Подорож до Швейцарії: найбільші міста та їх цікаві місця

Перелічити на пальцях всі цікаві місця Швейцарії не вийде навіть у панди, хоча у них — по шість пальчиків на кожній лапі. Ламі годі і пробувати!

Швейцарія — наче циліндр фокусника. Не встиг подумати, ніби бачив всі дива, як з’являється новий водоспад , озеро або палац. Тому відвідати за одну подорож всі атракції — ідея смілива, але утопічна. На щастя, я знаю, куди бігти і що дивитися в першу чергу.

Найцікавіші міста Швейцарії

Великі міста Швейцарії — Цюріх, Женева, Базель, Лозанна та Берн. Причому столиця, Берн, посідає лише п’яте місце за розмірами і населенням.

Кожне з перелічених міст заслуговує на увагу, але якщо подорож Швейцарією триває не кілька років, а кілька тижнів, раджу забронювати готель у Цюріху, Женеві або Берні.

Що подивитись у Цюріху

Це столиця німецькомовного кантону на півночі країни. Знайти авіаквитки в Цюріх нескладно, тому чимало туристів починають подорож тут. Якщо пощастило опинитися у цьому дивовижному місті, поквапимось до історичного центру, щоб побачити:

Національний музейШвейцарії.
Він облаштувався у неоготичному замку і демонструє артефакти від сивої давнини до нового часу.

Що подивитись в Женеві

Сперечатися у популярності с рейсами до Цюріха можуть тільки авіарейси в Женеву . Столицю франкомовного картону треба шукати на південному заході країни і, либонь, це найзнаменитіше швейцарське місто.

Міжнародні організації, не будь дурними, розміщують свої штаб-квартири саме в Женеві: тут працює представництво ООН, Червоного Хреста, Всесвітньої організації охорони здоров’я. Які хитрі! У Женеві і я би попрацював. У вільний від оглядин краси час .

На що звернути увагу під час мандрівки Швейцарією ?

На Собор Святого Петра.
Неймовірно, але він об’єднує всі можливі архітектурні стилі, і все одно виглядає до дідька красивим .

Что посмотреть в Берне

Берн прикрашає долину річки Ааре, у цьому місті квартирує парламент та центральний банк.

У Швейцарії цікавих місць чимало, проте Берн заслуговує на увагу вже тому, що його історичний центр внесений до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, а потрапити до цього списку ой як непросто!

Що дивитися в першу чергу?

Старе місто.
Ним приємно гуляти неквапно, милуючись фонтанами, аркадами, вежею з астрономічним годинником та іншими красотами.

Великі міста — це добре, але 322 сонячних дні на рік вони не подарують. Чого не скажеш про найстаріший курорт країни: Санкт-Моріц.

Санкт-Моріц

Сюди приїздять кататися на лижах королі! Єдиний мінус цього казкового місця: королівські ціни.

Аппенцелль

Містечко Аппенцелль — повна протилежність аристократичному Санкт-Моріцу. Сюди їдуть за сільськими традиціями та колоритом, а також надзвичайної краси пейзажами. У Аппенцеллі зручно починати пішохідні походи Альпами .

Грюйер

Ще один розкішний курорт біля підніжжя гір — Грюйер. Містечко невелике, проте зразково середньовічне. До того ж тут готують смачнющий сир.

Природні атракції

Не всі цікаві місця Швейцарії розташовані у межах міст. Щоб дістатись багатьох з них, треба прогулятися вузькими гірськими стежками. Наприклад, не надто широка стежка веде до Райхенбахському водоспаду — одного з найвищих в Альпах. Хоча відомим його зробила не висота, а фатальна зустріч Шерлока Холмса з професором Моріарті. Найближче до водограю містечко — Майрінген. Також варто побачити Рейнський водоспад у кантоні Шаффгаузен. Це найбільший рівнинний каскад Європи.

Побувати у Швейцарії і не милуватися Альпами — злочин. Програма мінімум — пік Матергорн на кордоні з Італією. Підкорювати його не раджу: гора надзвичайно гарна і надзвичайно складна для сходження. Краще замість вправ з альпінізму відвідати національний парк Енгадін, щоб помилуватися альпійськими лугами без ризику.

Від вершини Матергорн до Національного парку далекувато, значто ближче до неї — озеро Лугано, яке примудрилося всидіти однією акваторією на двох стільцях. Не жартую: воно розташоване одночасно у Швейцарії та Італії. Звісно, Лугано — не останнє цікаве місце Швейцарії. У цій країні куди не ткни пальцем — попадеш у красу. Але мені хочеться завершити оповідь про Швейцарію на берегах цього озера. Адже воно настільки гарне, що відбирає мову.

Не забувай про мій Telegram-канал , де ти зможеш стежити за всіма вигідними перельотами в будь-яку точку світу! Підписуйся вже зараз. У мене для тебе багато сюрпризів.

Швейцарія

Швейцарія – це білі вершини Альп, старовинні міста, дивовижні водоспади та озера. Це розмірене життя далеко від будь-яких потрясінь, це затишні кафешки, звідки так чарівно пахне кавою та шоколадом. Це – сталий синонім багатства, стабільності та респектабельності.

Годинник, виготовлений тут, давно став еталоном точності, а швейцарські банки вважаються найнадійнішими сховищами великих грошей – вони жодного разу за всю свою історію не піддавалися пограбуванню.

Тут живуть багаті та щасливі люди, які понад триста років не знають, що таке війна. Яскраво-червона книжечка з білим хрестиком – паспорт Швейцарії – один із найбажаніших документів для людей, які мріють змінити підданство.

Загальна інформація

Швейцарія – невелика альпійська країна-конфедерація без виходу до моря, що, втім, зовсім не заважає їй тримати добре розвинений торговельний флот – найбільший з усіх, що є в сухопутних країнах. Більше половини її території лежить у горах – Альпах та Юрських. Решта – плато.

Історія

Швейцарія завдячує своєю появою на карті світу кельтським племенам гельветів і римлянам, що пізніше захопили ці землі. Завдяки римському пануванню на цих територіях з’явилися перші міста, що існують досі – Женева, Лозанна, Цюрих і Базель. Нині їхня історія налічує кілька тисяч років.

Фото з сайту olympics.com

Пізніше тут кілька разів змінювалася влада: на зміну римлянам прийшли спочатку бургунди, потім алемани, після них франки. У середні віки Швейцарія довго залишалася територією, розділеною на кілька слабких королівств, які іноді переходили синам імператора Карла Великого – засновника нової імперії.

Лише у XI столітті виник Швейцарський союз – об’єднання вільних міст, яке поступово розширювалося і міцніло. Декілька воєн, виграних у Священної Римської імперії, призвели не лише до фактичної незалежності союзу, а й заклали основи для політики нейтралітету, якої Швейцарія дотримується досі.

Її нейтральний статус було офіційно закріплено у 1815 році.

Потім була епоха Реформації і релігійні і громадянські війни, що слідували за нею. Швейцарія розділилася: одна частина сповідувала католицизм, інша – протестантизм. Найбільше протестантам співчували кантони заходу країни. Сюди навіть тікали цілі династії гугенотів з усієї Європи, де їх переслідували католики.

Серед переселенців виявилося багато ювелірів, годинникових справ майстрів та банкірів – так у Швейцарії почала формуватися основна спеціалізація її економічного розвитку, яка зберігається досі.

Фото з сайту iwc.com

Ще кілька століть пішло на експерименти зі скасуванням федеративного устрою країни та встановленням у ній республіки, повернення Швейцарії статусу конфедерації та створення всіх гілок влади.

У 1848 році тут була прийнята конституція, засновані двопалатні Федеральні збори та Федеральна рада, Верховний суд. З 1850 року країна стала називатися так, як називається і зараз, – Швейцарською Конфедерацією.

Тоді ж з’явилася національна валюта – швейцарський франк. Він досі залишається офіційним платіжним засобом не лише Швейцарії, а й сусіднього Ліхтенштейну.

Офіційних мов у конфедерації чотири. Французька, німецька, італійська мови мають статус федеральних – тобто є обов’язковими для використання на всій території країни. Романшською (ретороманською) мовою розмовляють лише жителі Граубюндена – кантону, де мешкає 39 тисяч ретороманців. Він також визнаний офіційним, але має лише регіональний статус.

Швейцарська Конфедерація складається з 26 кантонів, у яких мешкають 8,5 млн осіб, чверть з яких – іммігранти з усього світу.

У Швейцарії досі немає єдиної столиці, хоча фактично її функції виконує Берн – головне місто однойменного кантону у центрі країни. Тут мешкає близько 140 тисяч людей: переважно це німецькомовні швейцарці та мігранти з Німеччини та Італії. Інші великі міста: Цюрих, Лозанна, Аргау, Женева.

Фото з сайту britannica.com

Клімат

Те, що більшість країни знаходиться в горах, позначилося і на її кліматі. Зими у Швейцарії морозні та снігові, літо – помірно тепле. Це типові ознаки континентального клімату, характерного в цілому для всього центру Європи.

Як дістатися?

Швейцарія межує із п’ятьма країнами. На півдні знаходяться її кордони з Італією, на півночі – з Німеччиною, східні регіони країни примикають до Австрії та Ліхтенштейну. Швейцарський захід межує з Францією. Там розташовано і Женевське озеро – вододіл між цими двома країнами.

Таким чином, легше і швидше дістатися Швейцарії з Німеччини, Італії, Франції та Австрії. Звідти до Швейцарії ходять швидкісні поїзди, є зручне автобусне та авіасполучення.

Де зупинитися?

У Швейцарії як, мабуть, ніде в Європі при виборі місця відпочинку важлива не лише мета, а й бюджет поїздки.

Не дуже обмежені в засобах туристи зазвичай їдуть до Цюриха, Женеви, вирушають на дорогі курорти – Церматт або в Сан-Морітц.

Ті, хто хочуть познайомитися зі Швейцарією, але при цьому не дуже багато витратити, обирають прикордонні міста – Базель, що біля кордону з Німеччиною та Францією, або Лугано – затишне містечко поряд з Італією.

Для порівняння: номери в готелях Цюриха або Берна обійдуться не менше 100 євро за ніч, зате в Базелі можна зняти такий же номер за 30-40 євро/ніч.

Те саме і з їжею: мінімальний чек у ресторані великого міста вийде у 30 євро – і це без спиртного, а десь у Лугано за обід візьмуть удвічі дешевше. Ще вигідніше обійдуться закуски – приблизно 5 євро.

“Золота середина” – це Люцерн. Ціни тут не надто високі, зате дістатися звідси до Цюриха на екскурсії можна всього за годину.

Старе місто в Люцерні, Швейцарія

Фото з сайту nationalgeographic.com

Ось кілька варіантів номерів у готелях Швейцарії:

• Waldhotel Unspunnen – двозірковий готель в Інтерлакені. Стоянка авто та WiFi безплатні. Номери затишні та чисті.
• Primestay Schweiz AG – бюджетний готель неподалік Цюриха. Світлі номери з окремими ванними кімнатами, WiFi.
• Green Marmot Capsule Hotel Zürich – капсульний готель у Цюриху. Мінімум зручностей, загальні ванні кімнати, але обслуговування дуже гарне. Готель знаходиться недалеко від річки Ліммат.
• Restaurant & Hostel Rendez-vous – готель із чудовим рестораном біля Берна. Знаходиться прямо біля гондольного витягу Ошинензее. Обслуговування на високому рівні, вдале розташування.
• Jugendherberge Lugano – молодіжний хостел у Лугано. Номери загальні та окремі, є басейн та кухня. Сніданок включено у вартість.

Ще один варіант зняти житло у Швейцарії – орендувати кімнату у родини. У Швейцарії власники квартир та будинків часто пропонують не лише житло, а й недорогі обіди та навіть екскурсійний супровід.

Останнім часом все популярнішим стає сервіс Serviced Apartments, який пропонує квартири на короткий термін. Вони за швейцарськими мірками малі – всього близько 40 кв.м, але в результаті їх оренда обійдеться набагато дешевше, ніж номер в готелі.

Що подивитися?

Природа, гори та архітектура Швейцарії – те, що одразу вражає в серце будь-кого, хто приїжджає сюди вперше. Навіть ті, хто буває в цьому благословенному місці часто, однаково щоразу знаходять для себе щось нове.

Якщо уявити, що у вас є лише тиждень на те, щоб здивуватися і насолодитись знайомством зі Швейцарією, то ось п’ять місць, без яких ця поїздка втратить щонайменше половину своєї принади:

Рейнський водоспад

Рейнський водоспад – найбільший водоспад Європи

Фото з сайту zuerich.com

Двадцятитриметровий водоспад – найпотужніший і найвидовищніший на всьому європейському континенті – утворився приблизно 15 тисяч років тому на півночі Швейцарії неподалік Цюриха.

Особливо величні види відкриваються із зручних оглядових майданчиків. Звідти видно, як древній і величний Рейн скидає потоки води між лісовими масивами. Поруч із водоспадом – ще дві пам’ятки: старовинні замки Верт та Лауфен зберегли до наших часів дух Середньовіччя та лицарської романтики.

Женевське озеро

Фото з сайту worldatlas.com

Найбільше озеро Європи можна без жодних натяжок назвати навіть морем. Тутешня навігація включає не лише туристичні човни та катери, а й повноцінні кораблі. Особливо цікавий флот у стилі belle epoque – вісім колісних пароплавів, відреставрованих та спущених на воду для проведення екскурсій.

У програмі – звичайні та гастрономічні круїзи, огляд визначних пам’яток Женеви з води.

Шильйонський замок

Château de Chillon (Шильйонський замок), Монтре, Швейцарія

Фото з сайту lonelyplanet.com

Вирушаючи на екскурсію Женевським озером, рідко хто відмовляє собі в задоволенні побувати в старовинному замку, зведеному ще в IX столітті. Колись це була князівська резиденція та фортеця, що захищала Via Francigena – дорогу, якою в середні віки паломники йшли з Італії до Англії та Франції.

Зараз у Шильйонський замок можна потрапити по воді з боку Женевського озера. Він повністю відреставрований, а його численні зали зберігають безліч зразків середньовічного начиння та меблів.

Балленберг

Балленберг, швейцарський музей під відкритим небом

Фото з сайту ballenberg.ch

Хочете побувати у справжньому швейцарському селі, де час зупинився ще півсотні років тому? Тоді вам треба сюди, в Балленберг – музей сільського побуту просто неба. Він створений руками дбайливих швейцарців, у яких колись не піднялась рука знести свої старі будинки на місці нових. Ці люди зуміли розібрати, перенести, а потім знову зібрати будиночки з надвірними спорудами, щоб зберегти чарівність сільської старовини.

Спочатку таких будинків було 16, але ідею з перенесенням старих будівель підтримала вся країна – і згодом село у Балленберзі перетворилося на цілий музейний комплекс. Нині у ній понад сто будинків, привезених із усіх кантонів.

Старий Цюрих

Старе місто Цюріха

Фото з сайту myswitzerland.com

Вулички старого міста, багато з яких побудовані ще в X-XI століттях, щільно притулившись один до одного середньовічні будинки з гостроверхими дахами, квіткові горщики на вікнах без гардин – все це Цюрих, одне з найдавніших і найпрекрасніших міст Європи.

Почніть свою екскурсію Цюрихом з його площ – Парадеплац і Бюркліплац. Перша з них особливо прекрасна напередодні Різдва, коли там розгортається передсвяткова торгівля сувенірами та солодощами. Друга відома всім європейським тусовщикам як місце, де проводять видовищні концерти.

Фото з сайту myswitzerland.com

Одна з найяскравіших пам’яток міста – церква Св. Петра. Вона знаменита циферблатом годинника на її вежі: цей годинник – найбільший у Європі. Поціновувачам пам’яток релігії варто також побувати в церкві Фрауенмюнстер – католицькому храмі, що діє, а також в чоловічому монастирі Гроссмюнстері.

У Цюрихському списку must see – міська ратуша, вулиця Банхофштрассе – осередок найдорожчих магазинів та бутіків світу. Лангштрассе – пікантний штрих до портрета респектабельного міста: це аналог знаменитого амстердамського кварталу червоних ліхтарів Де Валлена.

Що з’їсти?

Швейцарські продукти харчування

Фото з wikipedia.org

Кухня Швейцарії – це яскраве асорті кулінарних традицій п’яти країн-сусідок. Від Італії вона отримала поленту та ризотто – типові ломбардійські страви, від Німеччини та Австрії – густі супи, ковбаси та просту, але дуже смачну випічку.

Франція подарувала цій країні свої знамениті соуси, вишукані м’ясні та рибні страви. Проте є швейцарці і власні рецепти, відомі на весь світ.

Безумовний лідер у тому числі – сирне фондю, яке придумали на кантоні Во. У спеціальній каструлі розплавляють кілька видів сиру, додають до сирного міксу часник, прянощі та чарочку киршу, запікають у спеціальних горщиках – ароматна суміш готова.

Їдять її просто: у гаряче варево вмочують шматочки хліба, овочі, картопляні скибочки та одразу з’їдають. Ідеальне блюдо для великої компанії вам подадуть не тільки на батьківщині фондю – у Лозанні, а й у будь-якому швейцарському ресторанчику: настільки воно шановане серед швейцарців.

У Граубюндені розуміються на м’ясних делікатесах. Особливо добрі скибочки в’яленої яловичини, що подаються як закуска до пива та міцних спиртних напоїв.

У кафе на березі Женевського озера неодмінно скуштуйте тамтешнє фірмове блюдо – філе окуня, а в кантоні Валі – пиріг із забавною назвою “Холера”. Придумали його місцеві господині від розпачу, коли в цих місцях лютувала епідемія холери і доводилося якось викручуватися, щоб ситніше та подешевше нагодувати сім’ю. Епідемія давно пройшла, а дивний рецепт залишився: пиріг тут досі печуть із картоплі, яблук та сиру.

Фото з сайту myswitzerland.com

Цікаво спробувати і решти – швейцарський аналог наших драників. Готують страву з тертої картоплі, яка є базою для всіх рецептів. У кожній місцевості подають свій власний варіант: наприклад, у Базелі до картопляної маси додають багато цибулі, а в інших регіонах у рецептах є сир, бекон, зелень і навіть яблука. Так чи інакше, виходить порція золотистої запіканки з хрусткою скоринкою – проста та ситна їжа для всієї родини.

Питні традиції Швейцарії теж безпосередньо пов’язані зі звичаями сусідніх країн. Тут так само, як і в Німеччині, люблять пиво: пляшка світлого лагера – обов’язкова покупка майже при кожному поході до найближчого супермаркету.

П’ють тут і вино – дається взнаки сусідство Італії. Найпопулярніші – місцеві сорти: білий фендант, марочні червоні та рожеві вина.

Міцні напої в меню швейцарських ресторанів представлені киршем – черешневою горілкою та грушевим бренді. Цікаво, що жодних обмежень на вивезення спиртного із країни немає: вези хоч ящиками, якщо треба.

Однак найголовніший напій у Швейцарії жодного відношення до алкоголю не має.

Це – гарячий шоколад, національна гордість мешканців альпійської країни. Густий, ароматний, дуже солодкий – його за раз більше маленької чашечки не подужаєш: але Боже милостивий, як же це смачно!

Взагалі до шоколаду у швейцарців ставлення особливе – трепетне та шанобливе. На його рецептурі і технологіях ніколи не економлять, щоб у результаті отримати ніжні ласощі, що тануть у роті. Виробництвом шоколаду займаються всього близько п’яти тисяч осіб – трохи більше пів відсотка від усього населення, але приносять ці люди до скарбниці держави 2 мільярди франків.

Шоколад тут їдять усі, завжди і з будь-якого приводу, а кількість шоколадних десертів не піддається ні рахунку, ні осмисленню. На кожному розі в будь-якому містечку є кафе чи кондитерські, чиї аромати розносяться по всій окрузі. Тут ніколи не буває пусто.

Фото з wikipedia.org

Шоколад у плитках, коробках, бонбоньєрках, чорний, молочний, білий, з добавками та без – найкращий сувенір зі Швейцарії, який не залишить байдужим навіть найвпевненішого аскетв.

Швейцарія – це просто красиво. Країна-еталон, країна-мрія, країна, яка ясно дає зрозуміти: світ ще довго не скотиться у прірву, поки на світі є швейцарські банки, годинник і шоколад.

FAQ

Яка офіційна мова Швейцарії?

У Швейцарії чотири офіційні мови: німецька, французька, італійська та ретороманська.

Скільки населення в Швейцарії?

Населення Швейцарії становить приблизно 8,5 мільйонів осіб.

Де знаходиться столиця Швейцарії?

Швейцарія досі не має єдиної столиці, хоча Берн, столиця центрального кантону, де-факто виконує її функції.

Що таке швейцарська валюта?

Грошовою одиницею Швейцарії є швейцарський франк (CHF).

Яка територія Швейцарії?

Швейцарія займає площу приблизно 41 290 квадратних кілометрів.

Чим славиться Швейцарія?

Швейцарія відома своїми годинниками, шоколадом, сиром, нейтральною політичною позицією, банківською системою та Альпами, серед іншого.

Чому Швейцарія не в ЄС?

Швейцарія не є членом ЄС, оскільки цінує свої традиції нейтралітету, незалежності та прямої демократії. Швейцарський народ також відкинув членство в ЄС на референдумах.

Чи є Швейцарія членом Шенгенської зони?

Так, Швейцарія є членом Шенгенської зони, хоча і не є членом Європейського Союзу. Це означає, що Швейцарія дотримується Шенгенської угоди, яка дозволяє безвізові подорожі між країнами-учасницями.

Чому Швейцарія така дорога?

Швейцарія є настільки дорогою через різні фактори, включаючи високі зарплати, сильну валюту, високий рівень життя та якість товарів і послуг, що надаються.

Чи можна використовувати євро в Швейцарії?

Так, у багатьох місцях Швейцарії, особливо в туристичних зонах, можна використовувати євро. Однак швейцарський франк є кращою і найбільш прийнятною валютою.