Зміст:

Аґрус: вирощування в саду, обрізка, обробка

Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 02 серпня 2023 Опубліковано: 12 лютого 2019 Перша редакція: 12 червня 2015 🕒 12 хвилин 👀 59484 рази 💬 13 коментарів

  • Прослухати статтю
  • Посадка й догляд за аґрусом
  • Кущі аґрусу – опис
  • Посадка аґрусу
    • Коли саджати аґрус
    • Посадка аґрусу восени
    • Посадка аґрусу навесні
    • Догляд за аґрусом навесні
    • Догляд за аґрусом восени
    • Чим підгодувати аґрус
    • Обрізування аґрусу навесні
    • Обрізування аґрусу восени
    • Борошниста роса на аґрусі
    • Інші хвороби аґрусу

    Аґрус звичайний (лат. Ribes uva-crispa), або відхилений, або європейський – вид, що належить до роду Смородина родини Аґрусові. Родом ягода аґрус із Північної Африки та Західної Європи, в дикому вигляді також зростає в Середній і Південній Європі, на Кавказі, в Середній Азії і Північній Америці. Уперше аґрус описав Жан Рюель 1536 року у книзі «De natura stirpium». В Європі про аґрус стало відомо у XVI столітті, а вже в XVII він став в Англії настільки популярною ягідною культурою, що почалася активна селекційна робота, результатом якої стала поява кількох сортів аґрусу, а до XIX століття їх налічувалися вже сотні.

    Водночас за роботу взялися й американські селекціонери, яким вдалося вивести гібриди аґрусу, стійкі до захворювання на борошнисту росу – головного ворога рослини. Зараз аґрус вирощують майже в усіх садах світу. У нас цю ягоду називають північним виноградом.

    Прослухати статтю

    Посадка й догляд за аґрусом

    • Посадка: можна навесні, але краще з кінця вересня до середини жовтня.
    • Освітлення: яскраве сонце.
    • Ґрунт: піщаний, супіщаний, суглинний і навіть глинистий, нейтральної або слабкоскислої реакції.
    • Мульчування: у травні після поливання та розпушування ґрунту навколо кущів.
    • Полив: крапельний або внутрішньоґрунтовий, від 3 до 5 поливань за сезон. Спосіб дощування категорично не підходить.
    • Підв’язування: звисаючі гілки піднімають від землі сіткою або розтяжками.
    • Обрізування: до набубнявіння бруньок – у санітарних цілях, основне обрізування – восени, у період падолисту.
    • Підживлення: перше – на початку сезону вегетації, друге – відразу після цвітіння, третє – через 2-3 тижні після другого.
    • Розмноження: поділом куща, багаторічними гілками, живцями, відсадками та щепленням. Насіннєве розмноження використовується переважно в селекційних експериментах.
    • Шкідники: пагонова попелиця, листові вогнівки, трачі, п’ядуни, златки, склівки, смородинові галиці й павутинні кліщі.
    • Хвороби: антракноз, борошниста роса, септоріоз, бокальчаста іржа, вірусна мозаїка.

    Кущі аґрусу – опис

    Аґрус – невеличкий чагарник заввишки до 120 см із сіро-коричневою корою, що відшаровується, і з колючками листового походження. На молодих циліндричних пагонах тонкі голки – колючки аґрусу. Округле або серцеподібно-яйцеподібне листя аґрусу до 6 см завдовжки – тьмяне, короткоопушене, на ніжках. Листова пластина з трьома-п’ятьма лопатями і тупими зубцями по краю. Квітки, червонуваті або зеленуваті, пазушні, зацвітають у травні. Плоди аґрусу – овальні або кулясті ягоди завдовжки до 12 мм (хоча є сорти з плодами завдовжки до 40 мм), голі або вкриті грубими щетинками, з явним жилкуванням, жовтого, білого, червоного або зеленого кольору дозрівають у червні-серпні. Ягоди аґрусу не тільки смачні, а й корисні, оскільки вони багаті на органічні кислоти, солі металів, дубильні речовини і вітаміни. Аґрус – ранній медонос, який приваблює в сад безліч комах-запилювачів. Крім того, це самоплідна культура, тобто навіть якщо у вас у саду буде один-єдиний кущ, він усе одно плодоноситиме.

    Посадка аґрусу

    Коли саджати аґрус

    Посадка аґрусу здійснюється як навесні, так і восени – з кінця вересня до середини жовтня, причому досвідчені городники віддають перевагу саме осінній посадці, стверджуючи, що перед настанням зими кущики встигають прийнятися й утворити міцні корінці. Перед тим, як посадити аґрус, виберіть для нього місце відповідно до вимог агротехніки: коренева система у рослини досить довга, тому не саджайте аґрус у низині, щоб не наражати на ризик виникнення грибних хвороб. Виділіть аґрусові сонячне місце на пагорбі або на рівнинній ділянці, захищеній від холодних північних і східних вітрів, з нейтральним або слабкокислим ґрунтом, показник рН якого близький до 6. Аґрус добре росте на суглинних, піщаних, супіщаних і глинистих ґрунтах, але останні потребують при вирощуванні аґрусу частого розпушування.

    Посадка аґрусу восени

    Ґрунт навколо аґрусу незручно полоти через його колючки, тому ранньою осінню слід очистити ділянку, на якій ви плануєте вирощувати аґрус, від коренепаросткових бур’янів – наприклад, від пирію. Перед тим, як садити аґрус, ділянку перекопують, ретельно вибираючи з землі кореневища бур’янів, потім вирівнюють поверхню ґрунту граблями, розбиваючи грудки. За 2-3 тижні до посадки, щоб земля встигла осісти, викопують ями завглибшки, завдовжки і завширшки по 50 см: верхній, родючий шар ґрунту знімають і відкладають убік, потім відкладають в інший бік нижній, неродючий шар. У родючий шар додають близько 10 кг перепрілого гною або перегною і по 50 г сірчанокислого калію і суперфосфату та перемішують добрива з ґрунтом – цього запасу мікроелементів рослинам вистачить на кілька років. Якщо на ділянці ґрунт глинистий, додайте в яму відро річкового піску. Відстань між двома кущами має бути від метра до півтора, а між рядами – близько трьох метрів.

    Для посадки потрібно брати однорічні або дворічні саджанці аґрусу з добре розвиненою кореневою системою – коріння 25-30 см завдовжки, а наземна частина має складатися з декількох сильних пагонів. Перед посадкою замочіть коріння саджанців на добу в розчині органічних добрив із розрахунку 3-4 столових ложки гумату натрію на п’ять літрів води. Саджанці розташовують у ямі прямо або злегка під нахилом таким чином, щоб коренева шийка опинилася на кілька сантиметрів нижче рівня ґрунту, коріння має бути добре розправлене. Землю засипають у яму частинами, кожну порцію землі ущільнюють. Посаджені кущики поливають відром води, а коли вона вбереться, ділянку мульчують дво-трисантиметровим шаром торфу або перегною – цей захід скоротить випаровування вологи і перешкодить утворенню кірки на поверхні ґрунту. Після посадки і мульчування ділянки обріжте пагони, залишивши від кожного лише відрізок приблизно п’яти сантиметрів завдовжки з п’ятьма-шістьма бруньками.

    Посадка аґрусу навесні

    Не будемо забирати у вас час, описуючи, як посадити аґрус навесні, оскільки ця процедура нічим не відрізняється від осінньої посадки. Єдине, що хочеться додати до вищесказаного: якщо у вас є вибір, саджайте аґрус восени, оскільки у рослин, що висаджуються навесні, і приживлюваність, і ріст пагонів дещо гірші, ніж у кущів, посаджених у жовтні. І ще: активно аґрус починає плодоносити лише на третій-четвертий рік, і ця активність за правильного догляду триває 10-15 років.

    Догляд за аґрусом

    Догляд за аґрусом навесні

    Посадка аґрусу і догляд за ним особливої складності не становлять, особливо для тих, хто вже має досвід вирощування цієї рослини, але і для новачків вирощування аґрусу за умови дотримання всіх правил агротехніки не стане карою. На самому початку весни, ще по снігу, проводиться обробка кущів аґрусу окропом через розпилювач. Ця «гаряча» обробка аґрусу навесні здійснюється як превентивний засіб проти зараження рослин шкідниками та хворобами. У травні навколо кущів розпушують ґрунт на глибину 8-10 сантиметрів і мульчують її, щоб уникнути частого розпушування надалі, водночас за необхідності проводиться підживлення аґрусу гнойовим настоєм або розчином калійних і азотних добрив.

    Рослина дуже чутлива до нестачі вологи у ґрунті, особливо навесні, в період цвітіння, і влітку, коли достигають плоди аґрусу. Найефективніші внутрішньоґрунтовий і крапельний способи поливу, оскільки вони дозволяють доставляти вологу безпосередньо до коренів рослини – на глибину від п’яти до сорока сантиметрів. За вегетаційний період необхідно здійснити від трьох до п’яти таких поливань. Не можна поливати аґрус методом дощування, особливо холодною водою. Якщо ви замульчували ділянку у травні, вам не доведеться часто воювати з бур’янами та розпушувати ґрунт із перспективою подряпатися об гострі колючки аґрусу, але за необхідності будьте готові здійснити цей подвиг.

    Якщо аґрус висаджений рядами, звисаючі гілки піднімають сітками або розтяжками, натягнутими між рядами на висоті 25-30 сантиметрів обабіч ряду.

    Догляд за аґрусом восени

    Восени здійснюють підготовку аґрусу до зими – удобрюють, щоб у рослини було харчування для закладання плодових бруньок на наступний рік, та обрізують, щоб не робити цього навесні з ризиком для здоров’я рослини.

    Чим підгодувати аґрус

    Аґрус плодоносить довгі роки, вибираючи з ґрунту значну кількість поживних речовин, тому стає необхідним щорічне внесення і мінеральних, і органічних добрив. Навесні під кожен кущ вноситься по піввідра компосту, 50 г суперфосфату та по 25 г сульфату амонію і сірчанокислого калію. Якщо кущ дуже великий і рясно плодоносить, збільшіть норму вдвічі. Добрива вносяться у ґрунт по периметру крони – саме в цьому діаметрі залягає коріння аґрусу – і закладаються за допомогою розпушування ґрунту. Відразу після цвітіння, а потім ще за 2-3 тижні проводиться підживлення розчином коров’яку в пропорції 1:5 з розрахунку по 5-10 л на кожен кущ аґрусу.

    Обрізування аґрусу

    Обрізування аґрусу навесні

    Ранньою весною, до набрякання бруньок, роблять обрізування аґрусу – видаляють малопродуктивні, слабкі, сухі, хворі або поламані, а також підмерзлі за зиму пагони; крім того, потрібно видалити прикореневі пагони і злегка підрізати ослаблені кінчики гілок до здорової тканини. Але перед тим, як обрізати аґрус, переконайтеся, що сокорух у ньому ще не почався: аґрус пробуджується дуже рано, і ви можете не встигнути до того моменту, коли пошкодження гілок стане небезпечним для рослини – запізнілим обрізуванням ви тільки заподієте рослині шкоду, послабивши кущ. Саме тому відповідальні люди воліють проводити основне обрізування аґрусу восени.

    Обрізування аґрусу восени

    Обрізування необхідно проводити щорічно, інакше вже до третього року життя кущі загущуються, і в гущі формуються плоди низької якості. Та й проводити лікування аґрусу від хвороб і шкідників набагато легше, якщо кущ не зарослий. Найцінніші гілки на кущі аґрусу – п’яти-семирічні, а розгалуження – перших трьох порядків, інші гілки і розгалуження малопродуктивні. Виходячи з цього, обрізуванню до основи підлягають гілки, старші 8-10 років – вони майже чорного кольору. Цей захід дозволить кущеві утворити нульові пагони, які з часом замінять старіючі. Верхівки пагонів обрізають лише тоді, коли на них починають формуватися дрібні неякісні ягоди, але дуже низько або дуже далеко зростаючі пагони теж краще обрізати. Чим обробити аґрус після обрізування, особливо зрізи на товстих пагонах, діаметром понад 8 мм, щоб через ці рани не витік сік рослини? Найкраще це зробити садовим варом.

    Хвороби аґрусу та їх лікування

    Борошниста роса на аґрусі

    Борошниста роса, або сферотека – одна з найнебезпечніших хвороб аґрусу, яке може знищити весь урожай ягід, а якщо із хворобою не боротися, то протягом декількох років загине і сама рослина. Найактивніша борошниста роса в теплу і вологу погоду. Виглядає борошниста роса як пухкий білий наліт на аґрусі, що з’являється в кінці весни або на початку літа на листі, пагонах і плодах, котрі вже зав’язалися. З часом білий наліт перетворюється на коричневу скоринку, а вкриті нею пагони викривляються і сохнуть, листя скручується, ламається, припиняється його ріст, ягоди не визрівають, розтріскуються й опадають з куща. Для боротьби з борошнистою росою застосовується обробка куща до початку цвітіння розчином мідьвмісного препарату «ХОМ» з розрахунку 40 г на 10 л води або обробкою препаратом «Топаз» до і після цвітіння згідно з інструкцією. Більше за інші схильні до зараження борошнистою росою такі сорти: Фінік, Золотий вогник, Чорносливовий, Російський, Тріумфальний. Але є сорти, що майже ніколи не вражає ця закордонна хвороба (борошниста роса родом з Америки): Грушенька, Сенатор, Африканець, Хаутон, Фінський та інші, серед них багато було виведено якраз американськими селекціонерами.

    Інші хвороби аґрусу

    Іноді аґрус вражають такі захворювання, як біла плямистість, антракноз, бокальчаста іржа і мозаїка. Мозаїка – вірусне захворювання, що не піддається лікуванню, тому вражені мозаїкою рослини потрібно викопати і спалити. А антракноз, плямистість та іржу знищують шляхом обприскування нітрафеном, мідним купоросом або бордоською рідиною, яке проводять у два сеанси: перший – ранньою весною, до розпускання бруньок, а другий – за десять днів після збору врожаю. Як превентивний захід прибирайте ранньою весною з-під кущів аґрусу торішнє листя, в якому можуть бути збудники хвороб, і не допускайте появи на ділянці бур’янів.

    Шкідники аґрусу і боротьба з ними

    Іноді дістається аґрусу і від шкідників. Найчастіше проблеми виникають із пагоновою попелицею та аґрусовою вогнівкою. Метелик-вогнівка з’являється з ґрунту перед початком цвітіння аґрусу і відкладає в його квітках яйця, з яких до кінця цвітіння вилуплюється яскраво-зелена гусінь, які прогризають плоди і поїдають насіння. У результаті життєдіяльності пагонової попелиці листя аґрусу скручується, пагони викривляються і стоншуються, перестають рости, а ягоди дрібнішають і обпадають, не встигнувши дозріти. Проти цих шкідників застосовують інсектициди, такі як актелік і фуфанон. Але легше попередити проблему, ніж боротися з нею, тому постарайтеся ввести у звичку такі заходи:

    • як тільки зійде сніг, укрийте ґрунт під кущами щільним матеріалом на кшталт руберойду, присипавши його краї землею, щоб метелики-вогнівки не з’явилися з-під землі. Приберете руберойд після цвітіння;
    • восени проведіть підгортання кущів на висоту 10 см;
    • регулярно збирайте і знищуйте опалі ягоди із гусінню всередині;
    • після цвітіння обприскайте кущі аґрусу біколом або лепідоцидом.

