Успенське ставропігійне братство та його унікальна історія

Як об’єднання парафіян навколо церкви братства здавна існували в Україні. Проте з кінця ХVІ ст. вони перебрали на себе значно ширші громадські функції. Львівське братство стало першою організацією такого типу. Його вважають найстарішим церковним братством в Україні.

За твердженнями історика Ярослава Ісаєвича, Львівське братство починає формуватися на початку 1580-х років. Його праобразом стала громадська діяльність парафіян львівської Успенської церкви. У 1520-х роках «опікуни» храму захищали перед міською владою інтереси «всієї української громади в місті й передмістях». А у 1544 році була згадка про існування при Успенській церкві «руських старшин», які діють від імені «співбратів і сусідів, патронів церкви».

Лист Антиохійського патріарха про дарування ставропігії Львівському братству

Засновниками Львівського успенського братства були мешканці українського кварталу в центрі Львова – сідлярі Юрко та Іван Рогатинці, кравець Дмитро Красовський, кушнір Лука Губа, крамарі Іван Красовський, Лесько Маленький, Хома Бабич, Стецько Мороховський, Іван Богатирець. Близьким помічником їхнім став учитель, письменник і вчений-філолог Степан Кукіль (Зизаній), родом із недалекого містечка Потелича – славного на всю Україну осередку гончарства.

Статут Львівського братства 1586 р. передбачав, що його членами ставали «міщанин або шляхтич, або предміщанин, або посполиті люди всілякого стану, як місцеві так і сторонні, за умови вступного внеску шести грошей». Членами Львівського братства були здебільшого ремісники, крамарі, інші містяни та жителі передмість. Охочий вступити до братства приходив на його засідання та оголошував про свій намір. Братчики обговорювали моральні якості кандидата, а знайомі давали рекомендацію. Кандидату зачитували статут, і він мав перед хрестом та двома запаленими свічками проголосити присягу про вступ до братства, підкорення його статуту, безвідмовне виконання доручень, боротьбу з ворогами братства. У разі зради інтересів братства братчик накликав на себе й родину прокляття, яке можна було зняти лише через покаяння. Жінки присяги не давали і на збори братства не приходили, хоч і входили до братства (Анна Федорова Грекова, Домна Семионова, Ангелина, Домна-Анна Могиляка та інші). Поза статутом існувала ще одна обов’язкова умова: до братства приймали лише одружених, а неодружені могли входити до «молодшого» або «молодечого братства».На початку братство налічувало 14 членів, а потім їхня кількість зросла до 50. Збори відбувалися що чотири тижні, тут сплачували по півгроша.

Служебник (Літургікон) Ставропігійного Успенського братства. 1702 рік. Фото з http://tsdazu.gov.ua/index.php/ua/online/47-all/252-online.html

Усі керівні посади були виборними. Щорік вибирали старших братчиків і такі ухвали затверджували більшістю голосів. За неявку на збори були покарання. Братський суд мав виняткові права. За значні злочини відлучали від Церкви. Також була обов’язковою присутність усіх на похороні братчика.

Історик Ярослав Ісаєвич вважав, що вже за статутом 1586 р. братство було ставропігійним, тобто підпорядковувалося безпосередньо патріарху. Утім, у липні 1592 р. Балабан оприлюднив лист Патріарха Єремії ІІ про скасування ставропігії. У грудні Балабан записав цей лист до гродських актів, однак той опротестували православні як фальсифікат. Новою грамотою 1593 р. Єремія ІІ знову надав братській Успенській церкві права патріаршої ставропігії.

Герб братства на обкладинці служебника. Фото з https://uk.wikipedia.org

Очолювали братство чотири старші братчики, яких, відповідно до статуту, переобирали щороку. Вибори відбувалися зазвичай у першу неділю після Пасхи чи Фомину неділю. На загальних зборах минулорічні старші братчики та їхні помічники давали повний звіт, репрезентувавши всі документи, печатки, ключі тощо. Після звіту молодші братчики, кланяючись, дякували старшим, а старші дякували за честь і довіру.

Найвідомішими керівниками Львівського братства до 1596 р. були сідлярі Юрій та Іван Кузьмовичі Рогатинці, Іван Деомидович Красовський, з діяльністю яких пов’язують реформу братства та укладення статуту 1586 р. Юрія Рогатинця та Івана Красовського вважають також авторами статуту братської школи 1585 р. Братство широко вело православне просвітництво, освітню діяльність та особливо друкарську справу.

Мармуровий портал з грецьким написом “Ставропігіон” і датами (1586–1904) та увінчаний гербом Ставропігійського братства роботи скульптора Антона Попеля

У 1574 р. диякон Іван Федоров надрукував у Львові «Апостол». Після смерті Федорова віддану в заставу друкарню за ініціативи владики Гедеона викупило братство (в 1586 р.). Ця друкарня працювала аж до припинення діяльності братства. Спочатку вона діяла у пристосованому приміщенні, а з 1605 р. – у Свято-Онуфрієвському монастирі. 1615 р. її перенесли на старе місце, а після пожежі 1628 р. – у школу. Братська друкарня була однією з найбільших і за період своєї діяльності випустила понад 160 тис. примірників книжок, серед яких значну частину становили богослужбові, також братство друкувало наукові трактати та світську літературу.

Опікувалося братство побудовою, ремонтом, доглядом за храмами, на утриманні братства був увесь церковний причт. У списки членів Успенського братства в різний час було внесено козацьких гетьманів Михайла Ружинського, Івана Виговського, Павла Тетерю. Братчики підтримували зв’язки з Військом Запорозьким. Зрозуміло, що на свою активну діяльність братство потребувало немалих коштів. Доходи братства поділялися на постійні й разові. До постійних належало зарахувати вступний внесок – 6 грошей – і річні, які також становили таку суму.

Джерелом доходів братства було нерухоме майно (будинки) і землі, звільнені від зборів, які приносили братчикам дохід. Братчики варили мед, залишок якого продавали. Віск використовували для виготовлення свічок, які також продавали. Головним джерелом постійних доходів була братська типографія.

До непостійних джерел доходів належали штрафи або пені, які платили братчики в разі порушення якихось обов’язків, а також пожертви і заповіти різних людей, що відписували братствам великі кошти або маєтки. Старші братчики вели братську скарбницю, дбали про збереження братського майна, контролювали виконання обов’язків молодшими братчиками, стежили за порядком під час зборів, пропонували різні справи на розгляд братства, після закінчення річної служби вони звітували перед усіма.На братських зборах розглядали і вирішували суперечки між братчиками, судили й наказували порушників дисципліни та братських обов’язків, а як особливих злочинців – порушників таємниці братських зборів. Покараннями для братчиків були штраф грішми або медом, сидіння на дзвіниці. За серйозні проступки виключали з членів братства.

Шпиталь Успенського братства у Львові – сучасний комплекс монастирських споруд св. Онуфрія: ліворуч – церква, праворуч – дзвіниця, келії ченців та приміщення колишнього шпиталю. Фото авторки. 2014 р.

Братства опікувалися лікарнями, богадільнями, храмами, монастирями, школами, типографіями. Братчики вибирали також ігуменів і священиків для братських монастирів і церков. Гроші на різні братські потреби з каси видавали у присутності всіх братчиків. Братства мали перший після духовенства голос при виборі єпископа. Вони мало право не визнавати влади єпископа, якщо той чинив проти істини, і повідомляти про це Патріарху.

Львівське ставропігійне братство діяло понад два сторіччя, потім його офіційно розпустили. Про його діяльність і школи розповідають численні архівні матеріали, які є унікальними пам’ятками української мови й літератури. На цьому наголошував історик Ярослав Ісаєвич. Більшість їх зберігають у Центральному державному архіві України у Львові.

Рукописні книжки з багатющої бібліотеки братства увійшли до фондів Львівського історичного музею. Натомість примірники, що їх видавала братська друкарня, розсіялися по світу. Як видно з каталогу «Пам’ятки книжкового мистецтва», стародруки з друкарні братства є в книгозбірнях багатьох країн колишнього Радянського Союзу, в бібліотеках Варшави і Вроцлава, Праги й Будапешта, Лондона і Нью-Йорка. Широке їхнє розповсюдження – яскраве свідчення ролі братського книговидання в міжнародних культурних зв’язках. На основі виданих братством стародруків і документів з братського архіву низку літературознавчих та історичних творів написав І. Франко. Їх вивчали академіки К. Студинський, М. Возняк, І. Крип’якевич.

Ганна ВРУБЛЕВСЬКА

Розвиток культури українського народу в хіу – хуііі ст.

1. Назвіть ім’я одного з найбільш відомих полемістів, який поправу вважається одним із найвидатніших письменників середньовічної доби; до нас дійшли близь 20 його листів і послань, які він передав в Україну з Афону; найвидатніші з них – «Обличе: діавола-миродержця», «Писаніє к утеклим от православної віри єпископам» та ін.

2. Назвіть рік у якому першодрукар Іван Федоров у Львові ви­дав “Азбуку” з граматикою – перший у східнослов’янських народів буквар.

3. У 1578 році першодрукар Іван Федоров у Острозі видає книгу, що мала великий вплив на весь слов’янський світ. Назвіть її.

4. Визначте автора першого відомого на сьогодні твору геральдичної поезії “На герб князя Константина Острозького”, надрукованого в передмові до “Острозької Біблії” I580-I58I рр.

5. У 1585 році було засновано першу громадсько-політичну ор­ганізацію, яка відстоювала національно-релігійні права українського населення. Як вона називалася?

6. Перший ректор Острозької школи, письменник-полеміст ХУІ ст., представник гуманістичного руху в Україні. Хто ця людина?

7. Автор трактату на захист православної віри “Тренос” (Віль­на, 1610р.), у стилі якого проступають риси характерні для бароко.

8. Відомий діяч ХVIІ ст, педагог, поет, гравер, друкар, лексикоограф, автор першого українського словника “Лексікон славеноросскій”. (Київ, 1627 р.).

9. Відомий діяч ХVIIст.: теолог, полеміст, викладач, поет, філо­соф, автор віршів “На жалісний погреб шляхетного рицаря Пет­ра Канашевича-Сагайдачного”. (Київ, 1622).

10. Назвіть автора історико – географічної праці – “Опис України” (Руан, 1651) з додаткам карт України – відомого французького інженера-фортифікатора.

11. Назвіть рік у якому архімандрит Києво-Печерського монастиря Петро Могила заснував школу, яка стала називатися Лаврською.

12. Назвіть рік, коли відбулося злиття Київської братської та Лаврської школи, що поклало початок діяльності Києво-Могилянському колегіуму.

13. У 1585 було, засновано першу на українських землях братську школу. Назвіть місто, в якому вона була заснована.

14. Назвіть прізвище засновника першої друкарні в Кракові, в якій було видано в кінці XVIст. перші в історії книжки (“Часослів”, “Окинюх”, “Триодь постная”, “Триодь цвєтная”) надруковані кирилицею.

15. У кінці XVI ст. з’являються так звані “биті книги”. Що це за книги?

16. Назвіть першу друковану книгу на Україні, що збереглася.

17. У 1674 році вийшла з друку перша в Україні робота з історії “Синопсис”, вона була поширена, як підручник і використовувалася аж до XIXст. Назвіть автора цієї книжки.

18. Назвіть найпоширеніший та найулюбленіший персонаж у кобзарських піснях і думах.

19. У кінці ХVІ-ХVШ ст. на Україні з’являються твори пов’язані з іменами С. Величка, Г.Граб’янки, Самовидця. Хто ці люди?

20. В Україні в кінці ХVІ-ХVIIIст. з’являються твори, авторами яких являються С.Величко, Г.Граб’янка, Самовидець. Що це за твори?

21. Яку назву отримав ляльковий театр на початку ХVII ст. в Україні?

22. У 1737 р. в гетьманській столиці було засновано спеціальну школу співу та музики. Назвіть це місто.

23. Випускниками глухівської школи були відомі діячі культури України XVIII ст. (А. Ведель, М..Березовський, Д. Бортнянський). Назвіть фахову спеціальність цих людей.

24.Наприкінці ХVIIIст. Україну славили імена таких відомих людей як О. Антропов, Д. Левицький, В.Боровиковський. В якій галу­зі культури вони працювали?

25. Україну XVIIIст. славили імена відомих живописців, таких як О.Антропов, Д.Левицький, В.Боровиковський. В якому жанрі живопису вони здобули найбільшу славу?

26. У 1767 році при Харківському колегіумі було засновано Академію мистецтв. Назвіть відомого художника, ініціатора створення цього закладу.

27. Назвіть архітектора Троїцького собору у м.Новомосковську Дніпропетровської області, шедевра архітектурної дерев’яної споруди XVIIIст.

28. У 1744-1767 pp. була побудована Андріївська церква в Києві (стиль рококо). Назвіть прізвище архітектора.

29. Назвіть відомого скульптора, автора памятників “Мініну та Пожарському” на Красній площі у Москві та герцогові Д. де Рішельє в Одесі.

30. Книга, національна святиня, на якій президент України скла­дає присягу.

31. Архітектурна споруда – ознака самоврядування в містах в ХІV-ХVІ ст.

32. Назвіть найвідомішого філософа України XVIIIст.

33. Літературній твір, що поклав початок духовного та національ­ного відродження в Україні кінця XVIII – початку XIX ст.

34. Столиця козацької держави, у якій 1737 року була заснова­на музична школа.

35. Український композитор ХVIIIст., що навчався в Болонії од­ночасно з Моцартом. Був визнаний кращим учнем, за що його ім’я записано на “Золотій дошці” цього навчального закладу.

36. Назвіть твір , що був єдиним протестом проти Указу Катерини II від 3 травня 1783 року про закріпачення українських селян.

37. Український гетьман, який в 1751 році, створив у Глухові театр.

38. Місто, в якому в 1787 році була заснована перша на україн­ських землях медична школа.

39. Місто, в якому в 1754 році було відкрито першу в Українсь­кій державі друкарню з гражданським (цивільним) шрифтом. Використання якого привело до різкого розмежування церковної та світської літератури.

40. Місто, в якому в 1788/1789 році був заснований перший постійний театр на українських землях.

41. Відомий архітектор ХVIII ст., автор собору Святого Юра у Львові (І745-І770рр.). Сьогодні це кафедральний собор греко-католицької церкви в Україні.

42. Видатний громадянин України, що заповів написати на власній могилі: “Світ мене ловив, та не спіймав”.

43. Відомий архітектор, автор Маріїнського палацу та Андріївсь­кої церкви у Києві.

44. Вищий навчальний заклад, що був заснований в 1661р. на українських землях грамотою польського короля Яна Казимира II.

45. Визначте перший слов’яно-греко-латинський колегіум ХVI-XVIIст., що був заснований на українських землях.

46. Як називали людей, що малювали образи святих і розписували церкви в Україні XVI – XVIIIст.

47. Назвіть засновника першого греко-латино-слов’янського ко­легіуму на українських землях.

48. Скільки років тривав повний курс навчання в Києво-Могилянській академії.

49. Відомий діяч епохи Просвітництва, автор твору “Історія Карла XII” (1731р.), який першим увів образ Мазепи у світову літературу?

50. Відомий угорський композитор, музикант XIX ст., автор симфонічно-інструментальної поеми “Мазепа” (І88Ір,).

51. Визначте назву епічного музично-поетичного твору із роз­горнутим сюжетом, який виконувався речитативом під акомпанимент кобзи, бандури чи ліри в XV – XVII ст.

52. Якого відомого українського гуманіста, публіциста, неперевершеного оратора, представника української латиномовної літератури називали “українським Демосфеном і сучасним Ціцероном”?

53. “Сия звонница в Киево-Печерской лавре трудом моим сделанная, каким образом по всей Руси й в Европе другой не обыщется, и на вечность оная звонница стоять будет”. Визначте архітектора Великої дзвіниці Києво-Печерської лаври.

54. Архімандрит Києво-Печерського монастиря Петро Могила увійшов у українську культуру як засновник …

55. У 1632році відбулося злиття Київської братської та Лаврської школи, що поклало початок діяльності…

56. С.Величко, Г.Граб’янка, Самовидець увійшли в українську культуру як видатні…

57. Назвіть шедевр дерев’яної архітектури ХVІІІст., що знаходиться на території Дніпропетровської області.

58. Відомий архітектор XVIIIст. Б.Меретин створив у Львові одну з найвидатних пам’яток архітектури України. Це…

59. Українським Мікеланджело називають в Європі представника галицького бароко(XVIIIст.) скульптора та різбляра по дереву…

60. Назвіть ім’я одного з найбільш відомих полемістів, який поправу вважається одним із найвидатніших письменників середньовічної доби; до нас дійшли близь 20 його листів і послань, які він передав в Україну з Афону; найвидатніші з них – «Обличе: діавола-миродержця», «Писаніє к утеклим от православної віри єпископам» та ін.

61.Україна дала світу неперевершеного майстра деревяної скульптури епохи рококо, якого називають українським Мікеланджело. Хто він?

§ 43. РИМСЬКА РЕСПУБЛІКА 5 – СЕРЕДИНИ 3 СТ. ДО Н. Е.

Яке враження справляє дорога, збудована в 312 р. до н. є.? Що свідчить про те, що цю дорогу будували ретельно, на віки, недаремно 900 років її не ремонтували? Витлумачте вислів Усі дороги ведуть до Рима. Чому римляни надавали великого значення будівництву доріг?

Перша брукована дорога в Італії – «цариця» римських доріг. Названо на честь римського державного діяча – Аппія, за наказом якого її проклали.

Частина Аппієвої дороги між Римом і Капуею. Сучасне фото.

1. Хто та як керував Римською республікою? Чому між плебеями й патриціями точилася боротьба?

Вигнавши останнього царя, римляни проголосили, що відтепер управління Римом має стати «суспільною справою». Так, у 509 р. до н. е. в Римі було утворено республіку. Найвищим органом управління республіки були народні збори, на яких приймали рішення про найважливіші справи держави, наприклад: обрання на керівні посади та ухвалення законів.

Після створення республіки всі виборні посади прибрали до своїх рук патриції. З них обирали двох консулів терміном на один рік. Консул – найвища державна посада в Римі. Під час воєн один з консулів перебував у Римі, інший – керував військом. Консули скликали народні збори й засідання сенату. Короткий термін їхнього перебування на посаді, а також одночасне правління двох осіб мало запобігти тиранії.

Становище ж плебеїв погіршилося. Вони були зобов’язані служити в лавах римської армії, проте не тільки не брали участі в управлінні республікою, а й потрапляли в рабство за борги. Прагнення плебеїв мати ті самі права, що їх мали патриції, зумовило багатовікову боротьбу між ними.

Для тиску на патриціїв плебеї скористалися тим, що на них трималася армія: одного разу вони зібрали свій домашній скарб і разом із сім’ями залишили місто.

Оскільки Рим у цей час воював, такий відхід був небезпечним для всіх його мешканців. Патриції вирішили поступитися. Насамперед плебеї отримали право обирати двох представників для захисту своїх інтересів. Цих представників називали народними трибунами. Трибун мав право вето (заборони), яке він міг накласти на будь-який закон або розпорядження представника влади. Особу трибуна вважали недоторканною, він не мав права виїздити за межі Рима більш ніж на 24 години.

У 5 ст. до н. е. було ухвалено писані закони. Їх складали представники плебеїв і патриціїв. Через те що записали ці закони на таблицях-дошках, їх стали називати Законами 12 таблиць. Поступово плебеї домоглися нових поступок. У 4 ст. до н. е. закон заборонив за борги перетворювати римського громадянина на раба. Так остаточно завершено формування Римської республіки.

Республіка (з латини – «рес публіка» – «суспільна справа», «справа народу») – держава, якою керують люди, обрані народом на певний термін.

Трибун – у римській республіці – представник, обраний плебеями для захисту їхніх інтересів.

Ліктор – охоронець консула. Він одягнений у тогу – одяг римських громадян, на голові має вінок.

Модель Рима на початку республіки. З музею римської цивілізації. Рим.

1. Поміркуйте, які наслідки мав той факт, що державні посади в Римі не оплачувалися. 2. Що спільного та відмінного між Римською (4-3 ст. до н. е.) та Афінською (за доби Перікла) державами?

2. Коли та як відбулося підкорення Римом Італії?

Від початку існування Рим постійно вів війни з племенами, що населяли Апеннінський півострів. Перші війни точилися з етрусками, до яких звернувся по допомогу вигнаний цар Тарквіній Гордий.

У 390 р. до н. е. Рим захопили галльські племена. Трималася лише фортеця на пагорбі Капітолій. Коли захисники поснули, галли почали штурм. Гуси почули ворога і своїм криком розбудили варту. Так з’явився вислів «гуси Рим урятували». Галли погодилися звільнити місто за викуп. Римляни принесли золото й почали важити. Галли почали хитрувати: відхиляли стрілку терезів на свою користь. На протести римлян їхній вождь кинув свій меч на ту шальку терезів, де лежали гирі, мовивши: «Горе переможеним». На зворотному шляху на галлів напав римський полководець Камілл, який, відібравши золото, заявив: «Батьківщину захищають залізом, а не золотом».

На початку 3 ст. до н. е. Римська держава запанувала на Апеннінському півострові. Італійські племена мусили віддавати частину своїх земель, посилати солдатів до римського війська, їх було позбавлено політичних прав. Незавойованою залишалася тільки Південна

Таріль із зображенням бойового слона. 3 ст. до н. е.

Італія. Грецька колонія Тарент на допомогу у війні проти римлян покликала талановитого полководця з Греції Шрра. Спочатку у двох битвах Пірр переміг римлян. У його армії було 20 слонів, яких римляни ще не бачили. Перемога дісталася Пірру ціною таких втрат, що він навіть сказав: «Ще одна така перемога, і мені не буде з ким повернутися до Греції!». Із цією перемогою пов’язаний крилатий вислів Піррова перемога.

У 275 р. до н. е. біля містечка Малевентум Пірр зазнав поразки. Після перемоги римляни влаштували тріумф. Вони провели по місту тисячу полонених та чотирьох захоплених слонів. До 265 р. до н. е. Римська держава підкорила всю Середню та Південну Італію.

Варто зазначити, що Римська держава й римське суспільство загалом були дуже воєнізованими. У Римі існувала загальна військова повинність. Кожен римський громадянин віком від 17 до 46 років міг бути взятий до війська. Воєнний досвід (участь у 10 воєнних кампаніях) був неодмінною умовою для всіх кандидатів на державні посади.

Тріумф – урочистий в’їзд і хода Римом полководця та армії. Менш урочистий спосіб пошанування – овація.

Роздивіться ілюстрації, присвячені тріумфальній ході римських полководців. Користуючись картиною, поясніть походження словосполучень «полководець-тріумфатор» та «тріумфальна арка».

У якому році за римським літочисленням Рим завоював Італію?

1. Роздивіться карту на с. 205. Яких меж сягала територія Риму на середину 3 ст. до н. е.? 2. Які народи підкорив Рим, завойовуючи Італію? 3. Де розташовані острови Сицилія, Корсика, Сардинія? Кому вони належали?

3. Чому війни між Римом та Карфагеном називають Пунічними? Чим закінчилася Перша пунічна війна?

У ті часи Західне Середземномор’я перебувало під владою Карфагена. Ця колишня фінікійська колонія поступово перетворилася на величезну торговельно-землеробську державу. Карфаген мав власні колонії на острові Сицилія.

Рим шукав приводу, щоб розпочати війну проти Карфагена. Незабаром він знайшовся. Захищаючи сицилійське місто Мессану від карфагенян, римляни в 264 р. до н. е. послали на острів свої війська. Так почалася Перша пунічна війна. Війну називають Пунічною тому, що римляни називали карфагенян пунійцями. Перші успіхи римлян були пов’язані з діями армії на Сицилії. Вони не тільки зняли облогу з Мессани, а й примусили правителя Сиракуз — союзника Карфагена — підкоритися Риму.

Для продовження бойових дій римлянам потрібен був власний флот. Зібравши всі кошти союзників, Рим уже через декілька років мав 120 кораблів. Хоча досвід у пунійців був більшим, римляни швидко навчилися воювати на морі.

Після перших поразок вони захопили острови Сардинія та Корсика. Розвиваючи успіх, у 256 р. до н. е. римська армія висадилася на африканському узбережжі. Але військо карфагенян розгромило римлян. Бойові дії знову було перенесено на Сицилію. До воєнних невдач додалася ще одна біда – жорстокий буревій знищив їхній флот. Противники були виснажені тривалою війною. Першими зуміли відновити свої військові сили римляни. Бони обклали найбагатших громадян податками й на ці гроші побудували новий флот, який ущент розгромив морські сили Карфагена. Так, у 241 р. до н. е. Перша пунічна війна завершилася перемогою Риму.

Пунійці мали сплатити римлянам 3200 талантів (близько 84 т срібла), повністю звільнити Сицилію та видати полонених римських громадян. На островах Сардинія та Корсика римляни створили перші римські провінції. Згодом римською провінцією стала й Сицилія.

Провінція – завойована римлянами область, країна, що розташовувалася за межами Італії; підвладна територія, якою керували намісники.

Що означають крилаті вислови «Піррова перемога», «гуси Рим урятували», «горе переможеним», «Батьківщину захищають залізом, а не золотом»? Які події лежать в їх основі?

Оцініть себе

1. Скільки минуло років від установлення в Римі республіки до завоювання Римом Італії?

2. Із чим пов’язано виникнення слів: республіканський, тріумфальний, провінційний, консультувати?

3. Чому спалахнула боротьба між патриціями та плебеями? Якими були її результати?

4. Як відбувалася і чим закінчилася Перша пунічна війна?

Чому протягом 4-3 ст. до н. е. римляни жили майже за безперервних війн? В ім’я чого воював Рим у 4 – середині 3 ст. до н. е.? Чому римляни перемагали в цих війнах?