В СРСР переважно будували 9-поверхові будинки через те, що їх висота відповідала висоті механізованих сходів пожежної машини – 28 метрів. У разі НП пожежники просто не змогли б витягнути сходи вище дев'ятого поверху.
Тобто, задумувалося все якнайкраще з єдиним серйозним "але" – хрущовки від самого початку планувалися як тимчасове житло. Дехто й зараз вважає, що вони простоять ще років 150.
Хрущовки — зазвичай п'ятиповерхові панельні і цегляні будинки без технічного поверху, ліфта й сміттєпроводу, що почали масово споруджуватися в СРСР під час правління Микити Хрущова, за що і отримали в народі його ім'я.
У селах, де проживає більше як 1000 жителів, можна проектувати також багатоквартирні будинки з максимальною висотою – чотири поверхи (до 12 м). У селищах міського типу – ще й 5-поверхові будинки (до 15 м). Для міст з населенням до 50 тисяч – максимальна висота становитиме 9 поверхів (до 27 м).
Багато жителів впевнені: будинки-хрущовки були придумані саме в Радянському Союзі для того, щоб забезпечити городян дешевим житлом, хай і не найкомфортнішим. Насправді вигадав їх — французький архітектор Ле Корбюзьє. Річ у тім, що після Другої світової у Франції спостерігалася нестача придатних для житла будинків.
Проєкт було створено архітекторами – Миколою Плєховим, Олексієм Тацієм, О. Г. Постниковою та інженером Андрієм Степановичем Ваценком. Будівництво було закінчено у 1933 році.
Загальна площа введених у дію житлових будинків у 1951—1955 рр. становила 42122 тис. м², у 1956—1960 рр. було побудовано 87429 тис. м² житла, а у 1961—1965 рр. — 94994 тис. м² житла.