Підтримка аграрного сектору в умовах воєнного стану: що варто знати?

Віктор Шульга, керівник проектами “Hard Skills Consulting”, проаналізув зазначену тему

Скільки можна заробити на зерні, яке не було вчасно зібране, продане, збережене чи перероблене? До звичних погодних ризиків додались ускладнена логістика, війна та енергетична криза. Частка сільського господарства у ВВП України була найвищою серед усіх секторів економіки і становила понад 10% у 2021 році. Саме на агропродовольчу продукцію припадає найбільша частка загального експорту України – близько 41% за рік, а 13 млн. сільських жителів прямо залежать від стану агросектору.

Що потрібно, щоб виробнича діяльність тривала навіть за максимально несприятливих умов? Підтримка. Кожен із стейкхолдерів ринку пропонував свої інструменти протекції. Отже, що маємо на дев’ятий місяць триваючого повномасштабного вторгнення.

Завдання агентства США з міжнародного розвитку – забезпечити виробникам достатній обсяг врожаю, аби пом’якшити ризики для продовольчої безпеки всередині країни та зберегти виробничий потенціал, що знадобиться для повоєнної відбудови української економіки.

Програма USAID з аграрного і сільського розвитку (АГРО) розрахована на п’ять років (до 2024 р.) та має загальну вартість 35 млн. дол. США. Надається агрономічна підтримка 3 тис. с/г виробників 13 областей країни – які особливо потерпіли від війни.

Проект «Кредитні ресурси для с/г виробників» розрахований на сім років (до 2023 р.) та має загальну вартість 8,9 млн. дол. США. Кредитні спілки, які є партнерами USAID, надають малим с/г виробникам нові кредити.

В липні 2022 агентство започаткувало «Ініціативу стійкості сільського господарства в Україні» (Agriculture Resilience Initiative – AGRI) вартістю 100 млн. доларів. Ініціатива AGRI має працювати над зміцненням механізмів експорту української аграрної продукції. Правда, поки що немає чіткого алгоритму реалізації використання залученого капіталу.

Звільнення від оподаткування ввізним митом товарів, що використовуються для забезпечення зберігання зернових та/або олійних культур. Закон № 2445-IX від 27.07.2022 р. вирішує проблему забезпечення належного зберігання зерна через неможливість відправляти його на експорт морськими портами.

Для уникнення дефіциту місць для зберігання агропродукції, пропонується звільнити у період дії воєнного стану та протягом 30 днів з дня його припинення від оподаткування ввізним митом вироби та обладнання для зберігання, перевезення, завантаження і розвантаження зернових та/або олійних культур:

полімерні рукави та мішки об’ємом не менше 0,8 метрів кубічних для зберігання сільськогосподарської продукції, які класифікуються у товарних підкатегоріях 3917 31 00 90, 3917 32 00 90, 3917 39 00 90, 3923 21 00 00, 3923 29 90 00, 3923 90 00 00, 5407 20 11 00, 5407 20 19 00, 6305 32 11 00, 6305 32 19 00 згідно з УКТ ЗЕД;

причепи і напівпричепи з самозавантаженням або саморозвантаженням для перевезення сільськогосподарської продукції, які класифікуються у товарній підкатегорії 8716 20 00 00 згідно з УКТ ЗЕД.

Важливо! Станом на сьогодні Міністерство аграрної політики та продовольства України спільно з Продовольчою та сільськогосподарською організацією ООН (ФАО) розпочали реалізацію другого етапу програми з надання фермерам рукавів для зберігання зерна, а також допоміжної техніки для завантаження та розвантаження рукавів. Старт роздачі рукавів відбувся в селі Велика Димерка Київської області. Найближчим часом буде оголошено про прийом заявок через Державний аграрний реєстр.

Спрощена процедура реєстрації сільськогосподарської техніки передбачена змінами до постанови Кабінету Міністрів України від 8 липня 2009 р. № 694. Нова редакція ( від 12.04.2022 р. № 434 ) передбачає:

видачу талонів тимчасового обліку машини, що є дійсними в період дії воєнного чи надзвичайного стану та протягом шести місяців після його припинення;

огляд машин державними інспекторами та спеціалістами з проведення обстеження машини на відповідність ідентифікаційних номерів і супровідних документів на предмет фальсифікації проводиться за можливості;

тимчасова реєстрація машин у період дії воєнного чи надзвичайного стану здійснюється державними інспекторами за місцем подання заяви власником машини (без урахування місцезнаходження юридичної особи або місця проживання (перебування) фізичної особи) протягом трьох робочих днів.