    Сорти аґрусу

    Сорти аґрусу поділяються на європейські та американо-європейські, або гібридні. Європейські сорти порівняно з гібридними мають довший термін продуктивності і відрізняються великими плодами, проте значно частіше зазнають ураження комахами і хворобами. Розрізняються сорти також за розміром, кольором і формою ягід, за наявністю-відсутністю колючок, за термінами дозрівання і за рівнем урожайності. Пропонуємо вам знайомство з декількома з багатьох сотень сортів аґрусу:

    • Африканець – аґрус із невеликою кількістю колючок, що відрізняється гарною зимостійкістю. Плоди кисло-солодкі зі смородиновим присмаком, середнього розміру, темно-фіолетові з восковим нальотом – ідеальні для приготування желе;
    • Чорний негус – справді чорний аґрус із блискучою шкіркою. Цей дуже шпичкуватий сорт вивів ще Мічурін, але він незмінно популярний у нашому кліматі: сорт середньостиглий, зимостійкий, ягоди невеликого розміру насиченого кисло-солодкого смаку, не розтріскуються – чудово підходять для варення, джему, компотів і вин;
    • Вогні Краснодара – аґрус червоний, безколючковий, ягоди великі, сорт придатний для вирощування в будь-яких кліматичних умовах;
    • Російський жовтий – як уже зрозуміло з назви, це аґрус жовтий, сорт, стійкий до грибкових захворювань, з негустими колючками, розташованими в основному в нижній частині пагонів. Ягоди великі, овальні, довго не обсипаються з куща;
    • аґрус Білий тріумф – швидкозростаючий врожайний сорт із колючками, ягоди світлого зеленого кольору з легким жовтим відтінком при дозріванні, солодкуваті, довго не опадають з куща;
    • Фінік – попри те, що цей сорт схильний до захворювання на борошнисту росу, він залишається одним із найпопулярніших завдяки своїй високій урожайності, сильним пахощам і прекрасному смаку. Ягоди зеленого кольору з фіолетово-червоним рум’янцем.

    Сорти з кисло-солодким смаком ягід: Малахіт, Сливовий, Російський, Донецький великоплідний.

    Сорти із солодким смаком: Орлятко, Хінномакі Гелб, Північний капітан, Джерело, Африканець, Колобок.

    Запашні сорти аґрусу: Білий тріумф, Захисник, Фламінго, Хінномакі страйн, Африканець.

    Ранні сорти: Орлятко, Яровий, Салют, Джерело. Середньоранні: Фламінго, Сливовий, Ласкавий. Середні: Колобок, Пакс, Червонослов’янський, Чорносливовий. Середньопізні та пізні сорти: Малахіт, Садко, Зміна, Серенада, Чорномор.

    Дуже шпичакуваті сорти аґрусу: Захисник, Ювілейний, Малахіт, Донецький великоплідний.

    Сорти, в яких колючки розташовані на нижній частині пагонів: Фінік, Російський, Зміна.

    Сорти з рідкісними колючками: Чорномор, Колобок, Каптіватор.

    Безколючкові сорти: Орлятко, Ніжний, Серенада, Пакс.

    Затребуваний у культурі також гібрид аґрусу та чорної смородини під назвою йошта.

    Бруньковий кліщ: заходи боротьби і профілактики

    Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 21 липня 2020 Опубліковано: 08 лютого 2019 Перша редакція: 08 серпня 2017 🕒 6 хвилин 👀 13694 рази 💬 10 коментарів

    Смородиновий бруньковий кліщ (лат. Cecidophyopsis ribis) – мікроскопічна чотиринога комаха роду Cecidophyopsis родини Eriophyidae (Trombidiformes), поширений шкідник, що мешкає на території Європи, Азії та Австралії в місцях, де вирощується смородина й аґрус.

    Шкідник пошкоджує бруньки, через що зменшується листова маса куща, а пагони погано розвиваються. Крім того, бруньковий кліщ переносить вірусне захворювання, яке називається «махровість», і викликає переродження генеративних органів, внаслідок чого кущ перестає давати ягоди.

    Бруньковий кліщ – опис

    Тіло у брунькового кліща червоподібне, біле. Самиці завдовжки близько 0,3 мм, а самці коротші – близько 0,15 мм. Голова кліща закінчується ротовим апаратом, схожим на клиновидний хоботок. У комахи дві пари ніг із пір’ястими щетинками. Личинки кліща подовжено-овальні, світлого забарвлення.

    Паразитує бруньковий кліщ на чорній смородині й аґрусі, але іноді пошкоджує червону і білу смородину. Зимують кліщі всередині бруньок, причому в одній бруньці може розташуватися від трьох до восьми тисяч особин, а у великих бруньках – від 8 до 30 тисяч кліщів. Окуповані великою кількістю шкідників бруньки здаються більшими й опуклішими. На початку весни вони роздуваються до розмірів горошини і стають схожими на маленькі качанчики капусти з деформованими листочками, що стирчать назовні. І от ті бруньки, в яких кліщів мало, зовні не відрізняються від здорових, і це ускладнює боротьбу зі шкідником.

    Поширюються кліщі як із посадковим матеріалом, так і за допомогою вітру, птахів і інших комах. Самиці кліща живуть від 20 до 45 днів, кожна з них відкладає від 5 до 100 яєць. Яйця розвиваються від одного до двох тижнів, а личинки – від одного тижня до місяця. Перше покоління кліщів з’являється наприкінці цвітіння смородини. За один сезон кліщ дає п’ять-шість поколінь потомства: два навесні і три влітку й восени.

    Бруньковий кліщ на смородині

    Боротьба зі смородиновим бруньковим кліщем

    У боротьбі з бруньковим кліщем дуже важливі профілактичні заходи. При купівлі саджанців уважно оглядайте їхні бруньки, щоб не принести у свій сад колонію шкідників. Кліщів відлякують фітонциди, які виділяють цибуля і часник, тому досвідчені садівники рекомендують висаджувати ці культури в міжряддях смородинника, але не викопувати їх восени, а залишати на зимівлю в ґрунті.

    Для вегетативного розмноження смородини зрізайте живці тільки зі здорових кущів і про всяк випадок знезаражуйте їх 15 хвилин у підігрітій до 45 ºC воді з додаванням індолілолійної кислоти (0,5 г препарату на 10 л води).

    Якщо кліщем заселено невелику кількість бруньок, їх можна просто зривати і спалювати. Якщо ж окупація куща смородини шкідником тотальна, потрібно обрізати і спалити всю наземну частину, а пеньки підгорнути. Звичайно, це призведе до переривання плодоношення, але скоро пагони на кущі відростуть. Візьміть собі за правило щовесни оглядати смородинник і видаляти підозрілі бруньки, і тоді вам не доведеться обрізати кущі під корінь.

    Засоби від брунькового кліща

    Починається боротьба з бруньковим кліщем навесні: до початку сокоруху з профілактичною метою кущі смородини і ґрунт під ними обробляють розчином 300 г Нітрафена в 10 л води. А щойно на смородині почне з’являтися листя і суцвіття, кущі тричі з тижневим інтервалом обприскують біологічними пестицидними препаратами від шкідників: Актофітом, Бітоксибацилліном або Фітовермом. Ці обробки доцільні тільки при температурі повітря вище 5 ºC, а в заморозки і дощову похмуру погоду обприскування краще не проводити.

    У період переходу кліщів зі старих бруньок у нові можна їх обробити Карбофосом, ВСВ (вапняно-сірчаним відваром) чи іншими препаратами, що містять сірку. Перше обприскування двовідсотковим ВСВ проводять у період оголення пуп’янків, а через 10-12 днів або відразу після цвітіння кущ повторно обробляють уже одновідсотковим ВСВ. У ті ж терміни застосовують і колоїдну сірку, розчинивши 100 г препарату в 10 л води. Добре зарекомендували себе в боротьбі з бруньковим шкідником такі акарициди, як Ендідор, Вертімек, Oberon, Ніссоран, Аполло і Неорон. При обробці старайтеся дуже ретельно промочити розчином препарату всі гілки і бруньки смородини.

    Бруньковий кліщ на аґрусі

    Оскільки аґрус перебуває в близькій спорідненості зі смородиною, він теж потерпає від брунькових кліщів. Як боротися з бруньковим кліщем на аґрусі? І профілактичні заходи, і хімічні способи боротьби зі шкідником на аґрусі ті самі, що й на смородині: ретельний відбір саджанців, огляд напровесні бруньок на кущах, видалення і спалювання підозрілих бруньок, вирощування в міжряддях цибулі і часнику та повне обрізування куща у випадку сильного ураження бруньковим кліщем з обов’язковим подальшим спалюванням гілок. Хімічні препарати для боротьби з бруньковим кліщем на аґрусі можна використовувати ті ж, що й на смородині, обробки потрібно проводити в ті самі терміни.

    Народні засоби від брунькового кліща

    При незначному ураженні смородини або аґрусу бруньковим шкідником можна використовувати і щадні народні засоби боротьби з кліщем. Чим обробити від брунькового кліща смородину й аґрус? Наприклад, гарячою водою: напровесні, до набубнявіння бруньок попередньо зв’язані кущі смородини та аґрусу поливають швидкими круговими рухами нагрітою до 80 ºC водою. Від цієї процедури не тільки гинуть кліщі: гаряча вода підвищує імунітет рослин до борошнистої роси та інших захворювань ягідних кущів, а також сприяє збільшенню врожаю. Іноді важко вгадати з термінами і годі встигнути провести процедуру до початку сокоруху, та оскільки деформовані кліщем бруньки помітні вже наприкінці серпня, можна провести обливання окропом пізньої осені, коли з кущів опаде листя.

    Для обробки кущів від брунькового кліща можна використовувати часникову воду: 200 г часнику потовкти, залити 10 літрами води, настояти 2 години, після чого обробити цим складом чагарники. Або 150 г часникового лушпиння залити 10 л гарячої води і настоювати упродовж доби – цей настій теж непогано справляється з кліщами.

    Можна приготувати гірчичний настій: 200 г порошку гірчиці настоювати 12 годин на 10 л води, процідити і застосувати за призначенням.

    200 г коренів і 50 г листя кульбаби залити 10 л води, дати настоятися упродовж декількох годин, процідити й обробити смородину або аґрус.

    А чайна заварка допоможе знищити шкідника на живцях, які ви нарізали для розмноження: 50 г чаю заварюють у 2,5 відрах окропу, а через добу в цей чай на 3-4 години опускають живці.

    Сорти смородини, стійкі до брунькового кліща

    Аби не починати кожен новий сезон із хвилювань і тривог, вирощуйте на ділянці сорти смородини, стійкі до брунькового кліща. Наприклад, такі:

    • Дивинка – ранній морозостійкий і продуктивний самоплідний сорт, стійкий не тільки до брунькового кліща, а й до борошнистої роси. Ягоди у Дивини середньої величини, овальні, кисло-солодкі, з міцною шкірочкою. Недоліком сорту є підвищена потреба у волозі;
    • Селеченська – ранній універсальний високоврожайний посухостійкий і зимостійкий сорт, який об’єднав усі переваги аґрусу і смородини. У нього чорні солодкі великі блискучі ягоди масою до 5 г із тонкою шкіркою і висока стійкість до брунькового кліща;
    • КВП – середньопізній стійкий до брунькового кліща і борошнистої роси сорт із округлими, майже чорними кисло-солодкими десертними ягодами середнього розміру;
    • Сильний – популярний урожайний пізній сорт з овальними ягодами розміром з вишню і вагою до 8 г із щільною освіжаюче-кислою м’якоттю. Стійкість до хвороб і шкідників висока, проте сорт вимагає регулярного омолоджуючого обрізування.

    Смородина, стійка до брунькового кліща, вимагатиме від вас значно менше часу для догляду. Крім того, стійкість сорту зазвичай проявляється і щодо інших шкідників.