око ОКО1, а, с. (мн. очі, рідко вічі, очей – перев.
о́ко
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| знахідний | о́ко | ві́чі, о́чі |
| орудний | о́ком | очи́ма |
| місцевий | о́ці | оча́х |
| кличний | о́ко | о́чі |
Закінчення -у з'являється, коли іменник вжито з прийменником по: по селу (і по селі), по місту. Відмінювання іменників ІІ відміни середнього роду в множині. Іменники очі, плечі в називному і кличному відмінку мають закінчення -і.
Іменник середнього роду. Корінь: -ок-; закінчення: -о.
АЯКЖЕ, част., розм. 1. Уживається для ствердження якоїсь думки; авжеж, звичайно. – Та на таке питання зауряд одказують: "еге, авжеж, аякже, любитиму, дуже", – одмовила вона всміхаючись (Вовчок, І, 1955, 378); – Хто знає, обід буде?.. – Аякже!
Розбір слів за будовою. Розбір слова за складом, або морфемний розбір — передбачає аналіз слова за його будовою. Щоб навчитися робити розбір слова, необхідно володіти знаннями про частини …