Що таке ВІЛ, як він передається та коли перетворюється у СНІД

Вірус імунодефіциту людини (ВІЛ) – це означає, що за своєю біологічною природою це вірус, який руйнує імунну систему (тобто організм втрачає здатність опиратися інфекціям).

Що таке СНІД?

СНІД – це синдром набутого імунодефіциту.

Чому люди помирають від СНІДу?

СНІД – це остання стадія ВІЛ-інфекції. На цій стадії організм людини дуже ослаблений, оскільки він втратив здатність чинити опір інфекціям. Тому у людини розвивається дуже багато інфекцій, які руйнують його організм.

Від ВІЛу вилікували трьох людей

Імунітет, як бронежилет захищає людину, а якщо його немає, то людина загине. Тобто людина гине не через відсутність бронежилета, а від поранень.

Так і людина вмирає не від самого СНІДу, а від інфекцій, які розвиваються в результаті того, що імунітет не може з ними впоратися.

У чому різниця між ВІЛ та СНІД?

ВІЛ – це сам вірус, а СНІД – це остання стадія захворювання, викликана ВІЛ.

Які є шляхи передачі ВІЛ?

ВІЛ передається через рідини організму людини трьома шляхами:

  1. кров-кров
  2. статевим шляхом
  3. через молоко ВІЛ-позитивної матері при годуванні грудьми, якщо жінка не приймає терапію від ВІЛ

Те, що СНІД може передаватись через побутові предмети – міф. Так само, як і повітряно-крапельний шлях. Також через комарів не передається. Потрапляючи в організм комахи, вірус не виживає і не може нікого заразити.

Як довго людина може жити з ВІЛ-інфекцією і не знати про це?

ВІЛ-інфекція може протікати безсимптомно від 5 до 12 років, тому саме стільки років людина може жити і не знати, що у неї ВІЛ.

Як довго ВІЛ живе поза організмом людини?

Це залежить від різних факторів (концентрації вірусу, температури навколишнього середовища). Зазвичай ВІЛ може жити поза організмом всього кілька хвилин. Але при великих концентраціях він може жити до трьох днів.

Цікавим є те, що ВІЛ не може жити у природі, він існує виключно в живому організмі. Лікарі визначають 4 стадії розвитку хвороби:

  1. Початкова: захворювання починається як звичайна застуда – симптоматика подібна. Триває від 2 тижнів до місяця.
  2. Лімфаденопатія: має схожі симптоми із першою стадією, хоча і більш виражені – з лихоманкою, втратою ваги, посиленою пітливістю. Цей період може продовжуватись тривалий час.
  3. Перед-СНІД: грибкові та бактеріальні ураження шкіри, тривала лихоманка (близько місяця), рецидивуючий (той, що часто повторюється) герпес та інші.
  4. Безпосередньо СНІД

Інкубаційний період захворювання в середньому триває від півроку до року.

В одному із експериментів вчені змогли вирізати клітини із ВІЛ з ДНК живого організму

Методи лікування СНІДу

Для лікування ВІЛ вчені використовують антиретровірусні препарати. Перший винайшли у 1987 році – зидовудин. З часом стало зрозуміло, що одним препаратом зменшити стрімкість розвитку ВІЛ неможливо, тоді вони почали використовувати високоактивну антиретровірусну терапію – комбінація 3-4 препаратів одночасно для боротьби із вірусом на різних стадіях, в тому числі і на останній – СНІД-стадії.

Кілька років тому дослідження показало, що використання ретиноєвої кислоти у лікуванні ВІЛ є більш ефективним, ніж антиретровірусні препарати. Адже при антиретровірусній терапії повне одужання неможливе, вірус залишається в деяких клітинах у “сплячому” вигляді, а потім починає свою дію заново. Таким чином ці препарати необхідно приймати все життя.

А ретиноєва кислота якраз змушує імунітет людини боротися саме зі “сплячим” вірусом у клітинах, які антиретровірусні препарати не знаходять. Вчені сподіваються, що зможуть забезпечити пацієнтам повне одужання.

До того ж у 2000-х встановили, що існують люди, в яких є природній імунітет до вірусу через те, що вони мають мутовані клітини, в яких зазвичай ховається вірус. Тож вчені досліджують можливість лікування ВІЛ-інфікованих через використання генетично модифікованих стовбурових клітин.

У 2017 році, як повідомляє The Independent, вчені випробували нові ліки від ВІЛ – поєднання двох інноваційних вакцин, які стимулюють вироблення лейкоцитів, із препаратом від раку (ромідепсин), який тестувався останні 3 роки. І вже є певні результати: у 5 пацієнтів із 24-х інфекція просто зникла. Тож тепер вони розглядають можливість використання цієї вакцини у якості профілактичної міри, як щеплення, наприклад, від кору, кашлюку, поліомієліту тощо.

А от японські дослідники з Університету Кумамото створили ліки, які викликають природну смерть клітин, в яких ховається ВІЛ. Після дії препаратів вірус не активізовується знову.

Станом на зараз у медицині нараховують 52 різні види ліків, які допомагають полегшити життя ВІЛ-інфікованим, а у деяких випадках (щоправда поки що тільки під клінічним наглядом вчених) – навіть вилікувати повністю.

Цього року від ВІЛу повністю вилікували трьох пацієнтів. Це стало можливим за допомогою пересадки кісткового мозку. Інфікованим пересадили кістковий мозок від донора з мутацією в гені CCR5, яка робить людину стійкою до інфікування ВІЛ.

Більше новин, що стосуються лікування, медицини, харчування, здорового способу життя та багато іншого – читайте у розділі Здоров’я .

Важливо! Цей матеріал має винятково загальноінформаційний характер і не може бути основою для встановлення діагнозу або медичних висновків. Публікації на сайті засновані на останніх актуальних і науково обґрунтованих дослідженнях у сфері медицини. Але якщо Вам потрібні встановлення діагнозу або медична консультація, обов’язково зверніться до лікаря.

СНІД, симптоми і профілактика СНІДу

СНІД (синдром набутого імунодефіциту) – це вторинний імунодефіцитний синдром, що розвивається в результаті ВІЛ-інфекції. ВІЛ-інфекція – це інфекція, що викликається ретровірусом. Він дуже швидко розмножується і неймовірно мінливий. Може знаходитися у всіх рідинних середовищах організму: спермі, слині, виділеннях з піхви, крові, сечі. Хвороба вражає імунну систему людини. СНІД не є звичайною інфекційною хворобою, для якої характерні властиві тільки їй специфічні симптоми. Тут наявний комплекс симптомів, які можуть загострюватися і зникати. Від моменту зараження ВІЛ до Сніду може пройти більше 10 років.

Симптоми СНІДу

  • Лихоманка.
  • Швидка стомлюваність.
  • Втрата у вазі.
  • Повторні інфекційні хвороби.
  • Запалення легенів.
  • Менінгіт.
  • Пронос.
  • Збільшення лімфатичних вузлів.
  • Рясне потовиділення ночами.
  • Виснаження.

Причини СНІДу

СНІД розвивається в результаті ВІЛ-інфекції. ВІЛ передається при статевих зносинах, переливанні інфікованої крові і використанні нестерильних голок, а також від інфікованої матері до її дитини. ВІЛ не передається при побутових контактах.

Лікування СНІДу

Вакцини проти Сніду немає, хвороба вважається невиліковною. Застосовується метод лікування, що гальмує розвиток ВІЛ. Підтримуюча терапія спрямована на зменшення небезпеки інфікування, лікування наявних інфекцій і онкологічних захворювань, а також надання хворому психологічної підтримки.

Необхідно уникати випадкових статевих зв’язків, користуватися презервативом. Крім того, необхідно дотримуватися правил особистої гігієни.

Якщо виникли сумніви, то зробіть аналіз крові на СНІД. Особливо це стосується тих, хто належить до групи ризику: гомосексуалісти, наркомани, повії та їхні клієнти.

ВІЛ-тест – проба крові – надсилається в лабораторію для дослідження. Якщо результат тесту позитивний, і в крові є антитіла вірусу ВІЛ, значить людина заразилася. Після отримання позитивного результату, тест на СНІД повторюють. Знову отримавши позитивну відповідь, для підтвердження діагнозу проводять і інші дослідження (за згодою пацієнта). ВІЛ-тест при використанні сучасного лабораторного обладнання виконується протягом 1-4 год, але з-за діють в різних лабораторіях правил внутрішнього розпорядку, відповідь зазвичай повідомляється через кілька днів.

Перебіг хвороби

У багатьох хворих на Снід симптоми відсутні до тих пір, поки вони не захворіють який-небудь інфекційну хворобу, наприклад, грип. Найчастіше спостерігаються такі симптоми, як втомлюваність, підвищення температури, схуднення, пронос, кашель. Хворого лихоманить, у нього болить горло, він відчуває себе втомленим, збільшуються шийні лімфатичні вузли.

Через ослаблення імунної системи людина, що страждає цим недугою дуже сильно худне, швидко слабшає і т.д. Він все частіше хворіє затяжними інфекційними хворобами. Перебіг хвороби носить перемежовується характер: вона загострюється, після цього стан пацієнта на якийсь час поліпшується і потім знову погіршується. На останній стадії, крім інфекційних хвороб, в організмі з’являються і різні злоякісні пухлини, з яких найбільш характерною для Сніду є саркома Капоші. Хворі на СНІД найчастіше помирають.

Щоденне спілкування з ВІЛ-інфікованим не небезпечно. Вірус не поширюється повітряно-крапельним шляхом.

Профілактика СНІДу

ВІЛ передається при статевому контакті, тому при випадкових статевих зв’язках необхідно користуватися презервативами. Зараження відбувається і при використанні одного шприца кількома наркоманами. Неможливо заразитися ВІЛ при поцілунку, користуванні загальним туалетом, ванною, сауною, басейном.

Як можна заразитися ВІЛ-інфекцією?

Синдром набутого імунодефіциту, виявлений в 1981 році, спочатку вважався проблемою виключно відкинутих суспільством людей: повій, гомосексуалістів, так званих интравенных наркоманів. Однак незабаром з’ясувалося, що цією хворобою може захворіти будь-яка людина. Все-таки, страх, який виник у суспільстві, не зовсім обґрунтована, адже ймовірність зараження ВІЛ досить невелика. Крім того, сьогодні способи передачі вірусу – збудника Сніду достеменно відомі. Отже, ВІЛ можна заразитися наступними способами:

При статевих зносинах без використання захисних засобів з людьми, які є носіями хвороби або хворими на Снід (при частій зміні сексуальних партнерів завжди існує ймовірність зараження).
Через кров (коли при введенні наркотиків використовуються нестерильні шприци та голки).
При переливанні крові вірусоносіїв або препаратів, отриманих з такої крові (особливо якщо переливання було давно, до 1981 р.). Лише значно пізніше всю стали перевіряти донорську кров на наявність збудників ВІЛ.
Передача збудника ВІЛ від інфікованої матері до дитини під час вагітності, пологів або через грудне молоко.
Побоювання, що людина могла заразитися ВІЛ-інфекцією, обґрунтовано, тільки якщо мали місце зазначені вище обставини. Дотепер випадки початку хвороби, наприклад, від укусу домашньої тварини чи комахи, не були зареєстровані. Зважаючи на те, що з моменту зараження до прояву хвороби може пройти дуже багато часу (найбільш тривалий зареєстрований період -15 років), у ВІЛ-інфікованих можуть спостерігатися і специфічні симптоми, наприклад, стійка лихоманка, збільшення лімфатичних вузлів, біль у суглобах і м’язах, схуднення, кашель, сильний пронос, підвищене нічне потовиділення, а також вкрай рідко спостерігаються пухлини шкіри певних видів (наприклад, саркома Капоші). З причини того, що ці симптоми можуть виникати і при інших захворюваннях, тільки лікар, зробивши певні аналізи, може діагностувати у пацієнта ВІЛ.

Якщо мучить підозра

При підозрі на цю хворобу людині необхідно пройти тест на ВІЛ (перевіритися на наявність у крові антитіл проти збудників ВІЛ) в силу того, що у ВІЛ-інфекції немає жодного симптому, притаманного виключно їй, і наявності великої кількості форм цієї хвороби. Такий тест виконується в лабораторії СНІД-центру (при бажанні він робиться анонімно).

ВІЛ – непомітна інфекція

Якщо результат ВІЛ-тесту і повторного (контрольного) тестування позитивний, це ще не означає, що людина обов’язково захворіє на Снід. За даними сучасної медицини, частина людей, заражених Снідом, можуть бути носіями цього вірусу і не знати, що страждають даним захворюванням.

Якщо після випадкового статевого зв’язку ви підозрюєте, що заразилися ВІЛ, не приховуйте цього від свого партнера або чоловіка. Не вступайте в статеві стосунки без захисних засобів до тих пір, поки не дізнаєтеся результати ВІЛ-тесту. Людина, яка заразилася на ВІЛ, на все життя може залишитися носієм вірусу!

–>Категорія : Інфекційні хвороби | –>Переглядів : 3684 | –>Рейтинг : 0.0 / 0
Поділіться статтею з іншими: