на місці скорочення. Виняток становлять скорочення міри довжини, маси, ваги й місткості.

Секунда (а значить, і хвилина, і година) входить до так званої системи СІ, всі одиниці якої в скороченій формі пишуться без крапки.

Знайомство з годинником (чверть години)

У цiй статтi ти дiзнаєшся про час у перерахунку на чвертi години. Слово чверть означає одну четверту частину, тому коли ми говоримо про чверть години, то маємо на увазi одну четверту години, а саме 1 5 хвилин .

Цифровий годинник показує чверть на або за чверть годину, коли останнє число на ньому дорiвнює 1 5 або 4 5 . Якщо останнє число – 1 5 , ми говоримо, що зараз чверть на поточну годину. Якщо останнє число – 4 5 , ми говоримо, що зараз за чверть наступна година.

Аналоговий годинник показує за чверть годину або чверть на годину, коли хвилинна стрiлка вказує на 3 або 9 . Так само, як i з цифровим годинником, ми говоримо, що зараз «за чверть» або «чверть на» певну годину. Час становить чверть на поточну годину, коли хвилинна стрiлка вказує на 3 . Коли хвилинна стрiлка вказує на 9 , зараз за чверть наступна година. Нижче наведено кiлька прикладiв.

Бачиш зв’язок мiж зображеннями та тим, що ми прочитали про чвертi години? Ось кiлька практичних прикладiв.

Намалюй стрiлки, що вiдповiдають зазначеному часу, на аркушi паперу.

Скільки буде чверть години

Як правильно сказати: скільки зараз годин чи котра година?
В українській літературній мові, якщо треба визначити час, запитують: котра година? (а не скільки зараз годин?), о котрій годині? (а не в скільки годин). І відповідають: восьма, дев’ята ( а не вісім, дев’ять); о третій, о п’ятій, о шостій (а не в три, в п’ять, у шість). Тобто форма порядкового числівника в запитанні узгоджується з формою порядкового числівника у відповіді. Ілюстрації з творів майстрів слова, які репрезентують різні місцевості та різні історичні періоди, свідчать, що ця мовна конструкція усталена й загальноукраїнська. “Вставши о восьмій, він поснідав”, “Пішов о дванадцятій замість о першій” (Іван Франко), “Вранці прокидаємось близько десятої години” (Леся Українка), “Вже пізно, друга година”, “Кінчаємо роботу о третій годині” (Михайло Коцюбинський), “Була тільки п’ята година, а навкруги сутеніло” (Олесь Гончар), “Завтра об одинадцятій на мене чекатиме інженер” (Юрій Смолич). У таких фразах порядкові числівники означають не проміжок часу між двома годинами, як, скажімо,
Коли потрібно сказати не про точно визначений час, а лиш приблизно назвати період між двома годинами, маємо тоді, як радив Борис Антоненко-Давидович, ставити перед порядковим числівником прийменник на: “Ой сплю годину, сплю і другу, а вже повертає та на третю” (Семен Гулак-Артемовський). Отож російську фразу “Я приду в пятом часу” треба перекласти українською: “Я прийду на п’яту годину”, а не “Я прийду о п’ятій годині”, бо це означає вже точний, а не приблизний час.
Дробові числівники передаються відповідним дробом із прийменником на до половини години: чверть на третю; з прийменниками на чи до, коли буде половина години: пів на восьму або пів до восьмої; з прийменниками до чи за, коли перейшло вже за половину години: за чверть восьма або чверть до восьмої, цебто: чверть години залишилося до восьмої чи за чверть години буде восьма. Не дробові числівники, а цілі, що означають кількість хвилин якоїсь години, слід ставити з тими ж прийменниками за попередніми правилами: десять на другу, тридцять на другу або тридцять до другої, за двадцять друга або двадцять до другої.
До цього варто додати, що в українській літературній мові є два варіанти називання часу. Офіційно-діловий: 7.25 (19.25) – сьома (дев’ятнадцята) година, двадцять п’ять хвилин; 7.40 (19.40) – сьома (дев’ятнадцята) година, сорок хвилин. Варіант, властивий художньому й усному мовленню: 7.25 і 19.25 – в обох випадках кажемо двадцять п’ять хвилин на восьму; 7.40 і 19.40 – в обох випадках за двадцять хвилин восьма. У побуті ще вдаються до такого визначення часу: без десяти хвилин четверта, п’ять хвилин на третю тощо.
Як ви спостерегли в прикладі з твору Юрія Смолича, рідкісний у нашій мові прийменник о перед числівником одинадцята має форму об (для уникнення збігу двох о). Але не можна замінювати прийменника о прийменником у (в): у третій годині. У діалогах часто створюється небажана тавтологічність, якщо на запитання котра година? відповідають: перша (друга, третя, четверта) година. Щоб уникнути цього, останнє слово годиться випустити. Як ось у Коцюбинського: “Котра година? – Одинадцята. ”
Неграмотним є запитання скільки на ваших, коли просимо когось глянути на свій годинник (російський іменник часы має форму тільки множини). Треба: скажіть, будь ласка, котра година?
Іноді чуємо: яка година? Цей вислів нормативний у тому разі, коли слово година вживаємо в значенні “певний період”, “певний момент”. Володимир Сосюра писав: “Любіть Україну. в годину щасливу і в радості мить, любіть у годину негоди!” Отже, на запитання яка година? слід відповідати: година світла, сонячна, весела, ясна, сумна. Як видно з прикладів, підкреслюється тільки якість, а не порядок при лічбі.
Коли мовиться не про означення часу доби, поділеної на 24 години, а про кількість часу, витрачену на якусь працю чи дію, тоді належить користуватися кількісними числівниками: “Як ось із неба дощ полився, в годину весь пожар залив” (Іван Котляревський), “От ми й узялися перевіряти рахунки з десятої ранку аж до сімнадцятої дня, витративши на це діло сім годин” (з живих уст).

Ви можете поставити посилання на це слово: