Солодко й смачно — як годувати свиней ефективно і вигідно

Як стверджують науковці Національного університету біоресурсів та природокористування, 75% ферм у всьому світі обирають годування свиней сухим кормом. Комбікорм економить час, забезпечує гігієнічність, збалансоване харчування і стабільний приріст ваги. А найголовніше — сухі корми зменшують терміни відгодівлі на чверть і гарантують економічну ефективність. Проте правильний підбір корму криє в собі десятки нюансів.

Тому сьогодні разом з головним технологом компанії «Крамар» Оксаною Яценко ми розповідаємо, які корми потрібні свиням, до чого тут запах вишні та як уникнути помилок у вигодовуванні.

1. Свині можуть їсти все, але люблять солодке

Дуже поширена думка, що свині можуть їсти буквально все. Ці тварини справді всеїдні, але якщо годувати їх за принципом «нехай їдять те, що інші не зʼїли», то це не принесе жодного доброго результату. Ба більше — тільки хвороби, стрес у тварин і зменшення набору маси.

Тому для годівлі свиней на фермах використовують повнораціонні кормосуміші або комбікорми, які балансують необхідними елементами. Але навіть виготовлений самостійно чи заводський корм, не гарантує, що свині його охоче їстимуть. Як не дивно, але важливий смак корму та аромат.

«У свиней дуже розвинені органи нюху і вони охоче поїдають їжу, яка смачно пахне. Зокрема, свині найбільше полюбляють солодкуваті запахи, а також запахи м’яса та риби», — зазначила головний технолог компанії «Крамар» Оксана Яценко.

Наприклад, у свої корми компанія-виробник додає натуральні ароматизатори та смакові додатки, аби корм мав апетитний запах.

«Залежно від віку свині та потреб, ми додаємо аромати вишні, цукерок, барбарису. Для найменших поросят створюємо корм із запахом топленого молока», — додала технологиня.

2. Що повинно входити до складу кормів?

Балувати свиней делікатесами — це другорядна справа, а головна — забезпечити їх якісним кормом. Як зазначає Оксана Яценко, корми для свиней повинні бути повнораціонними, збалансованими, відповідати за показниками певної вікової категорії та технологічним вимогам годування породи.

Фахівчиня розповіла, що до складу кормів для свиней мають входити:

1. Якісна зернова група. Вона складає основу корму, є головним джерелом калорій і корисних речовин. Зокрема сюди можуть входити у різних кількостях кукурудза, пшениця, овес, ячмінь, горох, висівки. Залежно від віку тварини, частку кожного зерна коригують. Наприклад, за 2 місяці до забою рекомендується зменшити кількість кукурудзи, оскільки це впливатиме на зернистість, м’якість сала, воно може швидко жовтіти.

«Кормове борошно не повинно перевищувати 30%, в іншому випадку у свиней може виникнути виразка шлунку», — розповіла Оксана Яценко.

2. Амінокислоти. Обов’язково повинні бути присутніми у складі раціону свиней, наступні: лізин, треонін, метіонін (цистин), триптофан, лейцин, ізолейцин, гістидин, валін, аргінін та фенілаланін (тирозин). Нестача навіть однієї з амінокислот призводить до зниження швидкості росту, погіршення репродуктивної здатності, підвищення витрат кормів на одиницю продукції. Зернові корми містять обмежену кількість лізину, метіоніну, треоніну, триптофану. Отже, при оцінюванні поживності кормів ці амінокислоти, особливо лізин, найбільш важливі для встановлення якості протеїну.

Натуральні корми рідко містять всі незамінні амінокислоти у правильному співвідношенні та високодоступній формі. Тому їхні норми коригуються за допомогою преміксів.

3. Макуха соєва і соняшникова. Зі слів фахівчині, вони повинні бути тільки найвищої якості. Соняшникова макуха з неочищеного насіння містить 32-34% білку, 17-19% клітковини і високий показник засвоюваності. Соєва макуха включає 44-46% білка, і має найвищий вміст протеїну серед кормів рослинного походження.

4. Вітамінна і мінеральна група. Раціон свиней повинен містити вітамін А або каротин, D, Е, В1-3, В5 і В12. Додатково слід контролювати склад кальцію, фосфору, натрію і хлору (кухонної солі) та основних мікроелементів. Їхня нестача компенсується кормовими добавками (крейдою, фосфатами, кухонною сіллю, фосфогіпсом тощо). Необхідно контролювати вміст вітамінів у преміксах та комбікормах, оскільки у процесі зберігання йде втрата їхньої активності.

5. Допоміжні кормові добавки (ферменти, антиоксиданти, підкислювачі, ароматизатори кормові).

3. Чим не можна годувати свиней?

В господарствах, особливо з власним овочівництвом та рослинництвом, намагаються давати свиням коренеплоди, траву. Мовляв, це не нашкодить тваринам, адже всі так годують. Навіть формуючи раціон самостійно, потрібно знати, які продукти в жодному разі не можна давати свиням. До таких продуктів належать: проросла картопля, молочай, жовтець, жабрій, хліб, риба і зіпсовані продукти. Додавання в корми заборонених продуктів може спричинити отруєння та інфекції, а в деяких випадках й смерть тварин.

Також не рекомендується давати варені продукти або ж сильно подрібнювати корм. Останнє може стати причиною появи шлункових виразок. При цьому остерігайтесь й корму грубого помелу. Згодовування зерна грубого помелу свиням у порівнянні з дрібним призводить до зниження продуктивності тварин на 15-20%. Оптимальний розмір частинок подрібненого зерна наступний: для поросят-сисунів – 0,4-0,6 мм, для відлучених – 0,6-0,8 мм, для інших груп – 0,8-1,4 мм.

4. Не вистачає вітамінів — зустрічайте хвороби

Якщо ви помітили дивну поведінку стада, ознаки хвороб чи відставання у розвитку, то перше, на що потрібно звернути увагу — це чи правильно збалансований у вас корм. Насамперед йдеться про норму вітамінів та амінокислот. Наприклад, нестача вітаміну D та кальцію, або ж навпаки високий вміст фосфору у кормі може провокувати рахіт у свиней. Нестача біотину чи цинку — лущення шкіри чи хворобу копитець, вітаміну Е та селену — «бананову хворобу» чи некроз спинних мʼязів.

Неякісний корм, наявність мікотоксинів, застарілий жир, погане зберігання можуть провокувати блювоту у тварин, нестача заліза — відставання поросят у рості, авітаміноз А та Е — бородавчатий ендокардит чи порушення репродуктивної функції.

5. Види кормів за віком

Корми для годівлі свиней діляться за віковими категоріями: престарт, старт, гровер, фініш. Тобто для кожного віку свиням необхідний корм, де різнитимуться складові. Нехтувати віковими вимогами щодо кормів не можна.

Престарт поступово вводять в раціон поросят віком від 5 днів до 2 тижнів. Приблизно на 3 тиждень, коли поросят відлучають від свиноматки, цей вид корму стає основним. Престарт відрізняється від інших кормів збалансованим складом з вмістом лактози та заліза, високою енергетичною цінністю, що забезпечує швидкий ріст тварин, але не травмує систему травлення. Цей корм дають упродовж 40 днів або поки порося не набере 10 кг.

«За нашими підрахунками, при годівлі СК-11 від «Крамар», в середньому приріст становить 0,27 кг/добу і загалом потрібно всього 5,25 кг престартового корму на голову. В 1 кг комбікорму міститься 14,1 МДж обмінної енергії та 20% сирого протеїну», — зазначила Оксана Яценко.

Стартовий корм. Його дають поросятам від 10 до 25 кг або у віці від 40 до 60 дів. На відміну від попереднього, цей вид корму містить більше протеїнів і вуглеводів. Додатково використовують мультиензимну групу, яка сприяє кращому засвоєнню білків і мінеральної групи.

«Чому для цього періоду необхідний інший вид комбікорму? Тому що, потрібно забезпечити інтенсивний ріст молодняку, імунітет, стійкість організму до захворювань, формування потужної опорно-рухової системи. Оптимальні показники для цього виду комбікорму: обмінна енергія — 13,6 МДж/кг та 18% сирого протеїну», — додала технолог.

Гровер — це корм для молодняка віком від 61-100 днів. Він має покращенні смакові властивості, високий рівень засвоювання та має близький склад до фінішного корму.

Фінішний корм — це корм для відгодівлі свиней перед забоєм. Його дають тваринам вагою понад 50 кг або у віці 100-180 днів. На цей період необхідна найбільша кількість кормів. І якщо в попередні періоди життя свиней годівля мала більше фізіологічний характер, то на відгодівлі на перше місце виходить економічні показники. В середньому на цей період потрібно до 225 кг/гол корму СК-31 Крамар, а середній приріст складає майже 1 кг/добу.

«Знаю з власного досвіду, що якщо дотримуватись технології годівлі і утримання свиней, годувати згідно з віковими вимогами, то на наших кормах за 180 днів свині набирають 120-140 кг живої маси, а, можливо, і більше. Кожна компанія-виробник чи зоотехнік, який складає рецептуру, мусить розраховувати власні витрати корму та приріст», — підсумувала Оксана Яценко.

6. Чим страшний фальсифікат?

Надзвичайно важлива якість корму. Наприклад, недобросовісні виробники, щоб здешевити виробництво, перекуповують зерно, яке містить плісняву або ріжки. Останні продукують небезпечні для тварин кормові токсини.

Деякі фірми фальсифікують вміст сирого протеїну, амінокислот, пишуть несправжню поживність. Також на якість корму впливають спосіб обробки продукції (грануляція, екструдація) та технологія зберігання кормів. Саме тому потрібно довіряти тим виробникам, які мають власні лабораторії та сертифіковану продукцію.

«При купівлі готового комбікорму завжди вимагайте сертифікат. Наприклад, на підприємстві «Крамар» є атестована лабораторія, яка веде контроль якості вхідної сировини на підприємство і контроль готової продукції. Через певний проміжок часу ведеться контроль за продукцією, яка знаходиться на зберіганні. Дотримуючись технології зберігання і контролюючи якість продукту, ми гарантуємо безпеку кормів для свиней. Тому не соромтесь, а розпитуйте виробника про сировину, контроль якості та зберігання», — зазначила представниця «Крамар».

7. Найпоширеніша помилка при виборі кормів

Часто навіть досвідчені свинарі не враховують особливості кормів для певних порід. Зі слів Оксани Яценко, при племінному вирощуванні існують корми для кнурів, ремонтантних свиней, свиноматок холостих, супоросних чи лактуючих.

До того ж кожна порода має свої вимоги щодо годування. Тому для правильного балансування раціону технолог повинен розуміти для кого він планує раціон, яку базу сировини має господарство і як воно зберігається, який ветеринарний фон господарства. Опираючись на ці знання, технолог розробляє корма, які повність задовольняють усі потребі організму свиней.

8. Імпортний корм не завжди кращий

Як розповіла технолог компанії «Крамар», на ринку України представлено багато кормів відомих закордонних марок. Вони мають високу якість, але і високу ціну. Часто українські фермери все ж надають перевагу їм, вважаючи, що закордонний дорогий корм кращий за вітчизняний.

Насправді вітчизняні виробники за якістю не відстають від закордонних і мають велику перевагу, бо використовують сировину з внутрішнього ринку. А це позитивно впливає на ціну продукту.

«Зернові, бобові, олійні культури в Україні мають високу якість і низьку ціну, тому корми вітчизняного виробника дешевші, але за якістю не поступаються закордонним. Треба додати, що комбікормові заводи мають хороших спеціалістів, які навіть в такий тяжкий час навчаються, розвиваються, проходять тренінги і конференції. А це підвищує професіоналізм фахівця і якість продукту. І до речі закордонні корми також не застраховані від фальсифікацій», — додала Оксана Яценко.

Склад кормових сумішей для молодняку свиней має відповідати їх напруженому росту

Щоб тварини розкрили свій генетичний потенціал, потрібно складати раціони, що відповідають нормам годівлі та враховують реальну кількість корму, що споживають підсвинки. Споживання корму в період відгодівлі пов’язано з віком тварин, статтю, їх генотипом й особливостями кормів або технології годівлі. Наприклад, якщо в одному станку утримують свинок і кнурців, яких годують з автогодівниць досхочу однаковим комбікормом, то в останніх спостерігається більше відкладання жиру, вони швидше за вмістом жиру в туші досягають бажаної для переробників м’яса забійної зрілості. Для порід спеціалізованих м’ясних генотипів, які споживають корм меншими дозами, але схильні до відкладання білка в туші, вміст протеїну та енергії у структурі раціону необхідно збільшити. Тому, купуючи тварин того чи іншого генотипу, потрібно орієнтуватися на рекомендації щодо його використання й експлуатації та правильно організовувати їх годівлю.

Складаючи раціони для свиней, потрібно враховувати близько 40 показників. Як правило, на інтенсивну відгодівлю поросят ставлять, коли вони досягають оптимальної живої маси 32–35 кг. До забою свиней вагою 95–120 кг їхня потреба в поживних речовинах змінюється. З тим надходження необхідних речовин має відповідати їх напруженому росту внаслідок поживного складу кормових сумішей.

У відгодівлі поросят за двофазною системою виділяють два періоди — початковий і фінішний (таблиця). На першій фазі поросята потребують якісніших кормів у складі кормосумішей. На фінішній стадії можна зменшити частку дорогих білкових кормів дешевими, головним чином, побічними продуктами переробки харчової промисловості.

Таблиця. Вимоги до поживності 1 кг комбікорму для молодняку свиней на відгодівлі

Не існує жодного ідеального інгредієнта комбікормів, який може на 100% забезпечити потребу свиней у всіх поживних елементах у достатній кількості, тому потрібно їх підібрати в кормовому раціоні, а це сьогодні повнораціонна суміш концентрованих кормів і балансувальних добавок. Деякі його складові, що введено до раціону в надмірних кількостях, тільки знижують продуктивність тварин. Тому, складаючи рецептури, слід ураховувати максимальний рівень уведення в раціон окремих кормових компонентів.

Вимоги до компонентів

Основним джерелом енергії для комбікормів свиней є злакова зерносуміш із кукурудзи, ячменю, пшениці, тритикале, вівса або побічних продуктів їх переробки. Оптимальний розмір частинок подрібненого зерна для відгодівельного молодняку — 0,8–1,4 мм, до того ж частка дрібної фракції менша за 1 мм має становити не більше як 20%. Дрібний помел призводить до утворення в роті тварин крохмального клейстеру, а згодовування зерна грубого помелу призводить до зниження продуктивності тварин на 15–20%. Бажано з метою збільшення енергетичної цінності комбікормів використовувати тваринні жири або рослинні олії.

Важливим технологічним заходом, що дає змогу підвищити перетравність, а отже, і вміст клітковини й обмінної енергії, є наявність плівок зерна. Зменшення на 1% умісту клітковини збільшує перетравність органічної речовини на 1,2–1,6%, під час відділення плівок уміст обмінної енергії підвищується у ячмені з 12,8 до 14,0 МДж/кг, у вівсі — з 11,1 до 14,0 МДж/кг. Зерно злакових містить важкоперетравні некрохмалисті полісахариди (целюлоза, β-глюкани, арабіноксилани тощо), що здатні розщеплюватися в шлунково-кишковому тракті за допомогою кормових ферментних препаратів. Унесення кормових ензимних препаратів із целюлазною, β-глюканазною й ксиланазною активністю сприяє підвищенню перетравності органічної речовини й збільшує вміст обмінної енергії на 5–8%. Екзогенні ензими втягують у травний процес ті поживні речовини, на які не впливають природні ендогенні ферменти, й таким чином пришвидшують і підвищують перетравність кормів. Ефективність покращення засвоюваності кормів за допомогою ензимів полягає в руйнуванні клітинних стінок рослинної сировини, що робить її доступною для впливу травних соків. Додавання екзогенної фітази в комбікорми для свиней різко підвищує рівень доступності не лише фосфору, а й кальцію, цинку та білків.

Як джерело сирого протеїну можливо використовувати на відгодівлі свиней майже всі шроти з насіння олійних культур. Однак є обмеження щодо їх уведення. Наприклад, додавання ріпакового шроту небажано, якщо свиней годують рідкими кормосумішами, також гірчичні олії зменшують засвоюваність йоду. Соняшникову макуху, яка хоч і має протеїну менше, ніж у соєвому шроті, можна розглядати як альтернативне дешеве джерело кормового білка. Надмірний уміст клітковини, що є в ній, небажаний для стартових комбікормів, але вони можуть бути використані, коли швидкість росту має бути зменшена, наприклад у кінці фази відгодівлі свиней.

Мультиензимні препарати, які застосовують у раціонах свиней і птиці, дають змогу не лише вводити в корми рослинні джерела з високим рівнем клітковини (соняшниковий і ріпаковий шрот або макуха), а й знизити додавання дорогих джерел фосфору, таких як монокальцій фосфат.

Загалом для молодняку свиней на відгодівлі, особливо у фінішний період, можна додавати великий спектр кормових засобів — молочних, боєнських і рибних відходів, побічної продукції спиртового, борошномельного та пивоварного виробництв. Використовувати їх потрібно, але крім економічної доцільності завжди треба враховувати їхню біологічну безпечність і сумісність з іншими кормовими інгредієнтами.