Відбулись зміни до Земельного кодексу України ( Закон № 2145-IX від 24.03.2022 року ). Земельні ділянки сільськогосподарського призначення, а саме: приватної та державної, комунальної власності, невитребуваних, нерозподілених земельних ділянок, а також земельних ділянок, що залишилися у колективній власності і були передані в оренду органами місцевого самоврядування – вважаються поновленими на один рік.

Для цього не потрібно волевиявлення сторін відповідних договорів, внесення відомостей про поновлення договору до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно договори оренди, суборенди, емфітевзису, суперфіцію, земельного сервітуту, строк користування земельними ділянками щодо яких закінчився після введення воєнного стану.

Безповоротні гранти на створення теплиць та садів. В червні 2022 року була затверджена відповідна програма Кабміном, загальний бюджет якої склав 7 млрд грн. В цей бюджет закладено також підтримку ягідництва та виноградарства. Станом на листопад Міністерством аграрної політики та продовольства України вже опрацьовано 219 заявок, з яких 57 погоджено на суму 277 229 000 гривень.

Оскільки в процесі розгляду заявок почали виникати системні недоробки, уряду довелось вносити коригування та уточнення механізму надання грантів .

Зокрема, зміни стосуються умов надання грантів на будівництво модульної теплиці. Вона повинна бути площею не менше 0,4 гектара та не більше 2,4 гектара відповідно до типового проекту. Грант покриває також витрати на придбання насіння та садивного матеріалу, їх доставку. Обов’язкова також сканована копія проекту будівництва модульної теплиці з кошторисною документацією. До всього, покладається обов’язок створення не менше 14 нових робочих місць на 1 гектар теплиць.

Максимальні розміри гранту для теплиць:

0,4 – 0,6 гектара – 2 млн гривень;

0,8 – 1,2 гектара – 3,5 млн гривень;

1,6 – 2,4 гектара – 7 млн гривень;

Щодо надання грантів для садівництва також обов’язково додається сканована копія проекту висадки насаджень, підписана особою, яка його розробила. Держава надаватиме від 300 до 400 тисяч гривень на гектар садів.

Ключові умови отримання коштів:

– мати або власну землю, або землю в користуванні щонайменше на 25 років.

– площа саду може бути від 1 до 25 гектарів.

– тільки офіційна та прозора купівляі саджанців, обладнання, систем поливу, добрив тощо.

Контроль за цільовим використанням коштів на рахунку здійснюватиме банк, відповідно до затвердженого бізнес-плану.

Також в рамках урядового проекту «єРобота» передбачені безповоротні гранти на створення та розвиток переробних підприємств. Крім інших галузей передбачається і агропереробка. Держава надасть до 8 мільйонів гривень допомоги. Головні вимоги до отримувачів: створення не менш як 25 нових робочих місць і сплата податків. Щоб отримати грант потрібно подати відповідну заявку через портал «Дія».

У межах Державної програми «Доступні кредити 5-7-9%» отримати кредит складно, але можливо. Уряд звітує, що за 2022-й рік понад 34,5 тис. аграріїв залучили кредитів на 73 млрд 351 млн грн. Станом на сьогодні більше сорока банківських установ готові приймати документи на розгляд кредитування. Перелік таких установ та портрет потенційного позичальника можна переглянути тут .

Вже ринкова відсоткова ставка кредиту передбачена програмою з рефінансування заходів підтримки системи кредитування у населених пунктах, чисельність населення яких не перевищує 100 тис. мешканців. ФОП та приватні малі і середні підприємства, які мають не більше ніж 250 постійних працівників та обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) не більше ніж еквівалент 5 млн євро можуть отримати кредит на фінансування виробництва, сфери послуг, сільського господарства, торгівлі.

Поповнити обіговий капітал чи запустити інвестиційний проект можуть ряд малих підприємств які працюють в галузях, що розглядаються фондом розвитку підприємництва як пріоритетні та стратегічно важливі. Проект також розрахований на ФОП та мікро-, малі і середні підприємства. Пріоритетні галузі це усі класи секції А, С, D, E, F, I за КВЕД-2010 , окрім виключених для фінансування класів.

Слід зазначити, що участь у всіх програмах державної та міжнародної підтримки для аграріїв на сьогодні можлива виключно через Державний аграрний реєстр або Дію.

Державний аграрний реєстр: онлайн-платформа для прямої взаємодії держави й агровиробників. Відкрита для реєстрації для всіх українських аграріїв.

Агровиробники, зареестровані в реєстрі аграріїв, зможуть подати заявку на отримання державних субсидій, цільових, субсидованих кредитних програм та позик.

На цьому ж порталі доступна інформація про наявні програми державної підтримки та є можливість подати заявку онлайн.

Транспортний безвіз скасовує необхідність отримання відповідних дозволів на постійній основі та дозволить уникнути зупинки експорту української продукції через автомобільні пункти пропуску. З 29 червня українські перевізники можуть виконувати двосторонні перевезення Україна – ЄС, транзитні перевезення територіями країн ЄС, здійснювати поїздки країнами ЄС без міжнародного посвідчення водія.

Варто відмітити, що не всі перевізники готові до такого послаблення. Адже скасування дозволів не передбачає скасування технічних вимог. Для прикладу, не всі авто обладнанні AdBlue – нейтралізаторами двоокису азоту, що викидається в атмосферу при роботі дизельного двигуна. Більшість країн ЄС не готові пропускати без такої відповідності.

До 5 червня 2023 року на українські товари скасовується ввізне мито в країни Європейського Союзу. В рішенні Європейського Парламенту за № 2022/870 йдеться про: призупинення усіх тарифних квот для сільськогосподарської продукції та антидемпінгових мит на імпорт товарів походженням з України.

Варто зазначити, що будь-які заходи підтримки у воєнний час це добре. Проте, нема головного – стратегічного плану модернізації економіки та механізму переходу від експорту сировини до її глибокої переробки на місцях в аграрному секторі.

Рішення про розширення можливостей українських підприємств для переробки сільськогосподарської продукції напрошується само собою. Логістичні можливості з вивезення зернових і до війни були незадовільними, а із закриттям портів і поготів. Видається очевидним не лише скасувати мито на полімерні рукави та мішки для зберігання сільськогосподарської продукції, а й дати відповідь на питання, що робити із збереженим.

Найбільш доцільним способом нарощувати і виробництво, і доходи – не експортувати сировину, а переробляти її. Для прикладу, кукурудзу, якої країна вирощує з надлишком, можна переробляти на пальне. Науковці та фахівці в агросекторі вже давно володіють інформацією про такі можливості. Паливний етанол з кукурудзи в якості домішку до палива суттєво знижує викиди СО2 в атмосферу, а його ринок оцінюється в десятки мільярдів доларів на світовому рівні. Для початку – на підтримку власних потужностей, адже нормативна база для такого виду діяльності на законодавчому рівні ще не готова і наразі перебуває на розгляді.

Яскравий приклад із соняшником. Після запровадження експортного мита розпочалася переробка соняшнику всередині країни і, замість сировини, почали експортувати продукт переробки – олію.

Картопляний крохмаль, сухе картопляне пюре, картопля фрі, чипси, пакування картоплі, яка пройшла суху чистку – ці продукти картопляної переробки легко транспортуються, зберігаються та мають великий світовий попит. Приклад мінімальної переробки, без залучення високих технологій – миття картоплі. Україна вже переходить до стандартів продажу митої картоплі в супермаркетах, витісняючи немиту картоплю “з ґрунтом”. Цей приклад переробки здається примітивним, проте, насправді потребує колосальних затрат ресурсів та налагоджених процесів і контролю за ними.

Ринок невблаганний – що більше товару, то він дешевший. І чим більше ми акцентуємось на експорті сировини, тим менший заробіток отримаємо.

керівник проектами “Hard Skills Consulting”

Корпоративне рішення LIGA360 – надійний помічник для аграрного бізнесу. Законодавство та аналітика про земельні відносини під час війни, перевірка партнерів та клієнтів в Україні та Великобританії, моніторинг статусу земельної ділянки. Детальніше за посиланням.

“Щодо розбудови механізмів державної підтримки сільськогосподарского виробництва в Україні”. Аналітична записка

У записці представлено аналіз існуючих механізмів державної підтримки аграрного сектору і сільськогосподарського виробництва в Україні, виявлено проблеми державної політики у цій сфері. З урахуванням світового досвіду запропоновано заходи щодо розбудови зазначених механізмів.

ЩОДО РОЗБУДОВИ МЕХАНІЗМІВ ДЕРЖАВНОЇ ПІДТРИМКИ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ВИРОБНИЦТВА В УКРАЇНІ

Державна підтримка сільськогосподарського виробництва в Україні має бути спрямована на забезпечення отримання прибутковості виробництва на рівні, що забезпечує розширене відтворення, створення сприятливих соціальних умов життя сільських жителів та покращення добробуту їхніх сімей, формування передумов для збереження та комплексного розвитку сільських територій, задоволення потреб населення України в якісних і доступних продуктах харчування, розширення експортного потенціалу країни.

Основними нормативно-правовими актами, що визначають державну підтримку аграрної галузі та сільськогосподарських товаровиробників в Україні, є закони України: «Про державну підтримку сільського господарства України», «Про основні засади державної аграрної політики на період до 2015 р.», Державна цільова програма розвитку українського села на період до 2015 р. та ін.

Згідно з вищевказаними нормативними актами, державна підтримка аграрного сектору України здійснюється за наступними напрямами:

– Цінове регулювання. Після ухвалення у 2004 р. Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України» було запроваджено цінове регулювання ринку найважливіших видів сільгосппродукції через уведення мінімальних закупівельних цін (на зернові, насіння соняшнику, тваринницьку продукцію). Для здійснення ефективної цінової політики у 2005 р. було створено Аграрний фонд;

– Субсидії та дотації на виробництво та придбання ресурсів. Для підтримки тваринницької галузі у 2003 р. введено доплати сільськогосподарським товаровиробникам за збереження поголів’я корів м’ясного та молочного напряму, овець та кіз тощо, у 2004 р. – бюджетні субсидії сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними тварини переробним підприємствам. У 2006 р. запроваджено виробничі дотації у рослинництві – бюджетні виплати на гектар зернових, ріпаку, льону. Загалом бюджетна підтримка виробників продукції рослинництва та тваринництва у 2006-2008 рр. (погектарні виплати, виплати на наявне поголів’я та доплати за здану худобу) становила у середньому 1,6-2,7 млрд грн, у 2009 р. скоротилась до 370 млн грн, у 2010 р. – до менш ніж 100 млн грн. Субсидії на придбання ресурсів передбачають компенсацію вартості добрив (діяла лише у 2004 р.) і компенсацію 30 % вартості придбаної вітчизняної техніки (діє з 2002 р.);

– Фінансово-кредитна підтримка. З 1.07.2012 р. набув чинності Закон України «Про особливості страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою»[1], який передбачає надання сільськогосподарському товаровиробнику коштів з державного бюджету у вигляді субсидій для оплати частини страхового платежу (страхової премії), нарахованого за договором страхування. Цей Закон сприятиме розвитку страхового ринку в сільськогосподарському виробництві та дозволить товаровиробникам знизити витрати на страхування сільськогосподарської продукції. Також з 2000 р. надається часткова компенсація процентних ставок на отримання кредитів комерційних банків і здійснення лізингових платежів. Розмір кредитної ставки, що компенсується, максимальний розмір кредитної ставки за залученими кредитами, а також порядок компенсації лізингових платежів визначаються Постановою КМУ «Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для здійснення фінансової підтримки суб’єктів господарювання агропромислового комплексу через механізм здешевлення кредитів та компенсації лізингових платежів» від 11.08.2010 р.[2];

– Податкове стимулювання у вигляді фіксованого сільськогосподарського податку (ФСП), а також спеціального механізму сплати податку на додану вартість (ПДВ). ФСП – податок, який сплачують сільськогосподарські товаровиробники, в яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 % загального обсягу виробництва. Об’єктом оподаткування є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебувають у власності сільськогосподарського товаровиробника або надані йому для користування, у т. ч. на умовах оренди, а базою оподаткування – нормативна грошова оцінка 1 га відповідних сільгоспугідь або земель водного фонду станом на 1.07.1995 р. Платники ФСП не сплачують: податок на прибуток підприємств; земельний податок (крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються для ведення сільськогосподарського товаровиробництва); збір за спеціальне використання води; збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності (у частині провадження торговельної діяльності)[3]. Спеціальний механізм сплати ПДВ передбачає компенсацію сільськогосподарським товаровиробникам коштів за продані ними переробним підприємствам молоко і м’ясо в живій вазі. Так, підрозділом 2 Перехідних положень Податкового кодексу України встановлено, що сума ПДВ переробним підприємством сплачується до спеціального фонду Державного бюджету України і спеціального рахунку, відкритого ним в органі державної казначейської служби, у наступних співвідношеннях: у 2012 р. – відповідно 30 % і 70 %; у 2013 р. – 40 % і 60 %; у 2014 р. – 50 % і 50 %. Суму ПДВ, перераховану на спеціальний рахунок, переробне підприємство використовує виключно для виплати компенсації сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними молоко і м’ясо в живій вазі;

– Спеціалізована підтримка за окремими напрямами та програмами (розвиток фермерства, кредитної кооперації, рослинництва, тваринництва, підвищення родючості ґрунтів, ведення сільського господарства на радіаційно забруднених територіях тощо). З червня 2012 р. у рамках бюджетної програми «Державна підтримка галузі тваринництва» запроваджено дотації селянам за збереження молодняку великої рогатої худоби: за теля віком від 3 до 5 місяців сільськогосподарські товаровиробники отримають 250 грн, від півроку до 8 місяців – 500 грн, від 9 до 11 місяців – 750 грн за голову. Загалом на дотації селянам за збереження молодняку великої рогатої худоби передбачено спрямування близько 1 млрд грн. Також Міністерством аграрної політики та продовольства спільно з Національною академією аграрних наук України розроблено Національний проект «Відроджене скотарство», який передбачає шляхи і механізми нарощування поголів’я великої рогатої худоби, її продуктивності, обсягів продукції скотарства з відповідним організаційно-економічним, технологічним, технічним та нормативно-правовим забезпеченням.

Незважаючи на наявність достатнього законодавчого і нормативно-правового забезпечення щодо державної підтримки сільськогосподарського виробництва, державній політиці у цій сфері притаманна низка проблем, основні з яких полягають у наступному:

– зменшення фінансування заходів прямої підтримки аграрного сектору. Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2012 р.» на пряму підтримку сільського господарства передбачено спрямування 2,82 млрд грн, що на 31 % менше, ніж у 2011 р.[4], і значно менше суми, яку Україна може виділяти згідно домовленості з СОТ. Так, згідно угоди із СОТ, Україна не має перед нею зобов’язань щодо скорочення внутрішньої підтримки, що надається через «жовті» програми, крім зобов’язання не перевищувати домовлений річний сукупний вимір підтримки (СВП) у розмірі 3,43 млрд грн, який акумулює в собі окремі «жовті» програми підтримки. Додатково Україна може щороку витрачати на «жовті» програми до 5 % від річної вартості виробництва валової продукції сільського господарства та до 5 % від річної вартості по кожному окремому продукту;

– неефективне використання коштів Аграрним фондом при здійсненні ним цінового регулювання на аграрному ринку. Так, у 2010 р. Аграрний фонд проводив закупівлі зернової продукції до державного інтервенційного фонду в одного підприємства-посередника («Хліб Інвестбуд»), яке не є сільськогосподарським товаровиробником. Підприємству з Держбюджету було авансовано 65 % коштів від загального обсягу, спрямованого на закупівлю зернових, і це дало йому можливість здійснити поставку 73,3 % від закуплених до державного інтервенційного фонду зернових культур. Водночас безпосередні сільськогосподарські товаровиробники до формування державного інтервенційного фонду не були залучені. Крім того, при введенні квотування експорту зерна у жовтні 2010 р. близько 70 % зерна з інтервенційного фонду було реалізовано шести підприємствам, які й отримали ці квоти[5]. Неефективне використання коштів стало причиною порушення 30.03.2012 р. Генеральною прокуратурою України кримінальної справи стосовно Аграрного фонду за фактом завдання збитків державі у сфері забезпечення продовольчої безпеки держави на суму майже 340 млн грн[6];

– низький рівень обізнаності селян щодо можливостей одержання ними державної допомоги, складний процедурний механізм і непрозорість її отримання, унаслідок чого основна маса вітчизняних товаровиробників, які такої підтримки потребують, залишаються поза її межами: у 2010 р. із 52 тис сільськогосподарських підприємств підтримкою скористалися лише 2,3 тис, пільгові кредитні ресурси використовували лише 10 % фермерських господарств, соціально спрямовані дорадчі послуги в 11 регіонах країни взагалі не надавалися[7]. Для отримання компенсації коштів через механізм здешевлення кредитів агропромисловому підприємству необхідно надати більше десяти документів, а рішення про доцільність надання кредиту приймається на закритих засіданнях конкурсних комісій Міністерства аграрної політики та продовольства і облдержадміністрацій. Крім того, даний вид підтримки надається юридичним особам і залишає поза увагою особисті селянські господарства, тому реально кошти отримують великі фінансово потужні приватні підприємства;

– недостатні обсяги фінансування державних програм, а також неефективність використання коштів за ними. Аудит стану виконання «Державної програми розвитку вітчизняного машинобудування для агропромислового комплексу на 2007-2010 рр.», проведений Рахунковою палатою України, засвідчив, що за час дії програми рівень виконання заходів за рахунок бюджетних коштів становив лише 18,2 % від передбаченого обсягу. При цьому з Держбюджету фінансувався лише один із трьох програмних напрямів – дослідно-конструкторські роботи. Два інші – компенсація кредитних ставок банків за кредитами на технічне переоснащення підприємств АПК та вдосконалення нормативно-правової бази з питань машинобудування для АПК – не фінансувалися взагалі. У 2007-2010 рр. Міністерство промислової політики України з порушенням законодавства та неефективно використало понад 16 млн грн, або майже половину загального обсягу використаних бюджетних коштів[8]. Недостатньо фінансуються також заходи, передбачені Державною цільовою програмою розвитку українського села на період до 2015 р.: у 2010 р. Програму профінансовано на 84 % (8 млрд грн від запланованих Держбюджетом на 2010 р. 9,5 млрд грн), тоді як паспортом Програми на 2010 р. було передбачено бюджетне фінансування заходів у розмірі 14,5 млрд грн[9];

– припинення дії державних цільових програм, внаслідок чого окремі напрями державної підтримки сільського господарства припинили існування. Так, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про скорочення кількості та укрупнення державних цільових програм», з червня 2011 р. втратили чинність Державна цільова економічна програма підтримки розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів на період до 2015 р. та Державна цільова програма створення оптових ринків сільськогосподарської продукції, які діяли з 2009 р.;

– низький рівень використання державою непрямих заходів підтримки аграрного сектору. В Україні відсутні програми щодо охорони сільськогосподарських земель, їх раціонального землекористування, консервації деградованих та малопродуктивних земель. Не розроблено механізми державної компенсації при страхуванні сільськогосподарської продукції, передбачені Законом України «Про особливості страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою». Існуюча система вищої освіти не сприяє забезпеченню висококваліфікованими працівниками як безпосередньо виробництва, так і органів державного управління, які займаються формуванням державної політики у сфері підтримки агропромислового комплексу країни.

Визначаючи розвиток аграрного сектору та зміцнення присутності України на світовому ринку аграрної продукції як одну з підойм забезпечення стійкості та динамічності економічного розвитку країни, слід враховувати особливості конкурентної ситуації на цьому ринку. Зокрема, вона характеризується наявністю активної державної підтримки сільськогосподарського виробництва провідними країнами світу. Основними напрямами (цілями) такої підтримки є наступні:

– підтримка товарного виробництва та підвищення конкурентоспроможності сільського господарства;

– підтримка дрібних товаровиробників, починаючих підприємців, сімейних ферм та кооперативних об’єднань;

– охорона земель та раціональне використання сільськогосподарських угідь;

– встановлення цін підтримки на окремі види сільськогосподарської продукції;

– розвиток ринкової інфраструктури;

– підтримка місцевих ініціатив розвитку сільських територій та якості життя на селі;

– розвиток аграрної науки та впровадження у виробництво новітніх технологій виробництва сільськогосподарської продукції, догляду за тваринами, систем обробітку ґрунту та ін.;

– розвиток сільськогосподарського машинобудування.

Так, у США відповідно до Закону «Щодо продовольства, охорони природних ресурсів та енергетики» від 18.06.2008 р. державна підтримка спрямовується на розвиток товарного виробництва та підвищення рівня доходів фермерів і включає прямі виплати і цільові ціни. Передбачено субсидії при виробництві пшениці, кукурудзи, ячменю, вівсу, рису, бавовни, горошку, чечевиці, нуту. Підтримка виробників молочної продукції здійснюється через ціни підтримки сиру типу «чеддер» (1,13 дол./фунт), масла вершкового (1,05 дол./фунт) і знежиреного молока (0,8 дол./фунт)[10]. Якщо ринкові ціни на цю продукцію є нижчими зазначених рівнів, товарно-кредитна корпорація викупає молочну продукцію за цінами підтримки. Також надається грошова компенсація виробникам молока у випадку, якщо ринкова ціна на молоко нижча ніж 16,94 дол. США за 100 фунтів.

Згідно з Законом, з метою охорони сільгоспугідь передбачено спрямування 1,1 млрд дол. США на заходи щодо консервації сільськогосподарських земель (площа земель, що підлягає консервації, становить 46 млн га. На таких землях дозволено вирощування біомаси для виробництва біопалива); 3,4 млрд дол. США – на програми, спрямовані на розповсюдження екологічно ефективних технологій у сільськогосподарському виробництві; 1,3 млрд дол. США – на спеціальну програму захисту перезволожених земель, включаючи пілотну програму збереження пасовищ.

У Законі посилено державну підтримку розвитку фермерських ринків через виділення грантів для фермерських придорожніх ринків та інших форм продажу сільськогосподарськими товаровиробниками продукції безпосередньо в місцях її виробництва. Вводиться в дію програма часткової компенсації витрат на сертифікацію органічної продукції в обсязі 22 млн дол. США протягом 5 років. Законом передбачено надання державної підтримки фінансово слабшим товаровиробникам, або фермерам, які розпочинають свою діяльність: фермерам, які одержують понад 0,5 млн дол. США річного доходу від їх позафермерської діяльності або 0,75 млн дол. США від фермерської діяльності, не надаються субсидії, а фермерам, які одержують понад 1 млн дол. США доходу від позафермерської діяльності, не надається допомога за програмами консервації земель.[11]

У Європейському Союзі державна підтримка сільськогосподарського виробництва здійснюється у межах Спільної аграрної політики (САП (CAP – Common Agricultural Policy)), яка спрямовується насамперед на розвиток села. Так, Регламентом Ради ЄС 1698/2005 від 20.09.2005 р. щодо підтримки розвитку села з боку Європейського сільськогосподарського фонду розвитку села (ЄСФРС) передбачено наступні пріоритетні напрями підтримки розвитку сільських територій на 2007-2013 pp.[12]:

– підвищення конкурентоспроможності секторів сільського і лісового господарства;

– поліпшення природного середовища і сільської місцевості;

– підвищення якості життя на сільських територіях і диверсифікація сільської економіки;

– підтримка місцевих стратегій сільського територіального розвитку за ініціативою програми «Лідер» (LEADER)[13].

До основних заходів державної підтримки сільського господарства Японії належать встановлення гарантованих закупівельних цін і державних закупівель сільськогосподарської продукції, підтримка сільськогосподарської науки та сільськогосподарського машинобудування[14].

Сільськогосподарське виробництво Канади отримує державну підтримку шляхом фінансування окремих галузей сільського господарства і фермерських господарств через: надбавки до ринкових цін для забезпечення дохідності виробленої продукції; надбавки до обсягів виробничих витрат у формі кредитної підтримки; виплати відсотків за кредитами; гарантії за кредитами; податкові пільги щодо підтримки дохідності сільськогосподарського виробництва[15].

В Україні слід скористатися позитивним досвідом країн світу щодо здійснення державної підтримки сільськогосподарського виробництва і вжити наступних заходів, які б сприяли забезпеченню населення країни якісними і доступними продуктами харчування, створенню нових робочих місць на селі, збільшенню надходжень від експорту продукції, забезпеченню сільськогосподарського виробництва висококваліфікованими працівниками. З цією метою необхідно:

1. Кабінету Міністрів України:

– переглянути та спростити умови одержання сільськогосподарськими товаровиробниками пільгових кредитних ресурсів шляхом зменшення переліку необхідних документів і забезпечення прозорості у прийнятті рішень конкурсних комісій;

– затвердити техніко-економічне обґрунтування Національного проекту «Відроджене скотарство» – розроблення та реалізація програми розвитку скотарства», визначити форми участі держави під час реалізації цього проекту;

– ввести обмеження щодо надання коштів за державними програмами підтримки розвитку села та сільськогосподарського виробництва підприємствам організаційно-правових форм, в яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) перевищує 10 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності перевищує суму, еквівалентну 2 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України[16];

– затвердити Національну програму охорони родючості ґрунтів, розроблену Міністерством аграрної політики та продовольства України спільно з Національною академією аграрних наук України, в якій передбачити виділення коштів на компенсацію заходів, що спрямовуються агроформуваннями на збереження та підвищення родючості ґрунтів, боротьбу з ерозійними процесами, консервацію деградованих та малопродуктивних земель та ін.

2. Кабінету Міністрів України, Міністерству фінансів України:

– передбачити у Держбюджеті на 2013 р. і наступні роки збільшення фінансування заходів щодо підтримки фермерських господарств за бюджетними програмами «Фінансова підтримка фермерських господарств» та «Надання кредитів фермерським господарствам», що сприятиме підтримці починаючих фермерів, створенню та розвитку сімейних ферм;

– забезпечити фінансування у повному обсязі заходів, передбачених Державною цільовою програмою розвитку українського села на період до 2015 р.

3. Міністерству економічного розвитку і торгівлі України, Міністерству аграрної політики та продовольства України:

– розробити Державну програму розвитку вітчизняного машинобудування для агропромислового комплексу, в якій передбачити заходи, спрямовані на використання та системний розвиток вітчизняних потужностей машинобудування для агропромислового комплексу і забезпечення сільськогосподарських та переробних підприємств високоефективною конкурентоспроможною вітчизняною технікою та обладнанням;

– розробити заходи щодо запровадження субсидування та компенсаційних доплат на виробництво рослинницької та тваринницької продукції в межах обсягів сукупного виміру підтримки, що домовлені зі Світовою організацією торгівлі.

4. Кабінету Міністрів України, Міністерству фінансів України, Міністерству аграрної політики та продовольства України для запровадження механізму страхування сільгоспвиробників розробити і затвердити порядок та умови надання державної підтримки для здешевлення страхових платежів, затвердити перелік сільськогосподарської продукції, яка підлягає страхуванню, перелік сільськогосподарських страхових ризиків й об’єктів страхування, визначити частку страхових платежів, яка повинна компенсуватися з Держбюджету.

5. Міністерству аграрної політики та продовольства України спільно з обласними та районними державними адміністраціями, установами Національної академії аграрних наук та Сільськогосподарською дорадчою службою, Вищими та професійними навчальними закладами України відповідного профілю організовувати на постійній основі тренінги, семінари та курси для керівників і працівників сільськогосподарських підприємств, фермерів, селян, працівників державних адміністрацій з метою підвищення їхніх кваліфікаційних знань у галузі сільськогосподарського виробництва, змін нормативно-правового поля, системи управління галуззю, механізмів державної підтримки, оволодіння новітніми науково-технічними розробками тощо.

Відділ секторальної економіки

О.В.Собкевич, В.М.Русан, А.Д.Юрченко

[1] Про особливості страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою : Закон України від 09.02.2012, № 4391-VI // Голос України. – 2012. – № 43. – 5 берез.

[2] Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для здійснення фінансової підтримки суб’єктів господарювання агропромислового комплексу через механізм здешевлення кредитів та компенсації лізингових платежів : Постановою Кабінету Міністрів України від 11.08.2010 р., №749 // Урядовий Кур’єр. – 2010. – № 172. – 17 верес.

[3] Податковий кодекс України : Закон України від 02.12.2010 № 2755-VI // Голос України. – 2010. – 4 груд. – № 229 (№229-230)